26. Які перешкоди заважають підвищенню прибутковості Вашого господарства

Вид материала

Документы

Содержание АНАЛІЗ ФОКУС ГРУП Попереднє слово Основні проблеми громад.

Подобный материал:

• 1 Принципи та методичні підходи до визначення прибутковості скотарства, 1046.03kb.
• Конкурс сприятиме підвищенню знань дітей про довкілля. Асаме: вивчення лісових екосистем, 27.42kb.
• 1.  Що було головною причиною вибору Вашого вузу I спецiальностi?, 139.79kb.
• Формули мовленнєвого етикету християн, 30.11kb.
• Томас Роберт Мальтус вивів закон зменшуваної прибутковості. Відповідно до цього закон, 244.07kb.
• 7. Населення, чисельність, віково-статева структура, національний склад, рівень життя, 531.42kb.
• Cols=2 gutter=175> центр правових досліджень фурси, 4765.05kb.
• Роль І місце готельного господарства І туризму в народногосподарському комплексі України, 120.62kb.
• Значення ресторанного господарства в сучасному суспільстві, 679.17kb.
• 1. Інженер з механізації та автоматизації виробничих процесів належить до професійної, 72.2kb.

АНАЛІЗ ФОКУС ГРУП

Попереднє слово

На відміну від анкетування, яке зазнало відносно незначних змін у інструментарії та цільовій групі анкетування, дослідження методом фокус груп має доволі значні відмінності від аналогічного дослідження 2004 року. Головна відмінність полягає у тому, що були змінені: а) сама кількість запланованих фокус груп; б) підхід до вибору учасників.

У дослідженні 2004 року було проведено по дві фокус групи у кожній з областей (загальна кількість - вісім). Робота однієї фокус групи в області була присвячена проблемам розвитку та функціонування окремої, обраної спеціалістами обласної дорадчої служби, громади. Відповідно, її учасниками були лідери громади – сільський голова, депутати сільської ради, учителі, лікарі, фермери тощо. Друга фокус група в кожній з областей була присвячена проблемам формування структур громадянського суспільства на території області та специфіці їх функціонування та розвитку. Проводилася вона на території обласного центру за участі представників НДО, політичних партій, журналістів. Така постановка проблеми відповідала тогочасним завданням дорадчої служби, оскільки головним питанням було визначення кола проблемних місць та сфер, де було б найбільш доцільно прикласти зусилля Програми ФАРМ. Адже саме дослідження мало назву Базового дослідження для обстеження потенційних клієнтів сільськогосподарської дорадчої служби.

Оскільки дослідження 2007 року було орієнтоване на визначення результатів діяльності дорадчих служб за час роботи Програми ФАРМ в Україні, було прийняте рішення про те, що кількість фокус груп буде зменшена до однієї у кожній області (загалом до чотирьох), а учасниками їх будуть виключно голови тих сільських рад, котрі безпосередньо брали участь у заходах Програми, або на території цих рад дорадчі служби співпрацювали з сільськогосподарськими товаровиробниками – окремими селянами, фермерськими господарствами чи сільськогосподарськими підприємствами. Відповідно до цільової групи був адаптований гайд. Звіт побудовано у відповідності з блоками питань, котрі обговорювалися на засіданні фокус груп, але такий розподіл є доволі умовний, оскільки проблемні моменти у діяльності сільських громад в основі своїй мають багатоаспектні причини, пов’язані з проблемами виробництва, законодавства тощо і виокремити окремі причинно-наслідкові зв’язки доволі проблематично. Насправді, існування кожної окремої проблеми викликано цілим комплексом причин.

Загальний коментар до роботи з головами сільських рад у областях полягає у тому, що вони доволі охоче ішли на контакт з дослідниками, не уникали обговорення гострих питань, брали активну участь в обговоренні. В той же час частина питань, висвітлених у ході роботи фокус груп, видалася учасникам доволі неоднозначними. Ними було висловлене прохання про те, щоб автори окремих висловлювань залишилися невідомими і до звіту потрапило мінімум інформації про них особисто, або про райони, які вони представляють. Саме тому списки учасників фокус груп складені у порядку, що не відповідає нумерації учасників у стенограмі, а з стенограм вилучено дані, що можуть допомогти ідентифікувати учасників.

