Видатного Економіста Європи Пам'яті Видатного Економіста Європи, щиро люблячого Німеччину І Америку, автору закон

Вид материала

Содержание

Валерія олександровича васильєва
Цивільний міжнародний комітет із підготовки світової громадської думки до проведення першого всесвітнього конгресу духовного єдн
Азовське відділення академії економічних наук і підприємницької діяльності
Стисло наукові установи, які розбудовував Валерій Олександрович Васильєв

Подобный материал:

Пам'яті Видатного Економіста Європи

П

ам'яті Видатного Економіста Європи,

щиро люблячого Німеччину і Америку,

автору Закону ЗБЕРЕЖЕННЯ ПРАЦІ,

Батькові і Вчителю

Васильєву (Кумпану)

Валерію Олександровичу

ПАМ'ЯТАТИМЕМО АВТОРА ЗАКОНУ ЗБЕРЕЖЕННЯ ПРАЦІ

Академіка Академії економічних наук України,

Академіка Нью-Йоркської Академії наук,

Члена Суспільства 1817 «Спадщина» Нью-Йоркської Академії наук,

Члена Міжнародного Біографічного Центру в Кембріджі і

Наукового Відділу Радників Американського Біографічного Інституту

ВАЛЕРІЯ ОЛЕКСАНДРОВИЧА ВАСИЛЬЄВА

Сьогодні 12 грудня 2006 р. на 78-му році життя перестало битися серце Валерія Олександровича Васильєва, професори кафедри економіки і підприємництва Карпатського інституту підприємництва Відкритого міжнародного університету розвитку людини «Україна».

З відходом з життя Валерія Олександровича для його рідних і близьких пішла ціла епоха порядності і справжнього подвижництва в науці. Того щирого і самовідданого подвижництва інженерної думки, якому ми зобов'язані всіма успіхами нашої ЦИВІЛІЗАЦІЇ.

Такі винахідники і інженери, як Емерсон, Таун, Крафт, Добровольський, Форд, Вагнер, Сикорський, Брагін, Корольов і тисячі їх соратників і сучасників створили наш світ, в якому, можливо, творчість - хай і швидкоплинне, але відчуття творчої свободи. Саме до таких талановитих інженерів-учених належить і Валерій Олександрович Васильєв. Навіть у Хусті ним було зроблено більше десятка оригінальних інженерних пропозицій (!!). Дивно, але це реальний факт!

Але в його особі відобразився весь глобальний цивілізаційний перелом інженерної думки ХХ сторіччя, коли інженер повинен був оволодіти економічним мисленням, щоб зберегти працю і творчі пориви всіх новаторів і винахідників минулого, щоб наша цивілізація не ходила по колу (як здавалося Пітіріму Олександровичу Сорокіну), а впевнено робила кроки в майбутнє. А це повинно було дати людям, на думку інженерів-практиків, більш усвідомлене (останнє як цінність поки розуміється одиницями), а тому - і якісно краще життя; напружене, творче, яке у кращих своїх проявах нагадує результати творення ТВОРЦЯ.

Все серйозне на цій Землі здійснюється в людях і самими людьми. Мені не хочеться описувати тієї найвеличезнішої праці Валерія Олександровича, яка спостерігалась нами протягом цілих десятиріч. Праці щоденної і щогодинної. Праці, яка перемелювала негативні діяння сотень «пильнуючих» і «стережучих» свої інтереси «руками водіїв» у Східних регіонах України. Людина, яка всім своїм життям доводила можливість чесної праці і творчого пошуку навіть в умовах спочатку інсценованої, а сьогодні вже й інерційної кримінальності, яку, як виявилося, тепер уже і зупиняти нікому.

З відходом у кращий світ (із життя) таких високоморальних осіб СВІТ стає все більш і більш беззахисним перед здичавілою від безкарності посередністю. А таких бездарностей останні десятиріччя штучно штампують мільйонами. Адже слідувати задуму Творця і важко, і не завжди легко, а із зіпсованим людським матеріалом можна не «церемонитися» і працювати з ним дохристиянськими методами. Тому людей, особливо молодих, канібали (людоїди - у прямому і переносному значенні) так активно і цілеспрямовано псують, рекламуючи неробство і форми відхиляючої поведінки, практично з використанням усіх засобів масової інформації, особливо у відсталих в морально-етичному плані регіонах та в інтелектуально і духовно поневолених країнах.

Для сучасних злодіїв і інтелектуальних нероб (їх Петро Л. Лавров ще в 1869 р. називав «пасинками цивілізації») такі люди, як Валерій Олександрович, є не просто ворогами, а особистими ворогами, оскільки заважають навіть звичайним своїм існуванням перетворити життя тисяч людей на животіння.

Але, може, це думка тільки рідних і близьких Валерія Олександровича ? Звісно, ні. Якщо подивитися документи, які вважав за потрібне прикласти до своєї заяви на переклад на наукову пенсію Валерій Олександрович Васильєв, то робіть висновки самі.

1. Першим і найвагомішим для себе особисто документом Валерій Олександрович вважав СВІДОЦТВО від 4.03.1999 р. за підписом заступника голови Азовського відділення АЕНПД Росії, доктора комерції А. Штепи, в якому сказано - «Пам'ятна Медаль Митрополита ГОТІЇ і КАФИ, СВЯТОГО ІГНАТІЯ». Вручена автору ЗАКОНУ ЗБЕРЕЖЕННЯ ПРАЦІ Васильєву Валерію Олександровичу за СОРОКОЛІТНЮ НАПРУЖЕНУ ПРАЦЮ по розвитку науки і культури» /Протоієрей Василь Костянтинович Мултих (Батько Василь), що зберіг в період окупації мощі Св. Ігнатія та виготовив і вручив Медаль/.

2. Другий документ – це Лист-2000 р. за підписом Президента Нью-Йоркської Академії наук Роднея Ніколса і колишнього Конгресмена Біла Гріна про обрання Валерія Васильєва у члени Суспільства 1817 «Пам'ять» Нью-Йоркської Академії наук.

3. Третій документ – це віддрукована після сканування Іменна медаль Міжнародного біографічного центру в Кембріджі (Англія) «2000 Видатних Інтелектуалів 21-го Сторіччя» Васильєву Валерію, автору Закону збереження праці. Її отримали в Україні в 2003 р. після 60 днів подорожі по бізнес-пошті через всі океани (!).

4. Четвертий документ – Диплом Академіка Академії економічних наук України Васильєва Валерія Олександровича за № 190 від 27 грудня 1996 р. за фахом «Економіка промисловості», підписаний Президентом АЕН України, академіком НАН України Н.Г. Чумаченком і вченим секретарем АЕН України Ф.Ю. Поклонським.

5. П'ятий документ – Диплом члена Нью-Йоркської Академії наук Васильєва Валерія Олександровича від жовтня 1998 р. за підписом Президента Нью-Йоркської Академії наук Роднея Ніколса і керівника відділу Елеонори Баум. До речі, Д-р Валерій Васильєв вважав за потрібне прикласти і посвідчення члена Нью-Йоркської Академії наук за 2002 рік.

6. Шостий документ – це Запрошення від 27.07.2003 р. Доктору Валерію О. Васильєву стати ПЕРСОНАЛЬНИМ ЧЛЕНОМ (їх тільки декілька сотень у Світі) АМЕРИКАНСЬКОГО БІОГРАФІЧНОГО ІНСТИТУТУ, підписане Президентом АБІ Дж. Евансом.

7. Сьомий документ – це СЕРТИФІКАТ Валерію О. Васильєву, як члену ДОСЛІДНИЦЬКОГО ВІДДІЛУ РАДНИКІВ АБІ, підписаний Директором Дослідницького відділу радників Н.С. Колінзом у 2003 р.

8. Восьмий документ – це Інформаційний лист Видавництва «Хто є Хто» (США) Валерію Олександровичу Васильєву про включення його у 18-е Видання за підписом Директора Видавництва Дауна Міллея.

9. Дев'ятий документ – це Бланк узгодження Валерію Олександровичу Васильєву автобіографії для Видання «Хто є Хто в Науці та Інженерії /2005-2006 рр.», де відзначено його авторство Закону збереження праці.

10. Десятий документ – цей Інформаційний лист Генерального директора Міжнародного біографічного центру в Кембріджі Ніколса С. Лау від 23 вересня 2005 р. про обрання Доктора Валерія Васильєва одним зі 100 КРАЩИХ УЧИТЕЛІВ (ПЕДАГОГІВ) 2005 року.

