Geum.ru

Київський національний університет імені тараса шевченка

Вид материалаДокументы

Содержание


Розділ i становлення та розвиток гаазької конференції з міжнародного приватного права
Загальнометодологічні підходи до уніфікації норм міжнародного приватного права в рамках Конференції
Подобный материал:
1   2   3   4   5   6   7   8   9

РОЗДІЛ I


СТАНОВЛЕННЯ ТА РОЗВИТОК ГААЗЬКОЇ КОНФЕРЕНЦІЇ З МІЖНАРОДНОГО ПРИВАТНОГО ПРАВА

1.1 Загальнометодологічні підходи до уніфікації норм міжнародного приватного права в рамках Конференції



Історіографія дослідження. Питання міжнародного приватного права, діяльність міжнародних організацій, їх статус, компетенція, проблеми уніфікації норм права як юридичного явища, методи її проведення ще довгий час будуть залишатися предметом наукових дискусій. Вірогідно, це можна пояснити комплексним характером проблеми, кожен елемент якої недостатньо з’ясований. В науковій літературі з міжнародного приватного права існує достатньо напрацювань і розробок з питань уніфікації колізійних норм, їх структури та видів, статусу міжнародних конференцій, їх функціонального призначення, діяльності по уніфікації норм цивільного процесу, сімейних та спадкових відносин, однак існують розбіжності в трактуванні цих явищ, недостатній рівень вивчення, а становлення і розвиток Гаазької конференції системно й всебічно взагалі не досліджувались.

Проблеми уніфікації як юридичного явища і методи її проведення є об’єктом дослідження й предметом наукових дискусій в українській науці. Однак українські вчені-правознавці доволі мало уваги приділяли вивченню теоретичного й практичного аспектів діяльності Гаазької конференції з міжнародного приватного права, можливо тому, що, по-перше, Україна стала державою-членом й учасницею гаазьких конвенцій тільки останніми роками, а по-друге, протягом «радянського періоду» національна правова система України розвивалась досить відокремлено від європейського та й світового права. Значних теоретичних досліджень діяльності цієї Організації по уніфікації як матеріальних так і колізійних норм інститутів цивільного права та процесуальних норм не існує.

В монографіях та окремих статтях українських вчених у сфері актуальної проблематики міжнародного приватного права, зокрема уніфікації колізійних норм (В.І. Кисіль, А.С. Довгерт, Л.Г. Варшаломидзе, Т.М. Циганкова, Т.Ф. Гордеєва, Г.В. Галущенко), тією чи іншою стороною висвітлювалася діяльність Гаазької конференції, однак питання уніфікації міжнародного приватного права в рамках Гаазької конференції не досліджувались. Пошуки українських вчених та їх статті в сфері правового регулювання питань уніфікації міжнародного права в рамках СНД, в сфері сімейного права, спадкового права не створюють цілісного наукового уявлення про основні аспекти діяльності цієї Організації та прийняті нею конвенції.

Вырезано. Для заказа доставки полной версии работы воспользуйтесь поиском на сайте ser.com/search.phpl

Найбільш важливими з них, на наш погляд, являються: розширення числа «гнучких» колізійних норм; поширення автономії волі сторін в сфері сімейного, спадкового права і деліктів; проблема публічного порядку».

Однак, слід визнати, в більшості названих робіт діяльність Гаазької конференції по уніфікації правових норм береться до уваги для підтвердження тих чи інших загальних положень міжнародного приватного права, в той час як конкретних досліджень по становленню та розвитку цієї міжнародної організації у вітчизняній науці майже не було.

Поряд з тим, зарубіжні вчені здійснили певний внесок у дослідження проблематики з уніфікації норм міжнародного приватного права, зокрема Ц. Дамянов (Болгария), І. Сассі (Угорщина), В. Валашек (Польща), М. Сосняк (Польща), А. Батиффоль (Франція), П. Саватьє (Франція), Л. Рецеи (Угорщина). Французький юрист, глава делегації Франції на 14-й сесії Конференції А. Батиффоль вивчав діяльність Гаазької конференції порівнюючи її з діяльністю ЮНСІТРАЛ – організації, яка також займається розробкою єдиних уніфікованих норм. Болгарський дослідник міжнародного права Цветана Каменова проблематику уніфікації права досліджувала на прикладі діяльності Гаазької конференції (Каменова Ц. Унификания международного часного права. София, Изд-во «Св. Климента Охридского», 1991).

Детальний опис проекту Конвенції про юрисдикцію був даний колишнім Генеральним секретарем ГК МПрП Джоржем А. Л. Дрозом1, яку він характеризує у порівнянні з Брюссельською (1968) та Луганською (1988) Конвенціями по питанням підсудності і примусового виконання судових рішень по цивільним та торговельним спорам, підкреслює її переваги та недоліки, викладає її структурно та обґрунтовано з коментарями.

Значний доробок вчених в сфері проблематики уніфікації норм міжнародного права став підґрунтям, основою, фундаментом від якого відштовхувався автор у своїх дослідницьких випробуваннях.


Загальнометодологічні підходи до уніфікації норм міжнародного приватного права в рамках Конференції. Відносини між кількома державами – це звичайна річ у сучасному світі. На них можуть впливати відмінності між правовими системами в цих країнах. Для того, щоб зменшити ці відмінності або вирішити конфліктні проблеми, в праві склалась система норм, відомих як норми «з міжнародного приватного права» або «колізійного права». Ці правила спрямовані на врегулювання стосунків між різними системами приватного права в міжнародному контексті.

