Актуальні проблеми сучасної економічної науки

Вид материала

Документы

Содержание Швая Н.І. Шелест Ю.М.

Подобный материал:

• Актуальні проблеми реформування сучасної початкової школи, 129.26kb.
• Митна політика та актуальні проблеми економічної безпеки України на сучасному етапі”, 53.27kb.
• Рвв кгу, 2011. Вип. 32. Ч. 236 с вошли следующие публикации участников научно-практического, 2287.5kb.
• План проведення наукових та науково-практичних конференцій в Одеському державному екологічному, 16.29kb.
• 10. Проект Стратегії національної екологічної політики на період до 2020 року, 882.25kb.
• Навчально-методичне забезпечення вивчення природничо-наукових дисциплін в педагогічних, 67.59kb.
• Актуальні проблеми універсальної етики, 111.83kb.
• Актуальні проблеми економічних коливань в україні. Анотація, 133.75kb.
• Предмет І методи економічної теорії, 205.08kb.
• Cписок літератури обмінного фонду наукової бібліотеки Черкаського національного університету, 591.83kb.

Швая Н.І.

cт. гр. ФУПФзм-51

Науковий керівник

к.е.н., доцент

Стефанів І.Ф.

Управління оборотними коштами підприємств

В умовах ринкових відносин оборотні кошти здобувають особливо важливе значення. Адже вони являють собою частину продуктивного капіталу, що переносить свою вартість на знов створений продукт повністю і повертається до підприємця в грошовій формі наприкінці кожного кругообігу капіталу.

В економічній літературі існують різні підходи до визначення сутності оборотних коштів. Дехто з економістів спрощено трактує їх як «предмети праці», «матеріальні активи», «гроші, що обертаються». Існує два основних визначення оборотних коштів.

По-перше, оборотні кошти – це грошові ресурси, які вкладено в оборотні виробничі фонди і фонди обігу для забезпечення безперервного виробництва та реалізації виготовленої продукції.

По-друге, оборотні кошти – це активи, які протягом одного виробничого циклу або одного календарного року можуть бути перетворені на гроші.

Якщо оборотні фонди виступають у вигляді предметів праці, то фонди обігу – це кошти, вкладені в запаси готової продукції, товари відвантажені та в дорозі, а також кошти на рахунках та в касі підприємства. З огляду на це розрізняють оборотні кошти у сфері виробництва та у сфері обігу, які в сукупності своїй забезпечують неперервність виробництва та реалізації продукції.

Оборотні кошти є важливою частиною майна підприємства. Для забезпечення безперебійного процесу виробництва поряд з основними виробничими фондами необхідні предмети праці, матеріальні ресурси. Предмети праці разом із засобами праці беруть участь у створенні продукту праці, його вартості.

Наявність у підприємства достатніх оборотних коштів оптимальної структури - необхідна передумова для його нормального функціонування в умовах ринкової економіки. Тому на підприємстві повинне проводитися нормування оборотних коштів, завданням якого є створення умов, що забезпечують безперебійність виробничо-господарської діяльності фірми.

Важливо також уміти правильно керувати оборотними коштами, розробляти і впроваджувати заходи, що сприяють зниженню матеріалоємності продукції і прискоренню оборотності оборотних коштів. У результаті прискорення оборотності оборотних коштів відбувається їхнє вивільнення, що дає цілий ряд позитивних ефектів.

Ефективне використання оборотних коштів є одним із першочергових завдань підприємства в сучасних умовах і забезпечується це прискоренням їх оборотності на всіх стадіях кругообігу.

На стадії створення виробничих запасів – це раціональне їх використання; ліквідація наднормативних запасів матеріалів; удосконалення нормування; поліпшення організації постачання, у тому числі через установлення чітких договірних умов і забезпечення їх виконання, оптимальний вибір постачальників, налагодження роботи транспорту; поліпшення організації складського господарства, зокрема впровадження комплексної механізації та автоматизації вантажно-розвантажувальних робіт на складах.

