Бізнес-освіта: погляд бізнесу
| Вид материала | Документы |
- Чи відповідає національна бізнес-освіта вимогам вітчизняного бізнесу, 190.11kb.
- Завдання для самостійної роботи студентів з курсу “міжнародна економічна діяльність, 110.93kb.
- Міністерство освіти та науки автономної республіки крим центр розвитку освіти, науки, 3640.99kb.
- Донецька торгово-промислова палата, 22.46kb.
- Проблеми України на шляху запровадження інформаційних систем у бізнес-процесах, 21.87kb.
- Рекомендації для розробників економічної політики щодо сприяння зеленій економіці, 617.02kb.
- Рекомендації для розробників економічної політики щодо сприяння зеленій економіці, 614.19kb.
- Визначено концептуальні основи формування бізнес-моделі компанії. Обґрунтовано особливості, 33.29kb.
- Проект «Мой первый шаг в бизнес» как путь реализации региональной программы «Шкільна, 32.98kb.
- Електронний бюлетень гурт, 682.78kb.
Як бізнес оцінює українську бізнес-освіту у порівнянні зі світовими стандартами?
У цьому запитанні менеджерам свідомо не пропонувалися структура відповіді та критерії для порівняння – важливим було зрозуміти, що вони самі вважають першочерговим, на що звернуть увагу.
Запитання було поставлене таким чином, щоб у порівнянні з тим, що менеджер вважає за світовий стандарт, виявити критерії, за якими оцінюється бізнес-освіта, і дізнатися думку про українську бізнес-освіту відповідно до цих критеріів.
Аналіз відповідей дає підстави виділити п’ять логічних блоків відповідно до факторів, яких найчастіше торкалися у своїх відповідях учасники інтерв’ю:
- Зв’язок із бізнесом (17 згадувань):
практичність, можливість застосування того, що набувається у бізнес-школі, врахування особливостей українського бізнесу, взаємодія, спілкування з бізнесом;
- Підхід до навчання (17):
методика викладання, довіра до якості іспитів/контролю , низькі “вхідні” критерії та стандарти у процесі навчання;
- Зміст навчальних програм (15);
- Рівень викладачів (11);
- Рівень студентів (10)
За якими критеріями бізнес оцінює бізнес-освіту?
Кількість згадувань факторів кожного із п’яти критеріїв і відсоткове відношення до загальної кількості експертів:
 | Кількість згадувань факторів кожного із п’яти критеріїв | Відсоткове відношення до загальної кількості експертів: |
| Зв’язок із бізнесом | 17 | 35% |
| Підхід до навчання | 17 | 35% |
| Суть навчальних програм | 15 | 31% |
| Рівень викладачів | 11 | 22% |
| Рівень студентів | 10 | 20% |
Зв’язок із бізнесом (17 згадувань)
Більш ніж у кожній третій відповіді (35%) зверталася увага на:
практичність і можливість застосування того, що набувається в українській бізнес-школі,
урахування особливостей українського бізнесу,
взаємодію, активне спілкування з бізнесом
Менеджери висловлювали думку про те, що зараз бізнес-освіта в Україні “якщо і дає деякі знання, то не дає розуміння, як їх застосувати, тобто – дає дуже мало навичок”. На думку менеджерів, це сильно відрізняє українську бізнес-освіту від світового стандарту і знижує її цінність.
Окремо у 6 інтерв’ю (12% загальної кількості експертів) наголошувалося, що у бізнес-освіті мають обов’язково враховуватися особливості українського середовища, чого на сьогодні не спостерігається.
“Зараз у бізнес-освіті не робиться поправка на наш ринок, - зазначив український керівник великої західної компанії, - а він відрізняється. Не люди погані, а ринок інший”.
“Для цього не підходять західні підручники (навіть дуже хороші), так само, як і закордонні ситуаційні вправи”, - наголосив інший.
Як відзначили два менеджери, бізнес в Україні є таким, що “вміючи працювати у ньому, людина зможе потім працювати будь-де. Але “навпаки” це зовсім не обов’язково працює”.
Взаємодія з бізнесом
“У ставленні до бізнес-освіти бізнес ще не навчився: аби щось узяти, треба щось віддати… хоча б можливість написати про свою компанію кейс”.
Це не було б дивним почути від викладача чи декана бізнес-школи, але це – думка менеджера компанії!
