Питання: Відповідно до Закону України від 23. 09. 2010 р

Вид материалаЗакон

Содержание


Питання: Які витрати мають право враховувати приватні нотаріуси при визначенні загального річного оподатковуваного доходу?
Питання: Яка відповідальність встановлена для приватних підприємців за неправильне ведення книги обліку доходів і витрат?
Питання: Підприємство направляє своїх працівників у відрядження за кордон. Які граничні розміри добових слід застосовувати у 201
Технікум (училище)
Питання: Чи змінився порядок застосування податкової соціальної пільги у 2010 році?
Подобный материал:
1   2   3   4   5   6   7   8   9   ...   29

Питання: Які витрати мають право враховувати приватні нотаріуси при визначенні загального річного оподатковуваного доходу?


Відповідь: Листом ДПА України від 27.04.2007 № 2094/т/17-0715 роз’яснено, що порядок оподаткування доходів осіб, які здійснюють незалежну професійну діяльність, охоплюється загальними нормами Закону, за винятком випадків, якщо ці особи на законних підставах зареєстровані суб'єктами підприємницької діяльності.

Згідно із пунктом 1.3 "з" статті 1 Закону доходом з джерелом його походження з України визначено будь-який дохід, одержаний платником податку або нарахований на його користь від здійснення будь-яких видів діяльності на території України, зокрема, у вигляді доходів від здійснення підприємницької діяльності, а також незалежної професійної діяльності на території України.

Приватні нотаріуси й належать до окремої групи платників податку, їхні доходи оподатковуються за загальними нормами Закону, в тому числі щодо порядку визначення загального оподатковуваного доходу, ведення книг обліку доходів і витрат, обов'язків декларування та термінів сплати тощо.

Доходи платників податку, які здійснюють приватну нотаріальну діяльність, - це сума коштів, що сплачується за вчинення нотаріальних дій та надання додаткових послуг правового й технічного характеру. Загальний річний оподатковуваний дохід складається з суми загальних місячних оподатковуваних доходів звітного року (пункт 4.1 статті 4 Закону).

Листом Міністерства юстиції України від 02.02.2006 р. № 31-35/20 наведений єдиний перелік витрат, які приватні нотаріуси мають право враховувати при обчисленні загального річного оподатковуваного доходу, а саме:
  • користування приміщенням (оренда плата, платежі за надання комунальних послуг та інші обов'язкові платежі), яке є робочим місцем приватного нотаріуса (ст. 25 Закону України "Про нотаріат");
  • користування телефонним зв'язком; одержання спеціальних бланків нотаріальних документів, книг обліку та реєстрів, необхідних у роботі нотаріуса;
  • виготовлення печаток та штампів, а також їх заміну (ст. 26 Закону України "Про нотаріат");
  • укладання договору службового страхування або внесення страхової застави (ст. 28 Закону України "Про нотаріат");
  • придбання канцелярського приладдя;
  • оплату інформаційно-технічних послуг щодо користування державними реєстрами, що діють в системі нотаріату; модернізацію та обслуговування комп'ютерної та копіювальної техніки, придбання комплектів картриджів;
  • оплату праці найманих працівників за трудовими угодами;
  • сплату нотаріусами внесків до Пенсійного фонду України, у тому числі на користь найманих працівників, та фондів загальнообов'язкового державного соціального страхування;
  • придбання офіційних видань, рекомендованих Міністерством юстиції України, проходження навчання з підвищення професійного рівня;
  • використання електронної бази законодавства.

Зазначені витрати приватних нотаріусів, пов'язані з організацією їх роботи, є необхідними для забезпечення законності та професійності їх діяльності та випливають з вимог чинного законодавства і повинні бути відображені у їхньому податковому обліку відповідно до вимог пункту 19.1 статті 19 Закону України від 22.05.2003 р. № 889 – IV „Про податок з доходів фізичних осіб” (із змінами та доповненнями). При цьому витрати враховуються за звітний податковий період (рік) та не переносяться на наступний звітний податковий період (рік).


Питання: Яка відповідальність встановлена для приватних підприємців за неправильне ведення книги обліку доходів і витрат?

