Україна на шляху до Європи

Вид материала

Подобный материал:

1 ... 20 21 22 23 24 25 26 27 ... 39

доступність для громадян багатьох країн світу супут- никових антен зробила контроль за прийомом теле-візійних програм майже неможливим. Радіомовні ЗМІ при цьому зберегли регіональне значення (транслю-ючись в УКХ-діапазоні). Нарешті, стрімке поширення електронних засобів ЗМІ ще більше підвищило їх відкритість, і можна зазначити, що найреволюційні- шим відкриттям XX ст. слід вважати Інтернет, точніше — «Всесвітню мережу» «МЬгШ \Уісіе \¥єЬ»), яка

сьогодні налічує близько 500 млн окремих документів.

Основною особливістю електронних ЗМК є мульти- медійність, тобто поєднання тексту з аудіовізуальною інформацією. Такий аудіовізуальний текст сторінок Інтернет-ресурсів (або веб-сайтів) за рахунок своєї мультимедійності набагато привабливіший для спожи-вачів інформації і, відповідно, має значний вплив на "їхню свідомість. Ще однією, можливо, найсуттєвішою особливістю електронних ЗМІ, є ідея гіпертексту, практично реалізована у веб-сторінках за допомогою «гіперлінків» або «гіперпосилань», за допомогою яких можна легко встановити зв'язок між будь-яким словом, частиною чи цілим документом з будь-яким іншим сло-вом або текстом, який знаходиться на будь-якому веб- сайті, незалежно від відстаней і державних кордонів. Глобальні пошукові системи (доодіє.сот. уакоо.сот, гатЬІег.штощо) дозволяють за лічені секунди знайти в Інтернеті необхідне прізвище, назву, ключові слова або словосполучення — усе це робить електронні ЗМІ при-вабливими для користувачів інформації, і хоча поки що ніхто не веде мови про витіснення ними традиційних засобів мас-медіа, очевидно, що саме вони поступово почнуть домінувати15.

Зміст новинних веб-сайтів (їх існує велика кіль¬кість, назвемо для прикладу відомі Інтернет-ресурси АРВпеїиз.сот, ПлеЗігееї.сот, КатЬІег.ги, та з україн-ських — Відтік пеі) свідчить, що Інтернет не тільки є найбільш відкритою формою ЗМК, а й надає спожива¬чам можливість вільно одержувати інформацію, оскільки подача фактів на новинних веб-сайтах не по¬требує журналістського редагування та відбору інфор¬мації. Так, дані опитувань, проведених у США, свідчать про істотне зростання кількості осіб (особливо серед молодого покоління), які розглядають Інтернет як най¬надійніший вид новинних ЗМІ. У 1998 р. ця кількість становила 36 млн осіб, з них ЗО % мали вік від 18 до 29 років (у 1995 р. їх було всього 7 %). При цьому серед представників молодого покоління 70 % відзначили, що надають перевагу саме онлайновим джерелам новин. У той же час, представники старших вікових груп на¬дають перевагу традиційним новинним ЗМІ (70 % се¬ред осіб віком ЗО—49 років; 64 % — 50—64 років; 52 % — старші 65 років)І6.

Проте зростання популярності онлайнових джерел повинної інформації не означає зменшення ролі жур-наліста — вона змінюється і стає ще більш відповідаль-ною не тільки тому, що зміст («контент», англ. сопіепі) ІИтернет-ресурсів створюється конкретними жур-налістами, що передають інформацію з місця подій, а Й тому, що в умовах роботи ЗМК з таким рівнем відкри-тості, як онлайнові інформаційні агентства, у спожи¬вачів інформації суттєво збільшується свобода вибору, а відповідно — вимог до журналіста. Крім того, Інтер- мст надає можливості широкому колу незалежних жур-налістів звертатися до аудиторії глобального масшта¬бу. Саме з цим пов'язана зростаюча популярність нінтернет-журнсілістики», основною специфікою якої <ї не тематика публікацій, а їхня форма, тісно пов'язана (В електронною природою ЗМІ (гіпертекстовий тип веб- ОТорінок).

