1. Соціологія як наука. Предмет І метод соціології
| Вид материала | Документы |
Содержание1.утилітарні (чітко поставлена мета, задоволення певного корисливого прагнення); 2 |
- Методика викладання соціології Програми дисциплін ● Загальна соціологія Предмет соціології, 394.61kb.
- План Об'єкт І предмет соціології. Структура сучасної соціології. Загальна соціологічна, 2281.06kb.
- Соціологія як наука. Об’єкт та предмет соціології, 2123.33kb.
- 1: Соціологія наука про суспільство, 258.26kb.
- Програма державного екзамену з напряму підготовки 040200 «Соціологія», 439.41kb.
- Соціологія як наука, 2248.89kb.
- Політологія як наука. Предмет політології, 1646.96kb.
- Змістовий модуль соціологія як наука. Основні етапи розвитку соціологічної думки тема, 369.7kb.
- 1. предмет и метод истории государства и права зарубежных стран, 3017.36kb.
- 1. Предмет и метод истории государства и права зарубежных стран. Его место и значение, 1514.74kb.
(72). Опитування як метод соціологічного дослідження громадської думки. Досвід вивчення громадської думки в США. Рекомендації Геллопа щодо удосконалення опитувань громадської думки Опитування — метод збору соціальної інформації про досліджуваний об'єкт під час безпосереднього (інтерв'ю) чи опосередкованого (анкетування) соціально-психологічного спілкування соціолога і респондента шляхом реєстрації відповідей респондентів на сформульовані запитання. За допомогою опитування можна одержати інформацію, яка не завжди відображена в документальних джерелах чи доступна прямому спостереженню. До опитування вдаються, коли необхідним, а часто і єдиним, джерелом інформації є людина — безпосередній учасник, представник, носій досліджуваних явища чи процесу. Вербальна (словесна) інформація, одержана завдяки цьому методу, значно багатша, ніж невербальна. Вона легше піддається кількісному опрацюванню та аналіз. Найважливішим при вивченні громадської думки є метод опитування як незамінний спосіб одержання інформації про безпосередні факти свідомості, суб'єктивний світ людей, їхні нахили, мотиви діяльності, думки. Відомий спеціаліст у галузі вивчення громадської думки Дж. Геллап назвав метод опитування «телескопом соціальних наук». У процедурному плані цей метод зводиться до того, що, з одного боку, виступає дослідник з певними запитаннями, у відповідях на які він сподівається одержати потрібну йому інформацію, з іншого — опитуваний (респондент), який відповідає на запитання, володіючи при цьому інформацією, яка цікавить дослідника, і згоден повідомити її. Опитування як метод соціологічного дослідження поділяється на два різновиди: інтерв'ю та анкетне опитування. Інтерв'ю — це бесіда, яка проводиться за певним планом і передбачає прямий контакт інтерв'юера з респондентом (опитуваним), причому запис відповідей останнього здійснюється або інтерв'юером, або механічно (на плівку). Анкетне опитування передбачає жорстко фіксований порядок, зміст і форму запитань, чітке формулювання відповідей, які реєструються опитуваною особою. При вивченні громадської думки використовують різні види опитувань. Під час поштового опитування розсилають анкети, які потім повертають дослідникові поштою. Пресове опитування передбачає публікацію анкети в газеті. Телефонне опитування здійснюють з використанням телефону. Найчастіше використовують роздавальне опитування. При його організації анкету респонденту вручає безпосередньо дослідник, до якого вона повертається після заповнення. В усіх випадках важливо забезпечити репрезентативність інформації. Перше спеціальне опитування громадської думки, пов'язане з організацією виборчої кампанії, було здійснено у СІЛА в 1824 р. У 30-х роках відбувається перехід до професіоналізму у вивчені громадської думки. Геллоп створює свій Американський інститут громадської думки при Прінстонському університеті. Його інститут проводить двічі на тиждень загальнонаціональні і регіональні опитування і публікує їх результати у 150 газетах. Нині інститут має 30 філіалів у 50 країнах світу. Успіх Геллопа пов’язаний з його планом спрямовоним на вдосконалення опитувань. План передбачав 5 аспектів, моментів думки: 1) знаня про предмет 2) виявлення спільних поглядів, світогляду 3) причин 4) специфічних поглядів з аспектів проблеми 5) інтенсивність думки. (73). Управління громадської думки. Пропаганда Громадська думка є важливим «важелем», елементом системи соціального управління, часто наміри політиків, менеджерів, ідеологів спрямовані,щоб «оволодіти» громадською думкою, використати її з метою поліпшення системи соціального управління, реалізації завдяки їй певних цілей. Використання громадської думки в процесі соціального управління базується на тому, що вона містить у собі один із різновидів соціальної інформації, вкрай необхідний для ефективного управління суспільством. Інформацію щодо «суб'єктивного світу» людей, їх оцінки свого становища в суспільстві, мотиви діяльності, емоційні та психічні стани тощо. Введення громадської думки в управлінські акти дає змогу синхронізувати в суспільстві