Київський національний університет імені тараса шевченка

Вид материала

Документы

Содержание 2.1 Поняття міжнародної організації й міжнародної конференції та статутні положення Гаазької конференції Внутрішнє право міжнародних організацій. Міжнародні конференції Міжнародна конференція 2.2 Організаційна структура Гаазької конференції з міжнародного приватного права Делегації держав Центральних органів Міжнародні урядові та неурядові організації Спецiальнi комiсiї Центральні органи 2.3 Механізми реалізації приватно-правової суб’єктності Гаазької конференції з міжнародного приватного права Навчальні матеріали Схема 2 робочого процесу розробки угоди Етап затвердження Етап впровадження Етап моніторингу Схема 3 - процедура, стадії та етапи прийняття конвенцій Розділ iii

Подобный материал:

• Київський національний університет імені тараса шевченка герасимова світлана василівна, 682.99kb.
• Київський Національний університет імені Тараса Шевченка Кохановська Олена Велеонінівна, 751.92kb.
• Полтавський національний педагогічний університет імені В. Г. Короленка Історичний, 675.02kb.
• Київський національний університет імені Тараса Шевченка С.І. Сніжкo теорія І методи, 3725.97kb.
• Текст роботи: київський національний університет імені тараса шевченка жуковська галина, 546.29kb.
• Київський національний університет імені тараса шевченка, 355.25kb.
• Київський національний університет імені тараса шевченка на правах рукопису чехович, 992.98kb.
• Київський національний університет імені тараса шевченка на правах рукопису мазур тамара, 1244.31kb.
• Зразок 1 Київський національний університет імені Тараса Шевченка наказ, 349.83kb.
• Збірник наукових праць зі спеціальності "Журналістика" / Київський національний університет, 1952.54kb.

2.1 Поняття міжнародної організації й міжнародної конференції та статутні положення Гаазької конференції

Перш ніж перейти до визначення правового статусу Гаазької конференції з міжнародного приватного права, уявляється доцільним розглянути такі питання як інститут міжнародних організацій та конференцій, їх види та поняття, функції, підготовка та скликання, правила процедури, основні компоненти конференційної системи, механізм прийняття рішення, а також види актів, що приймаються, та їх правове значення.

Поява міжнародних організацій внесла суттєві зміни в міжнародну систему. По-перше, змінилась структура міжнародних відносин, оскільки значне коло питань у міждержавних зносинах перейшли до відання міжнародних організацій¹². По-друге, в результаті активної правотворчої діяльності міжнародних організацій з’явились нові норми, названі в теорії міжнародного права «внутрішнім правом міжнародних організацій», що регулюють відносини, пов’язані з їх функціонуванням.

У XIX ст. єдиними суб’єктами міжнародного права визнавались дер­жави. Ще у 1912 р. у своєму відомому трактаті про міжнародне право Л. Оппенгейм писав, що «позаяк міжнародне право ґрунтується на загальній згоді окремих держав, а не окремих людей, суб’єктами міжнародного права є лише та виключно держави»¹³. Хоча у міжна­родному праві держави ще й досі залишаються головними дійовими особами, впродовж останнього століття ситуація зазнала змін. Проте якщо хтось намагатиметься визначити точні межі правосуб’єктності, яку вони отримали, той потрапить до дуже суперечливої сфери права.

Проблема включення до міжнародної правової системи нових дійових осіб міститься у самій концепції правосуб’єктності, основні аспекти якої пов’язані насамперед із можливістю подавати позови, спричинені порушенням міжнарод­ного права, укладати чинні міжнародні угоди та користуватися привілеями та імунітетом від національних юрисдикцій. Як зазначив Міжнародний суд, «суб’єкти права у будь-якій правовій системі не обов’язково такі самі за приро­дою чи обсягом своїх прав, і їхня природа залежить від потреб даного суспільства». Хто або що є суб’єктами міжнародного права та якими правами вони ко­ристуються на міжнародному рівні, визначає саме система міжнародного права. Правосуб’єктність може бути необмеженою, тобто на суб’єкта можна в прин­ципі покласти усі міжнародні права та зобов’язання. Це стосується лише дер­жав - перших, головних та універсальних суб’єктів міжнародного права. Дер­жави мають виключну юрисдикцію щодо своєї території та персональну юрис­дикцію відносно своїх громадян. Інші суб’єкти міжнародного права, приміром, міжнародні організації, створені державами, мають правосуб’єктність лише стосовно певних міжнародних прав та зобов’язань. Правосуб’єктність міжна­родних організацій обмежена за сутністю договором, котрий держави уклали, щоб їх створити та покласти на них права та обов’язки, необхідні для досяг­нення їхніх конкретних цілей. Вона також відносна й у тому сенсі, що існує лише стосовно держав - членів цієї організації та держав, які не є її членами, але визнають її. Такі «другорядні» суб’єкти діють за принципом «уль­тра вірес», спеціальної правоздатності. Це означає, що їхні дії поза повноважень, наданих їм за установчим договором, є юридично не-чинними.

