Удк 342. 84(477)(082) ббк 67. 9 (4укр) 400

Вид материалаДокументы

Содержание


Гашицький о.в., шапоренко і.с.
Гашицький о.в., шапоренко і.с.
Гашицькийо.в., шапоренкоі.с.
Гашицький о.в., шапоренко і.с.
Подобный материал:
1   ...   27   28   29   30   31   32   33   34   35

У Міжнародному пакті про громадянські та політичні права (стаття 25) вжито термін «справжні вибори». Аналізуючи це визначення, практики, науковці, зокрема Голова Центральної виборчої комісії Російської Федерації Вешняков О.А., дійшли висновку, що «справжні вибори - це вибори, що виявляють вільно виражену волю народу і забезпечують її здійснення»1. Поряд з тим, Вешняков О. А. також вважає актуальною проблему кодифікації міжнародно-правових норм у галузі виборчого права та пропонує конкретні шляхи її вирішення2.

' Вешняков А.А. Избирательние стандарти... - С. 29. 2 Там само. - С.20-34.

343

ГАШИЦЬКИЙ О.В., ШАПОРЕНКО І.С.

Як відомо, Законом України «Про правонаступництво України» (1991 р.) були підтверджені зобов'язання України за міжнародними договорами, укладеними Українською РСР до проголошення її незалежності (стаття 6), а також повідомлено про правонаступництво прав і обов'язків за міжнародними договорами Союзу РСР, що не суперечать Конституції України та інтересам республіки1. Отже, закріплене в статті 29 Конституції СРСР 1977 року положення про визнання пріоритету норм міжнародного договору перед нормою внутрішнього права успадковано незалежною Україною з викладеним вище застереженням.

Стаття 9 Конституції України встановлює правило, за яким інші міжнародні договори, згоду на обов'язковість яких надано Верховною Радою України, є частиною національного законодавства України. Згідно із частиною другою цієї статті укладання міжнародних договорів, що суперечать Конституції України, можливе лише після внесення відповідних змін до Основного Закону.

Для порівняння: частиною четвертою статті 15 Конституції Російської Федерації встановлено, що загальновизнані принципи, норми міжнародного права та міжнародні договори Росії є складовими ЇЇ правової системи, і якщо міжнародним договором Російської Федерації встановлено інші правила, ніж передбачені законом, то застосовуються правила міжнародного договору.

Таким чином, можна зробити висновок, що зазначене положення Конституції України є продуктом загальної інкорпорації певних норм міжнародного права у вітчизняне законодавство. Конституція України безпосередньо містить окремі головні загальновизнані принципи, норми і положення міжнародних договорів. Це стосується, зокрема, положень щодо прав і свобод людини.

Стосовно міжнародно-правових норм, які не знайшли відображення в Основному законі, слід наголосити, що відповідно до статті 27 Віденської конвенції про право міжнародних договорів 1969 року (її учасником був СРСР, однією з правонаступниць якого є Україна) «учасник не може посилатися на положення свого внутрішнього права в якості виправдання щодо невиконання ним договору»2.

' Відомості Верховної Ради України , 1991, № 46, ст.617.

г Конвенція вступила в силу 27 січня 1980року. СРСР приєднався 6 квітня 1986 року.

344

Проблеми імплементації міжнародних стандартів у сфері забезпечення...

За таких обставин положення частини другої статті 9 Конституції України слід розуміти не як обмеження дії міжнародних договорів у правовому полі України, а як визначення алгоритму усунення законодавцем можливої колізії міжнародно-правових норм і відповідних положень Конституції України на стадії укладання міжнародних договорів. Саме здійснення на практиці цього принципу забезпечує реальну інкорпорацію норм міжнародного права в національне законодавство України.

Водночас в Основному Законі не закріплено правової норми стосовно загальновизнаних принципів і норм міжнародного права в галузі прав людини, що регулюються міжнародним звичаєвим правом. Проте, на нашу думку, незважаючи на відсутність у Конституції України зазначених міжнародних правових норм, вони є також обов'язковими для нашої держави, як і договірні норми, тим більше, що у статті 18 Конституції України передбачено, що «зовнішньополітична діяльність України спрямована на забезпечення її національних інтересів шляхом підтримання мирного і взаємовигідного співробітництва із членами міжнародного співтовариства за загальновизнаними принципами і нормами міжнародного права». У Законі України «Про дію міжнародних договорів на території України» від 10 грудня 1991 року міститься норма про пріоритет загальнолюдських цінностей, загальновизнаних принципів міжнародного права в Україні. Крім того, в постанові Верховної Ради України «Про Основні напрями зовнішньої політики України» від 2 липня 1993 року передбачено, що зазначені напрями виходять із визнання пріоритету загальновизнаних норм міжнародного права.