об'єктивні процеси, відносини з суб'єктивними оцінками, думками людей. Громадська думка може бути використана у регулюванні багатьох сфер життєдіяльності суспільства. Найважливіші з них: 1. Соціальні процеси, відносини: загальна організація соціального управління, процесів вироблення, прийняття та реалізації управлінських рішень; реалізація принципів соціальної політики та соціальної справедливості; вирішення екологічних проблем, організація еколого-соціологічного моніторингу; організація процесів функціонування трудових колективів та самоврядування у них; здійснення соціального контролю тощо. 2. Економічні процеси, відносини: регулювання ставлення населення до економічних процесів, з'ясування ставлення населення до економічних реформ; вивчення ринку, маркетинг; дослідження ефективності реклами та ін. 3. Політичні процеси, відносини: політична діяльність загалом, проблеми реалізації демократичних принципів; організація виборів та референдумів; визначення рейтингу політичних діячів та ін. 4. Духовні, ідеологічні процеси, відносини: організація ідеологічної діяльності, пропаганди; діяльність засобів масової інформації; соціалізація, виховання особистості та ін. Пропагаанда - поширення фактів, аргументів, чуток і інших відомостей, у тому числі свідомо помилкових, для дії на громадську думку. Пропаганду не можна порівнювати з рекламою. На відміну від реклами пропаганда не обмежена жорсткими тимчасовими рамками і її непросто виявити. Реклама впливає перш за все на емоції людей. Пропаганда впливає як на емоції, так і на розум людей. Відповідно, пропаганда, як і емоції, може бути негативною або позитивною. Позитивна (конструктивна) прагне довести до споживача ті або інші переконання в дохідливій формі. Мета позитивної пропаганди — сприяти соціальній гармонії, згоді, вихованню людей відповідно до загальноприйнятих цінностей. Позитивна пропаганда виконує виховну і інформаційну функції в суспільстві. Негативна (деструктивна нав'язує людям ті або інші переконання. Мета негативної пропаганди — розпалювання соціальної ворожнечі, ескалація соціальних конфліктів, загострення протиріч в суспільстві, пробудження низовинних інстинктів у людей і тому подібне. (74). Чутки: визначення, види, наслідки Чутка - це повідомлення, що надходить від однієї чи більше осіб, про нічим не підтверджені події. Як правило, стосується важливих для людини чи групи явищ, торкаються актуальних потреб та інтересів, відображають загальну інформаційну ситуацію в суспільстві або великій соціальній групі. Вони відображають і пов’язані з пануючими в суспільстві масовими настроями та громадською думкою, відтворюють існуючі ссылка скрыта та установки людей. Виникають коли недостатньо офіційної інформації, у випадку її закритості, суспільство тут же запускає неофіційну, тіньову мережу розповсюдження інформації – чутки. У соціальній психології під чутками розуміють специфічну форму недостовірної або частково достовірної інформації, що надходить від однієї особи або групи, про певні події чи ситуації. У процесі комунікації зміст, переданий за допомогою чуток, стає надбанням загалу. Чутки виникають у зв’язку з важливими для великих груп людей подіями, соціальними об’єктами; вони є наслідком політичної та економічної невизначеності в суспільстві, соціально-психологічної нестабільності; Чутки задовольняють соціальну потребу людини у пізнанні чогось чи когось, водночас вони стимулюють цю потребу, знижують невизначеність, у якій людина не може перебувати довго. Тобто, чутки роблять соціальну ситуацію суб’єктивно зрозумілішою, не тільки допомагаючи людині зорієнтуватися в ній, але й регулюючи свою поведінку, яка, відповідно до події, може змінитися. Розрізняють такі види чуток,залежно від їх характеристик: 1. Інформаційної (міра вірогідності чутки, її правдоподібності):абсолютно невірогідна; невірогідна з елементами правдоподібності; вірогідна з елементами неправдоподібності; правдоподібна чутка. 2. Експресивна (загальний тип емоційної реакції, на яку чутка розрахована, і яка виникає під час її сприймання аудиторією):чутки-страховисько, або опудала; чутка-агресія; чутка-бажання або ж надія; чутка-викриття; чутка-легенда. За сферою поширення(мала, велика, масова аудиторія) Бувають стихійні чутки та навмисне сфабриковані (дезінформація). За потребою: 1.утилітарні (чітко поставлена мета, задоволення певного корисливого прагнення); 2.інформаційно-пізнавальні; 3.емотивні (емоційні) – коли бажання емоційно забарвити інформацією, або коли хочуть поділитися певним станом і зняти певним чином напругу (щоб розділити, до прикладу, свій страх); 4.престижу або самоствердження. За результатом та наслідком впливу (тривожать громадську думку, але не викликають антисоціальних настроїв; викликають антисуспільну поведінку частини населення;руйнують соціальні зв’язки та можуть вилитися в масові безпорядки). Сила чутки:(чутки,що непокоять громадську думку;чутки,що викликають поодинокі чи масові антигрупові наслідки;чутки,що руйнують зв’язки між особами та групами). |