Вырезано. Для заказа доставки полной версии работы воспользуйтесь поиском на сайте ser.com/search.phpl

До контрольних функцій, належить отримання інфор­мації, огляд політики держав-членів, звіти про виконання договорів і реко­мендацій, в тому числі про реалізацію прав і свобод людини. Сюди вклю­чають також розслідування, міжнародні інспекції, оцінку поведінки і вирі­шення спорів.

До оперативних функцій належать операції з підтримання миру (тільки в рамках ООН), операції в сфері технічної та іншої допомоги.

Внутрішнє право міжнародних організацій. Для забезпечення діяльності міжнародної організації необхідне правове регулювання питань її привілеїв та імунітетів, її взаємовідносин із країною перебування, власни­ми службовцями, з державами-членами тощо. Все це належить до внутріш­нього права організацій, і з функціями міжнародної організації безпосеред­ньо не пов’язане.

Персонал міжнародних організацій, нерідко численний, складається з громадян різних держав, які ними відряджені або набрані міжнародною організацією. їхній статус не обмежується статусом громадян певної дер­жави, а набуває деяких додаткових якостей. Зокрема, вони підкоряються керівним органам міжнародної організації в трудових, соціальних і ряді інших питань. Розмір заробітної плати, допомога при тимчасовій непрацездатності, пенсії, відпустки визначаються трудовим контрактом з міжнарод­ною організацією, або так званим секондментом, який, на думку ряду авто­рів, є певною соціально-правовою гарантією міжнародних службовців. Перебування міжнародної організації на території держави викликає необхідність забезпечення її нормальної діяльності. Це питання привілеїв та імунітетів для організації та ЇЇ співробітників, зв’язків між організацією і країною перебування тощо. Прикладом може бути Угода між ООН і урядом США від 26 червня 1947 р. стосовно місця перебування Централь­них установ Об’єднаних Націй.

До внутрішнього права належить рішення фінансових питань, насампе­ред розмір внесків держав-членів, порядок їхньої уплати та витрачення коштів, включаючи контроль за витратами. Внутрішньо-організаційні нор­ми утворюються самою організацією.

Міжурядові організації можуть мати значне число допоміжних, робочих, редакційних, консультативних і тому подібних органів (комісії, комітети, підкомітети).

Міжнародні конференції. Залишаючи поза увагою певні деталі, можна стверджувати, що міжна­родні конференції відрізняються від міжнародних організацій тимчасовим характером своєї діяльності. Правила процедури розробляються і застосовуються лише для даної конференції, це стосується і структури органів, обов’язковість правових актів конференції визначається учасниками залежно від її мети і завдань тощо. У міжнародних організаціях все це має постійний характер, тому й стверджують, що міжнародні організації — це постійно діючі міжнародні конференції. Це визначає наперед доцільність не роздільного, а сумісного вивчення двох названих інститутів.

Міжнародна конференція - орган, який скликається за ініціативою зацікавлених держав для обговорення і прий­няття рішення в певній сфері. Міжнародно-правових норм, що регулюють порядок скликання і роботи конференцій, майже немає. Правила процеду­ри для скликання міжнародних конференцій держав, прийняті Генераль­ною Асамблеєю ООН 3 грудня 1949 р., переважно стосуються скликан­ня конференцій Економічною і Соціальною Радою. Крім того, ці Правила регулюють лише порядок скликання конференцій.

Вырезано. Для заказа доставки полной версии работы воспользуйтесь поиском на сайте ser.com/search.phpl

Отже, Гаазька конференція з міжнародного приватного права, не дивлячись на назву, є міжнародною міжурядовою організацією з огляду, перш за все, на постійний характер діяльності, проведення чергових сесій, організаційну структуру та прийняті нею нормативні акти – конвенції та рекомендації.


