Актуальні проблеми сучасної економічної науки

Вид материалаДокументы

Содержание


Рудак Н.М.
Подобный материал:
1   ...   49   50   51   52   53   54   55   56   ...   73

Рудак Н.М.

ст. гр. ФУПФзм-52

Науковий керівник

к.е.н., доцент

Стецько М. В.

Проблеми кредитування суб'єктів
господарювання в Україні


Економіка країни й досі перебуває в тому стані, коли її розвиток гальмується відсутністю чітко визначених, пріоритетних програм розвитку підприємництва, у тому числі програм розвитку за допомогою кредиту. Посилення ролі кредитних відносин як засобу стимулювання розвитку виробництва проявляється в різних аспектах.

Кредит сприяє зміцненню господарської діяльності підприємств, оскільки він є необхідною умовою кругообігу виробничих фондів і фондів обігу. В умовах розширеного відтворення кредит надає можливість безперервно здійснювати процес обігу і, отже, сприяє виробництву і реалізації продукції.

Завдяки кредитним відносинам немає потреб обов’язкового накопичення власних коштів і відбувається більш швидке залучення ресурсів у господарський оборот за рахунок економії часу при закупівлі сировини, матеріалів тощо.

Перехід України до етапу макроекономічної стабілізації та економічного зростання з новою силою підкреслив необхідність і велику роль кредиту в розширеному відтворенні, забезпеченні нормального кругообігу капіталу, ефективному економічному зростанні.

Разом з тим, трансформаційні ринкові зрушення висувають нові вимоги до розвитку адекватних форм кредитування суб’єктів господарювання. Кредитні відносини між суб’єктами господарювання в цих умовах набувають певної специфіки. Оскільки трансформаційний період відрізняється від розвиненої ринкової економіки, тому вкрай важливо розкрити його своєрідність, визначити місце та роль банківського кредиту в процесі забезпечення кредитними ресурсами суб’єктів господарювання. Досвід розвинених країн беззаперечно свідчить, що розробка теорії кредитного забезпечення суб’єктів господарювання й кредитних відносин між ними потребує обґрунтування методичних підходів щодо розкриття кредитних відносин як системного явища в напрямку підвищення ефективності євроінтеграційних економічних процесів в Україні.

Ознайомлення з працями А. Сміта, Дж. Мілля, К. Маркса, Й. Шумпетера, Дж. М. Кейнса, І. Фішера та інших класиків економічної науки дало змогу більш систематизовано підійти до дослідження сучасних проблем кредитування.

Суттєвий внесок у дослідження проблематики кредитування суб’єктів господарювання належить Лаврушиній О.І., Жукову Є.Ф., Платоновій В., Ковальову В.В., Ольшанському А.І., Пановій Г.С., Усоскіну В. Над проблемами кредитування працюють також і західні вчені. В роботах Деріга Х.У., Коха Т., Роуза П., Каннінгхема С., Бауера Р. розроблено напрями вдосконалення методів кредитування.

Банківське кредитування є об’єктом пильної уваги вітчизняних вчених: Базилевича В., Бутинця Ф., Васильченко З., Вітлінського В., Галасюка В., Заруби О., Івасіва Б., Ковальчука Т., Лагутіна В., Луціва Б., Пересади А., Лютого І., Міщенка В., Мороза А., Пікус Р., Пернарівського О., Савлука М., Старостіної А., Сугоняки О., Шарова О., Шелудько В. та ін.

Метою дослідження є узагальнення теоретичних та розробка практичних підходів щодо банківського забезпечення суб’єктів господарювання кредитними ресурсами в період ринкової трансформації економіки України.

Вивчення досвіду банківського кредитування в країнах з розвиненою економікою, а саме розгляд англійської, німецької та американської моделей взаємозв’язку банків і суб’єктів господарювання, дало можливість визначити, що українські банки тяжіють до німецької моделі, що передбачає універсальність банківської справи, яка поряд з концентрацією та централізацією капіталу є загальносвітовою тенденцією розвитку діяльності комерційних банків.

