Дудар Н. П., Филипович Л. О. Д81 Нові релігійні течії: український контекст (огляд, документи, переклади)

Вид материала

Книга

Содержание Європейська конвенція про захист прав людини і основних свобод Підсумковий акт наради з безпеки Пропозиції державам - членам оон Паризька хартія для нової європи Декларація про права осіб

Подобный материал:

• План виступу Український націоналізм. Витоки. Поява українського націоналізму як політичної, 276.79kb.
• Acbik взвешивание  дозирование  автоматизация, 70.31kb.
• Тернопільська обласна державна адміністрація, 11.04kb.
• Козацтва в українському романтизмі (загальний огляд) > Пантелеймон Куліш козакофіл, 444.33kb.
• Примітка Перехід на нові та переглянуті стандарти та тлумачення, що забезпечують контекст,, 98.36kb.
• Висновки та рекомендації 14 Право на захист від катувань І жорстокого поводження, 2274.39kb.
• Додаток до аудиторського висновку Генеральний директор, 4334.59kb.
• Релігійні права. Законодавство України, яке регулює правовідносини у сфері здійснення, 120.71kb.
• Товариство з обмеженою відповідальністю "Фортуна-банк" Річна фінансова звітність, 1327.25kb.
• Публічне акціонерне товариство "Фортуна-банк" Річна фінансова звітність зміст, 1285.5kb.

Висновки. Якщо брати до уваги окремі події у різних країнах й організаціях, що наводилися вище, то їх можна роз­цінювати як такі, що насторожують. Але все ж таки вони є питаннями суто місцевої значущості. Якщо дивитися на це у більш широкому обсязі, то пов'язані між собою події останніх двох років свідчать про загальноконтинентальні зусилля - від Парижа до Москви - відторгнення так важко досягнутих га­рантій релігійної свободи. Будучи підбуреними нещодавніми смер­тями, пов'язаними з іменами двох нових релігійних рухів, та фокусуючи свої зусилля на критиці більш відомих нових релігій, таких, як Уніфікаційна церква та Церква сайєнтологів, анти­релігійні, виступи насуваються, як стихійне лихо, на широкий спектр релігійних груп від орденів Римо-католицької церкви та загальновизнаних протестантських церков до традиційних східних та середньо-східних вірувань. Ми закликаємо не поли­шати поза увагою це питання, поки що антикультистські про­яви не пустили міцних коренів у цей відповідальний час.

82

Документи, переклади

ЗАГАЛЬНА ДЕКЛАРАЦІЯ ПРАВ ЛЮДИНИ (витяги)¹⁵

Резолюція 217 A (III) Генеральної Асамблеї ООН від 10.12. 1948 р.

Стаття 18. Кожна людина має право на свободу думки, совісті і релігії, це право включає свободу змінювати свою ре­лігію чи переконання та свободу сповідувати свою релігію чи переконання як одноосібне, так і разом з іншими, публічно або приватно в ученні, богослужінні, виконанні релігійних і риту­альних порядків.

Стаття 19. Кожна людина має право на свободу переко­нань і на вільне вираження їх; це право включає свободу без­перешкодно дотримуватися своїх переконань і свободу шука­ти, одержувати й поширювати інформацію та ідеї будь-якими засобами і незалежно від державних кордонів.

Стаття 26.

2. Освіта має сприяти взаєморозумінню, терпимості і дружбі
   між усіма народами, расовими й релігійними групами і повинна
   сприяти діяльності Організації Об'єднаних Націй з підтримки
   миру.
   
3. Батьки мають право пріоритету у виборі виду освіти для
   своїх малолітніх дітей.
   

Стаття 29. При здійсненні своїх прав і свобод кожна люди­на може дотримуватися лише тих обмежень, які встановлені законом виключно з метою забезпечення належного визнання і поваги прав та свобод інших й задоволення справедливих вимог моралі, громадського порядку і загального добробуту в демок­ратичному суспільстві.

¹⁵ Правові акти та інші документи в узагальненому вигляді вперше були викладені в аналітичній записці «Проблема неорелігій в контексті становлення демократичних державно-церковних відносин», підготов­леній Українським центром економічних і політичних досліджень, та у зб.: Релігійна свобода: природа, правові і державні гарантії: Наук, щоріч./ За ред. А.Колодного. - К, 1999.

83

Н. Дудар, Л. Филипович

ЄВРОПЕЙСЬКА КОНВЕНЦІЯ ПРО ЗАХИСТ ПРАВ ЛЮДИНИ І ОСНОВНИХ СВОБОД

(витяги)

Підписана 04.11.1950 р. представниками держав - пер­ших членів Ради Європи.

