Geum.ru

Питання: Відповідно до Закону України від 23. 09. 2010 р

Вид материалаЗакон

Содержание


Питання: Фізична особа-нерезидент, яка проживає та працює в Україні, бажає звернутись до податкового органу для отримання статус
Чи необхідно подавати податковий розрахунок (форма № 1 Д.) за третій квартал 2009 року?
Чи достатньо наявності такого дозволу для оподаткування заробітної плати такого нерезидента за ставкою 15 відсотків?
Подобный материал:
1   ...   6   7   8   9   10   11   12   13   ...   29

За листопад 2009 р.


Питання: Підприємство-податковий агент при виплаті доходу фізичній особі-нерезиденту утримало і перерахувало до бюджету податок з доходів фізичних осіб, але не відобразило у податковому розрахунку (ф. № 1 ДФ) через відсутність у нерезидента ідентифікаційного коду.

Чи виконало в даному випадку підприємство обов’язки податкового агента щодо утримання податку з доходу нерезидента?


Відповідь: Ні, не виконало.

Відповідно до п. 19.2 ст. 19 Закону України від 22.05.2003 р. № 889-IV "Про податок з доходів фізичних осіб" (далі – Закон) особи, які відповідно до цього Закону мають статус податкових агентів, зобов'язані, зокрема:

а) своєчасно та повністю нараховувати, утримувати та сплачувати (перераховувати) до бюджету податок з доходу, який виплачується на користь платника податку та оподатковується до або під час такої виплати та за її рахунок;

б) надавати у строки, встановлені законом для податкового кварталу, якщо інше не визначено нормами цього Закону, податковий розрахунок сум доходу, нарахованого (сплаченого) на користь платників податку (далі - податковий розрахунок), а також сум утриманого з них податку податковому органу за місцем свого розташування.

Згідно із п. 3.2 ст. 3 зазначеного Закону об'єктом оподаткування нерезидента є:

- загальний місячний оподатковуваний дохід з джерелом його походження з України;

- загальний річний оподатковуваний дохід з джерелом його походження з України;

- доходи з джерелом їх походження з України, які підлягають кінцевому оподаткуванню при їх виплаті.

Відповідно до пп. 3.1.13 п. 3.1 Порядку заповнення та подання податковими агентами податкового розрахунку сум доходу, нарахованого (сплаченого) на користь платників податку, і сум утриманого з них податку (ф. № 1ДФ), затвердженому наказом ДПА України від 29.09.2003 р. № 451, у графі 2 "Ідентифікаційний номер" відображається десятирозрядний ідентифікаційний номер фізичної особи, про яку надається інформація в розрахунку.

Відповідно до Закону України "Про Державний реєстр фізичних осіб - платників податків та інших обов'язкових платежів" № 320/94-ВР ідентифікаційний номер з Державного реєстру фізичних осіб - платників податків (далі - Державний реєстр) є обов'язковим для використання підприємствами, установами, організаціями всіх форм власності, включаючи установи Нацбанку України, комерційні банки та інші фінансово-кредитні установи в разі:

- виплати доходів, з яких утримуються податки та інші обов'язкові платежі згідно з чинним законодавством України;

- укладання цивільно-правових угод, предметом яких є об'єкти оподаткування та щодо яких виникають обов'язки сплати платежів;

- відкриття рахунків в установах банків.

Листом ДПА України від 18.09.2008 р. № 8973/6/29-3016 нерезидент, який прибув на територію України з намірами одержання доходу чи відкриття рахунків в установах банків, повинен одержати ідентифікаційний номер з Державного реєстру. Такий самий обов'язок є у нього і в разі, коли він має об'єкти оподаткування, передбачені чинним законодавством (міжнародним або України), і зобов'язаний сплачувати податки та інші обов'язкові платежі щодо них.

Таким чином, у разі виплати нерезиденту доходів наявність ідентифікаційного номера обов'язкова. Тому обов’язки підприємства-податкового агента будуть виконані тільки після відображення зазначених виплат у податковому розрахунку (ф. № 1 ДФ) за відповідним ідентифікаційним номером, одержаним з Державного реєстру.


Питання: Фізична особа-нерезидент, яка проживає та працює в Україні, бажає звернутись до податкового органу для отримання статусу резидента.

В якому порядку подається заява про самостійне визначення резидентського статусу та до якого податкового органу?


