Соціологія як наука. Об’єкт та предмет соціології

Вид материала

Содержание

Подобный материал:

1 2 3 4 5 6 7

Управління це можливість і здатність певного суб’єкта впливати на суспільство (або його окремі спільноти) з метою упорядкування та збереження якісного стабільного функціонування, розвитку та удосконалення.

К.Маркс розглядав управління як регулювання відносин власності, без чого неможливий прогрес і добробут людини.

Методи управління: планування, організація, контроль, облік, аналіз, стимулювання, виховання

Поняття Керівництво має більш вузьке значення і може бути визначене як представництво державної влади в колективі для здійснення управлінської діяльності. Керівник є представником цієї влади, він має певні права (формальний лідер) і зобов’язаний об’єднувати і спрямовувати людей до визначеної мети.

Для ефективної діяльності він має володіти різними методами керівництва

Методи керівництва: адміністративні, економічні, соціально-психологічні.

Стиль керівництва – в певний спосіб упорядковане застосування різних управлінських методів, що залежить від особистих здібностей і особливостей характеру конкретного керівника.

Полярними стилями керівництва є демократичний та адміністративний.

Сутність соціальних технологій, їх роль в управленні соціальними процесами.

Більшість керівників на Заході мають певну управлінську, соціологічну, психологічну та іншу підготовку необхідну при прийнятті управлінських рішень. Мова йде про соціальні технології.

Соціальна технологія – сукупність операцій, що передбачають використання керівником чи управлінським органом чітко визначених прийомів, заходів, дій для вирішення проблем трудового колективу та управління його розвитком. = це засіб регуляції життєдіяльності трудового колективу, оптимізації соціальних відносин і процесів, що відбуваються у ньому.

Класична модель соц. технології включає:

= формулювання мети

= прийняття рішення

= організація спільної дії

= аналіз результатів

Структура соц. технології включає 3 складові: 1. характеристика мети, завдань і основних положень технології 2. перелік (з описом) технологічних операцій 3. додаток: зміст основних документів, необхідних для реалізації технології.

Принципи соц. технології:

багаторівневого аналізу
цілевизначення
комплексності
адресності.

Управління та самоуправління, їх спiввiдношення.

Управління це можливість і здатність певного суб’єкта впливати на суспільство (або його окремі спільноти) з метою упорядкування та збереження якісного стабільного функціонування, розвитку та удосконалення.

Обов’язковою умовою ефективного функціонування виробничої організації є демократизація виробничих відносин, самоврядування.

Важливою функцією самоврядування є розвиток структури , формування складу колективу. Це виборність деяких керівників, набір працівників у штат, їх звільнення, просування по службі. Важлива роль у цьому належить громадським організаціям.

Функція забезпечення режиму і ритму роботи соціальної організації передбачає участь працівників у розв’язанні питань організації праці, технологічної дисципліни тощо.

Самоврядування має виконувати функцію планування, яка характеризує участь членів організації у плануванні її життєдіяльності на всіх стадіях розвитку.

Контрольна функція самоврядування різною мірою реалізується через інші перлічені функції ((участь колективу в розв’язанні виробничих питань. ..)

Політика як соціальний інститут, його функції.

Політика – галузь відносин між соціальними суб’єктами 9класами, соціальними групами, політичними партіями, окремими особами, національними спільнотами, державами) щодо здійснення (використання, розподілу, завоювання) політичної влади.

Роль політики у суспільстві зумовлена 3 властивостями: універсальністю, всеохоплюючим характером, здатністю впливати на будь-які сторони життя суспільства.

Політика виконує функції

загальоорганізаційної основи суспільства
конкретної контрольно-регулятовної сфери або системи, що спрямовує життя, діяльність, відносини людей, соціальних спільнот, класів, націй, народів і країн

З погляду соціології політика – це діяльність різних соціальних сил з визначення, захисту і реалізації своїх потреб та інтересів, урахування та погодження інтересів різних соціальних спільностей.

