Geum.ru

Україна на шляху до Європи

Вид материалаКнига

Содержание


Свобода слова в україні і морально-етичні принципи роботи журналіста як чинник забезпечення входження україни у міжнародні інсти
Подобный материал:
1   ...   26   27   28   29   30   31   32   33   ...   39

На наш погляд, інформаційна безпека масової свідомості від негативних впливів, які заважають фор-муванню національної ідентичності в масовій свідо- 

Українські ЗМІ в контексті глобальних процесів.

МОСті (і, відповідно, збереженню національно-культур- І-ІОГО суверенітету українського інформаційного про-стору), може бути здійснена не стільки технологічними (іШ у випадку безпеки інформації чи інформаційних Систем), скільки соціальними чинниками, і перш за все Послідовною інформаційною політикою, яка передба-чатиме розв'язання проблем інформаційної безпеки СЙ.МЄ на рівні масової свідомості громадян України. На- грешті, важливим моментом у розв'язанні проблем інформаційної безпеки масової свідомості є розуміння !Г0го, що інформаційно небезпечні впливи досить часто цдійснюються цілком свідомо й цілеспрямовано певни- " ІН політичними силами та угрупованнями.

Якщо ідея про «підступний Захід», що прагне ніве- цоеати свідомість українського (російського та інших) ■іароду, як ми вже зазначали, є насправді маніпулятив- ДІ4М міфом, то цілеспрямованість маніпулювання ма- овою свідомістю в украінсько-російських відносинах а. особливо всередині українського інформаційного гростору (де таке маніпулювання здійснюється в інте ОСах фінансово-політичних кланів та угруповань) чравді є цілком реальним фактом. Об'єктами такого «безпечного інформаційного впливу стають свідо- ІСть, психіка окремих людей і цілих співтовариств, іідповідно, соціальними об'єктами інформаційної без- їси в такій ситуації є особистість, суспільство та дер¬ева в цілому. Суб'єктами інформаційної безпеки державні органи та структури, які повинні гаранту- Л'ги інформаційну безпеку (органи виконавчої, зако- Одавчої і судової влади).

371

Очевидно, що інформаційна безпека особистості рактеризується захищеністю індивідуальної свідо- ОСті людини від небезпечних інформаційних впливів Кініпуліовання, дезінформації, спонукання до неадек- Тної соціальної поведінки тощо). Хоча певною мірою ка захищеність залежить від особистісних якостей фемих осіб, справжнім гарантом такої може бути 

лише створення в суспільстві відповідних соціальних і правових умов. При цьому, на наш погляд, у постра-дянських суспільствах, у тому числі в Україні, на зако-нодавчому рівні захищеність людей від негативних інформаційно-психологічних впливів (неправди, на-клепу, розкриття ЗМІ особистих таємниць, прихову-вання владою важливої інформації тощо) на сьо-годнішній день є суттєво нижчою, ніж матеріально- фізична захищеність. Саме це і є основною причиною актуальності вдосконалення державної інформаційної політики саме в аспекті розв'язання проблем інфор-маційної безпеки масової свідомості

При цьому можна було б вирізнити такі загальні принципи інформаційної безпеки: 1) принцип закон¬ності та правового врегулювання інформаційної безпе¬ки (сьогодні ЗМІ в більшості випадків не несуть прак¬тично ніякої відповідальності за помилкову інфор¬мацію, спрямовану не проти конкретної особи, а на ма¬сову аудиторію); 2) принцип узгодженості інтересів особистості, суспільства і держави (з одного боку, окре¬ма особа зацікавлена в конфіденційності інформації про приватне життя тощо, а з іншого — суспільство зацікавлене в інформації про антисоціальну поведінку, приховані прибутки тощо); 3) принцип інтеграції з міжнародними системами безпеки; 4) принцип еко-номічної ефективності, згідно з яким результативність засобів інформаційної безпеки повинна перевищувати витрати на них.