На стадії незавершеного виробництва – запровадження прогресивної техніки та технології, зокрема безвідхідної та маловідходної; розвиток стандартизації й уніфікації; удосконалення форм організації виробництва; удосконалення системи економічного стимулювання, економного використання сировинних та паливно-енергетичних ресурсів; удосконалення використання основних фондів, насамперед їх активної частини.

На стадії обігу – це раціональна організація збуту готової продукції, застосування прогресивних форм розрахунків; своєчасне оформлення документації та прискорення її руху; дотримання договірної та платіжної дисципліни.

Прискорення оборотності оборотних коштів дає змогу зекономити значні суми і збільшити обсяги виробництва та реалізації продукції без додаткових фінансових ресурсів.

Література

1. Шегда А. В., Економіка підприємства.: Навч. посіб. - К.: Знання, 2005. - 431 с.

2. Пасічник В. Г., Акіліна О. В., Організація виробництва. Навчально-методичний посібник. - К.: Центр навчальної літератури, 2005. - 248 с.

3. Бандурка О. М., Коробов М. Я., Орлов П. І., Петрова К. Я. Фінансова діяльність підприємства: 2-ге вид., перероб. і доп. - К.: Либідь, 2003. - 384 с.

4. Бойчук І. М. Економіка підприємства. Навч. посіб. - К.: Атіка, 2004. - 480с.

5. Поддєрьогін А. М. Фінанси підприємства: Підручник. - 3 тє вид., перероб. та доп. - К.: КНЕУ, 2004. - 460с., іл.

УДК 330.341.1

Шелест Ю.М.

ст. гр. ФУПФзм-51

Науковий керівник

к.е.н., доцент

Стецько М. В.

Інвестиції в забезпечені інноваційної діяльності підприємств

Ефективний розвиток національної економіки вирішальним чином залежить від масштабів впровадження новітньої техніки та технологій. Підвищення активності інноваційної діяльності вітчизняних підприємств є однією з головних передумов стабільності та сталого розвитку економіки. Але водночас суб'єкти господарювання в умовах невизначеності стикаються з такою серйозною перешкодою як хронічний дефіцит інвестиційних ресурсів. Вивчення світового та вітчизняного досвіду переконливо свідчить, що вирішення проблем інвестиційного забезпечення інноваційної діяльності підприємств полягає у першу чергу в обґрунтуванні теоретико-методичних підходів для збільшення обсягів притоку інвестицій. В ринковому середовищі, яке постійно змінюється, інноваційна діяльність підприємства буде здійснюватися успішно лише за умови збільшення обсягів ресурсів і їх ефективного використання.

Актуальність теми. Дослідженню проблеми інвестиційного забезпечення інноваційної діяльності приділяється значна увага в наукових працях та дослідженнях багатьох вітчизняних і зарубіжних вчених-економістів таких, як С. Абрамов, А. Анчишкин, Ю. Бажал, П. Бубенко, І. Бузько, Л. Водачек, А. Гальчинський, В. Геєць, В. Гриньова, М. Крупка, В. Пономаренко, І. Сазонець, Б. Санто, В. Семиноженко, Б. Твісс, М. Хучек, Й. Шумпетер, Ю. Яковець, О. Ястремська та ін. Однак певні теоретичні та науково-методичні проблеми інвестиційного забезпечення інноваційної діяльності вітчизняних підприємств залишились не вирішеними у повній мірі, а саме: обґрунтування ефективних підходів щодо вибору об’єктів інвестування та оцінки інвестиційної привабливості інноваційних об’єктів; також потребують уточнення методичне забезпечення інвестиційної привабливості інноваційних об’єктів та концептуальні засади щодо формування інвестиційного забезпечення інноваційної діяльності підприємств. Це й обумовило вибір теми, основну мету та зміст завдань, актуальність і доцільність проведення досліджень у даному напрямку.

Вихід української економіки із кризового стану, обумовленого структурними диспропорціями виробництва, неефективністю використання ресурсів, технологічною і технічною відсталістю більшості галузей промисловості, значною мірою залежить від інноваційної та інвестиційної активності вітчизняних підприємств.

