Удк 342. 84(477)(082) ббк 67. 9 (4укр) 400
| Вид материала | Документы |
- Конспект лекцій Чернівці Чернівецький національний університет 2011 удк 502. 14 (477)(07), 2568.87kb.
- Методические рекомендации Москва ● 2010 удк 347. 962: 342. 7 Ббк 67. 721-91: 67. 400., 952.68kb.
- Сборник статей Часть II москва 2011 удк 347. 963+342. 7 Ббк 67. 721-91+67. 400., 1903.81kb.
- Ббк 67. 9(4Укр)304 + 67. 9(4Укр)303 П61, 5823.58kb.
- Ю. К. Базанов Права человека и защита персональных данных Киев 2000 удк 342. 721: 681, 4681.12kb.
- Рафаел папаян, 3846.74kb.
- Удк 347(477)(075. 8) Ббк, 10761.64kb.
- Регушевський Едуард Євгенович удк 342. 7 (477) Конституційно-правові гарантії політичних, 310.91kb.
- Научно-методическое пособие Москва ● 2009 удк 347. 962: 342. 9 Ббк 67. 721-91: 67., 1444.75kb.
- Удк 334. 012. 64(477. 74) Михайлюк, 193.78kb.
179
СТАВНІЙЧУК М.І., БУРЧЯ.М., МАКАРЕНКО Л.А.
вимог статті 43 Закону; хто здійснював транспортування документів (частини п'ятнадцята, шістнадцята статті 43 Закону) та їх передачу до територіальної виборчої комісії. Якщо при цьому будуть виявлені порушення Закону, територіальна виборча комісія в межах своєї компетенції приймає відповідне рішення (у формі постанови), яке долу-чається до протоколу безперервного засідання.
Відповідно до частини п'яті Іадцятої статті 43 та частини п'ятої статті 44 Закону України «Про вибори Президента України» зі змінами, внесеними Законом України «Про внесення змін до Закону України «Про вибори Президента України» від 8 вересня 1999 року, дільнична чи територіальна виборча комісія відразу після підписання протоколу про підсумки голосування відповідно у виборчій дільниці, в територіальному виборчому окрузі видає присутнім на засіданні кандидатам у Президенти України або їх довіреним особам чи офіційним спостерігачам копії протоколу на їх прохання (пропозицію). Тому Центральна виборча комісія в Роз'ясненні, затвердженому постановою від 25 жовтня 1999 року № 372, встановила порядок видачі копій протоколів дільничних і територіальних виборчих комісій. Згідно із цим Роз'ясненням видача копії протоколу про підсумки голосування фіксується в журналі реєстрації вихідних документів у територіальній чи дільничній виборчій комісії і копія відразу видається під розписку кандидатам або їх довіреним особам чи офіційним спостерігачам.
Порядок встановлення підсумків голосування та результатів виборів народних депутатів України (в одномандатних виборчих округах), складання протоколів Центральна виборча комісія роз'яснювала у Методичних рекомендаціях, схвалених постановою від 14 січня 1998 року №7.
Про порядок підрахунку голосів, складення протоколу сільської, селищної, районної, районної у місті, міської, обласної комісій та комісії Автономної Республіки Крим з всеукраїнського референдуму Центральна виборча комісія дала роз'яснення у постанові від 9 березня 2000 року № 32. У цій постанові Центральна виборча комісія зазначила, що згідно зі статтею 10 Закону України «Про всеукраїнський та Місцеві референдуми» члени комісій із всеукраїнського референдуму, ЯК1 вчинили підлог документів з всеукраїнського референдуму, свідомо ІІе правильний підрахунок голосів, порушили таємницю голосування а&° допустили інші порушення Закону, несуть встановлену законами УкР їни відповідальність.
Особливості забезпечення реалізації права голосу громадян України...
форми протоколів комісії Автономної Республіки Крим, обласних, Київської та Севастопольської міських, районних, міських, районних у містах, селищних, сільських, дільничних комісій з всеукраїнського референдуму про результати підрахунку голосів Центральна виборча комісія встановила постановою від 29 березня 2000 року № 44.