Уже сьогодні можна простежити явну тенденцію Проникнення традиційних ЗМІ в Інтернет — усе більше ГИїзет і журналів (навіть в умовах України, де ці процеси Відстають від світових) розмішують свої матеріали на Власних веб-сайтах. Через зростання популярності електронних ЗМК усе важче стає проводити розмежу-вання між традиційною журналістикою та інтернет- журналістикою, оскільки статті, написані для тра-диційних ЗМІ, відразу потрапляють на веб-сторінки.

Серед істотних переваг електронних мас-медіа слід назвати й те, що вони значно дешевші від друкованих видань, доступні в будь-якому місці світу й здатні опе-ративно передавати інформацію. Нарешті, сьогодні діяльність мас-медіа в Інтернеті поки що ніяк не регу-люється законодавчо, і це дає можливість поширення інформації, яка за змістом не підходить для публікації в традиційних ЗМІ17. Усе це дає підстави передбачати, що незабаром буде відбуватися все більше злиття тра-диційних ЗМІ з Інтернетом, оскільки завдяки розвитку інформаційних технологій сьогодні в інформаційно-ко-мунікаційних мережах — від локальних до глобальних — циркулюють такі обсяги інформації, що багаторазо¬во перевищують усі наявні ресурси традиційних ЗМІ. Виходячи із сучасних тенденцій, можна стверджувати, що поступово вони почнуть все більше витісняти тра-диційні ЗМІ з масового інформаційного обміну.

До цього слід додати й виявлену останніми роками тенденцію до кризи традиційних друкованих видань й ефірних ЗМІ, оскільки електронні види масової ко-мунікації пропонують гнучкіші форми поширення інформації, а більший ступінь інтерактивності та збли-ження мови електронних медіа з побутовою робить спілкування з ними все привабливішим для аудиторії. Крім того, суттєвим чинником є й обсяг легко доступної для пошукових систем інформації у — глобаль¬

ний інформаційний простір Інтернету налічує понад 5 млн веб-сайтів (та 500 млн окремих документів), хоча як спрямованість, так і достовірність інформації, що міститься на веб-сторінках, є різною. Таким чином, на нашу думку, ідею відкритості інформаційних систем втілено найбільшою мірою саме в електронних мас- медіа.

Великі можливості для гнучких змін у дизайні елек-тронних ЗМІ приводять до того, що мережні версії різних видань можуть суттєво відрізнятися за подачею інформації залежно від мети їх створення. Найповні¬ше в Інтернеті представлено низку популярних газет — назвемо для прикладу «Известия» (ллплгулігуезііа.пі), «Коммерсант'Ь» (туш. коттегзапі. ги), "Аргументи и фактьі» (шшжаіГ.ги). Якщо в електронній версії щотиж-невика «Аргументи и фактьі» збережено структуру но-мера друкованої газети, то електронний варіант «Ком- сомольской правди» являє собою не тільки інтернет- газету, а й досить складно організований інформацій-но-рекреаційний веб-сайт, а в інтернет-версії «Москов- ских новостей» можна бачити розширення можливос¬тей інтерактивності газети.

У цілому загального тенденцією інтернет-газет можна вважати поступовий відхід електронних ЗМІ від копіювання друкованих версій і перетворення веб- сайтів відповідних видань на багатофункціональні Інформаційні портали, які пропонують користувачам Широкий комплекс послуг — від пошукових систем, що дозволяють легко знайти необхідні матеріали зі старих номерів друкованих версій ЗМІ, до можливості тема-тичної розсипки електронною поштою різноманітної Інформації. При цьому електронні версії друкованих ЗМІ відрізняються від традиційних видань не тільки дизайном сторінок (гіпертекстові посилання, інші Принципи використання графіки), а й змістом, оскіль¬ки їх матеріали проходять подвійний добір (спочатку до традиційної друкованої, а вже потім — до електронної иерсії), і тому вони, як правило, відрізняються зна-чимістю та інформативністю заголовків, які інтригу¬ють і спонукають читачів скористатися гіпертекстови- МИ посиланнями й прочитати той чи інший матеріал Повністю. Крім того, лексика і семантика текстів ста¬тей багато в чому визначається фактичною відсут¬ністю цензури.

