Geum.ru

Україна на шляху до Європи

Вид материалаКнига
Подобный материал:
1   ...   19   20   21   22   23   24   25   26   ...   39

Отже, беззаперечним є той факт, що особливості Ідльності мас-медіа в сучасних умовах значною мірою ЙЙНачаються глобалізаційними процесами, які вияв-ляються в зростанні світових комунікаційних конгло-мератів, що утворюють глобальний інформаційний простір. Погляд дослідників на проблему глобалізації можливо є неоднозначним і його можна поділити на два типи — оптимістичний та критичний, згідно з яким глобалізаційні процеси створили низку невиріше- них поки що питань як у сфері економіки, так і у сфері масової комунікації. Це передусім проблема поширен¬ня глобальної масової культури, яка веде до стандарти¬зації масової свідомості на основі культурних зразків, створених на Заході, але неприйнятних для багатьох регіональних етнічних спільнот зі своїми власними традиціями.

1.2. Відкритість інформаційних систем як головний чинник успішності демократичних перетворень у суспільстві

Незважаючи на суперечності процесу глобалізації масової комунікації, гема інформаційного суспільства та розвитку світового ринку мас-медіа, як і новітніх інформаційних технологій, не сходить зі сторінок не тільки зарубіжних, а й вітчизняних наукових і публіци-стичних видань. Сучасні інформаційні та телеко-мунікаційні технології мають вирішальний вплив на зміни, які відбуваються в соціальній структурі суспіль-ства, економіці, розвитку інститутів демократії тощо, істотно змінюючи не тільки виробництво продуктів і послуг, а й реалізацію членами суспільства своїх грома-дянських прав.

Значні обсяги інформації з цієї тематики сьогодні доступні за допомогою Інтернету — особливо це сто-сується висвітлення діяльності міжнародних і націо-нальних організацій у справі розроблення й реалізації стратегій інформаційного розвитку. До числа найці-кавіших джерел можна віднести онлайнові матеріали Європейської Комісії Ради Європи. Організації еко- помічної співпраці та розвитку, Всесвітнього союзу зв'язку, а також державних та інших інституцій, від-повідальних за створення «інформаційної магістралі» у США, Канаді, Великобританії, Німеччині, Франції, Австралії, Японії та інших країнах.

Еволюція постіндустріального суспільства, що су-проводжується докорінними соціальними перетворен-нями у світі, а також і в нашій країні, веде до станов¬лення глобальної інформаційної індустрії, яка пережи¬ває період технологічної конвергенції, організаційного злиття, законодавчої лібералізації, до структурних змін у зайнятості та до появи нових форм «електронної демократії». Ці радикальні трансформації відбуваються В історично стислі терміни, і внаслідок цього протягом останніх десятиріч сформувалися передумови для ши-рокомасштабного переходу до інформаційного су-спільства. Хоча ці передумови не скрізь виявилися повною мірою і не всі держави, у тому числі й Україна, Пройшли необхідні етапи, але глобалізація економічно¬го життя, зняття ідеологічних бар'єрів, стрімкий техно-логічний прогрес суттєво скорочують час, відпущений країнам для формування такої політики, що дозволяє безконфліктно вийти на новий рівень розвитку, влас-тивий інформаційному суспільству.

Оскільки основою формування інформаційного Суспільства є розвиток комп'ютерних, інформаційних і телекомунікаційних технологій, а масова комунікація Набуває глобального характеру, на рух інформаційних Потоків уже не впливають істотним чином державні кордони, а спроби обмежити вільне поширення інфор-мації лише шкодить тій стороні, яка прагне внести та¬кого роду обмеження. Крім того, значно виросли МОЖ-ЛИВОСТІ збирання, обробки, зберігання, передачі інформації, доступу до неї, завдяки чому зростає вплив інформації на розвиток різних сфер людської діяль¬ності. Поглиблюється процес децентралізації суспіль¬ства: відбувається перехід до нових форм зайнятості;

йде процес формування нових трудових ресурсів за ра-хунок збільшення кількості зайнятих в інформаційній індустрії, оскільки, як ми вже згадували, у постіндус- тріальній економіці промисловість за показниками зайнятості та своєю часткою в національному продукті все більше поступається місцем сфері послуг, яка, у свою чергу, значною мірою пов'язана з різними фор¬мами обробки інформації.

