Geum.ru

Програма поводження з твердими побутовими відходами на території жидачівського району на період до 2015 року

Вид материалаДокументы
Iii. обґрунтування необхідності розробки районної програми поводження з твердими побутовими відходами
Iv. стан поводження з твердими побутовими відходами
Подобный материал:
1   2   3   4   5   6   7   8   9   ...   14

III. ОБҐРУНТУВАННЯ НЕОБХІДНОСТІ РОЗРОБКИ РАЙОННОЇ ПРОГРАМИ ПОВОДЖЕННЯ З ТВЕРДИМИ ПОБУТОВИМИ ВІДХОДАМИ



Виробнича і побутова діяльність людини неминуче зв’язана з утворенням твердих побутових відходів. Якщо газоподібні і рідкі відходи швидко поглинаються природним середовищем, то асиміляція твердих відходів триває десятки і сотні років. Місця складування відходів займають величезні території. Проблема відходів – це проблема великих міст. І чим більше міст, тим більше ця проблема є гострішою. Відходи – це використані для виробництва даної продукції окремі компоненти сировини чи виникаючі в результаті технологічних процесів речовини і енергія, яка не підлягає утилізації в даній промисловості. Відходи одного підприємства можуть служити сировиною для другого.

Тверді побутові відходи (ТПВ) – непридатні для подальшого використання харчові продукти, предмети побуту, які викидає людина.

Утилізація – використання з користю (від лат. слова utilis – користь). Реутилізація – отримання з використаної готової продукції, шляхом її перероблення, нової продукції такого самого чи близького їй типу (наприклад, паперу із макулатури). Використання ТПВ в якості вихідного продукту для іншої виробництва також є одним із видів реутилізації.

Відходи поділяються на:
  • побутові (комунальні) – тверді і рідкі відходи, не утилізуються в побуті, утворюються в результаті життєдіяльності людей і амортизації предметів побуту;
  • промислові – залишки сировини, матеріалів, напівфабрикатів, які утворюються при виробництві продукції чи виконанні робіт, і які втратили повністю чи частково вихідні споживчі якості;
  • сільськогосподарські – відходи, які утворюються в результаті сільськогосподарського виробництва;
  • будівельні – відходи, які утворюються в процесі будівництва споруд (в тому числі доріг і ін. комунікацій) і виробництві будівельних матеріалів;
  • радіоактивні – невикористані прямі і побічні радіоактивні речовини і матеріали, які утворюються при роботі ядерних реакторів, при виробництві радіоактивних ізотопів.

Відходи промислового і с/г виробництва називаються також виробничими відходами. Вони можуть бути токсичними і не токсичними.

Токсичні відходи – це відходи, здатні викликати отруєння чи інше пошкодження живих організмів.


У населених пунктах району проживає 74тис. осіб населення, в т.ч. 44,0тис. осіб сільського та 30,0тис. осіб міського, які разом з промислово–господарським комплексом створюють (орієнтовно) щорічно біля 26,94 тис.куб.м твердих побутових відходів, з яких централізованим збором та захороненням охоплено лише 7,1 тис.куб.м або 26,2%, решта вивозяться стихійно, складуються на екологічно небезпечних самовільних «диких» сміттєзвалищах, які забруднюють ліси, ріки, рівчаки, яри, балки, придорожнц смуги та лісопосадки тощо.