З метою забезпечення оперативного узагальнення відомостей про хід та підсумки голосування, а також повторного голосування, встановлення результатів виборів Президента України Центральна виборча комісія приймала відповідні постанови від 15 жовтня 1999 року № 359 та від 5 листопада 1999 року № 424, якими передбачався порядок передачі оперативної інформації виборчими комісіями про хід та підсумки голосування, встановлення результатів виборів Президента України. На виконання зазначених постанов передача оперативної інформації з територіальних виборчих комісій у день виборів здійснювалася засобами телеграфного, телефонного та модемного зв'язку. Результати обробки протоколів дільничних виборчих комісій про підсумки голосування за їх надходженням до автоматизованої системи у день виборів передавалися до Центральної виборчої комісії з 24 години кожні ЗО хвилин, а для забезпечення надійності передачі цих даних роздруковувалися та передавалися кожні 90 хвилин до Центральної виборчої комісії телеграфним зв'язком.
Після складення протоколу про підсумки голосування по територіальному виборчому округу голови територіальних виборчих комісій терміново подавали до Центральної виборчої комісії телеграфним зв'язком повідомлення № 6 про підсумки голосування по територіальному виборчому округу за встановленою формою, затвердженою постановою Комісії від 19 серпня 1999 року № 189.
Відповідно до Закону України «Про вибори Президента України» перший примірник протоколу територіальної виборчої комісії разом 3 протоколами всіх дільничних виборчих комісій негайно (не пізніше 12 години) надсилався до Центральної виборчої комісії, їх доставка забезпечувалася Державним підприємством спеціального зв'язку.
На нашу думку, з урахуванням практики застосування виборчого законодавства вимогу закону щодо передачі до Центральної виборчої к°місії протоколів дільничних виборчих комісій доцільно було б виручити, оскільки вона значно ускладнює роботу Центральної вибор-ч°ї комісії.
181
СТАВНІЙЧУКМ.І., БУРЧЯ.М., МАКАРЕНКО Л.А.
Результати виборів Президента України по єдиному загальнод жавному одномандатному виборчому округу встановлює Централ, виборча комісія не пізніш як у п'ятиденний строк після дня виборів підставі протоколів територіальних виборчих комісій та протоколів л-льничних виборчих комісій, утворених при представництвах У країн за кордоном, про що складається відповідний протокол. Форми прот0. колів Центральної виборчої комісії про результати виборів по єдиної загальнодержавному одномандатному виборчому округу по виборах Президента України Центральна виборча комісія встановила постановою від 5 листопада 1999 року № 425. Відомості, які має містити протокол, зазначені в частині першій статті 45 Закону України «Про вибори Президента України».
Результати виборів народних депутатів України в багатомандатному загальнодержавному виборчому окрузі Центральна виборча комісія встановлює на підставі протоколів окружних виборчих комісій, про що складається відповідний протокол, який має містити відомості, передбачені частиною четвертою статті 42 Закону України «Про вибори народних депутатів України».
Результати виборів народних депутатів України в одномандатних виборчих округах встановлює окружна виборча комісія на підставі протоколів дільничних виборчих комісій, про що складається відповідний протокол з урахуванням відомостей та вимог, передбачених частинами першою, другою статті 43 Закону України «Про вибори народних депутатів України». Зокрема, в Законі про вибори народних депутатів України необхідно передбачити, що окружна виборча комісія на підставі протоколу про результати виборів в одномандатному виборчому окрузі приймає одне з рішень про результати виборів депутатів в одномандатному виборчому окрузі, а саме: про визнання депутата обраним; про визнання виборів такими, що не відбулися; про повторне голосування; про визнання виборів депутатів недійсними. Це рішення оформлюється у формі постанови окремо від протоколу окружної виборчої комісії про результати виборів в одномандатному виборчому окрузі.
Результати всеукраїнського референдуму встановлює Центральна виборча комісія на підставі протоколів комісії Автономної Республіки Крим, обласних, міських міст Києва та Севастополя комісій з всеукраїнського референдуму, про що складається відповідний протокол. Відомості, що має містити протокол, та вимоги до його складай"
ивості забезпечення реалізації права голосу громадян України...
Законі України «Про всеукраїнський та місцеві референдум» чі- це виписані, що потребує відповідних доповнень до законодавст- з цих питань.
Порівняльний аналіз виборчого законодавства зарубіжних країн •пказує досить цікавий спосіб перевірки виборчої документації, скла-еної за результатами голосування на дільницях, у відповідних окру-аХ Такі перевірки можуть проводитися вибірково па підставі жеребкування. Запровадження такого механізму перевірки результатів виборів і референдумів в українському законодавстві про вибори і референдуми зміцнило б довіру громадян, зокрема до діяльності виборчих комісій, комісій з референдуму та й, власне, до результатів виборів, референдумів в цілому.