Стаття 4. Ніхто не повинен залучатися до примусової чи обов'язкової праці.

3. Для мети цієї статті термін "примусова чи обов'язкова праця" не включає: в) будь-яку працю військового характеру, а в тих країнах, в яких як законна визнається відмова від військо­вої служби з релігійно-етичних мотивів, службу, яка призна­чається замість обов'язкової військової служби.

Стаття 9.

1. Кожна людина має право на свободу думки, совісті і
   релігії, це право включає свободу міняти свою релігію або пе­
   реконання й свободу сповідувати свою релігію чи переконання
   як особисто, так і разом з іншими, публічно або приватно, в
   богослужінні й ученні чи відправі релігійних і ритуальних об­
   рядів.
   
2. Свобода сповідувати свою релігію чи переконання підля­
   гає лише таким обмеженням, які встановлені законом і необхідні
   в демократичному суспільстві в інтересах громадського спокою,
   охорони громадського порядку, здоров'я чи моралі або для за­
   хисту прав та свобод інших осіб.
   

ДРУГИЙ ВАТИКАНСЬКИЙ СОБОР ДЕКЛАРАЦІЯ ПРО РЕЛІГІЙНУ СВОБОДУ, 1965 р. (витяги)

Рада Ватикану декларує, що людина має право релігійної свободи. Володіння цією свободою має на увазі те, що кожна людина повинна бути захищена від примусу з боку інших лю­дей чи соціальних груп або будь-якої влади діяти всупереч своїм особистим переконанням...

Рада також декларує, що право релігійної свободи ле­жить у основі людської гідності, яка пізнається саме через відкрите нам Слово Бога й у процесі самовизначення. Це право особистості на релігійну свободу повинне бути визнане в кон­ституційному законі, за яким діє суспільство, і таким чином стати громадянським правом.

84

Документи, переклади

МІЖНАРОДНИЙ ПАКТ ПРО ГРОМАДЯНСЬКІ І ПОЛІТИЧНІ ПРАВА (витяги)

Прийнятий і відкритий до підписання, ратифікації, приєднання резолюцією 2200 А (XXI) Генеральної Асамблеї ООН 16.12.1966 p., набув чинності 23.03.1976 р.

Стаття 18.

1. Кожна людина має право на свободу думки, совісті та
релігії.

Це право включає свободу мати або приймати релігію чи переконання згідно із своїм вибором і свободу сповідувати свою релігію чи переконання як одноосібно, так і разом з іншими, публічно або приватно, у відправленні культу, виконанні рел­ігійних та ритуальних обрядів і вчень.

2. Ніхто не повинен піддаватися примусу, який обмежує
   його свободу мати або приймати релігію чи переконання за своїм
   вибором.
   
3. Свобода сповідувати релігію чи переконання може заз­
   навати лише таких обмежень, які визначені законами і необхідні
   для охорони суспільної безпеки, порядку, здоров'я й моралі як
   основних прав та свобод інших осіб.
   
4. Держави, що беруть участь у цьому Пакті, беруть на
   себе зобов'язання поважати свободу батьків і у відповідних ви­
   падках законних опікунів забезпечувати релігійне та моральне
   виховання своїх дітей відповідно до своїх власних переконань.
   

Стаття 19.

1. Кожна людина має право безперешкодно дотримувати­
   ся своєї думки.
   
2. Кожна людина має право на вільне вираження своєї
   думки; це право включає свободу шукати, одержувати і поши­
   рювати всіяку інформацію та ідеї, незалежно від державних
   кордонів, усно, письмово або через пресу чи художні форми
   вираження або ж іншим способом вираження за своїм вибором.
   
3. Користування передбаченими у п. 2 цієї статті правами
   накладає особливі зобов'язання і особливу відповідальність. Воно
   може бути, відтак, пов'язане з деякими обмеженнями, які,
   однак, повинні визначатися законом і бути необхідними: а) для
   поваги прав і репутації інших осіб; б) для охорони державної
   безпеки, громадського порядку, здоров'я чи моральності насе­
   лення.
   

85

Н. Дудар, Л. Филипович

Стаття 20. 2.

Всякий виступ на користь національної, расової або релі­гійної ненависті, який є підбурюванням до дискримінації, во­рожнечі чи насильства, мусить заборонятися законом.

Стаття 27.