Слід згадати й про загальну соціально-економічну невизначеність сьогоднішньої ситуації в Україні, яка особливо підсилює актуальність проблем інфор-маційно-психологічного захисту масової свідомості, що є головною передумовою збереження ментальності української нації. Очевидно, що процеси радикальної трансформації національного менталітету під гаслом деідеологізації (за фактичної зміни старої ідеології но= вою) є суттєвою загрозою для консолідації українського

Українські ЗМІ в контексті глобальних процесів... 373

ШІльства та збереження його національно-культур- Оі'О суверенітету.

Саме з огляду на проблеми збереження менталітету ДІЇ серед різних аспектів інформаційної безпеки іформаційно-психологічна безпека масової свідомос- ИОсідає одне з найважливіших місць, оскільки йирішеність проблем інформаційно-психологічного Чисту суттєво утруднює процеси консолідації ук- ,Енського суспільства. Крім того, соціально-політична ИШгажованість ЗМІ призводить до фільтрації інфор- ційного потоку, метою якої є створення стереотипів Спільної свідомості. Серед основних невирішених Облем інформаційно-психологічної безпеки можна Лізати; 1) створення єдиної системи понять; 2) удос- Налення методологічних засад: 3) розроблення си- ®ми концепцій, спрямованих на окремі типи інфор- Дійно-психологічної безпеки; 4) дослідження меха- Мів маніпулювання свідомістю; 5) розроблення ме- фз захисту та нейтралізації негативних впливів на СОву свідомість.

Незважаючи на маніпулятивний вплив масової жгури на свідомість населення, було б неправильно рдити, що це маніпулювання здійснюється завжди С'гатньо ефективно. Причиною цього є те, що інфор- і;Ця сприймається людиною через призму сукупності них фундаментальних настанов, які й є архетипом ДІ,опальної свідомості. Послаблює маніпулятивний ,Ша і наявність у сучасному українському суспільстві :ть великої кількості незалежних джерел інфор- дії, хоча в цілому їхня кількість є недостатньою. Про- Специфічною проблемою пострадянських країн же згадана нами не раз залежність ЗМІ від фінансо- Юлітичних угруповань, наслідком чого і є «інфор- ,Цйні війни», які використовується для боротьби за ІДУ між цими групами. Саме тому справжня неза- Шїіість ЗМІ є однією з основних передумов збере- 'і ня масової свідомості від маніпулятивного впливу

масової культури, наслідком чого є збереження націо-нально-культурної самобутності українського інфор-маційного простору.

На думку Д, Мак-Квейла, незалежність ЗМІ полягає в дотриманні ними необхідної автономії та свободи, з одночасним збереженням довіри до себе та персо нальної відповідальності. Очевидно, що найбільшою мірою проблеми відсутності дійсної незалежності ЗМІ та їхнього маніпулятивного впливу виявляються під час передвиборних кампаній. Як ми вже зазначали, шляхом розв'язання цих проблем могло б бути перетво¬рення державного теле- й радіомовлення на громад¬ське, захищене від державного диктату. Проте пере¬шкодами до цього є і загальний економічний спад, і фактична відсутність ринку мас-медіа, оскільки здебільшого сучасні українські ЗМІ можуть забезпечи¬ти власне існування не стільки за рахунок доходів від передплати, скільки завдяки вибірковій фінансовій підтримці з боку держави, наслідком чого є викорис¬тання ЗМІ в політичних цілях.

Таким чином, на наш погляд, існує кілька причин повільного ходу процесів консолідації українського суспіль¬ства та утвердження його національно-культурної ідентич¬ності.

1. Утворення інформаційного вакууму після розпа¬ду СРСР як унаслідок розпаду традиційних зв'язків, так і внаслідок кризи системи цінностей радянського суспільства (що було історично неминучим) та відсут-ності реальної альтернативної системи цінностей.

2. Незважаючи на проголошення метою створення в Україні демократичного відкритого суспільства, фор¬ми й методи цих суспільних трансформацій так і не бу¬ло визначено (у тому числі трансформація системи ЗМК), наслідком чого стала масова зневіра населенні! в успішності реформ.

3. Заповнення українського інформаційного про= стору масовою культурою розважального спрямуваїс

Ня, при цьому дедалі помітнішими є деструктивний Ш'шив з боку західної масової культури, яка має вдатність досить швидко поглинати створювані протя-гом сторіч національні традиції та системи цінностей, Так само як і надбання національної культури.

