План Вступ Загальна частина Поняття, предмет та система римського цивільного права
| Вид материала | Навчально-методичний посібник |
- Цивільне процесуальне право України, 797.43kb.
- Робоча навчальна програма з дисципліни Порівняльне кримінальне право Загальна та особлива, 1940.23kb.
- Методичні рекомендації з питань вивчення кримінального права для вчителів які викладають, 564.86kb.
- Основи цивільного права загальна характеристика цивільного права України, 443.74kb.
- Окремі галузі законодавства України, 2520.66kb.
- Програм а вступного іспиту з основ держави І права для вступників до магістратури, 94.78kb.
- 7. система права та система законодавства поняття та класифікація системи права. Поняття, 84.21kb.
- План: Вступ Поняття та ознаки твору. Види об’єктів авторського права та їх загальна, 1729.04kb.
- Тема 1: Цивільне право в системі галузей права України, 1126.62kb.
- Практикум з цивільного права (частина, 1819.31kb.
Міністерство аграрної політики України
Чигиринський технікум Уманського ДАУ
"Основи римського цивільного права"
Навчально-методичний посібник
для забезпечення самостійної роботи студентів заочної форми навчання із навчальної дисципліни
для спеціальності 5.060101 “Правознавство”
Номінація: Навчально-методичні матеріали для забезпечення
самостійної роботи студентів
2008
Автор Некопаненко Михайло Григорович , викладач правових
дисциплін, спеціаліст ІІ категорії
Рецензент Курілович Сергій Олександрович, викладач вищої
категорії , завідувач юридичного відділення
У навчально-методичному посібнику висвітлюються комплексно питання регулювання майнових і пов’язаних з ними особистих немайнових відносин різних груп населення Римської держави, основні принципи, головні поняття і категорії римського публічного та приватного права. Матеріали складено на основі навчальної програми курсу.
Посібник призначений для студентів юридичних відділень заочної форми навчання системи закладів вищої освіти.
Може бути використаний студентами стаціонарної форми навчання юридичних відділень, усіма, хто цікавиться історією права.
Основи римського цивільного права
План
Вступ
1. Загальна частина
1.1. Поняття, предмет та система римського цивільного права…………………………….7
1. Поняття римського цивільного права……………………………………………………………...9
2. Характеристика правових систем з яких складалось римське цивільне раво……………..…..10
3. Поділ римського цивільного права на публічне та приватне…………………………………...12
4. Роль римського права в історії права………………………………………………………….…14
5. Значення вивчення римського приватного права для сучасних юристів………………...........15
6. Рецепція римського права………………………………………………………………………....16
7. Римське право в незалежній Україні………………………………………………………….…..19
1.2. Джерела римського права………………………………………………………………..20
1. Періодизаціяримського права……………………………………………………………………..22
2. Поняття і види джерел римського права………………………………………………………....24
3. Джерела виникнення і змісту римського приватного права……………………........................25
4. Джерела правоутворення в Стародавньому Римі……………………………………………......26
5. Джерела пізнання римського приватного права………………………………………………....33
6. Кодифікація Юстиніана……………………………………………………………………………34
1. 3. Вчення про позов……………………………………………………………………..…36
1. Виникнення державного суду……………………………………………………………………..38
2. Загальне поняття про легісакційнкй, формулярний і екстраординарний
процеси…………………………………………………………………………………………..........40
3. Поняття і види позовів………………………………………………………………………….….45
4. Особливі засоби преторського захисту……………………………………………………….......49
5.Позовна давність………………………………………………………………………....................50
1.4. Особи……………………………………………………………………………………...52
1. Основний поділ населення Римської держави на вільних і рабів………………........................54
2. Суб'єкт права………………………………………………………………………………….…....55
3. Правове становище римських громадян……………………………………………………….…60
4. Правове становище латинів…………………………………………………………………….….62
5. Правове становище перегринів……………………………………………………………………64
6. Правове становище рабів…………………………………………………………………………..65
7. Правове становище вільновідпущеників……………………………………………………..…..68
8. Правове становище колонів…………………………………………………………….................69
9. Юридичні особи…………………………………………………………………………………....71
10.Опіка і піклування……………………………………………………………………....................74
1.5. Сімейні правовідносини……………………………………………………………...….76
1. Сім'я. Агнатське і когнатське споріднення……………………………………………………....78
2. Шлюб та його види……………………………………………………………………...................80
3. Правові відносини подружжя…………………………………………………………………......83
4. Правові відносини батьків і дітей. Батьківська влада.