Відповідь: Згідно з п. 8 наказу ДПА України від 29.10.99 р. № 599 "Про затвердження Свідоцтва про сплату єдиного податку та Порядку його видачі", який зареєстровано в Мін'юсті України 02.11.99 р. за № 752/4045, для визначення результатів власної підприємницької діяльності на підставі хронологічного відображення здійснених господарських і фінансових операцій платник єдиного податку веде Книгу обліку доходів і витрат згідно з додатком № 10 до Інструкції про прибутковий податок з громадян, затвердженої наказом Головної державної податкової інспекції України від 21.04.93 р. № 12 та зареєстрованої в Мін'юсті України 09.06.93 р. за № 64.

Згідно зі ст. 1641 Кодексу України про адміністративні правопорушення від 07.12.84 р. № 8073-X (зі змінами та доповненнями) не ведення обліку доходів і витрат або неналежне його ведення суб'єктами підприємницької діяльності, для яких законами України встановлено обов'язкову форму обліку, тягне за собою попередження або накладення штрафу у розмірі від трьох (51 грн.) до восьми (136 грн.) неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.


За травень 2010 р.


Питання: Чи оподатковуються у 2010 році доходи (проценти) отримані фізичною особою від розміщення коштів на депозитному банківському рахунку?


Відповідь: Відповідно до пп. 22.1.4 п. 22.1 ст. 22 Закону України від 22.05.2003 р. №889-IV "Про податок з доходів фізичних осіб" ( із змінами та доповненнями, далі – Закон), пп. 4.2.12 п. 4.2 ст. 4 Закону у частині включення до загального місячного оподатковуваного доходу доходів у вигляді процентів на поточний або депозитний (вкладний) банківський рахунок (у тому числі картковий рахунок), вкладів до небанківських фінансових установ згідно із законом або процентів (дисконтних доходів) на депозитний (ощадний) сертифікат та пп. 9.2.1 і 9.2.2 п. 9.2 ст. 9 Закону у частині оподаткування процентів набирають чинності з 1 січня 2013 року.

Отже, якщо фізична особа в 2010 році одержить кошти у вигляді процентів за розміщення коштів на депозитному банківському рахунку, то така фізична особа не повинна сплачувати податок з доходів фізичних осіб.


Питання: Підприємство направляє своїх працівників у відрядження за кордон. Які граничні розміри добових слід застосовувати у 2010 році ?


Відповідь: Відповідно до постанови Кабінету Міністрів «Про внесення змін до постанови Кабінету Міністрів України від 23.04.99р. № 663» від 20.05.2009р. № 483, яка діє з 29 травня 2009 року, граничні розміри добових витрат для відряджень за кордон для працівників підприємств, установ та організацій (крім державних службовців та осіб, які направляються у відрядження підприємствами, установами та організаціями, що повністю або частково утримуються (фінансуються) за рахунок бюджетних коштів) становлять:
  • якщо до рахунків на оплату вартості проживання в готелях не включено витрати на харчування – сума у гривнях, еквівалентна 50 доларам США за офіційним курсом гривні до долара США, установленим НБУ на день видачі авансу;
  • якщо до рахунків на оплату вартості проживання в готелях включено витрати на одноразове харчування – сума у гривнях, еквівалентна 40 доларам США за офіційним курсом гривні до долара США, установленим НБУ на день видачі авансу;
  • якщо до рахунків на оплату вартості проживання в готелях включено витрати на дворазове харчування – сума у гривнях, еквівалентна 27,5 долара США за офіційним курсом гривні до долара США, установленим НБУ на день видачі авансу;
  • якщо до рахунків на оплату вартості проживання в готелях включено витрати на триразове харчування – сума у гривнях, еквівалентна 17,5 долара США за офіційним курсом гривні до долара США, установленим НБУ на день видачі авансу;

При визначення розміру граничних добових витрат на відрядження за кордон необхідно застосовувати офіційний курс гривні до долара США, установлений на день видачі авансу.


Питання: Дитина навчається у технікумі, який є структурним підрозділом вищого навчального закладу третього або четвертого рівня акредитації. Чи має право студент технікуму на отримання податкового кредиту по податку з доходів фізичних осіб?


Відповідь: Так, має право на отримання податкового кредиту.

