1. Соціологія як наука. Предмет І метод соціології

Вид материала

Содержание

Тенденція до виразу згоди.
Випадковість у відповідях.
Неявне відхилення від відповідей.
Ступінь категоричності суджень

Подобный материал:

1 2 3 4 5 6 7 8 9 10 11

(27).Поняття «стиль респондента». Підготовка анкети з урахуванням стилю респондента.

Поняття «стиль респондента». Манера поведінки людей під час опитування, схильності і переваги, точність і акуратність, тональність і рівень категоричності висловлювань, інші прояви індивідуальної тактики роботи з анкетою досить різноманітні. Можна одержати зовсім однакові відповіді, продиктовані щодо одного в разі недбалості. З іншого боку,на однаково осмислені питання можуть бути різні відповіді. Однією з причин розбіжності відповідей є стиль респондента --- індивідуально-психологічні особливості людини, що виявляються в його відповідях на анкетні питання і що не мають безпосереднього відношення до їх змісту.

У соціолога немає можливості врахувати все індивідуальні розбіжності й диференційовано звертатися до кожного респондента: при цьому потрібно було принаймні розробити кожному індивідуальну версію анкети. Але ж соціолога цікавлять не індивідуальні розбіжності в думках і взаєминах, а найбільш загальні тенденції у відповідях, що характеризують певні соціальні групи. У той водночас в анкеті є певні можливості відмінностей у стилі респондента.

Відмова від участі в опитуванні. При кожному опитуванні знайдуться люди які відмовляться відповідати на питання. Вони завдають серйозних збитків репрезентативності відповідей, ускладнюють процедуру опитування. Явно виражена відмова відповідати приводить до того, що між потенційним респондентом і соціологом відношення спілкування не виникають. Знижувати число тих, що відмовляються допомагає ретельна організація всього опиту, і перш за все формулювання мети, оформлення анкети, час і місце опиту, про що йшла мова, зокрема, у зв'язку з обговоренням сприйняття анкетера.

Тенденція до виразу згоди. У масових опитах нерідко наголошується тенденція опитуваних погоджуватися з пропонованими відповідями незалежно від їх змісту і форми або з орієнтацією переважно на форму. Це так називається «так» - тенденція. Вона притаманна всім людей, але у різних того, щоб подолати або врахувати цю тенденцію, в анкеті зазвичай рекомендується застосовувати розгорнені формулювання типу: « Ви більше дотримуєтеся варіанту «А» або більше дотримуєтеся варіанту «Б»?».

Випадковість у відповідях. Неуважність і недбалість респондентів можуть бути викликані як зовнішніми (предмет, засіб, обстановка опитування), так і внутрішніми умовами. Так , коли з анкети в анкету перекочовують таблиці, які дуже багато респондентів залишає незаповненими, отже, є підстави казати у тому, що недбалість стосовно них викликана монотонністю анкети. Якщо ж у відповідях респондентів залишаються незаповненими багато, різні по тематиці і малої форми, і навіть ступеня труднощі питання, то йдеться про особливості самого опитуваного. Участь деяких людей в опитуванні супроводжується настроєм пожартувати, потішитися чи швидко позбутися анкети.

Неявне відхилення від відповідей. Ще однією проявом стилю респондента є неявне відхилення від відповідей, нерішучість, прагнення не висловлювати свою думку. Респонденти хіба що «ховаються» за невизначеними відповідями на кшталт «важко», «важко відповісти».

Ступінь категоричності суджень. Якщо одні респонденти виявляють нерішучість, то інші, навпаки, бувають схильні постійно віддавати перевагу найбільш категоричні висловлювання, вибирати крайні позиції рангових шкал, найбільш полярні оцінки. Відображає міру категоричності суджень темперамент, риси національної вдачі, рівень освіти.

Неправда. Нерідко частина респондентів повідомляє у анкеті явно неправдиві відомості. Найчастіше це викликається цілком природним для нормального людини прагненням показати себе з кращого боку. З іншого боку, анонімність зазвичай знижує, хоча й не виключає цього прагнення.Неправда виникає також під впливом ефекту послужливого респондента: частина опитуваних, вважають себе інтелектуально розвиненими, вважають, що знають, як «треба» відпвідати. Захистити відповіді подібного прояви стилю респондента дозволяють головним чином коректні постановки питань і повідомлення про цілі дослідження.