Відносини між матір'ю і дітьми……………………………………………………………..………86
5. Відносини між матір'ю і дітьми………………………………………………………………..…89
2. Речове право
2.1. Речове та зобов’язальне право…………………………………………………………..90
1. Поняття речового і зобов'язального права……………………………………………………..…92
2. Поняття і види речей…………………………………………………………………………….....95
2.2. Володіння…………………………………………………………………………….….103
1. Поняття і види володіння……………………………………………………………………...…103
2. Виникнення і припинення володіння…………………………………………………………....107
3. Захист володіння……………………………………………………………………………..…...111
2.3. Право власності……………………………………………………………………...….115
1. Виникнення і розвиток інституту права власності в Стародавньому Римі………………..….117
2. Поняття і зміст права власності…………………………………………………….....................119
3. Види права власності………………………………………………………………………..…....123
4. Спільна власність……………………………………………………………………....................127
5. Набуття і втрата права приватної власності………………………………………………….....129
6. Захист права власності………………………………………………………………...................136
2.4. Право на чужі речі…………………………………………………………………..….140
1. Виникнення, поняття і види прав на чужі речі………………………………………………….142
2. Сервітути: поняття і види………………………………………………………………………...144
3. Земельні сервітути……………………………………………………………………………...…146
4. Особисті сервітути…………………………………………………………………………..……148
5. Виникнення, втрата і захист сервітутів……………………………………………………….…151
6. Емфітевзис і суперфіцій……………………………………………………………………….....153
7. Заставне право…………………………………………………………………………………….156
3. Зобов’язальне право
3.1. Загальне вчення про зобов’язання………………………………………………..……161
1. Поняття зобов'язання та його роль у цивільному обороті……………………………………..164
2. Підстави виникнення зобов'язань…………………………………………………………..…....170
3. Сторони в зобов'язанні……………………………………………………………………….…..172
4. Виконання зобов'язань…………………………………………………………………………....175
5. Наслідки невиконання зобов'язань…………………………………………………….……..….177
6. Забезпечення зобов'язань…………………………………………………………………………180
7. Припинення зобов'язання…………………………………………………………………….…..182
3.2. Договори……………………………………………………………………………..….185
1. Поняття та види договорів………………………………………………………….……………189
2. Умови дійсності договорів…………………………………………………………………...…..192
3. Зміст договору…………………………………………………………………………….………197
4. Тлумачення договору………………………………………………………………………...…...198
5. Укладення договору. Представництво…………………………………………….....................199
3.3. Окремі види договірних зобов’язань………………………………………………….200
1. Вербальні договори………………………………………………………………………...……..200
2. Літеральні (письмові) договори…………………………………………………….....................203
3. Реальні контракти…………………………………………………………………………………204
4. Консенсуальні контракти………………………………………………………………………...212
5. Безіменні контракти………………………………………………………………………...…….225
6. Пакти та їх види………………………………………………………………………..……..…..228
3.4. Позадоговірні зобов’язання…………………………………………………………….232
1. Зобов'язання ніби з договорів………………………………………………………....................233
2. Деліктні зобов'язання……………………………………………………………………………..240
3. Зобов'язання ніби з приватних деліктів (квазіделіктів)…………………………………..……245
4. Спадкове право
1. Основні поняття спадкового права……………………………………………………………....248
2. Основні етапи розвитку римського спадкового права……………………………………..…..251
3. Спадкування за заповітом………………………………………………………………….....….253
4. Спадкування за законом……………………………………………………………………...…..258
5. Прийняття спадщини……………………………………………………………………...……...261
6. Сингулярне наступництво……………………………………………………………………..…263
Література………………………………………………………………….……… .268
Вступ
Основи римського цивільного права, як навчальна дисципліна, займає важливе місце в системі підготовки спеціалістів— юристів.
