Програма " Педагогіка вищої школи" Спрямування педагогічне Тема роботи : Організація самостійної роботи студентів Шепетівського технікуму пдату затверджена наказом
| Вид материала | Документы |
- Робоча програма виробничої практики (науково-педагогічне (педагогічне) стажування), 118.52kb.
- Методичні рекомендації для самостійної роботи студентів затверджена, 674.29kb.
- Тематичний план аудиторної та самостійної роботи 7 Перелік тем та питань самостійної, 209.58kb.
- Рекомендації до самостійної роботи робоча навчальна програма, 1709.64kb.
- Методичні рекомендації до виконання самостійної роботи з курсу «Організація обліку», 896.47kb.
- Підприємство, організація затверджена наказом Мінстату України від 27. 10., 18.56kb.
- Методика І методологія науково-дослідної роботи робоча навчальна програма дисципліни, 222.59kb.
- 2. Організації самостійної роботи студентів Форми самостійної роботи, 43.14kb.
- Програма курсу І методичні вказівки до самостійної роботи студентів заочної форми навчання, 665.46kb.
- Методичні рекомендації щодо організації самостійної роботи студентів з дисципліни, 183.12kb.
КАБІНЕТ МІНІСТРІВ УКРАЇНИ
НАЦІОНАЛЬНИЙ УНІВЕРСИТЕТ БІОРЕСУРСІВ ТА ПРИРОДОКОРИСТУВАННЯ УКРАЇНИ
ПЕДАГОГІЧНИЙ ФАКУЛЬТЕТ
Кафедра методики навчання
«Допущено до захисту»
Завідуючий кафедри
методики навчання
д.п.н., професор
______В.К.Сидоренко
« » ___________2010р.
МАГІСТЕРСЬКА РОБОТА
на тему:
«Організація самостійної роботи студентів Шепетівського технікуму ПДАТУ »
Спеціальність 8.000005 " Педагогіка вищої школи"
Магістрант _________________________________Мельник Л.С.
Керівник ___________________________________ к.п.н., доц. Білан Л.Л.
КИЇВ- 2010
НАЦІОНАЛЬНИЙ УНІВЕРСИТЕТ БІОРЕСУРСІВ ТА ПРИРОДОКРИСТУВАННЯ УКРАЇНИ
ПЕДАГОГІЧНИЙ ФАКУЛЬТЕТ
«ЗАТВЕРДЖУЮ»
Завідуючий кафедри
методики навчання
д.п.н., професор
______В.К.Сидоренко
" __" ________2010 р
ЗАВДАННЯ
до виконання магістерської роботи
студентці Мельник Любов Степанівні
Спеціальність 8.000005 " Педагогіка вищої школи"
Програма " Педагогіка вищої школи"
Спрямування педагогічне
Тема роботи : Організація самостійної роботи студентів Шепетівського технікуму ПДАТУ
Затверджена наказом ректора НУБіП від №
Термін подання завершеної роботи на кафедру 26 листопада 2010 р.
Вихідні дані для роботи Національна доктрина розвитку системи освіти України у XXІ столітті, Закон України «Про вищу освіту», Закон України « Про підприємництво»
Перелік питань, що підлягають дослідженню:
1.Уточнити сутність й особливості організації самостійної роботи.
2. Проаналізувати практику організації самостійної роботи студентів в навчальному процесі Шепетівського технікуму ПДАТУ.
3. Розробити і експериментально перевірити методику самостійної роботи студентів в процесі вивчення економічних дисциплін .
Науковий керівник магістерської роботи к.п.н., доц. Л.Л. Білан
Завдання прийняв до виконання Л.С. Мельник
Дата отримання завдання " 03 " лютого 2010 р.
РЕФЕРАТ
магістерської роботи слухача ІІ курсу педагогічного факультету Національного університету біоресурсів і природокористування України Мельник Любов Степанівни на тему : «Організація самостійної роботи студентів Шепетівського технікуму ПДАТУ».
Магістерська робота розміщена на 135 сторінках машинописного тексту.
У вступі обґрунтовано актуальність теми, визначено об’єкт , предмет, мета і завдання роботи, теоретичне і практичне значення.
Основна частина магістерської роботи складається з трьох розділів. Перший розділ «Теоретичні засади організації самостійної роботи студентів», що складається з параграфів: самостійна робота студентів як педагогічна проблема; види, форми, методи самостійної роботи студентів.