(28). Особливості опитування при дослідженні громадської думки

Спеціалізовані канали висловлювання громадської думки. Це дослідження громадської думки із застосуванням соціологічних методів. За правильного методичного та організаційного їх забезпечення вони є надійними джерелами громадської думки, оскільки забезпечують об'єктивність, репрезентативність отриманої інформації. Застосування їх дає змогу дослідити громадську думку в динаміці завдяки повторним опитуванням населення з тих самих проблем; зробити порівняльний аналіз громадської думки різних прошарків населення (за статевими, віковими, регіональними ознаками тощо); виявити певні тенденції її функціонування з певних проблем. Тому опитування громадської думки широко використовують у політичній сфері, соціальному управлінні, екологічних, маркетингових дослідженнях тощо. Найціннішими є відомості щодо громадської думки, здобуті за допомогою моніторингових досліджень.

Особливості:

— вироблення та опрацювання інструментарію, який, з одного боку, вимірював саме громадську думку, а з іншого — мінімально впливав на відповіді респондентів;

— вироблення та використання науково обґрунтованого вибіркового методу, внаслідок чого значно скорочено кількість респондентів, терміни опитувань, затрати на їх проведення;

— використання методів математичної статистики, теорії ймовірності, що значно підвищило надійність і точність опитувань громадської думки;

— створення спеціалізованих інститутів вивчення громадської думки, центрів акумулювання інформації з проблем ринку, реклами, споживання товарів, послуг тощо.

(29). Аналіз документів як метод конкретного соціологічного дослідження: класифікація документів, різновиди аналізу документів. Контент-аналіз

Аналіз документів - один із найпоширеніших методів збору соціологічної інформації, що за популярністю поступається лише опитуванню. Особливо часто цей метод використовується разом з іншими: опитуванням, спостереженням, експериментом.

У деяких галузях соціології, наприклад' промисловій, демографічній соціології, соціології масової комунікації, соціології праці, соціології міжнародних відносин та інших використання цього методу для здобуття емпіричних знань є визначальним.

Метод аналізу документів - це сукупність методико-технічних процедур і прийомів для отримання емпіричної інформації, вилученої з документальних джерел. Під документом у соціології розуміють спеціально створений людиною предмет для зберігання та передання інформації. Інформація може бути зафіксована за допомогою букв, цифр, стенографічних знаків, малюнків, фотографій, звукозапису тощо.

За способом технічних засобів фіксування розрізняють документи: письмові (рукописи й усі види друкованої продукції), іконографічні (відео-кіно-фотодокументи, картини, гравюри), фонетичні (розраховані на слухове сприйняття), електронні (пов'язані з використанням Інтернету).

Залежно від статусу документа виокремлюють:

• офіційні документи - створені юридичними чи посадовими особами: урядові постанови, заяви, ділова кореспонденція, протоколи судових органів, фінансова звітність, плани, звіти тощо;

• документи особистого походження - матеріали, які містять біографічні відомості, офіційні матеріали, що засвідчують особу їх власника, його права, обов'язки тощо.

Залежно від авторства документа вирізняють:

• особистісні документи (листи, характеристики, мемуарні матеріали, щоденники, автобіографії);

• безособистісні документи (архівні матеріали, дані преси, протоколи зборів).

Залежно від мотивації створення документів розрізняють:

• спровоковані документи (відгуки на книгу; відгуки на конкурс, оголошений в газеті або в електронних ЗМІ; шкільний твір);

• неспровоковані (особисті документи, створені за ініціативою самих авторів: листування, щоденники, звертання до органів управління).

Методи аналізу документів поділяються на неформалізовані (традиційні) та формалізовані (контент-аналіз).

Неформалізовані (традиційні) методи аналізу містять звичайне (через розуміння) сприйняття тексту та засновані на загальних логічних операціях: аналізі, синтезі, порівнянні, визначенні, оцінюванні, осмисленні. Недоліки цього методу: можливість суб'єктивізму, залежність від суб'єктивного світосприйняття дослідника, інтуїтивність отримання інформації, зміщення інформації внаслідок особливостей уваги, пам'яті тощо.

Формалізований (контент-аналіз) - це переведення в кількісні показники масової текстової інформації з наступним її статистичним опрацюванням. Він застосовується в тих випадках, коли виникає потреба в опрацюванні великих масивів документальних джерел, недосяжних для інтуїтивного аналізу. Суть методу полягає в переведенні в кількісні показники текстової інформації через пошук у текстах певних ознак, рис, властивостей.

Процедура контент-аналізу розпочинається з виділення смислових одиниць аналізу, що потім відшуковують у текстах і переводять у кількісні показники.

