7. система права та система законодавства поняття та класифікація системи права. Поняття та елементи структури системи права
| Вид материала | Закон |
- Основи теорії держави І права поняття та ознаки держави. Функції та механізм держави, 252.1kb.
- Програм а вступного іспиту з основ держави І права для вступників до магістратури, 94.78kb.
- Окремі галузі законодавства України, 2520.66kb.
- 1. Поняття й ознаки права як соціальної системи, 223.31kb.
- План Місце І роль права в системі соціальних норм. Поняття системи права як внутрішньої, 104.85kb.
- 1. Поняття, система, значення принципів цивільного процесуального права, їх класифікація, 199.64kb.
- План Вступ Загальна частина Поняття, предмет та система римського цивільного права, 5787.48kb.
- Тема предмет, метод, система трудового права, 4272.96kb.
- План: Вступ Поняття та ознаки твору. Види об’єктів авторського права та їх загальна, 1729.04kb.
- Тема світова валютна система, 784.3kb.
Тема 7. СИСТЕМА ПРАВА ТА СИСТЕМА ЗАКОНОДАВСТВА
- Поняття та класифікація системи права. Поняття та елементи структури системи права.
- Предмет і метод правового регулювання як вихідні критерії розподілу правових норм на галузі та інститути.
- Характеристика елементів структури системи права: галузь права та інститут права.
- Система законодавства і її співвідношення з системою права.
- Поняття та види систематизації законодавства.
1. Поняття системи права та її структури.
Система права — це комплекс взаємопов'язаних і взаємодіючих чинних юридичних норм певної держави.
Існує кілька класифікацій системи права:
1. за призначенням виділяють матеріальне і процесуальне право. Норми матеріального права безпосередньо регулюють суспільні відносини (наприклад, цивільне право, кримінальне право), тоді як норми процесуального права встановлюють порядок застосування норм матеріального права (наприклад, цивільно-процесуальне право, кримінально-процесуальне право).
^ 2. за характером регульованих відносин — приватне і публічне право.
3. за формою права — звичаєве, прецедентне, договірне і статутне (інша назва право законів, кодифіковане, декретне право) право.
Отже, структура системи права — це об'єктивно зумовлена внутрішня організація права певної держави, яка полягає в єдності й погодженості всіх юридичних норм держави та в їхньому розподілі за галузями та інститутами права.
Основними елементами структури системи права є 1) правові (юридичні) норми, 2) інститути права, 3) галузі права.
^
2. Поняття елементів системи права: галузь права та інститут права.
Критеріями розподілу норм права за галузями є предмет та метод правового регулювання.
Предмет правового регулювання — це сукупність суспільних відносин, які регулюються конкретними юридичними нормами.
Сфера регульованих суспільних відносин є широкою і різноманітною: трудові, управлінські, земельні, сімейні тощо. Їм притаманні наступні ознаки: 1) це життєво необхідні для людини відносини; 2) це вольові, цілеспрямовані (розумні) відносини; 3) це стійкі, типові, повторювані відносини; 4) це відносини, що проявляються на зовні у формі поведінки (думки, бажання і мотиви не регулюються правом).
^ Метод правового регулювання — це специфічний спосіб владного впливу держави на суспільні відносини, здійснюваний за допомогою правових норм та інших юридичних засобів.
При регулювання суспільних відносин використовуються різноманітні методи: імперативний і диспозитивний, заохочення, автономії і рівності сторін, рекомендацій, переконання і примусу.
Імперативний метод — це метод владних приписів (наказів), який заснований на відносинах субординації (підпорядкування) одних суб’єктів іншим (застосовується в кримінальному, адміністративному та ін. галузях права).
^ Диспозитивний метод — це метод, який заснований на рівності сторін і дає можливість вибору альтернативних варіантів поведінки (застосовується в галузях приватного права: цивільному, сімейному тощо).