2.2 Організаційна структура Гаазької конференції з міжнародного приватного права


Міжнародна міжурядова організація - Гаазька конференція з міжнародного приватного права, як й інші - є структурно організованим утворенням, різноманітні правові традицій якого розвивають та забезпечують багатосторонні правові інструменти, що відповідають світовим потребам. Засновники Організації - держави-члени - щорічно представляють на затвердження Ради дипломатичних представників цих держав бюджет Конференції, видатки якого направлені на здійснення певних проектів та забезпечення функціонування Організації. Засідання проводяться англійською та французькою мовами.

Організаційна структура ГК МПрП включає, крім делегацій держав, керівних посадових осіб, систему спеціально утворених органів: Пленарні сесії (засідання), Урядовий Комітет Нідерландів з питань міжнародного приватного права, Постійне Бюро (Секретаріат), Раду дипломатичних представників та Спецiальнi комiсiї.

Делегації держав складають основу конференційної системи. Вони представляють на конференції уряди своїх держав і мають, як правило, дві взаємопов’язані мети: досягнення згоди і максимально можливе задоволення інтересів своєї держави. Держава не може бути зацікавлена у формуванні міжнародно-правової норми, положення якої недостатньо враховують її інтереси. Як писав професор Г.І. Тункін, міжнародно-правова позиція держави, що є складовою частиною її зовнішньополітичної позиції, «включає її точку зору по усім питанням міжнародного права, яка виражена не тільки в її заявах, але перш за все в її реальній поведінці, в її діях»¹⁴.

Згідно ст. 2 Статуту «членами Гаазької конференцiї з мiжнародного приватного права є держави, якi вже взяли участь в однiй або декiлькох сесiях Конференцiї i якi приймають цей Статут». Також членами Конференції можуть стати й iншi держави, участь яких з правової точки зору є важливою для роботи Конференцiї. Питання про вступ нових членiв вирiшується урядами держав-членiв за пропозицiєю одного або декiлькох з них бiльшiстю голосiв протягом шести мiсяцiв від дня подання пропозиції урядам на розгляд. Вступ стає остаточним після прийняття зацікавленою державою Статуту.

Склад делегації держави, встановлений правилами процедури Конференції, включає акредитованих представників та необхідного числа заступників представників і радників. Більш повно склад делегацій на конференціях регламентується Віденською конвенцією 1975 р. про представництво держав в їх відносинах з міжнародними організаціями універсального характеру. Згідно ст. 45 цієї Конвенції, «окрім глави, делегація може включати інших делегатів, дипломатичний персонал, адміністративно-технічний персонал і обслуговуючий персонал». На конференції главою делегації може бути міністр закордонних справ чи інші відповідальні працівники міністерства. Згідно ст. 44 Віденської конвенції 1975 р. встановлено, що «повноваження глави делегації та інших делегатів видаються від імені глави держави, глави уряду, міністра внутрішніх справ чи, якщо це допускається правилами організації чи правилами процедури конференції, іншим компетентним органом держави». Такий дозвіл містить ст. 11 Статуту Гаазької конференції.

Держави-члени й ті, що не є членами Організації, їхні складові - приватні особи, сім’ї, компанії та інші об’єкти - урядові представники, що мають відношення до правової системи та їхні центральні та інші державні органи, урядові та неурядові міжнародні організації, професійні та наукові спільноти (названі в Стратегічному плані «цільова аудиторія») вступаючи у правовідносини, отримують певні «вигоди від послуг», що надаються Конференцією.

Вырезано. Для заказа доставки полной версии работы воспользуйтесь поиском на сайте ser.com/search.phpl

З розширенням кола держав-членів, ризик існуючої ситуації буде ставати все більшим. Це вимагає перегляду відсотку пенсійних зобов’язань, що не забезпечуються Резервним Фондом та може бути зменшеним без надання належних пільг.

Статутом Конференції (ст. 6) передбачається утворення відповідальних національних Центральних органів держав-членів з метою сприяння контактам між країнами, Конференцією та Постійним бюро, які призначаються урядами кожної з держав-членiв. Центральні та інші державні органи систем співробітництва є також елементом структурної організації Конференції. Постійне бюро потребує постійного спілкування з усіма такими національними органами та компетентними міжнародними органiзацiями для проведення моніторингу виконання певних договорів стосовно правового та адміністративного співробітництва та інших видів діяльності.

