Дудар Н. П., Филипович Л. О. Д81 Нові релігійні течії: український контекст (огляд, документи, переклади)
| Вид материала | Книга |
- План виступу Український націоналізм. Витоки. Поява українського націоналізму як політичної, 276.79kb.
- Acbik взвешивание дозирование автоматизация, 70.31kb.
- Тернопільська обласна державна адміністрація, 11.04kb.
- Козацтва в українському романтизмі (загальний огляд) > Пантелеймон Куліш козакофіл, 444.33kb.
- Примітка Перехід на нові та переглянуті стандарти та тлумачення, що забезпечують контекст,, 98.36kb.
- Висновки та рекомендації 14 Право на захист від катувань І жорстокого поводження, 2274.39kb.
- Додаток до аудиторського висновку Генеральний директор, 4334.59kb.
- Релігійні права. Законодавство України, яке регулює правовідносини у сфері здійснення, 120.71kb.
- Товариство з обмеженою відповідальністю "Фортуна-банк" Річна фінансова звітність, 1327.25kb.
- Публічне акціонерне товариство "Фортуна-банк" Річна фінансова звітність зміст, 1285.5kb.
1996 Колодного і Б.Лобовика. - К,
Н. Дудар, Л. Филиповичт
у, відчуття твердого підґрунтя, спокою, самоусвідомлення, цілісності, значущості свого буття4.Не менш складною і досі не вирішеною є проблема класифікації неорелігійних об'єднань. Серед наявних систем і методів типологізації нових релігійних явищ заслуговують на увагу наукові здобутки російського дослідника Є.Балагушкіна. В основу своєї класифікації він поклав соціокультурний принцип?. У цьому контексті релігійні новації розцінюються як наслідок досить глибоких змін суспільної системи в цілому (цивілізаційні зрушення, секуляризація, інші соціокультурні тенденції) або окремих її компонентів (зростання індустріалізації й урбанізації, національно-патріотичне пожвавлення, зміни інтересів людей та їх ґрунтовніше самоусвідомлення). Нові релігійні рухи пропонують не просто нове розуміння соціальних проблем, а претендують на якісно іншу участь у їх вирішенні. Залежно від ситуації встановлюються різні типи спіритуалізації навколишнього світу, які визначаються мо-дальностями релігійно-практичного усвідомлення дійсності.
Перший тип новацій - реформаційні релігії, що відтворюють найслабші модальності спіритуального оновлення світу: соціально-антропологічний перфекціоналізм та спіритуалізація дійсності. Ці типи новацій протиставляються початковому, статуарному станові релігії, так званому релігійному істеблішменту, до якого належать офіційні релігії та їхні церковні організації. Для них характерні або апологетичне ставлення до сучасного соціально-політичного ладу, або "нейтральне", з підкресленим відстороненням від усіх форм суспільного устрою
4
Дослідженню світоглядно-релігійних пошуків молоді в Україні присвячена науково-дослідна робота, проведена за проектом Українського
інституту соціальних досліджень колективом авторів: Балакірєва О.,
Дудар Н., Свистунов С, Филипович Л. Світоглядно-релігійні пошуки молоді
в Україні. - 1998, УДК 316.752/754, КП, N держреестрації 0198U008119.
5 Балагушкин Е. Новьіе религии как социокультурньїй и идеологи-
ческий феномен//О6ществен. науки и современность. - М., 1996. - №5. -
С.97-100.