Смисловими одиницями можуть бути:

• поняття - наприклад, за частотою використання понять ("опозиція", "багатопартійність", "права людини", "громадянське суспільство" можна отримати знання, в якій мірі джерело інформації орієнтоване на демократію);

• судження, висловлені в реченнях, абзацах, фрагментах текстів, темах статей, назвах радіопередач, телешоу;

• імена історичних осіб, політиків, назви країн, державних інститутів;

• цілісна суспільна подія, офіційний документ, факт, випадок. Наступним кроком у здійсненні контент-аналізу є виділення одиниць рахування.

Одиниці рахування - це кількісна характеристика смислової одиниці аналізу, що фіксує регулярність, з якою вживається в тексті смислова одиниця. Інколи смислові одиниці аналізу й одиниці рахування є тотожними.

У сучасних умовах контент-аналіз широко використовується для вивчення преси, радіо, телебачення та підвищення ефективності їхнього впливу на індивідуальну й масову свідомість. Значні можливості має цей метод при вивченні проблем міжнародного життя, електоральних процесів у країні.

Метод контент-аналізу є засобом вивчення особистих документів, листів населення до різних державних інституцій. Надзвичайно великі резерви цей метод виявляє в політичних дослідженнях при вивченні політичних програм партій, рухів, відеозаписів мітингів, зборів, з'їздів тощо. Створені сучасні комп'ютерні програми значно полегшують процес обробки інформації, отриманої методом контент-аналізу, надаючи їй форми, зручної для подальшого використання.

(30). Спостереження як метод конкретного соціологічного дослідження: сутність, різновиди

Спостереження - це метод, за допомогою якого відбувається пряма реєстрація подій свідками. Знання, отримане через спостереження, має такі особливості:

• пов'язаність із дослідницькою метою та визначеними завданнями;

• передбачуваність чіткого планування;

• фіксування отриманої інформації в щоденниках або протоколах;

• необхідність контролю за обґрунтованістю та сталістю отриманих даних.

Найбільш поширеною є класифікація спостережень залежно від становища спостерігача, згідно з якою спостереження поділяють на включені та прості.

Включене спостереження передбачає входження в соціальне середовище, адаптацію до нього дослідника.

Модифікацією такого спостереження є стітулювальне спостереження. Якщо мета дослідження пізнавально-аналітична чи практична й передбачає прийняття управлінських рішень, активне втручання соціолога в події є доцільним. Створюючи нестандартні ситуації, дослідник вивчає реакцію об'єкта спостереження на свої дії, стимулює його діяльність, що дає можливість краще вивчити його стан, побачити щось неможливе у звичайній ситуації.

Перевагами такого спостереження є отримання яскравих, безпосередніх вражень, можливість краще зрозуміти вчинки людей та дії соціальних спільнот. До недоліків можна віднести те, що дослідник може втратити здатність об'єктивно оцінювати ситуацію та перейти на позиції тих, кого він вивчав.

Просте спостереження передбачає реєстрацію позицій дослідником.

Залежно від програми дослідження, його гіпотез спостереження може здійснюватися за орієнтовним планом, що надасть можливість структурувати об'єкт, виділити його елементи, ознаки, функції.

Просте спостереження використовується при дослідженні буденного життя, де об'єктами є люди, що реагують на поведінку спостерігача. Для того, щоби звести до мінімуму вплив дослідника на об'єкт, необхідно:

- досягти того, щоб люди не знали, що за ними спостерігають або забули про це;

- створити в людей хибне уявлення про мету спостереження.

Просте спостереження передбачає поступове входження в об'єкт таким чином, щоб люди звикли до спостерігача, перестали його помічати та не відчували недовіри до нього.

Яким би не було спостереження, необхідно щоденно занотовувати, систематизувати й упорядковувати (згідно з програмою дослідження) отримані дані, записувати в картки, фіксувати у протоколі та комп'ютерному файлі.

Для підвищення надійності даних спостережень необхідно виконувати деякі правила:

• детально класифікувати елементи подій;

• прагнути, щоб усі, хто здійснює спостереження, порівнювали свої враження, визначалися з оцінками й інтерпретацією подій, використовуючи однакову методику;

• спостерігати об'єкт у різних ситуаціях і з різних боків;

• не змішувати опис подій з їхньою інтерпретацією.

Спостереження особливо корисні при дослідженні системи організації, діяльності підприємств і установ, тобто порівняно автономних соціальних одиниць. У прикладних дослідженнях - це метод роботи соціолога-консультанта, що завжди комбінує спостереження, інтерв'ю та вивчення документів організації.

(31). Експеримент як метод конкретного соціологічного дослідження:сутність, різновиди

Експеримент - це загальнонауковий метод одержання нового знання.

Соціологічний експеримент – це спосіб одержання інформації щодо кількісних і якісних змін показників діяльності та поведінки соціального об’єкта внаслідок впливу на нього деяких керованих і контрольованих чинників.

