Хііі международная научно-практическая конференция «Идеи академика Вернадского и научно-практические проблемы устойчивого развития регионов»
| Вид материала | Документы |
СодержаниеУправління фінансовими ресурсами Теоретичнi основи маркетингу закупівель |
- Пятая международная научно-практическая конференция, 48.14kb.
- Пятая международная научно-практическая конференция, 49.95kb.
- Вторая Международная научно-практическая конференция 27-29 марта 2012 года, 62.43kb.
- Вторая Международная научно-практическая конференция 27-29 марта 2012 года, 62.31kb.
- Международная (заочная) научно-практическая конференция «Проблемы развития современного, 792.98kb.
- Vii международная научно-практическая конференция, 91.33kb.
- Доклада, 54.38kb.
- Международная научно-практическая конференция «Рациональное использование ресурсного, 46.82kb.
- Xi международная научно-практическая конференция «Проблемы и тенденции развития современного, 310.59kb.
- Международная научно-практическая конференция Инновации в медицине, 98.76kb.
Литература:
1. Официальный сайт государственного комитета статистики Украины. ссылка скрыта
УПРАВЛІННЯ ФІНАНСОВИМИ РЕСУРСАМИ
МАШИНОБУДІВНИХ ПІДПРИЄМСТВ В УМОВАХ СТАЛОГО РОЗВИТКУ:
НЕЧІТКО-МНОЖИННА МОДЕЛЬ ОЦІНЮВАННЯ
Маслак О. І., Безручко О. О.
Кременчуцький національний університет імені Михайла Остроградського
Сучасне економічне середовище характеризується мінливістю і непостійністю, що ускладнює процес оцінки ефективності фінансового менеджменту та негативно впливає на адекватність її результатів. Тому доцільним є використання такої моделі оцінювання, яка дає можливість враховувати нечіткості сучасних умов функціонування господарюючих суб’єктів.
Для аналізу системи фінансового управління підприємства за допомогою застосування апарату нечіткої логіки в першу чергу необхідно сформувати набір окремих показників, які є найважливішими для оцінювання. Система управління фінансовими ресурсами підприємства (Y) може бути оцінена на основі значень узагальнених груп показників:
Y = fY (X1, X2, X3 ) (1)
У свою чергу, комплексне значення кожної з вказаних груп показників може бути визначене за наступними коефіцієнтами (табл. 1).
Для оцінювання діапазонів значень функцій належності для кожного з показників визначаємо їх ранги – значення функцій належності показників нечітким рівням змінної «Рівень показника» за допомогою наступної формули [2].
| | 0, | х < а1 | |
| |  | а1 ≤ х ≤ а2 | |
| µВ (х) = | 1, | а2 ≤ х ≤ а3 | (2) |
| |  | а3 < х ≤ а4 | |
| | 0, | х > а4 | |
д
д
де μІі (х) – функція належності вихідної змінної Х до нечіткого терму Іі, Іі
{Кр; ДН; Н; Д; В}.Таблиця 1 – Групи показників (факторів) для оцінки системи управління фінансовими ресурсами промислового підприємства та їх вагові коефіцієнти
| Група | Вага групи | Показник | Вага показника |
| Структурні показники систем фінансових ресурсів (Х1) | 2/5 | Концентрація власних ресурсів | 0,142 |
| Відношення залучених і власних ресурсів (коефіцієнт фінансової стійкості) | 0,142 | ||
| Показник структури залучених ресурсів (коефіцієнт довгострокових зобов’язань) | 0,142 | ||
| Показник грошової складової у ресурсах | 0,142 | ||
| Коефіцієнт абсолютної ліквідності | 0,142 | ||
| Коефіцієнт швидкої ліквідності | 0,142 | ||
| Коефіцієнт загальної ліквідності | 0,142 | ||
| Показники функціонування і зовнішніх взаємозв’язків системи (Х2) | 3/10 | Частка дебіторської заборгованості у ресурсах підприємства | 0,20 |
| Оборотність дебіторської заборгованості | 0,20 | ||
| Оборотність залучених ресурсів | 0,20 | ||
| Показник оборотності власних ресурсів | 0,20 | ||
| Показник оборотності всіх ресурсів підприємства | 0,20 | ||
| Показники ефективності функціонування системи (Х3) | 3 / 10 | Рентабельність всіх ресурсів | 0,20 |
| Рентабельність власних ресурсів | 0,20 | ||
| Період окупності власних ресурсів | 0,20 | ||
| Рентабельність ресурсів, вкладених в оборотні фонди | 0,20 | ||
| Показник чистого прибутку на 1 грн. об’єму реалізації | 0,20 |
Наступним етапом побудови моделі нечітких множин є згортання показників в межах відповідної груп за підрівнями:
(3)де Аа
{« Структурні показники систем фінансових ресурсів»}; І – нечіткий рівень відповідної групи показників, І {Кр; ДН; Н; Д;В}; n – кількість показників відповідної групи; хІі – відповідні показники даної групи; rі – ваги показників відповідної групи.
