Geum.ru

Україна на шляху до Європи

Вид материалаКнига
Подобный материал:
1   ...   24   25   26   27   28   29   30   31   ...   39

Необхідно зупинитись і на концепції С. Бертмана (Віндзорський університет, Канада), згідно з якою ос=

Українські ЗМІ в контексті глобальних проиесш... 347

Повним чинником, що впливає на зміни в ідентичності та на формування альтернативних ідентичностей у су-часному суспільстві, є аудіовізуальна медіа-культура, /Шу дослідник метафорично називає «гіперкультурою», Проводячи паралелі з гіпертекстом віртуального кібер- Иростору. На думку С. Бертмана, саме прискорення темпу життя в сучасному суспільстві стає причиною руйнації традиційної ідентичності, як і традиційної ЙТики й моралі, уявлень про сім'ю та самі суспільні нор-ми. Значною мірою це підсилюється за рахунок впливу 'Мас-медіа, зокрема телебачення, яке, на думку до-слідника, усе більше знецінює єдність і безперервність І Масової свідомості, породжуючи натомість її фрагмен-тарність та домінування в ній сьогочасності, миттєво-

І

короткострокової перспективи (Бертман називає (Владою сьогочасності» («нош'5 роїиєг»)). Автор нега- іно оцінює зз «гіперкультуру» (вважаючи її пато- ічним станом культури, породженим надмірною їрактивністю сучасного життя), називаючи її «син- нізованим суспільством», яке надто нагадує рух ктронних імпульсів у комп'ютерних мережах. Аналізуючи проблему національної ідентичності учасному суспільстві, необхідно згадати про праці гоні Гідденса, відомого британського дослідника (блематики трансформації ідентичностей, який вва- ї, що традиційні національні ідентичності мали іЮЇй основі розрізнення «ми» і «вони», тоді яку сучас¬ну суспільстві зв'язки між громадськими спільностя- иабувають більшого значення, ніж традиційні і,|онально-культурні зв'язки, чим зумовлена досить ісо виявлена космополітична тенденція в станов¬ім! глобального громадянського суспільства, в якому реження (або відновлення) національної ідентич¬ні стає можливим лише за рахунок діалогу з іншими Й,ТОЧНОСТЯМИ.

На наш погляд, загальнотеоретичні проблеми №Ідношення космополітичних і національних іден-

тичностей надто складні, щоб можна було дати їм одно¬значну оцінку, і потребують подальших досліджень. Проте очевидно, що без збереження національної іден¬тичності проблематичним стає цілісність і незалеж¬ність національної держави; з другого боку, без ураху¬вання космополітичних тенденцій глобальної культу¬ри інформаційного суспільства виникає загроза ізо¬ляції національного інформаційного простору і ви¬тіснення його на периферію соціально-політичного та економічного життя сучасного світу. Ситуація усклад¬нюється ще й тим, що на проблеми національної іден¬тичності впливає, на слушну думку М. Кастельса, і соціальне розшарування суспільства, оскільки космо¬політична ідентичність властива переважно елітам су¬часного суспільства, для яких на практиці реалізується прозорість міждержавних кордонів та участь у проек¬тах, пов'язаних з міжнародним розподілом праці. При цьому більша частина членів суспільства, які не вхо¬дять до цих елітних угруповань, зберігають фізичну і психологічну прив'язаність до локальних культурних традицій, і таким чином взаємовідносини між космо¬політичними та національними ідентичностями пере¬ходять, на слушну думку 3. Баумана, у площину взає¬мовідносин між «глобальними багатими» та «локальни¬ми бідними», що ще більше загострює проблему національної ідентичності в сучасному суспільстві.

