Дудар Н. П., Филипович Л. О. Д81 Нові релігійні течії: український контекст (огляд, документи, переклади)

Вид материала

Книга

Содержание Прикінцева частина. Аява президента україни Співвідношення релігій у світі Кількість релігійних Організацій в україні 120 Н. Дудар, Л. Фплипович Кількість релігійних організацій

Подобный материал:

• План виступу Український націоналізм. Витоки. Поява українського націоналізму як політичної, 276.79kb.
• Acbik взвешивание  дозирование  автоматизация, 70.31kb.
• Тернопільська обласна державна адміністрація, 11.04kb.
• Козацтва в українському романтизмі (загальний огляд) > Пантелеймон Куліш козакофіл, 444.33kb.
• Примітка Перехід на нові та переглянуті стандарти та тлумачення, що забезпечують контекст,, 98.36kb.
• Висновки та рекомендації 14 Право на захист від катувань І жорстокого поводження, 2274.39kb.
• Додаток до аудиторського висновку Генеральний директор, 4334.59kb.
• Релігійні права. Законодавство України, яке регулює правовідносини у сфері здійснення, 120.71kb.
• Товариство з обмеженою відповідальністю "Фортуна-банк" Річна фінансова звітність, 1327.25kb.
• Публічне акціонерне товариство "Фортуна-банк" Річна фінансова звітність зміст, 1285.5kb.

ПО

Документи, переклади

Головний рабин Сітрак засудив іудейський екстремізм, стверджуючи, що вбивця Іцхака Рабина скоїв убивство двічі: він убив саму людину і її Бога. Немислимо, щоб Бог сказав лю­дині: "Піднеси свою руку, щоб вбити". Тора дозволяє лише са­мозахист. Не було жодного рабина, хто б сказав, що вбивця Рабина був правий. Він став ганьбою євреїв.

Зараз час визнати очевидне, а саме те, що у великих світових релігіях екстремісти завжди є тільки меншістю. Але ця меншість займає диспропорційне місце у свідомості людей через небезпечність здійснюваних нею акцій (що, власне, і є їхньою метою). На жаль, усі ми надто легко впадаємо у споку­су узагальнення, звинувачуючи релігію в тому, що скоюється вії ім'я окремими особами і в поодиноких випадках. Це не тільки не дасть змогу вирішити проблему, але утруднить відносини з тими віруючими, більшість яких поважає релігію та громадянські цінності.

Коли відбуваються терористичні акти, ми одностайні у тому, що будь-яке порушення громадського порядку має суво­ро каратись незалежно від того, здійснюється воно хулігана­ми, що покинули спортивний майданчик, чи тими, хто розпа­лює релігійне насильство. Ті, з ким обговорювалась ця пробле­ма, також наголошують на необхідності акцій для запобігання екстремізму.

Головний рабин Сітрак підкреслював, що помірковані релігійні лідери повинні частіше висловлюватися, бо саме вони є справжніми представниками релігій. На жаль, мас-медіа час­то звертаються до тих людей, хто ефектно декларує або зак­ликає до насильства.

Прикінцева частина.

Бачення релігійного радикалізму може відвернути нашу увагу від питання сумісності релігії і демократії. Це шлях, якого треба уникати. Церква й держава не несумісні з демократичною системою, хоча відомі і трагічні приклади. Як свідчить історія, розділення між духовною і світською владою можливе, - це є однією з вимог демократії.

Це не означає, що релігійні організації повинні посідати однакове місце незалежно від їхньої позиції у суспільстві. Це було б абсурдом. Демократія винайшла правильне рішення для цього типу конфліктів, застосовуючи правило більшості і

111

Н. Дудар, Л. Филипович

пропорційності. Отже, релігійні організації мають визначити свої позиції у суспільстві, виходячи зі своєї діяльності, уряди по­винні просто визнати ці позиції і надати цим організаціям допо­могу відповідно до їхньої важливості.