14
Теоретичні проблеми вивчення новітніх релігій
т
а державної влади. Властиві їм релігійні ідеї й настрої мають різний ступінь значущості та активності і можуть бути представлні як деяка послідовність новаційних типів релігійних рухів.Соціально-антропологічний перфекціоналізм - релігійним новаціям цього типу притаманна фетишизація певних умов та чинників реальної дійсності: від фізичного здоров'я й духовного розвитку індивіда до вдосконалення економічних і політичних структур суспільства. Позитивні зрушення у сферах людського буття розуміються як панацея глобального поліпшення становища суспільства, вирішення його проблем та суперечностей. До цього типу належать аскетичні й фізіотерапевтичні культи, техніки інтелектуального розвитку (Товариство трансцендентальної медитації, семінари Ерхарда, макробіотика Осави тощо). До даної групи належать осередки, що культивують техніки східних єдиноборств з релігійними настроями дзен-буддизму - вони орієнтують своїх прихильників на силу та мужність, непорушність духу й суворість життя. Сюди входять також напіврелігійні методики досягнення "досконалого" способу життя на кшталт давньо-японської "чайної церемонії" або сучасного гербалайфу.
Спіритуалізація дійсності - більш сильний новацій-ний тип релігійних рухів, що трактують фактори духовного життя в дусі окультизму та спіритуалізму, а не фетишизують реальні чинники земного життя. Згідно із релігійними уявленнями цього типу, звертання до надприродних сил, космосу, потойбічного світу гарантує радикальне вирішення усіх земних проблем людства, дасть йому змогу вийти із сучасної соціокультурної кризи. До цього типу належать різновиди необуддизму, теософія, антропософія, Агні-йога Реріхів.
Другий тип новацій - альтернативні релігії: рішуче відмовляються від сучасної соціальної реальності та офіційних церков. Для цих релігійних віянь суспільна система і спосіб життя сучасної людини є неприйнятними, не-
15
Н. Дудар, Л. Филипович доліки - невиправними, пануюче зло - невикоренимим. Вони не сприймають жодних реформ існуючого ладу, вважають беззмістовними й безрезультатними будь-які програми удосконалення економічних, політичних відносин у суспільстві, розвитку міжнародного співробітництва. Альтернативною модальністю відрізняються два типи нових релігійних рухів.
Спіритуальна трансформація дійсності - мілена-ристські рухи, де тисячолітнє Царство Боже на Землі розглядається як найближча, реально досяжна перспектива, та хіліастичні сектантські комуни, в яких вважається, що Царство Боже вже відкрилося вузькому колові обраних, приклад яких повинно сприйняти все людство. Спіритуальна трансформація дійсності має два різновиди: 1) аморфне богопошукове середовище ("битницький дзен", "революція Ісуса", психоделія); 2) міленаристські секти і культи, яким властивий більш високий рівень активності й організованості, яскравіші есхатологічні настрої ("Діти Бога" у перші роки існування, "Богородичний центр", "Біле братство").
Альтернативні релігії, що належать до другого типу новацій, проголошують вихід у сакральний світ. Нові релігійні рухи цього типу вирізняються двома видами активності: 1) "есхатологічна паніка" - надзвичайно загострені релігійні настрої, коли люди залишають свої будинки, майно, рідних, близьких і чекають кінця світу; 2) "апо-каліптична катастрофа" - коли община скоює колективне самогубство (отруєння членів "Народного храму" в Гайані, самоспалення адептів "Храму Сонця" в Швейцарії та Франції, "Небесних врат" - у США, віруючих - в Уганді).
Наведені чотири типи релігійних новацій є лише ідеальними моделями реальних релігійних явищ, які здебільшого неоднорідні за сутністю і мають певні типологічні особливості.
Викладене можна узагальнити й подати наочно у такій схемі:
16
Теоретичні проблеми вивчення новітніх релігій СОЦЮКУЛЬТУРНА ТИПОЛОГІЯ НОВИХ РЕЛІГІЙНИХ РУХІВ
Наведемо ще одну класифікацію - соціально-психологічну .(спирається на Веберівську класифікацію), в якій враховується характер взаємодії релігійної групи з широким соціальним середовищем (Р.Уолліс)6. Таким чином, виділяються три типи релігійних новацій, що:
- заперечують навколишній світ;
- приймають нормативні цілі й цінності;
- пристосовуються до навколишнього світу.