4. Фактична відсутність стандартів демократизму й професіоналізму в ЗМІ.

Оскільки в сучасних умовах українські мас-медіа (Через надмірну їх комерціалізацію значною мірою || економічно несамостійними й залежними від рекла- Шодавців і фінансово-політичних кланових угруповань [Які використовують мас-медіа для власних цілей у бо- гО'гьбі за владу), особливої актуальності набувають їроблеми інформаційної безпеки, причому не тільки 1 Не стільки) захисту інформації, баз даних і ком- ,'ютерних мереж, чому сьогодні приділяється головна шага, а й створення умов для інформаційної безпеки бісової свідомості сучасного українського суспільства, !ІД чого залежить успішність реалізації демократичних ансформацій у суспільстві. Очевидно, що збережен¬ій національно-культурної самобутності є запорукою Шітичної консолідації суспільства, без якої неможли- 0 Ні існування державності, ні окремого етносу як Льтурно-історичної цілісності.

1 Від англ. - комп'ютерні мережі; -Іпіетес» — глобальна су- їїість комп'ютерних мереж.

2 Уперше значення інформаційних технологій було усвідомлене вршій половині 1960-х рр, в Японії, а потім—у США та інших роз¬дутих країнах Заходу.

3 Особливістю теорії постіндустріального суспільства є й те. що «Дика із західних теорій, прихильники якої не тільки ие запере- йЛи наукового значення економічної концепції марксизму, а й

Ш>іули вести з ним глибокий конструктивний діалог.

Від англ. 'іетііагу»— третинний.

" Огляд сучасного стану теорії інформаційного суспільства наве- іЮ І'І Ґрунтовній праці Френка Вебстера «Теорії інформаційного ГНлі-,ства«.

6 На слушну думку Алана турена, історія доби модерну — це історія поступового наростання суперечностей між особистістю, суспільством і природою, наслідком чого є збільшення відчуженості особистості від суспільства, що стає непомірно високою платою за досягнення матеріального й економічного прогресу.

7 Мануель Кастельс (нар. у 1942 р. в Іспанії, закінчив Мадрид¬ський університет) з 1979 по 1995 р. — професор соціології та соціального планування в Каліфорнійському університеті в Берклі, з 1995 р. — директор Центру західноєвропейських досліджень того ж університету; член Вищої експертної ради з проблем інформаційного суспільства при Комісії європейських співтовариств; член спосте¬режної ради з питань інформаційних та комунікаційних технологій при Генеральному Секретареві ООН. Автор двадцяти книг («Еко¬номічна криза й американське суспільство», «Місто й міські маси», «Місто в інформаційне століття» та ін.).

8 Зарубіжними дослідниками, зокрема Маклюеном і Калрою, неодноразово висловлювалася думка, що глобалізація, становлення постіндустріального суспільства, стрімкий розвиток інформаційних технологій та виникнення нової постмодерної культури є різними проявами єдиного процесу зміни парадигм, пов'язаної з кризою тра¬диційного механістичного, раціонального світосприйняття.

9 Так, колишній держсекретар США Дж. Шульц вважав, що прямі трансляції з місця події змушують уряди оперативніше ре¬агувати на події. З другого боку, він відзначає, що за час його ро¬боти в Держдепартаменті близько 70 % усіх зовнішньополітичних дискусій стосувалися питання, як медіа висвітлюють той чи іншим міжнародний конфлікт.

10 Як відомо, Іран і Китай намагаються заборонити приватним особам користуватися супутниковими антенами.

11 Яскравим прикладом ефективного підходу до завоювання тех¬нологічного пріоритету в цій сфері е інформаційна політика США, здійснювана за активної підтримки як державних, так і недержавних інститутів, метою якої є цілеспрямоване впровадження в міжнарод-ну інформаційну інфраструктуру Інтернет-технологій.

12 Як відомо, до інших видів комунікацій належить: 1) міжосо- бистісна, 2) групова, 3) публічна, 4) корпоративна.

13 Ми не ставимо за мету давати детальний аналіз цих теорій, наведений у згаданих працях А. В. Соколова та І. П. Яковлєва, і тому обмежимося лише коротким їх оглядом.