Для належного виконання Україною своїх міжнародних зобов'язань доцільно було б поширити згаданий конституційний принцип й на загальновизнані норми міжнародного права та внести відповідні зміни до статті 9 Конституції України. Практично всі сучасні конституції європейських країн виходять із того, що, поряд з договірними нормами, частиною їх внутрішнього права є загальновизнані принципи і норми міжнародного права як універсальні норми міжнародного права, які є обов'язковими для всіх без винятку держав.

Слід відзначити, що Центральна виборча комісія забезпечила достатньо високий правовий рівень практичної реалізації цих принципів — проведення виборів і референдуму, про що свідчать не лише їх остаточні результати та загальна оцінка в засобах масової інформації,

345

ГАШИЦЬКИЙ О.В., ШАПОРЕНКО І.С.

але й ретельна судова перевірка багатьох рішень Центральної виборчої комісії та виборчих комісій нижчого рівня. Абсолютна більшість рішень комісій, Іцо перевірялися судами, в тому числі й Верховним Судом України, визнані законними.

Законодавство про вибори та референдуми в Україні й після внесення до нього багатьох змін залишається широко відкритим для вдосконалення з урахуванням міжнародних виборчих стандартів.

Як зазначалося раніше, згідно з Конституцією громадяни України мають право брати участь в управлінні державними справами, вільно обирати і бути обраними до органів державної влади та місцевого самоврядування. Цьому мало б сприяти й висування кандидатів під час виборної кампанії. Згідно з виборчим законодавством це право належить громадянам України і реалізується політичними партіями, їх виборчими блоками та безпосередньо громадянами шляхом самовису-вання, а також зборами громадян і трудовими колективами. Проте чинний Закон України «Про вибори Президента України» не передбачає процедури безпосереднього висування громадянина шляхом са-мовисування його претендентом на кандидата на найвищу посаду в державі. Без сумніву, це обмежувало права громадян у процесі висування претендентів на посаду Президента України в 1999 році.

У деяких випадках організатори зборів виборців з метою висування конкретної кандидатури не надавали можливості для обговорення інших кандидатур. Інколи висування претендентів на кандидатів відбувалося за відсутності самих претендентів та їх офіційної згоди на висування.

Щоб у подальшому запобігти порушенням прав виборців, доцільно встановити єдині підходи до висування претендентів на кандидатів на будь-яку виборну посаду. Слід законодавче встановити порядок безпосереднього самовисування шляхом подання відповідної особистої заяви.

У багатьох демократичних країнах впроваджено інститут грошової (фінансової) застави, яку можуть за власним бажанням вносити політичні партії або громадяни, що підтримують конкретного претендента на кандидата. Таке положення, у разі його імплементації в національне законодавство, сприяло б зменшенню витрат з Державного бюджету України на проведення виборів та уникненню порушень виборчих прав громадян.

346

Проблеми імплементації міжнародних стандартів у сфері забезпечення...

Як показала практика проведення виборів, одним із поширених порушень прав на вільні вибори під час виборів було недотримання принципу рівних можливостей у ЗМІ. Нечітко вирішені законодавством питання заборони інформаційного втручання у виборчий процес під час агітації з боку зарубіжних теле- та радіокомпаній. Жодного з представників ЗМІ не було притягнуто до відповідальності за порушення виборчого законодавства.

і, Згідно зі статтею 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані

. діяти лише на підставі та в межах повноважень, а також у спосіб, передбачених Конституцією та законами України. У статті 33 Зако-

, ну України «Про вибори Президента України» встановлюється принципова заборона на ведення агітації на користь будь-якого кандидата органами державної влади, включаючи судові органи та органи прокуратури, а також органами місцевого самоврядування, їх посадовими і службовими особами.

Проте ці вимоги в окремих випадках порушувалися посадовими особами органів державної влади та представниками органів місце-

: вого самоврядування. Надходила інформація про факти тиску з боку окремих посадовців місцевих органів виконавчої влади та керівників

! підприємств, установ і організацій на виборців, передусім підлеглих працівників, студентів, з метою спонукання їх до голосування за кон-

| кретного кандидата.

ї На сьогодні законодавством не передбачено ефективного механізму контролю за недопущенням втручання народних депутатів Украї-'. ни, посадових і службових осіб органів виконавчої влади та органів місцевого самоврядування у виборчий процес, що призводить до порушення конституційних прав громадян на вільні вибори.