Етапи соціологічного експерименту: збирання емпіричних даних; визначення вихідного стану досліджуваного об’єкта; виявлення тенденцій його розвитку; розробка теоретичних концепцій та умов експериментування; створення експериментальної ситуації; контроль і спостереження за перебігом експериментальної ситуації; визначення й аналіз підсумків експерименту; впровадження висновків експерименту в життя.

Різновиди експерименту. За умовами проведення. Польові – коли соціальний об’єкт перебуває у природних умовах свого функціонування. Лабораторні – коли експериментальна ситуація і сам об’єкт формуються штучно.

За специфікою завдання. Науково-дослідні – в ході яких перевіряється гіпотеза, яка містить нові елементи наукового знання. Практичні – мають на меті затвердження корисної новизни в масових масштабах.

За специфікою доведення гіпотез. Паралельні – у яких існує як експериментальна, так і контрольна група, і доведення висунутих гіпотез здійснюється на підставі порівняння стану двох об’єктів (експериментального і контрольованого) в один і той же час. Послідовні – у яких контрольована група як самостійно існуючий, розташований поруч з експериментальною групою об’єкт, відсутня.

Експеримент може бути натуральний і розумовий.

Натуральний експеримент передбачає цілеспрямоване втручання дослідника у природний хід подій.

Розумовий експеримент - це маніпулювання не з реальними об'єктами, а з інформацією про них без втручання в хід подій.

Натуральний експеримент може бути: контрольований; неконтрольований.

Контрольований експеримент - це спроба отримати порівняно чистий ефект упливу експериментальних факторів. Для цього ретельно вивчають і вирівнюють інші умови, що можуть виникнути та викривити вплив експериментального фактора.

Вирівнювання відбувається по всіх об'єктах, які беруть участь в експерименті. Для цього виділяють фактори, які можуть впливати на очікувані наслідки, що передбачає ретельний попередній аналіз проблеми при розробці програми дослідження.

Спочатку вирівнюють основні параметри загальної ситуації, приміром, такі як сфера виробництва, тип поселення, етнічне й культурне середовище, освіта, час та ін.

(32). Основні методи обробки соціологічної інформації. Аналіз та інтерпретація емпіричних даних

Мета опрацювання й аналізу зібраної первинної соціологічної інформації полягає в кількісній оцінці впливу різних чинників на розвиток соціальних процесів у різних сферах суспільства. Первинну соціологічну інформацію можна опрацьовувати вручну і за допомогою ЕОМ з використанням різних методів економіко-математичної статистики: простих і комбінованих групувань, розрахунків середніх величин, регресивного, кореляційного і факторного аналізу. Опрацьовану інформацію може бути подано в таблицях, графіках, діаграмах, рисунках, схемах, які дають змогу інтерпретувати зібрані дані, аналізувати й виявляти певні залежності, робити висновки, розробляти рекомендації.

Однак статистичне опрацювання можливе лише за умови кількісного вимірювання ознак досліджуваного явища. У більшості ж соціальних явищ за винятком таких ознак, як вік, стаж роботи, кваліфікаційний розряд, розмір заробітної плати, рівень виконання норм тощо, кількісної визначеності бракує. Наприклад, як виміряти сумлінність, ініціативність, відповідальність, ентузіазм, задоволення? Адже соціологу важливо знати не тільки про наявність чи брак таких, а й про інтенсивність їх вияву. Для цього використовують соціологічне вимірювання.

Соціологічне вимірювання — це процедура, за допомогою якої якісні ознаки соціального явища чи об’єкта, що вивчається, порівнюють з певним еталоном і одержують числовий вираз у певному масштабі.

Шкала — це інструмент для виміру оцінок соціологічної інформації, що збирається в процесі аналізу документів, спостереження, опитування.

Індикатор(від лат. покажчик) — доступна для спостереження й вимірювання характеристика, її стан, зміна цього стану, ступінь цієї зміни об’єкта, який вивчається, що дає змогу робити висновок щодо інших його характеристик, недоступних безпосередньому дослідженню.

Квантифікація — це процедура вимірювання і кількісного вираження якісних ознак і відносин соціальних об’єктів.

(33). Поняття та проблеми формування вибірки. Типи вибірки

Вибірка – це сукупність елементів об'єкта соціологічного дослідження, що підлягає безпосередньому вивченню. Також вибірка – сукупність способів, прийомів, процедур добору елементів об'єкта, одиниць спостереження та вивчення при масових соціологічних дослідженнях. В соціологічних дослідженнях вибіркою називають частину генеральної сукупності, що має головні її властивості (критерії репрезентації).