У сфері господарської діяльності які у більшій чи меншій мірі утворюють тверді побутові відходи така кількість суб'єктів господарювання
  • 265 підприємств малого бізнесу;
  • 56 підприємств промисловості, в т.ч. 17 промислових підприємств облікованого кола;
  • 2009 підприємців–фізичних осіб;
  • 20 сільськогосподарських підприємства;
  • 70 селянських (фермерських) господарств;
  • 22'241 індивідуальне селянське господарство;
  • 19 дитячих дошкільних закладів;
  • 79 загальноосвітні школи;
  • 2 міські центри дитячої творчості;
  • 1 будинок школяра;
  • 2 професійно – технічних навчальних заклади;
  • 3 лікарні;
  • 5 лікувальних амбулаторно – поліклінічних закладів;
  • 66 фельдшерсько – акушерських пунктів;
  • 6 сільських лікарських амбулаторії;
  • 5 амбулаторій загальної практики сімейної медицини;
  • 2 заклади соціальної допомоги;
  • 91 бібліотека,
  • 95 закладів клубного типу;
  • 2 музичні школи;
  • 18 народних самодіяльних колективів;
  • 370 об’єктів культурної спадщини;
  • 4 музеї;
  • 4 заклади готельного господарства;
  • 3 ДЮСШ;
  • 3 стадіони;
  • 148 спортивних майданчики;
  • 25 спортивних зали;
  • 57 футбольних полів;
  • 63 майданчики з тренажерним обладнанням;
  • 29 приміщень для фізкультурно–оздоровчих занять;
  • 1 плавальний басейн (недіючий);
  • 13 стрілецьких тирів;
  • 10 заповідних об'єктів;
  • 6 засобів масової інформації, в т.ч. 5 газет та 1 місцеве радіомовлення;
  • 9 банківських установи, 2 кредитні спілки, 2 страхові організації;
  • 377 підприємств торгівлі,
  • 92 –підприємств ресторанного господарства,
  • 7 ринків;
  • 75 побутових підприємств;
  • 12 станцій технічного обслуговування;
  • 139 кладовищ;
  • 1 автотранспортне підприємство з перевезення пасажирів;
  • 99 культових споруд;
  • 2 монастирі УГКЦ.

Житловий фонд комунальної власності становив 443 житлових будинків загальною площею 197,5тис.м2 а, загальний житловий фонд району 1млн. 696,1тис.кв.м., у тому числі в сільській місцевості 1106,5тис.кв.м.


Для спорудження нових, безпечних сміттєзвалищ потрібні не лише кошти, але й згоді мешканців на розміщення небезпечного складування на території їхніх громад, яку нажаль, важко отримати. Проблему розуміє кожен, шляхи подолання також існують, однак, населенню часом важко буває пояснити як правильно поводитися із сміттям, яке вони самі ж і продукують. Основним завданням є провадити у побут кожного мешканця селективний збір відходів у домашніх умовах, який дозволить змінити морфологічний склад сміття.

Наявні комунальні підприємства району, які є тільки в містах та селищах району отримують недостатньо фінансування, що призводить до використання застарілої техніки та методів боротьби із відходами, приватний сектор береться до справи неохоче, невеликі кошти у місцевих бюджетах та необізнаність у ринку переробки вторинної сировини не дозволяють місцевим радам розвивати систему роздільного збору сміття, однак, перші кроки в районі у подоланні проблеми уже робляться.


IV. СТАН ПОВОДЖЕННЯ З ТВЕРДИМИ ПОБУТОВИМИ ВІДХОДАМИ


Полігони – це природоохоронні спорудження, які призначені для складування ТПВ і можуть забезпечувати захист від забруднення атмосфери, грунтів, підземних і поверхневих вод, які попереджують розповсюдження патогенних мікроорганізмів за межі площадки складування і, які забезпечують знезараження ТПВ біологічним способом. На полігонах можлива утилізація органічної складової ТПВ шляхом уловлювання біогазу.

Термін служби полігону повинен бути не менше 15-20 років. Розміщувати полігони необхідно з врахуванням вимог санітарних норм, з віддаленням від найближчої житлової забудови на відстані не менше 500м.

Схеми санітарного очищення населених пунктів району практично відсутні, розроблені тільки у м.Жидачеві, м.Ходорові, смт. Журавно, смт.Нові Стрілища.

У районі експлуатується на даний час 4 сміттєзвалища ТПВ:
  • м.Жидачів (відомча підпорядкованість ВАТ «Жидачівський ЦПК»);
    • м.Ходорів;
    • смт. Нові Стрілища;
    • с.Бережниця.

Проте, на сьогодні у районі існує тільки 1 документально оформлений полігон твердих побутових відходів у м.Жидачів та несанкціоновані звалища в кількості 25 одиниць. Загальна площа, зайнята під сміттєзвалища, складає 17,87га, в т.ч. під стихійні 0,35га або 14%. Ці ділянки не мають попереднього погодження місць розташування із відповідними службами (головним архітектором району, ОНПС, СЕС, землевпорядною службою, землекористувачами тощо). Видано тільки рішення виконавчих комітетів місцевих рад про надання актів відводів земельних ділянок на розміщення відходів.

Інформація про узаконення санкціонованих сімттєзвалищ наведена у додатку №2 даної Програми.