Релігії і релігійні громади є частиною суспільства. Ось чому в інтересах держави забезпечувати їхній громадянський прогрес та культурне й інтелектуальне процвітання. Це є її прямим обов'язком, і за це вона має відповідати. Якщо мета політиків, держави й демократії зробити громадян щасливими (або настільки щасливими, наскільки це можливо), то вони повинні пропонува­ти всі засоби, аби задовольнити їхні культурні й духовні потреби.

Демократичне суспільство мусить робити більше, ніж про­сто поважати релігії; воно має зробити так, щоб людям було легко сповідувати свою віру - настільки, наскільки це можли­во. Релігія є частиною людської культури і традицій. Держава з її законами, інституціями та звичаями повинна зробити оче­видним те, що будь-яке трансцендентальне усвідомлення, все те, що є важливим для суспільства й людської ментальності, може процвітати.

Лише демократія здатна гарантувати сповідування релігій, водночас поважаючи і кожного індивіда, і релігійну громаду. Віруючі, зі свого боку, мають усвідомлювати, що жоден релі­гійний догмат не повинен заперечувати цінностей гуманізму, які є підґрунтям правової і соціальної структури демократії.

Держава також; має забезпечувати розвиток культурних виявів релігій та гарантувати право релігійних організацій на здійснення соціальної, благодійницької, місіонерської та освіт­ньої діяльності. Вона повинна сприяти здійсненню богослужінь і відзначенню релігійних свят, ідучи назустріч віруючим на­стільки, наскільки це можливо, узгоджуючи їхні обов'язки як членів суспільства (робочі дні, вибори, референдуми) з голов­ними датами релігійного календаря.

Держава зобов'язана надавати віруючим та поміркова­ним релігійним лідерам можливість вільно обирати позиції щодо громадських і політичних подій на грунті їхніх етичних та релігійних приписів. Вона має пропонувати культурні мож­ливості для теологів, інтелектуалів і філософів, аби вони зу­стрічалися й дискутували, та сприяти розвиткові релігійних організацій.

112

Документи, переклади

Владні структури могли б робити більше для досягнення моральної відповідальності релігійних організацій щодо голов­них проблем суспільства. Більш регулярні дискусії між демок­ратичними й релігійними інституціями могли б привести до справжньої співпраці у спробі вирішити головні проблеми су­часного суспільства.

Освіта залишається єдиним ефективним способом подолання неуцтва й нетерпимості. Курс порівняльної історії релігій мож­на було б додати до всіх шкільних та університетських про­грам. Більш того, могла б викладатися також історія Середзем­номорського регіону. В університетах вивчення іудейської й ісламської філософії і теології могло б не обмежуватися, як це зазвичай робиться, сходознавчими факультетами. Рада Європи може дати рекомендації країнам-членам щодо цієї сфери у ме­жах її проекту "Освіта для демократичних суспільств".

Демократія могла б також допомогти релігійним організац­іям у їх філософському розвиткові та баченні суспільства в такій сфері, як роль у ньому жінки.

Формування світового устрою не є справою релігій. Вони можуть, однак, через свої моральні послання, критичне став­лення до владних структур, освітню діяльність у суспільстві й через власний приклад виконання обов'язку зробити свій вне­сок у суспільний розвиток та вдосконалення демократії. Релігія не може посісти місце демократії і не повинна намагатися по­сісти владні позиції. Відповідно й політичні партії не повинні посідати релігійні деномінації. Теократія є не найвищим ступе­нем демократії, а її запереченням. З іншого боку, релігії можуть стати головними активними захисниками прав людини та гро­мадських етичних і моральних цінностей. І саме цю соціальну й етичну роль треба дозволити відігравати релігійним організаціям.

Демократія, проте, не може прийняти порушення людсь­кої гідності та прав людини в ім'я віри. Релігійні організації, що формуються з громадян, мають діяти за демократичними зако­нами. Будь-які посягання на громадський порядок і демократію мають каратися. Релігійна практика обмежується демократич­ними законами, тобто правами людини.

113

Н. Дудар, Л. Филипович

З АЯВА ПРЕЗИДЕНТА УКРАЇНИ

До мене надходять численні звернення Церков, релігій­них діячів та окремих громадян з проханням дати оцінку фак­там утисків Церкви за часів тоталітарного режиму.

