Херсонське регіональне відділення Асоціації міжнародного співробітництва „Атлантична Рада України”

Вид материала

Документы

Содержание Розділ 10. адміністративний ресурс: головні віхи створення Таблиця 3. Кадрові зміни голів райдержадміністрацій Херсонської області по рокам (1993 – 2003 рр.)

Подобный материал:

• Типове положення про Регіональне відділення Всеукраїнської асоціації районних та обласних, 206.68kb.
• Про затвердження Програми розвитку інвестиційної діяльності міжнародного співробітництва, 31.91kb.
• Верховна Рада України Цей закон, 353.33kb.
• Ехнічний університет України кпі, де відбудеться форум працевлаштування та щорічні, 591.69kb.
• Цільова програма Підтримки інвестиційної діяльності, зміцнення міжнародного іміджу, 427.36kb.
• Генеральний прокурор україни наказ від 26 листопада 1998 року n 11 Про організацію, 176.29kb.
• Державна прикордонна служба україни південне регіональне управління, 1441.21kb.
• Спецвипуск. Ч ктїі Вінниця: Інститут інноваційних технологій І змісту освти мон україни,, 87.1kb.
• Інформація про виконання Порядку денного асоціації Україна – єс за 10 місяців 2011, 636.13kb.
• Медіаосвіта в Україні: сучасний стан І перспективи розвитку // Нові технології навчання., 134.17kb.

Інтернет-видання

В останні роки активно розвивається херсонський сегмент Інтернету. З’явилися кілька потужних інтернет-видань “Політична Херсонщина”, яка оновлюється щоденно, інтернет-сторінок відомих херсонських газет “Гривна”, “Новий день”, “Булава”, сайти громадських організацій “Громадський контроль”, “Партнерство за прозоре суспільство”, сайти органів влади Херсонської облдержадміністрації та Херсонського міськвиконкому.

Таким чином, для інформаційного поля в Херсонській області характерні наступні риси:

• домінування впливу місцевих незалежних газет на політичні уподобання херсонців;
  
• жорсткий пресинг місцевої влади щодо журналістів і засобів масової інформації;
  

- низький рівень виробництва міського інформаційного продукт, незначний вплив місцевого телебачення на виборців, порівняно з його потенціалом;

- низький рівень поінформованості населення щодо місцевих подій, населення споживає переважно загальнонаціональні і російські новини;

- поява джерел якісної місцевої інформації в ресурсах комп”ютерної мережі Інтернет.


РОЗДІЛ 10. АДМІНІСТРАТИВНИЙ РЕСУРС: ГОЛОВНІ ВІХИ СТВОРЕННЯ


Формування місцевих та регіональних органів влади (адміністративного ресурсу) на Херсонщині пройшло під знаком безперервної кадрової ротації. Її метою було зниження впливу прокомуністичної регіональної еліти, створення прошарку номенклатури, яка відзначалася б особистою відданістю своєму керівництву.

На початку дев’яностих років на Херсонщині відбувалися процеси пошуку регіональною елітою свого місця на новітній мапі політичного життя України. Тодішнє місцеве керівництво не встигало за політичною еволюцією київської влади, яка формувалася на початку 90-х років під впливом західноукраїнського регіону. “Замкнена в собі”, місцева еліта намагалася пристосуватися до нових реалій, шукаючи придатну заміну колишньої КПРС та поновлення вертикальних зв’язків із новою столицею. В традиційній політичній парадигмі херсонська номенклатура навіть спромоглася на створення власної всеукраїнської партії – Селянської партії України. Це була, мабуть вершина еволюції херсонської номенклатури, яка спиралася на народні симпатії та підтримувала в регіоні партії лівого спрямування й мала широке представництво не тільки серед місцевих депутатів, а й у всіх місцевих органах влади. У той час господарства районів фінансово та організаційно підтримували осередки партій лівого спрямування, у багатьох районах області видавалися власні партійні комуністичні газети тощо. Херсонці й на загальноукраїнському рівні внесли свою частку у зміцнені лівих партій від СелПу до КПУ й СоцПУ.

Сподівання на посилення місцевої еліти на рівні Києва реалізовані не були. Після виборів 1994 р. впродовж десяти років для Херсонської області, яка опинилася в тяжкій соціально-економічній ситуації, стали реальністю лише дві тенденції – постійне погіршення соціально-економічного становища та постійні безперервні кадрові тасування в місцевій владі.

Починаючі з 1996 р. офіційною державною політикою стала поступове зменшення впливу лівої регіональної еліти шляхом активної заміни місцевих керівників. Саме в 1996 р. були замінені десять із вісімнадцяти голів районних державних адміністрацій, які мали великий досвід управлінської діяльності ще за часів радянської влади. З цього часу в Херсонській області за вісім років було замінено 8 голів обласної державної адміністрації та 56 голів районних державних адміністрацій. Найбільшу кількість районних керівників звільнювали у роки виборів (див. таблицю 3).