Таким чином, проведений аналіз та узагальнення практики застосування положень чинного законодавства України про порядок організації голосуванні та підрахунку голосів виборців, громадян і встановлення підсумків голосування та результатів виборів Президента України, народних депутатів України, всеукраїнського референдуму, складання протоколів про підсумки голосування і результати виборів Президента України, народних депутатів України, всеукраїнського референдуму дає підстави стверджувати, що зазначені положення законодавства потребують певного вдосконалення. Ці положення законодавства повинні передбачити більш упорядковану, порівняно з чинним законодавством України про вибори і всеукраїнський референдум, процедуру голосування, підрахунку голосів виборців, громадян і встановлення підсумків голосування та результатів виборів Президента України, виборів народних депутатів України як у багатомандатному загальнодержавному виборчому окрузі, так і в одномандатних виборчих округах, а також всеукраїнського референдуму.
182
183
т
РЯБЕЦЬ М. М.
Голова Центральної виборчої комісії, заслужений юрист України
ШЕВЧЕНКО 6.Г.
начальник управління
планування та фінансового контролю
Секретаріату Центральної виборчої комісії,
заслужений економіст України
ВОВК О. Н. радник Голови Центральної виборчої комісії
ФІНАНСУВАННЯ ВИБОРІВ І РЕФЕРЕНДУМІВ ЗА 4*
РАХУНОК КОШТІВ ДЕРЖАВНОГО БЮДЖЕТУ: І
ПРАВОВЕ РЕГУЛЮВАННЯ І ПРАКТИКА 1
До набуття незалежності України, тобто до 1991 року, всі виборчі комісії - від Центральної виборчої комісії по виборах до Верховної Ради Української РСР до дільничної виборчої комісії - працювали на громадських засадах.
У 50 - 70-х роках минулого століття вибори до Верховної Ради Української РСР проводилися на підставі Положення про вибори до Верховної Ради Української РСР, затвердженого Президією Верховної Ради Української РСР від 12 грудня 1950 року, до якого вносилися зміни і доповнення у 1954, 1958, 1963 та 1966 роках. Відповідно до цього Положення «витрати, зв'язані з проведенням виборів до Верховної Ради Української РСР, провадяться за рахунок держави»1.
Інших положень, що визначали б порядок фінансування виборчої кампанії, розпорядника коштів, звітність та здійснення контролю за їх використанням тощо, зазначеним нормативним документом не передбачалося. Зокрема, Центральна виборча комісія та окружні виборчі комісії по виборах до Верховної Ради Української РСР не наділялися правом розпоряджатися коштами, що виділялися з державного бюджету на підготовку та проведення виборів.
Вищезазначеним Положенням не було віднесено до повноважень Центральної виборчої комісії і складання та затвердження коштори-
' Положення про вибори до Верховної Ради Української РСР. - К.: Політвидав України, 1975. - 21 с.
184
су видатків на виготовлення виборчої документації, на оплату праці членів виборчих комісій тощо.
Положенням про вибори до Верховної Ради Української РСР встановлено, що лише «голова або секретар дільничної виборчої комісії звільняється від основної роботи за два тижні до виборів зі збереженням заробітної плати по основному місцю роботи».1 Це Положення було чинним до прийняття Конституції Української РСР у 1978 році, після чого були розроблені і прийняті закони Української РСР про вибори до Верховної Ради Української РСР та про вибори депутатів місцевих рад народних депутатів. Проте і з прийняттям цих виборчих законів порядок фінансового та матеріально-технічного забезпечення виборчих кампаній залишався незмінним аж до прийняття 27 жовтня 1989 року Закону Української Радянської Соціалістичної Республіки «Про вибори народних депутатів Української РСР». Цим законодавчим актом до повноважень Центральної виборчої комісії по виборах до Верховної Ради Української РСР було віднесено функцію щодо «розподілу коштів по виборчих комісіях»,2 а кандидати у народні депутати на час проведення зустрічей з виборцями, виступів на передвиборних зборах, по телебаченню і радіо мали право звільнятися від виконання виробничих або службових обов'язків зі збереженням середньої заробітної плати за рахунок коштів, що виділяються на проведення виборів, а також на безплатний проїзд на всіх видах транспорту (за винятком таксі) в межах відповідного виборчого округу. Проте механізм реалізації цих положень законодавче не був врегульований.
Дещо ширше визначені повноваження Центральної виборчої комісії та окружних виборчих комісій Законом України «Про вибори народних депутатів України», прийнятим 18 листопада 1993 року. Зокрема, Центральна виборча комісія «встановлює порядок використання коштів на проведення виборів і розподіляє їх по виборчих комісіях та відповідних місцевих радах».3
Крім того, Центральна виборча комісія мала право формувати централізований виборчий фонд, а окружна виборча комісія - виборчий фонд окружної виборчої комісії. При цьому, відповідно до Закону ці
' Положення про вибори до Верховної Ради Української РСР.- К.: Політвидав України, 1975.-21 с.