Перейдемо до розгляду проблем специфіки збере-ження національної ідентичності та самобутності ук-раїнського інформаційного простору, що набули особ-ливого значення останнім десятиріччям в Україні з урахуванням зазначених вище глобальних тенденцій до фрагментації традиційної ідентичності. Проблема національної ідентичності останнім часом привертала увагу не тільки зарубіжних34 і російських дослід¬ників, айукраїнських авторів (Г. Баканурський. В. Бар- ков, Ю. Бех, О. Борусевич, С. Веселовський, І. Віль- чинська, М. Вівчарик, Г. Горбатенко, О. Донченко,

3). Євтух, В. Ішук, О. Картунов, О. Корнієнко, В. Кре- І. Курас, В. Лісовий, О. Майборода, С. Макєєв, 0, Маруховська, В. Медведчук. М. Михальченко, М. Мі-тенко. Л. Нагорна, М. Обушний, В. Панібудьласка, Пірен, Ю. Римаренко, М. Розумний, Т. Рудницька, і Свідзинський, В. Степаненко, О. Шморгун, М. Шуль- й), з яких особливо слід відзначити дисертаційні Ослідження С. Веселовського та І. Вільчинської з про- ИЄМ етнічної та національної ідентичності в сучасно- українському суспільстві, а також дослідження Сїитуту соціології НАН України «Етнічна само- ідомість особистості» (1994—1995 рр.) та загально- Діональне опитування з цієї ж проблематики, прове- ке в лютому 2001 р.

Як вважає І. Вільчинська, національна ідентичність Лає собою спосіб віднесення людини (та групи) до в іяної етнічної спільноти на основі усвідомлення таких как, як спільність походження, історичної долі, куль- М*, комплексу стереотипів свідомості та поведінки. ЙИ цьому національна ідентичність є не природже¬но рисою, а наслідком суспільного виховання, а ці- ШІСТь національної ідентичності сприяє збереженню •ісолідації суспільства.

З розпадом СРСР суспільства країн СНД, які протя- , довгого часу були інформаційно закритими, відчу- иа собі тиск потужного інформаційного потоку з За- ру, оскільки в умовах глобалізаційних процесів жод- держава вже не має можливості ізолюватися від іВИІшнього світу, а національні суспільства можуть Сіять легко втрачати свій специфічний менталітет ОТрапляти під вплив інших культур. Оскільки гло- І.Заційні процеси вже є загальновизнаним фактом, враження культ}грних традицій, національного мен- ЙТету та національно-культурної цілісності стають ЗШОчерговими завданнями. При цьому саме мас- ,(,Іа можуть відіграти вирішальну роль у підсиленні іІСОлідації суспільства й збереженні його національ-но-культурної самобутності, оскільки особливості сьо-годнішнього медіа-простору наочно демонструють здатність ЗМК формувати моделі соціальної реаль¬ності, які виступають джерелом нормативних зразків, що функціонують у суспільстві.

Соціальні та ціннісні трансформації, що відбували¬ся в українському суспільстві протягом останнього де-сятиріччя. внесли відповідні зміни у взаємини держа¬ви, суспільства і засобів масової комунікації. Крім того, після довгого періоду існування інформаційно закрито¬го суспільства СРСР ці відносини зазнали значного впливу світового інформаційного простору, що накла¬дає свій відбиток на формування та розвиток на¬ціональної ідентичності та політичної культури ук¬раїнського суспільства — ту сферу, де роль національ¬них ЗМІ виявляється вирішальною. На формування національної ідентичності в умовах глобалізаційних процесів значною мірою впливає і криза традиційної системи освіти, що відбувається в умовах становлення інформаційного суспільства, яке передбачає принци¬пово новий рівень доступності інформації.

Через це сучасна журналістика значною мірою втрачає національну автентичність і самобутність, формуючи в масовій свідомості сукупність стандарт¬них. наднаціональних і усереднених стереотипів сприйняття та поведінки, здебільшого запозичених із західної масової культури. До того ж розрив жур¬налістики з культурними традиціями й національною ментальністю значною мірою пов'язаний з фактичною відсутністю повноцінної національної ідеї та ідео¬логічним вакуумом, що виник в українському су¬спільстві в 1990-ті рр.