Основний зміст ефективної політики полягає у погодженні інтересів різних спільностей, верств, гуп, формуванні правил і норм, обов’язкових для всіх членів суспільства, для громадян і держави, у рівному захисті цих інтересів та забезпеченні їх реалізації.

Релігія як соціальний інститут, ефективність його функцій.

Релігія це форма суспільної свідомості, специфічний світогляд, концептуальне бачення світу і спосіб його пізнання, що засновані на трансцендентальних фантастичних почуттях та уявленнях.

Релігія як соціальне явище має свою структуру, кожен елемент якої виконує свою роль.

За визначенням Г.Плеханова структура релігії складається з:

Уявлень (створюють міфологічний елемент релігії)

Настроїв (сфера релігійних почуттів)

Дій (сфера релігійного культу – обряди богослужіння тощо)

За визначеннями інших соціологів основними її елементами є релігійна свідомість, релігійна діяльність, релігійні відносини та релігійні організації.

Релігія виконує притаманні їй функції:

Ілюзорно-компенсаторська (компенсує недостатність знань, знімає тягар турбот віруючих)

Комунікативна (забезпечує систему спілкування віруючих у різних формах)

Світоглядна (формує релігійний світогляд за допомогою церкви)

Регулятивна або етична (виробляє єдині для релігійної системи норми. Принципи як регулятори життєдіяльності

Організаційна структура соціологічної роботи в Укpaїнi.

Організаційну структуру соціології в Укpaїнi репрезентовано різними соціологічними установами, які здійснюють теоретичні та прикладні дослідження соціологічних проблем, готують фахівців тощо. Результати їх роботи використовуються в процесі прийняття рішень на різних рівнях управління суспільними процесами, а саме:.

=установи Академії Наук України, що здійснюють розробку загальних теоретико-методичних і галузевих соціологічних проблем.

=центри вивчення громадської думки, які утворені на громадських засадах у деяких містах України і вивчають рейтинги політ. діячів, сприйняття трудящими політики уряду, політ. активність, розвиток неформальних рухів тощо.

=установи при різних держ. організаціях, міністерствах і відомствах, які ведуть соціологічні дослідження за завданнями цих організацій вивчають теоретико-методологічні проблеми державно-політичної та відомчої роботи.

=соціологічні кафедри та лабораторії вузів, що готують спеціалістів, вивчають теоретико-методологічні проблеми, виконують замовлення підприємств і організацій на проведення прикладних досліджень.

=соціальні служби підприємств та інших соціальних організацій, що займаються прикладними дослідженнями соціологічних проблем, розробкою і впровадженням соціальних технологій, соціальних програм тощо.

Координує соціологічну роботу України соціологічна асоціація (САУ) - наукова і громадська організація при секції суспільних наук Президії НАНУ і об’єднує соціологів-фахівців, що ведуть науково-практичну, дослідницьку, пропагандистську й педагогічну діяльність. Членство в ній може бути колективним та індивідуальним.

Поняття соціологічного дослідження, його завдання.

Соціологічне дослідження: =складений комплекс теоретичних, методичних та організаційних процедур, що спрямовані на досягнення поставлених цілей та завдань дослідження. =це система логічно послідовних методологічних, методичних та організаційно-технічних процедур

Метою соц. дослідження є глибоке вивчення, аналіз і систематизація соціальних фактів, виявлення зв’язків, залежностей між соціальними явищами і процесами, прийняття на основі зібраної інформації рішень, розробка заходів щодо управління об’єктом котрий досліджується, його прогресивним розвитком. Соціологічні дослідження проводять для вирішення таких завдань:

опис певної соціальної реальності,

пояснення суперечностей чи особливостей функціонування окремих спеціальних спільнот чи процесів (соц. конфліктів безробіття, напруженості відносин у трудовому колективі тощо),

прогнозування тенденцій розвитку (зміни у ставленні до праці, у виборчих стосунках, динаміка безробіття тощо),

практичне перетворення соціальної реальності (запровадження соціальних технологій, проектів, планів та ін.).

Одиницями вивчення при цьому стають люди, речі, тексти, властивості які потрібно зафіксувати, обчислити й проаналізувати.