Згідно із Законом України від 17.01.2002 р. № 2984 "Про вищу освіту" (зі змінами та доповненнями, далі - Закон) вищий навчальний заклад - це освітній, освітньо-науковий заклад, який заснований і діє відповідно до законодавства про освіту, реалізує відповідно до наданої ліцензії освітньо-професійні програми вищої освіти за певними освітніми та освітньо-кваліфікаційними рівнями, забезпечує навчання, виховання та професійну підготовку осіб відповідно до їх покликання, інтересів, здібностей та нормативних вимог у галузі вищої освіти, а також здійснює наукову та науково-технічну діяльність.

Вищі навчальні заклади мають I - IV рівні акредитації, тобто рівні спроможності вищого навчального закладу певного типу провадити освітню діяльність, пов'язану із здобуттям вищої освіти та кваліфікації.

Технікум (училище) – це також вищий навчальний заклад першого рівня акредитації або структурний підрозділ вищого навчального закладу третього або четвертого рівня акредитації, який провадить освітню діяльність, пов'язану із здобуттям певної вищої освіти та кваліфікації за кількома спорідненими спеціальностями, і має відповідний рівень кадрового та матеріально-технічного забезпечення.

Отже, при сплаті за навчання у технікумі, а також у інших перелічених в цьому Законі навчальних закладах і професійно-технічних навчальних закладах платники податку можуть реалізувати право на податковий кредит за наслідками звітного податкового року. Підставою для нарахування податкового кредиту із зазначенням конкретно сплачених сум та підтвердних документів відображаються платником податку у річній податковій декларації, яка подається до податкової інспекції за місцем своєї реєстрації протягом податкового року наступного за звітним.

Роз’яснення із зазначеного питання були надані листом ДПА України від 09.07.2009 р. № 14312/7/17-0717.


Питання: Як оподатковуються грошові кошти отримані шляхом банківського переказу громадянином України від родича, який є громадянином іншої країни?


Відповідь: Згідно із Законом України від 22.05.2003 р. № 889 «Про податок з доходів фізичних осіб» (далі - Закон) дохід, відмінний від доходу з джерелом його походження з території України, є іноземним. Відповідно до пп. 3.1.4 п. 3.1 ст. 3 Закону об’єктом оподаткування резидента є іноземні доходи.

Тому у випадках, якщо джерело виплат будь – яких оподатковуваних доходів є іноземним, то сума такого доходу включається до складу загального річного оподатковуваного доходу платника податку – їх отримувача, який зобов’язаний подати до податкового органу у термін до 1 квітня наступного за звітним року річну податкову декларацію та сплатити податок з доходів фізичних осіб за ставкою, визначеною п. 7.1 ст. 7 Закону (у розмірі 15 %).

Роз’яснення із зазначеного питання було надано листом ДПА України від 13.10.2004 р. № 9130/6/17-3116.


Питання: Чи необхідно фізичній особі, яка здає в оренду власне нерухоме майно, реєструватись фізичною особою - підприємцем?


Відповідь: Відповідно до статей 319 та 320 Цивільного кодексу України від 16.01.2003 р. № 435 - ІV (далі – ЦКУ) власник володіє, користується, розпоряджається своїм майном на власний розсуд, у тому числі для здійснення підприємницької діяльності. Тому здавання в оренду власної нерухомості може здійснюватися фізичними особами як у межах підприємницької діяльності, так і шляхом виконання норм пункту 9.1 статті 9 Закону України від 22.05.2003 р. № 889-IV „Про податок з доходів фізичних осіб” (далі - Закон) без реєстрації орендодавця як суб’єкта підприємницької діяльності.

При цьому, такий орендодавець самостійно нараховує та сплачує податок до бюджету у строки, встановлені законом для квартального податкового періоду, а саме: протягом 40 календарних днів, наступних за останнім днем такого звітного кварталу. Доходи від надання зазначеної нерухомості в оренду кінцево оподатковуються при їх виплаті за їх рахунок за ставкою оподаткування визначеною п. 7.1 ст. 7 Закону.

Таким чином, при наданні нерухомості в оренду законодавством не передбачено обов’язкової реєстрації фізичною особою підприємцем, оскільки платник податку має право здавати майно в оренду як фізична особа - громадянин зі сплатою податку з доходів фізичних осіб за ставкою 15 % так і шляхом реєстрації суб’єкта підприємницької діяльності із сплатою податку в залежності від обраної системи оподаткування.

