Дудар Н. П., Филипович Л. О. Д81 Нові релігійні течії: український контекст (огляд, документи, переклади)

Вид материала

Книга

Содержание Психологічні мотиви Духовні мотиви С иіально-психологічні чинники виникнення НРТ Виникнення й поширення неорелігій в україні Виникнення й поширення неорелігій в Україні Виникнення й поширення неорелігій в Україні Основні нрт в україні: особливості і тенденції розвитку Основні НРТ України: особливості і тенденції розвитку

Подобный материал:

• План виступу Український націоналізм. Витоки. Поява українського націоналізму як політичної, 276.79kb.
• Acbik взвешивание  дозирование  автоматизация, 70.31kb.
• Тернопільська обласна державна адміністрація, 11.04kb.
• Козацтва в українському романтизмі (загальний огляд) > Пантелеймон Куліш козакофіл, 444.33kb.
• Примітка Перехід на нові та переглянуті стандарти та тлумачення, що забезпечують контекст,, 98.36kb.
• Висновки та рекомендації 14 Право на захист від катувань І жорстокого поводження, 2274.39kb.
• Додаток до аудиторського висновку Генеральний директор, 4334.59kb.
• Релігійні права. Законодавство України, яке регулює правовідносини у сфері здійснення, 120.71kb.
• Товариство з обмеженою відповідальністю "Фортуна-банк" Річна фінансова звітність, 1327.25kb.
• Публічне акціонерне товариство "Фортуна-банк" Річна фінансова звітність зміст, 1285.5kb.

23

Н. Дудар, Л. Филипович

6. Практичні мотиви - можливість отримати реаль­
   ну матеріальну, гуманітарну допомогу, навички володін­
   ня новою технікою, вивчення іноземних мов, оздоровлен­
   ня дітей у межах країни та за 'кордоном тощо.
   
7. Психологічні мотиви - задоволення потреби (як пра­
   вило, прихованої) мати сильне, авторитетне керівництво,
   можливість перекласти прийняття рішень з важливих і зап­
   лутаних проблем та ситуацій на іншого/інших (часто ліде­
   ра групи, проповідника, гуру тощо); пошук такої людини,
   котра може направити, дати настанову, схвалити; отри­
   мання готових відповідей на пекучі питання сучасного
   динамічного, нестабільного суспільства.
   
8. Духовні мотиви (світоглядні, трансцендентні) - по­
   шук Бога, сенсу життя, потреба вірити в те, що стоїть
   над реальним, буденним, матеріальним, прагнення знай­
   ти відповіді на запитання, що дають поштовх для зміни
   особистого і громадського життя.
   

Таким чином, новітня релігійна спільнота (як і релі­гія в цілому) для свого адепта виконує компенсаторну, доповнювальну, комунікативну, соціалізуючу, регулятив­ну, холістичну³ функції. Відмінність у реалізації цих функцій новітніми релігіями від традиційних віроспові­дань полягає в індивідуальному підході до кожної люди­ни як до неофіта, так і збереження такого підходу до членів колективу (неорелігійної громади). Новітні релігії "живуть" тим, у що вірять, виявляючи при цьому сильні переконання й відданість. Вони "виходять" на зустріч лю­дям, виділяють їх із безособового, анонімного натовпу, підтримують їхнє прагнення до спільної участі, відпові­дальності, творчості, дії. Такі релігійні спільноти допома­гають новозалученому інтерпретувати особистий досвід, переконатися у власній цінності, визначитися стосовно

⁸ Холізм (від грец. holos - цілий) - ідеалістичний напрям філософії, що розглядає цілісність світу як наслідок творчої активності якогось містичного поля цілісності.

24

С иіально-психологічні чинники виникнення НРТ

сьогодення у межах всеохоплюючої (холізмічної) системи. Новітні релігійні течії пропагують себе як єдину відповідь у хаотичному світі, зберігаючи при цьому, як правило, толерантний підхід до світоглядних позицій інших новітніх та традиційних релігій. Однією з основних особливостей релігійних новоутворень є перевага досвіду "тут і тепер" над віруваннями, які грунтуються на суворій доктрині. Новітні релігії - єдина категорія у релігійному спектрі, що здатна задовольнити попит на негайний і глибокий духовний досвід, замінити орієнтацію "на майбутнє" орі­єнтацією "на теперішнє".