Другий розділ : «Особливості навчання фахівців галузі знань 0305 “Економіка та підприємництво" у Шепетівському технікумі ПДАТУ» складається з параграфів : характеристика процесу навчання студентів у технікумі ; організація самостійної роботи студентів Шепетівського технікуму ПДАТУ по спеціальності 5.03050901 "Бухгалтерський облік ".
Третій розділ : «Організаційно – методичні основи самостійної роботи студентів у Шепетівському технікумі ПДАТУ» складається з параграфів: методика організації наскрізної самостійної роботи студентів з дисципліни "Інформаційні системи і технології в обліку" ;експериментальне дослідження ефективності організації самостійної роботи студентів.
У висновках сформульовані основні результати магістерської роботи.
У додатках основні положення по організації самостійної роботи та дидактичні матеріали для самостійної роботи студентів.
Список використаної літератури складається з 40 джерел, в тому числі з навчальних та методичних посібників, періодичних видань.К
Ключові слова: самостійність, самостійна робота, організація самостійної роботи студентів, самоконтроль, вищий навчальний заклад.
ЗМІСТ
ВСТУП……………………………………………………………………………5
РОЗДІЛ 1. Теоретичні засади організації самостійної роботи студентів….…9
- Самостійна робота студентів як педагогічна проблема……………………9
- Види, форми, методи самостійної роботи студентів…………………...…21
РОЗДІЛ 2. Особливості навчання фахівців галузі знань 0305 “Економіка та підприємництво" у Шепетівському технікумі ПДАТУ………………………32
2.1 Характеристика процесу навчання студентів у Шепетівському технікумі ПДАТУ…………………………………………………………………………...32
2.2 Організація самостійної роботи студентів Шепетівського технікуму ПДАТУ по спеціальності 5.03050901 "Бухгалтерський облік "……………...38
РОЗДІЛ 3. Організаційно – методичні основи самостійної роботи студентів у Шепетівському технікумі ПДАТУ…………………………………………..50
3.1 Методика організації наскрізної самостійної роботи студентів з дисципліни "Інформаційні системи і технології в обліку"………………….50
3.2 Експериментальне дослідження ефективності організації самостійної роботи студентів……………………………………………………………….. 56
ЗАГАЛЬНІ ВИСНОВКИ ……………………………………………………..65
СПИСОК ВИКОРИСТАНОЇ ЛІТЕРАТУРИ………………………………69
ДОДАТКИ ……………………………………………………………………...73
ВСТУП
На сучасному етапі трансформації суспільних відносин в Україні важливим є формування гармонійно розвинутої, суспільно активної людини, посилення виховної функції вищої школи. Необхідною умовою розв’язання цього завдання є озброєння майбутніх фахівців, уміннями і навичками творчого застосування набутих знань на практиці. Самостійна робота студентів, підходи до якої потребують докорінних змін, на сучасному етапі повинна стати основою вищої освіти, важливою частиною процесу підготовки фахівців.
Самостійність у навчальній діяльності зумовлена також структурою планів вищих навчальних закладів, у яких вона повинна становити не менше 1/3 та не більше 2/3 загального обсягу навчального процесу студента, відведеного для вивчення конкретної дисципліни. Тому перед викладачем стоїть першочергове завдання розвинути інтерес до пізнавальної активності, розвитку самостійності у студентів, а також як найкраще організувати самостійну роботу студентів з метою покращення її якості.
Як показав проведений аналіз наукової літератури, дослідження різних аспектів самостійної роботи студентів є однією з важливих проблем педагогічної теорії і практики, а її дослідженням займалось широке коло дослідників. У працях вітчизняних і зарубіжних учених висвітлено такі аспекти проблеми самостійної роботи: розглянуто сутність самостійної роботи студентів, а також її наукові, теоретичні та методичні засади (Макаренко А., Ушинський К., Сухомлинський В. та ін.) Проблемою місця та ролі самостійності під час формування людської особистості, уточненням їх визначень та класифікації видів самостійної роботи займалися А.Алексюк, Є. Борткевич, Л.Виготський , М.Данілов, Б.Єсипов, М.Статкін та ін. Серед провідних фахівців, які розробляли концепцію самостійного навчання у ВНЗ, були В.Буринський, П.Підкасистий , І.Гнітецька, М.Плеханов, М.Солдатенко та ін. Серед науковців і педагогів, які займаються дослідженням самостійності у навчанні вищої школи, слід назвати таких відомих учених та практиків педагогічної думки, як: А.Алексюк, Л.Барановська, О., Братчикова, М.Головатий, Л.Журавська, Л.Онучак, І.Шимко та ін.; розглянуто самостійну роботу як метод навчання Ю.Бабанський., М. Дяченко,Л. Кандибович, І.Лернер та ін.; розглянуто програмоване навчання як один з напрямів індивідуалізації самостійної пізнавальної діяльності студентів В.Безпалько , О. Матюшкін.,Н.Тализіна та ін.
