Geum.ru

Україна на шляху до Європи

Вид материалаКнига
Подобный материал:
1   ...   25   26   27   28   29   30   31   32   ...   39

Справді, з 1946 р., як стверджують згадані автори, світ перебував у стані неоголошеної перманентної інформаційної війни, яка дістала назву «холодна йШна», а протистояння двох наддержав і світових си¬стем протягом 1946—1991 рр. було проголошено ними першим етапом Третьої світової війни. Це був досить характерний приклад саме інформаційної війни — но- мого типу міжнародного протиборства, спрямованого На досягнення змін у суспільній свідомості народів че¬рез створення таких уявлень про соціальну дійсність, ЯКІ дають змогу маніпулювати свідомістю населення ! окремих країн, і цілих регіонів.

Досвід такої інформаційної війни свідчи ть, що чим більші можливості в інформаційній сфері має держава, тим імовірнішим для неї є досягнення геополітичних Переваг. Саме тому в розвинутих країнах Заходу вели¬ка увага приділяється інформації, яка оцінюється ЙІйськово-політичним керівництвом цих країн як стра-тегічний ресурс, і цим почасти пояснюється збільшен¬ая асигнувань на розвиток і вдосконалення інфор- , маційних технологій38. Таким чином, у другій половині XX ст сформувався новий засіб політичного про-тистояння — можливість досягнення політичного, економічного і духовного панування над народами $1 країнами без прямого застосування військової сили, И,і ляхом нав'язування їм вигідних для правлячих еліт «ііиих держав моделей розвитку. Історія маріонетко- ИХ режимів різних типів (незалежно від їх проамери- (Доиської чи прорадянської орієнтації) є яскравим тому Ствердженням. І Отже, інформація та інформаційні технології ста¬ють дедалі ефективнішим знаряддям у міжнародному ротиборетві, а сама «інформаційна війна» не має чітко означеного кінця і початку, маючи на меті вплив на {Вселення інших країн і цілеспрямований тиск на ОЛітичні еліти для прийняття ними відповідних ІІмень. Проте, незважаючи на очевидність поширення і] формаційних засобів протиборства між окремими в ржава ми та угрупованнями важко погодитися з ідео- ©їічно ангажованими твердженнями ряду авторів

про «підступний Захід», який нібито намагається нав'язати іншим країнам «західний спосіб життя» з ме¬тою їх поневолення; і що нібито «...для України, як і решти пострадянських республік, розвал Радянського Союзу зовсім не означає припинення Третьої світової війни. Під облудною машкарою залучення до загаль¬носвітового економічного та соціокультурного просто¬ру закордонні інвестори продовжують руйнувати вітчизняну промислову базу, розкрадають науково- технічний потенціал, розглядаючи нашу країну ви¬ключно як регіон дешевої робочої сили та сировинних ресурсів. Через засоби масової інформації, систему освітніх та культурних закладів здійснюється непри¬хована переорієнтація українського народу, особливо молоді, на чужі для нації цінності, ставиться під сум¬нів доцільність самого існування незалежної держави Україна».

На наш погляд, подібні твердження є явно пере-більшеними. Звичайно, можна розцінювати той факт, що українське ТБ демонструє перевалено американські кінофільми (а молодь дивиться відеопродукцію амери-канського виробництва), як «ідеологічну диверсію під-ступного Заходу» проти суверенітету України, хоча, ми вважаємо, ці факти мають суто економічне пояс¬нення у поняттях попиту і пропозиції. Нездатність ук¬раїнського медіа-виробника створювати відповідну кількість конкурентоспроможної продукції, яка була б приваблива для споживача, також має суто еко¬номічне пояснення, оскільки цей виробник, поставле¬ний власною державою в такі умови кредитування та оподаткування, що створення якісної медіа-продукції стає у більшості випадків економічно невигідним без використання фінансової підтримки певних осіб чи кланових угруповань. Не кажучи вже про те, що ідея «підступного Заходу», який нібито навмисно хоче ніве-лювати національну самобутність України, надто нага-дує пропагандистські кліше радянських часів. Цей міф

СЯІДОМО продукується певними політичними колами й) метою відвернути увагу громадськості від реальної Проблеми залежності українських ЗМІ від сил, які їх фінансують.