Закони України «Про вибори Президента України», «Про вибори народних депутатів України» забороняють проводити агітацію, що супроводжується наданням виборцям безоплатно або на пільгових умовах товарів, послуг, цінних паперів, грошей, інших матеріальних цінностей. Як показав перебіг виборчих кампаній, ця вимога не завжди дотримувалася.

Вибори вкотре загострили проблему наявності інституту прописки, яка безпосередньо стосується інтересів багатьох виборців. Вра-, ховуючи те, що в Україні для значної кількості громадян місце про-

347

ГАШИЦЬКИЙО.В., ШАПОРЕНКОІ.С.

живання не збігається з місцем прописки, є необхідність у подальшому вдосконаленні системи реєстрації, приведенні її у відповідність до міжнародних стандартів. Поширеним явищем було обмеження прав громадян на участь у виборах у зв'язку з відсутністю «постійної» прописки за своїм місцезнаходженням (частково питання законодавче вирішене для осіб, які знаходяться на стаціонарному, санаторно-курортному лікуванні, тимчасово перебувають за кордоном тощо). У зв'язку із цим вважаємо за доцільне і можливе запровадження Єдиного державного реєстру виборців України, створеного із застосуванням автоматизованих систем (Державної системи реєстрації виборів як підсистеми Державного реєстру фізичних осіб). У вирішенні цієї проблеми велику роль відведено реалізації Указу Президента України «Про додаткові заходи щодо реалізації права людини на свободу пересування і вільний вибір місця проживання» від 15 червня 2001 року, суть якого зводиться до ліквідації у майбутньому інституту прописки громадян. За зразок можна було б узяти принципи створення реєстру платників податків фізичних осіб.

Виборче право, являючи собою систему правових норм, що врегульовують право громадян обирати і бути обраними до органів державної влади та органів місцевого самоврядування, а також порядок здійснення цього права, дозволяє реалізувати й міжнародні норми на право громадян у здійсненні українським народом влади через вільні справедливі вибори.

У Конституції України закріплено принципи виборчого права: вибори до органів державної влади та органів місцевого самоврядування є вільними і відбуваються на основі загального, рівного і прямого виборчого права шляхом таємного голосування.1

Викликає інтерес питання щодо можливості відбиття міжнародних виборчих стандартів у правовому полі України у сфері пасивного виборчого права громадян, стандарту щодо представництва жінок і національних меншин в органах державної влади. Можливо, цю проблему слід вирішувати через законодавчі рекомендації політичним партіям включати жінок до своїх виборчих списків, як це практикує-

' Слід зазначити, що пряме виборче право застосовується далеко не всіма країнами під час проведення різних виборів (небезспірним е дотримання цього принципу виборчого права і в Україні, яка застосовує систему пропорційного представництва при виборах народних депутатів України), тому воно не знайшло відображення в міжнародно-правових документах.

348

Проблеми імплементації міжнародних стандартів у сфері забезпечення...

ться в окремих північноєвропейських країнах, відповідно стимулюючи ці рекомендації. Наприклад, надавати додаткове державне фінансування виборчої кампанії за умови включення до виборчих списків певної кількості жінок, представників національних меншин тощо.

Домінування участі політичних партій у виборах - закономірна тенденція розвитку світової спільноти минулого сторіччя. У міжнародних документах приділяється значна увага діяльності саме політичних партій як головних суб'єктів виборчого процесу. Загальновизнана теза «не існує парламентаризму без політичних партій» стосується не тільки діяльності парламенту, а й способу його формування.

Україна, як і інші держави, взяла на себе зобов'язання формувати національне виборче право з урахуванням як міжнародних, так і регіональних виборчих стандартів, тобто не виходити за межі правил, встановлених світовою спільнотою в цій галузі.

Сьогодні головна проблема полягає в тому, що не в повній мірі забезпечено належний захист конституційних виборчих прав громадян України та створено належні умови для вільної реалізації цих прав. Суттєві недоліки у чинному виборчому законодавстві створюють можливості для порушень конституційних виборчих прав громадян. Необхідні й зусилля всіх гілок влади для виправлення цього становища.

Недоліки виборчого законодавства були враховані при розробці останніх проектів законів України «Про вибори народних депутатів України», «Про вибори Президента України», «Про вибори депутатів місцевих рад та сільських, селищних міських голів», «Про всеукраїнський референдум», «Про місцевий референдум». Пропозиції Центральної виборчої комісії щодо них викладено у формі цих та інших законопроектів.