Випадки, коли б голова сільської ради представляв окреме село як сільський голова, у проведеному дослідженні зустрічаються у поодиноких випадках. Зазвичай вони представляли сільські ради, до котрих територіально належить від 2 до 8 населених пунктів, з загальною чисельністю жителів від 500 до 3 тис. осіб. Кількість жителів у сільських населених пунктах має тенденцію до зростання від західних областей до східних.

Основні проблеми громад.

Бюджет та його джерела

На питання про основні проблеми громад було отримано дуже багато відповідей. Але виникає враження, що особисто для себе сільські голови дуже рідко будують системи пріоритетів як власне існування проблем, так і шляхів їх вирішення. Системне бачення проблем формулюється дуже рідко. Лише у процесі обговорення на фокус групі вони стають більш менш сформульовані. Як результат, можна зробити висновок, що головною проблемою продовжує залишатися проблема наповнення бюджетів сільських рад. У свою чергу, ця проблема поділяється на кілька складових. Виглядають вони таким чином:

1. Джерела наповнення місцевих бюджетів
   
2. Принципи формування місцевих бюджетів
   
3. Законодавче забезпечення функціонування місцевого самоврядування
   

З часу, що пройшов з моменту попереднього дослідження, принципи формування місцевих бюджетів не змінилися, як і перелік джерел надходжень до них. Відповідно до законодавства, до бюджету територіальної громади належать такі податки і збори (обов'язкові платежі):

Податок з доходів фізичних осіб. До доходів бюджетів міст районного значення, сіл, селищ чи їх об'єднань зараховується 25 відсотків від загального обсягу податку з доходів фізичних осіб, що сплачується (перераховується) згідно з Законом України "Про податок з доходів фізичних осіб"

Єдиний податок для суб'єктів малого підприємництва у частині, що належить відповідним бюджетам.

Місцеві податки і збори, що зараховуються до бюджетів місцевого самоврядування;

60 відсотків плати за землю - для бюджетів сіл, селищ, міст районного значення та їх об'єднань

Фіксований сільськогосподарський податок у частині, що зараховується до бюджетів місцевого самоврядування;

Крім того, з державного бюджету фінансуються видатки на фінансування бюджетних установ та заходів, які забезпечують необхідне першочергове надання соціальних послуг, гарантованих державою, і які розташовані найближче до споживачів:

органи місцевого самоврядування сіл, селищ, міст районного значення;

освіту: дошкільну освіту; загальну середню освіту (школи-дитячі садки);

первинну медико-санітарну, амбулаторно-поліклінічну та стаціонарну допомогу (дільничні лікарні, медичні амбулаторії, фельдшерсько-акушерські та фельдшерські пункти);

сільські, селищні та міські палаци культури, клуби та бібліотеки.


Сам перелік джерел надходжень до місцевих бюджетів у голів сільських рад заперечень не викликає. Але надходження з кожного з джерел не поступають на рахунок місцевої ради, поступає лише їх частина, інша спрямовується до бюджетів інших рівнів – районного та обласного. Така система викликає неприйняття, оскільки сільські голови не вбачають сенсу у тому, що частину коштів у них спочатку як би забирають, а потім повертають у вигляді дотацій з державного бюджету.

Від самих дотацій з державного бюджету сільські голови також не у захваті, оскільки, за їхніми словами, бюджет розписаний тільки на 9 місяців поточного року, і передбачити, яким буде фінансування на решту три місяців, практично неможливо. Та й самі обсяги цього фінансування не є стабільними і можуть значно варіюватися як у сторону збільшення, так і в сторону зменшення. Обсяги фінансування з державного бюджету часто опосередковано пов’язані з наповненням його з місцевих джерел. Сільські голови скаржилися, що часто виконання плану з місцевих надходжень приводить до неадекватного, нічим не мотивованого збільшення плану таких надходжень на наступний рік, а також або до зменшення суми дотацій. Інакше кажучи, система формування бюджетів сільських рад не стимулює збільшення їх надходжень. Єдиним стимулом для виконання такого плану є можливість преміювання сільських голів та його апарату у випадку виконання плану надходжень до місцевого бюджету. Але у такому випадку не є важливим, виконано цей план на 100% чи на 200%.