Усі сміттєзвалища, крім м.Жидачів (ВАТ «Жидачівський ЦПК») експлуатуються з порушенням вимог санітарного законодавства, а саме:
  • забруднені ТПВ санітарно–захисні зони;
  • не проводиться регулярно рекультивація місць накопичення ТПВ на сміттєзвалищах;
  • забруднені ТПВ під'їздні шляхи;
  • ні в одній сільській раді не розроблено правил санітарної очистки населених пунктів, що розташовані на території рад (відповідно до вимог Закону України «Про благоустрій населених пунктів»). Санітарна очистка населених пунктів не налагоджена зовсім, що призводить до утворення стихійних сміттєзвалищ;
  • міські та селищні комунгоспи в недостатній мірі забезпечені спеціальним автотранспортом для збору і вивезення ТПВ;
  • наявні стихійні сміттєзвалища, що розташовані у водоохоронних зонах водойм, що стає причиною забруднення самих поверхневих водойм.

Технології захоронення відходів частково дотримуються тільки на полігоні м. Жидачева – проводиться розрівнювання і ущільнення відходів. Решта сміттєзвалищ, які розташовані в селищних та сільських населених пунктах, експлуатуються без дотримання технології захоронення і більшість з них не відповідають гідрогеологічним нормам.

Переважна більшість полігонів працює в режимі перевантаження, тобто з порушенням проектних показників щодо обсягів накопичених відходів. Водночас через відсутність необхідних споруд та механізмів технологія захоронення здійснюється з порушенням нормативних вимог, що у свою чергу приводить до забруднення НПС.

Для збирання та тимчасового зберігання твердих побутових відходів (надалі ТПВ) використовуються контейнери, які через довготермінового застосування та недосконалого механізму розвантаження деформуються та псуються. У більшості з наявних контейнерів для збирання ТПВ відсутні кришки, що призводить до підвищення вологості ТПВ, зумовлює прискорення процесів загнивання в теплий період року та примерзання їх до контейнерів у морозну погоду, у зв’язку з чим ускладнюється транспортування та стає практично неможливою подальша переробка ТПВ.

Централізованим збиранням і вивезенням побутових відходів охоплені мешканці м. Жидачева (90%), м. Ходорова (70%), смт. Гніздичі та смт. Журавне (по 50%), смт. Нові Стрілища (40%). У сільських населених пунктах централізоване збирання і вивезення побутових відходів не проводиться. Отже, існуюча структура системи санітарного очищення населених пунктів району недосконала та не забезпечує достатнього контролю за санітарним станом територій. Зокрема, у сільських населених пунктах практично відсутні спеціалізовані підприємства у сфері поводження з ТПВ та санкціоновані полігони відходів. Побутові відходи складують у природних рельєфних утвореннях – балках, ярах, долинах річок. Це становить екологічну небезпеку, оскільки тічні води, насичені забруднюючими речовинами, потрапляють у водні об’єкти.

Спеціалізованих підприємств для збирання, оброблення, утилізації та видалення відходів на території району не створено. У сфері санітарної очистки населених пунктів району задіяно 5 комунальних підприємств, а саме: МКП «Жидачівське управління будинками» м.Жидачів, Жидачівське МВУКГ, КП «ЖуравноЖитлосервіс», ДП «Комунальник» м.Ходорів. Кількість осіб, які працюють у підгалузі становить 87 чол. Організація збирання та видалення побутових та інших відходів підприємствами, організаціями, установами району здійснюється згідно угод з комунальними службами міст і селищ та сільськими радами.

Більшістю виконкомами місцевих рад району ігноруються вимоги ст.12 Закону України «Про відходи» щодо поводження з безхазяйними відходами. Не створюються та недіють існуючі відповідні комісії, повільно ліквідовуються несанкціоновані сміттєзвалища, не порушуються перед правоохоронними органами питання щодо встановлення власників безхазяйних відходів, а це породжує безкарність за несанкціоноване створення стихійних сміттєзвалищ, забруднення і засмічення земель.

    Збирання, накопичення, вивезення, утилізація побутового сміття в районі не відповідає вимогам нормативних документів. Сміттєзвалище в м. Жидачів розташоване на віддалі 400м від р.Стрий. Для Ходорівського сміттєзвалища не витримана відстань санітарно–захисної зони.