Інструментом виявлення стійких якостей є закон великих чисел, який застосовується в усіх статичних розрахунках. Він гласить, що сукупна дія великої кількості випадкових фактів (причин, умов) приводить до результату, що майже не залежить від випадку.

Поняття процедури, методології, методики i техніки соціологічного дослідження.

Процедура – певна послідовність усіх операцій, комплекс організаційних та пізнавальних дій дослідника.Соціологічне дослідження проводиться в наступні етапи: 1.розробка програми, 2.збір емпіричних даних (польовий етап) 3.обробка інформації 4.аналіз та узагальнення отриманої інформації

Методологія – система принципів визначених діалектичним підходом до об’єкта, що вивчається. Діалектика передбачає розгляд якостей і характеристик об’єкта в їх різноманітних зв’язках і відносинах з іншими об’єктами у розвитку та змінах.

Принцип методології реалізується за допомогою конкретних методик соціологічного дослідження.

Методика – сукупність технічних заходів, зв’язаних з методом дослідження, у т.ч. окремі операції, їх послідовність і взаємозв’язок.

Техніка соціологічного дослідження – сукупність спеціальних прийомів для ефективного використання певного методу (кодування інформації, обчислення статистичних показників, перевірка гіпотез, побудова таблиць....).

Методи соціологічного дослідження:

- загальнонаукові (діалектика, синергетика, історизм)

- спеціальні (=аналіз документів, = спостереження = опитування = соціальний експеримент = соціометричний метод та інші)

Види соціологічного дослідження, їх призначення.

Дослідження виділяють в залежності від взятих за основу критеріїв, найважливіші з яких мета дослідження, глибина потрібного аналізу, метод збирання первинної соціологічної інформації, об’єкт дослідження, терміни проведення, відносини між замовником і виконавцем, сфера соціальної дійсності, яку вивчають, зокрема:

1)За характером та дослідницькою задачею: фундаментальні (виявлення та аналіз соціального досліду та закономірностей розвитку), прикладні (вивчення та вироблення шляхів, засобів, форм та методів удосконалення діяльності соціальних об’єктів), комплексні (міждисциплінарна проблема, сполучає у собі елементи фундаментальних та прикладних задач).

2)За типом логічного завдання: пошукове, пілотажне, описове, аналітичне, експериментальне, проектно-конструкторські пошуки.

3)За методом проведення: опитування, аналіз документів, соціологічне спостереження, соціологічний експеримент

4)За відношенням до об’єкту дослідження: монографічне, порівняльне, трендове, генетичне.

5) За відношенням до сфери об’єкту дослідження.

6)За типом замовника та видом оплати: держбюджетне, госпрозрахункове, на загальних засадах.

7)За термінами проведення: довготермінове (3 роки і більше), середньотермінове (6 місяців до 3 років), короткотермінове (2-6 місяців), експрес-дослідження (1 тиждень-2 місяці).

8)За способом дослідження: разове і повторне

Функції соціологічного дослідження.

Функції соціологічного дослідження діляться:

1)За значущістю задачі дослідження: стратегічна, тактична, операційна.

2) За спрямованістю дослідження:

пізнавальна- відкриває нові знання про функціонування і розвиток суспільства. Сутність соц.явищ і процесів

інформаційна – отримання соц. інформації щодо стану і тенденцій розвитку явищ і процесів суспільного життя

методологічна – забезпечує реалізацію міждисциплінарного зв’язку соціології з іншими науками про людину і суспільство

практична – вироблення практичних заходів із вдосконалення соціальної реальності, ефективного соц. контролю за соц. процесами

управлінська - забезпечує соц. управління на всіх рівнях функціонування соціуму

3) За характером впливу на об’єкт: керувальна (прогностична, планувальна, організаційно-технологічна, координаційно-методична, контролююча).

4)За термінами впливу на об’єкт:

довготермінові (на 10-100 і далі років),

середньотермінові (від кількох років до 10),

короткотермінові (від кількох місяців до двох р.),

моментальні (від тижня до місяця).