Прихильники релігійних течій першої групи вважають, що наявний соціальний лад відійшов від божественних приписів; не сприймають цінностей сучасного суспільства й закликають до духовного життя, зорієнтованого на задоволення власних інтересів. Вони уявляють життя як служіння Богові та представникові Бога на Землі (у деяких релігійних громадах це одна й та сама особа). Такі
6
Wallis R. The Elementary Forms of the New Religious Life. - London, 1984.17
Н. Дудар, Л. Филипович рухи переважно пророкують швидке і повне переродження світу, фактично його кінець. Вони проповідують встановлення нового порядку на Землі після певних перетворень та катаклізмів. Кожний новий член таких спільнот вважається "вдруге народженим", таким, що повністю відірвався від свого колишнього "Я" і цілковито підкорився групі. Лідери таких груп проявляють, як правило, виняткову авторитарність.
До другого типу релігійних спільнот належать організації та групи, у яких відсутні чимало рис, пов'язаних з релігією. У них здебільшого немає власної церковної організації, колективних ритуалів, розвинутої теології та етики. Прихильники таких течій знаходять у навколишньому середовищі чимало позитивних рис, які вони схильні розвивати. На їхню думку, людство має величезну потенційну енергію, раціонально використовувати яку навчилася невелика група осіб. Вони пропагують власні засоби розкріпачення фізичного, розумового й духовного потенціалу людини. Для реалізації цих засобів не потрібні тривалі приготування, складна система табу, умерщвлення плоті, жорсткий духовний контроль і розрив із минулим життям. Для цієї групи характерна відсутність персоніфікованого бога - йдеться про "Космічну енергію життя", "Основу буття", "Справжньо людську природу". Поширення вчень другого типу ґрунтується на розв'язанні трьох головних проблем. По-перше, це накреслення шляху досягнення індивідуального успіху, оволодіння загальновизнаними цінностями (матеріальне благополуччя, кар'єра, більша впевненість у собі тощо). По-друге, можливість особистості позбутися нав'язаних соціальних ролей, звичних ритуалів, манер, звичок, негативних інстинктів. Усі зусилля спрямовуються на досягнення глибинних рис людського характеру. По-третє, ці течії допомагають розв'язати проблему самостійності людини у сучасному суспільстві, а їхні прихильники вважають, що після оволодіння прийомами психотехніки міжособистісне спілку-
18
Теоретичні проблеми вивчення новітніх релігій
в
ання, унеможливлюване досі пригніченістю істинної сутності людей, стане справжнім і повноцінним.Третій тип рухів є фактично варіаціями традиційних релігій і філософських напрямів. їхня мета - надати віруючим можливості для більш інтенсивного релігійного життя. Тут не вимагають розриву з минулим - можна навіть не виходити із своєї традиційної церкви.
Висвітлюючи релігійні новоутворення в Україні, палітра яких досить різноманітна, користуватимемося так званою генетичною типологією. Визнаючи її деяку умовність і недосконалість, вважамо, що вона певним чином відтворює загальну тенденцію сучасного релігієт-ворення.
Неохристиянство та навколохристиянство. Неохри-стиянство - релігійні течії, що виникають у межах традиційного християнства з метою пристосування його до спрощених вимог секуляризованого часу. Основним віросповідним джерелом неохристиянських церков є Біблія, центральною фігурою - Ісус Христос. Неохристиянство від традиційного християнства відрізняється розумінням природи Ісуса Христа, Трійці, сутності Святого Духа, пекла, раю тощо. Навколохристиянськими світоглядно-релігійними вченнями, на нашу думку, є новітні релігійні утворення, які до структури свого віровчення (що, як правило, в основі своїй є результатом творчості їхніх засновників) долучають елементи християнської, орієнталістської, теософської, інших традицій у їх модерновому прочитанні (Церква уніфікації (об'єднання) Муна, Велике біле братство, Церква останнього заповіту (Віссаріона).