Незважаючи на великий обсяг наукової літератури з питань організації самостійної роботи студентів, проблема активізації самостійної діяльності студентів вищих навчальних закладів І- ІІ рівня акредитації повністю невичерпана і потребує подальшого дослідження.
Дидактичними умовами активізації самостійної роботи вважаються усвідомлення студентом, що самостійна робота вільна за вибором, внутрішньо вмотивована його діяльність; створення можливостей для оцінювання рівня своїх знань, проведення самоконтролю, уміння виконувати різні види записів, повне забезпечення інформаційно - методичними матеріалами для самостійної роботи, чітке планування індивідуальної самостійної роботи; впровадження інноваційних педагогічних технологій.
Викладене вище зумовило вибір теми нашого дослідження «Організація самостійної роботи студентів Шепетівського технікуму ПДАТУ».
Об’єктом дослідження є самостійна діяльність студентів.
Предметом дослідження — зміст, методи, форми самостійної роботи студентів аграрного технікуму в процесі вивчення економічних дисциплін.
Метою дослідження є розробка методики і експериментальної перевірки організації самостійної роботи студентів.
Для досягнення вказаної мети дослідження визначено такі завдання:
1) На основі вивчення наукової літератури уточнити сутність й особливості організації самостійної роботи студентів.
2) Проаналізувати практику організації самостійної роботи студентів в навчальному процесі Шепетівського технікуму ПДАТУ.
3) Розробити і експериментально перевірити методику самостійної роботи студентів в процесі вивчення економічних дисциплін .
Теоретичною основою дослідження є наукові досягнення психології та педагогіки в умовах інформаційно – технічної революції; педагогічні надбання ( Макаренко А., Сухомлинський В., Ушинський К.); роботи з організації самостійної роботи студентів ( Підкасистий П., Алексюк А., Козаков В.); дослідження методів активізації навчальної діяльності ( Алексюк А., Гончаренко С., Підкасистий П. ,Лузан П.)
Дослідження грунтувалось на основних положеннях Закону України «Про вищу освіту», Національної доктрини розвитку освіти, нормативно-правових документах Міністерства освіти і науки.
Експерементальною базою дослідження є Шепетівський технікум Подільського державного аграрно- технічного університету.
Системний підхід до вивчення проблеми для розв’язання поставлених завдань, досягнення мети й перевірки гіпотези зумовив застосування комплексу взаємопов’язаних методів дослідження:
теоретичні – вивчення й аналіз наукової літератури з теми дослідження з метою відбору й осмислення теоретичного матеріалу, аналіз концепцій, теорій і методик, моделювання ситуацій, систематизація та узагальнення одержаної інформації;
емпіричні – педагогічне спостереження, анкетування, тестування, які застосовувались з метою виявлення рівня сформованості умінь самостійної роботи у студентів, бюджету їхнього часу;
експериментальні – експериментально перевірялися педагогічні умови ефективного впливу активізації діяльності студентів на формування умінь самостійної роботи у майбутніх спеціалістів;
математичні – статистичні методи обробки одержаних даних з метою виявлення кількісних та якісних характеристик результативності запропонованої методики.
Теоретичне значення одержаних результатів полягає в обгрунтуванні суті поняття «організація самостійної роботи студентів»; конкретизації положент щодо ролі викладача як організатора самостійної роботи студентів у позааудитиорний час.
Практичне значення отриманих результатів полягає в розробці дидактичних матеріалів для самостійної роботи студентів з дисципліни «Інформаційні системи і технології в обліку», що містять завдання для самостійної роботи, які активізують діяльність студентів.