Етапи організації соціологічного дослідження.

Соціологічне дослідження має свою структуру, що передбачає послідовність дій соціолога, які дають змогу вирішити поставлену проблему, етапи соціологічного дослідження:

1.розробка програми,

2.збір емпіричних даних (польовий етап)

3.обробка інформації

4.аналіз та узагальнення отриманої інформації

Найбільш важливим вважають перший етап під час якого у програмі соц. дослідження визначають проблему дослідження, об’єкт і предмет дослідження, здійснюють розробку й інтерпретацію основних понять, формують модель реального об’єкта, робочі гіпотези, визначають вибіркову сукупність.

Під час другого етапу розробляють роб.план дослідження, проводять пілотажне дослідження, уточнюють інструментарій, проводять польові роботи,

На третьому етапі перевіряють кодування, готують та оброблюють дані.

На четвертому - здійснюють статистичний аналіз та перевірку гіпотез, готують звіт та розробляють і впроваджують рекомендації

Програма соціологічного дослідження, її структура.

Вихідні завдання дослідження, які багато в чому визначають його успіх, наукову і практичну значущість, вирішуються на першому – підготовчо-організаційному етапі розробки програми.

Програма – це документ, в якому всебічно обґрунтовуються методологічні підходи й методичні заходи соціологічного дослідження.

Вона містить 2-і частини:

=методологічну (Предмет дослідження);

Розробка методологічної частини програми включає формулювання й обґрунтування проблеми, визначення об’єкта, предмета і мети, постановку завдань дослідження, логічний аналіз основних понять, попередній системний аналіз об’єкта і формулювання гіпотез дослідження.

=методичну (процедурну) (Метод дослідження).

Під час розробки методичної частини визначають досліджувану сукупність, обґрунтовують систему вибірки одиниць обстеження, визначають основні процедури збирання й аналізу вихідних даних.

Програма виконує методологічну, методичну й організаційну функції.

Поняття проблеми, значення її правильного формулювання i обґрунтування в організації соціологічного дослідження

Найбільш важливим серед етапів соц.дослідження вважають перший етап під час якого у програмі соц. дослідження визначають проблему дослідження, об’єкт і предмет дослідження, здійснюють розробку й інтерпретацію основних понять, формують модель реального об’єкта, робочі гіпотези, визначають вибіркову сукупність.

Предметом дослідження є реальні життєві протиріччя, які створюють проблемну ситуацію, для вирішення якої необхідна правдива, оперативна, науково-обгрунтована інформація.

Соціальна проблема – суперечлива ситуація реального життя, що має масовий характер і стосується інтересів соціальних спільнот, груп.

Соціологія використовує різні підходи до визначення проблеми.

З’ясування проблеми є важливою справою, оскільки помилки помножуються на всіх наступних стадіях. Потрібно:

розрізняти реальні і надумані, міфічні, соціальні проблеми,

уникати дослідження вельми масштабних соц.проблем, що може призвести до ускладнення інструментарію, непередбачених матеріальних і часових витрат на проведення дослідження, зробить його громіздким і малоефективним;

прагнути чіткого і конкретного формулювання проблеми, що дасть змогу оперативно провести дослідження і розробити адекватні рекомендації

слід розрізняти соціальні і наукові проблеми

Мета i завдання соціологічного дослідження.

Мета дослідження визначає для чого воно проводиться, орієнтує на кінцевий результат, визначає логіку і спрямованість завдань, упорядковує різноманітні дослідницькі процедури

Відповідно до мети дослідження поділяються на - теоретико-пізнавальні і прикладні.

Оскільки мета має узагальнений вигляд для її досягнення розробляють завдання.

Завдання соц. дослідження – логічно сформульовані настанови, вказівки, послідовне вирішення яких конкретизує поставлену мету і забезпечує її реалізацію

Завдання поділяють на головні, часткові і додаткові.

Роль гіпотез в організації соціологічного дослідження, їх види.