Відповідь: Відповідно до п. 1 Податкового роз'яснення щодо застосування окремих норм Закону України "Про податок з доходів фізичних осіб" в частині оподаткування іноземців та нерезидентів, затвердженого наказом ДПА України від 29.01.2004 р. № 50 фізична особа - іноземець може самостійно визначити власний резидентський статус у разі обрання основного місця проживання в Україні. Для цього фізичній особі - іноземцю необхідно подати письмову заяву до податкового органу за місцем проживання в Україні з проханням вважати її резидентом для цілей оподаткування податком з доходів фізичних осіб у поточному році (звітному податковому періоді). Заява складається власноручно із зазначенням таких відомостей: прізвище, ім'я та по батькові, ідентифікаційний номер з ДРФО, дата народження (число, місяць, рік), громадянство, підстава перебування в Україні, час перебування в Україні у звітному періоді, джерело отримання доходу в Україні (назва працедавця, його код згідно з ЄДРПОУ або ідентифікаційний номер фізичної особи - суб'єкта підприємницької діяльності, юридична адреса працедавця), місце проживання, а також інформація щодо документального підтвердження місця проживання фізичної особи - іноземця в Україні. Таким документальним підтвердженням може бути посвідка про постійне або тимчасове проживання в Україні, документ, що посвідчує отримання статусу біженця чи притулку в Україні, реєстрація на території України паспортного документа, договір купівлі-продажу будинку (квартири), договір оренди будинку, квартири, іншого приміщення, придатного для проживання, договір дарування житла, лист власника приміщення (орендодавця) про згоду на проживання у приміщенні відповідної фізичної особи тощо. Про факт самостійного обрання (визначення) фізичною особою - іноземцем власного податкового статусу як резидента (на підставі письмової заяви) відповідний орган державної податкової служби письмово повідомляє працедавця (працедавців) рекомендованим листом.

Форми Заяви фізичної особи - іноземця про самостійне визначення резидентського статусу та Повідомлення працедавця про самостійне визначення фізичною особою - іноземцем резидентського статусу затверджені наказом ДПА України від 05.10.2004 р. № 581 "Про затвердження примірних форм Заяви фізичної особи - іноземця про самостійне визначення резидентського статусу та Повідомлення працедавця про самостійне визначення фізичною особою - іноземцем резидентського статусу".


Питання: У третьому кварталі 2009 року підприємство не проводило господарської діяльності, не отримувало доходи та не нараховувало і не виплачувало заробітну плату найманим працівникам.

Чи необхідно подавати податковий розрахунок (форма № 1 Д.) за третій квартал 2009 року?


Відповідь: Ні, не потрібно.

Відповідно до п. 2.2 Порядку заповнення та подання податковими агентами податкового розрахунку сум доходу, нарахованого (сплаченого) на користь платників податку, і сум утриманого з них податку, затвердженого наказом ДПА України від 29.09.2003 р. № 451 (зареєстровано в Мін'юсті України 22.10.2003 р. за № 960/8281, зі змінами та доповненнями, за текстом – Порядок № 451) у разі коли податковий агент протягом звітного кварталу не виплачує доходи або виплачує доходи не всім платникам податку, податковий розрахунок не подається або подається по тих платниках податку, яким нараховані (сплачені) доходи.

Якщо податковий агент у податковому періоді не нараховував та не виплачував доходи (не включав їх до складу витрат на оплату праці відповідно до Закону «Про оподаткування прибутку підприємств» від 28.12.94 р. № 334/94-ВР (у редакції Закону України від 22.05.97 р. № 283/97-ВР, зі змінами та доповненнями)), то податковий розрахунок за такий період не подається.

Роз’яснення із зазначеного питання опубліковано у журналі «Вісник податкової служби України» № 27 (за липень 2009 року).

Питання: Яким чином податковий агент може отримати ідентифікаційний номер фізичній особі-нерезиденту, який перебуває в Україні менше встановленого терміну видачі такого номера?


Відповідь: Підпунктом 2.4 п. 2 Положення про картку фізичної особи - платника податків № 43 (далі - Положення) визначено, що видача картки іноземним громадянам здійснюється після виконання вимог Правил в'їзду іноземців в Україну, їх виїзду з України і транзитного проїзду через її територію, затверджених постановою Кабінету Міністрів України "Про Правила в'їзду іноземців та осіб без громадянства в Україну, їх виїзду з України і транзитного проїзду через її територію" від 29.12.95 р. № 1074.