У зв'язку з цим вважаю за необхідне насамперед заявити, що відразу ж після здобуття незалежності Українська держава взяла курс на реальне забезпечення свободи совісті і релігійних свобод своїх громадян.

Україна законодавче зобов'язалася подолати негативні наслідки попередньої політики щодо релігії, Церков та вірую­чих і неухильно виконує свої зобов'язання. Зроблене у цій сфері отримало позитивну оцінку в світі.

Свідченням і наслідком заходів, що вживаються, є дина­мічний, хоча й небезпроблемний, розвиток релігійних орган­ізацій. За роки незалежності їхня мережа зросла більш як у 3,5 рази і становить зараз близько 22 тис. громад віруючих.

Завдяки цьому компенсується шкода, завдана релігійним інституціям у минулому. Адже впродовж семи попередніх деся­тиліть проти Церков і віруючих точилася спланована і послідов­на боротьба, яка не має історичних прецедентів за тривалістю, жорстокістю й розмахом. Вона зруйнувала духовний клімат у суспільстві, знівечила його моральні засади.

Акції тоталітарного режиму супроводжувалися репресія­ми проти духовенства і церковного активу, плюндруванням свя­щенних реліквій, нищенням пам'яток сакральної культури, глу­мом над почуттями віруючих. Жорстоких переслідувань зазнали всі церкви та релігійні спільноти України.

Першого масованого удару було завдано Православній церкві в Україні - автономній частині Руської православної цер­кви, що розглядалася як найбільша небезпека для нового сус­пільного ладу і серйозний конкурент на шляху до встановлен­ня ідеологічної монополії. Наступною жертвою режиму стала Українська автокефальна православна церква, яку в 1930 р. примусили "саморозпуститися".

Однією з найбільш жорстоких і широкомасштабних кам­паній радянської антирелігійної політики стала ліквідація Гре-ко-католицької церкви в Україні у 1946-1949 роках. Внаслідок цієї акції Церква змушена була впродовж чотирьох десятиліть діяти в підпіллі.

114

Документи, переклади

Масових репресій зазнали римо-католики, протестанти, іудеї, мусульмани, представники багатьох інших церков і ре­лігійних спільнот України.

При цьому застосовувалися і такі методи, як нацьковуван­ня одних конфесійних угруповань на інші, що сприяло нагро­мадженню в суспільстві великого конфліктного потенціалу.

За всієї вагомості зробленого за роки незалежності у цій сфері справа подолання тяжкої спадщини минулого залишаєть­ся виключно складною і водночас гранично невідкладною. Хоча Українська держава не причетна до тих гонінь, не несе за них відповідальності, я поділяю думку щодо необхідності морально-політичної реабілітації Церкви як суспільного інституту, що по­страждав від тоталітарного режиму. А відтак беззастережно за­суджую політику насильства щодо релігії, Церкви та віруючих і схиляю голову перед пам'яттю тих, хто став її жертвами.

Відповідно підтримую й ініціюю практичні дії, зокрема щодо відшкодування збитків, завданих Церквам та релігійним спільнотам за попередні десятиліття. Добре знаю, що процес розв'язання їхніх матеріальних проблем складний і суперечли­вий, він відбувається повільніше і важче, ніж у більшості країн Центральної Європи. На це впливають чинники як історичного, так і сучасного виміру - від брутальних неправових дій тоталі­тарного режиму до нинішньої напруженої економічної ситу­ації, партійних протиборств та політичних інсинуацій. Причому часто найбільше нагнітають пристрасті ті сили і люди, які сво­го часу докладали чимало зусиль щодо знищення Церкви та викорінення віри.

Проте за будь-яких умов Українська держава не відмо­виться від свого прагнення до відновлення справедливості. На це спрямований розроблений Урядом пакет законодавчих ініціатив, спроможних принципово вдосконалити і зміцнити правові засади діяльності релігійних організацій, поліпшити умови для реалізації ними своєї суспільної та духовної місії, остаточно демонтувати наслідки попередньої політики у релігійній сфері. Цій меті, а також врегулюванню відносин між релігійними організаціями та державою підпорядковані дору­чення, дані мною Кабінетові Міністрів та місцевим органам ви­конавчої влади за результатами зустрічі з керівниками релігій­них організацій України.