РОЗДІЛ 1
ТЕОРЕТИЧНІ ЗАСАДИ ОРГАНІЗАЦІЇ САМОСТІЙНОЇ РОБОТИ СТУДЕНТІВ
- Самостійна робота студентів як педагогічна проблема
Із Національної доктрини освіти України у XXI столітті з розділу «Мета, пріоритети і принципи розвитку освіти» можна виділити: «Головна мета української освіти - створити умови для розвитку громадянина України як самостійної особистості, формувати покоління, здатне навчитися впродовж життя створювати і розвивати цінності громадського суспільства. Тому пріоритетними напрямами сучасної педагогічної діяльності необхідно вибирати такі, які будуть спрямовані на підготовку фахівця, який знає, думає, уміє самостійно добувати і використовувати знання на практиці, бути готовим до самоучіння з тих питань, які невпинно і постійно з'являтимуться на життєвому шляху» [2, С.4].
На реалізацію поставлених завдань повинні бути спрямовані всі суб'єкти педагогічної діяльності - вчені-педагоги науково-дослідних установ, навчальних закладів різних рівнів акредитації, дошкільні заклади, засоби масової інформації.
В «Основних напрямках досліджень з педагогічних і психологічних наук в Україні» зазначається, що перспективними є дослідження проблеми формування особливостей саморегуляції в умовах ринкових відносин, зокрема розвиток його професійної культури (напрям 26).
На необхідність підвищення рівня самостійності у процесі оволодіння новими знаннями вказувалося ще в далекій давнині. Слід підкреслити, що перші наукові педагогічні дані були здебільшого частиною філософії, яка на той час об’єднувала всі знання про природу, людину і суспільство. Так, філософи античності (Конфуцій, Геракліт, Демокріт, Платон, Арістотель) вважали самостійність визначальною і стверджували, що розвиток людини здійснюється якісно лише в процесі самостійного вдосконалення особистості, в процесі самопізнання. Філософи Давньої Греції Аристотель і Платон підкреслювали значущість добровільного, активного і самостійного оволодіння знаннями. Сократ зазначав, що мислення людини може успішно розвиватися в процесі самостійної діяльності, а особистість та її здібності вдосконалюються завдяки самопізнанню, бо діяльність дає учневі радість, задоволення та запобігає пасивності в оволодінні новими знаннями.
Подальшого розвитку проблема самостійності у процесі навчання набула у працях зарубіжних та вітчизняних педагогів різних періодів Я.Коменського, Ж.Руссо, Й.Песталоцці, А.Дістервега, В.Одоєвського, Г.Сковороди, К.Ушинского, П.Каптерева, М.Монтеня, С.Шацького, Т.Шевченка та інших учених і мислителів.
В епоху Відродження немало рекомендацій для розвитку пізнавальної самостійності можна зустріти в трактатах М. Монтеня, який рекомендує давати дитині відчути “смак” речей самостійно, самій вибирати шлях, пізнаючи дійсність. Як бачимо, акцент на самостійність у пізнанні світу набуває сталої уваги з боку різних кіл мислителів.
Проблемою самостійності переймався великий слов'янський педагог Я.Коменський. На його думку, учні з допомогою вчителя повинні усвідомити, яку користь приносить те, що вивчається, в повсякденному житті. Він піддавав критиці існуючу в той час шкільну систему за те, що "школи прагнуть до того , щоб навчити дивитися чужими очима, мислити чужим розумом" та закликав “Юнацтво повинно сприймати освіту не ту, що задається, а істинну, не поверхневу, а міцну, тобто, щоб розумна істота – людина – привчалася керуватися не чужим розумом, а своїм власним, не тільки вичитувати з книг і розуміти чужі думки про речі або навіть заучувати і відтворювати їх в цитатах, але розвивати в собі здібність проникати в корінь речей і виробляти істинне розуміння їх і вживання їх... ”[23,С.275]. Для такого самостійного пізнання "яке б заняття не починати, необхідно перш за все збудити у учнів серйозну любов до нього, довівши перевагу цього предмету, його користь, приємність і що тільки можливо"[23,С.277]. Я.Коменський не тільки показав важливість самостійності в пізнанні, але й вказав методи її формування: словесні, наочні, практичні.