Згідно з пп. 2.5 п. 2 Положення іноземні громадяни реєструються і одержують картку в державних податкових адміністраціях в АР Крим, областях, містах Києві та Севастополі при пред'явленні паспорта. Тобто іноземцю для одержання ідентифікаційного номера слід звертатись до обласних податкових органів, а не до податкових інспекцій у районах. У разі відсутності нерезидента на території України, для присвоєння йому ідентифікаційного номера, особі, яка має виплатити нерезиденту доходи, необхідно мати нотаріально засвідчене доручення на отримання картки замість іноземного громадянина, подати особистий паспорт громадянина України або паспортний документ, паспортний документ іноземного громадянина або його ксерокопію (з чітким зображенням та офіційним перекладом українською), в якому містяться такі дані: прізвище, ім'я, по батькові, місце народження, місце проживання, дата народження.

Роз’яснення із зазначеного питання надане листом ДПА України від 18.09.2008 р. № 8973/6/29-3016.


Питання: За рахунок підприємства-працедавця проведено щеплення від грипу найманих працівників.

Чи включається вартість щеплення до оподатковуваного доходу та оподатковується податком з доходів фізичних осіб?


Відповідь: Ні, не включається.

Пунктом 1.2 ст. 1 Закону України від 22.05.2003 р. № 889-IV "Про податок з доходів фізичних осіб" (далі - Закон № 889) встановлено, що дохід платника податку - це сума будь-яких коштів, вартість матеріального і нематеріального майна, інших активів, що мають вартість, у тому числі цінних паперів або деривативів, одержаних платником податку у власність або нарахованих на його користь, протягом відповідного звітного податкового періоду з різних джерел як на території України, так і за її межами.

Згідно з пп. 3.1.1 п. 3.1 ст. 3 Закону № 889 об'єктом оподаткування резидента є, зокрема, загальний місячний оподатковуваний дохід.

Відповідно до пп. 4.2.9 п. 4.2 ст. 4 з урахуванням п. 1.1 ст. 1 Закону № 889 до складу загального місячного доходу платника податку включається дохід, отриманий платником податку від його працедавця як додаткове благо (за винятками, передбаченими п. 4.3 цієї статті), тобто кошти, матеріальні чи нематеріальні цінності, послуги, інші види доходу, що виплачуються (надаються) платнику податку його працедавцем (самозайнятою особою), якщо такий дохід не є заробітною платою чи виплатою, відшкодуванням чи компенсацією за цивільно-правовими угодами, укладеними з таким платником податку.

Одночасно, пп. 4.3.22 п. 4.3 ст. 4 Закону № 889 встановлено, що до складу загального місячного або річного оподатковуваного доходу платника податку не включаються (не підлягають відображенню в його річній податковій декларації) кошти або вартість майна (послуг), що надаються як допомога на лікування та медичне обслуговування платника податку його працедавцем за рахунок коштів, які залишаються після оподаткування такого працедавця податком на прибуток підприємств, за наявності відповідних підтверджуючих документів, крім витрат, зазначених у пп. "а" - "з" пп. 5.3.4 ст. 5 вищевказаного Закону.

Таким чином, вартість щеплення від грипу найманих працівників не включається до їх оподатковуваного доходу при дотриманні умов, встановлених пп. 4.3.22 п. 4.3 ст. 4 Закону № 889.

Роз’яснення із зазначеного питання надане листом ДПА України від 18.12.2007 р. № 12601/6/17-0716.


Питання: Чи застосовується підвищувальний коефіцієнт до доходів платника податку, отриманих від працедавця як додаткове благо у вигляді послуг?


Відповідь: Ні, не застосовується.

Відповідно до п. 3.4 ст. 3 Закону України від 22.05.2003 р. № 889-IV «Про податок з доходів фізичних осіб» (із змінами та доповненнями, далі – Закон) при нарахуванні доходів у будь – яких не грошових формах об’єкт оподаткування визначається як вартість такого нарахування, визначена за звичайними цінами, помножена на коефіцієнт, що розраховується за відповідною формулою.

Водночас відповідно до Закону України від 16.07.1999 р. № 996-XIV „Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні” (із змінами та доповненнями) нарахування є одним із основних принципів бухгалтерського обліку, який передбачає відображення в бухгалтерському обліку та фінансовій звітності працедавцями доходів найманих працівників у момент їх виникнення та витрат підприємства на оплату праці. При цьому підприємства ведуть бухгалтерський облік і складають фінансову звітність виключно у грошовій одиниці України.

Таким чином, відсутні законодавчі підстави для нарахування доходів працівникам у не грошових формах.

Щодо оподаткування додаткових благ, то воно регулюється пп. 4.2.9 п. 4.2 ст. 4 Закону, згідно з яким вартість наданих платникам податку податковим агентом додаткових благ включається до загального місячного оподатковуваного доходу таких платників податку і підлягає оподаткування за ставкою 15 % без застосування коефіцієнта.

