Миколаївського навчального центру Одеської національної юридичної академії та 15-річчя юридичної освіти на Миколаївщині. Миколаїв 2008
| Вид материала | Документы |
- Миколаївського навчального центру Одеської національної юридичної академії та 15-річчю, 4594.24kb.
- Й суд миколаївської області управління юстиції в миколаївській області визначальні, 11872.54kb.
- Ббк х2(4/8) М152 Рекомендовано до друку Міністерством освіти, 59.83kb.
- Міжнародне право, 10124.78kb.
- Автореферат дисертації на здобуття наукового ступеня, 615.43kb.
- Макарчук В. С. „Історія держави І права зарубіжних країн”, 6113.44kb.
- Дослідження категорії інтересу як першопричини соціальних дій, подій, здійснень,, 240.98kb.
- Інженерії знань у правознавстві, 287.3kb.
- Автореферат дисертації на здобуття наукового ступеня, 384.88kb.
- Автореферат дисертації на здобуття наукового ступеня, 308.17kb.
ОДЕСЬКА НАЦІОНАЛЬНА ЮРИДИЧНА АКАДЕМІЯ
МИКОЛАЇВСЬКИЙ НАВЧАЛЬНИЙ ЦЕНТР
ПЕРСПЕКТИВИ РОЗВИТКУ ЮРИДИЧНОЇ НАУКИ ОЧАМИ МОЛОДІ
ЗБІРНИК НАУКОВИХ ПРАЦЬ
Підготовка і видання збірника наукових праць
здійснені в процесі святкування 10-річчя створення Миколаївського навчального центру Одеської національної юридичної академії та 15-річчя юридичної освіти на Миколаївщині.
МИКОЛАЇВ
2008
УДК 34
ББК 67
В 42
Редакційна колегія:
Терентьєв В.І. канд. юр. наук, доцент (голова); Козаченко О.В. канд. юр наук, доцент (заступник голови); Ємельянова Л.В. канд. юр. наук, доцент; Достдар Р.М. канд. юр. наук, доцент МНЦ ОНЮА; Кльован Н.В.; Обручков Р.І.; Мусиченко О.М.; Шикалюк В.Ю.
ПЕРСПЕКТИВИ РОЗВИТКУ ЮРИДИЧНОЇ НАУКИ ОЧАМИ МОЛОДІ: Збірник наукових праць / Під редакцією В.І.Терентьєва, О.В. Козаченка. – Миколаїв, 2008. - С.
Видання даного збірника наукових праць молодих вчених, аспірантів, студентів, усіх тих, кому не байдужі перспективи подальшого розвитку юридичної науки і освіти на Україні, здійснюється у зв’язку із святкуванням 10-річчя створення Миколаївського навчального центру Одеської національної юридичної академії та 15-річчя юридичної освіти на Миколаївщині. У збірнику представлені наукові праці, тези яких були оприлюднені на пленарному і секційних засіданнях Всеукраїнської наукової конференції „Перспективи розвитку юридичної науки очами молоді”, що відбулася 25 квітня 2008 року в Миколаївському навчальному центрі ОНЮА.
Автори наукових праць досліджують актуальні питання становлення і перспектив подальшого розвитку українського права як в цілому, так і окремих галузей. Молоді науковці пропонують власний погляд на шляхи оптимізації правового буття сучасної української держави.
Видання орієнтоване на вчених, аспірантів і студентів, співробітників судових та правоохоронних органів, державних службовців і всіх тих, хто вважає за необхідне замислюватися над питаннями генезису права і державності, обумовленого суспільними змінами позитивного характеру і процесами аномії негативного змісту.
© Миколаївський навчальний центр
Одеської національної юридичної академії
ПЕРЕДМОВА
Процес розвитку державності і права України супроводжується, здебільшого, безкомпромісними дискусіями відносно оцінки наявних здобутків та перспектив подальшої оптимізації державності і права, як відповіді на виклик сьогодення. На наше глибоке переконання, характер наукових дискусій, їх тональність вимагає залучення до процесу їх проведення молодих науковців, яким, по-перше, не байдужі проблеми загальних засад і принципів, на яких буде здійснюватися подальший розвиток державності і права України, по-друге, ще мають здатність до критичного ставлення процесів правової аномії, що розгорнулися в умовах зміни не тільки соціального-політичного ладу, але й корінного перетворення засад правової системи.