Центральні та інші державні органи, призначені згідно зі Статутом, встановлюють системи співробітництва:

• отримують певні вигоди від надання інформаційного та технічного забезпечення для сприяння застосуванню та виконанню таких конвенцій;
  
• беруть участь в моніторингу гаазьких конвенцій, шляхом безпосередніх контактів, контактів через Секретаріат та Спеціальні комісії, щодо практичної дії конвенцій;
  
• отримують вигоду від мережі, що має електронну підтримку, що керується Секретаріатом та отримують поради та інформацію на свій запит.
  

Міжнародні урядові та неурядові організації, з якими Гаазька конференція співпрацює та підтримує робочі стосунки, є численними і входять в систему співробітництва:

• вони можуть, на запрошення, приймати участь в обговоренні інструментів в якості спостерігачів;
  
• вони можуть мати вигоду з послуг, що надаються Гаазькою конференцією, стосовно міжнародного приватного права.
  

Конференція контактує з професійними та науковими об’єднаннями та інститутами правових реформ, так як вони відіграють основну роль в розробці та моніторингу гаазьких конвенцій;

• члени Секретаріату часто запрошуються на лекції та на практичні семінари, колоквіуми та різного роду дослідження, що проводяться науковими, професійними та урядовими організаціями – їхні публікації з’являються в журналах та посібниках в усіх країнах світу
  
• Гаазька конференція співпрацює з науковими інститутами, інститутами правових реформ та дослідницькими установами, що надають інформацію по запитам та приєднуються до розробки спільних проектів.
  

Також передбачається, що Конференція та, у мiжсесiйний період, Постійна Урядова Комiсiя (ст. 7) можуть створювати Спецiальнi комiсiї з метою розробки проектів конвенцій або вивчення всіх питань міжнародного приватного права, що вiдповiдають меті Конференції.

Поняття Центральні органи означає організацію, призначену державою-стороною конвенції для виконання зобов’язань встановлених конвенцією для такого органу. Гаазькі конвенції, що вимагають призначення Центральних органів включають: Конвенцію з проблеми викрадення дітей, Конвенцію про усиновлення в іншу країну, Конвенцію про захист дітей та дорослих, Конвенцію про надання послуг, Конвенцію про надання свідчень, Конвенцію про правовий доступ та інші.

Вырезано. Для заказа доставки полной версии работы воспользуйтесь поиском на сайте ser.com/search.phpl

Отже, згідно Статуту Гаазької конференції та інших нормативних документів ця впливова міжнародна міжурядова організація, метою якої є уніфікація норм приватного права шляхом укладання угод (конвенцій), організація засідань, проведення колоквіумів та здійснення інших проектів, має власну структуру, бюджет, керівні органи, кожен елемент яких має функціональне призначення. Така організація Конференції покликана якнайкраще сприяти виконанню основної її мети – діяльності по уніфікації норм міжнародного приватного права.


2.3 Механізми реалізації приватно-правової суб’єктності Гаазької конференції з міжнародного приватного права


Для досягнення мети визначеної в ст.1 Статуту Гаазька конференція здійснює наступну діяльність, яка полягає в розробці багатосторонніх договорів (конвенцій) у різних сферах міжнародного приватного права, зокрема:

• міжнародного співробітництва судових і адміністративних органів з питань правової допомоги;
  
• колізійного права щодо договорів, зобов’язань, що виникають внаслідок заподіяної шкоди;
  
• аліментних зобов’язань, правового статусу та захисту дітей, правовідносин між подружжям, заповітів та нерухомості або довірчої власності;
  
• юрисдикції і визнання та виконання іноземних судових рішень.
  

Крім основних напрямків діяльність Конференції полягає в сприянні кращому застосуванню чинних конвенцій (post-conventional serviсe) та співпраці з іншими міжнародними організаціями у сфері кодифікації міжнародного приватного права.

Діяльність Гаазької конференції на сучасному етапі її розвитку визначена в концепції, сформульованій в Стратегічному плані Організації та передбачає наступне:

• організувати роботу таким чином, щоб фізичні та юридичні особи, життя та діяльність яких пов’язанні з різними правовими системами, отримували високий рівень правової безпеки;
  
• сприяти мирному та ефективному вирішенню спірних питань, впроваджувати ефективне управління та застосовувати принцип верховенства права, при цьому з повагою ставитись до особливостей різних правових систем.
  