Незайвим буде відзначити, що важливою складовою вирішення проблем імплементації є поширення інформації в українському суспільстві стосовно існуючих міжнародних стандартів з прав людини взагалі та міжнародних виборчих стандартів зокрема. Обізнаність населення України з питань основоположних міжнародних актів у цій галузі є важливою передумовою для усвідомлення обов'язків держави щодо їх дотримання. У зв'язку із цим не менш важливою акцією слід вважати реалізацію в Україні безпрецедентних заходів держави, спрямованих на підвищення правової культури учасників виборчого процесу.

349

ГАШИЦЬКИЙ О.В., ШАПОРЕНКО І.С.

Указом Президента України від 8 грудня 2000 року схвалено розроблену Центральною виборчою комісією Концепцію підвищення правової культури учасників виборчого процесу та референдумів в Україні, мета якої полягає в створенні умов для забезпечення демократичного, свідомого волевиявлення громадян на виборах та референдумах, сприянні громадянам України в реалізації їх права брати участь в управлінні державними справами, у всеукраїнському та місцевих референдумах, вільно обирати і бути обраними до органів державної влади та органів самоврядування.

Назріла необхідність підготовки пропозицій щодо консолідації виборчих законів та інших нормативно-правових актів (ЦПК, КК, КпАП тощо) з метою узгодження термінології, уніфікації виборчих та рефе-рендумних процедур шляхом кодифікації національного виборчого законодавства з урахуванням положень Конституції України щодо врегулювання виборчого процесу виключно законами. Йдеться про розробку законопроекту про виборчі права громадян України (проект Виборчого кодексу України) та внесення відповідних змін до інших нормативно-правових актів.

У зв'язку із суттєвими політичними змінами, що відбулися за останні десятиріччя минулого століття в Європі, з урахуванням накопиченого досвіду організації та проведення демократичних виборів у різних країнах світу актуальною стає проблема кодифікації міжнародних виборчих стандартів. Таке завдання могло б бути, насамперед, реалізоване в рамках Ради Європи, що, без сумніву, сприятиме закріпленню процесів демократичних перетворень у країнах Східної Європи, в тому числі й в Україні. На нашу думку, доцільно було б підтримати ініціативу Російської Федерації щодо розробки та прийняття відповідної конвенції Ради Європи, відкритої не лише для держав - членів РЕ, а й інших держав. З метою розробки пропозицій з боку України до проекту майбутньої конвенції РЕ1 важливо продовжити активну участь у роботі над проектом Конвенції «Про стандарти демократичних виборів, виборчих прав і свобод громадян держав - учасниць Співдружності Незалежних Держав»2, в якій мають бути запропоновані узагальнені ви-

' Проект Конвенції про стандарти вільних і справедливих (чесних) справжніх і періодичних виборів, розроблені Російською Федерацією.

2 Попередній проект Конвенції схвалено учасниками Московської зустрічі делегацій організаторів виборів держав - учасниць СНД 23.04.2001 р.

350

Проблеми імплементації міжнародних стандартів у сфері забезпечення...

значення визнаних світовою спільнотою і законодавче оформлених у різних державах принципів виборчого права. Зокрема йдеться про загальне право громадянина брати участь в голосуванні та інших виборчих процедурах і бути обраним незалежно від статі, раси, релігії, мови, політичних чи інших переконань, національного чи соціального походження, належності до національної меншини, майнового стану, народження чи інших обставин; забезпечення дієвої рівної процедури реєстрації осіб, які мають право брати участь у виборах, а також право на рівний і реальний доступ до виборчої скриньки з тим, щоб здійснити право на голосування; забезпечення таємниці голосування шляхом встановлення гарантій щодо визначення голосування як абсолютного привілею виборця; визначення принципів діяльності політичних партій і засобів масової інформації у виборчій кампанії тощо. Такий підхід сприятиме поширенню дії принципів виборчої демократії, гарантій виборчих прав і свобод правової держави на континенті.

351


ВИБОРИ І РЕФЕРЕНДУМИ В УКРАЇНІ: ПРОБЛЕМИ ТЕОРІЇ І ПРАКТИКИ

Редактор С.І. Зеленська

Технічний редактор О.В. Бєлікова

Дизайн, комп'ютерна верстка та макетування А.А. Литвинюка

Центральна виборча комісія 01196, м. Київ, площа Лесі Українки,!

Підписано до друку 28.08.2001р. Формат 60х 84/16. Папір офсетний. Друк офсетний. Умови, друк.арк.22. Тираж 3000 прим. ЗамЛ'" 1 --3-

Віддруковано з діапозитивів на АТ «Київська книжкова фабрика»: 01054, м.Київ, вул.Воровського, 24

352