Україна на шляху до Європи

Вид материала

Содержание

Ii. внутрішнє забезпечення інтеграційного процесу
Відносини україна - єс

Подобный материал:

1 ... 31 32 33 34 35 36 37 38 39

Вона спрямована на:

• гарантування політичної стабільності як в Україні, так і на всьо¬му Європейському континенті;

• забезпечення мирного розвитку та плідного співробітництва всіх європейських націй;

• зміцнення демократичних засад в українському суспільстві.

Політичну консолідацію у контексті стратегії України на євро¬пейську інтеграцію слід розглядати у двох площинах.

Зовнішньополітична консолідація спрямована, насамперед, на зміцнення європейської безпеки. З одного боку, вона включає всебічне входження України в європейський політичний (у тому числі зовнішньої політики і політики безпеки), правовий, економічний, інформаційний, культурний простір. З іншого — ідентифікацію політики ЄС щодо України, відокремлення її від політики ЄС щодо Росії та підтримку державами Європи та світовим співтовариством стратегії інтеграції України до ЄС. У цьому контексті важливим є співробітництво з Європейською Комісією, Європарламентом та іншими загальноєвропейськими інституціями, а також поглиблення відносин з окремими державами-членами ЄС. Істотною складовою зовнішньополітичної консолідації слід вважати згоду ЄС на поступо¬ве залучення України до регіональних ініціатив Союзу, а також відповідних форм політичного діалогу, партнерства та спів¬робітництва ЄС з державами — асоційованими членами ЄС та інши¬ми державами. Одним з реальних внесків на шляху до зближення політичних позицій України та ЄС було б досягнення згоди щодо спільної платформи в ООН з глобальних міжнародних питань та приєднання України до спільних заяв ЄС, заяв, що приймаються дер¬жавами ■— членами ЄС в рамках Спільної зовнішньої політики і політики безпеки та у відповідних міжнародних організаціях, у тому числі ООН та ОБСЄ, залучення України до спільних дій ЄС, а також вироблення і прийняття спільних позицій та проведення спільних дій України та ЄС.

Внутрішньополітична консолідація базується на виборі, зробле¬ному українським суспільством на користь інтеграції до ЄС. Вона включає, насамперед, зміцнення демократії та верховенства права в державі. Європейська інтеграція сприятиме становленню громадян¬ського суспільства в Україні і дальшому формуванню української політичної нації як повноправного члена сім'ї європейських націй. Важливим елементом внутрішньої консолідації є формування у су¬спільстві прихильності до ідеї набуття у майбутньому членства в ЄС як реальної можливості забезпечити гідне майбутнє для України та її громадян.

5. Адаптація соціальної політики України до стандартів ЄС

Адаптація соціальної політики України полягає у реформуванні систем страхування, охорони праці, здоров'я, пенсійного забезпечен¬ня, політики зайнятості та інших галузей соціальної політики відповідно до стандартів ЄС і поступовому досягненні загальноєвро¬пейського рівня соціального забезпечення і захисту населення.

Даний напрям інтеграційного процесу має здійснюватися у рам¬ках загальної програми реформ з активним залученням інституцій та програм ЄС та його держав-членів і першочерговим спрямуванням технічної допомоги ЄС саме на адаптацію соціальної політики. Важ¬ливе значення у цьому контексті матиме ратифікація і дальша імпле¬ментація Україною Європейської соціальної хартії, а також укладан¬ня угод з координації систем соціального забезпечення робітників, які мають українське громадянство і працюють на території держав- членів ЄС.

6. Культурно-освітня і науково-технічна інтеграція

Поряд із згаданими напрямами європейської інтеграції, культур¬но-освітній та науково-технічний займають особливе місце, зумовле¬не потенційною можливістю досягти вагомих успіхів у інтеграційно¬му процесі саме на цих напрямках. Вони охоплюють галузі середньої і вищої освіти, перепідготовку кадрів, науку, культуру, мистецтво, технічну і технологічну сфери.