З концепцією діяльності Організації тісно пов’язана місія Гаазької конференції, що також визначена в Стратегічному плані:

• бути форумом для держав-членів з метою розробки і виконання загальних правил міжнародного приватного права, для того, щоб координувати відносини між різними системами приватного права в міжнародних ситуаціях;
  
• сприяти міжнародному юридичному та адміністративному співробітництву у сферах захисту сім’ї та дітей, цивільного процесуального та торговельного права;
  
• забезпечити надання високоякісних правових послуг та технічної допомоги державам-членам та державам-сторонам гаазьких конвенцій, їх державним службовцям, юристам, практикам;
  
• забезпечити надання високоякісної та легкодоступної інформації державам-членам і державам-сторонам гаазьких конвенцій, їх державним службовцям, юристам, спеціалістам та громадськості.
  

Першочергова місія Конференції – «робота з прогресивної уніфікації норм міжнародного приватного права» може бути досягнута шляхом застосування одного чи обох наступних методів. Перший, Гаазька конференція розробляє спільні норми з таких питань як: юрисдикція судів, діюче право, визнання та виконання судових рішень. Другий, Гаазька конференція створює структуру для сприяння міжнародному, судовому та адміністративному співробітництву. Як правило, така діяльність охоплює всі галузі приватного права, зокрема сферу цивільних та торговельних правових питань. За роки своєї діяльності, яка триває більше століття, Конференція довела, що має потенціал і можливість взяти на себе вирішення багатьох різноманітних питань. Як показує досвід, завдяки успішній діяльності Конференції опановано нові правові сфери, стосовно проблеми викрадення та питання усиновлення дітей, спадкування та користування власністю за дорученням. Як пише Марія Галеслоот у вступі до книги «Роль Гаазьких Конвенцій»: «найголовнішим напрямком діяльності Гаазької конференції починаючи з самого початку її існування був спрямований на захист дитини. Конвенція 1902 р. про угоди щодо опіки над неповнолітніми може вважатися прикладом багатостороннього інструменту який був узгоджений з правовим положенням дитини в міжнародному контексті»¹⁵. Крім того, завдяки своїй розгалуженій мережі конференція може звернутися до багатьох експертів з будь-якої галузі приватного права.

Вырезано. Для заказа доставки полной версии работы воспользуйтесь поиском на сайте ser.com/search.phpl

Публікації. Крім Протоколів Дипломатичних конференцій, що публікуються видавництвом SDU за рахунок МЗС Нідерландів, та значної кількості публікацій про роботу згадуваних колоквіумів, Гаазька конференція видає Юридичний інформаційний бюлетень (за рахунок видавництва Butterworths) кожні півроку.

Конвенції, підготовлені Гаазькою конференцією з 1951 р. з’являються в Збірці Конвенцій, що публікується через регулярні проміжки часу Постійним Бюро (останнє видання: Збірка Конвенцій – 1951-2003 роки). Попередні документи та проекти конвенцій, як і Пояснювальна доповідь про прийняті тексти заносяться до Актів, що видаються після кожного засідання.

Навчальні матеріали. Гаазька конференція розробила та поширила для більш послідовного та ефективного застосування гаазьких конвенцій практичні посібники заради допомоги в застосуванні деяких конвенцій.

Підсумовуючи, слід визначити, основна діяльність Гаазької конференції з міжнародного приватного права полягає в розробці багатосторонніх конвенцій у різних сферах міжнародного приватного права, зокрема міжнародного співробітництва судових і адміністративних органів з питань правової допомоги; колізійного права щодо договорів, зобов’язань, що виникають внаслідок заподіяної шкоди; аліментних зобов’язань, правового статусу та захисту дітей, правовідносин між подружжям, заповітів та нерухомості або довірчої власності; юрисдикції і визнання та виконання іноземних судових рішень. Крім цього є ще багато інших видів діяльності керівних органів Конференції, як то сприяння кращому застосуванню чинних конвенцій, співпраці з іншими міжнародними організаціями у сфері кодифікації міжнародного приватного права, організації диспутів, симпозіумів, колоквіумів та багато іншого.


2. 4 Процес підготовки та прийняття гаазьких конвенцій

Як визначено, основна діяльність Гаазької конференції з міжнародного приватного права полягає в розробці багатосторонніх конвенцій у різних сферах міжнародного приватного права, яка вимагає цілеспрямованого, організованого, творчого, наукового й правового підходу. Процес розробки й прийняття конвенційних угод включає стадії й етапи, визначені в Робочій моделі діяльності Гаазької конференції.