Видатний представник епохи Просвітництва Ж.Руссо найкращим вихованням вважав самостійне накопичення життєвого досвіду. Великий гуманіст виступав за перетворення виховання в активний, наповнений оптимізмом процес, коли дитина живе в радості, самостійно сприймає, слухає, спостерігає світ, духовно збагачується, задовольняє жагу знань. Ж.Руссо обстоював думку про те, що учні мають черпати знання самостійно із самої дійсності.
У працях Й.Песталоцці та А.Дістервега ця теорія набула розвитку. Так, А.Дістервег зазначав, що “розвиток і освіта жодній людині не можуть бути дані або повідомлені. Усякий, хто бажає до них прилучитися, повинен досягти цього власною діяльністю, власними силами, власним напруженням. Ззовні він може дістати тільки поштовх”. Тому самодіяльність, на його думку, є одночасно і засобом, і результатом освіти.
І.Песталоцці піддавав критиці сучасну йому школу за відрив від життя та заучування, що пригнічує духовні сили дітей. Його заслуга полягає в тому, що він стверджував вирішальну роль виховання - воно спонукає до саморозвитку притаманних людині природних сил та задатків. І.Песталоцці придавав вирішальне значення наочності для розвитку самостійного і творчого мислення.
У ХІХ та на початку ХХ ст. ідея самостійності учнів у процесі навчання набирає ще більшої актуальності. Так, В.Одоєвський наголошував на розвитку у дитини навичок самостійного здобуття знань.
С.Шацький зазначав, що розвиток творчої самодіяльності дитини відбувається в процесі виховання, і чим більше вона “пропускає через себе”, тим більший ефект досягається в її розвитку .
Проблема формування активності і самостійності учнів отримала своє відображення і в українській педагогіці, яка мала значний вплив на розвиток освіти. Г.Сковорода відстоював вільно мислячу людину, яка б була творцем власних ідеалів. Він вважав основою активності та самостійності звільнення школяра як від надмірного опікування, так і від штучної активізації навчання. У своїх творах Г.Сковорода часто піднімає питання про значення самостійних зусиль у навчанні, вважаючи, що успіхів досягають ті учні, які наполегливо працюють із книгою, здатні до спостережень і роздумів.
Самостійну діяльність учнів у процесі навчання вважав "єдино міцною підставою всякого плідного навчання" К.Ушинский [38, С. 226]. Він вважав, що навчальний процес необхідно організувати так, "щоб діти, по можливості, трудилися самостійно, а вчитель керував цією самостійною працею і давав для неї матеріал" . К.Ушинський прагнув збільшити місце самостійної роботи у процесі навчання, пропонував різні завдання для самостійного виконання учнями.
Отже, визначні зарубіжні та вітчизняні педагоги розвинули і збагатили ідеї грецьких і римських філософів про необхідність самостійності у пізнанні світу, що навчання студентів має бути належним чином організоване, і воно має важливу роль для формування самопізнання і підвищення професійної майстерності майбутнього фахівця-аграрника.
У педагогічній літературі зустрічаються різноманітні визначення самостійної роботи. Так. Р. Мікельсон розуміє під нею виконання студентами завдань без жодної допомоги, але під спостереженням викладача.
В. Даль у 1882 р. тлумачив: “Самостійний – той, що стоїть або йде сам по собі, незалежно від інших, від чогось іншого. Самостійна людина – у кого свої міцні переконання, в кому немає хиткості. Самостійність – властивість, якість” [16,С.223]. Це визначення є справедливим і сьогодні. Так, у великому тлумачному словнику сучасної української мови під редакцією В.Бусела термін «самостійний» має декілька значень: 1. Який не перебуває під чиєюсь владою; не підпорядкований, не підлеглий кому-небудь. // Вільний незалежний. // Здатний діяти сам, без сторонньої допомоги або керівництва; здатний на незалежні дії, вчинки. 2. Відособлений від інших; який в ряді інших має значення сам по собі; окремий. 3. Який здійснюється своїми силами чи з власної ініціативи, без сторонньої допомоги або керівництва. // Позбавлений сторонніх впливів; оригінальний, а самостійність – це уміння діяти без сторонньої допомоги або керівництва; самостійні дії [7, С. 101].
В “Українському педагогічному словнику” С. Гончаренка, у словнику з професійної освіти та в педагогічній енциклопедії подається тлумачення “самостійності”, як однієї з властивостей особистості, яка характеризується двома факторами: по-перше, сукупністю засобів знань, умінь і навичок, якими володіє особистість, по-друге, ставленням особистості до процесу діяльності, її результатів і умов здійснення, а також зв’язками з іншими людьми, які складаються в процесі діяльності [13, С. 297].
