Соціологія як наука. Об’єкт та предмет соціології
| Вид материала | Документы |
- Методика викладання соціології Програми дисциплін ● Загальна соціологія Предмет соціології, 394.61kb.
- План Об'єкт І предмет соціології. Структура сучасної соціології. Загальна соціологічна, 2281.06kb.
- 1: Соціологія наука про суспільство, 258.26kb.
- Програма державного екзамену з напряму підготовки 040200 «Соціологія», 439.41kb.
- 1. Соціологія як наука. Предмет І метод соціології, 2768.47kb.
- Соціологія як наука, 2248.89kb.
- Політологія як наука. Предмет політології, 1646.96kb.
- Змістовий модуль соціологія як наука. Основні етапи розвитку соціологічної думки тема, 369.7kb.
- Курс загальної лінгвістики. К., 1998. 34-36 Зв’язок мовознавства з різними науками, 56.81kb.
- Навчальна програма курсу "Соціологія" (для студентів Ікурсу спеціальності "політологія", 599.46kb.
Соціологія як самостійна наука виникла на початку 19 ст. в час глибоких соціальних змін, переходу від традиційного до індустріального суспільства і необхідності його поглибленого аналізу. Термін походить від лат. Societas – суспільство та грецьк. logos - наука, вчення, тобто „соціологія” це наука про суспільство. Фундатором її вважають фран. філософа позитивіста О.Конта, який дав ім’я цій науці. Соціологія - наука про закономірності становлення, функціонування і розвиток суспільства як соціальної системи. Вона вивчає соціальні факти, процеси, відносини, діяльність індивідів, шгруп, їх ролі, статуси, поведінку, інституційні форми її організації. Її о’єктом є соціальна реальність, суспільство в цілому як цілісний організм, сукупність соціальних властивостей, зв’язків і відносин, та спосіб їх організації. Предметом C. = те, на що спрямовані соціологічні дослідницькі дії та результат соціологічних досліджень =відносини між людьми, що входять у різні об’єднання, або між групами людей. Водночас соціологія це багатоманітність течій та наукових шкіл, які по різному пояснюють її об’єкт та предмет. Так, у Короткому словнику С. – це наука про закони становлення й розвитку суспільства загалом, соціальних відносин та соціальних спільнот. О. Конт вважав, що С. – позитивні знання про про суспільство, Дюркгейм – предметом С. – соціальні факти, як форми колективної дії і колективного буття, М.Вебер С. – - наука про соціальну поведінку, яку вона прагне зрозуміти та тлумачити. В.Ядов та Т.Заславська визначають С. – наукою про закономірності, функціонування, розвитку й взаємодії соціальних спільнот різного типу. |
Категорії соціології – це загальні поняття, що відтворюють певні властивості об’єкта, тобто суспільства як цілісної соціальної системи. Соціологія вивчає в суспільстві лише соціальне. Проблема соціального розглядалася протягом всієї історії соціологічної думки. Часто кажуть, що соціальне це ефект спільного, який виникає внаслідок свідомої взаємодії індивідів. Але спільне є і в стадних сукупностях тварин та комах (бджоли, мурашки). Соціальне виникає тоді, коли поведінка одного індивіда підпадає під вплив іншого індивіда (групи) безпосередньо чи опосередковано. Поняття "соціальний" має кілька значень: від позначення самої сутності суспільного життя до розуміння сутності соціального зв’язку. Соціальне: у „широкому розумінні” – синонім „суспільного” – все, що належить суспільству на відміну від природи у вузькому розумінні – ті аспекти соціального, які визначаються становищем людей у соціальній структурі суспільства, відносинами між соціальними групами та між людьми як представниками різних класів, націй, трудових колективів, професійно-кваліфікаційних та інших соціальних груп. |
Соціологія - комплексна наука, яка має структуру, що зумовлена її змістом та заданнями: 1 рівень - теоретична соціологія (загально-соціологічна теорія, фундаментальна) – створює теорії, концепції, парадигми, що розкривають універсальні закономірності та принципи побудови різних соц.систем. Це теоретичне осмислення і узагальнення різних соц.фактів, їх систематизація за певними ознаками, встановлення закономірностей і формування законів. Існує велика кількість течій, шкіл, напрямів, які по різному пояснюють специфіку розвитку суспільства. 2 рівень – теорії середнього рівня (спеціальні соціологічні теорії) – з’ясовують об’єктивні взаємозв’язки та розкривають специфічні властивості відносно самостійних областей соціологічного знання:, зокрема досліджують: соц.спільноти (міста, села, етничні, демографічні, територіальні..) соц.