ВИНИКНЕННЯ Й ПОШИРЕННЯ НЕОРЕЛІГІЙ В УКРАЇНІ

Виникнення й поширення неорелігій в Україні - час­тина світового релігійного процесу. Тому природно, що вітчизняні новітні релігійні віяння успадкували риси, при­таманні НРТ у будь-якій країні: безденомінаційність, уні­версалізм, поліконфесійність, синкретизм, мобільність, денаціоналізаційність (за винятком неоязичництва), орієн­тація на спільний містичний досвід, відкритість послідов­никам різних релігій і релігійно-філософських систем тощо.

Серед чинників та певних особливостей процесу мо­дернового релігієтворення у нашій державі можна виді­лити соціально-економічну та політичну нестабільність українського суспільства, що постійно провокує відчут­тя непевності, соціальної і духовної незахищеності. У свідомість українців закралася невизначеність, навіть індиферентизм, як наслідок краху комуністичної ідеології або ж відсепарованості значної кількості населення від автохтонної духовної традиції. В умовах девальвації ціннос­тей тоталітарного режиму, зокрема декретованого світог­лядного монізму, духовний та ідеологічний вакуум дов­гий час нічим не заповнювався. Духовна денаціоналізація

25

Н. Дудар, Л. Филипович

значного масиву населення України в умовах соціалістич­ного панування призвела до значної втрати національних традицій, рідної, батьківської віри, потреби зберігати зв'язки між поколіннями через духовну традицію. Крім того, за комуністичних часів традиційні церкви втратили свій авторитет в очах народу, оскільки вони були водно­час елементом офіційного політичного істеблішменту і об'єктом атеїзації. В наслідок цілеспрямованої атеїзації сус­пільства значення релігії і церкви було неабияк підірване.

Серед причин відносно легкого проникнення та сприй­няття в Україні новітніх релігій чи не найвагомішою є специфіка вітчизняного менталітету, що через геогра­фічне розташування України (її межовий стан між Схо­дом і Заходом, Півднем і Північчю) був відкритий різним впливам. Як наслідок, в українців історично сформував­ся певний плюралізм світогляду, терпиме ставлення до інакомислення, що, як правило, збігається з орієнтація­ми новітніх релігій. Українець поступово долучає до своєї християнської традиції дещо зі східного типу мислення (ідеї решкарнації, концепцію карми тощо). У сучасному релігійному житті ідеї поєднання Сходу й Заходу через синтез усіх релігій отримали підтримку не лише в неоре-лігійних настроях, а й трансформувалися у "релігійних традиціоналістів" у бажання здолати "розірваність" хри­стиянства на три православні церкви, що вороже на­строєні між собою (Українська православна церква Мос­ковського Патріархату, Українська православна Київсь­кого Патріархату і Українська автокефальна православ­на церква), на греко-католиків, католиків, численні на­прями протестантського руху. За міжконфесійних конфліктів, коли через політизованість втрачаються оз­наки власне релігійної духовності суб'єктів конфлікту, син­кретизм і універсальність неорелігій виконують в очах їхніх послідовників та симпатиків миротворчу функцію.

Успіх поширення неорелігійних течій можна пов'яза­ти і з тим, що українці духовно досить незахищені від

26

Виникнення й поширення неорелігій в Україні

зовнішніх ідейних впливів з причин, про які ми щойно говорили. Антирелігійний гніт радянської системи також чимало додав до цього. Цим скористалися новітні рухи, що відгукнулися на щоденні потреби особи: задовольняли її бажання безпосередньо пізнати західний світ, оволоді­ти фахом, навчитися мов тощо. В умовах, коли історичні церкви не проводять активну місіонерську роботу, будь-яка спроба, нехай навіть випадкова, ознайомити із новим вченням майже завжди мала і має позитивний ефект для певної релігійної місії чи проповідника, діяльність яких підкріплена реальним благодійництвом. Відтак дієва до­помога матеріально і духовно нужденним сприяє утверд­женню в Україні альтернативних модернових релігій.

Зовнішніми чинниками поширення новітніх релігій­них рухів є пошук закордонними релігійними місіями но­вих територій для проповіді, солідні фінансові та органі­заційні можливості неорелігійних течій.

Неабиякими чинниками поширення неорелігій є руй­нація міжособистісних зв'язків у сучасному урбанізовано-му суспільстві, криза традиційних інститутів (сім'ї, шко­ли, церкви, цивілізації в цілому), зростання (часто фіктив­не) ролі індивіда в усіх сферах громадського життя.

