Geum.ru

Актуальні проблеми сучасної економічної науки

Вид материалаДокументы

Содержание


Сабадаш О.В.
Подобный материал:
1   ...   50   51   52   53   54   55   56   57   ...   73

Сабадаш О.В.

Ст.гр. ФУПСзм-51

Науковий керівник

к.е.н., доцент

Таранов І.М.

Мета і завдання управління активами страховика


Ефективне управління активами страховика є засобом забезпечення його фінансової надійності, можливості виконувати страхові зобов’язання у разі недостатності коштів страхового фонду, отримувати інвестиційний дохід та нагромадити ресурси для нарощування власного капіталу. У зв’язку з цим постає нагальна потреба у подальшій розробці питань вивчення теоретичних засад управління активами страховиків, підвищенні наукової обґрунтованості прийняття фінансових рішень в умовах нестабільності та ризику у період розвитку ринкової економіки.

Управління активами страховика представляє собою систему принципів і методів розробки та реалізації управлінських рішень щодо фінансування активів та їх ефективного використання в процесі господарювання страхової компанії [1, 26]. Таким чином, управління активами страховика охоплюють два напрямки:

1) формування (фінансування) активів;

2) використання (розміщення та інвестування) активів.

Основна мета управління активами страховика спрямована на максимізацію ринкової вартості страхової компанії шляхом досягнення відповідності реальної потреби в окремих активах запланованим обсягам страхової діяльності, формування оптимального складу активів, їх раціонального розміщення та інвестування з позиції забезпечення ліквідності та ефективності.

Для досягнення головної мети управління активами страховика необхідно вирішувати такі основні задачі [2]:

1. Забезпечення безперервного функціонування страхової компанії. Для реалізації цієї задачі необхідно сформувати окремі види активів у відповідності з їх оптимальною потребою, обсягами операцій страхової компанії. Зважаючи на ризиковий характер страхової діяльності і одночасно необхідність проведення розміщення тимчасово вільних коштів страхових резервів та власного капіталу в значних обсягах, конкурентна позиція страхової компанії на фінансових ринках і її платоспроможність значно залежатимуть від величини її активів. Нарощення активів для вітчизняних страховиків є особливо актуальним ще і тому, що їх вартість є значно меншою за вартість активів, які мають зарубіжні компанії. Тому у випадку проведення лібералізації страхового ринку українським компаніям важко буде конкурувати на рівних з іноземними компаніями і одним з негативних факторів буде низький рівень капіталізації українських страховиків.

2. Забезпечення ліквідності активів страховика, достатньої для підтримки його платоспроможності за поточними фінансовими зобов’язаннями. Ця задача реалізується шляхом постійного контролю за співвідношенням між ліквідними і неліквідними активами компанії і оцінки потенційної можливості розраховуватися за будь-якими зобов’язаннями. При цьому необхідно враховувати як вплив страхового портфелю (періодичність здійснення виплат і їх величину), так і вплив інших нефінансових зобов’язань (величину і терміновість кредитів банків, інших позикових коштів).

3. Забезпечення підтримки оптимального співвідношення між елементами активів компанії і джерелами їх фінансування. Страховики повинні мати цільову структуру активів з метою їх найефективнішого використання. Необхідне проведення постійного моніторингу співвідношення між оборотними і необоротними активами, фінансовими і нефінансовими, ліквідними і неліквідними. Особливо важливим, на наш погляд, виходячи зі специфіки страхової діяльності, є забезпечення контролю за вкладенням коштів в основні засоби, матеріальні оборотні активи, дебіторську заборгованість. Дані елементи активів не приносять прямого прибутку і їх дуже важко реалізувати у випадку необхідності терміново отримати грошові кошти. Отже, задачею менеджменту є розробка оптимального співвідношення між активами і джерелами фінансування і встановлення нормативів за відхиленнями, які обов’язково виникатимуть в процесі діяльності.

4. Мінімізація ризиків і втрат, пов’язаних із формуванням активів страховика. Активи страховика пов’язані з ризиком втрати: грошовим активам в основному властивий ризик інфляційних втрат; поточним фінансовим інвестиціям – ризик втрати частини доходу за несприятливої кон’юнктури фінансового ринку; дебіторській заборгованості – ризик неповернення або несвоєчасного повернення тощо. Тому політика управління активами страхової компанії повинна бути направлена на мінімізацію ризику їх втрат в умовах впливу інфляційних факторів.

5. Забезпечення підвищення рентабельності активів страховика. Активи страхових компаній забезпечують можливість отримання прибутку в процесі їх використання у діяльності страховика. При цьому окремі види активів можуть принести страховику прямий інвестиційний дохід. Тому реалізувати цю задачу можна за рахунок своєчасного використання тимчасово вільних грошових активів для формування ефективного портфеля поточних фінансових інвестицій.

З врахування мети і задач процес управління активами страховика повинен базуватися на вихідних положеннях управління, що забезпечують йому системний підхід і досягнення поставленої мети. Досягненню мети управління активами та вирішенню основних задач відповідають принципи безпечності, ліквідності і прибутковості при розміщенні коштів в активах. Принципи управління активами страхової компанії повинні застосовуватися з врахуванням специфіки страхової діяльності. Тому стратегія і тактика інвестування страхової компанії, переважна її орієнтація на ліквідність чи рентабельність визначаються, по-перше, структурою страхового портфеля і тільки, по-друге, – кон’юнктурою ринку інвестицій.
Література

1. Супрун А.А. Проблеми управління активами в страхових компаніях України // Фондовий ринок. – 2002. - № 34. - с. 26.

2. Гаманкова О.О. Фінанси страхових організацій: навч. посібник / Державний вищий навч. заклад "Київський національний економічний ун-т ім. Вадима Гетьмана". — К. : КНЕУ, 2007. – 328 c.

УДК 368.911