115

Одним з вагомих і переконливих виявів цієї політики є усу
нення наслідків допущених свого часу пограбувань Церкви ц_и
нічної наруги над майновими та іншими її правами. Релігійним
організаціям вже повернуто 3,3 тисячі культових споруд _По
над 8 тисяч предметів церковного вжитку. '

Відношу до пріоритетних напрямів своєї діяльності як глави держави створення в суспільстві такої політичної та морально психологічної атмосфери, яка б максимально сприяла гідному виразові усього багатства релігійних почуттів людини, захисту п прав та задоволенню духовних потреб, подальшому розвит­кові релігійних інституцій, а також формуванню соціально-політичних механізмів, які унеможливили б повторення жахів і трагедій минулого.

Саме така конкретна і предметна робота з реальними прак­тичними результатами є нині одним з визначальних компонентів відносин між державою і Церквою.

Саме така політика сприяє створенню і поліпшенню умов функціонування та розвитку релігійних організацій значно кра­ще и ефективніше, ніж це міг би зробити формальний акт про реабілітацію Церкви.

Оприлюднюючи цю заяву, _я сподіваюсь на розуміння підтримку и співпрацю з боку віруючих, керівників та активу релігійних організацій, політичних сил і громадських об єднань, усіх співгромадян.

11 червня 1999 року Л. КУЧМА

Співвідношення релігій в Україні та світі

СПІВВІДНОШЕННЯ РЕЛІГІЙ У СВІТІ

(СХЕМА,%) ¹⁸



СПІВВІДНОШЕННЯ РЕЛІГІЙ В УКРАЇНІ




¹⁸ Релігійна панорама. - К, 2000. - С.45-49.

¹⁹ www.Adherents.com.

117

КІЛЬКІСТЬ РЕЛІГІЙНИХ

Оскільки в офіційній реєстрації релігійних органі­зацій протягом 1991-1995 р. не існувало єдиного стандар­ту, в таблиці при фіксації кількості релігійних органі­зацій можливі деякі неточності, зокрема в інформаціях за 1991-1993 pp.

1. У чисельнику наведені офіціно зареєстровані релігійні організації, у знаменнику - організації, які не зареєстровані, але інформують державні органи про свою діяльність. Прочерк в таблиці не означає, що організіція в даний рік не функціонувала, вона могла бути ще не зареєстрованою, або знятою з реєстрації, але діяти.



ОРГАНІЗАЦІЙ В УКРАЇНІ(дані на 1 січня 2000 р.)^го

2. У 1992 р. після утворення Української Православ­
   ної Церкви Київського Патріархату існували труднощі у
   фіксації кількості організацій в різних церквах Українсь­
   кої Православної Церкви та Української Автокефальної
   Православної Церкви, оскільки деякі громади не визна­
   чилися у своїй належності, тому тут можлива і подвійна
   реєстрація.
   
3. До релігійних організацій належать, окрім релігій­
   них громад (парафій), управлінські центри конфесій,
   монастирі, духовні навчальні заклади, недільні школи,
   місії.
   

120

Н. Дудар, Л. Фплипович

Кількість релігійних організацій в Україні



121

Н. Дудар, Л. Филипович



122






Кількість релігійних організацій в Україні



123

Н. Дудар, Л. Филипович




Кількість релігійних організацій в Україні

Н. Дудар, Л. Филипович



126




Кількість релігійних організацій в Україні





ЛІТЕРАТУРА

Джерела

1. Абд-ру-шин. В свете истиньї. Послание Граля. В 3-х т. -
   Штутгарт, 1990.
   
2. Абдул Баха. Мьісль мира. - М., 1992.
   
3. Агни-Йога: В 3 т. - Самара, 1992. - Т.1: Зов. Озарение,
   Община, Знаки Агни Йоги, Беспредельность.
   
4. Агни-Йога: В 3 т. - Самара, 1992. - Т.2: Иерархия, Сер-
   дце, Мир Огненньш, Аум.
   