Поняття предмету правового регулювання дає знання про те, що саме регулюється правом, а поняття методу правового регулювання дає відповідь на питання, як (яким чином, способом) держава здійснює нормативний вплив на суспільні відносини. Зазначені чинники об’єднання юридичних норм у галузі права неоднозначні, нерівноцінні: визначальним серед них є предмет правового регулювання: як регулювати залежить від того, що регулювати. Суспільні відносини суттєво відрізняються за характером, змістом та іншими ознаками, тому їх не можливо врегулювати одним і тим самим методом.
^ 3. Характеристика елементів структури системи права: галузь права та інститут права.
Галузь права — це система юридичних норм, які регулюють певну сферу суспільних відносин специфічним методом правового регулювання..
^ Основні галузі системи права України такі: конституційне (державне), адміністративне, фінансове, земельне, цивільне, сімейне, трудове, кримінальне, цивільно-процесуальне, кримінально-процесуальне, кримінально-виконавче право. Деякі вчені виділяють також кооперативне, сільськогосподарське, соціальнозабезпечувальне, адміністративно-процесуальне тощо.
Система права кожної держави, яка відображає характер і особливості суспільних відносин у ці державі, як і самі суспільні відносини є динамічною і постійно змінюється, розвивається, тобто якщо виникають нові суспільні відносини, які потребують правового регулювання, то це зумовлює виникнення нових правових норм, правових інститутів і навіть галузей права. Наприклад, не так давно виникло екологічне, космічне право. З цивільного права виділились такі галузі як господарське, житлове тощо. Оскільки окремі суспільні відносини можуть припинятися, то це зумовлює зникнення потреби в окремих правових інститутах або галузях права. Наприклад, зі зникненням колгоспів відпадає потреба в колгоспному праві.
Деякі вчені виділяють також такий необов’язковий (факультативний — вони є не у всіх галузях) елемент системи права, як підгалузь права — це частина певної галузі права, що об’єднує правові норми та інститути, які регулюють суспільні відносини, що мають самостійне значення. Наприклад, цивільне право складається з підгалузей права власності, зобов’язального, спадкового, авторського права, фінансове — з банківського і податкового права і так далі.
Інститут права — це система юридичних норм, які регулюють певну групу однорідних суспільних відносин.
Інститути права поділяються на галузеві, які регулюють певні відносини в межах однієї галузі права (наприклад, в межах конституційного права можна виділити інститут президента, Верховної Ради тощо), та міжгалузеві, які регулюють відносини, що є предметом різних галузей права (наприклад, інститут власності, норми якого містяться в конституційному, цивільному, кримінальному, земельному та ін. галузях права, інститут відшкодування шкоди тощо) .
^
3. Поняття системи законодавства і її співвідношення з системою права.
Система законодавства — це система всіх упорядкованих певним чином нормативно-правових актів даної держави.
^ Структура системи законодавства — це комплекс взаємопов'язаних і взаємодіючих чинних нормативно-правових приписів, що вміщені в нормативно-правових актах, який виражається в їхній єдності й узгодженості, а також у розподілі за галузями, інститутами та іншими групами законодавства.
^ Структура системи законодавства має два основних різновиди:
1. горизонтальна, тобто галузева (розподіл НПА за предметом правового регулювання);
2. вертикальна, тобто субординаційна або ієрархічна (розподіл НПА за певними групами залежно від юридичної сили (закони і підзаконні НПА).
Крім того, у федеративних державах система законодавства структурується на законодавство суб’єктів федерації та федеральне законодавство.
^ Cистема права і система законодавства співвідносяться, як зміст і форма його виразу.
Право і законодавство тісно взаємопов'язані, але не тотожні правові явища. ^ Відмінність між системою права і системою законодавства полягає:
1. Первинним елементом системи права є правова норма, а системи законодавства — нормативно-правовий припис.
2. Система права формується об'єктивно, а система законодавства є результатом цілеспрямованої діяльності певних суб'єктів і тому залежить також від інтересів держави, потреб юридичної практики, рівня розвитку юридичної науки, законодавчої техніки.
3. Система права має тільки галузеву структуру, а система законодавства крім галузевої ще й ієрархічну, а у федеративних державах і федеративну структуру.