Інтеграційний процес на відповідних напрямах полягає у впрова¬дженні європейських норм і стандартів у освіті, науці і техніці, поши¬ренні власних культурних і науково-технічних здобутків у ЄС. У кінцевому результаті такі кроки спрацьовуватимуть на підвищення в Україні європейської культурної ідентичності та інтеграцію до за¬гальноєвропейського інтелектуально-освітнього та науково-технічно¬го середовища.

Здійснення даного завдання передбачає взаємне зняття будь- яких принципових, на відміну від технічних, обмежень на контакти і обміни, на поширення інформації. Особливо важливим є здійснен¬ня спільних наукових, культурних, освітніх та інших проектів, залу¬чення українських вчених та фахівців до спільних та загальноєвро¬пейських програм наукових досліджень.

7. Регіональна інтеграція України

Практичне здійснення інтеграційного процесу можливе лише за умови доповнення загальноєвропейського виміру співпраці ре-гіональною інтеграцією та поглибленням галузевого співробітництва України і ЄС. Ураховуючи важливу для ЄС тенденцію, висловлену в гаслі ЄС: «Від Союзу країн до Союзу регіонів», даний напрям набу¬ває особливого значення.

Основою регіональної інтеграції є УПС, Європейська Хартія міс¬цевого самоврядування, інші відповідні правові акти Європейського Союзу та Ради Європи.

Регіональна інтеграція передбачає встановлення і поглиблення прямих контактів між окремими регіонами України та державами- членами і кандидатами у члени ЄС, їх розвиток у визначених у цій Стратегії напрямах для поступового перенесення основної ваги інте¬граційного процесу з центральних органів виконавчої влади на регіони, до органів місцевого самоврядування, територіальних гро¬мад і, зрештою, якнайширшого залучення громадян України.

8. Галузева співпраця

Галузева співпраця являє собою координацію і взаємодію між Україною та ЄС у конкретних галузях і сферах господарської діяль¬ності. Пріоритет на найближчі роки у галузевій співпраці слід відда¬ти сфері транс'європейських транспортних, включаючи магістральні газо- та нафтопроводи, електроенергетичних та інформаційних ме¬реж, співробітництву у галузі юстиції, запобіганню та боротьбі з ор¬ганізованою злочинністю і поширенням наркотиків, митній справі, на¬уково-дослідницькій сфері, промисловій та сільськогосподарській кооперації тощо. Окремим і винятково важливим напрямом галузе¬вого співробітництва є співробітництво 8 галузі використання атомної енергії в мирних цілях.

Правовою основою галузевої співпраці є УПС, відповідні законо¬давчі акти сторін, угоди та протоколи, укладені між Україною і ЄС та державами-членами ЄС щодо співпраці і взаємодії як у цілому, так і у визначених галузях.

Доцільними є також розроблення та схвалення відповідними міністерствами та іншими центральними органами виконавчої влади України програм розвитку відносин із ЄС, які б виходили із загаль¬них положень Стратегії інтеграції і поступово (протягом 1,5—2 років) сформували цілісний пакет — Національну програму інтеграції.

Галузева співпраця передбачає, поряд з прийняттям галузевих програм співробітництва з ЄС, розроблення переліку підрозділів та посадових осіб у центральних органах виконавчої влади, місцевих органах влади, що відповідають за формування та реалізацію дер-жавної політики України щодо ЄС, встановлення прямих контактів між міністерствами та іншими центральними органами виконавчої влади України і відповідними директоратами Європейської Комісії. У коротко- та середньостроковому контексті вирішальна відповідаль¬ність за узгодження галузевої співпраці покладається на Українську частину Ради з питань співробітництва між Україною та Європей¬ськими Співтовариствами (Європейським Союзом), а за їх реаліза¬цію — на Українську частину Комітету з питань співробітництва між Україною та Європейськими Співтовариствами (Європейським Сою¬зом) та Міністерство економіки України.