Рисунок 1 – Трапецієподібний вид показника
Інтегральна оцінка системи управління фінансовими ресурсами підприємства розраховується на основі узагальнюючих показників кожної підгрупи та за допомогою наступною формули:
, (4)де
– інтегральний показник підгрупи показників; 
– вага і-ої групи показників.Класифікатор інтегрального показника ефективності системи управління фінансовими ресурсами підприємства за виділеними нечіткими рівнями наведений в табл. 2. За допомогою наведеного класифікатора можемо визначити лінгвістичні змінні для рівня ефективності фінансового управління на підприємстві протягом певного періоду. Таким чином, отримуємо якісну оцінку фінансового менеджменту господарюючого суб’єкта та маємо змогу оцінювати ситуацію, що склалася на досліджуваному об’єкті в даному аспекті.
Отже, нечітко – множинний підхід дозволяє ураховувати в фінансовій моделі господарюючого суб’єкту якісні аспекти, які не мають точної числової оцінки. Виявляється змога поєднувати в оцінці обліку кількісні та якісні показники що різко підвищує рівень адекватності методик, які застосовуються.
Таблиця 2 – Класифікація інтегрального показника ефективності системи управління фінансовими ресурсами підприємства
| Значення інтегрального показника | Розподіл інтегрального показника рівня ефективності управління фінансовими ресурсами | ||||
| Кр – «критичний» | ДН– «дуже низький» | Н – «низький» | Д– «достатній» | В – «високий» | |
| 0 – 0,15 | 1 | | | | |
| 0,15 – 0,25 | (0,25 - value)∙10 | (value – 0,15)∙10 | | | |
| 0,25 – 0,35 | | 1 | | | |
| 0,35 – 0,45 | | (0,45 - value)∙10 | (value – 0,35)∙10 | | |
| 0,45 – 0,55 | | | 1 | | |
| 0,55 – 0,65 | | | (0,65 - value)∙10 | (value – 0,55)∙10 | |
| 0,65 – 0,75 | | | | 1 | |
| 0,75 – 0,85 | | | | (0,85 - value) × 10 | (value – 0,75)∙10 |
| 0,85 - 1 | | | | | 1 |
Даний метод оцінки ефективності фінансового управління надає можливість адаптувати модель на конкретні умови і специфіку роботи аналізованого підприємства, особливості економіки регіону, що вигідно вирізняє цей підхід від розроблених раніше.
Література:
1. Зайцева Н.М. Нечітко-множинна модель оцінки ефективності управління фінансовими ресурсами промислового підприємства. – [Електронний ресурс]. – Режим доступу: ссылка скрыта
2. Краснокутська Н.С. Оцінювання ступеню реалізації потенціалу підприємства з використанням теорії нечітких множин // Наука й економіка. – 2010. – № 1 (17). – С. 237.
забезпечення сталого розвитку Легкої промисловості в україні
Циган Р. М.
Кременчуцький національний університет імені Михайла Остроградського
Основна мета сучасного етапу реформ у країні є перехід до сталого функціонування та розвитку економіки. В науковій літературі все більшу актуальність набуває необхідність розробки та реалізації перспективного управління ефективністю діяльності підприємств.
У багатьох країнах світу легка промисловість відноситься до приоритетної галузі і відповідно їй приділяється багато уваги як з боку держави, так і з боку суспільства. Стан та рівень розвитку підприємств галузей легкої промисловості значною мірою визначаються розвитком експортних можливостей, збільшенням доходної частини бюджету країни, насичення внутрішнього ринку споживчими товарами створення додаткових робочих місць та зниження рівня безробіття тощо.