Збиранням відходів з місць їх нагромадження і вивезенням в м. Жидачеві займаються дві організації: управління будинками та міськкомунгосп. Підприємства вивозять відходи, що утворюються у житлових будинках, нежитлових установах (заклади охорони здоров'я, навчальні, торгові, відпочинку, побутового обслуговування, офіси і т.п.), і відходи від прибирання територій міста.

Рідкі відходи з не каналізованих будинків вивозить комунальне підприємство «Жидачівводоканал». Для збирання і вивезення використовуються: сміттєвоз збиральний – 2шт. (амортизація 80–90%), трактор з причепом – 2 шт. (амортизація 90%). Контейнери, як сміттєнакопичувачі, відсутні. Збирання побутових відходів проводиться згідно складених графіків. У відповідний день і час під’їжджає сміттєзбиральна машина і населення висипає наявне сміття особисто у сміттєвоз. Цей спосіб збирання має дуже великий недолік – мешканці не завжди мають можливість у певний час бути присутніми при вивезенні сміття. В багатоповерховій забудові, у будинках, обладнаних сміттєпроводами, сміття висипається в довільний час. Але, при несвоєчасному вивезенні відходів, накопичення сміття у сміттєпроводі приводить до погіршення санітарного стану довкілля. Накопичення, збирання і захоронення ТПВ є на сьогоднішній день однією із найбільших проблем м. Жидачева.

Забороняються відходи на існуючому полігоні промислових відходів ВАТ «Жидачівський ЦПК» площею 12,0га, який розташований у водоохоронній зоні р.Стрицй, поблизу водозабору питної води. Початок експлуатації полігону – 1967 рік, кількість працівників – 1 особа, механізмів – бульдозер 1шт. (амортизація 90%). Кар’єр або відвал грунту на пошарову ізоляцію відсутній. На сьогоднішній день полігон завантажений на 90% і не відповідає санітарним, екологічним і технологічним нормам.

Рідкі відходи з не каналізованих будинків вивозяться на зливну станцію існуючих очисних споруд м.Жидачева.

Збиранням відходів з місць їх нагромадження і вивезення в м. Ходорові займається міськкомунгосп. Підприємство вивозить відходи, що утворюються у житлових будинках і нежитлових установах, відходи від прибирання території міста. Рідкі відходи з не каналізованих будинків вивозять комунальне підприємство ДП «Водоканал» м. Ходорів. Для збирання і вивезення використовуються: сміттєвоз збиральний – 1 шт. (амортизація 80%_), трактор з причепом – 1 шт. (амортизація 90%). Контейнери, як сміттєнакопичувачі, відсутні. Збирання ТПВ проводиться згідно складених графіків. Захороняються відходи на існуючому міському сміттєзвалищі, яке експлуатується без дотримання санітарних, екологічних і технічних норм. Не виконуються основні види робіт – приймання, складування з пошаровим ущільненням і ізоляція відходів ґрунтом. Обслуговуючого персоналу та техніки на сміттєзвалищі немає. Накопичення, збирання і захоронення ТПВ а актуальною проблемою житлово–комунального господарства м. Ходорова.

Рідкі відходи з не каналізованих будинків вивозяться на зливну станцію очисних споруд м. Ходорова.

Міське сміттєзвалище в смт.Журавно вичерпало свої ресурси по утилізації ТПВ. Рекультивація даного сміттєзвалища проводиться вкрай рідко, санітарно–захисна зона сміттєзвалища забруднена твердими побутовими відходами, під'їздні шляхи до сміттєзвалища в незадовільному технічному стані – забруднені ТПВ. Сміттєзвалище в смт.Журавно попадає в зону підтоплення паводковими водами від р.Свіча, а це у свою чергу може стати причиною забруднення відкритих водойм (р.Свіча, р.Дністер). Дане сміттєзвалище також може стати причиною підвищення інфекційної захворюваності мешканців смт.Журавно та інших навколишніх населених пунктів.

Збиранням відходів з місць їх нагромадження і вивезення займаються комунальні підприємства при селищних радах. Служби вивозять відходи, що утворюються у житлових будинках, нежитлових установах, відходи від прибирання територій селищ. Для прибирання і вивезення служби використовують орендовану техніку або гужовий транспорт. Збирання ТПВ проводиться відповідно графіків, контейнери, як сміттєнакопичувачі, відсутні. Забороняються відходи на існуючих селищних сміттєзвалищах, які не відповідають санітарним та гідрогеологічним нормам. Експлуатуються ці сміттєзвалища буз дотримання технології захоронення відходів. Техніки та обслуговуючого персоналу немає.