Далі ми ще повернемося до аналізу цієї ситуації, 01 зараз зупинимося на аналізі ряду проблем, які реально Існують в українському інформаційному просторі. Перш за І0СЄ цей простір дійсно не має чітко визначених і юри¬дично закріплених кордонів, і тому випадки порушен- ; Ш Його суверенітету формально не можуть розглядати¬ся як втручання у внутрішні справи згідно з чинним Міжнародним правом. Парадоксальним чином праг-нення до звільнення від партійно-адміністративних бмежень у поширенні інформації (які фактично роби- радянське суспільство інформаційно закритим) створення відкритого суспільства призвели до над-вірного інформаційного розкриття нашого суспіль- їйа. Саме наслідком цього і є зростання актуальності Проблем інформаційної безпеки, яку можна визначити К здатність держави, суспільства та окремої особис- Осгі забезпечити усталеність свого розвитку й можли¬вість протистояти негативним інформаційним впли- ;м на індивідуальну і суспільну свідомість.

При цьому очевидно, що інформаційна безпека пе-редбачає як забезпечення збереження важливої для ржави інформації, безпеки технічних засобів інфор- ЛцЯ, баз даних, комп'ютерних мереж та інформацій¬но процесу (збирання, передача, нагромадження, ереження, використання інформації), так і забезпе- мня інформаційної безпеки масової сейомості су- Сного українського суспільства. На наш погляд, це вдавіть важливішим завданням, оскільки саме від цьо- аі а л ежить і успішність реалізації демократичних пе- ТіїЮрень, і — в кінцевому підсумку — перспективи по- іьшого розвитку нашого суспільства, його політична МСолідація та збереження національно-культурного ісренітету України у світовому інформаційному ОСТОрі.

Закон України «Про інформаційний суверенітет та інформаційну безпеку України» (далі «Закон») і Кон-цепція національної безпеки України визначають ос¬новні напрями державної політики щодо інформа¬ційної безпеки, у тому числі захист національного інформаційного простору та забезпечення інфор¬маційної достатності прийняття політичних рішень. Закон визначає і регулює правові засади забезпечення інформаційного суверенітету України, гарантії розвит¬ку й захисту національного інформаційного простору та зміцнення інформаційної безпеки. Дія Закону по-ширюється на суспільні відносини у сфері інфор¬маційної діяльності, а суб'єктами Закону є органи дер¬жавної влади та місцевого самоврядування, вітчизняні й зарубіжні юридичні та фізичні особи, які здійснюють інформаційну діяльність у національному інфор¬маційному просторі України. Об'єктами регулювання є суспільні відносини, пов'язані з формуванням і здій¬сненням державної інформаційної політики; форму¬ванням, використанням та захистом національного інформаційного простору; захистом прав та інтересів суб'єктів інформаційної діяльності.

Забезпечення інформаційного суверенітету Украї¬ни передбачає законодавче визначення та забезпечен¬ня державою стратегічних напрямів розвитку й захис¬ту національного інформаційного простору; визначен¬ня норм і меж діяльності зарубіжних та міжнародних суб'єктів у національному інформаційному просторі України; захист інтересів України у світовому інфор-маційному просторі. Так, стаття 3 Закону визначає інформаційну безпеку України як захищеність життєво важливих інтересів суспільства, держави та осіб, за якої виключається заподіяння їм шкоди через неповно¬ту, невчасність і недостовірність інформації, через не¬гативні наслідки функціонування інформаційних тех¬нологій або внаслідок поширення інформації, заборо¬неної чи обмеженої законами України. Стаття 4 Зако-

І'іу визначає сутність національного інформаційного Простору України, що є сферою, в якій здійснюються {(■(формаційні процеси і на яку поширюється юрис-дикція України. Гарантом цілісності національного Інформаційного простору України виступає держава на основі єдиної державної політики. Стаття 7 Закону визначає зміст та основні напрями здійснення держав¬ної інформаційної політики та інформаційної безпеки України, у тому числі забезпечення права на до¬стовірну, повну та своєчасну інформацію, свободу сло¬на та інформаційної діяльності в національному інфор-маційному просторі України, недопущення втручання у зміст та внутрішню організацію інформаційних про-цесів. сприяння конкуренції, недопущення моно-полізації ринків у сфері інформаційної діяльності, у то¬му числі рекламної; захист населення України від Інформаційної продукції, яка загрожує його фізичному, Інтелектуальному, морально-психологічному здоров'ю; їбереження вітчизняного (національного) інфор-маційного продукту, національно-культурних ціннос¬тей України, її інформаційна та національно-культурна Ідентифікація у світовому інформаційному просторі. (Статті 9, 10, 11 визначають різні аспекти поняття 4національні інформаційні ресурси», стаття 12 сто-сується мов у національному інформаційному просторі України, статті 13—14 — інформаційної інфраструкту¬ри та інформаційних систем, а статті 15—17 — про¬блем захисту українського інформаційного простору. *!ри цьому необхідно відзначити, що в Україні основну ®агу приділено захисту інформації, тоді як проблеми '■(формаційної безпеки масової свідомості поки що, на щшу думку, належно не відображені в державній ■і формаційній політиці 39.