Взаємозв'язок і взаємна зумовленість економічних, правових, соціальних, культурних і технологічних чин-ників у становленні інформаційного суспільства вияв-ляється в лібералізації правил регулювання інфор-маційного та телекохмунікаційного ринків, у техно-логічній і організаційній конвергенції, у змінах в інформаційному законодавстві, підвищенні ролі дер-жавного регулювання і міжнародної співпраці. Вплив інформаційного суспільства виявляється н масштаб¬них змінах культури виробництва, бізнесу, організації роботи, дозвілля, споживання, що зумовлено виник-ненням нових видів діяльності, заснованих на інфор-маційних технологіях.

Таким чином, визначити сутність поняття «інформаційне суспільство» можна двома способами. По-перше, це суспільство, в якому створені значні інформаційні ресурси. Виробництво, зберігання, по-ширення і передача аудіовізуальної продукції, а також ділової та розважальної інформації стає найваж¬ливішою частиною економіки; сформовано інфор¬маційну індустрію, яка включає в себе комп'ютерну й телекомунікаційну промисловість, розробників аудіо-візуального змісту та програмного забезпечення, ви-робників елементної бази для комп'ютерної та ко-мунікативної техніки, побутової електроніки тощо. При цьому суттєво зростає технічна й правова можливість доступу громадян до різноманітних джерел інформації. По-друге, інформаційне постіндустріальне суспільство можна вважати наступним (після стадій аграрного та

індустріального суспільства) етапом соціально-еко-номічного розвитку суспільства, на якому домінуючим об'єктом виробництва й споживання стають інфор¬маційні продукти та послуги, що переважають за об¬сягом споживання товари, вироблені промисловістю і сільським господарством.

Економічними основами інформаційного суспіль-ства е сукупність галузей інформаційної індустрії (те-лекомунікаційна, комп'ютерна, електронна, аудіовізу-альна), які переживають процес технологічної кон-вергенції та корпоративного злиття, розвиваються найшвидшими темпами й впливають на всі галузі еко¬номіки та конкурентноспроможність країн на світовій арені. Отже, відбувається інтенсивний процес форму¬вання світової «інформаційної економіки», що виникає і. в умовах глобалізації інформаційних, інформаційно- технологічних і телекомунікаційних ринків, а також виникнення світових лідерів інформаційної індустрії

І

та перетворення «електронної торгівлі» за допомогою

телекомунікацій на новий засіб ведення бізнесу. Технологічними основами інформаційного суспіль¬ні ства є розвиток інформаційних технологій і засобів І комунікації, які стали лідерами технологічного прогре- | су й породжують економічне зростання, створюють І умови для вільного обігу в суспільстві великих масивів 1 інформації і знань. Правовиліи основами інформа- с цінного суспільства є закони та нормативні акти, що Е регламентують права членів суспільства на доступ до к інформаційних ресурсів, технологій, телекомунікацій, Р захист інтелектуальної власності, недоторканність І особистого життя, свободу слова, інформаційну безпеку. §- Щодо правового забезпечення цих процесів в Ук- I раїні, то державними органами видано численні нор- I мативні документи, покликані визначити напрями І інформатизації суспільства (Концепція формування І І розвитку єдиного інформаційного простору України І 1 відповідних інформаційних ресурсів. Концепція роз-

;і,0 о-б4в витку зв'язку, Доктрина інформаційної безпеки, Кон¬цепція інформатизації України); ухвалено закони про інформацію, друковані ЗМІ, телебачення і радіомов-лення; інформаційні агентства; рекламу; авторське право й суміжні права; державну таємницю; науково- технічну інформацію; захист інформації в автоматизо¬ваних системах; про участь України в міжнародному інформаційному обміні тощо.

Сьогодні є загальновизнаним, що одним із важли¬вих напрямів еволюції постіндустріального суспільства є становлення глобальної інформаційної індустрії. Про-цеси переходу до інформаційного суспільства мають три основні аспекти. По-перше, інформація все більше використовується як економічний ресурс з метою підвищення ефективності та зміцнення конкуренто-спроможності. По-друте, інформація стає для населен¬ня предметом масового споживання. По-третє, відбу¬вається інтенсивне формування інформаційного сек¬тору економіки, який зростає більш швидкими темпа¬ми, ніж інші галузі. Зокрема, А. І. Ракитов зазначає, що під час переходу до інформаційного суспільства най¬важливішим продуктом соціальної діяльності стає виробництво, експлуатація і використання послуг і знань. Справжнє інформаційне суспільство має за¬безпечити правові й соціальні гарантії того, що кожний громадянин, який перебуває в будь-якому пункті й у будь-який час, зможе отримати всю необхідну для його життєдіяльності та рішення поставлених перед ним проблем інформацію. Отже, в інформаційному суспіль¬стві всі засоби інформаційних технологій (комп'ютери, кабельний та супутниковий зв'язок тощо), спрямовані на те, щоб зробити інформацію загальнодоступною. Таким чином, основними критеріями сформованості інформаційного суспільства є кількість і якість інфор¬мації, її ефективна передача та перероблення. Додат¬ковим критерієм є доступність інформації для кожного завдяки її відносній дешевизні. З'являються нові фор¬ми діяльності з використанням інформаційних мереж, проте, оскільки гіри цьому зникають географічні й гео- політичні кордони держав у межах інформаційних мереж, може виникати певна суперечність інформа¬ційного законодавства різних країн і виникає необхід¬ність його узгодження.