Виникнення, чинність і розвиток римського права взагалі і римського цивільного (приватного) права зокрема пройшли тривалий і складний історичний шлях, що охоплює майже тисячолітню історію. Початком римського цивільного права прийнято вважати 449 р. до н. е., коли було прийнято перші писані закони римської держави — Закони XII таблиць. Безперечно, вважати цю дату моментом виникнення римського цивільного права і римського права взагалі можна лише умовно — як дату появи перших писаних законів. Адже право як таке виникло значно раніше, свідченням чого і є прийняття Законів XII таблиць як запису звичаєвих норм. Не слід вважати також 449 р. до н. е. датою виникнення римського права, оскільки воно розвивалося, тобто виникало, змінювалося, відмирало, протягом своєї тривалої історії. Наприклад, істотні реформи його були здійснені й Юстиніаном (імператорство Юсти-ніана 527-565 рр.), тобто у час, який можна вважати завершенням розвитку римського права.
Свого найвищого розквіту римське цивільне право досягло наприкінці республіканського періоду. Можна без перебільшення сказати, що рівень розвитку римського цивільного права, рівень правової культури Стародавнього Риму поки що залишається неперевершеним в багатьох своїх напрямах. Внаслідок своєї особливої властивості — абстрактності — воно стало придатним для використання в інших соціально-економічних умовах. Такої досконалості римське право досягло завдяки двом важливим факторам — практичній діяльності преторів і сильній, активній юриспруденції. Іншими словами, завдяки раціональному поєднанню практики і теорії юристи висловлювали своє бачення тих чи інших правових явищ, а претори втілювали їх в життя, перевіряючи на практиці їх доцільність і обґрунтованість. При цьому кожного року протягом кількох століть уточнювалось правове регулювання майнових відносин. Завдяки співдружності римським теоретикам і практикам вдалося досягти такого досконалого рівня правового регулювання майнових (і не тільки майнових) відносин, протягом багатьох століть його удосконалюючи, що воно надовго пережило своїх творців.
В умовах створення правової держави все більшої ваги набирають соціально-економічні та політичні зміни, пов'язані з переходом до ринкової економіки. Ці зміни вимагають від спеціалістів юридичного профілю знання фундаментальних понять та принципів правового регулювання, правильного їх використання на практиці.
Фундаментальну базу знань юриста поряд з іншими базовими дисциплінами складає римське цивільне право. Роль якого значно зросла на сучасному етапі.
Зараз людство мріє про створення єдиного цивільного кодексу, якщо не для всього світу, то, принаймні, для досить великого регіону, наприклад, Європи. Якщо такий кодекс колись буде створено, то немає сумніву в тому, що в його основу будуть покладені принципові засади римського цивільного права. Отже, римське цивільне право буде ще довго слугувати людству. Свого часу Стародавній Рим тричі підкоряв тодішній світ: перший раз військовою силою, другий — християнством, а третій — правовою культурою. Рецепіювавши римське цивільне право, Європа побудувала на його засадах свою цивілістику. При цьому, говорячи про римське цивільне право і римське приватне право, ми маємо на увазі те ж саме. При уточненні поняття «римське цивільне право» поняттям «римське приватне право» мається на увазі римське цивільне право як сукупність трьох його складових: цивільного права Риму, права народів і преторського права. Приклад Європи наслідували й інші частини світу.
За відомим висловленням Рим тричі покоряв світ: перший раз — своїми військовими легіонами, що поставили Італію в центр кола земель, які омивались Середземним морем; другий раз — введення християнства, яке було засноване і в Стародавній Русі; третій раз — своїм правом, яке було рецепійоване феодальною Європою, а через декілька століть стало основою десятків буржуазних кодифікацій цивільного права, нескінченним джерелом юридичних термінів, зібрання понять та визначень, зберігаючи свій авторитет і по цей день.
