Geum.ru

Питання: Відповідно до Закону України від 23. 09. 2010 р

Вид материалаЗакон

Содержание


Постійне місце проживання
Чи мав право податковий агент оподатковувати доходи фізичної особи-нерезидента за ставкою 15 відсотків?
Подобный материал:
1   2   3   4   5   6   7   8   9   ...   29

Які документи іноземний громадянин має додати до зазначеної заяви для одержання Повідомлення про самостійне визначення резидентського статусу?


Відповідь: Законом України від 22.05.2003 року № 889 "Про податок з доходів фізичних осіб" (далі - Закон № 889) встановлено різні ставки оподаткування доходів резидентів та нерезидентів, тому визначення країни, резидентом якої є фізична особа - іноземець, є основним для вирішення питання щодо оподаткування доходів такої фізичної особи в Україні.

Порядок визначення резидентського статусу фізичної особи регулюється підпунктом 1.20.1 пункту 1.20 статті 1 Закону № 889.

Іноземець за наявності в нього обставин, перелічених у пп. 1.20.1 п. 1.20 ст. 1 Закону № 889 та їх документальному підтвердженні, може визначити себе резидентом України відповідно до положень наказу ДПА України від 05.10.2004 р. № 581 "Про затвердження примірних форм Заяви фізичної особи - іноземця про самостійне визначення резидентського статусу та Повідомлення працедавця про самостійне визначення фізичною особою - іноземцем резидентського статусу".

Видана іноземцю на підставі Закону України від 07.06.2001 р. № 2491-III "Про імміграцію" посвідка на постійне проживання в Україні є лише дозволом на постійне проживання в Україні і не підтверджує сам факт його постійного проживання в Україні.

Постійне місце проживання - це місце проживання на території будь-якої держави не менше одного року громадянина, який не має постійного місця проживання на території інших держав і має намір проживати на території цієї держави протягом будь-якого строку, не обмежуючи таке проживання певною метою, і за умови, що таке проживання не є наслідком виконання цією особою службових обов'язків або зобов'язань за договором (контрактом) (Закон України від 13 вересня 2001 року № 2681-III "Про порядок ввезення (пересилання) в Україну, митного оформлення й оподаткування особистих речей, товарів та транспортних засобів, що ввозяться (пересилаються) громадянами на митну територію України").

Крім того, відповідно до пп. 1.20.1 п. 1.20 ст. 1 Закону № 889 однією з підстав, що дає можливість іноземцю визначити себе резидентом України є наявність в нього центру життєвих інтересів в Україні. Відповідно до міжнародних норм при визначенні центру життєвих інтересів доцільно враховувати в сукупності сімейні, соціальні зв'язки, політичну, культурну чи іншу діяльність, місцезнаходження роботи та/або бізнесу фізичної особи.

При цьому основними, але не виключними, умовами для встановлення місцезнаходження центру життєвих інтересів фізичної особи - іноземця є місце постійного проживання членів її сім'ї та/ або отримання переважної частини доходу. Постійне місце проживання членів сім'ї фізичної особи має підтверджуватися згідно із згаданим Законом № 2681.

Згідно із загальноприйнятою практикою застосування міжнародних договорів, під членами сім'ї фізичної особи слід розуміти осіб, що відповідають визначенню членів сім'ї платника податку першого ступеня споріднення, наведеному у пп. 1.20.4 п. 1.20 ст. 1 Закону № 889, тобто подружжя, їх діти та батьки.

З огляду на наведене, при зверненні іноземних громадян до податкових органів за одержанням статусу резидента України вони мають надати, зокрема, але не виключно: копію паспорту з відміткою про право постійного проживання в Україні та копію посвідки на постійне проживання в Україні; довідку з ЖЕКу ф. № 3 про термін та місце проживання і склад сім'ї та копії документів, що підтверджують родинні зв'язки з членами сім'ї (за їх наявності); копію договору купівлі-продажу (інший документ на право власності) житла, що визначене як постійне місце проживання в Україні, довідка від працедавця про період працевлаштування та доходи, нараховані (виплачені, надані) іноземцю в минулому та поточному роках; копія довідки про присвоєння ідентифікаційного номеру.

Роз’яснення із зазначеного питання надано листом ДПА України від 14.06.2010 р. № 6817/5/17-0716|11557/7/17-0717.

Питання: У 2009 році працедавець нерезидента отримав повідомлення про самостійне визначення резидентського статусу нерезидента, який не має постійного місця проживання в Україні.

Чи потрібно поновити таке повідомлення на 2010 рік?

Відповідь: Так, потрібно.

Згідно із Законом України "Про податок з доходів фізичних осіб" від 22.05.2003 р. № 889 (далі - Закон) фізична особа - нерезидент - це фізична особа, яка не є резидентом України (пп. 1.20.2 п. 1.20 ст. 1).

Згідно із п. 1.1 та 1.3 "д" ст. 1 Закону заробітна плата - це доходи, нараховані (виплачені, надані) внаслідок здійснення платником податку трудової діяльності на території України, від працедавця. Також для цілей цього Закону під терміном "заробітна плата" розуміються також інші заохочувальні та компенсаційні виплати або інші виплати та винагороди, які виплачуються (надаються) платнику податку у зв'язку з відносинами трудового найму згідно із законом.