11. Одинадцятий документ – це Інформаційний лист Генерального директора Міжнародного біографічного центру в Кембріджі Ніколса С. Лау від 11 лютого 2005 р. про обрання Доктора Валерія Васильєва одним зі 100 КРАЩИХ УЧЕНИХ 2005 року.

12. Дванадцятий документ – це Інформаційний лист Генерального директора Міжнародного біографічного центру в Кембріджі Ніколса С. Лау від 21 лютого 2003 р. про включення Доктора Валерія О. Васильєва у Друге Видання «2000 видатних інтелектуалів 21-го сторіччя» з додатком оригіналу автобіографії, включеної у ВИДАННЯ (!).

13. Тринадцятий документ - це Інформаційний лист Генерального директора Міжнародного біографічного центру в Кембріджі Ніколса С. Лау від 12 грудня 2003 р. про включення Доктора Валерія А. Васильєва у Видання-2004 «2000 видатних інтелектуалів 21-го Сторіччя» з додатком оригіналу автобіографії, включеної у ВИДАННЯ (!).

14. Чотирнадцятий документ – це Бланк для Доктора Валерія Васильєва від Генерального директора Міжнародного біографічного центру в Кембріджі Ніколса С. Лау від 15 серпня 2005 р. про уточнення інформації для Видання «2000 видатних інтелектуалів 21-го сторіччя» з додатком Рекомендацій на В. Ющенко, Ю. Єханурова, Б. Тарасюка, В. Пензеника, С. Ніколаєнка у Видання МБЦ у Кембріджі (!).

Але це далеко не повний перелік всіх актів визнання, які були отримані Доктором Васильєвим Валерієм Олександровичем за останні роки. До речі, звертаючись 8.12.2005 р. із Клопотанням до Пенсійного Фонду України (за № М-8-1), виконуючи цим Ухвалу Президії Азовського відділення Академії економічних наук і підприємницької діяльності від 15 вересня 2004 р., ми писали: «Азовське відділення Академії ЕН і ПД разом із Інститутом економіко-соціокультурних досліджень ім. Ольги В. Васильєвої-Католик (правонаступником Донецького експериментального науково-методичного центру ДНЦ Академії наук України) прагне використовувати всі наявні сьогодні можливості для прискорення інтеграції України в загальноєвропейські інститути. Одним із таких шляхів у даний час ми вважаємо оцінку з боку державних установ України (до них відноситься і Пенсійний Фонд України) подвижницької діяльності справжніх українських учених, які з перших днів незалежності України найактивнішим чином включилися у творчу роботу по зміцненню міжнародного авторитету української науки і культури.

Оцінка з боку Пенсійного Фонду України їх багаторічної і послідовної роботи тільки сприятиме утвердженню в українському суспільстві загальноєвропейських цінностей, а отже і формуванню у молодих дослідників свідомого і творчого ставлення до будівництва «Загальноєвропейського будинку».

Тому ми і направляємо КЛОПОТАННЯ до Пенсійного Фонду України на достатньо неординарну особу вченого-економіста Валерія Олександровича Васильєва, який при загальному трудовому стажі роботи 57 (п'ятдесят сім !) років – п'ятдесят два (52) роки працював на промислових підприємствах, у науково-дослідних організаціях, інститутах і університетах України. Да так працював, що до 2005 р. має тільки науково-педагогічного стажу 32 (тридцять два) роки і 11 місяців (!).

За ці роки зроблено стільки, що навіть фрагментарний розгляд досягнутих результатів займе декілька сторінок. Проте особливе місце у творчому житті Валерія Олександровича Васильєва посів 1999 р. Цього року їм було дане остаточне формулювання Закону ЗБЕРЕЖЕННЯ ПРАЦІ, що практично відразу було відзначене світовою науковою громадськістю завдяки електронній пошті (Нью-Йоркською Академією наук, Президією Академії економічних наук і підприємницької діяльності Росії, Президентом міжнародної Академії економічних наук і підприємницької діяльності, академіком, професором, д.е.н. Вадимом Микитовичем Кириченком, Президентом Спілки економістів України, академіком Г.В. Дзисем та ін.). Саме цього року Валерій Олександрович на загальних зборах Академії ЕН і ПД Росії був прийнятий у дійсні члени АЕНПД Росії і ці ж збори затвердили його Президентом - Головою Азовського відділення ЕН і ПД. У цьому ж році його кандидатура у складі творчого колективу (С.В. Куніцина - Голови Ради Міністрів Авт. Респ. Крим, Б.П. Климчука - Губернатора Волині, В.Ф. Русяєва - Президента Кримської Академії наук та ін.) була представлена вченими радами Інституту економіко-соціокультурних досліджень ім. Ольги В. Васильєвої-Католик (правонаступником ДЕНМЦ ДНЦ Академії наук України) і Таврійським інститутом комплексних соціально-економічних досліджень і консалтингу (ТІКСІ-К) Кримської Академії наук на Державну Премію України в галузі науки і техніки (№ Держ. реєстрації 47 від 30.03.1999 р.). І це рішення було підтримано міжнародними академічними структурами: Петровською Академією наук і мистецтв (Рішення Президії від 22.04.1999 р. за № 12 на № 47 від 30.03.1999 р.), загальними зборами Академії економічних наук і підприємницької діяльності (Протокол №1 від 11 червня 1999 р.), а також економістами Сумського державного університету, Російською Академією Державної Служби при Президенті РФ, Дніпропетровською облдержадміністрацією і т.д. І все це, не кажучи про підтримку з боку Ради Міністрів Автономної Республіки Крим і Волинської облдержадміністрації.

Але головне інше – роботи, виконані Валерієм Олександровичем Васильєвим на Державну Премію України в 1999 р., дійсно були етапними і для економічної науки, і для історико-культурного осмислення нових соціально-економічних реалій. Достатньо вказати тільки на перспективність досліджень із обґрунтовування створення Приазовського Краю – Маріупольсько-Бердянської області! Адже ця ідея сьогодні отримує нове інноваційно-прогресивне звучання (див. «Приазовський Край – «Локомотив» економіки України в першій половині ХХІ століття» Document N 100 www.cic-wsc.org ; «Звернення до Президента України, академіка НАН України В.А. Ющенка» Document N 75 www.cic-wsc.org ), як і всі розробки по створенню із приморських районів навколо Азовського моря Азовського Європейського Єврорегіону – «Азовського Регіону» як відроджених «інноваційних майстерень» Європи і Америки. І про все це говорилося в дисертаціях на звання «доктора комерції» (трьохрівнева рейтингова оцінка і затвердження вкладиша Президентом АЕНіПД, академіком В.Н. Кириченком), науковим консультантом яких був академік АЕНіПД Росії, доктор комерції, ст.н.с., к.е.н. Валерій Олександрович Васильєв. В його доповідях на міжнародних наукових конференціях у 1997, 1998, 1999 і 2000 рр. було обґрунтовано так багато інноваційних пропозицій та практично виважених порад, що це дозволило професорам Італії, Польщі, Франції, Німеччини, Іспанії, Куби та інших країн Латинської Америки, а також і США високо оцінити потенціал економістів України. Тому від імені економічної громадськості України Президент Союзу економістів України, академік Г.В. Дзись 9 липня 1999 р. на Пленумі Спілки економістів України в Луцьку підкреслював, що «Спілка економістів України від щирого серця поздоровляє Президента-голову Азовського (українського) відділення Академії економічних наук і підприємницької діяльності, академіка Російської, Української і Нью-Йоркської академій Васильєва Валерія Олександровича з 70-річним ювілеєм з дня народження і 40-річчям науково-дослідної роботи над економічними проблемами ..., який отримав моральну підтримку від видатних вітчизняних економістів і в 60-і роки почав створювати основи об'єктивної економічної школи. Ми щиро бажаємо Валерію Олександровичу довгих років активного творчого життя, щастя рідним і близьким, світлої радості за успіхи внучок, а головне – великого людського щастя і здоров'я». Аналогічні телеграми прийшли до Луцька на ім'я облдержадміністрації для Валерія Олександровича (обласна державна адміністрації організовувала проведення Пленуму Спілки економістів України) і з Президії АЕНПД від Президента В.Н. Кириченко і вченого секретаря Г.М. Денисова, від Президента Кримської Академії наук В.Ф. Русяєва; а у Вітальній Адресі Ювіляру Президія Академії економічних наук і підприємницької діяльності відзначала, що «...пріоритет сформульованого Вами закону про ЗБЕРЕЖЕННЯ КІЛЬКОСТІ ПРАЦІ в рамках одного циклу назавжди залишиться за економістами Східної Європи». До речі, дарований членами Президії Спілки економістів України «Злітаючий Орел» став емблемою Азовського відділення Академії ЕНіПД (10 липня 1999 р. після відвідин Замка Любарта), що було затверджене на загальних зборах – засіданні Вченої ради Азовського відділення Академії ЕНіПД – КОНФЕРЕНЦІЇ до 145-річчя оборони Приазов'я під керівництвом отаманів Війська Азовського (1854 р.), присвяченої пам'яті Першого Гетьмана Українського козацтва В’ячеслава Максимовича Чорновола 18 грудня 1999 р. у м. Володарське (станиця - столиця Азовського Війська), де були присутні більше 250 чоловік і вже “сучасні козачі полковники”.