Існують певні специфічні закономірності в географії поширення НРТ в Україні. Вони проявляються в регіона-лізації тих чи інших релігій, їх локалізації у певних ра­йонах держави. Проникнення нових течій у регіони кар­динально відрізняється від поширення традиційних кон­фесій. Захід, найрелігійніший район України, де діє більше половини всіх релігійних громад, найменше відчу­ває вплив новітніх рухів. За статистичними матеріалам Держкомітету України у справах релігій південні та східні області України, м. Київ нині є регіонами найінтенсив-нішого поширення нових течій. Основна мережа релігій­них неорухів "зсунута" на схід і південь України й про­довжує зростати тут переважно за рахунок цих, в мину­лому заатеїзованих, регіонів. На нашу думку, поширення

27

Н. Дудар, Л. Филипович

новітніх течій має в основному не всеукраїнський, а ре­гіональний характер. Неорелігії виникли у містах пере­важно центральних і південно-східних областей Украї­ни, де вони в основному й поширені. Зруйнована внаслі­док урбанізації традиційна релігійність, як і взагалі тра­диційний уклад життя та механізм впливу громадської думки, виявилися найкращим грунтом для поширення нових релігій. Новітня релігійність як міський феномен зберігає цю характеристику й досі.

Узагальнюючи викладене у цьому і попередньому розділах, можна дійти висновку, що більшість неорілігій виникли як реакція на соціально-політичні та організаційні зміни соціуму в цілому та традиційних церков зокрема. Новітні релігії XX ст. привнесли не організаційні, а якісні зміни у релігійне життя й свідомість. І їх, як і будь-які інші, не можна оцінювати з позицій "добрі - погані" або "корисні - шкідливі". Загалом у масовій свідомості панує негативна думка щодо неорелігійного феномена, яка "підігрівається" матеріалами ЗМІ про "зомбування", "про­мивання мізків" їхніх членів. Але факт появи й існування явища неорелігій, реальність того, що неорелігійні спільно­ти знаходять своїх прихильників і симпатиків, свідчить про специфічні функції, котрі вони виконують у сус­пільстві. Саме суспільство породжує форми, яких потре­бує і автоматично позбувається непотрібних елементів. Тому, гадаємо, варто сприймати новітні релігійні утво­рення (якщо вони виконують згадані функції) такими, як вони є. Адже наблизитися до розв'язання реальних про­блем можна лише тоді, коли до прихильників НРТ ста­витимуться не як до жертв, а як до людей, котрі зроби­ли свій вибір і відчули на собі його наслідки.

Необхідно намагатися зрозуміти - перш, ніж роби­ти висновки - те, у що вірять люди; зрозуміти, як їхня життєдіяльність пов'язана чи не пов'язана з їхньою вірою. Адже новітні релігійні рухи різні, як різні й їхні учасни­ки. А використання кліше "зомбовані" позбавляє можли-

28

Виникнення й поширення неорелігій в Україні

вості навіть наблизитися до вирішення реальних проблем або хоча б знайти ключ до їх розв'язання. Такий підхід дасть можливість батькам зберегти контакт з дітьми, пси­хологам допомогти тим, хто цього дійсно потребує, слу­жителям культу - розпочати діалог своїми аргументами "за" і "проти" у контексті "нової" віри, державі - розро­бити розумну політику щодо неорелігій.

Ми не заперечуємо, що у діяльності деяких НРТ про­являлася антисоціальна орієнтація, не виключаємо, що для когось перебування в новітніх релігійних спільнотах виявилося деструктивним. Більше того, можна навіть пе­редбачати, що у подальшому певні релігійні новоутво­рення будуть становити деяку загрозу суспільству. Але, виходячи з "деяких", "певних", "окремих", не можна робити висновки про всіх.

"Нападаючи" на новітні релігійні громади, засуджу­ючи та загрожуючи їм, можна штовхнути їх до ще більшої ізоляції. Найкращий спосіб контролю - максимально по­вна і об'єктивна інформація. Абсолютна більшість релігій­них неорухів, як свідчить досвід інших країн (див. дода­ток 2), надаватимуть необхідну інформацію про себе, зви­чайно, якщо це не використовуватиметься проти них. Зба­лансована інформація, що не нав'язує жодних тверджень, дає значно більше, оскільки залишає повну свободу ви­бору, людині надається право самотужки розібратися, Де погане, а де добре.