У тих країнах, де існують етнічні, релігійні та мовні мен­шини, особам, які належать до таких меншин, не може бути відмовлено у праві разом з іншими членами тієї ж групи кори­стуватися своєю культурою, сповідувати свою релігію і викону­вати її обряди, а також користуватися рідною мовою.

МІЖНАРОДНИЙ ПАКТ ПРО ЕКОНОМІЧНІ, СОЦІАЛЬНІ ТА КУЛЬТУРНІ ПРАВА (витяги)

Прийнятий і відкритий для підписання, ратифікації та приєднання Генеральною Асамблеєю ООН 19.12.1966 р.

Частина II.

Стаття 2. Держави, які беруть участь у цьому Пакті, га­рантують, що права, проголошені у цьому Пакті, здійснювати­муться без будь-якої дискримінації щодо раси, кольору шкіри, статі, мови, релігії, політичних чи інших переконань, націо­нального або соціального походження, майнового стану, на­родження чи іншої обставини.

ПІДСУМКОВИЙ АКТ НАРАДИ З БЕЗПЕКИ

ТА СПІВРОБІТНИЦТВА В ЄВРОПІ (витяги)

Хельсінки, ЗО липня - 1 серпня 1975 р.

А. Декларація принципів, якими держави-учасниці ке­руватимуться у взаємних відносинах

VII. Повага прав людини і основних свобод, включаючи свободу совісті, релігії та переконання. Держави-учасниці бу­дуть поважати право людини і основні свободи, включаючи сво­боду думки, совісті, релігії та переконання для всіх, без відмінності щодо раси, статі, мови й релігії... У цих межах держави-учас­ниці будуть визнавати і поважати свободу особи сповідувати, од­ноосібно або разом з іншими, релігію чи віру, діючи відповідно до поклику власної совісті.

86

Документи, переклади

ПРОПОЗИЦІЇ ДЕРЖАВАМ - ЧЛЕНАМ ООН

СЕМІНАРУ, ПРОВЕДЕНОГО В ГРУДНІ 1984 Р.

ЦЕНТРОМ З ПРАВ ЛЮДИНИ ООН (виклад)

1. Кожна держава забезпечує гарантію релігійних свобод у
   конкретній формі і забороняє дискримінацію на релігійному
   грунті.
   
2. Держава організовує або забезпечує національні інсти­
   тути, які відповідають за розвиток терпимості й борються із
   дискримінацією за ознакою віросповідання.
   

3. Установи, які відповідають за культуру та освіту, по­
   винні розробляти програми, що роз'яснюють сутність вартості
   релігійних свобод і спрямовані на їх укорінення.
   
4. Державні службовці повинні одержувати спеціальну підго­
   товку й керівні вказівки щодо практики поваги до різних релігій­
   них традицій і вірувань, відмови від дискримінації за ознакою
   віросповідання.
   
5. Для загальноосвітніх шкіл розробити програми, які на­
   вчають принципам прав людини у сфері свободи віросповідання
   і совісті, дають знання про їх місце в контексті міжнародних
   нормативних документів з прав людини.
   

КОНВЕНЦІЯ ПРО ПРАВА ДИТИНИ ООН (витяги)

Прийнята та відкрита для підписання, ратифікації і приєднання резолюцією 44/25 Генеральної Асамблеї від 20.11.1989 р.

Стаття 14.1. Держави-сторони поважають право дитини на свободу думки, совісті та релігії.

Стаття 14.2. Держави-сторони поважають права й обов'яз­ки батьків та у відповідних випадках законних опікунів керува­ти дитиною у здійсненні її права методом, що відповідає здібно­стям дитини.

Стаття 14.3. Свобода дотримуватися своєї релігії або віри може зазнавати лише таких обмежень, які встановлені зако­ном і необхідні для державної безпеки, громадського порядку, моралі та здоров'я населення або захисту основних прав і сво­бод інших осіб.

Стаття ЗО. У таких державах, де існують етнічні, релігійні або мовні меншини чи особи з числа корінного населення, ди­тині, яка належить до таких меншостей чи корінного населен-

87

Н. Дудар, Л. Филипович

ня, не може бути відмовлено в праві самостійно чи спільно з іншими членами її групи користуватися своєю культурою, спо­відувати свою релігію і виконувати її обряди, а також користу­ватися рідною мовою.

ПАРИЗЬКА ХАРТІЯ ДЛЯ НОВОЇ ЄВРОПИ

Підписана керівниками 32 держав Європи, США і Канади 21. 11.1990 р.