Роз’яснення із зазначеного питання було надано листом ДПА України від 06.10.2005 р. № 7890/Л/17-3115.


За квітень 2010 р.


Питання: Чи може фізична особа скористатися правом на податковий кредит по процентах за іпотечним кредитом, якщо до паспортного документа такої фізичної особи не внесено відомості про місце проживання за адресою квартири, придбаної за договором іпотечного кредитування?

Відповідь: Ні, не може.

Згідно з пп. 5.3.1 п. 5.3 ст. 5 Закону України «Про податок з доходів фізичних осіб» від 22.05.2003 р. № 889-IV (зі змінами та доповненнями; далі - Закон № 889-IV) платник податку має право включити до складу податкового кредиту звітного року частину суми відсотків за іпотечним кредитом, сплачених платником податку, яка розраховується за правилами, визначеними ст. 10 цього Закону.

Пунктом 10.1 ст. 10 Закону № 889-IV встановлено, що право у платника податку щодо податкового кредиту на іпотеку виникає у разі, якщо за рахунок такого іпотечного житлового кредиту будується чи придбавається житловий будинок (квартира, кімната), визначений платником податку як основне місце проживання.

Таке визначення здійснюється платником податку самостійно, зокрема, шляхом реєстрації (внесення відомостей до паспортного документу такого платника податку) об'єкта житлової іпотеки його місцем проживання відповідно до норм Закону України від 11.12.2003 р. № 1382-IV "Про свободу пересування та вільний вибір місця проживання в України".

Відповідно до ст. 29 Цивільного кодексу України від 16.01.2003 р. № 435-IV (зі змінами та доповненнями) місцем проживання фізичної особи є житловий будинок, квартира, інше приміщення, придатне для проживання в ньому (гуртожиток, готель тощо), у відповідному населеному пункті, в якому фізична особа проживає постійно, переважно або тимчасово.

Крім того, згідно зі ст. 1 Закону України «Про свободу пересування та вільний вибір місця проживання в Україні» від 11.12.2003 р. № 1382-IV місце проживання – це адміністративно-територіальна одиниця, на території якої особа проживає строком понад шість місяців на рік. При цьому згідно зі статтями 3 та 6 цього Закону відомості про місце проживання мають бути внесені до паспортного документа із зазначенням адреси житла та внесенням цих даних до реєстраційного обліку, що здійснюється відповідним органом спеціально уповноваженого центрального органу виконавчої влади з питань реєстрації.

Отже, якщо до паспортного документа фізичної особи не внесено відомості про місце проживання за адресою квартири, придбаної за договором іпотечного кредитування, така фізична особа не може скористатися податковим кредитом щодо відсотків, сплачених за користування іпотечним кредитом.

Роз’яснення із зазначеного питання надано листами ДПА України від 12.08.2009 р. № 3601/к/17-0714, від 23.06.2009 р. № 2802/П/17-0714 та листом-роз'ясненням Комітету Верховної Ради України з питань фінансів і банківської діяльності від 12.02.2007 р. № 06-10/10-138.


Питання: Якщо підприємство нараховувало, але не перераховувало протягом року до бюджету податок з виплачуваної працівнику заробітної плати, то чи має такий платник податку за підсумками такого податкового року право на податковий кредит?

Відповідь: Законом України «Про податок з доходів фізичних осіб» від 22.05.2003 р. № 889-IV (зі змінами та доповненнями) передбачено повернення платнику податку з бюджету частки податку з доходів фізичних осіб, фактично сплаченого з його заробітної плати протягом звітного податкового року.

Згідно зі ст. 50 Бюджетного кодексу України від 21.06.2001 р. № 2542-III та наказу ДПА України, Мінфіну України, Держказначейства України «Про затвердження Порядку взаємодії органів державної податкової служби України, фінансових органів та органів Державного казначейства України в процесі повернення помилково та/або надміру сплачених податків, зборів (обов'язкових платежів) платникам податків» від 03.02.2005 р. № 58/78/22 поверненню з бюджету підлягають надміру сплачені податки, збори (обов'язкові платежі) або помилково сплачені податки, збори (обов'язкові платежі).