Неооріенталізм представлений неоіндуїзмом і течіями буддиського коріння. HeomdyicvicbKi течії здебільшого спираються на давню ведичну традицію, використовуючи досягнення інших культур, цінності багатьох релігій. Течії цього напряму демонструють єдність філософського вчення, в основі якого лежить принцип монізму, єдності
19
Н. Дудар, Л. Фплипович в багатоманітті, нероздільності духовного і матеріального, мирського і сакрального буття. В неоіндуїстських ученнях популярні ідеї універсалізму, синкретизму, рівності всіх релігій як пошуків шляхів до Бога, духовного базису в реконструкції суспільства7. Буддиські течії відомі переважно в їх модернових формах під загальною назвою нео-буддизму. Необуддизмові притаманна значна секуляризація, що доходить до визнання його навіть деяким безрелігійним феноменом, методом досягнення повноти й гармонії життя, теорією, а головне - практикою мистецтва жити.
Теософські, езотеричні общини. Розвивають вчення подружжя Реріхів, О.Блаватської, А.Безант, Д.Андрєє-ва, О.Бердника, Д.Кхула, А.Клізовского. У працях теософів йдеться про спільний перехід до "Іншого Світу", що не може бути сприйнятий пересічною людиною і є вищим щаблем до еволюційного розвитку свідомості. Перехід означатиме трансформацію свідомості, її розширення до рівня, коли стає можливим зрозуміти й прийняти не лише усталену парадигму, а й знання про світобудову, які дотепер вважалися ненауковими, езотеричними, окультними тощо, але у зв'язку із динамікою еволюційного розвитку стали відкритими для широкого загалу, охопленого духовними пошуками. Тому за мету ставиться прояснення природи душі, її системно-структурні й космічні взаємозв'язки; зв'язки між душею та оболонками, які душа може використати.
Неоязичництво не є специфічно українським феноменом, але українське неоязичництво, яке представлене багатьма течіями (РУНвіра, Рідна віра, Ладовіри, Яг-новіри, Орантійці тощо), має свої характерні риси. Нео-язичники об'єднані ідеєю відродження дохристиянських вірувань українців. Одні з них організаційно оформлені, мають певну структуру, інші обмежилися лише обгрунтуванням свого вчення - специфічного язичниць-
'
Релігієзнавчий словник.-К.,1996. - С.211. 20Теоретичні проблеми вивчення новітніх релігій
к
ого бачення світу, Бога, людини. Декотрі з неоязичників зберегли вірність пантеїзмові, інші сповідують монотеїзм -вшанування Дажбога.Сайєнтологія (від лат. scientia - знання і грец. logos -вчення, розум, думка). Сайєнтологічні вчення прагнуть поєднати науку і релігію, претендують на знання шляху до підвищення власного інтелекту й здібностей, на вивчення і вирішення проблем духу по відношенню до самого себе, Всесвіту, інших життів тощо.
Психотерапевтичні течії. Відрізняються широкою різноманітністю - від східних військово-спортивних і водночас світоглядних систем йоги, сенсорного пробудження до системи Порфирія Іванова.
СОЦІАЛЬНО-ПСИХОЛОГІЧНІ ЧИННИКИ ВИНИКНЕННЯ НРТ
Крім суто зовнішніх причин поширення релігійних неорухів є внутрішні, що визначають напрям пошуків людиною духовно-ціннісних орієнтирів і зумовлюють виникнення новітньої релігійності. Релігійні новоутворення є альтернативою "духовних обітниць" для тих, хто відчуває потребу в них. Спробуємо виявити, чому людина потрапляє до нових релігійних течій і які саме соціально-психологічні чинники породжують новітню релігійність.
Сьогодні поширена філософія відносності - правильним і прийнятним є те, що проголошується суспільством в даний час, а норми й цінності завтрашнього дня залежатимуть від того, яким тоді буде суспільство. Отже, норми, цінності, моральні закони верифікуються моральними запитами суспільства. А сучасне суспільство (це особливо відчувають громадяни колишнього соцтабору, в т.ч. українці) зазнає постійних економічних, політичних, ідеологічних, культурних, етичних та ін. змін. Така нестабільність є дуже слабкою основою для тих, хто нама-
21
Н. Дудар, Л. Фгиіипович гається знайти стабільність і особисту значущість у соціумі, моральні цінності якого постійно змінюються. Певна частина людства втратила відчуття стабільності й безпеки, не має істотної значущої мети та високих ідеалів, не знаходить бажаних, надійних відповідей у сучасній соціально-філософській системі.