І як головний результат методологічного прориву, який був зроблений у 1999 р. – це прийняття РІШЕННЯ Міжнародним Біографічним Центром у Кембріджі (Англія) в 2002 р. удостоїти Валерія Васильєва Іменної Медалі Міжнародного Біографічного Центру в Кембріджі, як одного з 2000 Видатних Інтелектуалів 21 сторіччя і Автора Закону ЗБЕРЕЖЕННЯ ПРАЦІ (Медаль ледве перетнула з вини «східних мудреців» океани, але за 68 днів дійшла до Маріуполя в 2003 р.).

Цього одного було б досить для КЛОПОТАННЯ не по одній кандидатурі, а для цілого колективу, але найприкметніше - це та висока науково-організаційна активність, яку проявляє Валерій Олександрович Васильєв до теперішнього часу.

Це підготовка і організація участі делегації Інституту економіко-соціокультурних досліджень і Азовського відділення Академії ЕНіПД у міжнародних наукових конференціях у Варшавському університеті в 2001 і 2002 рр.

Це організація в Польщі шестимісячного стажування в Інституті будівництва, механізації і електрифікації сільського господарства у Варшаві і в ІПМ у Варшаві кандидата технічних наук, якого за наслідками стажування не тільки визнали доктором сільськогосподарських наук, але і запропонували підготувати габілітаційну працю, видавши Наказ від 12.06.2001 р. по ІБМЕР у Варшаві із затвердженням для претендента наукового консультанта габілітаційної праці професора, д-ра-габ.інж. Кшиштофа Вежбіцького. Все це узгоджувалося і коригувалося Валерієм Олександровичем, як і видання у Варшаві Азовським відділенням Академії ЕНіПД монографії «Основні положення і обґрунтування НОВОГО ПІДХОДУ: Друга доповідь Римському Клубу по «революції ефективності» (Варшава-Чиханов-Маріуполь, древн. Кремнесъ, 2001), присвячена «ПОЛЬСЬКОМУ НАРОДУ: вченим, інженерам, студентам, прихожанам костьолів»; головні рекомендації якої були обговорені більше ніж 40 докторами наук Польщі (з нею з цікавістю ознайомився Президент Польської академії наук Мирослав Мосаковський, запросила передати в дар і отримала її примірник і директор бібліотеки Польської академії наук, як і заступник директора Бібліотеки «Народової»), а також основні її положення обговорювалися на наукових міжнародних конференціях у Кельцях із фахівцями Західної Європи у Варшаві на міжнародній зустрічі.

Це створення 12 листопада 2001 р. Цивільного міжнародного комітету з підготовки світової громадської думки до проведення Першого всесвітнього конгресу духовного єднання в Нью-Йорку з Видатними інтелектуалами з Індії, Іспанії, Канади, Сербії й Австралії із обґрунтуванням ідеї проведення цього Конгресу на багатоетапній основі (пропозиція відправлена до Президії Російської академії наук 04.10.2001 р. і досі нема відповіді; а доповідь зроблена на Міжнародній науковій конференції у Варшавському університеті 20 жовтня 2001 р.).

Це доповіді у Таганрозі в 2001 р. і на ІІІ-ій науково-практичній конференції викладачів і студентів Таганрогського інституту управління та економіки в 2002 р. «Забезпечення умов для збалансованого інтелектуально-духовного зростання: реальні можливості цивільних ініціатив у геополітиці» (у співавторстві з М. Демісом, проф. із Сербії, і Гоутамом Дута, проф. із Індії).

Це участь у поздоровленні з 30-річчям колективу кафедри маркетингу на пленарному засіданні в Донецькому державному університеті в 2002 р.

Це участь у міжнародній конференції у Маріуполі, на якій була зустріч із фахівцями з Німеччини, які звернули увагу на Закон ЗБЕРЕЖЕННЯ ПРАЦІ й обґрунтування його дії у 2002 р.

Це організація і проведення в Маріуполі Першого міжнародного науково-теоретичного семінару Пам'яті Академіка АЕН України В.В. Фінагіна «Азовський регіон – на зламі технологій» (Азовське відділення Академії ЕНіПД, ІЕСКД, кафедра менеджменту МФ МАУП), що відбувся 27 лютого 2003 р. Саме за його проведення Президія Азовського відділення Академії ЕНіПД отримала подяку від Верховної Ради України (лист Голови Комітету закордонних справ Верховної Ради України С. Сташевського від 14 травня 2003 р. за № 06-14/12-338).

Це підготовка й організація Перших Совєткінсько-Тейлоровських Читань (спадщина Д.К. Совєткіна і Ф. Тейлора) та міжнародної науково-практичної конференції «Закон ЗБЕРЕЖЕННЯ ПРАЦІ - методологічна основа майбутніх успіхів підприємств України, Росії і Польщі», присвяченої Пам'яті Віктора Георгійовича Лєбєдєва (професора Російської Академії держслужби при Президенті РФ), Вадима Микитовича Кириченка (засновника і беззмінного Президента Академії економічних наук і підприємницької діяльності Росії, а також першого Президента міжнародної Академії ЕНіПД) і Мирослава Мосаковського (Президента Польської Академії наук), яка відбулася 29 і 30 травня 2003 р. На ній, окрім сімнадцяти доповідей і прийнятого проекту ЗВЕРНЕННЯ до керівників Спілок Держав, були присутні чотири члени Нью-Йоркської Академії наук (два вчених з України і два з Російської Федерації) і був зафіксований пріоритет української фізичної школи в розробці «натуральної теорії тонкої масштабної енергії квантованого простору-часу», що зразу ж електронною поштою підтвердив Міжнародний Біографічний Центр у Кембріджі (див. номінації Ю.В. Білоусова). Це дійсно дуже значний успіх Азовського відділення Академії ЕНіПД під керівництвом Президента-голови, академіка Валерія Олександровича Васильєва, який з метою економії коштів уже сьомий рік сам готує і здає всі щомісячні, щоквартальні і річні звіти, зберігаючи на валютному рахунку половину коштів, перерахованих професорами Варшавського Університету в 2000 р. на виконання програми «Червона Книга Культур Європи».

Взагалі, робота з міжнародними біографічними інститутами заслуговує на особливу увагу, оскільки вона багато в чому випереджає на роки все, що робиться в університетському середовищі творчою професурою Східної Європи. Адже, направляючи в 2001, 2002, 2003, 2004 і 2005 р. рекомендації на десятки кандидатур видатних представників науки і культури до Англії і США, Валерій Олександрович Васильєв руйнував «віковий страх прославитися офіційно неблагонадійним», який сковує професуру в багатьох університетах дотепер. А які по справжньому позитивні наслідки: професора Мирослава Деміса з Сербії за рекомендацією доктора В.О. Васильєва керівництво МБЦ у Кембріджі включило у “2000 Видатних Інтелектуалів 21-го сторіччя” (професор Деміс був щиро вдячний Валерію Олександровичу і вже третій рік запрошує його на свої конференції); доцента Ю.В. Білоусова не тільки включили у “2000 Видатних Інтелектуалів 21-го сторіччя”, але і дали статус професора МБЦ, чим він пишається; а професора Олега Андрійовича Турецького не тільки Американський Біографічний Інститут визнав «Людиною 2005 року», але вже надіслали на його ім'я більше десятка листів номінацій. І все це після рекомендацій Валерія Олександровича Васильєва, який щиро прагне підтримати колег.