Важливість проблеми інформаційної безпеки масо- ОЇ свідомості полягає в тому, що, оскільки масова Ідомість включає в себе сукупність поглядів, оцінок А стереотипів, що формуються під впливом ЗМІ,

дестабілізація певних традицій масової свідомості до¬сить швидко призводить до соціальної нестабільності в цілому. Основними об'єктами інформаційно-психо-логічної безпеки масової свідомості є її два основні ком-поненти— консервативна та ді тсьмічна скл адо ві масо¬вої свідомості. Консервативна складова масової свідо¬мості є сукупністю загальних інтересів, які поділяють¬ся переважною більшістю членів групи, а також куль¬турних, духовних і моральних цінностей, що визнача¬ють правила поведінки членів групи та готовність до протидії чинникам, які загрожують цим інтересам і цінностям. Динамічна частина масової свідомості є сукупністю реакцій на поточні актуальні політичні події, і саме динамічна складова відповідає за форму¬вання у членів соціальних груп оцінки подій (від-повідно до групових норм і стереотипів) та вироблення відповідної лінії поведінки.

При цьому можна виділити такі чинники, що ста-новлять загрозу для консервативної складової масової свідомості: 1) пропагування чужих для даної групи інтересів та цінностей; 2) зміна мотиваційних пріори-тетів; 3) формування нових стереотипів поведінки, яка стає асоціальною для даної групи: 4) перегляд історії етнічної спільності, що може призводити до розпаду фундаментальних духовних цінностей. Сутністю чин-ників, що становлять загрозу для консервативної час¬тини масової свідомості, є цілеспрямоване маніпулю¬вання масовою свідомістю, наслідком чого може става¬ти руйнування існуючих суспільних відносин; зміна пріоритетів діяльності та деструктивний вплив на ве¬ликі соціальні групи — саме це наочно демонструє історія українського суспільства в 1990-ті рр. після розпаду СРСР.

Що стосується чинників, які загрожують ди¬намічній складовій масової свідомості, то вони поляга¬ють насамперед у маніпулюванні (за допомогою ЗМІ) поточною політичною інформацією з метою формуван-

ИЯ необхідної оцінки певних подій та впливу на проце¬си прийняття рішень. Це й дозоване подання інфор¬мації, і переобтяження телеканалів непотрібною, над¬лишковою інформацією, а також інші методи маніпу¬лювання свідомістю. Проте зазначимо, що проблема Маніпулювання свідомістю є надто масштабною, щоб усебічно розглядати її в нашому дослідженні — по-пер- ШЄ, вона виходить за його межі, а по-друге, вона зна¬йшла висвітлення в ряді публікацій зарубіжних авторів, Наприклад, у працях Сержа Московічі про роль масової комунікації у формуванні як масової свідомості, так і "Громадської думки, в яких, у свою чергу, можна про¬стежувати вплив класичних уявлень Габріеля Тарда.

Особливої гостроти проблема маніпулювання свідо- ІІСтіо набула у другій половині XX ст., частково тому, ДО саме в цей час вона була усвідомлена суспільством, , частково — тому що в індустріальному урбаністично- у суспільстві розвинутих країн безпосереднє спілку- аіння залишилося джерелом інформації лише для 1 % ©шканців. Таким чином, у міру витіснення з процесів Зміну інформацією живого діалогу між людьми, спо-живачі інформації дедалі більше ставали її тшсивними Цципієнтсти, що створило можливість для маніпулю- ЧШНя їхньою свідомістю за допомогою ЗМІ, які, на дум¬у С. Московічі, у західних країнах слугують інтересам Іімансово-иолітичних олігархій, а концепція «свободи ІОВа» є значною мірою пропагандистським міфом, ([рслідник пише, що поняття тоталітаризму (як і авто- ятаризму) є невдалим, пропонуючи власні поняття Лхідний деспотизм» та «східний деспотизм». Якщо Ідиий деспотизм ґрунтується перш за все на еко- Мічній потребі в освоєнні великих територій та вико- СТанні для цього значних людських ресурсів, що по¬бабує застосування засобів влади над ними, то ЗСІдний деспотизм заснований не на економічній, а політичній необхідності в контролі масової свідо- СТІ й виявляє себе як вплив на членів суспільства

через виховання, освіту та засоби масової комунікації. Цей тип деспотизму використовує для своїх цілей засо¬би масової комунікації, які, подібно до нервової систе¬ми, проникають усюди, де збирається та спілкується значна кількість людей, з метою нав'язати їм спільну для всіх картину дійсності.