В “Педагогічному довіднику викладача - аграрника” П.Лузана подано така визначення “самостійної роботи”, як форми управління та самоуправління самостійною пізнавальною діяльністю студентів та навчально - методичною роботою науково педагогічних працівників [24, С. 191].
М.Фрейман під самостійністю розуміє особистісну рису людини, здатність виконувати не завдані викладачем завдання (наприклад, формулювати проблеми у випадку нової ситуації) або вибирати й модифікувати - відповідно до ситуацій - способи виконання завдань, які викладач подав, але в загальному.
Як показав проведений аналіз наукової літератури, дослідження різних аспектів самостійної роботи студентів є однією з важливих проблем педагогічної теорії і практики, а її дослідженням займалось широке коло дослідників. У працях вітчизняних і зарубіжних учених висвітлено такі аспекти проблеми самостійної роботи:
1)Розглянуто сутність самостійної роботи студентів, а також її наукові, теоретичні та методичні засади (Макаренко А., Ушинський К., Сухомлинський В. та ін.).
2) На теоретичному й методичному рівнях проблему організації самостійної роботи студентів у процесі оволодіння знаннями розглянули Аристова Л.П., Буряк В.К., Гол ант Є.Я., Підласистий П.І.. Єсипов Б.П., Срода Р.Б.
Заслугою Є. Голант є те, що він підкреслює внутрішню сторону самостійної роботи, визначаючи, що вона виражається в самостійності думок і висновків. [12, С.24].
На думку П. Підкасистого, основною ознакою самостійної роботи є наявність в кожному виді самостійної навчальної праці студентів так званої генетичної клітини, тобто конкретного пізнавального завдання, що передбачає послідовне збільшення кількості знань і їх якісне ускладнення, оволодіння раціональними методиками і прийомами розумової праці, уміння систематично, ритмічно працювати, відкривати для себе нові способи навчальної діяльності [32, С.197].
Р. Срода самостійною вважає таку діяльність, яку навчаючись виконують, проявляючи максимум активності, творчості, самостійність думки, ініціативність [36, С. 7].
Досить повне визначення самостійної роботи дає в своїх дослідженнях Б. Єсипов : «Самостійна робота учнів , що відбувається в процесі навчання,- це така робота, яка виконується без безпосередньої участі вчителя, але з його завданням в спеціально наданий для цього час; при цьому учні свідомо прагнуть досягти поставленої в завданні мети, докладаючи свої зусилля і виражаючи в тій або іншій формі результат розумових або фізичних ( або тих і інших разом) дій» [17. С. 87].
На переконання дослідників: Т. Баркова, В. Буряк, Н. Дідусь, А. Остапенко, О. Рогова, В. Шпак та ін., невміння студентів учитися пов’язано насамперед з відсутністю у них умінь подолання труднощів у самостійному засвоєнні наукових знань, що вимагає максимальної віддачі інтелектуальних сил, постійної мобілізації волі та уваги [37, С.78]. У цих умовах першорядного значення набуває проблема оволодіння студентами раціональними прийомами навчальної роботи, формування у них умінь і навичок самостійної роботи.
Одним із пріоритетних завдань реформування освіти України є формування освіченої, творчої особистості. У цьому контексті особистісний підхід передбачає створення на основі вихідних теоретичних положень про особистість системи педагогічних заходів (технологій, методик, прийомів, методів тощо), які би спонукали суб'єкта навчання - студента до творчого процесу, вивчення програмного матеріалу через максимально самостійний режим. Пєхота О.М. стверджує, що є тільки один спосіб реалізувати особистий підхід у навчанні - зробити навчання сферою самоствердження особистості [31. С.84 ].
Це можливо зробити лише за умови пріоритету самостійної діяльності у навчанні над всіма іншими формами, оскільки самостійність поглинає в себе всі інші чинники - технічні і методичні, інформаційні і навіть часові.