9. Співробітництво у галузі охорони довкілля

Охорона довкілля є визнаним пріоритетом державної політики і предметом підвищеної уваги громадськості в європейських держа¬вах, одним з головних напрямків діяльності ЄС і актуальною пробле¬мою для України, зумовленою не лише наслідками аварії на ЧАЕС, але й загальним станом довкілля в Україні.

Правовою основою співробітництва у галузі охорони довкілля є УПС, міжнародні договори та угоди щодо безпеки навколишнього природного середовища, сторонами яких є Україна та ЄС.

В результаті співробітництво в галузі охорони довкілля має при¬вести до створення безпечного і сприятливого для людини загаль¬ноєвропейського екологічного простору.

II. ВНУТРІШНЄ ЗАБЕЗПЕЧЕННЯ ІНТЕГРАЦІЙНОГО ПРОЦЕСУ

Внутрішнє забезпечення процесу інтеграції України до ЄС покла¬дається на вищий, центральні та місцеві органи виконавчої влади Ук¬раїни у співпраці з органами законодавчої влади, відповідними орга¬нами місцевого самоврядування.

Керівництво стратегією інтеграції України до ЄС здійснює Пре¬зидент України.

Кабінет Міністрів України забезпечує реалізацію Стратегії інтег¬рації України до Європейського Союзу.

Міністерство закордонних справ України здійснює заходи щодо забезпечення політичних відносин України з ЄС та координацію діяльності органів виконавчої влади у сфері зовнішньої політики та політики безпеки.

Міністерство економіки України здійснює міжвідомчу коорди¬націю з питань міжгалузевого економічного та соціального співробітництва України з ЄС.

Міністерство внутрішніх справ України і Міністерство юстиції Ук¬раїни здійснюють міжвідомчу координацію з питань співробітництва України з ЄС у межах своєї компетенції.

Інші міністерства та центральні органи виконавчої влади забез¬печують реалізацію галузевого співробітництва України з ЄС, імпле¬ментацію Угоди про партнерство та співробітництво, здійснюють інші заходи у межах своєї компетенції та визначених Стратегією завдань з метою поглиблення інтеграції України до ЄС.

Стратегія інтеграції передбачає такі сфери внутрішнього забез¬печення інтеграції України до ЄС.

1. Організаційне забезпечення

1. Затвердження Президентом України за поданням Кабінету Міністрів переліку центральних органів виконавчої влади, орга¬нізацій, установ, посадових осіб, відповідальних за здійснення зав¬дань, визначених Стратегією інтеграції.

2. Регулярне проведення засідань Української частини Ради з питань співробітництва між Україною та Європейськими Співтовари¬ствами (Європейським Союзом) з метою забезпечення виконання завдань, визначених Стратегією інтеграції.

3. Забезпечення формування і здійснення галузевих та ре¬гіональних програм співробітництва з ЄС у тій частині, за яку несе відповідальність українська сторона.

4. Створення нових програм у системі освіти, стажування та підвищення кваліфікації для працівників органів законодавчої, вико¬навчої влади та органів місцевого самоврядування за напрямами європейської інтеграції України, запровадження спеціалізації з пи¬тань ЄС у рамках навчальних програм вузів.

5. Створення програми мовної підготовки державних службовців та фахівців, які забезпечують процес інтеграції, розроблення та здійснення комплексу заходів щодо розширення та підвищення якості вивчення мов ЄС у середніх та вищих навчальних закладах.

2. Фінансове забезпечення

1. Розроблення програми фінансування заходів з інтеграції Ук¬раїни до ЄС відповідно до Стратегії інтеграції.

2. Фінансування заходів, спрямованих на інтеграцію України до ЄС, за рахунок бюджетних коштів з широким залученням небюджет- них коштів, коштів приватних осіб та програм допомоги ЄС Україні.