інститути (сім’я, засоби масової інформації..), відносини і окремі сфери життєдіяльності (праці, побуту..), соц.процеси (управління, конфліктологія..) та теорії (комунікації, соц. активності...). 3 рівень – емпірична соціологія (прикладана соціологія, конкретно-соціологічні дослідження) – теорія, методика і техніка конкретного соц.аналізу. Знаходить, вивчає, аналізує та узагальнює соц.факти, використовуючи методи конкретних соц.досліджень (опитування, спостереження). Досліджує дії, вчинки, характеристики поведінки соц.спільнот, груп, індивідів, на основі яких формуються гіпотези. Взаємопов’язані між собою. Теоретичні знання необхідні для грамотного здійснення емпіричних досліджень, а емпірична соціологія забезпечує теоретичні розробки перевіреними та узагальненими соц.фактами. Крім того, соціологічна наука за предметом вивчення поділяється на: -макросоціологію – (глобальні соц.процеси, соц.спільноти, системи та групи) - мікрсоціологію (процеси в невеликих системах: сім’я, група, колектив) |
Методи с. – спосіб здобуття, побудови та обґрунтування соціологічних знань, сукупність прийомів, процедур, операцій емпіричного, дослідного та теоретичного пізнання соц.реальності. Соціологія використовує 2 групи методів:
Специфічні методи можна розділити на:
- аналіз документів, опитування, спостереження, соц.експеримент
- опрацювання (кодування) інформації, узагальнення, інтерпретація даних, виявлення кількісних залежностей... Крім того, методи соціології діляться на:
спрямовані на безпосередню реєстрацію фактів і передбачають суворі прийомі їх обробки (пряме спостереження, формалізований аналіз документів (конвент-аналіз), анкетування, стандартизоване інтерв’ю (регламентоване опитувальником)
виявляють приховані, суб’єктивні думки, настрої, що становлять життєвий світ людини з наступною їх інтерпретацією (біографічний метод, метод фокус-груп, відкриті групові дискусії, нарративне інтерв’ю (вільна розповідь), традиційний аналіз документів) |
Категорії соціології – це загальні поняття, що відтворюють певні властивості об’єкта, тобто суспільства як цілісної соціальної системи. "соц. відносини" – певна стійка система зв’язків між індивідами, що склалася в процесі їх взаємодії = усталена, історична складена за конкретних умов місця і часу, система зв’язків між окремими людьми й соціальними спільнотами, які беруть неоднакову участь в економічному, політичному й духовному житті, мають різний соц.стан, спосіб життя, джерела й рівні доходів та особистого споживання. Можуть бути економічними, політичними, правовими, моральними ... Соц. відносини формуються в процесі соц.діяльності. "соц.явище" – будь-який вияв відносин чи взаємодії людей, окрема подія чи випадок. "соц.процес" – розвиток будь-якого явища, зміна його етапів. = взаємодія людей, що визначає функціонування і зміни у людських стосунках, становищі соціальних груп, окремих індивідів. Вирізнаються за об’єктом (людство, суспільство, клас, організація, мала група), за ступенем управління (стихійні, природно-історичні, цілеспрямовані), процеси функціонування і процеси розвитку "соц.закон" – вираз суттєвих, загальних, необхідних і повторюваних взаємозв’язків між соц.явищами і процесами, передусім між діяльністю окремих спільнот та діями окремих людей, що зумовлюють виникнення, функціонування та розвиток соц. систем. |
"Соц. закон" – вираз суттєвих, загальних, необхідних і повторюваних взаємозв’язків між соц.явищами і процесами, передусім між діяльністю окремих спільнот та діями окремих людей, що зумовлюють виникнення, функціонування та розвиток соц. систем. С.закони бувають загальні (вивчає філософія), специфічні (вивчає соціологія). Вирізняють закони, які: =констатують співіснування соц.явищ =виявляють характер тенденцій розвитку =виявляють зв’язок між соц.явищами =фіксують причинний зв’язок між соц.явищами =визначають можливість чи ймовірність зв’язків між соц.явищами Залежно від рівня дії с.закони класифікують: - діють на рівні соц.інститутів (діалектична єдність людини і соц.середовища, значна роль колективу в розвитку особистості, постійне вдосконалення колективу) - визначають розвиток складових соц. структури суспільства (прискорене збільшення міського населення, збільшення населення, зайнятого у сфері обслуговування, зменшення кількості селян) - діють на рівні конкретних соц.систем (самовдосконалення систем, пропорційний їх розвиток). В соціології використовують такі закони: - закон найменших втрат - закон еволюційного потенціалу - закон ефективності - закон соц.порівняння - закон піднесення потреб - закон вільного часу - закон великих чисел |