Другою проблемою у наповненні місцевих бюджетів сільські голови вважають відсутність можливості повноцінно розпоряджатися земельними ресурсами, що територіально знаходяться у віданні сільської ради, а фактично розпоряджаються нею районні державні адміністрації. Інакше кажучи, навіть якщо голова сільської ради знаходить інвестора, котрий готовий взяти в оренду земельну ділянку, то угода оренди підписується з районною державною адміністрацією, яка, в свою чергу, має чітко визначену, але надто тривалу процедуру. Крім того, термін оренди не може перевищувати один рік, що в переважній більшості випадків є неприйнятним для потенційних інвесторів. Така ситуація не сприяє створенню нових робочих місць, а відповідно, і збільшенню надходжень до бюджету.

Іншою стороною цієї проблеми сільські голови вважають те, що іноді землекористувачі роками не сплачують плату за землю, користуючись нею впродовж багатьох років без оформлення документів.


Що стосується самих принципів формування місцевих бюджетів, то вони також викликають нарікання сільських голів. Сьогодні бюджет планується, по-перше, від досягнутого, тобто береться бюджет минулого року, коригується на рівень інфляції, ріст заробітної плати та нормативної ціни на землю, від якої залежить розмір плати за землю. Також враховуються можливості державного бюджету. На думку ж сільських голів, такий підхід до формування бюджету є неприйнятним, оскільки потрібно переходити до формування бюджету, виходячи з потреб громади, тобто не зверху до низу, як це має місце зараз, а знизу до верху. Але в історії України ніколи не було досвіду формування бюджету за таким принципом. З іншої сторони, сільські ради ніколи не володіли інформацією повною мірою про те, яким же реально обсяг надходжень за рахунок плати за землю, податку на прибуток, податку на прибуток підприємств, адже вони ніколи не надходили в повному обсязі до місцевого бюджету. Тобто, на сьогодні у сільських голів відсутня можливість навіть приблизно оцінити обсяг можливих надходжень, щоб розпочати розрахунок цього самого бюджету «знизу».

Усі без виключення голови сільський рад відзначають недосконалість існуючого закону про прибутковий податок з громадян та податок на прибуток з підприємств. З прийняттям цих законів не був врахований потенціал внутрішньої міграції та мобільності капіталу. Як наслідок, підприємство, що здійснює виробничу діяльність на території сільської ради, може бути зареєстроване будь де, в тому числі навіть за межами району чи навіть області. Відповідно, податок воно також сплачує за межами населеного пункту, за місцем реєстрації. Те ж саме стосується і податку на доходи громадян. Громадянин може працювати за межами населеного пункту, сплачувати податок з місцем роботи, але користуватися послугами соціальної сфери переважно за місцем проживання. Є теоретична можливість сплати такого роду податків до бюджету сільської ради, але вона часто залежить від доброї волі роботодавця. Така можливість є тоді, коли роботодавець зареєстрований у межах одного адміністративного району з радою. Якщо район інший, то така можливість практично виключається, оскільки податкова адміністрація іншого району не може допустити зменшення податкових надходжень.

Варто зазначити, що система сплати прибуткового податку з громадян за місцем проживання існувала в Україні у 90-х роках минулого століття, але була змінена. Проблема ж розриву між місцем здійснення господарської діяльності і сплати податків існувала завжди, і шляхів для її адекватного вирішення до цього не запропоновано. Слід сказати, що це не є проблемою власне для підприємств, контролюючих чи податкових органів. Усіх їх така система цілком влаштовує. Це перш за все проблема сільської влади та жителів сіл, коли використовується ресурсний потенціал однієї території, а зиск від цього отримує зовсім інша територія.