Але не тільки постійна праця з МБЦ у Кембріджі (Англія) і з Американським Біографічним Інститутом (США) характеризує інтеграційну спрямованість роботи Валерія Олександровича Васильєва в 2001-2005 рр., а, мабуть, головним дійсним успіхом Валерія Олександровича у цьому напрямку є 210 документів (!!) англійською і російською мовами на сторінках міжнародного електронного журналу Цивільного Міжнародного Комітету (www.cic-wsc.org ) у Зарагозі (Іспанія) і статті на офіційному сайті Одеського національного університету ім. І.І. Мєчнікова (www.onu.edu.ua «Готи в Європі» англійською і російською мовами; «Оптимізація роботи з основними виробничими фундаціями – основа прискореного розвитку економіки держави: соціально орієнтований варіант бюджету, що забезпечує дев'ятивідсоткове зростання національної економіки» російською з рецензіями проф., д.е.н. О.А. Турецького і доц., к.е.н. Л.Х. Доленка). Десятки звернень, підписаних Головою Цивільного Міжнародного Комітету, академіком Валерієм О. Васильєвим, адресованих політичним діячам і керівництву міжнародних громадських організацій із конкретними рекомендаціями щодо забезпечення збалансованого інтелектуально-духовного зростання, вже є тим абсолютним критерієм активної громадської позиції української науки, за яким через десятиріччя оцінюватимуть наші нащадки своїх попередників.

І, звичайно, праця вчених такого масштабу, як Валерій Олександрович Васильєв, дає більш відчутні результати в університетських центрах. Так, завдяки його активності створені Представництва Азовського відділення Академії ЕНіПД і в Одесі (нові члени вченої ради АВ АЕНіПД в Одесі – проф. О.А. Турецький, доц. В.А. Лисюк, доц. Б.В. Вовчук, доц. А.П. Ощепков, студенти М.А. Малихіна, І.О. Павленко, Я.Б. Шуліцька, І.А. Гончаров, Ю.А. Гловацька, А.О. Божемська) під назвою «Спілка Молоді – «Одеса-Європа», й у Львові (нові члени вченої ради АВ АЕНіПД у Львові – ад’юнкт-професор О.В. Огирко, проректор ЛНАВМ, к.і.н. В.Т. Андрушко, д.ф.-м.н. І.В. Огирко, к.е.н. О.С. Грінькевич, богослов О.М. Коваль, студенти А.С. Вересая, Г.З. Кушнір, Х.І. Бабляк, П.О. Огирко), що за ініціативою Валерія Олександровича носить ім'я Лауреата Премії пам'яті Альфреда Нобеля з економіки 1973 р. Василя Васильовича Леонтьєва (Рішення АВ АЕНіПД від 10.07.2005 р.).

І в результаті до 140-річчя Одеського національного університету ім. І.І. Мєчнікова вдалося провести науковий семінар-конференцію «Економічний потенціал України» (25 грудня 2004 р., м. Теплодар) у плані конкурсу студентських науково-практичних робіт-проектів «Україна на межі ХХ і ХХІ сторіч – інтеграція у світову культуру»; науково-теоретичний СЕМІНАР «Геополітична трансформація Східної Європи і перспективи розвитку високих технологій» - Вашингтон-Україна (17 березня 2005 р., Актова Зала, Французький бульвар 24/26, Одеса) і т.д. і т.п. Все це знайшло відображення на офіційному сайті ОНУ ім. І.І. Мечникова, а за пропозицією Валерія Олександровича і в електронному журналі Цивільного Міжнародного Комітету (всього більше 45 документів). Тому член Суспільства 1817 р. «Спадщина» Нью-Йоркської Академії наук Валерій О. Васильєв і пропонував студентську молодь Одеси на номінації в Американський Біографічний Інститут і в МБЦ у Кембріджі. І сьогодні вже більше 15 осіб із талановитої університетської молоді (О. Ворожейкіна, І. Тюріна, О. Бутук, В. Тяпіна, І. Гончаров, Я. Шуліцька, М. Маліхіна, Ю. Гловацька, А. Божемська та ін.) отримали рекомендаційні листи з Англії і США. Чи не це найвагоміший внесок у БОЛОНСЬКИЙ ПРОЦЕС?

Мабуть, найсерйозніші роботи в методології Валерій Олександрович зробив у 2005 році, коли за його ініціативою в ІНТЕРНЕТі був здійснений Перший Етап «ФОРУМУ-2005», де було обговорено багато цікавих ідей і пропозицій, але для України найзначнішою є ініціатива проведення у 2006 р. торжеств, присвячених 1665-річчю ухвалення українським народом ХРИСТИЯНСТВА, а також підтримка в Києві ініціативи про відродження служіння у Монастирі Святого Георгія в Маріуполі, що ще хотів здійснити Святій Ігнатій у 1786 р., останній 24-ий митрополит Готії і Кафи і місцеохоронець престолу Уселенського Патріарха в Криму. В даний час проходить Другий Етап «ФОРУМУ-2005», присвячений Лауреатам Премії пам'яті Альфреда Нобеля з економіки «Пошук кращого шляху реалізації фінансового робочого каркаса 2007-2013: Закон збереження праці у світовій економіці», на який вже надійшли статті з Німеччини і навіть повідомлення талановитих студентів із Одеського національного університету ім. І.І. Мєчнікова. Але основними роботами, що задають тон усій роботі міжнародної ІНТЕРНЕТ-КОНФЕРЕНЦІЇ, є дві фундаментальні статті Валерія Олександровича Васильєва: «Ініціативність в економіці і закон ЗБЕРЕЖЕННЯ ПРАЦІ в малому і середньому бізнесі: Вчитися Бізнесу» та «Ефективність капіталовкладень в економіку України».

У цьому КЛОПОТАННІ ми практично не торкнулися тих 160 публікацій, які зробив Валерій Олександрович, а також підготовлених і надрукованих ним за ці сім років 24-х бюлетенів АВ Академії ЕНіПД, ІЕСКД і Цивільного Міжнародного Комітету, кожний із яких відкривав цілі сторінки історії, що далеко не всіма віталося. Але такий шлях у справжніх вчених, які першими ламають стереотипи і прагнуть реальної міжнародної співпраці.

Дуже багато задумів та ідей у Валерія Олександровича, і це дуже великий успіх, що учений такого масштабу продовжує працювати в Європі».

Пройшов тільки рік після відправки 8 грудня 2005 р. до Києва цього обґрунтування - клопотання. Рік, відзначений виключно важкими подіями для Валерія О. Васильєва, коли страшний трансморальний інфаркт тримав із 26 січня 2006 р. упродовж 8 днів життя на межі ..., а потім були запалення легень і прогресуюча серцева недостатність . Але навіть у цих умовах учений продовжував працювати.

Він узяв найактивнішу участь у проведенні наукового студентського СЕМІНАРУ «Внесок молоді Одеси і Львова в інтеграцію України з Європейським Союзом: основні положення і обґрунтування НОВОГО ПІДХОДУ по Другій Доповіді Римському Клубу про «Революцію ефективності - множник чотири» (6 січня 2006 р., вул. Говорова 4, Одеса), організованого Азовським відділенням Академії ЕНіПД і Одеською філією Університету «Україна». Як професор Одеської філії Університету “Україна”, академік Академії економічних наук України, д-р Валерій Олександрович Васильєв підготував розгорнені рецензії на всі зроблені на семінарі доповіді, які були направлені до Києва Президенту Університету “Україна”, академіку П.М. Таланчуку. Тому за доповідь “Досвід організації діяльності компанії “Ford” у США» студентка 4-го курсу А.А. Бакман отримала Грамоту від Президента Університету “Україна”, академіка П.М. Таланчука; а за доповіді “Паралельна повчальна реальність – Республіка “Вольна”, “Франчайзинг як взаємовигідна форма співпраці”, “Перспективи розвитку автомобільного ринку України”, “Єство і перспективи синергетики”, “Перспективи розвитку Шоу-бізнесу” студенти Данильчук А.С., Бойко А.А., Мельников С.В., Гаврильченко А. отримали “Подяку” (рівень Грамот Університету “Україна”) Президента Університету “Україна”, академіка П.М. Таланчука. Проведений за рекомендацією Валерія Олександровича в листопаді і грудні 2005 р. тренінг, що знайшов вираження у створенні повчальної реальності у студентській “Республіці “Вольній”, дав можливість усім студентам 2-го і 3-го курсів після проведення спеціального семінару дійсно досягти реального позитиву і високої зацікавленості у навчанні і в своєму становищі у філії. Це дало підставу професору Одеської філії Університету “Україна”, академіку Академії економічних наук України, д-ру Валерію Олександровичу Васильєву запропонувати проведення 23 березня 2006 р. міжрегіональної науково-практичної конференції викладачів і студентів Одеської філії ВМУРоЛ “Україна” й Одеського національного університету ім. І.І. Мєчнікова, спільно з Азовським відділенням Академії ЕНіПД та Інститутом економіко-соціокультурних досліджень (правоприємника ДЕНМЦ ДНЦ Академії наук України) “Ідеї молоді Одеси З'єднаній Європі: закон незнищення інтелектуально-духовної праці”.