Роль соціології в суспільстві визначається її предметом і функціями. Соціологія виконує 2 групи функцій:: 1. Гносеологічні функції – забезпечують найповніше та конкретне пізнання тих чи інших явищ і процесів соціального життя: 1)Теоретико-пізнавальна – концентрація, роз’яснення, поповнення та збагачення існуючого соціологічного знання, розроблення законів і категорій даної науки на основі соц.дійсності. 2)Методологічна – формулювання закономірностей, випадковостей, визначення методів пізнання 3)Критична – обґрунтування позитивного, що необхідно зберігати та розвивати, і виявлення негативного, що вимагає радикальних змін чи усунення з суспільного життя. 2. Соціальні функції – забезпечують надійну інформацію про різноманітні соціальні процеси та явища: 4)Інформаційна– отримання та систематизація інформації про реальний стан соціальних відносин, явищ і процесів, про їх розвиток та взаєозвязки 5)Прогностична – формування соц.прогнозів розвитку соц.явищ і процесів (короткострокові та довгострокові прогнози) 6)Перетворювальна: висновки, рекомендації та пропозиції соц.науки слугують основою для вироблення та прийняття рішень 7) управлінська – вироблення соц.механізму впровадження у практику рішень щодо функціонування, розвитку й удосконалення соц.відносин 8)Описова – систематизація, опис, накопичення дослідницького матеріалу у вигляді аналітичних записок, різного роду наукових звітів, статей, книг. 9) Світоглядна Соціологія виконує низку інших допоміжних функцій у життєдіяльності людини, сімї, нац.груп, суспільства в цілому. |
Соціологія, як наукова дисципліна, що вивчає людське суспільство, має особливості: = С. - генералізуюча наука, що вивчає типові, родові, повторювані в часі та просторі процеси, на відміну від індивідуалізуючи наук, предметом яких є унікальні, неповторні в просторі та часі явища (від історії) = С. – вивчає цілісні суспільні структури, а також те спільне, що притаманне кожній сфері життя суспільства, в той час як конкретні науки вивчають одну спеціальну сферу суспільства (економіка – економічну, юриспруденція-правову, політологія –політичну) = С.- вивчає соціальні зв’язки між різними сферами життя суспільства (якщо економіка вивчає „економічні цикли”, а право-„правопорушення”, то соціологія - як змінюється динаміка правопорушень відповідно до циклів ек.розвитку) = С.- слугує методологією для інших гуманітарних дисциплін = розвиток С. зумовив виникнення й розширення нових галузей знань: біосоціології, соціопсихології, соціоніки, соціолінгвістики, соціальної екології. Соціологія має міждисциплінарний зв’язок з філософією, історією, економікою, психологіє, антропологією. Соціологія має галузеві напрямки: соціологія міста, соціологія культури, соціологія релігії, соціологія праці тощо. Соціологічна наука за предметом вивчення поділяється на: -макросоціологію, яка найтісніше пов’язана з економікою, правом, політологією, культурологією, та мікрсоціологію яка пов’язана з педагогікою, психологією, лінгвістикою |
Перетворення, що здійснюються в Україні, зачіпають інтереси всього населення, змінюють його майновий і соц. стан, поведінку багатьох соц.груп.. Чинники, які пояснюють оволодіння С. в Україні: 1. зростає значимість соц.факторів у житті суспільства (раніше інтереси людей не враховувалися) 2. створюється правова держава, в якій має бути сформоване громадянське суспільство, зростає плюралізм ідей 3. виникло соціальне замовлення на об’єктивну соціологічну інформацію, яка дає можливість вчасно помітити тенденції та закономірності суспільного розвитку. Соціологія вивчає думки і сподівання населення, їх потреби та інтереси, можливість впливу поведінки різних соц.груп на суспільні процеси. Вона забезпечує цією інформацією та відповідними рекомендаціями органи управління, різні політичні сили, громадські організації для її врахування при прийнятті управлінських рішень. Останнім часом збільшується значення С. в житті суспільства. В 1990 р. створено інститут С., випускаються журнали з соціолог. питань, створено соціолог. асоціацію, С. стала обов’язковою для вивчення у ВищНавчЗакладах, з прийняттям у 2001 р. Указу Президента „Про розвиток соц.науки в Україні” започатковані держ наукові соціол.програми, створено соціол.служб в установах, поширюються знання серед населення. Завданням С. є: відродження нац. історичного досвіду розбудови укр..суспільства. вивчення реального стану соц.явищ, зясування основних тенденцій розвитку суспільних відносин, знаходження оптимальних шляхів їх удосконалення, формування соц мислення в усіх верствах населення. |