14 Хоча досвід часів «холодної війни» свідчить, що за потреби лег¬ко винаходяться технічні засоби для заглушування «ворожих» радіопередач.

15 Нагадаємо про відомий проект компанії «Майкрософт», згідно з яким передбачається поєднання Інтернету в його нинішній формі

0 цифровим телебаченням — це ще більше підвищить рейтинг елек- •рронних ЗМІ у користувачів інформації.

'6 Важливою рисою онлайнових джерел новинної інформації є Індивідуалізований характер інформації, оскільки засоби Інтернету ІЦОйиоляють легко робити індивідуальне замовлення на розсилку Цдеіітронною поштою тематично підібраних повідомлень.

1 17 Звідси виникає ще одна тенденція — використання інтернет- ІНуриалістики як один з каналів «чорних» РК-технологій.

і 16 Наведемо приклад відключення сервера відоме " в Україні |їтернет-провайдера «Голден Телеком» у жовтні 2001 р.. здійснений ІД оцінкою деяких аналітиків) з ініціативи СБУ з метою змусити про¬вайдерів зареєструвати всіх своїх користувачів, як це робиться у зга- Шмих вище країнах Азії.

І 19 Нагадаємо, що поняття «четверта влада» виникло досить дав- Ей — ще в 1777 р. британський політик Едмун Берг, виступаючи в щрламенті, заявив, що на відміну від влади дворянства, буржуазії та Шїювенства. істинною є «четверта влада», тобто преса, яка представ-ши Інтереси всього суспільства.

Р 20 Найзначнішим для забезпечення прав людини є законодавче Щї'уліовання порядку збирання та використання інформації персо- урміьних даних про окремих громадян.

Е 21 На жаль, сьогодні спостерігається нерозуміння з боку держав¬шії влади необхідності саме таких взаємин із суспільством, що при- Истить не просто до відчуження суспільства від влади, а й до його Иет'ионого протистояння їй. Наслідком цього є напруженість у Ндоминах між державною владою і ЗМІ.

V 22 Ми розглянемо цю проблему в розділі 3, де йдеться про полі- И'ьіну комунікацію.

■ 23 Детальний розгляд праць українських і зарубіжних авторів Вродиться в дослідженнях В. Ю. Баркова, В. Б. Безверхого. Е МарксК., Енгельс Ф. Твори. Т. 27.— С. 386—387. Необхідно на- щшйти, що до теоретичних ідей К. Маркса як економіста (узятих по- К,контекстом комунізму та радянської вульгаризованої версії марк- ИІму, яка не має відношення до науки) неодноразово зверталися Норці концепції постіндустріального суспільства. К й!5 Добре відомо, що за допомогою пошукових систем Інтернету Идін-який його користувач може за декілька хвилин одержати де- ШЛІПКУ інформацію щодо виробництва наркотиків, зброї, підготовки Мрористичних актів тощо.

ж 80 Специфічною проблемою є «синдром залежності від Інтерне- Др ми торкнемося цієї проблеми лише побіжно, оскільки вона Икодить за межі тематики нашої праці. Дослідження свідчать, що Идмірне перебування в Інтернеті має наслідком обмеження спілку- щІіііМ.рі та соціальну ізоляцію.

27 Відзначаючи роль маніпулювання свідомістю у формуванні політичного світогляду засобами ЗМІ в Україні, ми лише коротко зу¬пиняємося на цій проблемі з тим, щоб детальніше проаналізувати її в наступному розділі.

28 члу\уіе-икгаіпе.ог£

29 П. Штомпка — професор Інституту соціології при Ягеллон- ському університеті, Краків, Польща; автор численних праць.

30 ця думка Зігмунда Баумана викликає цілком природні асоціації з концепцією «Ното Іийепз» Йохана Хейзінга. Можливо, саме тому 3. Вауман пише про зростання популярності образу «бродяги» як типового патерну в системі цінностей суспільства, зазначаючи, що такий образ, який у минулі сторіччя сприймався як маргінальний, аутсайдерський, у постмодерному суспільстві стає нормою життя.