Вивчення римського права має практичне значення, пов'язане з бурхливим розвитком торгівлі, економічного, науково-технічного та інших видів міжнародного співробітництва, успішне здійснення яких залежить від повноти знань у галузі правових систем зарубіжних країн.
На сучасному етапі відбуваються значні зміни в праві України. Норми різних галузей права приводяться відповідно до міжнародних стандартів, які в значній мірі основані на римському праві.
Вдячне людство в особі студентів-правників та їх наставників кожного року згадує добрим словом творців римського цивільного права: творців Законів XII таблиць, численної армії державних чиновників — преторів, багатьох видатних юристів, які своїми безсмертними творами залишили глибоку вдячність в пам'яті людства. Серед них варто назвати Гая, Ульпіана, Павла, Помпонія, Модестина, Сцеволу, Сабіна, Прокула та багатьох інших. Нерукотворний пам'ятник собі створив імператор Юстиніан — за його ініціативою і була здійснена неповторна за своїм розмахом і змістом кодифікація римського цивільного права. Людство повинне завдячувати Юстиніану за спадщину у формі правової культури, яку він залишив своїм нащадкам.
Справжнім юристом, може стати лише той, хто ґрунтовно опанував цивілістику, без знання якої юрист як фахівець неможливий. її опанувати можна лише за умови хоча б елементарного ознайомлення з основами римського цивільного права. В останні роки інтерес до вивчення цього права значно збільшився — його почали вивчати в усіх юридичних навчальних закладах. Помітно зріс інтерес до цивілістики — студенти збагнули: без цивілістики немає юриста.
Римське цивільне право інтенсивно вивчається сьогодні в усьому світі. Навіть у Британії, яка, як і її колишні колонії в Північній Америці, Океанії, Південній Азії, Африці, не знала рецепції римського права, існує ґрунтовна і багата традиція романістики. Пробудився інтерес до римського приватного права в Китаї. Проте прикладного значення римське право давно не має: тільки в Південній Африці воно збереглося як субсидіарне нормативне джерело, заповнюючи прогалини в чинному праві. В країнах Західної Європи римське приватне право розглядається як можлива нормативна основа для уніфікації цивільного і торговельного законодавства. Ці тенденції відображають традиційну єдність професійної підготовки і юридичної мови учасників європейського інтеграційного процесу.
Завданням вивчення цього курсу є ознайомлення з етапами розвитку римського цивільного права, його джерелами. Вивчення положень, що регулюють майнові та зобов'язальні правовідносини.
Метою навчально-методичного посібника є сприяння доступному та зручному оволодінню матеріалом з курсу, зародженню пошукового і дослідницького інтересу під час вивчення матеріалу.
Після вивчення римського цивільного права студенти повинні.
Знати:
• історичну роль римського права та його значення для сучасного юриста;
• джерела римського цивільного права;
• особливості здійснення судочинства та види позовів;
• правове регулювання сімейних правовідносин;
• правовий статус осіб;
• правове регулювання майнових відносин;
• правове регулювання зобов'язальних відносин;
• особливості спадкового права.
Уміти:
• аналізувати правові явища;
• використовувати придбані знання при вивченні сучасного цивільного права;
• проводити порівняння римського права та сучасного цивільного права;
• вирішувати казусні ситуації.
1. Загальна частина
1.1. Поняття, предмет та система римського цивільного права
- Поняття римського цивільного права.
- Характеристика правових систем з яких складалось римське цивільне право.
- Поділ римського цивільного права на публічне та приватне.
- Значення вивчення римського приватного права для сучасних юристів.
- Рецепція римського права.
Словник маловідомих термінів та визначень
Патріархальність - застарілість, застосування як правового регулятора норм, які не відповідали новим суспільним відносинам.
Полісна замкнутість - обмеженість дії норм права межами міста-поліса.
Натуральне господарство господарство, яке базується на споживанні того, що вирощено та зроблено; відсутність торгівельного обігу і торгово-грошових відносин.
Магістрати - найвищі посадові особи часів Римської республіки і принципату (періоду ранньої імперії).