Як відомо, у радянському інформаційно закритому суспільстві діяльність журналістів перебувала в єдноо ті з виконанням завдань економіки, культури та вихо вання, хоча при цьому існувала система дозуванпй. інформації, цензури і санкцій стосовно інститутів мо<=

СОїюї комунікації з боку партійно-державних органів. При цьому засоби масової комунікації перебували Іїі державному віданні, не могли належати приватним Власникам і проводили єдину державну інформаційну Політику (хоча в той час такого поняття і не існувало). Особливістю пострадянського періоду стало те, іцо по-ступово почав формуватися інформаційний ринок, Сьогодні серед ЗМІ, і в першу чергуй центральних друкованих видань, майже не залишилося газет, ІСЦІями яких не володіли б великі фінансово-промис- ООІ групи. Подібна ситуація спостерігається і щодо іектронних мас-медіа, і, що є найважливішим, біль¬шість інвесторів, які вкладали свої кошти в ЗМІ, ріштуються не так на отримання прибутку, як на ОЖливість впливати на громадську думку. Крім того, Обре відомим є факт, що протягом останнього деся¬тиріччя державні телевізійні канали відчували нестачу Оджетного фінансування і це, природно, зумовило по- дс додаткових коштів від акціонування, продажу рек- уущого часу тощо.

Унаслідок цього суттєво зріс вплив ринкових ме- ЛМІЗмів у сфері державного телебачення, що не могло ® позначитися на змісті програм ефірних ЗМІ. Це саме 'ОСується і преси, а тому, на наш погляд, особливої ак- Альності набуває пошук найоптимальнішого балансу Шкових і державних (або суспільних) механізмів регу- Мання діяльності мас-медіа. Проте досить часто я справедлива ідея «свободи преси» розглядається і самодостатня, і цим обґрунтовується доцільність ви-ростання власне ринкових механізмів у діяльності Л, а ринкова конкуренція та відверта комерціаліза- "1 ЗМІ проголошуються свободою від втручання дер¬жи і способом забезпечення права членів суспіль¬ні на вільний обмін інформацією. При цьому функції ,1 передбачають не тільки надання аудиторії інфор- ї, а й надання аудиторії рекламодавцям. Оскільки 10 наявність комерційних ЗМІ гарантує конку¬ренцію, це створює передумови для вільного вибору ок¬ремим споживачем необхідної йому інформації, і до¬сить часто в пресі можна зустріти твердження, що тільки завдяки конкуренції стає можливим запрова¬дження нових медіа- технологій.

Та чи справді використання виключно ринкових механізмів у діяльності мас-медіа є єдиним шляхом їх розвитку? Аналіз досвіду розв'язання цих проблем у су-часних індустріально розвинутих країнах свідчить, що насправді концепція «свободи преси» широко викорис-товується в інтересах рекламодавців і бізнесу, і якщо раніше свобода преси обмежувала держава, то сьогодні реальну свободу вибору інформації обмежують тен¬денції до монополізації. Очевидно, що в тому разі, коли свобода інформації розглядається не як одна з фунда¬ментальних цінностей відкритого суспільства, а про¬сто як товар, це веде до переважання над інтересами громадян інтересів інвесторів та рекламодавців, що вкладали свої кошти в мас-медіа.

Хоча найефективнішим способом залучення широ¬кої аудиторії є трансляція ефірними ЗМІ (або пуб¬лікація у пресі) найбільш популярних матеріалів, це не сприяє тематичній розмаїтості програм, які стають усе передбачуванішими, оскільки відбувається дублювання однотипних програм (особливо це стосується реклам¬них матеріалів). Суттєво звужує можливості творчих пошуків журналістів і те, що успіх передач залежить, кінець кінцем, від рекламних прибутків. При цьому особливо обмежуються в ринкових умовах програми, які відображають інтереси етнічних або культурних меншин, мають політично спірний зміст або є нова-торськими в інтелектуальному чи естетичному плані. Ринкова конкуренція у сфері мас-медіа, як правило, по-роджує своєрідну ринкову цензуру, пов'язану з тим, що комерційні засоби масової комунікації не зацікавлені а нетипових (з огляду на стандарти ринку) точках зору, поглядах і неринкових формах відносин у суспільстві.