3. Правове забезпечення

1. Забезпечення правової адаптації нормативно-правових актів, що приймають органи виконавчої влади, до вимог ЄС.

2. Перегляд навчальних програм правової освіти з метою їх адаптації до програм ЄС, вивчення правових засад діяльності уста¬нов ЄС, дослідження процесів у правничій галузі як у державах-чле- нах, так і державах-кандидатах у члени ЄС.

4. Інформаційне забезпечення

1. Забезпечення проведення широкомасштабної агітаційно-ін¬формаційної національної кампанії з метою сприяння інтеграції Ук¬раїни до ЄС. Розроблення і запровадження програми інформування широких кіл громадськості щодо ситуації в ЄС, проблем і успіхів, що існують на шляху інтеграції України до ЄС.

2. Забезпечення доступу до європейських правничих, бібліогра¬фічних та інших інформаційних баз даних.

3. Створення Національного центру (банку) даних стосовно ЄС. Із створенням Національної програми інтеграційної стратегії щорічно розроблятиметься План дій по реалізації стратегічного курсу України на інтеграцію до Європейського Союзу.

ВІДНОСИНИ УКРАЇНА - ЄС

Паспортна довідка (1991—2004 рр.)

2 грудня 1991 р.

У своїй Декларації щодо України Євросоюз відзначив демокра¬тичний характер Всеукраїнського референдуму і закликав Ук¬раїну підтримувати з ЄС відкритий і конструктивний діалог.

Вересень 1992 р., м. Київ

Перша зустріч Україна — ЄС на найвищому рівні між Президен¬том України Л. Д. Кравчуком та Головою Комісії Європейських Співтовариств Ж. Делором.

Жовтень 1993 р., м. Київ

Відкрито Представництво Комісії Європейських Співтовариств в Україні.

9—11 березня 1994 р., м. Київ

Перша зустріч Україна — Трійка ЄС на рівні міністрів закордон¬них справ.

14 червня 1994 р., м. Люксембург

Підписано Угоду про партнерство та співробітництво між Ук¬раїною, з одного боку, і Європейськими Співтовариствами та їх державами-членами, з іншого боку (переговори щодо укладення УПС тривали з 23 березня 1993 р., Україна ратифікувала УПС 10 листопада 1994 р., УПС набула чинність 1 березня 199В р., торговельні положення УПС почали діяти з 1 червня 1995 р. на основі відповідної Тимчасової угоди).

5 січня 1995 р., м. Київ

Зустріч Україна — Трійка ЄС на рівні міністрів закордонних справ (обговорено перспективи розвитку відносин Україна — ЄС і актуальні міжнародні питання).

24 березня 1995 р., м. Брюссель

Перше засідання Спільного комітету Україна — ЄС (утворений згідно з Угодою про торгівлю і комерційне та економічне співробітництво між ЄЕ.С і ЄВРОАТОМом та СРСР від 18 грудня 1989 р., діяв на основі Тимчасової угоди від 1 червня 1995 р.).

1 червня 1995 р., м. Люксембург

Зустріч Президента України Л. Д. Кучми з Головою Європей¬ської Комісії Ж. Сантером (підписано Тимчасову угоду про торгівлю та питання, пов'язані з торгівлею, між Україною, з од¬ного боку, та Європейським Співтовариством, Європейським Об'єднанням Вугілля і Сталі, Європейським Співтовариством з Атомної Енергії, з іншого боку).

28 червня 1995 р., м. Брюссель

Зустріч Україна — Трійка ЄС на рівні міністрів закордонних справ (стан розвитку відносин Україна — ЄС).

Липень 1995 р., м. Брюссель

Відкрито Представництво України при Європейських Співтовари¬ствах (Європейському Союзі).

24 листопада 1995 р.

Зустріч Україна — Трійка ЄС на рівні міністрів закордонних справ (питання безпеки і ситуація в колишній Югославії),

5 лютого 1996 р.