Але, все ж таки питання стану й сталого розвитку легкої промисловості активно обговорюються сучасними вітчизняними та зарубіжними науковцями, такими як О.І. Волков, Ю.В. Гончаров [3], А.Є. Глинська [1], В.І. Бокій [3] та інші.
Дослідження сталості підприємства має здійснюватися з урахуванням можливих змін цін, як на фактори виробництва, так і на готову продукцію, та направлено на розробку механізму збалансованого розвитку. Особливу актуальність цей аспект проблеми має для вітчизняних підприємств легкої промисловості, які поставлені в умови пошуку шляхів і методів сталого розвитку виробництва. Реалізація поставленої мети зумовила необхідність розкриття сутності та змісту сталого розвитку підприємств та обґрунтувати пріоритетність легкої промисловості.
Розвиток сталий це запропонована світовим співтовариством, уточнена та поглиблена сучасна концепція бажаного суспільного розвитку, що ґрунтується на стратегії оптимізації всієї діяльності людства (передусім економічної) в його взаємодії з довкіллям [2].
А.Є.Глинська термін «сталий розвиток» визначає різне його трактування у зв’язку із неможливістю дослівного перекладу та існуючих суперечностей між поняттям «сталість» і «зростання». Після порівняння категорії «сталий розвиток» з категоріями «сталість» і «зростання» визначено, що поняття «сталий розвиток» передбачає вищий якісний рівень ніж «розвиток» та пропонує своє визначення. Сталий розвиток орієнтований на постійне підвищення ефективності діяльності на інноваційних засадах з одночасним узгодженням економічних, соціальних та екологічних інтересів шляхом розширення сфери відповідальності перед суспільством [1].
Як бачимо, дослідження економічних процесів на рівні підприємств необхідно глибоко розібратися, які можливості має кожний господарюючий суб’єкт з досягнення та підтримки сталого й ефективного розвитку економіки. Але, як показують проведені дослідження, за весь період економічних реформ в країні багато вітчизняних підприємств, зайнятих у легкій промисловості, залишаються збитковими та не є банкрутами і продовжують діяти на ринку.
Часто на практиці відслідковується відсутність конкуренції серед підприємств легкої промисловості, як правило це пов’язано з існуванням великої кількості підгалузей та виходячи з цього суб’єкти господарювання у кожному регіоні країни займають свою нішу. Такий підхід не дає можливості у повній мірі конкурувати виробниками між собою як це має бути у ринкових умовах.
Забезпечення сталого ефективного розвитку підприємства знаходить своє відображення у досягненні систем цілей (економічних, соціальних та екологічних) на підставі послідовного здійснення принципу відповідальності перед суспільством. У нинішній час існують ефективні підприємства, для яких інтереси всіх учасників господарської діяльності взаємно збалансовані. Для того щоб таких підприємств ставало все більше, процес їх переходу із теперішнього стану у бажаний, тобто сталого розвитку, повинно підтримувати держава, організував розробку програм реформи підприємств легкої промисловості.
Слід відмітити, що дослідження ефективності управління та його вплив на сталий розвиток промислових підприємств показало, що у сучасних умовах надзвичайно важливо орієнтувати управлінські заходи на економічне зростання та одночасно у повній мірі стала зрозумілою проблема виміру сталості розвитку промислових комплексів і підприємств, рішення якої за своєю внутрішньою логікою допускає наявність науково-обґрунтованих методологічних підходів у даній галузі.
Література:
1. Глинська А.Є. Організаційно-економічний механізм забезпечення сталого розвитку підприємств легкої промисловості: автореф. дис. канд. екон. наук / А.Є. Глинська. – Київ, 2008. – 17 с.
2. Економічна енциклопедія: у трьох томах / Відп. ред. С.В. Мочерний. – К: Видавничий центр «Академія» – Т. 1. – 2000. – 864 с.; Т. 2. – 2001. – 848 с.; Т. 3. – 2002. – 952 с.
3. Легка промисловість України: стан, проблеми, перспективи економічного розвитку / О.І. Волков, Ю.В. Гончаров, В.І. Бокій та ін.; за ред. О.І. Волкова та Ю.В. Гончарова – К.: «Знання» України, 2009. – 391 c.
ТЕОРЕТИЧНI ОСНОВИ МАРКЕТИНГУ ЗАКУПІВЕЛЬ
Латишев К. О., Караулова Ю. В.