Можливо, досить ефективною альтернативою ви-ключно ринкових принципів діяльності ЗМІ є ідея гро-мадського теле- і радіомовлення. Такий тип переважав у Західній Європі до 1980 р., після чого почалися ма¬сові кампанії проти громадського телебачення, яке нібито обмежувало свободу слова, нав'язуючи членам суспільства певні цінності. Наслідком цього стала ко-мерціалізація та лібералізація національних систем те-лебачення, яка досягла найвищого рівня у США і при-звела до стрімкого розвитку примітивізованої масової ! культури, яка на початок XXI ст. набула глобального ха¬рактеру, досить ефективно маніпулюючи масовою свідомістю і витісняючи з неї усталені національно- культурні ідентичності, натомість пропонуючи спро-щений. уніфікований світогляд, орієнтований на спо-живання товарів і послуг.

Не маючи на меті детально аналізувати історію си-стеми громадського телебачення, що вже було здійсне¬но в ґрунтовному дослідженні О. В. Зериецької, зазна¬чимо, що, на наш погляд, для українських мас-медіа створення справді ефективної системи громадського телерадіомовлення є конструктивною альтернативою хаотичному і стрімкому процесу комерціалізації, який відбувався протягом 1990-х рр. Оскільки громадське телерадіомовлення має відповідати загальним смакам та інтересам громадян, приділяти особливу увагу роз¬витку національної ідентичності та загальній меті кон¬солідації суспільства, його вдосконалення та демокра¬тичним трансформаціям, то саме воно (на відміну від приватновласницьких інтересів комерційних телека-налів) могло б сприяти розв'язанню проблеми збере-ження та відновлення національної самобутності ук-раїнського інформаційного простору.

Нагадаємо, що ідея громадського мовлення вперше втілена в діяльності Британської радіомовної корпо¬рації, де були сформовані такій принципи: 1) громадсь¬кому мовленню властиве неприйняття комерціалізації;

І (І-(И(І

2) програми громадського мовлення мають бути макси-мально доступними кожному членові суспільства;

3) громадське мовлення припускає наявність уніфіко-ваного контролю; 4) програми орієнтуються на високі стандарти якості, відкидаючи все те, що може завдати шкоди суспільству. Отже, громадське телерадіомов- лення повинно орієнтуватися на вищі інтереси суспіль-ства, інформуючи населення країни та забезпечуючи його розважальними програмами, що відрізняються етичними й естетичними стандартами. Тому орієнта¬ція національних каналів громадського мовлення на інтереси всіх громадян стає основним аспектом у кон-тексті взаємин ЗМІ та держави.

Тому при створенні в Україні ефективної системи громадського мовлення основною метою діяльності за-гальнонаціональних каналів ТБ і центральних газет мало б стати формування та підтримка національної ідентичності, що передбачає включення у внутрішній світ громадян цінностей нації, загальнонаціональної історичної пам'яті, культури. І хоча національну іден-тичність формують не тільки ЗМІ, а й інші виховні впливи (сім'я, освіта тощо), суттєве зростання в цьому ролі мас-медіа не викликає сумніву.

Актуальність проблематики збереження та відро-дження національної ідентичності пов'язане перш за все з тим, що хоча на початку 1990-х рр. українські ЗМІ звільнилися від контролю з боку партійно-бюро-кратичного апарату й перетворились на важливий чинник демократичних трансформацій суспільства, глобалізаційні процеси у сфері обміну інформацією стали причиною дедалі більшого нівелювання масової свідомості.

Нагадаємо, що поняття «масова свідомість» тісно пов'язане з поняттями «масове суспільство» — су-спільство, в якому виробництво і споживання набуває стандартизованого, уніфікованого характеру, а по-літична свідолйсть населення визначається набором.