Повернення платнику податку помилково та/або надміру сплачених податків, зборів (обов'язкових платежів) здійснюється з того бюджету, до якого зараховувався у поточному бюджетному році платіж, що підлягає поверненню, та в межах таких надходжень.

Таким чином, для розрахунку сум податку з доходів фізичних осіб, що підлягає поверненню платнику податку з бюджету у зв'язку з реалізацією ним права на податковий кредит, застосовується сума сплаченого, тобто зарахованого до відповідного бюджету податку, а не нарахованого (утриманого) працедавцем.

Роз’яснення із зазначеного питання надано в журналі «Вісник податкової служби України» (березень 2010 р., № 9). 


Питання: Чи може чоловік скористатися правом щодо включення до податкового кредиту суми витрат із штучного запліднення (сурогатного материнства) у випадку укладення ним договору з жінкою?


Відповідь: Ні, не може.

Згідно із статтею 48 "Основ законодавства про охорону здоров'я" від 19.11.92 № 2801-XII застосування штучного запліднення та імплантації ембріона здійснюється згідно з умовами та порядком, встановленими Міністерством охорони здоров'я України, на прохання дієздатної жінки, з якою проводиться така дія, за умови наявності письмової згоди подружжя.

Відповідно до пп. 5.3.6 п. 5.3 ст. 5 Закону України від 22.05.2003 № 889-IV "Про податок з доходів фізичних осіб" (далі - Закон) платник податку має право включити до складу податкового кредиту звітного року фактично понесені ним суми витрат із штучного запліднення, незалежно від того, чи перебуває він у шлюбі з донором, чи ні.

Відповідно до Порядку проведення клінічних випробувань лікарських засобів та експертизи матеріалів клінічних випробувань, затвердженого наказом Міністерства охорони здоров'я України від 23.09.2009 р. № 690 та зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 29.10.2009 за № 1010/17026, донор - це особа, у якої за життя або після її смерті взято анатомічні матеріали для трансплантації або виготовлення біоімплантатів.

Враховуючи наведене, до податкового кредиту, передбаченого пп. 5.3.6 п. 5.3 ст. 5 Закону, платник податку - жінка (з якою проводиться дія із штучного запліднення) може віднести вартість безпосередньо процедур, зазначених у листі Міністерства охорони здоров'я України від 27.03.2006 р. № 4.40-19/186, який був наданий на запит ДПА України.

Роз’яснення із зазначеного питання надано листами ДПА України від 07.10.2008, № 8752/і/17-0714 та від 31.07.2007 р. № 15194/7/17-0717.


Питання: Чи може фізична особа скористатися правом на податковий кредит по процентах за іпотечним кредитом, якщо за рахунок такого кредиту придбано гараж?


Відповідь: Ні, не може.

Згідно з пп. 5.3.1 п. 5.3 ст. 5 Закону України від 22.05.2003 р. № 889-IV «Про податок з доходів фізичних осіб» (далі - Закон) платник податку має право включити до складу податкового кредиту звітного року частину суми відсотків за іпотечним кредитом, сплачених платником податку, яка розраховується за правилами, визначеними ст. 10 цього Закону.

При цьому пунктом 10.1 ст. 10 Закону встановлено, що право у платника податку щодо податкового кредиту на іпотеку виникає у разі, якщо за рахунок такого іпотечного житлового кредиту будується чи придбавається житловий будинок (квартира, кімната), визначений платником податку як основне місце проживання.


Питання: Чи змінився порядок застосування податкової соціальної пільги у 2010 році?

Відповідь: Так, змінився.

Зокрема, Законом України від 23.06.2009 р. № 1533-VI "Про внесення змін до деяких законів України з метою подолання негативних наслідків фінансової кризи" внесені зміни до Закону України від 22.05.2003 р. № 889-IV "Про податок з доходів фізичних осіб" (далі - Закон № 889), стосовно застосування податкової соціальної пільги до заробітної плати багатодітних працівників.

Так, починаючи з заробітної плати, нарахованої за січень 2010 року, особи, які мають та виховують трьох чи більше дітей віком до 18 років, мають право на податкову соціальну пільгу у розмірі 200 % від розміру, визначеного у пп. 6.1.1 п. 6.1 ст. 6 Закону № 889, - у розрахунку на кожну таку дитину.