Зустріч Україна — Трійка ЄС на рівні міністрів закордонних справ (питання регіонального співробітництва).

6—7 травня 1996 р.

Засідання Спільного комітету Україна — ЄС.

21 травня 1996 р., м. Рим

Зустріч Україна — Трійка ЄС на рівні міністрів закордонних справ (Європейський Союз оприлюднив свою Заяву щодо політичної підтримки України).

Червень 1996 р.

ЄС визнав за Україною статус країни з перехідною економікою,

26 вересня 1996 р.

Зустріч Україна — Трійка ЄС на рівні міністрів закордонних справ (питання відносин Україна — ЄС, стосунки з Росією та СНД).

5 лютого 1997 р.

Зустріч Україна — Трійка ЄС на рівні міністрів закордонних справ (питання імплементації Плану дій ЄС щодо України від 6 грудня 1996 р., відкриття у Києві Центру документації ЄС).

17—18 квітня 1997 р.

Засідання Спільного комітету Україна — ЄС.

5 вересня 1997 р., м. Київ

Саміт Україна — ЄС (обговорено стан і перспективи розвитку відносин Україна — ЄС).

I березня 1998 р.

Набуття чинності Угодою про партнерство та співробітництво між Європейськими Співтовариствами і Україною.

8—9 червня 1998 р., м. Люксембург

Перше засідання Ради з питань співробітництва між Україною та Європейським Союзом у рамках УПС (Прем'єр-міністр України заявив про прагнення України набути асоційоване членство в ЄС).

II червня 1998 р., м. Київ

Президент України своїм Указом затвердив Стратегію інтеграції України до ЄС, якою визначаються пріоритети діяльності органів виконавчої влади на період до 2007 року, протягом якого мають бути створені передумови для набуття Україною статусу асоційо¬ваного члена ЄС.

24 вересня 1998 р., м. Нью-Йорк

Зустріч Україна — Трійка ЄС на рівні міністрів закордонних справ (обговорені питання довгострокової стратегії ЄС щодо Ук¬раїни).

16 жовтня 1998 р., м. Відень

Перший саміт Україна — ЄС після набуття чинності УПС (відно¬сини між Україною та ЄС визначено як «стратегічне партнерст¬во», обговорено питання співробітництва у сфері зовнішньої і безпекової політики).

5 листопада 1998 р., м. Брюссель

Перше засідання Комітету з питань співробітництва між Ук¬раїною та ЄС в рамках УПС (засновано 6 галузевих підкомітетів: з питань торгівлі та інвестицій, фінансів, економіки та статисти¬ки; енергетики, ядерних питань і навколишнього природного се¬редовища; митного і прикордонного співробітництва, боротьби з «відмиванням» коштів і наркобізнесом; транспорту, телекомуні¬кацій, науки та технологій, освіти та навчання; вугілля сталі, гір¬ничої промисловості та сировинних матеріалів).

Грудень 1998 р., м. Київ

Перше засідання Комітету парламентського співробітництва між Україною та ЄС в рамках УПС.

26—27 квітня 1999 р., м. Брюссель

Друге засідання Ради з питань співробітництва між Україною та ЄС (питання економічного співробітництва).

28 липня 1999 р., м. Київ

Друге засідання Комітету з питань співробітництва між Україною та ЄС в рамках УПС.

23 липня 1999 р., м. Київ

Другий саміт Україна — ЄС (досягнуто прогресу у визнанні Євросоюзом євроінтеграційного курсу України, ЄС підтвердив наміри сприяти вступу України до СОТ).

23 вересня 1999 р., м. Нью-Йорк

Зустріч Україна — Трійка ЄС на рівні міністрів закордонних справ (ЄС відзначив важливість проевропейського вибору Ук¬раїни і висловив повагу до її євроінтеграційного курсу).

24—26 листопада 1999 р.