Г. Л. Смолян і Д. С. Черешкін до основних ознак інформаційного суспільства відносять: 1] формування єдиного світового інформаційного простору й поглиб-лення процесів інформаційної та економічної інтег¬рації країн і народів; 2) створення ринку інформації І знань як чинників виробництва в доповнення до ринків природних ресурсів праці й капіталу; 3) перехід Інформаційних ресурсів суспільства в реальні ресурси соціально-економічного розвитку за рахунок розши¬рення доступу до них; 4) підвищення значущості проб¬лем інформаційної безпеки особистості, суспільства й держави; 5) створення ефективної системи забезпе¬чення прав громадян і соціальних інститутів на вільне Отримання, поширення й використання інформації.

Для розуміння природи інформаційного суспіль¬ства необхідно розглянути зміст поняття «інформа¬ційна індустрія». В її структуру входять приватні та державні організації, які створюють інформацію різних видів, забезпечують функціонування пристроїв для поширення інформації споживачам, виробляють Обладнання і програмне забезпечення для обробки Інформації. Інформаційну індустрію можна розділити ма три галузі: 1) створення змісту («індустрія змісту»), 2) його обробка та 3) поширення. До індустрії змісту І(іВлежать особи й організації, які створюють інтелек¬туальну власність (письменники, композитори, худож¬ники, дизайнери, вчені: творчі та наукові об'єднання, рекламні агенції тощо). У цьому їм допомагають ви- ДДВЦІ, продюсери та гіромоутери, які перетворюють інформаційний продукт у товар. Сюди ж відносять ор- компілюють її, готуючи до видання словники, довідни¬ки, енциклопедії, бази даних, статистичні збірники тощо. На частку цих постачальників інформації при¬падає значна частина прибутків в індустрії змісту.

Індустрія обробки, змісту охоплює виробників комп'ютерів, телекомунікаційного обладнання та побу-тової електроніки {телевізори, відеомагнітофони, ОУЕ>- плеєри тощо). Індустрія поширення інформації пов'яза¬на зі створенням і управлінням телекомунікаціями та мережами поширення інформації. Вона включає теле-комунікаційні компанії, мережі кабельного телебачен¬ня, системи супутникової трансляції, радіо- і теле¬візійні станції, компанії сулутиикового зв'язку, провай¬дерів доступу до Інтернету тощо. Основна роль в інфор-маційній індустрії належить індустрії змісту — саме в ній виробляється найбільша частка доданої вартості, що й привело в середині 1990-х рр. до вже згаданого вище інтенсивного процесу злиття компаній інфор¬маційного сектору економіки, метою яких є прагнення підвищити прибутковість свого бізнесу.

Таким чином, серед характерних ознак інфор-маційного суспільства можна назвати: 1) розгалужену систему інформаційних ресурсів, завдяки чому вироб-ництво, зберігання, поширення і передача аудіовізу¬альної продукції, а також ділової та розважальної інформації стає найважливішою частиною економіки; 2) сформовану інформаційну індустрію, яка включає в себе комп'ютерну і телекомунікаційну промисловість, розробників аудіовізуального змісту й програмного за¬безпечення, виробників побутової електроніки; 3) на¬явність у громадян технічних і правових можливостей доступу до різноманітних джерел інформації стосовно функціонування суспільних та державних інституцій.

Як бачимо, сучасні інформаційні й телекомуніка¬ційні технології стали настільки істотною частиною інфраструктури суспільства, що від них залежить не тільки технологічний, а й соціальний прогрес, еко-номічна конкурентоспроможність країни в цілому, її роль у міжнародному розподілі праці, так само як і здатність подальшого розвитку демократичних інститутів, що значною мірою залежить від інфор-маційної відкритості, можливості доступу громадян до інформації. Так, інформаційні технології з техно-логічного чинника розвитку перетворилися в істотний елемент функціонування сучасного суспільства.