Низькі (порівняно з друкованими чи ефірними ЗМІ) витрати на підготовку повинного веб-ресурсу роблять Інтернет привабливим насамперед для невеликих аль-тернативних інформаційних агентств, проте остан¬німи роками можливості Інтернету починають все більше використовувати глобальні гіганти мас-медіа — такі всесвітньо відомі компанії, як «Ньюз Корпорейшн», «Тайм Ворнер», «Дісней». «Вертельсманн», «Віаком» і «ТСІ». Так поступово електронні (або, як їх ще назива-ють, «мережні», тобто реалізовані за допомогою комп'ютерних мереж) мас-медіа стають повноцінними спадкоємцями традиційних видів ЗМІ — друкованих та ефірних. Зокрема, наприкінці 2001 р. Верховний суд штату Нью-Йорк прийняв принципово важливе рішен¬ня — він визнав усі веб-сайти, незалежно від їхнього змісту та професійного рівня, засобами масової інфор¬мації. Таким чином, після цього рішення будь-який ав¬тор, що публікується в Інтернеті, вважається (при¬наймні з позиції американської юстиції) журналістом, і саме тому це рішення можна вважати достатньо важ¬ливим.

Не є секретом, що сьогодні Україну не можна назва¬ти лідером у застосуванні новітніх інформаційних тех-нологій, у тому числі й технологій ЗМІ. Проте, незважа-ючи на це. можна відзначити досить високий рівень го-товності суспільства до використання цих технологій як у професійній, так і в повсякденній діяльності. Наве¬демо деякі дані стосовно чисельності та розподілу інте¬ресів аудиторії російськомовного Інтернету («Рунет»), який має значний вплив на користувачів інформації електронних ЗМК в Україні та РФ. Нагадаємо, що під час аналізу статистичних даних, які стосуються ко¬ристувачів Інтернету, прийнято поділяти їх на такі гру¬пи: 1) максимальна аудиторія включає всіх відвіду¬вачів Інтернету, у тому числі тих, хто має хоча б оди¬ничний досвід користування ним; 2) нерегулярна ауди¬торія включає всіх відвідувачів Інтернету, крім тих, хто мав одиничний досвід користування; 3) тижнева аудиторія — усі, хто відвідує Інтернет регулярно, мінімум раз на тиждень; 4) активна аудиторія — ті, хто проводить в Інтернеті не менш однієї години на тиждень; 5) ядро аудиторії—ті, хто проводить в Інтер¬неті не менше трьох годин на тиждень.

Привертають увагу такі групи показників: І) ди¬наміка чисельності, 2) структура аудиторії та 3) ди¬наміка обсягу й змісту російськомовного Інтернету. Що стосується ситуації в Україні, то за даними Україн¬ського центру економічних та політичних досліджень імені О. Разумкова, початок розвитку власне україн¬ського сегмента Інтернету почався в кінці 1990 р., а в грудні 1992 було офіційно зареєстровано український домен «.иа». На середину 2002 р. в Україні налічува¬лося близько 750 тис. користувачів Інтернету, тобто менше 2 % громадян. Нагадаємо, що в Росії цей відсо¬ток становить згідно з даними веб-сайту гашЬІег.ги близько 3 %, а в США — до 96 % громадян.

Громадський Центр Інтернет-технологій оцінював у липні 2000 р. максимальну чисельність аудиторії росіїЧеькомовного Інтернету в 6,9—7 осіб (4,7 % насе-лення Росії), тижневу аудиторію — 1,7 млн (1,1 %), ак-тивну аудиторію — 1,2 млн (0,75 %), ядро аудиторії — 800 тис. (0,5 %). За даними дослідницького центру і'Комкон», у першому півріччі 2001 р. кількість регуляр-них користувачів російськомовного Інтернету досягла 4,2 млн осіб, і за останні два роки аудиторія зросла у 2,6 раза, при цьому щоквартальний приріст становив 7— 3,0 %. Серед користувачів переважають чоловіки (проте Простежується тенденція до вирівнювання ВІД-СОТКОВОГО співвідношення чоловіків і жінок), МОЛОДІ ЛЮДИ з вищою освітою, що мають прибуток вище се¬реднього рівня. При цьому вони найчастіше користу¬ються Інтернетом на роботі (48 %), 12 % — вдома. Щодо Професійних характеристик користувачів Інтернету, ТО найбільша частка припадає на персонал компаній і установ (50 %), 25 % аудиторії Інтернету — де студен¬ти та учні, 13 % — керівники вищої та середньої ланки й підприємці, 12 % — безробітні та пенсіонери.