НРТ мають стати у полі уваги суспільства. Крім інфор­мування про їхню специфіку, необхідно активно співпра­цювати з ними, адаптовувати їхніх прихильників, "впи­сувати" їх в реальне життя соціуму. Гадаємо, що наступ­ний текст книги може допомогти в цьому.

Н. Дудар, Л. Филипович

ОСНОВНІ НРТ В УКРАЇНІ: ОСОБЛИВОСТІ І ТЕНДЕНЦІЇ РОЗВИТКУ

Неорелігійні течії і рухи в Україні є дуже неоднорідними за походженням, характером та формами організації й діяль­ності, але всіх їх типологічно можна об'єднати у кілька груп. Найчисельнішою і найпотужнішою з них буде, звичайно, неохристиянська.

В Україні до неохристиянських рухів належать при­внесені з-за кордону місії, новітні церкви: Богородична церква (Церква воскресаючої Богородиці), Церква "Нове покоління", Новоапостольська церква, Церква Христа, Нова церква (Церква нового Єрусалиму), Церква Христа Ісуса Христа святих останніх днів (мормони), Церква по­вного Євангелія, "Армія спасіння", Київський християнсь­кий центр "Нове життя", Церква "Хвала і поклоніння", Церква "Слово віри", Церква "Боже слово", "Церква Скелі", Церква Філадельфія, Церква "Голгофа", Зоресвіт-не товариство - вільна релігія "Таолоан", Церква вос-креслого Христа, Церква живого бога, Церква марийсь­кої орієнтації "Альфа і Омега" тощо.

Характерними рисами для неохристиянських груп є: критика ортодоксального християнства за відхід від пер­вісних традицій, проголошення своєї церкви істинним, відроджувальним, місійним християнським рухом, пре­тензія на досконале знання і тлумачення Біблії.

Богородична церква - неохристиянське об'єднання, яке вважає себе спадкоємницею "Российского самодер­жавного православия" та його наступниці - Істинно-Пра-вославної (катакомбної) церкви Богородична церква орга­нізаційно сформувалася у 80-х роках в Росії і була зареєст­рована 1992 р. як Церква Божої Матері, що преображається. Від 1994 р. її ще називають Російською Маріанською церк­вою (РМЦ). В Україні общини Богородичної церкви з'яви­лись 1992 р. Виникнення своєї церкви її прихильники пов'я­зують з початком одкровень Богородиці (1984 р.) старцю Йоанну (Береславському), який нині в чині архієпископа є

ЗО

Основні НРТ України: особливості і тенденції розвитку

її главою. Богородична церква проголосила себе Церквою Царства Божого, яке Божа Мати за дорученням св. Трійці повинна збудувати на Землі, підготувавши другий прихід Ісуса Христа. Своєрідно тлумачаться в Богородичній церкві православне віровчення, обряди. Так, євхаристія розумі­ється як таїнство втілення в людину Христа через Марію. Символіка храму, одягу священнослужителів у Богоро­дичній церкві відображає вшанування Діви Марії. Запро­ваджено багато нових елементів у культ і літургійні дії. Священики сповідаються перед братами й сестрами. Ве­лика увага приділяється "пластичній молитві", медитації: обов'язково три рази на день твориться розарій - вінок молитов з роздумами про важливі події земного життя Господа і Богородиці. Російську православну церкву Бого­родична церква вважає "притулком Сатани", а її патрі­арха - "червоним драконом". Визнаючи необхідність пока­яння Росії перед Всевишнім, перед всім світом за спроби утвердити "диявололюдську цивілізацію" - комунізм, вбив­ство "богородичного" імператора Миколи II, Богородична церква водночас утверджує ідею месійної ролі Росії у світі, впровадження через посередництво Пресвятої Богородиці саме на її території цивілізації, тотожної апостольському буттю. "Духовним Ізраїлем III Заповіту є свята Русь", -стверджують ідеологи цієї церкви. Згідно із вченням ос­танньої, Мати Божа є "Царицею Російською, вінчаною на престол Святої Русі". Виникнення Богородичної церкви її керівництво розглядає як вияв Божого Провидіння, а тому закликає інші християнські конфесії до здолання своїх відмінних рис і входження в лоно цього новоутворення. З екуменічною метою Богородична церква шанує святих східного і західного християнства. Вона входить до Міжна­родної Ради Общинних церков, визнається Вселенською Маріанською церквою. Богородична церква має своє гро­мадсько-просвітницьке утворення "Фонд Новой Святой Руси". На території країн, що входять до СНД, нині діє олизько 700 громад цієї церкви. В Україні існують неве­ликі громади у східних, центральних та південних регіо-

31

Н. Дудар, Л. Филипович

нах, які діють під проводом двох "престолів Божої Ма­тері" - у Донецьку і Миколаєві. У Державному комітеті у справах релігій зареєстровано 2 громади (2 незареєстро-вані)⁹ цієЩеркви.