Саме Валерій Олександрович запропонував перетворити процес підготовки до цього заходу на подію у культурному житті студентів Одеси, провівши паралельно серію знайомства молоді з історією Західної Цивілізації в Одесі за програмою “Сім Чудес Одеси”. І все це було успішно реалізовано, і на такому рівні, що проректор Одеського національного університету ім. І.І. Мєчнікова В.С. Ігнатенко у вдячному листі Директору Одеського літературного музею Т.І. Ліптузі писав: “... виражаємо Вам щиру подяку за підтримку в реалізації культурологічної програми “Сім Чудес Одеси” для молоді по розділу “Захисники Праці і Віри: Лицарі Духовності” ... і дві лекції (18.01.2006), які прочитали студентам ..., що залишили незгладимий слід (див. відгуки в додатку) і дали можливість оцінити внесок Потоцьких, Наришкіних, Воронцових і Маразлі, а також Бофо, Льовіцького, Грата, Боровіковського, Чернетцова, Сорокіна, Шамшина, Айвазовського, Пушкіна, Тараса Григоровича Шевченка, Шишкіна, Врубеля, Рєпіна, Васнєцова, Кузнєцова, Едуардса в культуру столиці Півдня України (Готії – Ордессоса/Джінестри) – Одеси ..., відновлюючи традицію захисту Праці і Віри (див. Герб “Любіч” на фронтоні Літературного музею), відроджуючи культурні традиції якнайдавнішої держави Європи” (Вих.№09-01-93 від 07.02.2006). Аналогічні листи керівництво ОНУ ім. І.І. Мєчнікова направило керівнику відновних робіт Кирхи Святого Павла (шедевр Шейрембранта, 1997) Ю.П. Шефферу (Вих.№09-01-937 від 24.11.2005) і Пастору Євангельської Пресвітеріанської Церкви (з діючим органом, який зацікавив студентів) В.П. Бабиніну, в яких висловлювалася щира “подяка за підтримку в реалізації культурологічної програми “Сім Чудес Одеси” для молоді по розділу “Основи християнської етики” і за розширення розуміння студентами “значення реформації в сучасному світі ... у світлі Кальвінізма”, і головне - умов після “величезного перевороту у світосприйманні, який вчинив Лютер у європейській духовній культурі, а також ролі німецьких переселенців в історії найбільш бурхливо зростаючого в ХІХ столітті міста світу – Одеси”. І такі відгуки з боку керівництва університету очікувалися Валерієм Олександровичем, тому що студентські враження від відвідин Церкви Рождества-Пресвятої Богородиці, від відвідин Музею рідкісної книги Одеського національного університету ім. І.І. Мєчнікова і Великої лекційної аудиторії ім. Академіка Богатського в ОНУ ім. І.І. Мєчнікова, а також Філатовського музею в Одеській клініці очних хвороб ім. Філатова і Хаджібеєвських Сходів Джінестри (поки “Потьомкінські Сходи”) повинні примусити “геополітичних гравців” серйозно задуматися над своїми діяннями. Саме на це і розраховував Валерій Олександрович Васильєв, який після відвідин могили Ченця Софронія на монастирському кладовищі сам знайшов на забутому фахівцями з історії другому міському кладовищі в Одесі склеп із рідним для нього гербом “Любіч ”. І він завжди звертав нашу увагу, що “сьогодні питання не в демонстрації пожовтілих від часу і чудом збережених паперів зі всілякими гербами, підписами і друком, а в усвідомленні особистої причетності до всіх позитивних акцій на Землі, а головне – персональної відповідальності за все на цій планеті, абсолютно за все, що відбувалося, відбувається і відбуватиметься!”.

Дійсно настав час збирати каміння” (Біблія). І необхідність цього дуже гостро відчув Валерій Олександрович, який щиро радів Наказу від 29.04.2006 р. по Одеській філії ВМУРоЛ “Україна“ за підсумками проведеної конференції 23.03.2006 р., учасників якої він вітав. Дійсно, у ній брало участь 37 осіб (прийшли найбільш зацікавлені люди і не було охочих залишити конференцію після перерви – це багато про що свідчить), 10 зроблених студентами і викладачами доповідей і 10 стендових доповідей, пропозиції про створення Академії економічних наук підприємницької діяльності України ім. В.В. Леонтьєва, а те, що інформація і про доповіді, і про всю роботу конференції розміщена на створеному студентами сайті ОФ ВМУРоЛ “Україна” – це дійсно серйозний успіх. Тому всі, хто зібрався, щиро бажали одужання Валерію Олександровичу.

Але не менш важливою була інформаційна підтримка всіх ігрових форм навчання на прохання Валерія Олександровича, яку надали студенти Одеської філії ВМУРоЛ “Україна”, творці самостійного сайту, студентам ОНУ ім. І.І. Мєчнікова - це інформація і про студентську державу “Лідерленд” зі всіма указами, і про фірми “Корона”, “Алібі”, “Еверест”, “Канабіс”, і про бізнес-план ЗАТ “ШИРКА”, і про підсумки торгів та ігрове життя держави “Утопія” і т.д. і т.п. Сьогодні тільки залишається жалкувати, що сайт om.ua/ вже не можна знайти в Інтернеті, і це при тому, що сайт зацікавив іноземних фахівців (із США та Англії було 33 відвідування!), а до серпня 2006 р. все працювало. Як можна так знищувати працю людей! Не розуміємо! Проте найцікавіша і перспективніша доповідь англійською мовою “Ринок комп'ютерних ігор” Ткаченко Ірини Ви маєте змогу і сьогодні побачити на www.cic-wsc.org, як і основні висновки конференції (Document 236, 238).

А які фундаментальні статті і звернення були надруковані Валерієм Олександровичем Васильєвим за ці 10 місяців 2006 р. в ІНТЕРНЕТі !

Document 217.- To World Health Organization (UNITED NATIONS). Всесвітня організація Охорони (ООН) Здоров'я .- Document 220.- Ideas for Metallurgical Plant (for Ukraine).- www.cic-wsc.org;

Document 218.- To members international non-government оrganizations. To members civil international committee on preparation World public opinion for training first World Congress spiritual unity in New York. To members congress USA. To members European Parliament. To citizens states European Union. Respected CITIZENS WORLD! Членам Міжнародних неурядових організацій. Членам Цивільного Міжнародного Комітету з підготовки світової громадської думки до підготовки Першого Всесвітнього Конгресу Духовного Єднання у Нью-Йорку. Членам Конгресу США. Членам Європейського Парламенту. Громадянам держав Європейського Союзу. Шановні ГРОМАДЯНИ СВІТУ! www.cic-wsc.org;

Document 221.- Ефективність капіталовкладень в економіку України. Capital to Ukraine. www.cic-wsc.org;

Document 251.- Новокейсіанські ідеї в українському монетаризмі першої чверті ХХІ сторіччя: шляхи реалізації закону збереження праці у фіскальній політиці.- www.cic-wsc.org;

Document 270.- Father-Foundation AZOV DEPARTMENT ACADEMY ЕСONOMIC SCIENCES AND ENTREPRENEURSHIP Ukraine name W.W. Leontjef. www.cic-wsc.org;

Document 273.- Budget 2005-2008. www.cic-wsc.org;

Document 274.- "Іdeas уоung реople Odessa to united Europe: law indestructibility intellectual- spiritual labour". ссылка скрыта;

Document 275.- To Universal Patriarch His Holiness To Bartholomew / Уселенському Патріарху Святості Варфоломею / Всесвітньому Патріарху Його Святості Варфоломію.- www.cic-wsc.org ;

Document 271.- "REGISTRY IDEAS аnd INITIATIVES (It is necessary to put LARGE PURPOSES)".- www.cic-wsc.org;

Методологічна основа моделі економічного облаштування країни, корпорації, підприємства / перспективи використання закону ЗБЕРЕЖЕННЯ ПРАЦІ у господарській практиці / www.cic-wsc.org;

Document 295.- Opening FORUM 2006.- Document 296.- Іndestructibility Intellectual- spiritual labor as basis steady development environment in XXI сеntury”.- www.cic-wsc.org;

Document 299.- СТАТУТ Академії економічних наук і малого підприємницва (АЕНіМП).- www.cic-wsc.org;

Document 301.- Міністру закордонних справ України п. Тарасюку Б. І. - www.cic-wsc.org;

Document 304.- FORUM 2006.-Invitation on WEBPAGE for Universities East Ukraine. - www.cic-wsc.org.