Перетворення, що здійснюються в Україні, зачіпають інтереси всього населення, у тому числі молоді, змінюють його майновий і соц. стан, поведінку багатьох соц.груп. Соціологія вивчає думки і сподівання усіх груп населення, їх потреби та інтереси, можливість впливу їх поведінки на суспільні процеси. Вона забезпечує цією інформацією та відповідними рекомендаціями органи управління, різні політичні сили, громадські організації, соціальні групи для її врахування при прийнятті відповідних рішень. Молодь є досить значною соц.групою, кількість якої становить біля 10 млн.чоловік. Вона є основним носієм інтелектуального, творчого потенціалу суспільства, вона здатна швидко та ґрунтовно опановувати нові знання, професії, спеціальності. Вона посідає важливе місце в суспільному виробництві – це єдине джерело поновлення трудових ресурсів. Нові умови суспільного життя вимагають від сьогодення підготовки кваліфікованих кадрів. Майбутнім спеціалістам-професіоналам в різних сферах життєдіяльності суспільства потрібно засвоїти не лише свої фахові знання, а й знання з соціології для вироблення навиків оперативної та правильної орієнтації у складній соціально-економічній ситуації, сформувати й розвивати свої здібності, активно і творчо вирішувати проблеми. Навчання молоді в соціологічному розумінні це її пристосування, уміння взаємодіяти з соціальн.оточенням, а також опанування культури цієї взаємодії. Не менш важливим є формування соціологічного мислення молоді. Кожен має бути соціологічно освіченим, вміти дати соціологічну оцінку виконанню своїх професійних дій, передбачати соц.наслідки своїх втручань у суспільне життя. |
Виникнення С. не одномоментний акт, а тривалий процес накопичення знань про суспільство, котрий нараховує тисячі років. Протосоціологічний період тривав з часів Стародавнього світу до середини 19 ст (до виникнення соціології як науки). На стадіях раннього класового суспільства основними позанауковими формами відображення дійсності були міф (фантастичні пояснення суті природи і людини) і епос (оповідання про минуле народів). Наступні періоди включали античну думку, наукові знання середньовіччя, епоху просвітництва. Кожен період демонстрував нові підходи до розвитку суспільства (колективістська, потім індивідуалістська концепції) Існувало два протилежні підходи до розуміння суспільства: 1. тлумачили суспільство як штучне утворення, вигадане правителями, монархами задля блага народу Платон, Дж.Локк, Т.Гобс, Ж.Ж.Руссо 2. тлумачили суспільство як природне явище, а суспільний стан розглядав, як долюдський. Людина є соціальною за своєю природою, а держава як різновид суспільства - природним явищем. Аристотель, Л.Сенека, Ж.Боден, Ш.Монтескє У Новий час формувалися різноманіттні концепції, що пояснювали суспільне життя: ідея природних прав людини, ідея суспільного договору, ідея розподілу влад, ідея громадянського суспільства, ідея „держави права” Початок 19 ст. ознаменувався діяльністю представників утопічного соціалізму, які обґрунтовували необхідність удосконалення суспільства, висунули ідею „ідеального” суспільства та намагалися втілити її в життя. У межах протосоціології розивались ідеї соціального детермінізму (спричиненості соц.явищ), ідеї прогресу та регресу суспільства, а також наукового методу. |
В Протосоціологічний період існувало два протилежні підходи до розуміння суспільства, які були започатковані античними мислителями, зокрема: 1. Платон тлумачив суспільство як штучне утворення, вигадане правителями, монархами задля блага народу. (його ідеї підтримували Дж.Локк, Т.Гобс, Ж.Ж.Руссо)На його погляд, ідеальна держава має узгодити особисту доброчесність (мудрість, мужність, самовладдя) із суспільною справедливістю, а це можливо якщо соціальна структура суспільства відповідатиме типам душі (правителі-філософи-, верхній щабель – розумні люди, другий – мужні воїни-охоронці, третій – ремісники та землероби). Головне зло суспільства людський егоїзм, що породжує комерціалізацію людських відносин. В основі вчення Платона поза історична абстрактна ідея, а не соціальні реалії 2. Аристотель тлумачив суспільство як природне явище, а суспільний стан розглядав, як долюдський. Держава (поліс) як різновид суспільства є природним явищем. Його ідеї підтримували Л.Сенека, Ж.Боден, Ш.Монтескє Арістотель визначав людину „істотою політичною”, яка зв’язана та взаємодіє з іншими людьми, веде суспільний спосіб життя, не може існувати поза межами суспільства. А спілкування людей допомагає людині стати „суспільною істотою” Невід’ємною властивістю суспільства він вважав соціальну нерівність за майновим станом. Філософи 17 ст. на відміну від Аристотеля виводили „суспільність” людини не з „вродженої” схильності до спілкування, а навпаки х її властивостей: прагнення свободи, егоїзму, агресивності. А тому люди мають дотримуватися суспільного договору. |