2 Відомості Верховної Ради Української РСР, 1989, № 45, ст.626. ] Відомості Верховної Ради України, 1993, № 48, ст. 455.
185
РЯБЕЦЬ М.М., ШЕВЧЕНКО В.Г., ВОВК О.Н.
комісії у п'ятиденний строк після їх утворення повинні були повідомляти рахунок, на який могли вноситися пожертвування до зазначених виборчих фондів, давати роз'яснення щодо права громадян та юридичних осіб вносити пожертвування до них.
Згаданим Законом дещо розширено право виборчих комісій щодо звільнення членів цих комісій на період виборчої кампанії від виконання виробничих або службових обов'язків за основним місцем роботи та змінено порядок оплати праці звільнених на час виборчої кампанії членів комісій.
За рішенням виборчої комісії, яке затверджувалося комісією вищого рівня, могли звільнятися на період виборчої кампанії голова, заступник голови, секретар, окремі члени виборчої комісії від виконання виробничих або службових обов'язків за основним місцем роботи. Оплата їх праці здійснювалася в обсязі середньої заробітної плати за один із останніх трьох місяців пропорційно часу роботи в комісії. Заробітна плата виплачувалася за основним місцем роботи з наступною компенсацією виплачених коштів підприємству, установі, організації з державного бюджету. Проте законодавче не було встановлено порядку розрахунків за роботу членів комісій - пенсіонерів та непрацюючих.
Безперечно, така система розрахунків лише ускладнювала порядок фінансування виборчої кампанії, призводила навіть до конфліктних ситуацій.
Законом «Про вибори народних депутатів України» 1993 року, на відміну від попередніх законів, було визначено порядок фінансування передвиборної агітації як за рахунок коштів державного бюджету (централізованого виборчого фонду), так і за рахунок коштів власного виборчого фонду.
Лише з прийняттям Законів України «Про вибори народних депутатів України» (24 вересня 1997 року), «Про вибори Президента України» (5 березня 1999 року) та спеціального - «Про Центральну виборчу комісію» (17 грудня 1997 року) було більш предметне врегульовано порядок фінансування виборів народних депутатів, Президента України, всеукраїнського референдуму та повноваження Центральної виборчої комісії, окружних (територіальних) виборчих комісій, комісій з всеукраїнського референдуму при вирішенні цих питань.
Чинним законодавством про вибори і референдуми встановлено,
186
фінансування виборів і референдумів.
що підготовка та проведення виборів Президента України, народних депутатів України і всеукраїнських референдумів фінансується за рахунок коштів Державного бюджету України відповідно до кошторисів, сформованих та затверджених Центральною виборчою комісією. Парламент України зробив спробу дещо вдосконалити врегулювання правовідносин у сфері фінансування виборів і референдумів у Законі України «Про Центральну виборчу комісію». Відповідно до статті 16 цього Закону Комісія формує кошторис, розподіляє кошти, що виділяються з Державного бюджету України на фінансове забезпечення підготовки та проведення виборів і всеукраїнських референдумів, діяльності комісій, визначає порядок обліку надходження та витрат бюджетних коштів, встановлює форми фінансового звіту виборчих комісій та комісій з всеукраїнського референдуму про використання бюджетних коштів, контролює правильне та цільове використання зазначених коштів.1
Аналізуючи чинне законодавство щодо фінансового забезпечення виборів і референдумів за рахунок коштів державного бюджету, слід відзначити неоднозначність викладу багатьох його положень. Так, фінансове та матеріально-технічне забезпечення виборів Президента України визначено статтею 21 Закону України «Про вибори Президента України», відповідно до якої витрати на підготовку і проведення виборів Президента України здійснюються Центральною виборчою комісією відповідно до затвердженого нею кошторису в межах коштів, передбачених на вибори в Державному бюджеті України. У разі несвоєчасного виділення бюджетних коштів для фінансування виборів Національний банк України за зверненням Центральної виборчої комісії у триденний строк надає їй безвідсоткові кредити в межах коштів, передбачених Державним бюджетом України на проведення виборів, та в розмірах, визначених Центральною виборчою комісією. Гарантом повернення кредиту є Міністерство фінансів України. Надані кредити повертаються Національному банку України в порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України, за рахунок коштів Державного бюджету України не пізніш як через три місяці після їх одержання.2
' Парламент України: вибори • 98: Інформ.-аналіт. вид. 4.1 / Центральна виборча комісія.- К., 1998.- С.98.