Великі надії пов'язував Валерій Олександрович Васильєв із ФОРУМОМ-2006 та проведенням міжнародної наукової конференції, присвяченої Лауреату Премії пам'яті Альфреда Нобеля з економіки 1971 р. Симону Кузнєцу «Незнищення Інтелектуально-духовної Праці як основа стійкого розвитку навколишнього середовища в ХХІ сторіччі» (Documents 295-296 www.cic-wsc.org), а особливо із проведенням у рамках конференції двох науково-теоретичних семінарів: «Перспективи міжрегіональної співпраці в умовах прискорення інтеграції України в Європейське співтовариство» і чи «Можна вирішувати питання комерційної діяльності на межі закону? (моральний аспект)» (Document 304 www.cic-wsc.org).

І нам сьогодні необхідно виправдовувати надії автора Закону ЗБЕРЕЖЕННЯ ПРАЦІ, академіка Української, Російської і Нью-Йоркської академій Валерія Олександровича Васильєва.

Цікаво останнє підготовлене їм звернення 7.12.2006 р. до членів Конгресу США, яке характеризується таким сучасним розумінням усіх подій ХХ сторіччя, особливо, воєн (у Другій Світовій війні на долю Валерія Олександровича як учасника розмінування Волги теж випали не дитячі випробування, особливо, коли вибухнув на міні човен із товаришами по школі), яке повинне бути перекладено англійською мовою і з ним із великою користю для себе ознайомляться відповідальні громадські діячі.

Звичайно, те визнання, якого вдалося дістатися Валерію Олександровичу Васильєву у світі, мабуть, на багато років залишиться недосяжним орієнтиром для економістів не тільки Східної Європи. Для того, щоб хоча б один раз потрапити у Видання “Хто є Хто у Світі” (США) люди бажають стати президентами в СНД, а Валерій Олександровича включали у Видання “Хто є Хто у Світі” і в 2001 р., і в 2002 р. уже і як Автора Закону ЗБЕРЕЖЕННЯ ПРАЦІ, як і в 2005-2006 рр. у Видання “Хто є Хто в Науці та Інженерії” (США). Також Валерій Олександрович був включений як автор Закону ЗБЕРЕЖЕННЯ ПРАЦІ у Видання Американського Біографічного Інституту “Найбільший Розум 21 Сторіччя” у 2005 р. і т.д. Постійно з 2001 р. Валерія Олександровича включає Міжнародний Біографічний Центр у Кембріджі у свої Видання “2000 Видатних Інтелектуалів 21 сторіччя” ; і в 2002, і в 2003, і в 2004, і в 2005 р. Який це великий і реальний успіх економістів Європи! Тільки з часом вдасться гідно його оцінити.

І розуміння прийде абсолютно до всіх, тому що так уже цей світ влаштований, що час лікує всі помилки і кон'юнктуру (знущання маріупольців із нарахуванням викладацької пенсії сприйматиметься як “данина політичній боротьбі”, як і багато що інше). Адже знайшлися позитивно орієнтовані сили в Уряді України, й у вересні 2006 р. Валерій Олександрович прочитав лист із Міністерства Закордонних Справ України від 7.09.2006 р., в якому наголошувалося “... Ми впевнені, що суспільна активність Вашого Комітету у сфері допомоги людям, відносно яких здійснюються терористичні атаки, підтримка високоморального стилю життя і інтелектуально-духовних лідерів у світі, сприяння демократичним процесам в Україні, розвитку міжнародної наукової співпраці і захист прав людини допомагає у вирішенні глобальних викликів людству.

Хочеться відзначити, що шляхом об'єднання зусиль урядів країн світу, з одного боку, і суспільних організацій, з іншого, нам вдасться подолати міжнародний тероризм, епідемії, бідність, озброєні конфлікти й інші загрози. В цьому контексті висунута Цивільним Міжнародним Комітетом ініціатива проведення Першого Всесвітнього Конгресу Духовного Єднання без заперечень сприяє духовному розвитку народів, подоланню ліній міжцивілізаційного розвалу світу і створенню загальної стратегії світового розвитку.

З повагою і якнайкращими побажаннями в розвитку діяльності.

Директор політичного департаменту О. Цветков “ (Document 289.- Letter to Minister Foreing Ukraine 07.09.2006 N 411/19-091-1469 на www.cic-wsc.org ).

Як багато планів було у останнього Лицаря Східної Європи - Валерія Олександровича Васильєва по співпраці з Німеччиною, генетичним зв'язком із народом якої він щиро пишався, як внук фрау Мюллер і фрау Полянської, а також як нащадок г-на Кумпана і писаря Гетьмана Калнишевського Артемія Васильєва (Кумпана); наполегливо прагнучи реалізувати орієнтацію України / Готії на Німеччину / Готію (як і Іван Мазепа, і Грушевський, і Коновалець). Він щиро прагнув морально підтримати Видатного Інтелектуально-духовного Лідера Миру – Бенедикта ХYI, висуваючи позитивно орієнтовані етно-соціокультурні гіпотези, що спираються на сучасне осмислення історичних фактів. А скільки задумів не вдалося здійснити цій талановитій людині - знають тільки його рідні і близькі.

Яка непоправна для науки втрата !

Але те, що не встиг Президент-голова АВ АЕНПД і Голова Цивільного Міжнародного Комітету, належить здійснити всім нам.

Нам продовжувати теоретико-методологічні дослідження в мікро- і макроекономіці, показуючи практичну значущість Закону ЗБЕРЕЖЕННЯ ПРАЦІ і Закону незнищення Інтелектуально-духовної Праці.

Нам піднімати інтелектуалізацію праці всіх працюючих соціальних груп населення, спираючись на ІНТЕРНЕТ-технології.

Нам здійснювати реальну міжнародну співпрацю, руйнуючи бар'єри між Сходом і Заходом, долаючи нашарування амбіцій і упереджень, відновлюючи духовні цінності і навчаючись поважати і любити людей – як це робив спонсор Цивільного Комітету із відновлення Християнського Храму в історичному Центрі м. Маріуполя, засновник академічної Медалі АВ АЕНПД “Митрополита Готії і Кафи, Святого Ігнатія”, член Дослідницької Ради МБЦ у Кембріджі і член Суспільства 1817 р. “Спадщина” Нью-Йоркської Академії наук Валерій Олександрович Васильєв.

Ми всі тужимо за понесеною втратою, але ВСЕ ЗАЛИШАЄТЬСЯ ЛЮДЯМ. Нам всім залишається ПАМ'ЯТЬ про Велику Людину і Великого Вченого Європи й Америки – ВАСИЛЬЄВА ВАЛЕРІЯ ОЛЕКСАНДРОВИЧА.

Ми ніколи не забудемо про те, що зроблене Валерієм Олександровичем, і намагатимемось продовжити його служіння людям.