Технічна оснащеність згаданих комунальних підприємств району транспортом є вкрай недостатньою Відсутність контейнерів в місцях виникнення відходів приводить до значного погіршення санітарного стану довкілля. Свідченням цього є наявність в межах міст і селищ міського типу «диких» звалищ сміття.


Тариф за вивезення ТПВ затверджуються рішеннями виконавчих комітетів місцевих рад. Так, у м.Жидачів станом на 01.11.2007р. для населення становить 18,62грн./куб.м, для 1 мешканця приватного сектору 2,17грн./куб.м., для бюджетних організацій та інших споживачів – 18,62грн./куб.м. Для м. Ходорів само вивозом на сміттєзвалище тариф становить 3,17грн/куб.м., для населення приватного сектору на 1 мешканця – 1,37грн./куб.м., для інших організацій – 20,83грн./куб.м. По смт.Журавно тариф на вивезення ТПВ для населення включено у загальний тариф на квартплату.

Такі тарифи не забезпечують комунальним підприємствам, що працюють у цій сфері, можливості дотримуватися відповідних технологічних норм та правил при здійсненні своєї діяльності, особливо при захороненні відходів на полігонах.

Тарифи у сфері поводження з ТПВ не відповідають економічно обґрунтованим витратам, оскільки вони входять до складу плати за утримання житла і їх перегляд викликає соціально–політичну напругу. У той же час спостерігається тенденція до значного підвищення цін на паливно–мастильні матеріали, збільшення рівня мінімальної заробітної плати, вартості матеріалів для експлуатації та ремонту, тощо.

Разом з тим, витрати населення на поводження з ТПВ становлять 0,01% середнього доходу, хоча світова практика показує, що такі витрати дорівнюють 1%, а то й більше.

Як наслідок підприємства галузі працюють в збиток, не оновлюють техніку, наявна заборгованість із виплати заробітної плати на МКП «ЖуравноЖитлосервіс», порушуються графіки вивезення ТПВ, тим самим погіршуючи санітарно–епідемічну ситуацію та порушуючи відповідне законодавство, що може стати причиною виникнення та поширення різного роду захворювань.

Якщо у містах та селищах району є пристосовані машини для вивезення ТПВ, то у сільській місцевості вивозяться ТПВ гужовим транспортом.

Для усіх місцевих бюджетів району, через відсутність коштів, придбання хоча б одного спеціалізованого сміттєвоза, не кажучи про приведення сміттєзвалища до екологічно–безпечного стану, стало проблемою, яку неможливо вирішити без допомоги держави та залучення інвестицій. Разом з тим, такі видатки державним бюджетом не передбачені.

Зазначені проблеми передусім викликані складним фінансово–економічним станом житлово–комунальної галузі в цілому, низькою платою за поводження з ТПВ міських і селищних бюджетів та обмеженими можливостями сільських бюджетів в частині фінансування розвитку та утримання об’єктів поводження з ТПВ. Через незадовільний контроль за суб’єктами поводження з ТПВ скорочуються обсяги відходів, які вивозяться на організовані полігони. Дедалі більше з’являється стихійних, несанкціонованих сміттєзвалищ у лісосмугах, приміських та незайнятих сільських територіях.

Разом з проблемами забруднення довкілля, останнім часом набули актуальні питання оцінки ресурсного потенціалу, пов’язаного з ТПВ. Зокрема, це стосується відсутністю використання ТПВ, як джерела вторинної сировини та в енергетичних цілях, а також викидів біогазу на полігонах в рамках Кіотського протоколу.