Друге засідання Комітету парламентського співробітництва між Україною та ЄС в рамках УПС.

6 грудня 1999 р., м. Брюссель

Зустріч Президента України Л. Д. Кучми з Головою Європей¬ської Комісії Р. Проді.

10 грудня 1999 р., м. Хельсінкі

Європейська Рада ухвалила Спільну стратегію ЄС щодо України (ССУ), спрямовану на зміцнення відносин «стратегічного парт¬нерства» між Україною та ЄС (у документі відзначаються євро-пейські прагнення України і вітається її проєвропейський вибір; ЄС підтвердив свої зобов'язання щодо підтримки політичних та економічних перетворень в Україні, які мають забезпечити по¬дальше її наближення до ЄС).

25 січня 2000 р., м. Брюссель

Зустріч Україна — Трійка ЄС на рівні міністрів закордонних справ (обговорені питання реалізації Спільної стратегії ЄС щодо України та актуальні міжнародні питання, а також схвалений Ра¬дою ЄС перший Робочий план реалізації ССУ).

23 травня 2000 р., м. Брюссель

Третє засідання Ради з питань співробітництва між Україною та ЄС (внутрішній розвиток в Україні та в ЄС, відносини Україна — ЄС, міжнародні питання).

15 вересня 2000 р., м. Париж

Третій саміт Україна — ЄС (українською стороною запропоно¬вано реформування спільних органів Україна — ЄС, створених на основі УПС, а також інституціоналізацію відносин у сфері зовнішньої політики, безпеки, військового та військово- технічного співробітництва, а також юстиції та внутрішніх справ).

9—10 жовтня 2000 р., м. Брюссель

Третє засідання Комітету парламентського співробітництва між Україною та ЄС.

11 жовтня 2000 р.

Кабула чинності постанова Ради ЄС, згідно з якою Україна була вилучена з переліку країн з неринкозою економікою в рамках антидемпінгового законодавства ЄС. 9—10 листопада 2000 р., м. Київ

Зустріч Президента України Л. Д. Кучми з Президентом Євро¬пейської Комісії Р. Проді напередодні закриття ЧАЕС.

14 грудня 2000 р., м. Брюссель

Зустріч Міністра закордонних справ А. М. Зленка з Генеральним секретарем Ради ЄС, Верховним представником з питань Спіль¬ної зовнішньої та безпекової політики ЄС X. Соланою.

18 грудня 2000 р., м. Брюссель

Третє засідання Комітету з питань співробітництва між Україною та ЄС.

19 січня 2001 р., м. Берлін

Зустрічі Президента України Л. Д. Кучми з Президентом Євро¬пейської Комісії Р. Проді та Генеральним секретарем Ради ЄС X. Соланою. 13 лютого 2001 р., м. Київ

Засідання Україна — Трійка ЄС на рівні міністрів закордонних справ, а також зустрічі Трійки ЄС з Президентом України Л. Д. Куч¬мою, Головою Верховної Ради України І. С. Плющем, Прем'єр- міністром України В. А. Ющенком.

15 березня 2001 р., м. Страсбург

Європейський Парламент (ЄП) ухвалив Резолюцію ЄП стосовно Спільної стратегії Європейського Союзу щодо України (ви¬знається право України стати членом ЄС). 9—10 квітня 2001 р., м. Київ

Візит Голови Делегації Європейського парламенту по зв'язках з Україною, Молдовою та Білоруссю Я. Вірсми в Україну; його зустрічі з Президентом, Прем'єр-міністром, Головою Верховної Ради України.

18— 19 квітня 2001 р., м. Київ

Візит Генерального секретаря Ради ЄС X. Солани, його зустрічі з Президентом, Прем'єр-міністром, Головою Верховної Ради України. 15—16 червня 2001 р.

У заключному документі за підсумками саміту ЄС у Гьотебургу Україну запрошено до участі у Європейській Конференції.

Blog

Україна на шляху до Європи

Содержание