В результаті розгляду механізму банківського кредитування суб’єктів господарювання ми дійшли висновку, що надзвичайно важливим є етап визначення кредитоспроможності позичальника, який має враховувати не тільки об’єктивні показники його діяльності, які розраховуються на основі звітності, але й фактори суб’єктивного характеру (ефективність управління, стан розвитку галузі тощо). Також варто розробляти методики визначення кредитоспроможності не тільки за економічними суб’єктами, але й в залежності від виду діяльності економічного суб’єкта (виробництво, торгівля тощо). Невірна оцінка кредитоспроможності позичальника може призвести до виникнення проблемного кредиту, що може призвести до втрат банку. Саме тому надзвичайно важливим є розробка методик раннього виявлення проблемних кредитів та боротьби з ними: підписання з позичальником спільної угоди про повернення кредиту, ліквідація забезпечення, притягнення позичальника до судової відповідальності, оголошення банкрутства.

Зважаючи на важливість управління портфельним кредитним ризиком, запропоновано розглядати кредитний портфель як економічно обґрунтовану й структуровану сукупність кредитних угод і кредитних зобов’язань, яка є результатом цілеспрямованих управлінських рішень, прийнятих відповідно до вимог кредитної політики та органів нагляду.

З’ясовано, що обмеженість кредитних ресурсів для малого бізнесу – залишається однією із вагомих перешкод на шляху росту його конкурентноздатності. Відсутність у малих підприємств необхідних заставних можливостей, нерозвиненість системи гарантій і лізингових механізмів, з одного боку, нестійкість регіональних і навіть столичних кредитних організацій, спекулятивний і корпоративно-політизований характер їхніх ринкових стратегій, – з іншого, – все це визначає фактичну відчуженість у відносинах між сектором малих підприємств і банківським сектором.

Відзначено, що для підвищення інвестиційної діяльності важливим є максимальне залучення джерел фінансування інвестицій і насамперед – довгострокових банківських кредитів. Важливим моментом також є те, що використання кредитної форми фінансування примушує інвесторів корисливіше ставитися до здійснення інвестицій щоб одержати від них найбільшу віддачу для того, щоб забезпечити не лише погашення кредиту, а й сплату відповідних відсотків. Для подальшого розвитку цих форм довгострокового кредитування держава перш за все повинна привести законодавство у відповідність з вимогами сучасного розвитку банківської системи і підприємництва.

Все вищезазначене в остаточному підсумку дозволяє стверджувати, що в країні склалися всі підстави для подальшого розвитку економіки країни і всіх її складових. Але цей розвиток повинен підтримуватися з боку держави і мати чіткі цілі. Тільки гармонічне поєднання інтересів суб’єктів ринку - суб’єктів господарювання і банків – дозволить досягти в кінцевому підсумку високого рівня суспільного добробуту населення країни.
Література

1.  Господарський кодекс України від 16 січня 2003 р. // Відомості Верховної Ради України. - 2003. - № 18. - с. 144.

2.  Галасюк В., Галасюк В. Методика оцінки кредитоспроможності позичальників (аналіз здатності позичальника генерувати SС-потоки) // Вісник НБУ. - 2009. - № 7. - С. 38 – 44.

3.  Гуцал І.С. Банківське кредитування суб’єктів ринку в трансформаційній економіці України (питання теорії, методики, практики). - Львів: ВАТ „БІБЛЬОС”, 2001. - 244 с.

4.  Ісмаілов В.Б. Методи та інструменти залучення довгострокового капіталу // Фінанси України. – 2007. - № 8. - С. 97 – 101.

5.  Саніахмєтова Н.А. Підприємницьке право: Суб’єкти підприємництва. Кредитування. Оренда. Лізинг. Зовнішньоекономічна діяльність. Інвестиції. Антимонопольне законодавство. Захист від недобросовісної конкуренції. Реклама: Навч. Посібник. – К.: А.С.К., 2006. – 704 с.

УДК 368.021