Багатосторонні угоди – гаазькі конвенції - є основними засобами Конференції для виконання її місій. Першим ступенем складної процедури прийняття документу є розроблення конвенційної угоди, який складається з наступних етапів: відбір питань для обговорення; дослідження; обговорення; прийняття та ухвалення.

Період проведення першого етапу залежить від складності питання для обговорення та строку відведеного на його вирішення. Як правило, етапи дослідження, обговорення, проведення переговорів та прийняття рішення тривають протягом чотирьох років, однак цей період може бути як меншим так і довшим. Після успішного укладення угоди слідують стадії ратифікації та виконання конвенцій, які завершуються етапом надання допомоги у разі необхідності та проведення моніторингу.

Схема 2 робочого процесу розробки угоди

1 - пропозиції та рекомендації стосовно тем для підготовки конвенції та майбутньої роботи Секретаріату (держави-члени, міжнародні організації);

2 - надання інформації та консультацій, перше дослідження іншими членами з близько десяти тем.

3 - прийняття пропозицій та рекомендацій (Секретаріат).

Спеціальна комісія із загальних справ та політики офіційно приймає та включає в порядок денний майбутньої роботи сесії проект конвенції.

Вырезано. Для заказа доставки полной версии работы воспользуйтесь поиском на сайте ser.com/search.phpl

Етап затвердження. Після завершення розгляду конвенції, настає складний етап ухвалення конвенції державами-членами з метою її ратифікації та державами, які не є членами з метою приєднання до неї. Секретаріат приділяє велику кількість часу та приділяє багато зусиль, шляхом проведення засідань та відправлення кореспонденції на дипломатичному та державному рівнях та через свої інформаційні засоби, надання підтримки державам, так як вони оцінюють окремі конвенції з точки зору їх національних інтересів та потреб. Загалом цінність конвенції стосовно певної держави співвідноситься з кількістю держав-учасників.

Етап впровадження. Конференція надає послуги державам-членам та державам, які не є членами, включаючи центральні та інші органи влади, з метою ефективного застосування конвенцій. В цьому відношенні, Конференція надає технічне забезпечення, таке як правову освіту та підготовку, програму та правові консультації з приводу застосування конвенцій. Посібники з конвенції, корисні Практичні довідники разом з Актами та Документами є незамінними засобами.

Відомо, що виконання багатьох гаазьких конвенцій, особливо тих, які пов’язані з міжнародним співробітництвом на адміністративному та юридичному рівнях, вимагає, щоб особи, які є відповідальними за виконання конвенцій, до яких належать судді, службовці центральних органів влади, судових органів та юристи мали належну підготовку, знання та освіту. Першочергове завдання, спрямоване на надання цієї підготовки покладене на державні органи влади держав-учасників. За останні роки Постійне бюро значно розширило свою діяльність, виконуючи допоміжну роль, сприяючи, надаючи консультації, беручи участь та інколи організовуючи підготовку та навчальні курси. Різні конвенції сприяють виникненню нових потреб, а цілі курсу підготовки в дійсності можуть змінюватися від підготовки для здійснення процесу виконання до проведення навчання та від розв’язання певних нагальних проблем до функціонального розгляду конвенцій. Потрібно також зазначити, що деякі мають менше вповноважень, для того, щоб надати належний рівень програм підготовки (наприклад, держави, де запроваджена Гаазька конвенція 1993 р. про усиновлення), відповідно до цього їх потреба в зовнішній підтримці буде збільшуватися. Ця категорія держав, до якої відносяться держави що розвиваються, та держави з перехідним періодом, значно зростає серед кількості країн, які є учасниками Конференції.

Етап моніторингу. Згідно основного принципу, Конференція буде організовувати зустрічі, на яких держави-учасники будуть обмінюватися досвідом та обговорювати труднощі, пов’язані з застосуванням окремих конвенцій. Розроблення положень та правової доктрини та їх аналізу забезпечить достатню кількість інформації в процесі підготовки для проведення цих зустрічей. Рекомендації щодо покращеного застосування цих конвенцій будуть надані після цих зустрічей. Ці рекомендації можуть значно впливати на програму роботи Конференції, так їх виконання в більшості випадків потребує докладання значних зусиль. Рекомендації можуть бути головною причиною для розгляду конвенції та проведення переговорів стосовно нової конвенції. Таким чином, інформація зібрана на етапі моніторингу буде надзвичайно важливою для підготовки фахівців з правовою освітою та проведення навчальних курсів.