Патриціанська община - сукупність давньоримського населення, яка включала в себе три племені (латинів, сабінів, етрусків), кожне з яких у свою чергу складалося із 100 родів.
Жерці-понтифіки - замкнуте об'єднання жерців, які займалися тлумаченням норм звичаєвого права, надавали юридичну допомогу громадянам за певну Грошову винагороду і були носіями норм звичаєвого права.
Корпорація - об'єднання.
Префект Преторія — радник імператора з юридичних питань, найближчий помічник правителя, його Довірена особа.
Квіритпське право - система правових норм, які регулювали відносини серед римських громадян - кві-ритів.
Закони XII Таблиць - перший запис норм звичаєвого права Стародавнього Риму, здійснений у 451— 450 pp. до н. є.
Претор перегринів - один із магістратів республіканського періоду, який регулював цивільно-правові відносини серед негромадян, а також між ними і кві-ритами.
Едикти - (від лат. dico - говорю) - публічне оголошення римського магістрата (претора) при вступі його на посаду.
Делікт - (лат.- delictum) - правопорушення.
«Варвари» - назва походить від римлян. Цим поняттям називали всі народи, які оточували Рим і які вважалися його ворогами.
Вестготи - група германських племен.
Адаптація - пристосування.
«Швабське зерцало» - збірник права феодальної Німеччини, прийнятий у 1275 р.
Партикуляризм права - одна з характерних рис феодального права, яка полягала у розпорошеності права, існуванні різного законодавства в межах однієї держави.
Інтерпретація — своєрідне тлумачення, підхід до аналізу певного явища з іншого боку, інший погляд на щось.
Іпотека- один із засобів забезпечення виконання зобов'язань.
Лаконічний - назва походить від назви однієї з областей Стародавньої Греції — Лаконіки. Вживається в розумінні, «короткий», «точний», небагатослівний».
Юридична презумпція - аксіома правило, яке не вимагає доведення. Афоризм - крилатий вислів.
Доктрина - система поглядів.
Найуживаніші поняття і вислови з правових питань
Jus — право
Jus civile — цивільне право
Jus praetorium — преторське право
Jus gentium — право народів
Jus publicum — публічне право
Jus privatum — приватне право
Lex est, quod populus jubet atque constituit - закон - це те, що народ наказує і постановляє
Lex prospicit, поп respicit - закон не має зворотної сили
Lex semper certa est — закон завжди точний
Aequitas — справедливість
Pater families — домовладика, глава сімейства
Pater est quern nuptiae demonstrant —батько є той, на кого показує шлюб
Dominis sentit periculum — власник несе ризик випадкової загибелі речі
Prior tempore — potior jure — перший в часі — сильніший в праві
Periculum est in mora — ризик випадкової загибелі (речі) несе сторона, що припустилася прострочки
Nemo debet bis puniri pro uno delicto — ніхто не може бути покараний двічі за одне і те саме правопорушення
Gaius est pater historiae juris Romani — Гай — батько історії римського права
Jus est ars boni et aequi — право є мистецтво добра і справедливості
Omne jus vel ad personas pertinet vel ad res vel ad actiones — все право стосується або осіб, або речей, або позовів (дій)
Juris praecepta sunt haec: honeste vivere, neminem laedere, suum cuique tribuere — приписи права такі: чесно жити, нікому не шкодити, надавати кожному належне
Publicum jus est, quod ad statum rei Romanae spectat, privatum, quod ad singulorum utilitatem — публічне право охороняє інтереси держави, приватне право охороняє інтереси
окремих осіб
Publicum jus pactis privatorum mutari non potest — приватні угоди не можуть змінювати приписи публічного права
Populus Romanus partim suo proprio, partim communi omnium hominum jure utitur — римський народ користується частково своїм власним правом, частково загальним правом всіх народів
Summum jus, summa injuria — вище право — вища несправедливість (тобто право, доведене до крайнього формалізму, призводить до беззаконня)
Omne jus hominum causa constitutum est — будь - яке право встановлюється для людей (в інтересах людей)
Pacem cum hominibus, bellum cum vitiis habe — з людьми живи в злагоді, з вадами воюй.