Особливістю внесених змін є також те, що право на зазначену пільгу з 2010 року мають тільки багатодітні батьки (як мати, так і батько), які не тільки мають (за фактом народження), а й виховують неповнолітніх дітей.

При цьому за кожним з таких багатодітних платників податку зберігається право на додаткове одержання податкової соціальної пільги, визначеної у пп. 6.1.1 ст. 6 Закону № 889 - (100 %).

При цьому у одного з багатодітних батьків - платників податку розмір місячного доходу (заробітної плати), що дає право на одержання 200 % податкової соціальної пільги дорівнює сумі, визначеній у пп. 6.5.1 п. 6.5 ст. 6 Закону № 889, збільшеної кратно кількості виховуваних неповнолітніх дітей.

Для застосування зазначеної пільги фізичні особи з 1 січня 2010 року мають поновити свої заяви працедавцю щодо одержання податкової соціальної пільги, зазначивши, що вони претендують на податкову соціальну пільгу, передбачену пп. 6.1.3 "е" п. 6.1 ст. 6 Закону № 889. Крім заяви слід надати документи, що підтверджують, що платник податку не тільки має, а й виховує своїх неповнолітніх дітей.

Роз’яснення із зазначеного питання надано листом ДПА України від 24.12.2009 р. № 28800/7/17-0217.


Питання: Які документи має надати працедавцю самотня мати (самотній батько) для підтвердження права на податкову соціальну пільгу?


Відповідь: Згідно пункту 12 Порядку надання документів та їх склад при застосуванні податкової соціальної пільги, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 26.12.2003 р. № 2035, платник податку вважається самотньою матір'ю або самотнім батьком (опікуном, піклувальником), якщо на момент застосування працедавцем пільги, визначеної частиною "а" пп. 6.1.2 п. 6.1 ст. 6 Закону України від 22.05.2003 р. № 889-IV "Про податок з доходів фізичних осіб", має на утриманні дітей віком до 18 років та не перебуває у шлюбі, зареєстрованому згідно із законом.

При цьому для одержання такої пільги платник податку зобов'язаний подати до бухгалтерії підприємства, крім заяви про застосування пільги, також копію свідоцтва (дублікат свідоцтва) про народження дитини (дітей), копію свідоцтва про розлучення та копію паспорта з відміткою про розірвання шлюбу (у випадку розлучення батьків).

Згідно норм Сімейного кодексу України (з метою надання податкової соціальної пільги) "утриманням дитини" слід вважати, насамперед, її спільне проживання з одним із батьків. Документом, що підтверджує таке спільне проживання (утримання), може бути довідка ЖЕКу, довідка органу опіки, рішення суду або нотаріально завірений договір між колишніми чоловіком та дружиною щодо здійснення батьківських прав та виконання обов'язків тим з них, хто проживає окремо від дитини, наприклад чоловіком (ст. 109, 157 Сімейного кодексу), тощо.

У випадку смерті одного з батьків фізична особа повинна пред'явити працедавцю: копію свідоцтва (дубліката свідоцтва) про народження дитини (дітей) або документ про підстави запису про батька (матір) дитини в Книзі реєстрації актів цивільного стану; копію свідоцтва про смерть чоловіка (жінки); копію сторінки паспорта, що підтверджує, що фізична особа не перебуває у повторному шлюбі.

Роз’яснення із зазначеного питання надано листами ДПА України від

лист ДПА України від 22.06.2004 р. № 11496/7/17-3117, від 18.02.2005 р. № 935/В/17-3115, № 3040/7/17-3117.  


Питання: Який код доходу зазначається у податковому розрахунку (форма № 1 ДФ) при відображенні страховиком страхових виплат на користь фізичних осіб ?


Відповідь: Згідно із додатком до Порядку заповнення та подання податковими агентами податкового розрахунку сум доходу, нарахованого (сплаченого) на користь платників податку, і сум утриманого з них податку, затвердженому наказом ДПА України від 29.09.2003 р. № 451, сума страхової виплати, страхового відшкодування або викупна сума, отримувана платником податку за договором страхування від страховика-резидента, іншого ніж довгострокове страхування життя або недержавне пенсійне страхування відображається у податковому розрахунку (ф. № 1 ДФ) за кодом «49».