Українські ЗМІ в контексті глобальних процесів... 355

певних стереотипів, що поширюються головним чи- іюм мас-медіа. Відповідно, масова свідомість є су¬купністю цих стереотипів, щр відображають систе¬му цінностей масового суспільства, втілену е лшсовій Культурі, яка має на меті збереження та поширення фаних ціннісних стереотипів.

Масову культуру породжує насамперед телебачен¬ня, призводячи до того, що і народна культура, і ше¬деври класики поступово витісняються популярною Культурою. Наслідком цього стає явище нівелювання громадянських ідеалів та переконань, підміна їх інди-відуалізмом і прагматизмом, що спрямовані на задово-лення особистих матеріальних потреб. При цьому доб¬І ре відомо, що масова культура має здатність досить І. Швидко поглинати народні традиції та фундаментальні і ДЛЯ кожного суспільства цінності, руйнуючи усталені | Протягом віків архетипи суспільної свідомості. 1 Таким чином, з одного боку, глобалізаційні процеси $ суспільні трансформації, що ведуть до становлення 1 Інформаційного суспільства, є історично закономірни-ми, і спроби гальмувати їх призведуть лише до більшої ІІНОЛяцїї національного суспільства, вступаючи у супе¬речність із самою ідеєю інформаційної відкритості: ® Іншого — збереження національно-культурної само-бутності (що поступово поглинається транснаціональ-ною масовою культурою) є запорукою політичної кон-

І

ІОЛІдації суспільства, без якої неможливе ні існування Державності, ні окремого етносу як культурно-історич- ІЮЇ цілісності. Саме тому особливого значення набува-йте дослідження можливостей ЗМІ як інструменту формування не тільки масової, а й індивідуальної Иіі! до мості та створення в ній адекватного образу Юціального середовища.

І Після радикальних реформ у пострадянських СПІльствах та зміни характеру державного контролю [її поширенням інформації в Україні суттєво змінився Ціам соціальний інститут ЗМІ — зросла кількість

аудіовізуальних, друкованих і електронних мас-медіа, змінилися їх асортимент, якість та політична орієнта¬ція. При цьому однією з найголовніших особливостей сучасних ЗМІ стала децентралізація управління мас- медіа, що, з одного боку, сприяє свободі слова, а з дру-гого — може негативно позначатися на ефективності соціально-економічних реформ і сутності соціальних трансформацій загалом.

Необхідно відзначити, що сьогодні діяльність ук-раїнських ЗМІ відбувається в дуже специфічних умо¬вах — їх рентабельність фактично не залежить від кількості та якісного складу аудиторії. Рекламний ри¬нок в Україні на першу половину 2002 р. оцінювався в 35 млн дол,, що в 15 разів менше від ришу Польщі, і в ЗО разів — від ринку РФ. Через це прибуток від прода¬жу медіа-продукції та розміщення реклами фактично не дає можливості покрити витрати на її виробництво, яке здійснюється за підтримки фінансово-політичних угруповань, виразниками інтересів яких виступають ЗМІ.

Особливості розвитку ЗМІ в українському суспіль-стві визначаються як специфікою перехідного періоду становлення демократичного відкритого суспільства, так і впливом загальних глобальних тенденцій до зрос-тання символічної влади аудіовізуальних мас-медіа (особливо в умовах соціальних трансформацій). При цьому ефективність впливу аудіовізуальних образів і великий обсяг аудиторії цього типу мас-медіа дають можливість ефірним та електронним ЗМІ формувати певне світосприйняття, що набуває особливого зна¬чення у суспільстві з нестійкими соціальними зв'язка¬ми й низьким рівнем зрілості соціальних груп — а саме ці явища можна спостерігати сьогодні й в Україні.

Після того як радянська ідеологія та культура були відкинуті, це призвело до появи певного ідеологічного вакууму, який практично не вдалося заповнити, оскільки стара система цінностей була зруйнована.