Серед основних прийомів маніпулювання свідоміс¬тю можна виділити: 1) фабрикацію фактів, тобто ство¬рення заздалегідь недостовірної інформації; 2) тен¬денційний відбір інформації для повідомлень ЗМІ, штучне конструювання відмінностей поглядів та по¬зицій (наприклад, подача лише позитивної інформації на певні теми та, з другого боку — лише негативної інформації на інші теми); 3) штучне нагнітання пси¬хозів за допомогою повторення у різних ЗМІ повідом¬лень про стихійні лиха, епідемії, терористичні акти; 4) навмисна зміна слів і понять (численні приклади молена бачити в маніпулюванні змістом слів «свобода», «демократія», називанні агресії «миротворчою місією» тощо); 5) багаторазове повторення однієї і тієї ж інфор¬мації, що сприяє стереотипізації масової свідомості; 6) подрібнення проблеми на окремі фрагменти, які не дають споживачу можливості сприймати цілісну картину подій; 7) сенсаційність повідомлень, що дає можливість підтримувати рівень напруженості та знервованості споживачів інформації, роблячи їх сві¬домість легким об'єктом маніпулювання; 8) спрощення (полягає в редукціонізмі ЗМІ, тобто спрощенні сутності новинної інформації до рівня, який є типовим для ма¬сової свідомості, після чого така інформація може сприйматися без зусиль). Можливо, саме спрощення є найтиповішим засобом маніпулювання свідомістю в українських ЗМІ, що частково пояснюється трива¬лою традицією розвитку механізму спрощення в ра¬дянській пресі, а частково тим, що специфічною особ¬ливістю масової свідомості є саме примітивізація мо¬делі соціальної дійсності, і спрощена, примітивізована

Інформація може легко впливати на таку саму при-мітивізовану модель явищ і подій.

Щодо цього заслуговує на увагу дослідження, про-ведене в університеті штату Айова А. Міллером, Т. Кло- букаром і В. Резінґером, результати якого вміщено в КНИЗІ «Україна. У пошуках національної ідентифікації (усталення репрезентації: масові й елітарні політичні Підходи в Україні)». Респондентам (представникам мас та еліти) з метою виявлення уявлень сучасних ук¬раїнців про демократію було запропоновано набір по¬нять «свобода», «правовий лад», «відповідальність», «влада більшості», «рівні можливості», «варіації в гар- ІДООНШ, «ставлення до економіки», «заперечення». При ■ Цьому до переліку не було включено поняття, які б відоб¬ражали такі реалії сучасного українського суспільного Шиття, як існування олігархій, переважання нефор¬мальних механізмів прийняття рішень, уніфікованість -сучасних партій тощо. Отже, у саму реакцію респон¬дентів на наведені поняття попередньо було закладено Механізм спрощення, оскільки запропоновані поняття 01 елементами соціальної міфології, будучи таким чи- !ІОм абстрактними та відірваними від реалій соціаль- іО-політичної ситуації в Україні. Тому, незважаючи на Ктуальність мети проведеного дослідження, воно, по ті, є штучним вибудовуванням певного колективного

Іфу-

На наш погляд, явище відчуження суспільної свідо- ©сті від реалій соціально-політичного життя та під- ;Іда їх ліберальними міфами є досить характерним сучасному українському суспільстві, і створення та- НХ міфів (що є, по суті, процесом десоціалізації, який ОЖна іноді помилково сприймати як початок форму- Ціння громадянського суспільства) ще не означає, що суспільстві справді виникли реальні передумови для ріновлення громадянських інститутів, оскільки Тність таких інститутів полягає в тому, щоб ефектив- 0 чинити опосередкований чи прямий тиск на владу,

домагатися реалізації інтересів тих чи інших соціаль¬них груп. Тому в умовах сучасної України не варто плу¬тати інтереси реальних соціальних груп з інтересами криміналізованих фінансово-промислових угруповань та створених ними маріонеткових інституцій.

Проаналізувавши основні шляхи маніпулювання свідомістю, можна дійти висновку, що методи такого маніпулювання досить часто використовуються ук-раїнськими ЗМІ та впливають насамперед на ди¬намічну частину масової свідомості. Вони призводять до викривлення сприйняття певних соціально-полі¬тичних ситуацій, породжуючи явище, що дістало у соціально-політичній психології назву «когнітивний дисонанс». Природа когнітивного дисонансу полягає у внутрішньому психологічному конфлікті в сприйнятті соціальної дійсності, який виникає у разі суперечності несумісних, за змістом повідомлень, що стосуються од-ного й того самого явища чи події. Такий конфлікт має своїм наслідком прояви соціальної агресії чи, навпаки, соціальної апатії.