Гіпотеза в соц. дослідженні – обґрунтоване припущення про структуру, механізми функціонування і розвитку досліджуваного об’єкта.

Головна її функція полягає в отриманні нового знання, яке збагачує уявлення про досліджувану проблему.

У соц. дослідженні застосовують різні види гіпотез:

За змістом: описові, пояснюючі, прогнозні

За рівнем аналізу теоретичні, статистичні, емпіричні

З огляду на завдання дослідження –основні та другорядні, первинні та вторинні.

Під час дослідження гіпотеза може бути підтвердженою чи спростованою.

Щоб стати науковою вона має відповідати вихідним принципам теорії наукового пізнання, що є важливим для відокремлення реалістичних і хибних гіпотез.

Вона не повинна суперечити усталеним теоріям, дослідженням і точно встановленим фактам

Також має бути доступною для перевірки у процесі дослідження

Сутність i призначення процедури "логічного аналізу понять".

Для перевірки робочих гіпотез, отримання достовірних результатів соц.досліджень, з’ясовують яку і в якій формі інформацію слід збирати.

Вирішенню цього сприяє проведення спеціальних дослідних операцій, що дають можливість порівняти вихідні теоретичні знання з об’єктивним станом реальності, соціальної практики.

Логічний аналіз предмета дослідження – (теоретична та емпірична інтерпретація і операційне визначення вихідних понять) – структурування основних понять предмета і всебічне пояснення їх змісту

При цьому піддаються логічному аналізу поняття та категорії, що відтворюють саме поняття.

Здійснюються такі операції:

аналіз наукової літератури, пошук теоретичних визначень понять, яке слід інтерпретувати
визначення якостей і характеристик понять, систематизація його ознак
вибір прямих показників для кожної з характеристик, що дає змогу побудувати індикатори, для подальшого використання в дослідженні.

Генеральна i вибіркова сукупність, порядок їх визначення.

Розробка методичної частини програми соц. дослідження включає вирішення питань методики і техніки дослідження, вибір найбільш прийнятних методів збирання, обробка і аналіз первинної інформації.

У вирішенні цих питань вихідним є визначення генеральної та вибіркової сукупностей. Генеральна – це вся сукупність явищ, об’єктів (одиниць досліджуваного об’єкта), стосовно яких досліджується проблема.

Пізнати всю генеральну сукупність дуже важко. За великої кількості досліджуваних одиниць об’єкта таке вивчення потребуватиме матеріальних, фінансових витрат та затрат часу. Вирішити цю проблему допомагає знання того, що найбільш суттєві якості є спільними для однотипних соціальних явищ, і для того щоб з’ясувати ці явища, зовсім не обов’язково досліджувати всю генеральну сукупність. Достатньо обстежити частину сукупності і на підставі частини робити висновок про ціле. Ця частина називається вибірковою.

Основним щодо вибірки є закон великих чисел, якому підлягають усі масові процедури.

Вирізняють загальні, локальні та вибіркові дослідження.

Одиницею вибірки є одинця відліку для різних процедур формування вибірки (акт поведінки, індивід, соціальна група, спільнота, тощо), складова генеральної сукупності.

Існує одноступінчатий чи багатоступінчатий відбір.

Методи аналізу соціологічних документів.

Аналіз документів – збирання первинної соціологічної інформації з різних документальних джерел з допомогою оцінки й аналізу їх змісту

Методи аналізу документів поділяють на:

неформалізовані (традиційні) – розмаїття розумових операцій, спрямованих на тлумачення тексту, інтерпретацію відомостей. Виділення смислових блоків ідей, тверджень.. Ґрунтується на загальних логічних міркуваннях. Синтезі, порівнянні, визначенні, оцінці..(є внутрішній і зовнішній аналіз)
формалізовані (якісні та кількісні) – квантифікація текстового матеріалу (вимір і кількісне вираження якісної інформації). Ґрунтується на переведенні текстової інформації в кількісні показники, що надає результатам аналізу належної об’єктивності.

Соціологічне спостереження, його види.

Blog

Соціологія як наука. Об’єкт та предмет соціології

Содержание