31 Лешек Корпорович — відомий дослідник соціології культури з Інституту соціології ім. Макса Вебера при Варшавському універ¬ситеті. Польща, автор низки праць, у т. ч. З проблем впливу масових комунікацій на ідентичність.

32 Збігнєв Бокшанський — автор праць з проблем ідентичності (кафедра соціології Інституту соціології при університеті в м. Лодзь, Польща).

33 Можливо, певний консерватизм у підході Стівєна Бертмана до проблеми становлення нових ідентичностей у сучасному суспільстві зумовлено тим, що дослідник є спеціалістом з античної історії, якій присвячені його інші праці. «Гіперкультура» — єдина відома нам публікація С. Бертмана. в якій він звертається до проблем сучасного суспільства, зокрема трансформацій ідентичності: можливо, «Ппер- культура» [працю опубліковано у 1998 р.) була створена як реакція на «Силу ідентичності» Мануеля Кастельса (опубліковано в 1997 р.). який оптимістичніше оцінює сучасні суспільні трансформації.

34 Крім проаналізованих вище авторів назвемо такі імена, як X. Арендт. П. Бергер, У. Бімен, М. Вейнер. Е. Вілсон. Е. Гелнер, А. Етціоні. Р, Інглегарт, X. Лінц, Д. Сорос, В. Хесле, у працях яких роз¬глядалися різні аспекти загальнотеоретичних проблем ідентичності.

35 Згадаємо імена таких дослідників, як А. Андрєєв, ІО. Ару- тіонян, І. Брудний, І, Заринов, А. Донцов, В. Малахов, М, Урнол. Ф. Фвайзулінг, А. Хабібуллін, В. Ядов.

36 Концепція «соціального простору» П. Бурдьє передбачає, що цей простір є сукупністю соціальних зв'язків між індивідами, які створюються у процесі специфічних соціальних практик.

37 У сучасному світі інформація стає стратегічним національним ресурсом, що приводить до постійного зростання в розвинутих країнах Заходу сектору економіки, пов'язаного з інформаційними технологіями. Так. якщо у СШАв 1985 р. 54 % робочої сили ирацюви» ло в галузі інформаційних технологій, на обробку інформації витри» чеяось 63 % робочого часу, а на оплату праці працівників інфор¬маційної галузі — 67 % фонду заробітної плати, то в 2000 р. в інфор¬маційній сфері було зайнято вже близько 90 % усіх працівників.

38 Так. якщо у 1980 р. Сполучені Штати виділили на придбання Інформаційних технологій близько 8 млрд доларів, то у 1994 р. ця бТЧі'іТя витрат зросла втричі й становила вже понад 25 млрд. Капіта- ЛОПімадення в інформаційні технології вийшли на перше місце серед $КЗІХ статей витрат на озброєння у США, випередивши при цьому ШіНть ракетно-ядерні та космічні програми.

Зазначимо, що, наприклад, у РФ пріоритети державної інфор¬маційної політики є дещо іншими, і там на перше місце поставлено 0®Ме «інформаційно-психологічну безпеку», захист національного ' "іформаційного простору та масової свідомості населення.

40 Остання міфологема є, на наш погляд, найдавнішою і була [I I ІТуальна для української преси ще в XIX — на початку XX ст.

Анлрій ЮРИЧКО, головний редактор головної релакшї «Полія лня і висвітлення особливо важливих лержавних за холі в» Лержавної телераліокомпанії «Всесвітня служба «Українське телебачення і раліомовлення», аспірант Київського національного університету

їм. Тараса Шевченка

СВОБОДА СЛОВА В УКРАЇНІ І МОРАЛЬНО-ЕТИЧНІ ПРИНЦИПИ РОБОТИ ЖУРНАЛІСТА ЯК ЧИННИК ЗАБЕЗПЕЧЕННЯ ВХОДЖЕННЯ УКРАЇНИ У МІЖНАРОДНІ ІНСТИТУТИ