Одержані в процесі дослідження результати у сукупності вирішують важливе науково-практичне завдання – розроблення теоретичних, методичних положень, науково-практичних рекомендацій щодо формування інвестиційного забезпечення інноваційної діяльності підприємств. Основні висновки та результати, які отримані в ході дослідження, полягають у такому:

Вивчення складових інноваційного процесу («нововведення – інновація – інноваційна діяльність») дозволило встановити послідовність його елементів та співвідношення з інноваційною діяльністю. Доведено, що складові інноваційного процесу формують взаємозв’язаний, логічний ланцюжок послідовних подій від ідеї до конкретного продукту (робіт, послуг), технології та їх розповсюдження (поширення) при практичному використанні. Інноваційна діяльність – це складова інноваційного процесу, що охоплює сукупність таких стадій: ініціацію, маркетинг інновацій, інвестування, виробництво інновацій, їх просування, реалізацію, оцінку ефективності. Відмінною особливістю інноваційної діяльності є відсутність стадії диверсифікації, яка віднесена до інноваційного процесу як більш широкого за змістом поняття.

Ми пропонуємо підприємство, що впроваджує інновації, розглядати як систему «підприємство – інноваційний проект» або інноваційний об’єкт. Це дозволить інвестору зробити обґрунтований вибір об’єкту інвестування, що забезпечить гарантію отримання запланованих результатів з урахуванням потенційних можливостей як суб’єкту господарювання, так і конкретного інноваційного проекту.

У процесі дослідження виявлені такі ознаки класифікації підприємств, що впроваджують інновації: готовність підприємства до інновацій; характер інноваційної діяльності; вид інновації; джерела фінансування. Обґрунтовано доцільність використання додаткової класифікаційної ознаки  інвестиційна привабливість підприємства, як складової інноваційного об’єкту, за якою підприємства та інноваційні проекти (інноваційні об’єкти) можна розподілити на низько, середньо та високо інвестиційно привабливі.

Сучасний стан інноваційного процесу в Україні, тенденції його розвитку мають певні недоліки щодо державного регулювання, діючого механізму фінансування та стимулювання інноваційної діяльності. Виявлені недоліки негативно впливають на здійснення інноваційної діяльності на усіх рівнях: держава – галузь – регіон – підприємство. Особливо це стосується впровадження конкретних інноваційних проектів на підприємствах незалежно від форми власності та організаційно-правової форми господарювання.

Аналіз стану інноваційної діяльності підприємств виявив низьку активність інвесторів в інноваційній сфері та довів, що у вітчизняних підприємств на сьогоднішній день відсутні відповідні економічні умови для впровадження інновацій.

Аналіз потенційних джерел фінансування інноваційної діяльності виявив обмеженість внутрішніх інвестиційних ресурсів і неможливість застосування більшості з них на практиці. Тому найбільш реальними джерелами в короткостроковій перспективі при залученні інвестиційних ресурсів у високотехнологічні наукоємні галузі економіки повинні бути наступні: власні кошти (прибуток та амортизаційні відрахування); позичені кошти (кредит та венчурне фінансування); залучені кошти (емісійне фінансування); комбіноване фінансування. Особливу увагу пропонується приділити фінансуванню інноваційної діяльності шляхом емісії цінних паперів.

Поліпшення інноваційної діяльності залежить від обсягу та об’єктивності інформаційної бази і це стосується насамперед: бізнес-планів інноваційних проектів.

Література

1. Закон України «Про інноваційну діяльність» від 04. 07. 2002 р. № 40­ІVII// Урядовий кур’єр. 2001. № 143.  С. 5  11.

2. Закон України «Про пріоритетні напрями інноваційної діяльності в Україні» від 16.01.2003 р. № 433-IV // Офіційний вісник України. 2003. № 7. с. 271.

3. Ерохин С. А. Инновационная модель промышленного роста // Актуальные проблемы экономики. 2008. № 12. С. 3 - 6.

4. Кравченко С. Обґрунтування умов фінансування інноваційних рішень // Фінанси України. – 2007. № 12. – С. 41 – 46.

5. Тимощук А. С. Патентні інновації та економічний розвиток // Розбудова держави. 2009. № 11-12. С. 9  11.

УДК 339.7