5. Агни-Йога: В 3 т. - Самара, 1992. - Т.З: Братство (1937
   г.), Надземное.
   
6. Андргве Д. Собрание сочинений: В 3 т. - М., 1993.
   
7. Безант А. Ззотерическое христианство, или Мальїе ми-
   стерии: Пер. с англ. - М., 1991.
   
8. Блаватская Е. Тайная доктрина: В 2 т. - СПб., 1993. - Т. 2,
   Ч. 1: Антропогенезис.
   
9. Блаватская Е. Из пещер и дебрей Индостана. - К, 1992.
   

10. Бхагаван Шри Сатья Саи Баба. Джйана Вахини. - СПб.,
    1993.
    
11. Калинаускас И. Наедине с миром. Духовное общество.
    Жить надо. - К, 1995-1996.
    
12. Клизовский А. Основьі миропонимания новой зпохи. -
    Рига, 1993.
    
13. Книга Мормона: новьіе свидетельства об Иисусе Христе.
    Пер. с англ. Напеч. в США. - Солт Лейк-Сити, 1988.
    
14. Конзе 9. Буддийская медитация. - М., 1993.
    

15. Кривоногов Ю. Ключи от Царства Небесного: цикл
    лекций по вьісшей йоге 1988-1989гг. - К., 1990.
    
16. Мага Віра (Лева Силенка). - К, 1997.
    
17. Прабхупада Бхактиведанта Свами. Бхагавад-Гита как
    она єсть. Полное изд. - Б.м.: Бхактиведанта Бук Траст,
    1990.
    
18. Рерих Н. Шамбала сияющая. - М., 1991.
    
19. Сатпрем. Шри Ауробино или путишествие сознания.
    - СПб., 1993.
    

129

Н. Дудар, Л. Филипович

20. Синнет А.П. Ззотерический буддизм. - М., 1992.
    
21. Судзуки Д. Наука дззн. - К., 1992.
    
22. Трагедия красной церкви. Богородичньш центр. - М.,
    1992.
    
23. Успенский П. Новая модель Вселенной. - СПб., 1993.
    
24. Чжан Чжень Цзш. Практика дззн. - Краснаярск, 1993.
    
25. Шаян В. Віра предків наших. - Гамільтон, 1987.
    
26. Шри Ауробино. Супраментальное проявление на зем­
    ле. -К, 1993.
    
27. Шри Матаджи Нирмала Деви. Книга мантр сахараджа
    йоги. - К, 1993.
    
28. Шри Чин Мой. Медитация: совершенствование в Боге. -
    М., 1992.
    
29. Шргла Прабхупада. Наука самоусвідомлення. - К, 1991.
    

Аналітичні дослідження

1. Агаджанян А.С. Буддизм. Путь в XX веке. - М., 1992.
   
2. Балагушкин Е.Г. Критика современньїх нетрадицион-
   ньіх религий. — М., 1984.
   
3. Балагушкин Е. Современньїе религиозно-мистические
   культьі и молодежь//Будущее религий. - М., 1991.
   
4. Бардон М. Кто такие мормоньї. - М., 1992.
   
5. Баркер А. Новьіе религиозньїе движения. — СПб., 1997.
   
6. Гарольд Б. Во что они верят. - М., 1994
   
7. Гринько В. Біле Братство як неорелігійний феномен. -
   К, 1998.
   
8. Гувьен К., Жувьен Ф. Садовники Господа. - СПб., 1993.
   
9. Истоки Тайноведения. Справочник по оккультизму /
   Под. ред. Е.С.Иванова. - Симферополь, 1994.
   

10. Єленський В. Українське суспільство і "секти"// Лю­
    дина і світ. - 1998. - N9.- С.9-12.
    
11. Єленський В. Новітні релігії: виклик для України//
    Демос. - 1995. - №14.
    

130

Література

12. Жоль К., Вьідрин Д. Куда бредет пилигрим. Восточньїе
    религии, культура, молодежь. - К., 1988.
    
13. Жукалюк Н.А. Движение «Харе Кришна» // Що таке
    Істина? К., 1995.
    