Свобода слова, а також свобода поширення інфор-мації — ключові принципи демократичного суспіль-ства. Ці принципи ніхто ніколи не заперечував. Прий-няття їх —• це прямий шлях до сучасного західного співтовариства, одна з умов уходження в різноманітні міжнародні інститути та залучення до численних фінансових проектів. У той же час демократія теж не виключає цензури, хоча б на морально-етичному підґрунті. Найкраще принципи самовираження та плюралізму визначаються, на мою думку, фразою, яку приписують класикам: «Твоя свобода робити, що хо¬чеш, закінчується там, де починається моя». Тому як¬що говорити про наявність чи відсутність цензури, то однозначно треба виступати за ЇЇ існування. Адже вона виступає як захист не тільки власних інтересів і права на власну думку, а і як захист від маніпуляції свідо¬містю. І передусім треба говорити про самоцензуру тих, хто працює в засобах масової інформації — жур¬налістів.

На нинішньому етапі розвитку Україну можна вва-жати однією з європейських держав, громадяни якої забезпечені правом вільного доступу до інформації, їм не перешкоджають збирати, зберігати та поширювати

Свобода слова в Україні і морально-етичні принципи... 381

Інформацію. Це право, закладене в Декларації прав лю¬дини ООН, Конституції України, законах про засоби Масової інформації, повною мірою забезпечується в Нашій державі, хоча трапляються перегини та непоро¬зуміння. На жаль, у ситуації, коли писати можна про Що завгодно, іноді порушуються права та свободи Іінших людей, включаючи право на захист честі та Єдності, а також на конфіденційність. Ускладнює ситу- Цію зі свободою слова й те, що межу конфіденційності , власної свободи ЗМІ та герої журналістських роз- дідувань трактують по-різному. В Україні суд най- астіше виступає не на боці журналістів. Насамперед Є стосується висвітлення діяльності політиків та ізнесменів.

Для західної журналістики знаковим у цьому плані рішення Європейського суду, який розглядаючи ту чи *;шу - ситуацію, виносить свої рекомендації для Шдіональних законодавств. 17 липня 1997 р. Верхов¬ні. Рада України ратифікувала Європейську конвенцію зав людини (Конвенцію про захист прав людини і ос- фйних свобод], а 2 вересня 1997 р. отримала ра- іфікаційні грамоти Ради Європи. З цього часу цей Жливий документ (він був підписаний державами — ієнами Ради Європи ще 4 листопада 1950 р., а з 3 ве- сия 1953 р. вступив у дію) став частиною законодав¬ча України.

і 3 цим рано чи пізно доводиться стикатися будь- і(Ш демократичній країні. Показовим у цьому плані є імення Європейського суду з прав людини у Страз- "рзі, які обмежили дії національних судів щодо справ Шелепу. Наріжним каменем тут стала справа Лінген- і Європейський суд у рішенні з цієї справи постано- і», що «межі допустимої критики... ширше, якщо її *«гст політик, а не приватна особа» («Лінгенс проти Сірії». Вирок від 8 липня 1986 р. Серія А, № 103, па¬р. 42, п. 22). Рішення Європейського суду мають ії'язковий характер для всіх країн, які ратифікували

Конвенцію, отже й для України. Причому Європей-ський суд практикує на засадах прецедентного права. Якщо вже хоч раз ухвалювалося рішення за ана¬логічною справою Європейським судом, то національні суди мають ним керуватися. На жаль, на практиці це далеко не так. Українські судді не знайомі з рішеннями Європейського суду, не застосовують їх у своїй прак-тиці. В першу чергу це стосується винесення рішень на рівні районного чи обласного (міського) суду, пов'я-зується з обмеженим доступом суддів до рішень Євро-пейського суду, а також з відсутністю легітимного пе-рекладу українською мовою, тобто, публікації рішень Європейського суду у газет ах. «ГЬлос України» та «Урядо¬вий кур'єр». У цій ситуації свобода слова цілком зале¬жить від суддів районного чи обласного рівня, які слабо орієнтуються в цих питаннях і мають багато юридич¬них підстав трактувати поведшку журналіста, обмежу¬ючись однобоким трактуванням законів щодо права на захист конфіденційності особи та заборони поширюва¬ти негативну інформацію про особу, лишаючи людей права отримувати достовірну інформацію, навіть якщо вона і псує імідж героїв розслідувань.