26. Які перешкоди заважають підвищенню прибутковості Вашого господарства

Вид материала

Документы

Содержание Потенційні можливості збільшення надходжень до бюджету Об’єкти соціальної сфери

Подобный материал:

• 1 Принципи та методичні підходи до визначення прибутковості скотарства, 1046.03kb.
• Конкурс сприятиме підвищенню знань дітей про довкілля. Асаме: вивчення лісових екосистем, 27.42kb.
• 1.  Що було головною причиною вибору Вашого вузу I спецiальностi?, 139.79kb.
• Формули мовленнєвого етикету християн, 30.11kb.
• Томас Роберт Мальтус вивів закон зменшуваної прибутковості. Відповідно до цього закон, 244.07kb.
• 7. Населення, чисельність, віково-статева структура, національний склад, рівень життя, 531.42kb.
• Cols=2 gutter=175> центр правових досліджень фурси, 4765.05kb.
• Роль І місце готельного господарства І туризму в народногосподарському комплексі України, 120.62kb.
• Значення ресторанного господарства в сучасному суспільстві, 679.17kb.
• 1. Інженер з механізації та автоматизації виробничих процесів належить до професійної, 72.2kb.

Потенційні можливості збільшення надходжень до бюджету

Обговорення можливостей збільшення надходжень збільшення доходів до місцевого бюджету та їх шляхів у переважній частині випадків не викликало особливого ентузіазму у учасників. Обговорення саме цього питання відбувалося доволі пасивно, а власне пропозицій було отримано дуже мало. Загалом вони зводилися до: а) внесення змін до бюджетного кодексу з тим, щоб припинити практику розщеплення платежів за землю, податків на прибуток та з доходу громадян, транспортного збору; б) збільшення бюджетного фінансування (дотацій з державного бюджету); в) стимулювання створення нових робочих місць.

На запитання модератора щодо необхідності підвищення плати за землю були отримані переважно негативні відповіді, хоча частина учасників вважає за необхідне таке підвищення. Можливо, що пояснюється це тим, що підвищення плати за землю опосередковано відобразиться на доходах місцевого бюджету, через ту ж практику розщеплення.

Проблема підвищення плати за землю пов’язується, на погляд дослідників цілком справедливо, з введенням інституту ринку землі. Оскільки ринкова ціна землі невідома, механічне підвищення чи навіть і зниження плати за нею не матиме ніяких позитивних економічних наслідків, але однозначно може мати наслідки негативні для частини населених пунктів, особливо для тих, що знаходяться далеко від міст, або мають землі невисокої якості. Уже зараз у деяких селах існує перевищення пропозиції земельних ділянок над попитом на них. Тому голови сільських рад остерігаються, що підвищення плати за землю може привести до того, що орендарі просто перестануть орендувати землю. Міру реальності таких побоювань визначити важко, можемо говорити лише про їх існування. З іншої сторони, питання про підняття плати за землю у свідомості керівників органів місцевого самоврядування конфліктує з почуттям вдячності представникам місцевого бізнесу за надану громаді допомогу та з планами отримувати таку допомогу надалі.

Частина ж голів сільських рад, особливо серед тих, хто має землю хорошої якості та розташовані близько до міст, усвідомлює нинішню мізерність розмірів як плати за землю, так і плати власникам земельних часток за орендовану землю. Вони однозначно виступають за підвищення цієї плати, але і їм важко визначити її оптимальний розмір.

Ідея створення нових робочих місць для збільшення надходжень до бюджету як водночас і найбільш популярною, і найбільш проблемною. У сільських голів присутнє розуміння того, що такі робочі місця будуть створюватися поза межами сільськогосподарського виробництва. Але можливості для їх створення у сільських громад доволі обмежені. Проблема полягає у тому, що для залучення тих, кого вони зазвичай називають «інвесторами» вони мають доволі обмежені можливості. Для такого залучення потрібне створення хоча б мінімальної інфраструктури, яка часто відсутня. Інвестор, якщо такий і знаходиться, потрапляє у ситуацію, коли йому потрібно починати роботу з чистого листа. Був наведений такий приклад: на території ради є поклади керамічної глини. Інвестор хоче знати, який там загальний обсяг сировини, без цього він не може розпочати навіть планування діяльності. Для сільської ради оцінка потужності родовища буде коштувати 300 тис. грн.. Такі кошти для сільського бюджету є надто великими, витрати їх не можна запланувати у бюджеті, оскільки результатом буде всього лише пропозиція. Отже, рада практично нічого запропонувати інвестору не може, і надія на його прихід залишається я примарною.