Таблиця 3. Кадрові зміни голів райдержадміністрацій Херсонської області по рокам (1993 – 2003 рр.)

Роки	Кількість голів райдержадміністрацій, яких звільнили
1993	2
1994 (рік виборів)	Зміна системи
1995	0
1996	10
1997	6
1998 (рік виборів)	8
1999 (рік виборів)	8
2000	3
2001	4
2002 (рік виборів)	8
2003	9

З 1996 р. представники місцевої номенклатури перебувають у постійному пошуку шляхів своєї легалізації (ідеологічної, публічної та організаційної), яка б дала змогу утриматися при владі.

Тобто, не політичні партії починають пошук шляхів формування органів влади, а представники влади шукають партію, яка б змогла б стати їм своєрідним дахом від гільйотини “кадрової чехарди”. З 1997 р. з’являються чисельні проекти «партій влади», які змінюються один за одним. У 1998 р. так звана номенклатура (або місцева регіональна еліта) підтримала в області навіть три можливі партії влади – НДП, АПУ та опозиційну «Громаду». Хід політичних подій продемонстрував помилковість сподівань й наступним кроком регіональної еліти була з одного боку спроба відокремлення адмінресурсу від конкретних ознак партійності. Тодішній херсонський губернатор О.Вербицький підписав у 2000 р. швидко забутий лист губернаторів про департизацію влади. А з іншого боку починаються спроби об’єднати всі помірковані партії разом. В області створюється Асамблея «За процвітання Херсонщини», яку очолив тодішній губернатор, до неї увійшли всі помірковані партії та громадські об’єднання, був також створений й варіант для обласного центра – громадське об’єднання “Наше місто – наш дім”, яке очолив заступник голови Херсонської облдержадміністрації. Тим самим влада розпочала формувати власний список партій, залучаючи можливі фінансові інвестиції у власну передвиборчу боротьбу. При цьому в 2000 – 2002 рр. місцеві керівники намагалися тримати паритет серед можливих нових варіантів “партій влад”. Так, напередодні виборів 2002 р. два заступники голови Херсонської облдержадміністрації очолили обласні організації двох впливових партій - Демсоюзу та Регіонів України, а в адміністрації різних рівнів працювали керівники інших поміркованих партій від СДПУ(о) до «Солідарності жінок України».

Напередодні виборів 2002 р. “свій шлях” у пошуках “партії влади” для обласного керівництва закінчився черговими кадровими перетасуваннями, коли новим головою Херсонської облдержадміністрації був призначений міліцейський генерал Ю.Кравченко.

З обласним центром вийшло вдаліше: “Наше місто – наш дім” перемогло на виборах міського голови й до міської ради, повністю сформувавши владну вертикаль у місті й створивши найбільшу фракцію у міській раді. Таким чином, вперше представники влади, політичних партій та громадських організацій змогли перемогти на виборах та сформувати владу в обласному центрі.

На рівні ж області продовжується процес пошуку компромісів. Так, весною 2003 р. відразу два заступники облдержадміністрації увійшли до СДПУ(о).

У 2003, як й в інші роки після історичного вибору 1994 р., в області продовжувалися значні кадрові пересування на рівні районної виконавчої влади. Кількість змінених керівників районів вражає: місцева верхівка влади зазнавала таких втрат тільки в рік чергових виборів – більше третини голів райдержадміністрацій у минулому році було звільнено з роботи.

На сьогодні керівні посади у виконавчій владі можна назвати найбільш нестабільним місцем роботи для херсонців.

На фоні “кадрових зсувів” поступово та невпинно виконавча влада протягом року концентрувалася в руках однієї політичної сили – СДПУ(о). Мабуть, вже більшість керівних посад у виконавчій гілці влади на всіх її рівнях в нашій області належить представникам цієї політичної партії. Активно також створюються й фракції СДПУ(о) в багатьох місцевих радах. Якщо б не останні кадрові політичні рішення іншої керуючої на даний момент партії – Регіонів України – можна було б зробити висновок, що Херсонська область з її невисоким економічним потенціалом по негласному розподілу сфер впливу попала до “зони СДПУ(о)”.

Ситуація змінилася наприкінці 2003 року, коли першим заступником голови Херсонської облдержадміністрації було призначено колишнього, ще по Донецькій області, заступника прем’єр-міністра В.Януковича, - В.Теличка.