Роз’яснення із зазначеного питання були надані листом ДПАУ від 07.10.2008р. № 20314/7/17-0717.

Питання: Чи повинні фізичні особи, які мають право на застосування податкової соціальної пільги та надали працедавцям відповідні заяви на застосування такої пільги, щорічно поновлювати таке право шляхом надання нової заяви?


Відповідь: Ні, не повинні.

Відповідно до пп. 6.3.2 п. 6.3 ст. 6 Закону «Про податок з доходів фізичних осіб» від 22.05.2003 р. № 889-IV (зі змінами та доповненнями) платник податку подає працедавцю заяву про самостійне обрання місця застосування податкової соціальної пільги (далі - заява про застосування пільги) за формою, визначеною центральним податковим органом.

Податкова соціальна пільга починає застосовуватися до нарахованих доходів у вигляді заробітної плати з дня отримання працедавцем заяви платника податку про застосування пільги. Пільга не застосовується до доходу, нарахованого до моменту отримання такої заяви, крім випадків, зазначених у підпункті 6.3.3 цього пункту.

Платник податку, який змінює за самостійним рішенням місце отримання податкової соціальної пільги, зобов'язаний надати працедавцю за попереднім місцем її застосування заяву про відмову від такої пільги (далі - заява про відмову від пільги) за формою, визначеною центральним податковим органом. Така заява не подається, якщо платник податку припиняє трудові відносини з таким працедавцем з будь-яких підстав, а також у випадках, визначених у підпункті 6.3.3 цього пункту.

Працедавець відображає у складі річної податкової звітності всі випадки отримання заяв платників податку про застосування пільги та заяв про відмову від такої пільги.

Таким чином, заява про застосування пільги подається найманим працівником працедавцю одноразово, без щорічного поновлення її дії, та діє до дати подання заяви про відмову від пільги або до дати припинення трудових відносин найманого працівника з працедавцем. При цьому згідно з п. 4 Порядку надання документів та їх складу при застосуванні податкової соціальної пільги, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 26.12.2003 р. № 2035, застосування податкової соціальної пільги зупиняється з податкового місяця, в якому платник податку подав заяву про відмову від пільги або припинив трудові відносини з таким працедавцем.


За жовтень 2009 р.


Питання: Підприємство прийняло на роботу працівника-нерезидента, який має дозвіл на працевлаштування в Україні.

Чи достатньо наявності такого дозволу для оподаткування заробітної плати такого нерезидента за ставкою 15 відсотків?


Відповідь: Ні, не достатньо.

Нерезидент, який отримує доходи з джерелом їх походження з території України, згідно із ст. 2 Закону України від 22.05.2003 р. № 889-IV "Про податок з доходів фізичних осіб" (далі - Закон) є платником податку з доходів фізичних осіб.

Дохід з джерелом його походження з України відповідно до пп. "ї" п. 1.3 ст. 1 Закону - це будь-який дохід, одержаний платником податку або нарахований на його користь від здійснення будь-яких видів діяльності на території України, у тому числі у вигляді інших доходів як виплати чи винагороди за цивільно-правовими договорами, одержуваних резидентом або нерезидентом, якщо джерело виплати (нарахування) таких доходів знаходиться на території України, незалежно від резидентського статусу особи, що їх виплачує (нараховує).

Згідно із п. 1.1 та 1.3 "д" ст. 1 Закону заробітна плата - це доходи, нараховані (виплачені, надані) внаслідок здійснення платником податку трудової діяльності на території України, від працедавця. Також для цілей цього Закону під терміном "заробітна плата" розуміються також інші заохочувальні та компенсаційні виплати або інші виплати та винагороди, які виплачуються (надаються) платнику податку у зв'язку з відносинами трудового найму згідно із законом.

Статтею 8 Кодексу законів про працю України встановлено, що трудові відносини іноземних громадян, які працюють на підприємствах, в установах, організаціях України, регулюються законодавством держави, в якій здійснене працевлаштування (наймання) працівника, та міжнародними договорами України.

Згідно із постановою Кабінету Міністрів України від 08.04.2009 р. № 322 "Про затвердження Порядку видачі, продовження строку дії та анулювання дозволів на використання праці іноземців та осіб без громадянства" (далі - Порядок № 322) суб'єкти господарювання - роботодавці можуть тимчасово використовувати працю іноземців та/або осіб без громадянства на конкретному робочому місці або певній посаді лише за наявності у таких роботодавців Дозволів на використання праці іноземців, якщо інше не передбачене міжнародними договорами України, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України.