У середньовіччі не з’явилося нічого принципово нового для соціологічного розуміння суспільства. А.Августин вивчав людство, як Боже створіння, при цьому цінував розумову і фізичну працю. А.Данте та Ф.Петрарка були представниками середньовічного ренесансного гуманізму – системи поглядів, яка визнає цінність людини як особистості, її права, проголошує принципи рівності, свободи, справедливості як норми взаємовідносин між людьми. Соціалісти-утопісти ( Т.Мор та Т.Кампанелла) обстоювали ідеї соціальної рівності, взаємодопомоги, що можливо лише за умови суспільної власності. У 16 ст. європейські вчені обґрунтовували ідеологію державності для захисту власних інтересів: Н.Макіавеллі – стверджував, що суспільство розвивається за природними принципами, при цьому основним був власний, матеріальний інтерес. „Макіавелізм” - право володарів застосовувати будь-які засоби для досягнення поставленої мети. Ф.Бекон – людей об’єднує справедливість, для захисту якої потрібні закони, але у разі загрози інтересам більш сильної групи закони скасовуються Ж.Боден вважав, що географічне середовище (клімат, рельєф) зумовлює особливості життя людини, їхні інтелектуальні здібності. |
Соціологія як самостійна наука виникла на початку 19 ст. як відгук на загальний соціальний прогрес, в час глибоких соціальних змін, переходу від традиційного до індустріального суспільства і необхідності його поглибленого аналізу. Термін походить від лат. Societas – суспільство та грецьк. logos - наука, вчення, тобто „соціологія” це наука про суспільство. Фундатором її вважають фран. філософа позитивіста О.Конта, який дав їй ім’я Поява соціології була викликана розвитком суспільства та розвитком соціальної думки. Основними передумовами цього були такі фактори: 1. соціально-економічні фактори: індустріальна революція, ринок вільної праці, урбанізація, розвиток торгівлі та як наслідок нові спосіб життя та суспільні відносини Ранні буржуазні революції вплинули на розвиток суспільно-політичної думки. 2. соціально-політичні фактори: панування буржуазних верств, влада капіталу, демократизація 3. інтелектуальні: філософські ідеї епохи просвітництва, з її духовними орієнтирами (гуманізм, раціоналізм, свобода особистості) Діяльність просвітників стимулювала процес революційного руйнування старого суспільного ладу в Європі. Також вплинули вчення марксистів. 4. наукові: поява емпіричних досліджень, зв’язаних з соціальною статистикою та досягнення природознавства, які могли бути використані для пояснення соціальних процесів і явищ. |
Америк. соціолог Голднер поділяє світову історію соціології на таких 4 етапи: 1. Соціологічний позитивізм (початок 19 ст.) – (О.Конт, Спенсер) 2. Марксизм (середина 19 ст.) (К.Маркс, Ф.Енгельс) 3. Класична соціологіця (кінець 19 ст. до 1 Світової війни) (Дюркгейм, М.Вебер, Г.Зімель) 4.Сучасний стан. (Парсонський структурний функціоналізм, Т.Парсон,) У розвитку офіційної соціології також вирізняють 4 етапи: 1. Соціологічний позитивізм (19 ст.) – поява розробленої О.Контом програми перебудови наук на про суспільство на „позитивних” емпірично обґрунтованих засадах. Інтенсивний розвиток емпіричних соц. досліджень. У методології переважає позитивізм. В цей період набуває поширення марксизм (О.Конт, Спенсер, К.Маркс) 2. Перелом розвитку соц.теорії (кінець 19 ст. 20-ті рр. 20 ст.) криза натуралістичної соціології, розробляються методи „розуміючої” соціології. Виникає класична соціологія, відбувається інституалізація соціології як академічної дисципліни (створюються перші кафедри і факультети) (Дюркгейм, М.Вебер, Г.Зімель) 3. Розвиток соціології (кінець 20-х до 70-х рр. 20 ст.) – формування основних сучасних теорій соціології, галузева диференціація, подальше удосконалення методів дослідження. (емпірична соціологія) 4. Новітня соціологія (з 80-х р.) новітнє розв’язання проблем сучасності, усвідомлення необхідності аналізу та емпірії. (структурний функціоналізм, Т.Парсонс, символічний інтеракціонізм, етномето-ологія, феноменологія, гендерна соціологія) |