14. Історія релігій в Україні / За ред. А.Колодного,
Б. Яроцького. - К, 2000.

15. Карагодгна О. "Новий вік": ознака занепаду чи початок
    сходження?// Людина і світ. - 1996. - N8. - С.35-38.
    
16. Карагодгна О. Особа в секті: що далі?// Людина і
    світ. - 1996. - N5-6.
    
17. Косуха Т. Сучасна релігійна ситуація в Україні: стан,
    тенденції, релігії. - К, 1994.
    
18. Боа Кенепг. Лабиринтьі верьі. - М., 1992.
    
19. Кривельская Н.В. Секта: угроза и поиск защитьі. - М.,
    1999.
    
20. Кристофер Доусон. Прогресе и религия. - Брюссель,
    1991.
    
21. Лозко Г. Українське язичництво. - К, 1995.
    
22. Макдаузлл Док., Стюарт Д. Обманщики. - М., 1993.
    
23. Митрохин Л. Религии «Нового века». - М., 1985.
    
24. Мвнли П. Холл. Знциклопедическое изложение Мас-
    сонской, Герметической, Каббалистической и Розенк-
    рейцеровской Символической Философии. - Новоси-
    бирск-Москва, 1997.
    
25. Нові релігійні течії та організації в Україні: Довідник /
    Підготувала Л.О.Филипович. - К., 1997.
    
26. Перкинс М., Хейнсфорт Ф. Вера Бахай. - М., 1992.
    
27. Рассел Б. Історія західної філософії: Пер. з англ. - К.:
    Основи, 1995.
    
28. Религии мира. Знциклопедический справочник / Из-
    дание Оксфордского университета. Русская версия. -
    Минск, 1994.
    
29. Релігієзнавство: Навчальний посібник / За ред. проф.
    М.Рибачука. - К., 1997.
    

30. Релігієзнавство: предмет, структура, методологія /
А.Колодний, Б.Лобовик, Д.Ляхович та ін. - К., 1996.

131

Н. Дудар, Л. Филипович

31. Релігієзнавчий словник / За ред. проф. А.Колодного і
    Б.Лобовика. - К: Четверта хвиля, 1996.
    
32. Сандрова А., Димитров В. Путь спасителя. Система П.И-
    ванова в свете Учення Живой Зтики. Зссе-исследова-
    ние. - СПГ., 1995.
    
33. Соловьев В. Что такое «доктрина теософического об-
    щества» // Гностики. Антология мировьіх проблем. -
    К, 1996.
    
34. Степовик Д. Релігії, культи і секти світу//Посібник з
    релігієзнавства і сектознавства. - К., 1997.
    

35. Ткачева А. Новьіе религии Востока. - М., 1991.
    
36. Уолтер М. Царство культов. - СПб., 1992.
    
37. Черній А. Онтологія духовності. - К., 1996.
    
38. Филипович Л. Неорелігії в Україні у контексті свободи
    віровизнання//Свобода віровизнання: церква і держа­
    ва в Україні (матеріали міжнар. наук, коференції). - К,
    1996.- С.60-64.
    

39. Newi Religious Phenomena in Central and Eastern
    Europe. - Krakow, 1997.
    
40. Mars Texe. New Age Cults and Religions. Austin, 1990.
    

132

Наукове видання

Дудар Надія Павлівна, Фияипович Людмила Олександрівна

Нові релігійні течії:

український контекст

(огляд, документи, переклади)

Редактор Береговий В.Т.

Комп'ютерна верстка Рябової М. В.

Комп'ютерний набір Дудар Н.П.

Підп. до друку 21.12.2000 р. Формат 60x84/16. Папір офс.

Гарнітура Journal. Ум.друк.арк. 7,67. Фіз. друк. арк. 8,25.

Обл.-вид.арк. 5,12. Тираж 500. Зам. №575

Видавництво «Наукова думка» 01601, Київ-1, вул. Терещенківська, З

Друкарня ТОВ «ТАТ», 02002, м. Київ, вул. Луначарського 1-6

Оригінал-макет підготовлено

в Українському інституті соціальних досліджень

01025, Київ-25, вул. Десятинна, 14