4. Галузі законодавства не завжди співпадають з галузями права. Можливі три варіанти: 1) галузь права є, а галузі законодавства немає (фінансове право, право соціального забезпечення). Такі галузі не кодифіковані, а діючі у цій сфері нормативний матеріал розкиданий по різних НПА, що потребує систематизації. 2) галузь законодавства існує без галузі права (митне законодавство). 3) ідеальний варіант, коли галузь законодавства співпадає з галуззю права (трудове, цивільне, кримінальне право).
5. Норми галузі права відрізняються високим ступенем однорідності, оскільки розподіляються за предметом і методом правового регулювання. Галузі законодавства виділяються тільки за предметом правового регулювання і не мають єдиного методу.
^
4. Поняття та види систематизації законодавства.
Наявність значної кількості нормативно-правових актів, які складають систему законодавства, розбіжність у часі їхнього прийняття та суб'єктах, що приймають їх, обумовлюють необхідність діяльності з їхнього впорядкування, погодження, усунення протиріч, тобто систематизації.
Систематизація законодавства — це діяльність з впорядкування чинних нормативно-правових актів у єдину узгоджену систему, з метою забезпечення ефективного правового регулювання.
^ Систематизація спрямована на: 1) досягнення внутрішньої єдності юридичних норм, тобто на усунення колізій і прогалин, в результаті чого підвищується ефективність законодавства; 2) впорядкування правового матеріалу, розміщення його за певними розділами і рубриками, тобто класифікацію, що забезпечує зручність користування законодавчим масивом.
Систематизація здійснюється трьома способами: інкорпорацією, кодифікацією та консолідацєю.
Інкорпорація — це об'єднання групи чинних нормативно-правових актів в одному збірнику за певним критерієм (хронологічним, тематичним тощо) без зміни їхнього змісту.
^ Види інкорпорації:
1) За юридичною значимістю:
- офіційна інкорпорація — тобто впорядкування нормативно-правових актів шляхом видання правотворчими або уповноваженими їхнім рішенням компетентними органами збірників чинних нормативно-правових актів (наприклад, публікація законів у Відомостях ВР України, внесення змін та доповнень);
- неофіційна інкорпорація — це підготовка і видання збірників чинних нормативно-правових актів неправотворчими органами держави або іншими організаціями чи особами.
2) ^ За обсягом: загальна (генеральна), галузева, міжгалузева, спеціальна (за окремими інститутами однієї галузі права).
3) За критерієм об'єднання нормативно-правових актів: предметна, тобто за предметом регулювання; хронологічна (за часом видання нормативно-правових актів); суб'єктна (залежно від органу, який видав акти).
Кодифікація — це змістовна переробка, узгодження й об'єднання певної групи юридичних норм, пов'язаних спільним предметом правового регулювання, в єдиному нормативному акті.
Тобто, це впорядкування правових норм, яке супроводжується переробкою їхнього змісту, з відміною одних і прийняттям інших норм права, що можливе лише у процесі правотворчості. В результаті кодифікації видається єдиний, логічно і юридично цільний, нормативно-правовий акт. Тому кодифікація завжди має офіційний характер і може проводитися тільки правотворчим органом.
- Види кодифікації:
1) За обсягом:
- загальна, в результаті якої утворюється кодифікований нормативний акт з основних галузей права (Звід законів);
- галузева, яка охоплює нормативно-правові акти певної галузі законодавства (основи законодавства, кодекси);
- міжгалузева та підгалузева (інституційна), що, відповідно, розповсюджується на кілька галузей (Повітряний кодекс) чи інститутів (Митний кодекс).
2) ^ За формою виразу: основи (головні засади) законодавства; кодекси; положення; статути.
Консолідація — вид систематизації в процесі якого кілька актів об’єднуються в новому документі.
В процесі консолідації правотворчим органом створюється новий НПА, який повністю замінює попередні; усі нормативні положення раніше прийнятих актів об’єднуються в ньому без змін, хоча, як правило здійснюється їх редакційна правка: усуваються суперечності, повтори тощо.
В країнах романо-германської правової системи консолідація виконує лише допоміжну роль (усуває множинність НПА, їх надзвичайну роздробленість, дублювання). Проте, вона активно використовується у країнах загального права.