61 нова не була створена. Наслідком цього стало пору-шення процесу соціальної ідентифікації для багатьох людей, руйнування їх життєвих планів і світоглядних Орієнтирів. За таких умов мас-медіа набувають здат¬ності впливати на формування політичної свідомості та світогляду багатьох членів суспільства, стаючи важ-ливим чинником ефективності демократичних пере-творень, оскільки саме вони відповідають за сприйнят¬тя «соціального простору»36.

Проте негативні наслідки децентралізації контролю 0а діяльністю ЗМІ призводять до того, що мас-медіа як ®£ісіб впливу на аудиторію національного масштабу мо¬жуть використовуватися в інтересах окремих фінансо¬во-політичних угруповань, і це стало причиною зрос¬тання актуальності проблем інформаційної безпеки, яким присвячено численні дослідження зарубіжних (Г. Ласу- .{Ья, М. Лібікі, К. Шенон, Г. Шіллер, В. Плет), російських :рО. Батурін, О. Жоджинський, В. Комов, С. Кургінян, 10. Панарін, О. Поздняков) та українських авторів Бебик, В. Гйрасименко, А. Макаричев, О. Ніколаєв), Яких необхідно відзначити публікації О. Литвиненка, ©Окрема його дисертаційне дослідження, в якому роз- їядаються проблеми інформаційної безпеки в постра- шських країнах на прикладі порівняльного аналізу Ш-іих по Україні та Росії.

Очевидно, що стрімка інформатизація суспіль¬на37 приносить з собою не тільки нові знання та формаційні технології, а й нові проблеми. Хоча про- фс інформатизації веде до створення єдиного світово- 0 Інформаційного простору, необхідний рівень інфор- ттизації може бути досягнутий лише в суспільстві чвисоким науково-технічним і промисловим по- фНціалом. Унаслідок цього до глобального інфор- ШДІйного суспільства зможуть увійти як рівноправні "ІЄІЯИ лише розвинуті країни (перш за все країни За¬ду), у той час як інформаційний простір інших кра- Вібо буде залишатися закритим, або, у разі спроби

розвивати його відкритість, буде зазнавати неминучо¬го інформаційного пресингу західної масової культури.

Протягом 1990-х рр. відбулося поступове усвідом-лення суспільством цих процесів, що і викликало появу таких понять, як «інформаційні війни», «інформаційна зброя» та, нарешті, «інформаційна безпека». Склад¬ність ситуації полягає в тому, що, з одного боку, ста¬новлення в Україні відкритого суспільства неможливе без інтеграції національного інформаційного простору в глобальний. З другого ж боку, це має і негативні на¬слідки, які загрожують національній безпеці держави. Лібералізація українських ЗМІ та звільнення їх від дер-жавно-партійного контролю призвели до того, що по¬ряд з інформацією, необхідною для демократичних трансформацій суспільства, національний інформа-ційний простір заповнився необ'єктивною, недостовір-ною, а часто шкідливою і небезпечною інформацією, яка негативно впливає на спосіб мислення, культуру, моральні засади суспільства. Це загрожує держав¬ності, суверенітету й територіальній цілісності країни.

Щодо поняття «інформаційної війни», яке розроб-ляється у працях таких дослідників, як Я. Варивода, І. Зіма, І. Лікаренко, І. Ніколаєв, М. Потрубач, С. Сьомій та інших, зазначимо, що дійсно сучасна війна може до-сягати своєї мети й без застосування збройної сили — через економічну, дипломатичну, психологічну та ін-формаційну боротьбу. Значна кількість держав, особ¬ливо ті, які переживають у своєму розвитку період економічних трансформацій, мають велику ймовір¬ність стати об'єктом таких невоєнних засобів тиску та впливу, і саме це привело до прийняття Закону України «Про інформаційний суверенітет та інформа¬ційну безпеку України» (ми проаналізуємо детально його положення далі у цьому підрозділі).