В наукову збірку без вилучень на підставі наявності або відсутності юридичної освіти, займаних посад, віку, увійшли наукові праці, основні положення яких були оприлюднені під час проведення наукової конференції 25 квітня 2008 року на базі Миколаївського навчального центру ОНЮА. Єдине, що об’єднує розміщені у збірнику наукові публікації, це не байдужість до проблем і перспектив розвитку права і держави під час розбудови соціальної і правової держави, яка повинна функціонувати виключно на засадах природного права соціальної орієнтації.
Безумовно, деякі з наукових праць ще вимагають доопрацювання, їх структура не завжди бездоганна, а деякі висновки потребують додаткової аргументації, однак, всі вони містять загальну ідею покращення ситуації в правовому житті країни, а тому заслуговують бути розміщеними у збірнику фахових наукових праць.
Окремо необхідно зазначити, що Миколаївський навчальний центр не перший раз приймає науковців для обговорення перспектив розвитку держави і права. Так, вже протягом трьох останніх років у стінах навчального закладу проводиться Міжнародна науково-практична конференція „Прибузькі юридичні читання”, в якій приймають участь відомі науковці України та близького зарубіжжя. Тому, на наш погляд, проведенням конференції молодих науковців буде створене підґрунтя для спадкоємності наукових досліджень фахівців.
Проведення конференції і видання збірника наукових праць здійснюється в межах проведення заходів по святкуванню 10-річчя створення Миколаївського навчального центру Одеської національної юридичної академії та 15-річчя започаткування юридичної освіти на Миколаївщині. Історію виникнення й існування даного навчального закладу навряд чи можна назвати безхмарною. Миколаївський центр ОНЮА по підготовці юристів був заснований 1 жовтня 1993 року на підставі рішення сесії Миколаївської обласної Ради народних депутатів з метою утворення навчального закладу для підготовки кваліфікованих фахівців для роботи в системі правоохоронних органів держави, які здатні були вирішувати основні завдання, визначені у регіональній комплексній програмі з профілактики злочинності в Миколаївській області на 1992-1994 рік. Приватний характер навчального закладу, відсутність власної матеріально-технічної бази (весь навчальний процес та його забезпечення здійснювались на орендованих площах Миколаївського державного педагогічного інституту) вимагали зміни організаційних форм роботи, що і привело до створення згідно з наказом Міністерства освіти і науки України №266 від 15.07.1998 року Миколаївського навчально центру Одеської національної юридичної академії.
Сьогодні МНЦ ОНЮА – сучасний навчальний заклад, в якому навчається біля 1,5 тисяч майбутніх юристів за програмами підготовки молодших спеціалістів, бакалаврів, спеціалістів та післядипломної освіти. МНЦ ОНЮА в XXI столітті – це просторі та сучасні аудиторії, в яких створені всі умови для опанування студентами знань з історії виникнення та сучасного положення української юридичної науки та практики, це спеціалізовані лінгафонні аудиторії для поглибленого вивчення іноземних мов, це спеціалізована криміналістична лабораторія, яка дає змогу студентам ознайомитися з найсучаснішими методами пошуку та фіксації слідів злочинів, їх експертного дослідження.
Миколаївський навчальний центр ОНЮА сьогодні – це активно працюючі три кафедри: кримінально-правових, цивільно-правових і гуманітарних дисциплін, які об’єднують весь професорсько-викладацький склад, що налічує 1 доктора наук, 14 кандидатів наук, 13 старших викладачів, 26 викладачів, зусиллями яких забезпечується високий рівень викладання передбачених навчальним планом юридичних та інших гуманітарних дисциплін. За незначний час існування кафедр професорсько-викладацьким складом підготовлено до опублікування та опубліковано більше 40 монографій, підручників, навчальних та навчально-методичних посібників, 40% яких рекомендовані Міністерством освіти і науки України для використання в навчальному процесі всіма навчальними закладами України. Зокрема, частину цих праць ви могли бачити на спеціально підготовленій нами виставці. На базі кафедри правових дисциплін здійснюється керівництво і науковою діяльністю студентів через проведення наукових семінарів за восьма напрямками, які відповідають фундаментальним галузям права і юридичним наукам.