Постійно поновлювані дані про структуру аудиторії користувачів та види їхніх інтересів наводяться на веб- сайті пошукової системи КатЬІег (ллгл.гатЬІег.ги/ сІЬ/гитеігіса/]. Відповідно до цих даних, у першій половині 2002 р. користувачі з Росії становили 66,2 % аудиторії Рунету, майже 34 % — ті, що проживають за межами Росії, у тому числі в Україні та інших держа¬вах СНД. Стосовно розподілу інтересів користувачів на першу половину 2002 р. наводяться такі дані: комп'ютери й Інтернет (37 %); розваги (18%); новини і ЗМІ (11 %): бізнес (6 %); музика (4 %). Про тенденції зростання Рунету свідчать також дані відомої пошу¬кової системи Уагкіех, згідно з якими до кінця 2000 р. обсяг Рунету зростав на 10 % за квартал. Однак почи¬наючи з 2001 р. обсяг Рунету збільшується приблизно на 20 % за квартал, а загальний приріст обсягу Рунету із січня 1999 р. до березня 2002 р. становив 26 %.

Щодо специфічних проблем українських електрон¬них ЗМІ, то необхідно перш за все назвати відсутність повноцінної нормативної бази для функціонування інформаційних технологій, унаслідок чого силові структури можуть шукати неправомочні шляхи кон-тролю опозиційних політичних сил та їхніх ЗМІ, особ-ливо електронних. У разі виникнення конфліктних си-туацій Інтернет-провайдер (фірма, що надає послуги з підключення до Інтернету та забезпечує розміщення веб-сайтів) може легко відключити веб-сайт від все-світньої мережі або заборонити доступ до неї. Крім то¬го, необхідно відзначити, що в деяких країнах (Китай, Мьянма, Казахстан, Туркменистан, Корея, В'єтнам, Об'єднані Арабські Емірати, Саудівська Аравія) існує система ліцензування електронних ЗМІ, що є винятко¬во державною прерогативою. Держава вирішує, якому Інтернет-провайдеру надати ліцензію, що є явним обмеженням принципу відкритості інформаційних систем. Подібна тенденція до контролю користувачів Інтернету простежується і в Україні18.

Перейдемо до розгляду проблеми взаємозв'язку від¬критості інформаційних систем (та інформаційного про¬стору) з демократичними трансформаціями суспільства. Різні аспекти відкритості інформаційних систем і відкритості демократичного суспільства розглядають¬ся в численних дослідженнях зарубіжних авторів.

У демократичних державах взаємодія влади і су-спільства, крім основного електорального механізму, базується значною мірою на механізмах зв'язкз' з гро-мадськістю та надання інформаційних послуг населен-ню, а також на механізмі законодавчо регламентовано¬го лобіювання і публічного вираження суспільної дум¬ки (тобто публічної політики). Ці механізми функціону¬ють у взаємодії, і хоча вони різні за своєю суттю, на Практиці вони реалізуються паралельно, з використан¬ням тих самих методів і засобів. При цьому обмін Інформацією є валсливою ланкою у системі державного управління, оскільки повнота, якість і вірогідність ін¬формації, що використовується для прийняття управ¬лінських рішень на всіх рівнях управління, визна¬чають правильність, ефективність і дієвість таких іішень. Оперативність передачі, форма подання і за- іщеність інформації визначають стійкість функціо- ування системи державного управління.