Кременчуцький національний університет імені Михайла Остроградського
Під закупівлями розуміється придбання товарів і послуг. Вони, таким чином, є частиною виробничих функцій поряд із внутрішньою виробничою діяльністю, збутом, фінансуванням і керуванням. Залежно від положення на ринку закупівлі можуть мати різне значення. У специфічній ситуації дефіциту закупівля товарів є важливим питанням існування для кожного підприємства торгівлі. Необхідно, що б керівництво підприємства оптової торгівлі проводило активний пошук шляхів одержання товарів для торгівлі. Ціль торгівлі – стати господарем становища, тобто невід'ємним елементів ланцюжка проходження товару від виробника до споживача. Для досягнення цієї мети торгівля повинна виступати партнером виробника, що може допомогти в досягненні максимального збуту вироблених їм товарів (на основі договірних відносин).
Уся діяльність на ринку закупівель визначається поняттям маркетинг закупівель. В даний час її можна розглядати як елемент при створенні ефективного підприємства оптової торгівлі. Нижче будуть показані мети, окремі кроки й організація маркетингу закупівель, які треба розуміти як загальне керівництво до дії. Метою маркетингу закупівель є виявлення необхідних товарів у потрібній кількості, необхідної якості, у потрібний час і в потрібному місці. При цьому, зрозуміло, варто враховувати, що придбані товари до того ж повинні відповідати попиту на ринку збуту. З однієї сторони існує товарний потік від виробників через торгівлю до споживача, з іншої сторони потік інформації від споживача через торгівлю до виробника. У підсумку повинна бути досягнута погодженість обох потоків. У цьому процесі торгівля відіграє вирішальну роль.
Детальне вивчення потреб споживачів є основою і вихідним пунктом ефективної торговельної діяльності. Наступним кроком є перебування джерел придбання товарів для задоволення існуючих потреб. При цьому варто прагнути до встановлення постійних зв'язків. Але може скластися ситуація, коли на ринку закупівель не вдається знайти товари, здатні задовольнити відповідний попит. У цьому випадку підприємство торгівлі може творчо підійти до питання і саме розробити новий продукт. Створення нового продукту може відбуватися, з одного боку, у кооперації з виробником, з іншого боку, оптова торгівля може сама закрити пролому на ринку, організувати власні підприємства.
В обох випадках, по-перше, важливо знайти сприятливі джерела одержання товарів. По-друге, важливе значення має забезпечення довгострокової надійності постачальників. Для успішного виконання задачі закупівель товарів рекомендується комплексний підхід. Процес закупівель відбувається в кілька етапів, що в ідеальному випадку випливають друг за другом: визначення потреб – аналіз ситуації, визначення мети; аналіз джерел закупівель, дослідження ринку закупівель; добір джерел закупівель; активізиція – використання інструментів маркетингу закупівель; переговори з приводу умов (розмови при висновку загального договору, що течуть у рамках поточного договору); розміщення замовлень; контроль за надходженням товарів. На кожнім етапі здійснюється поточний контроль і перевірка.
Своєчасне і точне виявлення потреб служить істотною передумовою для можливостей своєчасних закупівель необхідних товарів у необхідних кількостях і потрібній якості. Якщо потреба в товарах була оцінена занадто високо, то в наслідку цього виникають покладу, тобто запаси товарів на складі, які не можна продати або можна продати зі збитком. Якщо потреба оцінена занадто низько, замовляється мало товарів, а значать і запаси занадто малі. Оборот тому менше, ніж міг бути. Крім того, розсерджені покупці можуть звернутися до конкурентів, тобто виникають утрати збуту. Аналогічна ситуація виникає, якщо якість товарів, необхідна покупцем, оцінено невірно.
Література:
1. Економіка підприємства (фірми). Підручник / Під ред. проф. О.І. Волкова та доц. О.В.Девяткіна. – М.: Інфра-М, 2002. – 601 с.
2. Економіка підприємства: Підручник для ВУЗів/ Л.Я. Аврашков, В.В. Адамчук, О.В. Антонова та інші; під ред.. проф. В.Я. Горфінкеля, проф. В.А.Швандара. – М.: «Банки та Біржі», «ЮНИТИ», 1998. – 742 с.
3. Маркетинг. Панкрухин А.П. – М.: Омега – Л, 2005. – 453 с.