    Роками не вирішується питання складування та утилізації відходів, які вивозяться на звалища побутових відходів у населених пунктах району. Щорічно провіряється відповідними контролюючими спеціалізованими службами суб’єктів господарювання незалежно від форми власності на склад утворення та розміщення відходів. Практично на усіх перевірених об’єктах району не використовується вторинна сировина та відходи, які одержуються під час вироблення чи перероблення готової продукції. Зокрема, найбільш це стосується забійних та м’ясопереробних цехів сільськогосподарських підприємств та малих підприємств усіх форм власності. Не використовується вторинна сировина та відходи, які отримані при забою та переробці худоби (передшлунки, яловичі голови, шлунково–кишкові комплекти, ветеринарні конфіскати, субпродукти хворих тварин, кров тощо). Відходи в більшості вивозяться на поле, де закопуються в землю або на сміттєзбірники, що може спричинити розповсюдження інфекційних та інвазійних захворювань, як серед тварин, так і серед населення. Це призводить до виникнення небезпечних джерел забруднення довкілля:
  • повітряного середовища – «парниковим газом», метаном СН4 та діоксаном вуглецю СО2, які само утворюються в масиві сміття внаслідок його анаеробного розкладу (без доступу кисню);
  • ґрунтових вод (шкідливим фільтратом, який утворюється як внаслідок атмосферних опадів, так і внаслідок процесів, які відбуваються в масиві органічного сміття. Одним з головних чинників забруднення ґрунтових вод є вилуговування ТПВ. Крім цього, необхідно враховувати повсюдне самозапалювання ТПВ на звалищах та негативний температурний вплив масиву на довкілля.

    Особливо небезпечним є комплексне накопичення в сміттєзвалищах великої кількості хлоридів, органічної речовини, нафтопродуктів і важких металів. По–перше, при цьому знижується осадження важких металів і підвищується їх здатність до далекої міграції, оскільки вони утворюють з органічними речовинами комплексні сполуки, які здатні переміщуватись на значні відстані. По–друге, хлориди при взаємодії з окремими нафтопродуктами і металами можуть утворювати високотоксичні хлорорганічні сполуки, які мають канцерогенний вплив на організм людини і можуть викликати мутагенні зміни в живих організмах. Канцерогенна дія притаманна також фенолам. Значну загрозу несуть нітрат–ніони (у значних концентраціях), які є кінцевим продуктом при окисленні азотних сполук. Нітрат–іони в кількостях вищих за ГДК, впливають на генетичні механізми людського організму, провокують серцево–судинні захворювання, порушують обмін речовин, здатні викликати захворювання крові в дітей. Небезпека нітрат– і хлорид–іонів підсилюється їх значною здатністю далекої міграції, оскільки в природі практично не існує механізмів їх виведення з поверхневих та неглибоких підземних вод.

    Усі сміттєзвалища, крім м.Жидачів не забезпечені обслуговуючим персоналом, технікою для розгортання і трамбування ТПВ. ТПВ на сміттєзвалищах не засипаються землею для їх наступної рекультивації та забезпечення біотермічних процесів утилізації ТПВ. Відсутність чітких графіків вивозки ТПВ призводить до створення стихійних незаконних сміттєзвалищ в різних ділянках населених пунктів, в придорожніх смугах, лісопосадках, на берегах рік, дренажних канав, озер.

    Не проводиться робота щодо оформлення земельних ділянок під сміттєзвалища та скотомогильники згідно з чинним законодавством.

Окремими виконкомами органів місцевого самоврядування надто повільно вживаються передбачені законодавством заходи, щодо своєчасної ліквідації несанкціонованих звалищ відходів.

Деякими виконкомами сільських рад ігноруються вимоги ст.12 Закону України щодо поводження з безхазяйними відходами. Не створюються відповідні комісії, повільно ліквідовуються несанкціоновані сміттєзвалища, не порушуються перед правоохоронними органами питання, щодо встановлення власників безхазяйних відходів, а це породжує безкарність за несанкціоноване створення безхазяйних сміттєзвалищ, забруднення і засмічення земель. Проблематичним залишається виділення коштів з місцевих бюджетів на виготовлення проектної документації та оформлення згідно чинного законодавства земельних ділянок під сміттєзвалища та скотомогильники в кожному населеному пункті району.

    Не врегульовані питання місцевими радами щодо санітарно–епідеміологічної ситуації в частині поводжень з рідкими відходами, які накопичуються в особистих господарствах мешканців.

Ефективне вирішення комплексі питань, пов’язаних із поводженням з ТПВ, можливе лише за умови розв’язання основних завдань, визначених Підпрограмою поводження з твердими побутовими відходами (далі Підпрограма), яка враховує сучасний стан та перспективи розвитку у цій сфері.