Також були замінені всі “силовики” – керівники УМВС та СБУ, обласний прокурор. При цьому міліцейський генерал Сергій Семків до 2001 р. працював в Донецькій області, а обласний прокурор Андрiй Кузьменко в 2001 – 2002 рр. очолював обласну прокуратуру Закарпатської області, тобто спостерігав за законністю під час виборів 2002 р. в “Закарпатському анклаві СДПУ(о)” й також деякий час попрацював на Луганщині. Його новопризначений перший заступник – Микола Чиж за дивним збігом обставин народився в Донецькій області й тривалий термін працював в прокуратурах Слов’янська та Горловки.

Вже в липні в облдержадміністрації була введена ще одна посада першого заступника голови облдержадміністрації, яку очолив Микола Костяк, колишній голова Тельманівської райдержадміністрації, що в Донецькій області. Перед своїм новим призначенням Микола Михайлович встиг попрацювати в Києві.

Таким чином, ми можемо зробити висновок, що Партія Регіонів на рівні впливу на кадрову політику в області намагається скласти конкуренцію соціал-демократам об’єднаним.

Але після несподіваної заміни в липні цього року чергового голови облдержадміністрації А.П.Юрченка на колишнього голову СелПУ С.В.Довганя ситуація в кадровій політиці вийшла із стану рівноваги. Що відразу призвело до низькі конфліктів серед управлінців.

На сьогодні голова обласної ради Володимир Ходаковський прийняв безпрецедентне рішення про позбавлення облдержадміністрації права управління комунальною власністю області.

На фоні посилення керуючої ролі представників “донецької” еліти, на Херсонщині відбувалися процеси зміцнення неформальних відносин між “херсонськими” представниками “білого дому” та “херсонськими” представниками в київській комуністичній опозиції.

На думку незалежних аналітиків, у грудні минулого року ми стали свідками тонкої співпраці між двома елітами: так званої “непривладної”, за партійною належністю - комуністичною, та “привладною”, яка не має чітких партійних ознак та ідентифікується своєю належністю лише до влади, - херсонськими елітами. Й як доказ цій тезі - у Бериславському районі за сприянням місцевої влади на грудневих довиборах до обласної ради перемогла авторитетний лідер обласної профради комуністка Людмила Задорожня, а в серці “червоного поясу” Херсонської області – Каланчацькому районі – заступник голови облдержадміністрації Дмитро Дячук.

Хоча липневі кадрові пересування ускладнили зближення двох політичних сил.


При цьому Херсонщина була й залишається червоним поясом, в якому поширені серед громадян ліві та протестні настрої. Так, у 1998 р. КПУ, блок СоцПУ та СелПУ, ПСП разом із опозиційною “Громадою” взяли 54,6% голосів виборців. Наступного року не зважаючи на чисельні кадрові зміни в державних адміністраціях районів області, на Херсонщині в обох турах виборів Президента переміг Петро Симоненко. У першому турі він набрав 35,11% голосів, а в другому - 52,88% голосів. Лідируючі тенденції ліві партії зберегли й під час виборів 2002 р.: в області шість партій та блоків перетнули 4-% бар’єр. Й серед них КПУ (31,59), СоцПУ (8,21%), Виборчий блок Юлії Тимошенко (4,33%). Несподіваним успіхом для багатьох стала перемога Блоку Віктора Ющенка, за який проголосувало 11,82% виборців. Жодного разу партії, що входили до блоку не набирали разом стільки голосів, хоча, на парламентських виборах 1998 р. Народний Рух України набрав більше тридцяти тисяч голосів й увійшов до п’ятірки найпотужніших партій області, а за Партію Реформи та Порядок проголосувало ще близько десяти тисяч херсонців.

Перемога Блоку Ющенка продемонструвала не тільки переваги об’єднання політичних сил, але, в першу чергу, бажання херсонців цивілізованих змін у суспільстві.

Парламентські вибори стали також безумовним успіхом й для місцевих соціал-демократів: за СДПУ(о) в Херсонській області проголосувало 7,94% виборців, що майже втричі більше, ніж на минулих парламентських виборів.

Парламентські вибори 2002 р. закріпили тенденцію роздвоєння симпатій виборців. Якщо за партійними списками вони голосують у більшості за ліві та протестні сили, то під час заповнення бюлетенів по виборам по одномандатним округам та місцевим виборам, їх симпатії схиляються до багатих та успішних кандидатів. Але необхідно відзначити, що при цьому кількість недійсних бюлетенів збільшується. Це на думку деяких спостерігачів свідчить про можливі зловживання під час підрахунку голосів.

Так, в 1994 р. до Верховної Ради з десяти пройшли сім лівих депутатів, в 1998 р. вже із шести депутатів тільки три були лівого та протестного спрямування. В 2002 р. із п’яти виборчих округів, які залишилися для Херсонської області, лише в одному перемога дісталося лівому кандидату. Відповідно, у 1998 р. два із шести депутатських місця дісталися бізнесменам, у 2002 р. бізнесменів було вже чотири з п’яти депутатів.