Розвиток і поглиблення поділу праці, науково-технічного й культурного співробітництва, торговельних відносин, особливо починаючи з другої половини XX ст. і пов’язане з цим розширення міжнародних зв’язків привело до зростання обсягу правовідносин між людьми та організаціями різних держав. Така тенденція не могла обминути й колишні соціалістичні країни Європи, які у своїй кодифікаційній політиці виходили з того, що регулювання вищезгаданих відносин повинно ґрунтуватися на міцному правовому фундаменті, котрий складається як з національних, так і з міжнародно-правових юридичних актів. В більшості цих країн законодавчі акти з міжнародного приватного права, прийняті у другій половині XX ст., зберегли чинність. Вони й сьогодні багато в чому можуть бути використані для кодифікаційної роботи у сфері МПрП, яка широко розгорнулася на пострадянському просторі. На певні досягнення в уніфікації норм матеріального права колишніх соціалістичних держав зверталась увага в нашій доктрині міжнародного приватного права.

Так наприклад, В.І. Кисіль зазначає, оскільки уніфікація усуває розбіжності в матеріальному законодавстві окремих держав, може скластися враження, що з її здійсненням відпаде необхідність в колізійному методі регулювання і, відповідно, в самих колізійних нормах, які покликані вирішувати так звані колізійні питання, тобто вказувати, яку правову систему слід використовувати при розгляді спору, в якому правовідносини ускладнені іноземним елементом. Однак, існує ряд застережень щодо такої думки.

Вырезано. Для заказа доставки полной версии работы воспользуйтесь поиском на сайте ser.com/search.phpl

На відміну від уніфікації, в процесі якої створюються однакові для всіх правила, гармонізація – це процес, направлений на зближення правових систем2. При гармонізації не ставиться завдання створення єдиних правил, скоріше, ведеться робота по зближенню способів і методів правового регулювання, направлених на створення схожих правових норм. А.Г. Хачатурян відмічає, що порівняно з уніфікацією гармонізація – поняття більш широке і різниця між ними полягає в ступені досягнення зближення3.

Часто гармонізація проводиться шляхом вироблення типових законів, які при трансформації в національне право можуть зазнати серйозних змін і в результаті з’являються схожі, але не однакові національно-правові норми. Прикладом гармонізації може слугувати «Типовий закон про міжнародний комерційний арбітраж» у формі рекомендації ЮНСІТРАЛ, ООН, на основі якого розроблені національні закони.

В сучасному світі обидва ці процеси – уніфікація і гармонізація норм міжнародного приватного права – набувають особливої ваги, так як забезпечують зв’язок і взаємодію різних правових систем найбільш раціональним і ефективним чином: через застосування єдиних чи схожих норм як прямої дії, так і відсилочних (колізійних).

Уніфікація колізійного права держав здійснюється двома основними шляхами. По-перше, шляхом прийняття єдиної конвенції щодо відносин, в яких існують колізії, що надзвичайно складно здійснити, враховуючи наявність особливостей в правовому регулюванні в національних правових системах, та суттєвих розбіжностях в правових сім’ях, до того ж технічно чи навряд це здійснимо. По-друге, шляхом укладання багатосторонніх угод, конвенцій, договорів по окремим сферам правового регулювання. В такому випадку мова йде про поетапну часткову уніфікацію інститутів колізійного права, як це визначено в Статуті Гаазької конференції – «прогресивній уніфікації норм міжнародного приватного права» (ст. 1).

Для досягнення мети робочі органи Гаазької конференції проводять переговори, готують проекти багатосторонніх угод чи конвенцій в різноманітних галузях міжнародного приватного права (міжнародної юрисдикції та адміністративного співробітництва; правових конфліктів стосовно контрактів, громадянських правопорушень, дотримання зобов’язань, статусу та захисту дітей, стосунків подружжя, заповітів та права власності чи доручень; визнання компаній; юрисдикції та визнання рішень іноземних судів). Після того як Секретаріат здійснює підготовчі вивчення, спеціальна комісія, що складається з призначених урядом експертів, складає попередні проекти конвенцій, які згодом проекти виносяться на обговорення та приймаються на Пленарній сесії Гаазької конференції, яка є дипломатичною конференцією.

Гаазька Конференція будує мости між різними правовими системами – системи загального та континентального права, системами заснованими на релігійному праві та теократичних системах, унітарних і федеральних системах – кожна з яких широко представлена серед держав-членів. Через поєднання різноманітних правових традицій, в діяльності Конференції слід виділити основне: розробку багатосторонніх правових інструментів, здебільшого у формі багатосторонніх договорів (конвенцій) у різних сферах міжнародного приватного права, зокрема міжнародного співробітництва судових та інших компетентних органів, колізійного права щодо договорів, зобов’язань, що виникають внаслідок заподіяння шкоди, зобов’язань з утримання, правового статусу та захисту дітей, правовідносин між подружжям, заповітів та нерухомості або довірчої власності; юрисдикції і визнання та виконання іноземних судових рішень.

Вырезано. Для заказа доставки полной версии работы воспользуйтесь поиском на сайте ser.com/search.phpl

Підсумовуючи, слід визначити, що основна діяльність Гаазької конференції полягає в організації переговорів з метою розробки багатосторонніх договорів (конвенцій) у різних сферах міжнародного приватного права з метою його уніфікації та гармонізації. Вихідним й засадовим принципом діяльності Гаазької конференції по уніфікації норм в правовому регулюванні відносин є дотримання правил міжнародного приватного права.