Більшість соціологічних досліджень носять не суцільний, коли вивчаються всі елементи об'єкта, а вибірковий характер. При розгляді будь-якої схеми побудови вибірки мають бути враховані як мінімум два фактори: наявність або відсутність об’єктивності при доборі. Урахування цих факторів дає наступні основні типи вибірки: випадкова, імовірнісна, цільова та побудована на основі судження.

Критерієм оцінки якості вибірки (не єдиним) є її репрезентативність.

Репрезентативність – властивість вибірки відображати характеристики досліджуваної (генеральної) сукупності. При дослідженні до вибірки необхідно включати групи в тих пропорціях, в яких вони є в самій сукупності.

При формуванні вибірки треба дотримуватися принципу вірогідності та випадковості.

Відхилення параметрів вибіркової сукупності від властивостей генеральної сукупності називають помилкою вибірки. Мінімальна помилка – 1%, забезпечується дуже рідко, максимальна – 40%.

Основні різновиди вибірки:

1)Випадковий добір – коли кожна одиниця сукупності має однакову або майже однакову імовірність потрапити до вибірки.

2)Невипадковий – квотна вибірка, це відбір респондентів для кожної з підгруп, передбачений чисельністю цих підгруп, тобто розраховується за формулою:p=N/n.

3)Стихійна вибірка – пресові опитування, добір собі подібних, допитування першого зустрічного тощо.

4)Опукла вибірка.

(34). Якість вибірки: репрезентативність, надійність, валідність вибірки

Для побудови вибірки конкретного соціологічного дослідження потрібно попередньо оцінити якість вибірки (визначити ймовірність і ступінь точності, з якими дані, отримані під час дослідження вибіркової сукупності, можна переносити на генеральну сукупність); дібрати тип вибірки, найбільш адекватний меті й завданням дослідження; визначити обсяг вибірки, який, з одного боку, повинен бути статистично значущим, а з іншого — економним, забезпечуючи оперативне отримання якісної інформації.

Визначення якості вибірки означає оцінку її на предмет репрезентативності щодо всього об'єкта дослідження.

Репрезентативність вибірки - здатність вибіркової сукупності відтворювати основні характеристики генеральної сукупності.

Вибірка не може абсолютно точно відтворювати генеральну сукупність, тому вона завжди матиме певні відхилення від неї.

Помилка репрезентативності - відхилення вибіркової сукупності за певними характеристиками від генеральної сукупності.

Чим більша величина відхилень, тим значніша помилка репрезентативності, тим нижча якість отриманих даних. Головне завдання на цьому етапі соціологічного дослідження - врахувати помилку репрезентативності під час інтерпретації та узагальнення результатів дослідження, проведеного із застосуванням вибіркового методу.

Значну роль у визначенні якості інформації, отриманої в результаті емпіричного дослідження, окрім репрезентативності, відіграють такі параметри, як надійність і валідність.

Надійність інформації - адекватність одержаних результатів дослідження соціальній ситуації.

Забезпечується вона врахуванням так званих випадкових помилок, які є неминучими внаслідок неоднорідності досліджуваного контингенту. Чим однорідніший контингент обстеження і чим більший обсяг вибіркової сукупності, тим не значніша випадкова помилка вибірки і відповідно вища якість отриманої інформації. Випадкові помилки виникають також і через низьку якість інструментарію, непрофесійну роботу дослідника тощо. Величину випадкової помилки можна розрахувати за допомогою спеціальних математичних формул.

Якість дослідження встановлюється величиною випадкової помилки (знаходять її за допомогою математичних формул), яка дає змогу врахувати її під час поширення висновків, зроблених на підставі вибіркового дослідження, на всю генеральну сукупність.

Валідність (обґрунтованість) інформації — відповідність результатів саме тим явищам і процесам, які передбачалося дослідити.

До зниження валідності можуть призвести не тільки помилки інструментарію, а й систематичні помилки вибірки.

Систематичні помилки — помилки, які виникають внаслідок неправильних вихідних статистичних даних про параметри контрольних ознак генеральної сукупності, занадто малого обсягу вибірки, хибного застосування способу відбору одиниць аналізу тощо.

Визначити величину систематичних помилок за допомогою математичних формул неможливо, тому вони значно погіршують результати досліджень і взагалі можуть звести їх нанівець. Крім того, слід враховувати, що надійність і валідність — самостійні параметри, не залежать один від одного, характеризують якість дослідження з різних боків. Тому обов'язково їх треба визначати окремо.

Blog

1. Соціологія як наука. Предмет І метод соціології

Содержание