Усі ці явища призводять до формування цілого ком-плексу проблем збереження самобутності українського національного інформаційного простору. Частина цих проблем є спільною для всіх пострадянських країн — формування та послідовне запровадження єдиної дер-жавної політики стосовно захисту масової свідомості, так само як і відсутність методик і ефективних ме¬ханізмів для захисту масової свідомості від негативно¬го впливу. На наш погляд, специфічною саме для Ук¬раїни є проблема слабкої сформованості національної самосвідомості взагалі, оскільки останніми роками спостерігається тенденція до кризи процесу національ¬ної ідентифікації громадян України, для яких у пере¬важній більшості ідентичності мають локальне значен¬ня (ототожнення з певним містом, регіоном чи населе¬ним пунктом). Загальною причиною такої ситуації є трансформація соціально-економічної системи, спо-

СОбу життя та мислення, яка відбулася внаслідок роз-паду СРСР, і проблеми пошуку власної етнічної, дер-жавної, політичної, психологічної та культурної іден-тичності країн, які виникли на території Радянського Союзу. Ці пошуки доповнюються (та, з другого боку, ус¬кладнюються) спробами перенесення соціокультурних і політичних зразків, запозичених у західних країнах. Через це сучасне українське суспільство стоїть перед Проблемою формування нової національно-культурної цільності — української нації, основою якої є народи Ш етнічні групи, що проживають в Україні.

Формулювання національної ідеї є однією з основ¬ах проблем державного будівництва в Україні й перед- їчає розробку цілісної загальнонаціональної ідеології, ІШ має відображати основні принципи організації дер¬евного устрою: суверенність і незалежність України, демократизм, соціальний, правовий характер дер¬іїв ного устрою. Власне кажучи, проблема ця має і ІІ/іьш широкий контекст — спроби знайти шляхи де- рсратичних трансформацій суспільства, його вход- еиня в глобальний інформаційний простір при збере- фмні національної та соціокультурної самобутності, ри цьому інтеграція України у відкрите громадянське СПільство має два взаємозв'язані аспекти: внутрідер- Иний і загальноєвропейський. Реалізація загаль- ввропейського аспекту неможлива без інтеграції Ук- Дми в східноєвропейський простір, що виключає )Дт»-який ізоляціонізм. Ускладнює процес, етнопо- гичного розвитку України невизначеність політич- соціоекономічних та соціокультурних орієнтирів, и цьому ЗМІ формують у масовій свідомості ук- "йського суспільства уявлення про усталеність про- 'Цу демократичних перетворень, яке, однак, має Сіоматичний характер і не підкріплене реальними твореннями.

Крім цієї основної проблеми, що постала у процесі рмування масової свідомості в Україні, слід назвати

й такі невирішені питання, як 1) недостатня розви¬неність інформаційної інфраструктури держави;

2) асиметрія інформаційних відносин з іншими держа-вами (насамперед у відносинах з Росією та Заходом);

3) домінування емоційних чинників у інформаційному просторі мас-медіа; 4) більша довіра як населення, так і політичної еліти країни до інформації, що надходить із закордонних джерел; 5) відсутність консолідації національного інформаційного простору.

При цьому основними каналами впливу на масову свідомість сьогодні в Україні є: 1) телебачення (найваж-ливішою перевагою якого є наявність візуального ряду, який полегшує сприйняття); 2) друковані ЗМІ (преса); 3) радіомовлення (по суті, фоновий канал впливу на ма¬сову свідомість). Серед особливостей зазначених ка¬налів впливу на масову свідомість у сучасній Україні слід назвати відсутність дійсно незалежних ЗМІ, кон¬троль преси з боку, фінансово-промислових груп, по¬ширення іноземної (у першу черг}' російської) преси.

Аналіз змісту українських мас-медіа дозволяє ви-окремити декілька основних стереотипних міфологем, що загрожують національній ідентифікації масової свідомості та, як ми вважаємо, мають суто маніпуля- тивний характер. Перш за все це стереотипний образ «перманентної кризи» (постійні повідомлення про щорічне затягуванім бюджетного процесу, про розвал армії, проблеми економіки тощо). «Порохова бочка» — ще одна стереотипна міфологема, яка стосується проблематики Криму, невирішеності територіальних питань у деяких інших регіонах, міжетнічної напру-женості. Нарешті, міфологема «народу як жертви» у висвітленні ЗМІ веде до насадження в масовій свідо¬мості ідей «історичної несправедливості» та «віковічної пригнобленості» українського народу40.