Активну взаємодію з бізнесом названо серед “найменш розвинутих і водночас найбільш необхідних” рис української бізнес-освіти. Варто відзначити, що відкритість бізнесу до такої взаємодії, коли вона взаємовигідна, реально існує:
представники 5 компаній сказали, що були б відкритими до пропозицій бізнес-шкіл, але ніколи їх не отримували, або вони були нецікавими;
в одному випадку – із представництвом відомої міжнародної компанії в Україні - участь у цьому дослідженні була першим для компанії досвідом взаємодії із бізнес-освітою!
Підхід до навчання (17 згадувань)
Так само часто, як і зв’язок із бізнесом – у 17 з 49 випадків, що становить 35% від загальної кількості експертів, - в інтерв’ю наголошувалося на питаннях підходу до навчання:
- методика викладання,
- якість матеріалів,
- довіра до якості іспитів / контролю,
- “вхідні” критерії та стандарти у процесі навчання
Методика викладання
Найбільше занепокоєння в учасників дослідження викликало те, що в бізнес-школах навчання все ще базується, на їхню думку, на заучуванні правильних відповідей, замість розвитку вміння знаходити рішення.
“Більшість дискусій в українському навчанні будується навколо правильного рішення, хоча зміст радше полягає у розгляді багатьох, якщо не всіх варіантів рішень”.
“Дуже не вистачає двосторонньої взаємодії між студентом і викладачем, ще більше – студентів між собою”
“Те, чого немає, і що дуже потрібне, - це інтерактивне навчання, розглядання конкретних ситуацій, де треба було б приймати рішення, працюючи в команді”
Головним наслідком застосування існуючої методики і причиною свого незадоволення нею експерти назвали низький рівень володіння студентами навичками після навчання:
“Це не має бути “передача знань”, як в історії, фізиці або філології. Бізнес-освіта має створювати навички та риси. Зараз цього немає. Цього не знайдеш у книжці, для цього треба пройти через навчальні симуляції, які їх розвивають”
У десяти інтерв’ю (20% загальної кількості менеджерів та 59% із тих, хто торкнувся питання методики викладання) наголошувалося, що бізнес-освіта має “наскільки це тільки можливо, базуватися на практиці”: давати студентам реальні ситуації, знайомити їх із “простими, щоденними речами, які компанія робить кожен день”, пропонувати виконувати реальні проекти, надавати можливість спілкуватися з тими, хто вже діє в бізнесі (мастер-класи, відкриті лекції).
Якість матеріалів
Щодо якості матеріалів, які використовуються в бізнес-школах, головними недоліками, як відзначали менеджери, є недостатня кількість матеріалів, що базуються на реаліях українського бізнесу, та використання застарілих матеріалів.
“Через те, що немає достатньо українських кейсів, у бізнес-школах дається теорія (найчастіше запозичена із західних підручників)”;
“Якщо використовувати кейси – вони мають бути українськими”;
“Дуже цінно, коли викладач може надати студентам у стислому вигляді великий обсяг інформації з різних видань – бо все змінюється дуже швидко!”
Довіра до якості іспитів / контролю
Питання довіри є болючим у ставленні бізнесу до бізнес-освіти. Один із експертів відзначив, що
“Іспити не є справжніми, вони не відображають справжнього стану речей”.
На жаль, таке твердження одного з експертів базувалося на досвіді спілкування з випускниками бізнес-шкіл.
Інший експерт був менш категоричним, але відзначив, що це відрізняє українську бізнес-освіту від світового стандарту: оцінка за іспит не означає нічого. Вона може бути справжньою, а може і не бути. Доводиться робити тести/екзамени при прийомі на роботу, чого б він не робив, приймаючи на роботу людину із дипломом західної бізнес-школи.
“Найбільше втрачають від цього ті, хто дійсно склав свої іспити, бо така недовіра зменшує вартість їхніх справжніх зусиль”.
Недовіра до якості іспитів має серйозні наслідки і для самої системи бізнес-освіти, викликаючи недовіру до дипломів. Ця недовіра корелюється з тим, наскільки важливою вважається бізнес-освіта при прийомі на роботу.
Критерії вступу та стандарти у процесі навчання
Для української бізнес-освіти характерна недостатня вимогливість, відзначили експерти у чотирьох інтерв’ю.
“Починаючи з умов вступу, коли у багатьох школах приймаються всі, хто може заплатити, і, продовжуючи слабкими вимогами під час навчання – це одразу “знижує планку”.
“Хто у західній бізнес-школі буде чекати на виконане завдання два роки, як це буває у нас, коли робиться “знижка” на те, що студент - зайнята людина, він працює?!”, - висловив свою думку один із менеджерів.
Відтак бізнес-школи втрачають у якості навчання: студенти можуть менше вчитися один від одного, а викладачам доводиться орієнтуватися на слабких студентів при розробці курсів.