Аналіз теми тижня: урок
| Вид материала | Урок |
Содержание3.1.1. Аналіз теми тижня: саміт снд у душанбе – початок нової газової війни україни з росією? |
- Європейський союз, 1599.85kb.
- Європейський союз, 2539.57kb.
- Європейський союз, 1709.95kb.
- Європейський союз, 2304.12kb.
- Європейський союз, 2290.42kb.
- Європейський союз, 1546.58kb.
- Європейський союз, 1460.93kb.
- Європейський союз, 4830.63kb.
- 1.європейський союз, 1339.58kb.
- Самостійне вивчення та опрацювання теми: Аналіз ресурсного потенціалу підприємства, 156.41kb.
3.1.1. АНАЛІЗ ТЕМИ ТИЖНЯ: САМІТ СНД У ДУШАНБЕ – ПОЧАТОК НОВОЇ ГАЗОВОЇ ВІЙНИ УКРАЇНИ З РОСІЄЮ?
2-3 вересня в м. Душанбе відбулось чергове засідання Ради глав держав СНД, якому передувала зустріч Ради міністрів закордонних справ (РМЗС) країн-учасниць СНД. Порядок денний наради РМЗС включав 16 питань. Крім того, під час зустрічі було запропоновано розглянути ще 2 питання додатково. Глави МЗС країн-учасниць СНД схвалили підготовлену аналітичну доповідь «Підсумки діяльності СНД за 20 років і завдання на перспективу», а також дали схвальну позитивну оцінку успішному виконанню «Плану основних заходів з реалізації Концепції подальшого розвитку СНД».
Учасники зустрічі відзначили роль СНД у подальшому розвитку і поглибленні регіонального співробітництва, позитивно оцінили роботу головуючого в об’єднанні Таджикістану, а також внесли зміни і доповнення до низки чинних багатосторонніх угод.
Під час зустрічі Президент України В.Ф. Янукович заявив про важливість існування СНД як успішного майданчику в організації ефективної торгівельно-економічної співпраці України з іншими державами. Кожна з країн-учасниць СНД цього року відзначала 20-річчя своєї державної незалежності і в даному контексті Президент пригадав активне формування міжнародної правової бази між країнами. На думку В.Ф. Януковича сьогодні країнам слід розглядати ідею створення Зони вільної торгівлі на теренах СНД, яка би діяла згідно засад і принципів СОТ.
Однак, не лише питанням економічної співпраці було приділено увагу. Для української і російської сторін саміт СНД в Душанбе відзначився значним погіршенням відносин і критичними зауваженнями з приводу можливого розформування української компанії «Нафтогаз», що фактично може призвести до розриву контракту щодо поставок газу з Росії від 2009 р. Президент Російської Федерації Д.А. Медведєв взагалі відмовився від зустрічі з Президентом України В.Ф. Януковичем, пояснивши це можливостями обговорити питання в рамках роботи саміту. Результатом такої жорсткої політики ігнорування української позиції стали нещодавні спроби Києва зменшити ціну на російський газ, а також ідея реорганізації українського «Нафтогазу», що і викликало негативну оцінку Москви.
Варто згадати, що лише протягом минулого року президенти Росії і України провели десять робочих зустрічей, на відміну від поточного року, який позначився лише квітневою зустріччю в рамках Київського саміту з питань ядерної безпеки, а також неофіційної зустрічі В.Ф. Януковича і Д.А. Медведєва в Сочі. Заплановану на червень зустріч у Москві теж було відмінено. Наприкінці липня президенти мали відвідати гонки «Формули -1» у Вишгороді, а також прийняти парад двох флотів у Севастополі. Катастрофа пасажирського лайнера «Булгарія» стала офіційною причиною відмови Президента Росії прилетіти до Криму, хоча політичні реалії вказують на інше.
Українська сторона намагається зменшити ціну закупівлі російського газу, тим самим припинивши дію газових угод 2009 року. Москва, в свою чергу, погоджується на поступки в газовому ціноутворенні лише за умов злиття «Нафтогазу» з російським «Газпромом», а також участі України в Митному союзі. Київ активно готується до грудневого саміту «Україна-ЄС», демонструючи тим самим чітку зацікавленість щодо участі в зоні вільної торгівлі з ЄС, а ідея створення нової державної газової компанії означатиме укладання нової угоди щодо постачання російського газу до України. Відомо, що для російської сторони така позиція офіційного Києва є неприйнятною і Москва наполягає на безумовному виконанні укладених угод, а також виключенні можливості їх перегляду в односторонньому порядку. Російська Федерація заявила про готовність захищати свої інтереси в судових інстанціях, в той час як Україна вбачає передачу справи до Стокгольмського арбітражного суду останніми аргументами в газовій суперечці.
Кількома днями пізніше, під час відкриття першої лінії газопроводу «Північний потік» премєр-міністр В.В. Путін заявив, що новий російський трубопровід по дну Балтійського моря позбавить Росію від «диктату транзитних держав».
Як бачимо, дещо півзабуті «газові війни», характерні для часів «помаранчевого часу 2005-2007 рр.», повернулись і в кабінети проросійськи налаштованих можновладців України. Укладаючи Харківські угоди минулого року, Укладаючи Харківські угоди минулого року, Президент України навряд чи усвідомлював фатальну стратегічну поразку. Йому здавалося, що продовження терміну перебування Чорноморського флоту РФ у Севастополі в обмін на обіцянки переглянути ціну на газ назавжди знімуть суперечності в українсько-російських відносинах.
Бажання Росії провести «білоруський варіант» в Україні, згідно з яким Київ мав би передати контрольний пакет акцій вітчизняної ГТС в обмін на входження до Митного союзу, натикається на відсутність підтримки як у населення, так і у політичних кіл України. Нещодавня пропозиція В.Ф. Януковича щодо участі України в побудові «Південного потоку» навряд чи має шанси стати останнім аргументом у справі щодо газового ціноутворення. Російська сторона зайняла позицію ігнорування інтересів українських партнерів, яскравим прикладом чого і стала відмова Президента РФ проводити зустріч з українським колегою під час саміту СНД у Душанбе.
Відомо, що на початку 2005 року, одразу після перемоги прозахідних демократичних сил в України, Росія так само «розіграла газову карту», дискредитувавши відповідальність Києва в транспортуванні газу до Європи, що лише прискорило побудову «Північного потоку» в обхід України.
У даній ситуації Україні навряд чи варто займати вичікувальну позицію, побоюючись втратити своє політичне реноме на Заході. Держава повинна використовувати заплановані заходи як платформу щодо прояснення чіткості своєї позиції, аргументаційної бази, з метою остаточного закріплення своєї надійності і передбачуваності дій. У будь-якому разі, приєднання України до Енергетичного Співтовариства 1 лютого п.р., а також підписання Спільної заяви щодо модернізації ГТС вже створюють достатнє підґрунтя для забезпечення своїх прав і інтересів. Бажання північного сусіда представити офіційний Київ у не найкращому світлі врешті-решт може зіграти і проти Москви, яка такими діями лише більше підштовхне Україну до Європи.