Наказом ДПА України від 05.10.2004 р. № 581 "Про затвердження примірних форм Заяви фізичної особи - іноземця про самостійне визначення резидентського статусу та Повідомлення працедавця про самостійне визначення фізичною особою - іноземцем резидентського статусу" для забезпечення виконання норм Закону впорядковано діяльність працедавців щодо працевлаштування іноземців та осіб без громадянства і затверджено примірні форми Заяви фізичної особи - іноземця про самостійне визначення резидентського статусу та Повідомлення працедавця про самостійне визначення резидентського статусу фізичною особою - іноземцем.

Після видачі податковим органом повідомлення (довідки), передбаченої наказом № 581, іноземець набуває статусу податкового резидента України, і доходи, одержані ним від працедавця за виконання трудової функції (заробітна плата), оподатковуються у загальному порядку, встановленому Законом за ставкою п. 7.1 ст. 7 Закону (15 відсотків).

В інших випадках, коли вимоги наказу № 581 не виконано, будь-які доходи з джерелом їх походження з України, що нараховуються (виплачуються, надаються) на користь нерезидентів, підлягають оподаткуванню за ставкою пункту 7.3 статті 7 Закону (30 відсотків), за винятком визначених у підпункті 9.11.3 пункту 9.11 статті 9 Закону доходів (проценти, дивіденди та роялті), до яких згідно з положеннями абзацу другого цього підпункту застосовується ставка податку, встановлена Законом для оподаткування цих же доходів резидентів (ставка п. 7.1 ст. 7 Закону).

Поряд з цим ст. 21 Закону передбачено, що, якщо міжнародним договором, згода на обов'язковість якого надана Верховною Радою України, встановлено інші правила, ніж ті, що передбачені цим Законом, застосовуються норми такого міжнародного договору стосовно суб'єктів, які підпадають під його дію.

Роз’яснення із зазначеного питання надано листами ДПА України від 22.09.2009 р. № 9345/6/17-0716 та від 25.09.2009 р. № 9556/6/17-0716.


Питання: Підприємство виплачує доходи приватному підприємцю за дані послуги у межах його підприємницької діяльності без утримання податку.

Чи потрібно відображати у податковому розрахунку (ф. № 1ДФ) такі суми при виплаті доходів приватним підприємцям?


Відповідь: Так, потрібно.

Відповідно до роз'яснення, затвердженого наказом ДПА України від 29.12.2003 р. № 633 (зі змінами та доповненнями), податковий агент при виплаті доходу (виручки) на користь суб'єктів підприємницької діяльності, які є платниками єдиного податку згідно з Указом «Про спрощену систему оподаткування, обліку та звітності суб'єктів малого підприємництва» від 03.07.98 р. № 727/98 (у редакції Указу Президента України від 28.06.99 р. № 746/99, зі змінами та доповненнями), платниками фіксованого податку чи авансового платежу з податку згідно зі ст. 14 Декрету Кабінету Міністрів України «Про прибутковий податок з громадян» від 26.12.92 р. № 13-92 (зі змінами та доповненнями, частково втратив чинність), за наявності у них свідоцтва, патенту, податкового повідомлення відповідно, не має правових підстав визначати об'єкт оподаткування – оподатковуваний дохід під час здійснення виплати такого доходу (виручки), і податок не утримується.

Для доходів, що виплачуються приватним підприємцям, у податковому розрахунку сум доходу, нарахованого (сплаченого) на користь платників податку, і сум утриманого з них податку (ф. № 1ДФ) передбачено окрему ознаку доходу 42 – «Дохід, виплачений самозайнятій особі».

Якщо податковий агент виплачує приватному підприємцю дохід, не пов'язаний з його підприємницькою діяльністю, він зобов'язаний утримати податок з доходів у джерела виплати. Сума такого доходу відображається у ф. № 1ДФ під відповідною ознакою доходу (наприклад, доходи у вигляді заробітної плати, інші виплати та винагороди, нараховані (виплачені) платнику податку, згідно з умовами трудового або цивільно-правового договору відображаються за ознакою доходу 01, доходи від операцій з продажу нерухомого майна – за ознакою 06, дохід у вигляді дивідендів та роялті – за ознакою 12 тощо).

Роз’яснення із зазначеного питання надано у журналі «Вісник податкової служби України» № 27 за 2009 рік.


Питання: Податковий агент помилково відобразив у податковому розрахунку (форма № 1 Д.) виплату на користь фізичної особи, яка фактично не була проведена.