Церква "Нове покоління" - об'єднання релігійних організацій п'ятидесятницького спрямування, що входять до Церкви Повного Євангелія. Заснована у Ризі 1989 p., де нині знаходиться її керівний центр. Поширена в краї­нах Балтії, Росії, Україні, Білорусі.

Богослужіння відбувається на основі харизматично-го розуміння біблійних принципів і традицій, доступної проповіді, що супроводжується емоційним прославлен­ням Христа, музикою, співом, танцями, глосолаліями. Вірять в єдиного Бога Отця і Сина, хрещення Духом Свя­тим на 50-й день після Воскресіння Христа. Хрещення Духом Святим, за вченням Церкви, є особливе екстатич­не переживання віруючого, вищим проявом якого є гло­солалія, що розуміється як говоріння "іншою" мовою. Послідовники визнають два таїнства: водне хрещення і вечерю Господню (причащання), а також священнодій­ства - шлюб, молитву благословення дітей, молитву про хворих і рукоположення.

Церква проводить духовно-просвітницьку, соціальну роботу. Активно співробітничає із іншими харизматични-ми церквами.

Новоапостольська Церква виникла в Англії 1832 р. як наслідок релігійного руху за відродження первісного вчен­ня Христа. Нині центр церкви знаходиться в Цюріхові (Швейцарія), очолюється першоапостолом, рішення яко­го з церковних питань є обов'язковими для членів цієї організації. Церковні священнослужителі - єпископ, ста­роста, пастор і провідник - чинять богослужіння додатково до своєї професійної діяльності, безкоштовно. У Церкві здійснюють три таїнства", хрещення водою, закарбування Духом Святим й причащання. Парафії Новоапостольськоі

' Дані подано за: Релігійна панорама. - К, 2000. - С.50-59. 32

Основні НРТ України: особливості і тенденції розвитку

церкви країни чи регіону утворюють апостольський округ, яким керує окружний апостол. На початок 2000 р. в Україні зареєстровано 54 громади (1 незареєстрована), утворено апо­стольські округи з центрами у Києві, Харкові, Одесі, Львові, Запоріжжі під патронатом певних округів Німеччини і Швей­царії- Громади Новоапостольської церкви діють майже в усіх областях України, але найбільш активно у Києві (де побу­дована в 1995 р. і функціонує єдина в Україні культова спо­руда на Березняках) та Харкові. Видається журнал "Наша сім'я", в тому числі російською мовою.

Церква Христа - новітній для України релігійний рух, зініційований американськими місіонерами від 1989 р. Цер­кви Христа в Україні кількісно швидко зростають. Грома­ди Церков Христа не становлять єдиної церкви, а утво­рюють широку мережу незалежних одна від одної релігій­них організацій. Прагнучи вернутися до первісної просто­ти, чистоти та ідеалів християнства, Церква проголошує Біблію, зокрема Новий Заповіт, основою свого віроспові­дання і діяльності, вимагає від кожного віруючого додер­жуватися постулатів віри, викладених у Святому Письмі, відшукати первісні християнські ідеали та відтворити їх у своєму житті. Церкви цього напряму підкреслюють свою непричетність до трьох гілок християнства. Відправи у Церкві складаються із п'яти ритуалів, що відповідає тек­стові Святого Письма: спів і молитва, проповідь, складан­ня дарів, ламання хліба та причащання вином. Визнається хрещення у свідомому віці, яке проводиться шляхом ко­роткочасного занурення під воду. У Церкві не існує обо­в'язкового членства. Вона заперечує бюрократичні органі­заційні перепони, тому не має вищих та місцевих органів управління або якогось керівного центру. За кожною об­щиною (конуреуацією) визнається право автономії, неза­лежності. Громада керується за місцем реєстрації обраним старійшиною, богослужіння проводить місцевий диякон. Окремі громади Церкви можуть координувати свої дії для спільних благодійних акцій. Очолюють громади старійши-