2 Вибори Президента України 1999: Інформ.- аналіт.вид. /Центральна виборча комісія.- К., 2000.- С.47.
187
РЯБЕЦЬ М.М., ШЕВЧЕНКО В.Г, ВОВК О.Н.
Щ
•в.
Фінансування виборчої кампанії по виборах народних депутат-України врегульовано положеннями розділу VI та іншими статтях Закону України «Про вибори народних депутатів України». Відпон-дно до статті 36 зазначеного Закону фінансування роботи виборци комісій здійснюється за рахунок коштів Державного бюджету Укря" ни, що передаються в розпорядження Центральної виборчої комісії Ці кошти використовуються Центральною виборчою комісією відпо-відно до ухваленого нею кошторису витрат.1
Крім того, Центральна виборча комісія, основні повноваження якої щодо виборів народних депутатів України визначено статтею 11 цьо. го Закону, розробляє і затверджує кошторис витрат на підготовку та проведення виборів народних депутатів України, встановлює порядок використання коштів, вирішує питання матеріально-технічного забезпечення підготовки та проведення виборів, здійснює контроль за цільовим використанням коштів.2
Розподіл коштів між дільничними виборчими комісіями відповідно до пункту 12 статті 12 Закону здійснює окружна виборча комісія, яка відповідно до частини 6 статті 10 цього Закону є юридичною особою.
Порядок фінансування референдумів визначено статтею 11 Закону України «Про всеукраїнський та місцеві референдуми», відповідно до якої підготовка і проведення всеукраїнського референдуму здійснюється за рахунок коштів державного бюджету, а місцевих референдумів - відповідних місцевих бюджетів.
Зазначеними вище нормами законодавчих актів про вибори і референдуми врегульовано лише окремі етапи фінансового забезпечення виборчих процесів, тому чимало питань щодо фінансування виборів народних депутатів України, Президента України, всеукраїнських референдумів залишаються невизначеними.
Окремі положення чинних законів про вибори і референдуми не відповідають, а то і суперечать іншим законодавчим актам.
Так, стаття 21 Закону України «Про вибори Президента України» щодо надання Національним банком України кредиту Центральній
усування виборів і референдумів...
' Парламент України: вибори - 98: Інформ.-аналіт. вид. 4.1 / Централь, виборча комісія.- К., 1998.- С.59. 2 Там само.
188
борч "
комісії в разі несвоєчасного виділення бюджетних коштів
-шансу вання виборів залишається лише декларацією, оскільки За-11 юм України «Про Національний банк України», прийнятим пізні-
ніж Закон України «Про вибори Президента України», заборонявся надавати прямі кредити як у національній, так і в іноземній ва-юті на фінансування витрат Держаного бюджету України.1
Незважаючи на те, що підготовка та проведення виборчої кампанії як по виборах народних депутатів України, так і по виборах Президента України фінансується за рахунок Державного бюджету України, законодавство не встановлює порядку та строків виділення коштів з державного бюджету, порядку розподілу планових асигнувань між виборчими комісіями, що є юридичними особами, фінансування виборчих комісій другого та третього рівнів.
Надаючи окружним виборчим комісіям статусу юридичної особи, Закон України «Про вибори народних депутатів України» не визначає порядку реєстрації їх як юридичних осіб у територіальних органах статистики та виведення з Єдиного державного реєстру підприємств і організацій після закінчення повноважень цих комісій.
Варто привернути увагу також до законодавчого врегулювання питань оплати праці членів виборчих комісій, комісій з всеукраїнського референдуму та осіб, які залучаються до роботи у цих комісіях.
Законами України про вибори народних депутатів України, Президента України та про референдуми визначено, що за рішенням відповідних комісій голова, заступник голови, секретар або інші члени комісій на період виборчої кампанії, підготовки і проведення референдуму можуть бути звільнені від виробничих або службових обов'язків за основним місцем роботи. До роботи в комісії можуть залучатися пенсіонери та особи, які тимчасово не працюють, а також спеціалісти для організаційного, правового, технічного забезпечення діяльності комісії.
Водночас положеннями зазначених законів неоднозначне врегульовано порядок оплати праці звільнених на період виборчої кампанії членів виборчих комісій та комісій з референдуму і зовсім не встановлено порядку оплати праці залучених до роботи в комісіях спеціалістів та технічних працівників.