Питанням активізації самостійної роботи постійно приділялась увага провідних учених-педагогів України з огляду на те, що специфіка останньої не завжди піддається класичним регламентам. Основною ознакою самостійної роботи є відсутність у момент її проведення керівника - викладача, інструктора, майстра. Тому без наявності чітко зарегульованої алгоритміки, виконання самостійної роботи втрачає своє функціональне призначення. «На жаль, треба визнати, що значна частина студентів систематично не працює, одні не вміють, інші не хочуть. Можна сказати, що саме невміння організувати таку роботу часто призводить до небажання розпочинати нову, незнайому, справу», - так вважає М. Солдатенко. В продовження доцільно навести його ж бачення важливої складової самостійної роботи — самоосвіти. «..Самоосвіта - це процес, який здійснюється за внутрішньою потребою людини, за її власною ініціативою...» [ 35, С.156].
Зрозуміло, що створити таку ситуацію, за якої в кожного суб'єкта навчання виникла б внутрішня потреба, нереально. Але можливо виділити ряд заходів, методів, способів, які певною мірою наближують учня, студента до цього «ідеального стану душі».
Це, по-перше, система заходів, побудованих на матеріальному заохоченні-стипендії, першочерговості поселення в гуртожиток, преміювання тощо.
По-друге, система моральних заходів - подяки, листи-привітання батькам-, вчителям базових навчальних закладів, розміщення на дошці пошани, друкування в засобах масової інформації тощо.
Оцінку проблеми самостійного вивчення студентами програмного матеріалу як міжгалузеву, так і інтернаціональну дала академік Н.Г. Ничкало: «...Навчання працювати ЮНЕСКО розглядає як одну із складових, на яких тримається освіта, тобто професійні навички набуваються одночасно з умінням управлятися самостійно в будь-якій ситуації і працювати в колективі» [28, С. 426].
Проблема активізації проведення самостійної роботи студентів завжди була об'єктом аналізу, вивчення і вироблення рекомендацій, характерних для особливостей епохи та соціально-економічної і політичної картини суспільства. Проте характерною рисою всіх досліджень була і є одна деталь - визнання необхідності впровадження засобів підвищення ефективності засвоєння навчального матеріалу через особисту зацікавленість.
Мотивація - другий компонент внутрішнього творчого середовища.
Вона повинна бути у нашій свідомості. Фактором, що визначає мотивацію людини, виступає пізнавальна активність суб'єкта, що є осмисленням життя і цілей. Основні напрями активності суб'єкта за лінією мотиваційного самовизначення - це інтеграція, внутрішня узгодженість мотиваційної сфери, усунення протиріч, а також перевірка можливостей і доцільності життєвих цілей, що формуються.
Таблиця 1.1
Шляхи формування та підтримки мотивації навчальної діяльності студентів через інтенсивні технології навчання (за М.І. Лазаревим) [8, С.56-57].
| № з/п | Категорії засобів формування та підтримки мотивації навчальної діяльності | Шляхи реалізації через інтенсивні технології навчання економічних дисциплін | |
| 1 | 2 | 3 | |
| 1. | Зміст навчального матеріалу | 1. Забезпечення ізоморфності змісту навчального матеріалу предметною галуззю інженерної дисципліни. 2. Забезпечення ізоморфності змісту навчальної дисципліни психологічними процесами і механізмами сприйняття та оброблення навчальної інформації | |
| 2. | Організація навчальної діяльності студентів | 1. Забезпечення ізоморфності навчальної діяльності студента як онтогенезу людини. 2. Забезпечення ізоморфності навчальної діяльності студента та професійної діяльності інженера. | |
| 3. | Форми навчальної діяльності студентів | 1. Використання індивідуальних форм навчальної діяльності студентів. 2. Використання колективних форм навчальної діяльності студентів. | |
| 4. | Аналіз та оцінювання результатів навчальної діяльності | 1. Забезпечення оперативності та неперервності контролю й оцінювання результатів навчальної діяльності. 2. Перенесення центру тяжіння в оцінюванні із зовнішнього оцінювання викладачем на внутрішнє самооцінювання. 3. Спрямування аналізу навчальної діяльності в русло мислення за допомогою контрфактів. | |
| 5. | Особливість та стиль педагогічної діяльності викладача | 1. Володіння глибокими професійними знаннями предметної області відповідної інженерної дисципліни, суміжних дисциплін, а також наявність широкого фахового кругозору. 2. Володіння досягненнями загально-педагогічної та психологічної науки. 3. Володіння демократичним стилем керування пізнавальною діяльністю студентів. | |