Створені комфортні умови в МНЦ ОНЮА і для самопідготовки студентів та написання ними наукових праць, дипломних, курсових та контрольних робіт, оскільки бібліотечний фонд академії складає понад 50 тисяч примірників енциклопедій, словників, літератури юридичної та гуманітарної спрямованості, найновіші навчальні та методичні посібники, золотий фонд надбань українських та закордонних правознавців, філософів, істориків, психологів та економістів.
Організаційний комітет бажає плідної праці всім учасникам конференції, значних здобутків на науковій ниві та виражає надію на подальшу співпрацю представників різних правових шкіл, яких об’єднує велике бажання реалізувати принцип верховенства права у всіх сферах суспільного життя.
Від імені оргкомітету і редакційної колегії
кандидат юридичних наук, доцент О.В. Козаченко
Достдар Руслана Миколаївна
ПРАВОВІ АСПЕКТИ УСИНОВЛЕННЯ ЗА СУЧАСНИМ ЗАКОНОДАВСТВОМ
Усиновлення дитини в Україні провадиться у найвищих інтересах дитини, які полягають у забезпеченні стабільних та гармонійних умов її життя.
Процедура усиновлення сьогодні доволі детально виписана в ЦПК України, але вперше усиновлення отримало своє юридичне закріплення ще в Стародавньому Римі в Законах XII таблиць. Вже в той час римські бездітні громадяни з економічних спонукань чи для продовження сім’ї та сімейного культу всиновлювали дітей своїх родичів чи інших осіб. При цьому процедура усиновлення була досить складною. Для всиновлення хлопчика необхідна була потрійна, а для дівчаток - одинарна безспірна емансипація, тобто звільнення від батьківської влади. Після цього усиновлювач і голова сім’ї, в якій росла дитина, повинні були з’явитися до магістрату і у безспірному процесі добитися рішення про приєднання дитини до нової сім’ї.
Інститут усиновлення і сьогодні є одним із найскладніших правових питань. Така складність, з одного боку, полягає в тому, що даний інститут постійно змінював свою процедуру розгляду, а, з другого, питання усиновлення є складним психологічним моментом, при якому суд не має права допустити помилку, адже мова йде про майбутнє дитини, її адаптацію в сім’ї усиновлювачів, збереження самої сім’ї усиновлювачів, їх розуміння майбутніх складнощів щодо виховання дитини тощо. Дані питання були предметом досліджень таких учених, як: 3. В. Ромовська, С. Я. Фурса, М. Й. Штефан та ін.
Судовий порядок усиновлення є порівняно новим інститутом, що був запроваджений Законом України "Про внесення змін і доповнень до Кодексу про шлюб та сім’ю України" від 30 січня 1996 р., а у процесуальному законодавстві відповідно – Законом України "Про внесення доповнень до Цивільного процесуального кодексу України у зв’язку з прийняттям Закону України "Про внесення змін і доповнень до Кодексу про шлюб та сім’ю України" (зміни щодо порядку усиновлення дітей)" від 12 липня 1996 р. Введення цих норм було зумовлене необхідністю всебічного забезпечення інтересів дитини та законності усиновлення.
Отже, уже протягом багатьох років суди України дотримуються цих вимог, і на сьогодні вже можна говорити про певний досвід, здобутий судами при розгляді справ цієї категорії.
Підстави, порядок усиновлення та процесуальні питання, пов’язані із розглядом та вирішенням відповідних справ визначаються гл. 18 СК та ст.ст. 251-255 ЦПК.
Процес усиновлення умовно можна поділити на такі етапи: 1) облік дітей, які можуть бути усиновлені, та осіб, які бажають усиновити дитину; 2) подання та розгляд заяви про усиновлення дитини органами, що здійснюють облік; 3) судовий розгляд справи про усиновлення і прийняття судовими органами рішення про усиновлення.
Поширення компетенції суду на вирішення питань про усиновлення дітей покладає на суддів значну відповідальність щодо майбутнього дитини, яка усиновлюється. Насамперед, це пов’язано з моральними аспектами цього складного питання, що зумовлені наявністю двох сторін «угоди», які мають намір щодо утворення нових сімейних відносин. Однією стороною виступає держава, яка за допомогою спеціальної процедури намагається створити для дитини, що виявилася під її патронатом, найбільш сприятливі умови для її життя і розвитку. Тому вважається, що дитина і держава мають однакові інтереси у справі про усиновлення. Іншою стороною - подружжя чи окремий його член, що усиновляють не іграшку, а живу дитину.