Особливого значення проблема відкритості інфор-маційних систем набуває в умовах побудови в Україні фмократичного суспільства та переходу від командно- дміністративної системи тоталітарного суспільства 0 ринкової економіки. Очевидно, що розвиток еко- Міки, науки і культури, техніки і технології, сфери ДІальних і суспільних відносин, як і вдосконалення Стеми державного управління, прямо залежні від ОСТІ інформації, її повноти, оперативності й форми Дйння споживачам. Саме тому в західних країнах

особлива увага приділяється проблемам формування і використання інформаційних ресурсів на основі засто-сування новітніх інформаційних технологій, засобів зв'язку й телекомунікації.

Свобода обміну інформацією та відкритість інфор-маційних систем є однією з фундаментальних основ відкритого суспільства, і саме сучасні інформаційно- комунікаційні технології, у тому числі Інтернет і елек-тронні медіа відкривають принципово нові можливості для вільного поширення інформації, масового інфор-маційного обміну й комунікацій, наслідком чого можна очікувати формування принципово нового типу демо-кратичного суспільства. Проте сьогодні навіть в еко-номічно розвинутих країнах новітні інформаційно-ко-мунікаційні технології не завжди доступні для масового користувача, а їх упровадження в повсякденне життя має ряд економічних проблем. Саме тому в забезпе¬ченні свободи слова та відкритості інформаційних си¬стем продовжують відігравати суттєву роль традиційні друковані та ефірні ЗМІ — газети, журнали, радіо й те-лебачення. Особливо важливою стає роль традиційних ЗМІ в період глибоких політичних і соціально-еко-номічних перетворень, які відбуваються останнім де-сятиріччям в Україні. «Інформаційні війни», спровоко-вані ЗМІ, та використання мас-медіа як «інформаційної зброї» в боротьбі за політичну й економічну владу — усе це свідчить про істотний (хоча й не завжди позитив¬ний) вплив українських ЗМІ на хід реформ.

Основні напрями цих реформ відображено в темах, які домінують у публікаціях українських періодичних видань соціально-політичного спрямування: 1) свобо¬да і соціальна справедливість: 2) відкрите суспільство; 3) правовий порядок; 4) відродження духовності; 5) пе¬рехід до ефективного ринкового господарства; 6) війсь¬кова реформа; 7) адекватність механізмів управління об'єктивним закономірностям розвитку суспільства; 8} інформаційна відкритість у роботі органів влади; 9} розвиток місцевого самоврядування.

Крім того, важливу роль у процесі демократичних реформ відіграє розв'язання проблем, пов'язаних з роз-витком інформаційного простору, засобів масової інформації та комунікацій, використанням великих інформаційних систем для підтримки державного уп-равління — ці теми також часто зустрічаються на сторінках друкованих українських ЗМІ. Важливість розв'язання проблем відкритості інформаційних си¬стем в Україні пов'язана з тим, що інформаційний простір є середовищем, в якому реалізується державна політика, приймаються державні рішення, діє ме¬ханізм управління суспільством та формуються методи регулювання подіями. Саме інформаційний простір за¬безпечує умови для участі громадян у прийнятті суспільно значимих рішень, а також визначає рівень доступності правової інформації для окремих осіб. І від того, наскільки він розвинений, значною мірою зале¬жить і відкритість суспільного устрою.

Очевидно, що для вдосконалення інформаційної політики в Україні може бути корисним зарубіжний досвід. Проте специфічні умови в країнах СНД перехід¬, ного періоду не дозволяють здійснювати пряме зсиюзи- ' чення цього досвіду, що пов'язано з наявністю ряду проблем, таких як обмеженість бюджетних коштів, за-старілість інформаційно-технологічної бази і, найго-ловніше, — догматичний менталітет. Усе це вимагає правильного визначення пріоритетів у державній полі-тиці формування інформаційної сфери суспільства.

У відкритій системі «суспільство — влада» остання 1 не тільки найбільшим споживачем, а й найбільшим жерелом інформації. Кожен громадянин має потребу Одержанні різноманітної довідкової та нормативної "[•(.формації про свої права і обов'язки у формі різних до-кументів, надати які можуть тільки органи влади. Для держання такої інформації громадянин змушений Ступати в безпосередній контакт з органами влади ®иих рівнів. На побутовому рівні під час одержання

інформаційних послуг від органів влади у більшості людей формується ставлення до влади, і в тому разі, як¬що громадянам доводиться витрачати багато сил і ча¬су, починає формуватися дефіцит довіри до влади.