ЦИВІЛЬНИЙ МІЖНАРОДНИЙ КОМІТЕТ ІЗ ПІДГОТОВКИ СВІТОВОЇ ГРОМАДСЬКОЇ ДУМКИ ДО ПРОВЕДЕННЯ ПЕРШОГО ВСЕСВІТНЬОГО КОНГРЕСУ ДУХОВНОГО ЄДНАННЯ У НЬЮ-ЙОРКУ

www.cic-wsc.org

Documents 306 and 307

АЗОВСЬКЕ ВІДДІЛЕННЯ АКАДЕМІЇ ЕКОНОМІЧНИХ НАУК І ПІДПРИЄМНИЦЬКОЇ ДІЯЛЬНОСТІ

ІНСТИТУТ ЕКОНОМІКО-СОЦІОКУЛЬТУРНИХ ДОСЛІДЖЕНЬ ім. ОЛЬГИ В. ВАСИЛЬЄВОЇ – КАТОЛИК (МКП, ДЕНМЦ ДНЦ Академії наук України).

23 грудня 2006

Нарис до матеріалів маркетингового проекту у Східній Україні

Присвячено 79-річчю з Дня народження Видатного економіста Європи та Америки, автора Закону ЗБЕРЕЖЕННЯ ПРАЦІ, академіка Академії економічних наук України, академіка Нью-Йоркської Академії Наук, Президента-голови Українського (Азовського) відділення Академії економічних наук та підприємницької діяльності, члена Міжнародного Біографічного Центру у Кембріджі, члена Ради МБЦ у Кембріджі, члена Відділення Радників Американського Біографічного Інституту, доктора комерції АЕНіПД, старшого наукового співробітника, кандидата економічних наук Васильєва Валерія Олександровича

Стисло наукові установи, які розбудовував Валерій Олександрович Васильєв:

Перша установа - це Інститут економіко-соціокультурних досліджень ім. Ольги В. Васильєвої-Католик (правонаступника Донецького експериментального науково-методичного центру Академії наук України), що існує з 1989 р. на рівні самостійної науково-дослідної установи, яку розбудували з ініціативи міськвиконкому м. Маріуполя, Донецького наукового центру Академії наук України, Радянського Фонду Культури, Держкомпраці СРСР та інших центральних державних установ.

У 1990 р. у газеті професійних спілок Донецької області „Позиція” була надрукована стаття „Маріупольський центр” (№7 (15-16)), в якій Науковий консультант Вченої Ради ДЕНМЦ АН України, академік АН України Микола Григорович Чумаченко підкреслював, що „створений центр дає можливість на якісно новому рівні проводити навчання працівників на підприємствах, а також здійснювати методичне керівництво підрозділів із соціального розвитку підприємств, передбачається розгляд питань економіки та організації виробництва при повному впровадженні господарських розрахунків, самоуправління та самофінансування, впровадження орендного та колективного підряду, формування господарчо-розрахункового доходу на засадах розробки та виконання плану економічного та соціального розвитку, а також розглядання проблем соціального розвитку колективів”.

Упродовж 19 років майже всі актуальні проблеми реформування економіки країни знаходились у центрі уваги цієї установи. Було виконано більше 20 науково-дослідних праць на підприємствах Донецької та Запорізької областей, надруковано більше 60 доповідей на рівні препринтів (це з рецензуванням і відповідним рішенням вченої ради), а також більше 15 монографій. Тільки завдяки роботі цієї установи вдалося створити у Маріуполі у 1991 р. бюджетний підрозділ Академії наук України, а потім у 1995 р. почати створювати самостійне Відділення Національної Академії наук України (були рішення Кабінету Міністрів України).

У 1997 р. наукова делегація від Інституту економіко-соціокультурних досліджень (три науковця) прийняла участь у У1 З’їзді Асоціації економістів країн Латинської Америки та Карибського басейну й у 10-му З’їзді професійних учених-економістів Центральної Америки та Карибського басейну (Гавана), де були зроблені доповіді „Етносоціальне прогнозування – інструмент стабілізації сталого розвитку країн Латинської Америки та Карибського басейну”, „Дотримання трудових засад ціноутворення й оподаткування – основа стабілізації економічного зростання ринкової економіки”, але головне – це укладання в Гавані умови з Асоціацією економістів Куби про співпрацю з наголосом на розвиток наступних напрямків:

1.Трудові засади методології ціноутворення та оподаткування (дослідження розпочаті вченими Маріуполя ще на початку 1960 р. та отримали підтримку В.І. Терещенка у 1965 р., а також отримали подальший розвиток у 1980, 1992, 1995 і 1996 рр.);

2. Методолгічні засади етносоціального прогнозування (розпочаті з соціально-економічних моделей підприємств та міста у 1986 р. та ідей соціальної стратифікації, надрукованих у 1988 р. та підтриманих академіком НАН України М.Г. Чумаченком, що розвинулися у 1991 р. та отримали поштовх у 1994 р. після розробки етносоціальної стратифікації і соціально-економічних трендів для Маріуполя);

3. Методологічні засади підприємницького права (у 1996 р. розпочата робота в галузі методології права, правового забезпеченння іноваційної діяльності, правового забезпечення ефективної праці морського господарчого комплексу).

Інститут здійснив підготовку та подання на Державну Премію України у 1999 р. циклу праць „Головні теоретико-методологічні проблеми подолання системних криз” із фахівцями Волині та Криму.

Інститут здійснив стажування в інститутах Польщі у 2000-2001 рр. члена вченої ради ІЕСКД та видання його монографії, яка була присвячена народу Польщі.

Друга установа – це Азовське (Українське) відділення Академії економічних наук та підприємницької діяльності, яке створювалось із 1994 р., але було зареєстровано у Мінюсті України тільки у 1999 р., коли в цю справу втрутився Валерій Олександрович. За ці роки Азовське (Українське) відділення Академії ЕНіПД дуже багато зробило.

По-перше, це участь у цілій низці наукових міжнародних конференцій у Ялті-Форосі, Варшаві, Санкт-Петербурзі, Рахові, Умані, Львові, Москві і т.п., а також видання 24 бюлетенів.

По-друге, це проведення ініціативних заходів, форумів та конференцій, із яких найголовнішою є Конференція Пам’яті Першого Гетьмана незалежної у ХХ сторіччі України В’ячеслава Максимовича Чорновола, присвяченої 145-річчю визволення Приазов’я від інтервентів у 1854 р. спадковими отаманами Запорозької Січі - офіцерами Війська Азовського у селищі міського типу Володаському (Нікольському-Гладківці) 18.12.1999 р.

По-третє, це прийняття рішення про спрямування циклу праць „Головні теоретико-методологічні проблеми подолання системних криз” до фахівців Брюселя у 2000 р. та створення Громадянського Міжнародного Комітету Інтелектуального та Духовного Єднання у 2001 р.

Ми всі розуміємо, що головне для вченого та його нащадків - це не перелік друкованих сторінок та кількість друкованих праць, а вага обґрунтованих пропозицій та ідей. На цьому зосереджусь трохи більше.

Першою найвагомішою ідеєю Валерія Олександровича є Закон ЗБЕРЕЖЕННЯ ПРАЦІ, який був надрукований в ІНТЕРНЕТі у 1999 р. і його відкриття відзначило керівництво Академії економічних наук та підприємницької діяльності 9.07.1999 р., а в 2001 р. світова наукова спільнота (Видавницто „Хто є Хто”) визнала його авторство за Валерієм Олександровичем. У 2003 р. він дав найпотужніше, яке тільки можливо, обґрунтування існування цього закону в економіці й отримав імену Медаль як автор Закону ЗБЕРЕЖЕННЯ ПРАЦІ й один із 2000 інтелектуалів 21-го сторіччя з МБЦ у Кембріджі. У 2006 р., пропонуючи проведення Форуму-2007, він вказав на дуже важливе значення цього закону не тільки для всіх форм діяльності людства, а і для розуміння законів всесвіту. // Бюлетень № 19 АВ АЕНіПД, 2004; Doc-55, 54 на www.cic-wsc.org.

Решта ідей можливо розподілити по наступних напрямках.

Перший – економічний.

1. Закономірність, яка пов’язує податок на прибуток із рентабельністю живої праці. // Doc-405 на www.cic-wsc.org.

2. Закономірність при оподаткуванні доходів населення (прогресивний податок на доходи). // Doc-405 на www.cic-wsc.org.

3. Принципи складання бюджету зростання для економіки України. // Бюлетень № 23 АВ АЕНіПД, 2005.

4. Принципи оновлення і зростання продуктивності підприємств на засадах створення внутрішніх інвестицій – політика амортизації. // Бюлетені №№ 14; 15 АВ АЕНіПД, 2003.