Завдяки цьому подальший розвиток інформа¬ційних технологій, а також зростання інформаційної відкритості суспільства залежать вже не тільки від про-гресу науково-технічної думки, а й від соціально-еко-номічних і правових умов, в яких відбувається діяльність ЗМК. Зокрема, відставання законодавчого забезпечення прав людини на інформацію, на недотор-канність особистого життя і збереження персональних даних, як і обмеження на концентрацію засобів масової інформації та комунікації, може призводити до маніпу-лювання масовою свідомістю й до контролю за осо-бистістю з боку державних або кримінальних структур. Крім того, значне занепокоєння викликає уразливість Інформаційних і телекомунікаційних систем, що забез-печують функціонування енергетики, авіатранспорту, Міського господарства та інших життєво важливих Об'єктів. У зв'язку з цим більшість розвинутих країн розглядає формування державної політики в питанні ' Становлення інформаційного суспільства як одне з Найважливіших завдань, оскільки інформаційне 'Суспільство надає нові можливості для розвитку демо-кратії, врахування громадської думки та контролю за Діяльністю державно-владних структур.

Очевидно, що розглянуті глобальні процеси інфор-матизації стосуються у першу чергу мас-медіа, що Включають у себе пресу, теле- і радіомовлення, інфор-маційні агенції різного рівня. Оскільки ЗМІ є посеред- ЛШСОм між журналістами та споживачами інформації, 0ОМЄ їм належить основна роль у формуванні масової

свідомості. Формуючи громадську думку й виробляючи певні установки, функції ЗМІ виходять за межі суто інформативних, новинних, і таким чином мас-медіа стають одним з важливих засобів управління суспіль-ством. У таких умовах особливого значення набуває «інформаційний менеджмент», який є невід'ємною складовою процесів масової комунікації, оскільки саме від ціннісних орієнтацій осіб, які здійснюють рекомен-дації щодо керування інформаційними процесами, за-лежить формування особистості споживачів інфор¬мації (особливо це стосується молодого покоління) і, відповідно, майбутнє всього суспільства, а також ін-формаційна безпека держави.

Специфікою глобалізаційних процесів в умовах становлення інформаційного суспільства є те, що політичні інститути держави поступово втрачають контроль над змістом інформаційного простору. Це явище має як позитивний бік, підвищуючи відкритість національних інформаційних систем, так і негатив¬ний, оскільки втрата контролю за змістом ЗМІ призво¬дить до суттєвих утруднень у проведенні цілеспрямова¬ної інформаційної політики (проблеми інформаційної політики ми ще розглянемо в цьому дослідженні). Технічні засоби комунікації все частіше дозволяють здійснювати пряму трансляцію з місця подій, і оскіль¬ки інформаційні повідомлення про події доходять до її споживачів досить оперативно, державні інституції сьогодні практично не мають можливості проконтро-лювати їх зміст9. У той же час авторитарні режими із занепокоєнням реагують на втрату контролю над медіа та процесом формування громадської думкиІ0.

ГДобальні інформаційні агентства Сї№, ВВС, Кеиіег тощо, які найчастіше здійснюють пряму трансляцію з місць подій, створили всесвітні мережі новин, і саме ці багаті медіа-концерни спроможні фінансувати відповідну технологічну комунікаційну базу. Тому слід очікувати, що в найближчому майбутньому ринок гло-бальних мас-медіа все більше контролюватиметься ци¬ми транснаціональними медіа-концернами, хцо вже за¬раз викликає критику з боку інших країн. Проте, поряд з цим існує інша тенденція, і можна прогнозувати, що найближчими десятиліттями буде відбуватися розви¬ток локальних: повинних агентств, які задовольняти¬муть місцеві потреби тієї чи іншої країни (чи регіону) в інформації, враховуючи при цьому специфіку місце¬вої аудиторії. Імовірність такого шляху розвитку підкріплюється й тим, що сьогодні багато локальних медіа-компаній мають у своєму розпорядженні таке са¬ме технічне обладнання, як і світові медіа-концерни.

Тому все більше політиків і державних діячів різно¬го рангу усвідомлюють, що інформаційний стан су-спільства став визначальним чинником економічного й соціального розвитку, обороноздатності та суверені¬тету країни й саме від того, як здійснюється збирання, збереження і поширення інформації, як функціонують системи передачі інформації, залежать ефективність державного управління, взаємини влади і суспільства. Тому вже сьогодні ведеться активна боротьба не тільки за високорентабельні міжнародні ринки інфор¬маційної продукції та послуг, а й за пріоритети в гло¬бальній інформаційній інфраструктурі11.