Нова ера демократії, миру та єдності. _:

Права людини, демократія і верховенство закону.

Ми підтверджуємо, що без будь-якої дискримінації кожна людина має право: на свободу думки, совісті, релігії і переконань...

Ми підтверджуємо, що етнічна, культурна, мовна та релігій­на самобутність національних меншин буде захищена і що особи, які належать до національних меншин, мають право вільно ви­ражати, зберігати й розвивати цю самобутність без будь-якої дискримінації і за умов повної рівності перед законом...

Ми виражаємо свою рішучість боротися проти всіх форм расової та етнічної зневаги, антисемітизму, ксенофобії і диск­римінації щодо будь-кого, а також переслідувань за релігійни­ми та ідеологічними мотивами.

ДЕКЛАРАЦІЯ ПРО ПРАВА ОСІБ,

ЩО НАЛЕЖАТЬ ДО НАЦІОНАЛЬНИХ АБО

ЕТНІЧНИХ, РЕЛІГІЙНИХ ТА МОВНИХ МЕНШИН

Прийнято резолюцією 47/135 Генеральної Асамблеї ООН від 18 грудня 1992 р.

Генеральна Асамблея,

знову підтверджуючи, що однією з основних цілей Органі­зації Об'єднаних Націй, як проголошено в Статуті, є заохочення й розвиток поважання прав людини та основних свобод усіх, без розрізнення раси, статі, мови або релігії,

знову підтверджуючи віру в основні права людини, гідність і цінність людської особистості, рівноправ'я чоловіків і жінок та рівність великих і малих націй,

намагаючись сприяти реалізації принципів, що містять Ста­тут, Загальна декларація прав людини, Конвенція про запобі­гання геноцидові та покарання за нього, Міжнародна конвенція про ліквідацію всіх форм расової дискримінації, Міжнародний

88

Документи, переклади

пакт про економічні, соціальні та культурні права, Декларація про ліквідацію усіх форм нетерпимості й дискримінації на грунті релігій або переконань, Конвенція про права дитини, а також інші відповідні міжнародні документи, які прийнято на все­світньому чи регіональному рівні, і міжнародні документи, ук­ладені між окремими державами-членами Організації Об'єдна­них Націй,

керуючись положеннями статті 27 Міжнародного пакту про громадянські та політичні права, стосовно прав осіб, що нале­жать до етнічних, релігійних чи мовних меншин,

вважаючи, що заохочення та захист прав осіб, які нале­жать до національних або етнічних, релігійних і мовних мен­шин, сприяють політичній та соціальній стабільності держав, в яких вони проживають,

підкреслюючи, що постійне заохочення та здійснення прав осіб, що належать до національних або етнічних, релігійних та мовних меншин як невід'ємна частина розвитку суспільства вза­галі і в демократичних рамках на грунті верховенства закону сприяло б зміцненню дружби й співпраці між народами та дер­жавами,

вважаючи, що Організація Об'єднаних Націй покликана відігравати важливу роль у захисті меншин,

беручи до уваги роботу, виконану на сьогодні в рамках Організації Об'єднаних Націй, зокрема Комісією з прав люди­ни, Підкомісією із запобігання дискримінації та захисту мен­шин й органами, створеними на виконання Міжнародних пактів про права людини та інших відповідних міжнародних документів у галузі прав людини, на заохочення й захист прав осіб, що належать до національних або етнічних, релігійних чи мовних меншин,

враховуючи значну роботу, виконану міжурядовими й уря­довими організаціями для захисту меншин, а також для заохо­чення та захисту прав осіб, що належать до національних або етнічних, релігійних чи мовних меншин,

визнаючи необхідність забезпечення ще ефективнішого втілення у життя міжнародних документів з прав людини сто­совно прав осіб, що належать до національних чи етнічних, релігійних та мовних меншин, проголошує цю Декларацію про права осіб, які належать до національних чи етнічних, релігій­них і мовних меншин.

89

Н. Дудар, Л. Филипович

Стаття 1.

1. Держави захищають на їх відповідних територіях існування
та самобутність національних чи етнічних, культурних, релігійних
і мовних меншин та заохочують створення умов для розвитку
тієї самобутності.

2. Держави вживають належних законодавчих та інших
кроків для досягнення цих цілей.

Стаття 2.

1. Особи, які належать до національних чи етнічних, рел­
   ігійних та мовних меншин (надалі називаються особами, що
   належать до меншин), мають право користуватися досягнен­
   нями своєї культури, сповідувати свою релігію і відправляти
   релігійні обряди, а також користуватися своєю мовою у при­
   ватному житті й публічно, вільно та без втручання чи дискри­
   мінації у будь-якій формі.
   