Для того щоб в Україні сформувалося і могло розви-ватися справді відкрите демократичне, громадянське суспільство, необхідно, щоб і окремі громадяни, і суспільні організації могли оперативно одержувати до-стовірну та об'єктивну інформацію. Таке вільне одер-жання інформації є основою захисту прав людини та формування адекватної суспільної думки. У тому разі, якщо в процесі реформування системи масового одер-жання і поширення інформації будуть використані можливості інформаційних технологій, а також буде проводитися послідовна державна інформаційна політика, це дасть можливість забезпечити ефективне функціонування єдиного загальнодержавного інфор-маційного простору.

На наш погляд, сьогодні провідною проблемою у взаєминах влади і суспільства є вплив ЗМІ на гро¬мадську думку. При цьому не без активної участі самих журналістів створюється міф про те, що ЗМІ є «четвер¬тою владою»19, а державна інформаційна політика по¬лягає у розв'язанні проблем взаємин влади і ЗМІ. Про¬те хоча ЗМІ й справді відіграють основну роль у функціонуванні механізму публічної політики, га¬даємо, що насправді не ЗМІ мають бути «четвертою владою», а громадська думка, сформована суспіль¬ством і його політичними структурами. При цьому мас- медіа, включаючи традиційні ЗМІ, мають бути засоба¬ми вираження суспільної думки. Саме на розв'язання зазначених проблем, що істотно впливають на весь хід перетворень у пострадянському суспільстві країн СНД, і повинна бути спрямована державна інформаційна політика у сфері ЗМІ.

Очевидно, що розвиток інформаційної сфери мас свої закономірності, ігнорування яких знижує дієвість державних рішень, зменшує ефективність впрова¬дження дорогих інформаційних систем у роботу орга¬нів державно! влади. Тому доцільно розглядати інфор-маційну сферу суспільства як самостійний феномен, розвиток якого підвладний, з одного боку, своїм зако-номірностям, а з другого — державному регулюванню 8а допомогою інформаційного законодавства. Ук¬раїнське законодавство про ЗМІ та інформаційний Простір включає в себе значну кількість нормативних документів. При цьому в основу законодавчого регу¬лювання інформаційного простору та діяльності ук¬раїнських інформаційних систем покладено ключові йоложення статті 34 Конституції України, яка прого¬лошує право кожного громадянина вільно шукати, вдержувати, передавати, виробляти та поширюва- ' ти інформацію будь-яким законним способом. Законодавчими актами вводиться така правова ка¬тегорія, як державні інформаційні ресурси, і на органи ержавної влади покладається відповідальність за зби- Ш-іня, збереження та подання громадянам соціально економічно значущої для суспільства інформації. Гідно з чинним законодавством державні інфор- Жційні ресурси України є відкритими й загальнодо- Тупними, а до інформації з обмеженим доступом забо- Оияється відносити інформацію про законодавчі та ШІ нормативні акти, надзвичайні ситуації, діяльність рганів державної влади й місцевого самоврядування, ' також екологічну, демографічну й іншу важливу для спільства інформацію20. Очевидно, що створення в Україні правової демо- атичної держави неможливе без переходу від інфор- іційно закритого до інформаційно відкритого су- ІІдьства, а це передбачає виникнення нових форм формаційної взаємодії державної влади із суспіль- шом. При цьому державна влада повинна здійснювати Дісриту й чесну інформаційну взаємодію з громад- іСІстго, у першу чергу — через засоби масової інфор¬мації, які мають стати справжнім виконавчим ме¬ханізмом «четвертої влади» — громадської думки2'. На нашу думку, одним з найважливіших завдань держав¬ного управління процесами демократичної трансфор¬мації українського суспільства у сфері інформаційної політики є створення системи масового та вільного одержання і поширення інформації, включаючи пра¬вове й організаційно-технологічне забезпечення її функціонування в межах єдиного загальнодержавного інформаційного простору.

Blog

Україна на шляху до Європи