Можна сказати, що людина перебуває у постійному (перманентному) стані депривації - відчуття власної знедоленості порівнянно з іншими індивідами чи групами. Як правило, виділяють п'ять типів депривацій: 1) економічна - спричинюється нерівноправним розподілом доходів у суспільстві; 2) соціальна - породжується схильністю суспільства оцінювати якості та можливості певних індивідів і груп вище, ніж інших, виражаючи цю оцінку у розподілі соціальних нагород, таких, як престиж, влада; 3) органічна - формується внаслідок вроджених чи набутих індивідуальних фізично-психологічних вад людини; 4) етична - пов'язана з ціннісним конфліктом, що виникає при розбіжності ідеалів окремих індивідів чи груп з ідеалами суспільства; 5) психологічна -як результат ціннісного вакууму індивіда, відсутності значущої системи цінностей, відповідно до якої він міг би будувати своє життя.
Означені стани депривації зумовлюють основні типи мотивів приєднання неофітів до новітніх релігійних спільнот. Коротко охарактеризуємо їх.
- Соматичні мотиви - проблеми фізичного і духов
ного здоров'я, необхідність духовної підтримки через тяж
ку психічну травму; різноманітні кризові ситуації: тяжке
захворювання, нещасний випадок, раптова негативна зміна
соціального статусу.
- Соціальні мотиви - прагнення позбутися самот
ності, знайти нових друзів, атмосферу теплої дружньої
підтримки, любові, солідарності, пошуки вирішення про
блем вікових криз, конфлікту "батьки-діти", "загоїти"
душевні травми в наслідок втрати близької людини, по-
22
Основні НРТ України: особливості і тенденції розвитку
р
ушення важливих, значущих стосунків тощо, пройти процес ресоціалізації (наркомани, алкоголіки, в'язні та колишні в'язні, інші групи ризику).Людина як соціальна істота має внутрішню потребу "належати", прагне бути прийнятою і визнаною, залишити слід в історії чи просто в пам'яті людей, бути частиною спільної справи, відчувати свою вагомість тощо. Водночас реалізується прагнення бути розпізнаним, виокремитися з безособового натовпу, створити певний образ себе самого, усвідомити власну винятковість, неповторність, навіть елітарність.
- Соціально-духовні мотиви - сподівання здобути ста
лу світоглядну систему, нове "місце у світі", нову іден
тичність; прагнення до інтегральності (цілісності): пошук
контакту з собою, іншими, найближчим оточенням, зі своєю
культурою. Люди бажають набути такий релігійний світог
ляд, що сприятиме встановленню у світі загальної гар
монії; культ, який поєднає сакральне і мирське, містичне
й наукове, духовне і тілесне; таку благодатну атмосферу,
в якій їхній творчий потенціал буде реалізовано, де відда
дуть належне їхнім здібностям. Люди прагнуть досягти зна
чущості власного індивідуального існування, наприклад,
через участь у соціальних програмах: допомога літнім лю
дям, нужденним, хворим, інвалідам тощо.
- Моральні (регулятивні) мотиви - задоволення по
треби у сталій системі норм і цінностей, моральних прин
ципів, що регламентуються та визнаються певним колом
однодумців, стають базовими у життєдіяльності на мікро-
(в середині групи) та макро- (в соціумі) рівнях суспільно
го життя.
- Інтелектуальні (пізнавальні) мотиви - сучасна лю
дина прагне мати "онаучений" підхід до віроповчальних
істин, що поєднує онтологічні, теологічні, космологічні
основи та досягнення нових наукових здобутків й елемен
ти світської культури.