Другий – історичний.

5. Обгрунтування 2500 річної державності України, що підтверджується літописами Риму та Візантії і Трояновою колоною у Римі. // Doc-389 на www.cic-wsc.org.

6. Обгрунтування назви „Гетьманщина” як данини поваги германців до українців-Геттів. // Doc-393 на www.cic-wsc.org.

7. Обгрунтування 1700 річчя офіційної християнізації України (літописні джерела Криму та діяльність Готського Єпископа Ульфіли). // Doc-393 на www.cic-wsc.org.

8. Відродження правди про історію Азовського Війська, його господарчу діяльність (у 1856 р. 3 руб. серебром 47 коп. - прибуток на душу був найвищий у світі !); його видатних керівників – Подгутського, Католика, Косалапа. // Бюлетені №№ 2; 3; 4; 5 АВ АЕНіПД, 1999-2000.

Третій – відродження етносів та історичних дат.

9. Надання допомоги відродженню грецьких культур у Приазов’ї. // Бюлетені №№ 3, 4 АВ АЕНіПД, 1999.

10. Відродження Готської традиції в Україні (родинні монографічні дослідження); історичні пошуки; використання невідомих широкому загалу фахівців джерел. // Бюлетені № 5 АВ АЕНіПД, 2000, № 21 АВ АЕНіПД, 2004; Doc-65, 66, 392, 393 на www.cic-wsc.org.

11. Відродження служіння у Георгієвському монастирі в Маріуполі і правди про повернення греків у Таганрог і Маріуполь під проводом Св. Ігнатія, 24-го митрополита Готії та Кафи і місцезберігача престолу Вселенського Патріарха у Криму. // Бюлетень № 14 АВ АЕНіПД, 2003.

12. Встановлена можливість відзначати 2700 (2400) років заснування Маріуполя та Таганрогу, де живуть нащадки їх засновників (дуже цікава річ!!!), а це притаманне найстарішим і найвідомішим містам Світу, які мають великі доходи від туризму на початку ХХІ століття. // Бюлетень № 9 АВ АЕНіПД, 2002.

* * *

На особливу увагу заслуговують наступні ініціативи:

1. Створення на Американському континенті наднаціональної структури – Латиноамериканської Асоціації соціальної інтеграції (ЛАСІ), яка повинна прискорити інтеграційні тенденції за рахунок цілеспрямованого формування наднаціонального етно-соціального керівничого прошарку у країнах Латинської Америки. //Бюлетені № 5 АВ АЕНіПД, 2000, № 2 АВ АЕНіПД, 1999; Doc-75, 100 на www.cic-wsc.org.

2. Проведення рейтингу громадських об’єднань, охоплюючи асоціації та студентські осередки, по темі „Світ на межі ХХ та ХХІ століть – інтеграція у світову культуру”. // Doc - 189 на www.cic-wsc.org.

3. Проведення у життя номінації Громадянського Міжнародного Комітету „Інтелектуально-Духовний Лідер Світу” // Document. 58. Intelectual-spiritual Leaders of the CIC; Doc - 353, 354 на www.cic-wsc.org.

4. Запровадження нагородження Премією ім. Голіка-Гулі-Карімова за наукові доповіді на міжнародних конференціях і Форумах. // Doc - 353-355 на www.cic-wsc.org.

5. Запровадження нагородження Академічною Медаллю „Метрополита Готії та Кафи, Святого Ігнатія” видатних особистостей Світу, хто потребує підтримки, особливо економістів та письменників”. // Doc- 356 на www.cic-wsc.org; Clayton Davis ties.com/cd19.

6. Підтримка видатних українців та студентської молоді у міжнародних біографічних виданнях – рекомендаційні листи на їх залучення до видань Міжнародного Біографічного Центру у Кембріджі, Американського Біографічного Інституту, Видавництва „Хто є Хто” (США) і т.п. // Doc - 125; 143; 338 на www.cic-wsc.org.

7. Моральна підтримка демократичних рухів у світі, особливо, у Західній та Східній Європі, а також започаткування регулярних наукових міжнародних Форумів у ІНТЕРНЕТі:

Форум-2005: „Геополітична трансформація Східної Європи та майбутнє високих технологій”.

Форум-2006: „Незнищуваність інтелектуально-духовної праці як основа стійкого розвитку навколишнього середовища в ХХІ сторіччі”.

Форум-2007: „Християнська любов і Закон ЗБЕРЕЖЕННЯ ПРАЦІ у становленні сучасної цівілізації з соціально ринковою економікою”, присвячений Пам’яті творця „Німецького Дива” Людвігу Єрхарду, автору „Філософських листів” Петру Яковичу Чаадаєву й автору Закону ЗБЕРЕЖЕННЯ ПРАЦІ Валерію Олександровичу Васильєву (Кумпану). // Doc - 295, 296, 299, 301, 304, 316, 317, 318, 325, 339, 340, 341, 346, 347, 348, 349, 350, 351, 352, 358, 359, 360, 369, 370, 375, 405 на ссылка скрыта. Обласна юнацька Бібліотека, Виставка видань АВ АЕНПД та ІЕСКД Івано-Франківськ, 10.07.2008 р.

* * *

Ця інформація віддана керівнику управління туризму та культури Івано-Франківської обласної адміністрації Володимиру Федораку 10.07.2008 р. на презентації Фестивалю «Миньковецька Держава Отроків-2008», який розкриває невідому світові історію України на межі ХУІІІ-ХІХ століть на Поділлі, де існувала держава зі своїми грішми, економікою і Конституцією.

В Миньковецькій державі з кількома тисячами вільних від кріпацтва селян ще у 1795 році існувала безкоштовна лікарня, працювали фабрики сукна і тканин, паперу, селітри, картону і лаку, цегельні та млини. Там були відкриті три друкарні. Діяли музична академія, хор і оркестр. У 15 селах, які об’єднав у державу поміщик Ігнатій Сцибор-Мархоцький, відкрилися школи, а в Миньківцях – гімназія. Всі визнавали гуманність перетворень – „Всі його нововведення були спрямовані виключно і головним чином на покращення побуту і стану його підлеглих. Це добре розумів і усвідомлював сам народ. Добра народна пам’ять збереглась про нього і до сьогодні”.

Майже такий же устрій, але традиційний - створений спадковими атаманами Запорозької Січі – офіцерами Азовського Війська, був на теренах Козацько-Готського Азовського Війська у Кальміуській Паланці з 1831 р. по 1866 р., що завдяки Валерію Олександровичу Васильєву сьогодні знають і в Бердянську, і у Володарську (Нікольському), і в Україні, і в Польщі, і у Франції. А головне – Казаки-Готи не відроджували язичницькі свята, а ставили театральні вистави, де потрібно було і свідомість втрачати (згадала 18.12.1999 р. донька Євдокії Чернявської, онуки Місія Григоровича Католика, спадкового отамана Запорозького Війська). І таке напружене культурне життя було і на хуторі Католик, і в станиці Нікольській (Володарську), і в станиці Стародубовці. Мабуть, тому і з’явився відомий зараз у світі театральний діяч Аркас потім у Херсоні, який трохи попрацював і у Хусті після жовтневого перевороту ХХ століття. Тільки гімназії не давали відкривати Козакам-Готам, а можна було вчитися грати на музичних інструментах, і не більше (розуміла влада силу освіченої людини).

Але після ВІДРОДЖЕННЯ – Конференції-засідання вченої ради Українського (Азовського) відділення Академії ЕНіПД Пам’яті В’ячеслава Максимовича Чорновола у 1999 р. (Володарськ-Бердянськ-Маріуполь) ще поки не започатковано жодного фестивалю на теренах, на які впливає особисто Пан Янукович. Та які фестивалі, коли і Пам’ятний Знак Козакам Війська Азовського, для якого була і земля надана Рішенням Тополинської сільської ради за № ХХІІІ-13/73 від 20.04.2000 р., не дають встановлювати, а влада у Донбасі зробила все можливе, щоб усунути з посади голову Тополинської сільської ради В.Г. Ковбасюка (він підписав це Рішення).

www.otrokiv.org www.cic-wsc.org www.lepkyj-club.org.ua www.spadok.org

11 липня 2008

Blog

Видатного Економіста Європи Пам'яті Видатного Економіста Європи, щиро люблячого Німеччину І Америку, автору закон

Содержание