Існуючі ж об’єкти, які можуть бути використані інвестором, часто також неможливо використати із-за того, що на них відсутня проектна документація. Їх передали на баланс сільським радам під час реорганізації КСП без відповідної документації. Часто такої документації немає у природі, оскільки будувалися вони без її виготовлення. Для підписання будь якої угоди з інвестором потрібна оцінка споруди. Здійснення такої оцінки потребує значних коштів та витрат часу, що інвестору зовсім непотрібно.

Окрім проблеми створення нових робочих місць сільських голів турбує проблема збереження уже існуючих. Мова передовсім іде про тваринництво – у більшості населених пунктів із-за його неефективності відбувається повна ліквідація цієї галузі у сільськогосподарських підприємствах. Така ситуація продовжує зберігатися уже доволі давно і вплив її на зайнятість продовжує залишатися значною. Ліквідація поголів’я тварин призводить також до того, що бажаючих взяти в оренду пасовища або луки не знаходиться, а це у свою чергу приводить до неефективного використання земельних ресурсів.

Об’єкти соціальної сфери

В усіх населених пунктах є у наявності об’єкти соціальної сфери. Усі села різняться за їх кількістю, поширеністю та технічним станом. Загалом це об’єкти інфраструктури – водогони, дороги, газові мережі. Чи не найбільше часу на фокус групах було присвячено проблемі водопостачання та плати за нього. Частина сіл мають значні успіхи у організації водопостачання, для частини це продовжує залишатися проблемою. Газові мережі є проблемою тільки до того часу, поки їх змонтують, після того це уже проблема організації постачальника газу.

Самі ж об’єкти соціальної сфери мають різну ступінь важливості, а відтак і різний технічний стан. Ремонт і переваги у фінансуванні безумовно в першу чергу надаються школам, лікарням або ФАПам та дитячим садкам. Це ті об’єкти, по стану яких в першу чергу судять про результати діяльності місцевої влади. Інші об’єкти чекають свого часу. Переважно як незадовільний характеризують голови стан клубів, бібліотек, пам’ятників. Певні зусилля на підтримку їх у функціональному стані спрямовуються, але, на думку сільських голів, недостатні із-за обмежених можливостей сільського бюджету. Недосяжною для багатьох сіл є можливість функціонування вуличного освітлення, оскільки на нього кошти практично не передбачаються.

Значною перешкодою для підтримки об’єктів соціальної сфери у належному стані є їх функціональна невідповідність. Наводився приклад, коли приміщення школи було побудоване (відносно давно) в розрахунку на навчання 400 учнів. Сьогодні реально їх навчається близько 100, і як невесело жартують голови, скоро учителів буде більше, аніж учнів. Так от ремонт та утримання в належному стані приміщення такої школи, лягає важким тягарем на усю громаду, але і змінити становище поки що немає можливості. Те ж саме стосується і наприклад, клубів. Бібліотеки викликають нарікання тим, що не відповідають сучасним вимогам з огляду на низьку якість бібліотечного фонду та незадовільне його поповнення.


Сфера зайнятості

Давати загальну оцінку сфері зайнятості доволі проблематично, оскільки населені пункти доволі сильно різняться один від одного. Загальна ж тенденція – скорочення сфери зайнятості у сільських населених пунктах визнається усіма учасниками фокус груп, перш за все завдяки скороченню робочих місць у тваринництві.

Головною сферою зайнятості для переважної більшості селян є робота у особистому селянському господарстві. Але значна частина населення знаходить роботу не тільки поза сільським господарством, а часто й поза межами поселення, а то й поза межами країни. Значна частина людей працює у містах, якщо дозволяє транспортне сполучення, перш за все із-за низького рівня доходів у сільській місцевості.

Зазвичай на території села існує велике сільськогосподарське підприємство або фермерське господарства, кілька дрібних фермерських господарств, кілька торгових точок. Вони не в змозі забезпечити працездатне населення робочими місцями. У значній частині сіл найбільшою категорією зайнятих є працівники бюджетної сфери – школи, лікарні, дитсадка, сільської ради, тобто зайнятість у сільськогосподарському виробництві скоротилася до мінімуму.

Відповідно, сільські голови відзначають наявність значної кількості безробітних. Показники їх кількості значно різняться в залежності від методу оцінки. Якщо брати показник офіційно зареєстрованих безробітних, то він коливається у межах 5-15% від загальної кількості працездатного населення, показник же фактично безробітних може сягати 50%. Місткість ринку праці на селі є значно обмеженою і має тенденцію до подальшого скорочення навіть за умови збільшення обсягів виробництва, сучасні технології дозволяють це робити, більше того, сучасні технології вимагають зовсім іншої якості робочої сили. Існуюча ж часто не відповідає цим вимогам, система ж підвищення кваліфікації у сільських районах переважно відсутня.