На сьогодні в Україні склалася певна система правових норм, які регулюють порядок охорони прав дітей щодо забезпечення повноцінного життя, всебічного виховання, розвитку та захист їх прав.
Однак певні механізми існуючої системи потребують вдосконалення. Зокрема, це стосується охорони прав дітей, позбавлених батьківського піклування, при їх усиновленні. Усиновлення залишається пріоритетною формою влаштуванні дітей, які залишились без піклування батьків.
Відповідно до ст. 207 СК України усиновленням є прийняття усиновлювачем у свою сім’ю особи на правах дочки чи сина, що здійснене на підставі рішення суду. За ч. 2 ст. 207 СК передбачається проводити усиновлення в найвищих інтересах дитини, хоча поняття «найвищі інтереси» у СК не розкривається. Тому пропонується акцент робити на іншій частині цієї норми, де мова йде про забезпечення стабільних та гармонійних умов її життя. Достатнім у цій ситуації буде посилання на реалізацію права кожного суб’єкта проживати у сім’ї (ч. 3 ст. 4 СК) і тим більше це стосується дитини.
Крім моральних аспектів, процес усиновлення може і повинен відповідати й іншим чинним положенням сімейного законодавства, з ними узгоджуватися і складати єдину правову сферу, що дасть можливість під час судового розгляду забезпечити права всіх осіб, які так чи інакше мають визначені права й обов’язки щодо дитини, яка усиновлюється. Цей аспект, на наш погляд, не повною мірою прослідковується в законодавстві, що регулює усиновлення дітей. Якщо у статтях 2 і 3 СК встановлено основні критерії створення сім’ї, то вони повинні певним чином відтворюватися у пріоритетності прав щодо усиновлення дитини. Тут варто погодитися з положеннями СК, що переважне право на усиновлення дитини мають саме громадяни України.
Однією з важливих умов захисту як прав і інтересів дитини, так і усиновителів є дотримання таємниці усиновлення. Для цього законом передбачається низка заходів для збереження таємниці усиновлення, у тому числі кримінальна відповідальність за ст. 168 КК. Але ці зусилля будуть марними, якщо в процесі збирання необхідних документів не буде забезпечено заходи для збереження таємниці усиновлення.
Проте актуальним залишається питання щодо процедури отримання усиновленою особою інформації про її усиновлення. Згідно з ч.2 ст.22 8 СК відомості про усиновлення видаються судом лише за згодою усиновлювача, а в разі його смерті – за згодою органу опіки та піклування. Проте одразу слід наголосити, що вимога закону щодо надання судом даних про усиновлення дитини лише за згодою усиновлювача не поширюється на випадки, коли такі відомості потрібні правоохоронним органам (органам прокуратури, Міністерства внутрішніх справ України), судом у зв’язку з цивільною чи кримінальною справою, яка є у їх провадженні. При цьому посадові особи органів прокуратури, МВС України, судів та інших правоохоронних органів, які у зв’язку з виконанням службових обов’язків зобов’язані не розголошувати її.
Дослідження інституту усиновлення як з точки зору сімейного права, так і з точки зору цивільного процесу потребує скрупульозної роботи. Перш за все, це стосується змістовного взаємозв’язку як сімейного, так і процесуального права, який ґрунтується на дифузійності правозастосовчого процесу, що й характеризує зміст та процедуру інституту усиновлення і становить цілісне самостійне провадження.
Не дивлячись на те, що справи про усиновлення характеризуються безспірністю, вони все ж потребують обов’язкового контролю з боку суспільства. Відсутність такого контролю час від часу призводить до резонансних справ, пов’язаних із зловживанням у цьому важливому сегменті суспільних правовідносин.
Наведені вище та інші питання зумовлюють особливості судового провадження у справах про усиновлення з урахуванням норм матеріального права, зміна яких повинна вплинути на удосконалення процедури судового розгляду справ даної категорії.
Інститут усиновлення потребує наукового дослідження з урахуванням інтегрування України в Європейську спільноту, міграції громадян України, соціальним захистом усиновлених дітей тощо.
Кармаза О. О.