2. Особи, що належать до меншин, мають право активної
   участі в культурному, релігійному, громадському, економічно­
   му та державному житті.
   
3. Особи, що належать до меншин, мають право активної
   участі у прийнятті на національному і, де це необхідно, регіо­
   нальному рівні рішень стосовно тієї меншини, до якої вони на­
   лежать, або тих регіонів, у яких вони проживають, в порядку,
   що не суперечить національному законодавству.
   
4. Особи, які належать до меншин, мають право створю­
   вати свої власні асоціації та забезпечувати їх функціонування і
   підтримувати без будь-якої дискримінації вільні та мирні кон­
   такти з іншими членами своєї групи й з особами, що належать
   до інших меншин, а також контакти через кордони з громадя­
   нами інших держав, з якими вони зв'язані національними, ет­
   нічними, релігійними або мовними зв'язками.
   

Стаття 3.

1. Особи, що належать до меншин, можуть здійснювати
   свої права, в тому числі права, викладені у цій Декларації, як
   індивідуально, так і спільно з іншими членами своєї групи без
   будь-якої дискримінації.
   
2. Використання або невикористання прав, викладених у
   цій Декларації, не призводить до яких би там не було нега­
   тивних наслідків для становища будь-якої особи, що належить
   до меншин.
   

90

Документи, переклади

Стаття 4.

1. Держави вживають в разі необхідності заходів для за­безпечення того, щоб особи, які належать до меншин, могли повною мірою та ефективно здійснювати свої права людини й основні свободи без будь-якої дискримінації і на підставі повної рівності перед законом.

2 Держави вживають заходів для створення сприятливих умов, які дають змогу особам, що належать до меншин, вира­жати свої особливості та розвивати свою культуру, мову, рел­ігію, традиції і звичаї за винятком тих випадків, коли конкрет­на діяльність здійснюється з порушенням національного зако­нодавства та суперечить міжнародним нормам.

3. Держави вживають відповідних заходів для того, щоб
   там, де це здійснимо, особи, які належать до меншин, мали
   належні можливості для вивчення своєї рідної мови або на­
   вчання своїй рідній мові.
   
4. Держави в разі необхідності вживають заходів у галузі
   освіти з метою стимулювання вивчення історії, традицій, мови
   і культури меншин, що проживають на їхній території. Особи,
   які належать до меншин, повинні мати належні можливості для
   отримання знань, необхідних для життя у суспільстві (зокрема)
   і в цілому.
   
5. Держави розглядають питання про вжиття належних
   заходів для того, щоб особи, які належать до меншин, могли
   повною мірою брати участь у забезпеченні економічного про­
   гресу та розвитку своєї країни.
   

Стаття 5.

1. Національна політика і програми плануються та здійсню­
   ються за необхідного врахування законних інтересів осіб, що на­
   лежать до меншин.
   
2. Програми співпраці й допомоги між державами плану­
   ються та здійснюються за необхідного врахування законних інте­
   ресів осіб, що належать до меншин.
   

Стаття 6.

Державам треба співпрацювати у питаннях стосовно осіб, що належать до меншин, у тому числі в обміні інформацією та досвідом, з метою розвитку взаєморозуміння й довіри.

Стаття 7.

Державам слід співпрацювати з метою заохочення пова­жання прав, викладених у цій Декларації.

91

Н. Дудар, Л. Филипович

Стаття 8.

1. Ніщо у цій Декларації не перешкоджає виконанню дер­
   жавами їхніх міжнародних зобов'язань стосовно осіб, які нале­
   жать до меншин. Зокрема, державам треба сумлінно виконувати
   обов'язки та зобов'язання, які вони прийняли на себе відповідно
   до міжнародних договорів і угод, учасниками яких вони є.
   
2. Здійснення прав, викладених у цій Декларації, не зав­
   дає шкоди здійсненню усіма особами загальновизнаних прав
   людини й основних свобод.
   
3. Заходи, яких вживають держави з метою забезпечення
   ефективного здійснення прав, викладених у цій Декларації, не
   вважаються prima facil суперечними з принципами рівності, що
   закріплені у Загальній декларації прав людини.
   
4. Ніщо у цій Декларації не може бути витлумачене як
   таке, що допускає будь-яку діяльність націй, включаючи прин­
   ципи поважання суверенної рівності, територіальної цілісності й
   політичної незалежності держав.