Вырезано. Для заказа доставки полной версии работы воспользуйтесь поиском на сайте ser.com/search.phpl

Схема 3 - процедура, стадії та етапи прийняття конвенцій

Вивчення Статуту, Стратегічного плану, Робочої моделі Конференції та інших матеріалів дає підстави висловити наступні висновки щодо внутрішнього та зовнішнього становища Гаазької конференції.


Висновки до II розділу.

Укріплення позицій Гаазької конференції, як провідної світової організації з розробки єдиних норм міжнародного приватного права, уявляється можливим завдяки значенню й поширенню в усьому світі гаазьких конвенцій направлених на уніфікацію норм міжнародного приватного права, а також структурній організації й функціонально направленій діяльності Організації. Досвід та репутація Гаазької конференції, її можливості щодо сприяння співробітництву між різними правовими системами та наявність добре організованої міжнародної мережі, є основою стратегії.

З’ясування поняття міжнародної організації й міжнародної конференції є необхідним теоретико-методологічним підходом до вивчення статусу міжурядової організації якою являється ГК МПрП. Поява міжнародних організацій в цілому, й утворення Гаазької конференції, внесли суттєві зміни в міжнародну систему: змінилась структура міжнародних відносин, оскільки значне коло питань у міждержавних зносинах перейшли до відання міжнародних організацій, в результаті активної правотворчої діяльності міжнародних організацій з’явились нові норми, названі в теорії міжнародного права «внутрішнім правом міжнародних організацій», що регулюють відносини, пов’язані з їх функціонуванням.

Гаазька конференція являється спеціальним суб’єктом міжнародного права, правосуб’єктність якого передбачає наявність відповідних прав та обов’язків, що дає можливість здійснювати уніфікацію та прогресивний розвиток міжнародного приватного права.

Функції, структура й діяльність конференції, як й інших міжнародних організацій, визначаються та обмежуються установчими документами, тобто Статутом Конференції, прийнятим у 1951 р.

Для забезпечення діяльності міжнародної організації необхідне правове регулювання питань її привілеїв та імунітетів, її взаємовідносин із країною перебування, власни­ми службовцями, з державами-членами тощо. Все це належить до внутріш­нього права організацій й з функціями міжнародної організації безпосеред­ньо не пов’язане.

Виконуючи місію «прогресивної уніфікації» норм міжнародного приватного права, Конференція за роки своєї діяльності стала центром юридичного і адміністративного співробітництва в галузі приватного права, особливо з питань захисту сім’ї і дітей та цивільного процесуального права. Основним методом досягнення поставлених цілей Конференції являється проведення широкомасштабних переговорів, розробка багатосторонніх конвенцій в різних сферах міжнародного приватного права, як то міжнародне співробітництво по судовим і адміністративним справам, уніфікація колізійних норм стосовно контрактів, деліктів, статусу і захисту неповнолітніх, сімейних відносини, заповітів, визнання правоздатності кампаній, юрисдикції й виконання іноземних судових рішень тощо.

Вырезано. Для заказа доставки полной версии работы воспользуйтесь поиском на сайте ser.com/search.phpl

На здійснення цілей функціонування ГК МПрП направлені конвенційні угоди у різних сферах міжнародного приватного права, процес розробки й прийняття яких включає певні стадії й етапи, визначені в Робочій моделі діяльності Гаазької конференції. Робоча модель фіксує види діяльності Конференції, які є взаємопов’язаними та утворюють єдиний цикл. Вони є підґрунтям для стабільної програми розвитку. Маючи безпосередній зв’язок з виконанням та застосуванням існуючих конвенцій, виправляючи попередні помилки, набуваючи нового досвіду та слідуючи останнім правовим тенденціям, робочі моделі можуть використовуватися протягом багатьох років для розгляду сучасних конвенцій та розширення нових питань для обговорення.

РОЗДІЛ III

ОСНОВНІ НАПРЯМКИ ДІЯЛЬНОСТІ ПО УНІФІКАЦІЇ ТА РОЗВИТКУ МІЖНАРОДНОГО ПРИВАТНОГО ПРАВА