Сьогодні Херсонську область представляють п’ять народних депутатів.

Застосування адміністративного ресурсу завжди мало місце в історії вільних виборів на Херсонщині. Ми маємо безліч фактів незаконної агітації, погроз, підкупу, прямої фальсифікації виборів, починаючи з початку 90-х років.

Подібні факти виборчого процесу початку 90-х років були поза зони адекватного реагування демократичної громадськості у зв’язку з її організаційною слабкістю.

З другої половини 90-х років, після багатократного ділення та кадрового тасування регіональних еліт, процес застосування адміністративного ресурсу було значно ускладнено. Дуже важко його застосовувати в умовах суцільного неприйняття діючої влади як виборцями, так й окремими представниками місцевої еліти, яку відсторонили від управління, й яка частково відійшла до органів місцевого самоврядування.

Мабуть, найвищим піком у розвитку адміністративного ресурсу стало проведення Референдуму за народною ініціативою. Тоді, мабуть, було застосовані всі можливі й неможливі засоби адмінресурса – від активного маніпулювання списками голосуючих, бюлетенями, самими голосуючими, до єдиних інформаційних кампаній, фактів цензури, використання службового становища, проведенні масових агітаційних заходів за бюджетні кошти тощо. Референдум виховав ціле покоління членів дільничних виборчих комісій, які знали, що Закон можна порушити й напевно нічого за це не буде.

З того часу методи застосування адміністративного ресурсу не піддавалися особливим змінам. Головними його формами залишилися використання службового становища керівниками органів місцевої влади та місцевого самоврядування (а також керівництвом установ, підприємств, організацій) на підтримку певних політичних сил, адміністративний тиск на суб‘єктів виборчого процесу та ЗМІ.

2004 р. не приніс нового у виборчий процес.

За відомостями довготермінового спостереження, перший місяць нової виборчої кампанії був затьмарений масовими фактами саме застосування можливостей адміністративного ресурсу. А саме, - незаконним втручанням органів влади у виборчий процес, що мало наслідком порушення принципу рівності суб‘єктів виборчого процесу.

В липні найбільш розповсюдженими були порушення під час збору підписів на користь кандидата Януковича, що супроводжувалися: а) використанням службового становища та адміністративним тиском на виборців; б) різними формами обману або підкупу громадян; в) фальсифікацією підписних листів. Інші кандидати збір підписів майже не проводили.

Систематичним порушенням стало використання адміністративного ресурсу для організації агітаційних заходів на підтримку кандидата Януковича (громадських форумів, мітингів, зборів громадян) або інформування виборців про його діяльність.

Органи місцевої влади станом на липень не приділяють достатньої уваги належній організації виборчого процесу у відповідності до законодавства. Насамперед це стосується формування списків виборців, обладнання приміщень для комісій та місць для розміщення агітації.

Місцеві ЗМІ, що знаходяться під неофіційним контролем виконавчих органів влади, не забезпечують об‘єктивне висвітлення виборчої кампанії. Інформування виборців в більшості електронних ЗМІ відзначається упередженістю і тенденційністю.

Таким чином, ми можемо зробити наступні висновки:

формування сучасного адміністративного ресурсу відбулося на фоні безперервних кадрових замін керівників середньої ланки управління;

головним для збереження влади була особиста відданість та вміння вирішувати завдання вищого керівництва під час проведення виборів;

з середини 2003 р. розпочата чергова масова заміна керівників середньої ланки в обласній та в районних державних адміністраціях, що повністю може дезорієнтувати місцеву номенклатуру та загальмувати застосування під час виборів адміністративного ресурсу (“фактор страху” при заміні владних еліт не завжди спрацьовує);

з кінця 2003 р. відбулася заміна керівників силових відомств (Управлінь МВС та СБУ, обласного прокурора);

активізувався вступ чиновників, в першу чергу керівників та їх заступників до лав СДПУ(о);

після кількох звільнень та призначень стабілізувався партійний паритет між ПРУ та СДПУ(о) на рівні обласної державної адміністрації, хоча управління обласного центру контролюється представниками Партії регіонів, а районні адміністрації – СДПУ(о);

йде пошук взаємного порозуміння між представниками місцевої влади та прокомуністичною елітою, які є традиційними лідерами електоральних симпатій в області;

регіональні комунальні ЗМІ та телебачення повністю контрольовані прихильниками Віктора Януковича, що реалізується в пануванні сюжетів на телеканалах та матеріалах в газетах, які пов’язанні з життям та діяльністю прем’єр-міністра України, при цьому діяльність “Нашої України” або замовчується, або подається в негативному світлі;

в області з початком виборчої кампанії розпочалися спроби активного застосування адміністративного ресурсу, в першу чергу, під час проведення агітаційних заходів та збирання підписів на користь кандидата в Президенти В.Ф.Януковича.