Через те всі економічно розвинуті країни приділя¬ють увагу (на найвищих рівнях державної влади) про¬блемам створення й розвитку національного інфор¬маційного простору. Сутність цього поняття можна ви- Гначити як умовний простір, окремий для кожної дер¬жави, що утворюється сукупністю національних інформованих систем і ресурсів, розташованих у цій державі. Провідну роль у таких інформаційних систе¬мах, як і у створенні та регулюванні національного Інформаційного простору, відіграють саме мас-медіа, 'ЯКІ є специфічним видом комунікаційі2, особливістю того є поширення інформації на велику аудиторію Споживачів.

Існує ряд теоретичних концепцій, що розкривають механізм процесу масової комунікації. У цілому ці кон-цепції можна розділити на 1) загальні та 2) спеціальні теорії масової комунікації. Загальні теорії включають у себе системні, інформаційні, семіотичні, когнітивні, конструктивістські, структуралістські й інші підходи, які останнім часом мають тенденцію до поєднання в новій дисцишііні — комунікології. У спеціальних тео¬ріях масових комунікацій та ЗМК розглядаються ок¬ремі аспекти функціонування ЗМІ в сучасному соціумі, у тому числі їх типологія, функції, тенденції формуван¬ня й функціонування сучасних засобів масової ко¬мунікації. Окремі аспекти теоретичних моделей діяль¬ності мас-медіа висвітлено в численних публікаціях ук-раїнських та зарубіжних авторів.

Серед теорій зарубіжних дослідників13 варто назва¬ти відомі чотири теорії преси Ф. Сіберта, Т. Петерсона і В. Шрамма, розроблені ще в 1956 р.: 1) комуністична (тоталітарна). 2) авторитарна, 3) лібертаріанська і 4) теорія соціальної відповідальності преси стосовно її відносин із владою і державою. В основу цієї кла-сифікації покладено міру свободи діяльності та відкри-тості ЗМІ в суспільствах різного типу.

Теорії іншого типу описують масові комунікації в контексті їхніх відносин з аудиторією. Це, по перше, теорія ЗМІ в масовому суспільстві, яка ґрунтується на ідеї сильного впливу мас-медіа на свідомість людей і поєднує в собі концепцію наукової пропаганди Г. Лас- свелла та концепцію формування суспільної думки У. Ліппманна. Пізніше поширенішою стала теорія об¬меженого впливу ЗМІ, що виникла на базі емпіричних досліджень П. Лазарсфельдау США, які показали обме¬женість реального впливу мас-медіа. Серед інших тео¬ретичних моделей обмеженого впливу варто назвати теорії Е. Роджерса та Д. Клаппера. У кінці 1960-х — на початку 1970-х рр. виникла теорія систивної ауди¬торії, потреби й ставлення якої до масової інформації впливають на структуру і зміст мас-медіа. Ця теорія включає в себе концепції: 1) корисності Е. Каца, Д. Блумлера і М. Гуревича, 2) залежності М. Дефлера ! С. Велл-Рокич, 3) вибору порядку денного Б. Когена, 4) «спіралі умовчання» Е. Ноель-Нойман тощо. Названі Теоретичні моделі відображають різні аспекти взаємо¬відносин ЗМІ та аудиторії.

В основу більшості цих теоретичних підходів покла-дено традиційну для західної демократії ідею «свободи преси» та відкритості інформаційних систем, що Є найсуттєвішим критерієм свободи слова — далі ми розглянемо співвідношення відкритості інформацій¬них систем та відкритості демократичного суспільства. Як відомо, в процесі суспільного розвитку поступово виникали різні типи мас-медіа — першими виникли друковані ЗМІ, потім, у XX ст., ефірні ЗМІ (радіо і ТБ), й в кінці XX ст. з розвитком інформаційних технологій та появою Інтернету все більшого поширення почали Набувати електронні ЗМК.

М. Маклюен запропонував періодизацію історії за-собів комунікації на підставі домінуючого технічного Оіїособу комунікації, виокремлюючи три періоди:

1) усні, письмові й друковані способи комунікації;

2) електричний та 3) електронні способи комунікації. При цьому, у міру виникнення нових типів ЗМК зрос- МИ і рівень ЬОІЬОЇ відкритості — аудиторія друкова¬них ЗМІ чисельно стала значно більшою, ніж аудито¬рія усних повідомлень, і це породило численні спроби

Лад і політичних партій контролювати ті друковані 1)Мі, які поширювали опозиційні ідеї. Поява ефірних '«електричних») ЗМІ зробила їх ще більш відкритими доступними (наближаючи масштаб аудиторії до гло- щгьної), а здійснення контролю за поширенням ін-формації стало значно важчим <4. в останні десяти- .Іччя XX ст. радіомовлення все більше витіснялося те- фбаченням, яке після запровадження супутникових їстем зв'язку стало дійсно глобальним. Крім того,