Статтею 8 Кодексу законів про працю України від 10.12.1971 р. №322-VIII встановлено, що трудові відносини іноземних громадян, які працюють на підприємствах, в установах, організаціях України, регулюються законодавством держави, в якій здійснене працевлаштування (наймання) працівника, та міжнародними договорами України.

Згідно із постановою Кабінету Міністрів України від 01.11.99 р. № 2028 "Про затвердження Порядку оформлення іноземцям та особам без громадянства дозволу на працевлаштування в Україні" (далі - Постанова № 2028) підприємства, установи та організації незалежно від форми власності і господарювання та іноземні суб'єкти господарської діяльності, що діють на території України (роботодавці), можуть використовувати працю іноземців лише за наявності у них дозволів на працевлаштування, якщо інше не передбачене міжнародними договорами України. Оформлення іноземцями та особами без громадянства дозволу на працевлаштування в Україні здійснюється відповідно до Постанови № 2028. В таких осіб має бути імміграційна віза (ІМ-1).

Дія Постанови № 2028 поширюється і на іноземців, які направлені закордонним роботодавцем в Україну для виконання певного обсягу робіт або послуг на основі контрактів, укладених між українським та іноземним суб'єктами господарської діяльності.

Наказом ДПА України від 05.10.2004 р. № 581 для забезпечення виконання норм Закону впорядковано діяльність працедавців щодо працевлаштування іноземців та осіб без громадянства затверджено примірні форми Заяви фізичної особи - іноземця про самостійне визначення резидентського статусу та Повідомлення працедавця про самостійне визначення резидентського статусу фізичною особою - іноземцем.

Після одержання працедавцем повідомлення податкового органу, визначеного наказом ДПА України № 581, іноземець набуває статусу податкового резидента України, і доходи, одержані ним від працедавця за виконання трудової функції (заробітна плата), оподатковуються у загальному порядку, встановленому Законом за ставкою визначеною п. 7.1 ст. 7 Закону.

Оскільки визначення резидентського статусу іноземця здійснюється в межах звітного податкового (календарного) року, то повідомлення працедавця податковим органом про самостійне визначення іноземцем чи особою без громадянства статусу податкового резидента України є чинним в межах податкового (календарного) року, тобто іноземці мають здійснювати підтвердження свого резидентського статусу щорічно.

Роз’яснення із зазначеного питання надано листом ДПА України від 15.05.2009 р. № 4470/6/17-0716|10018/7/17-0717.


Питання: Підприємство виплачує компенсацію працівникові за використання ним свого особистого автомобіля в господарській діяльності підприємства. Чи слід суму цієї компенсації оподатковувати податком з доходів фізичних осіб?


Відповідь: Згідно із статтею 125 Кодексу законів про працю України від 10.12.71р. №322-VIII зі змінами та доповненнями, працівники, які використовують свої інструменти для потреб підприємства, установи, організації, мають право на одержання компенсації за їх зношування (амортизацію).

Розмір і порядок виплати цієї компенсації, якщо вони не встановлені в централізованому порядку, визначаються власником або уповноваженим ним органом за погодженням з працівником.

Тобто працівник підприємства може використовувати особистий автомобіль в господарській діяльності підприємства і отримувати компенсацію за його знос, якщо відповідні положення передбачені в колективному (трудовому) договорі, а сама виплата здійснюється згідно з наказом керівника підприємства, в якому вказано, для яких цілей і протягом якого часу використовується автомобіль, а також розмір компенсації.

Згідно з пунктом 1.2 статті 1 Закону України від 22.05.2003 р. № 889-IV "Про податок з доходів фізичних осіб" (далі - Закон) дохід платника податку визначено як сума будь-яких коштів, вартість матеріального і нематеріального майна, інших активів, що мають вартість, у тому числі цінних паперів або деривативів, одержаних платником податку у власність або нарахованих на його користь протягом відповідного звітного податкового періоду з різних джерел як на території України, так і за її межами.

Відповідно до підпункту "г" підпункту 4.2.9 пункту 4.2 статті 4 Закону до загального місячного оподатковуваного доходу платника податку включаються суми грошового або майнового відшкодування будь-яких витрат або втрат платника податку, крім тих, що підлягають обов'язковому відшкодуванню згідно із законом за рахунок бюджету або звільняються від оподаткування згідно з цим Законом.

Згідно з підпунктом 4.3.1 пункту 4.3 статті 4 Закону до складу загального місячного або річного оподатковуваного доходу платника податку не включається (тобто не підлягає відображенню в його річній податковій декларації), зокрема, сума державної матеріальної та соціальної допомоги у вигляді адресних виплат коштів та надання соціальних послуг відповідно до закону, житлових та інших субсидій або дотацій, компенсацій (включаючи допомогу по вагітності та пологах), винагород та страхових виплат, які отримуються платником податку відповідно з бюджетів та фондів загальнообов'язкового державного соціального страхування згідно із законом.

Таким чином, сума грошової компенсації за використання працівником свого особистого автомобіля в господарській діяльності підприємства оподатковується податком з доходів фізичних осіб в загальному порядку за ставкою 15%.


Питання: Фізична особа, яка проживає у сільській місцевості, на власній присадибній ділянці вирощує худобу та продає заготівельній організації. Як оподатковуються такі доходи? Чи існують пільги в оподаткуванні доходів фізичних осіб від продажу сільськогосподарської продукції?


Відповідь: Відповідно до пп. 4.3.36 п. 4.3 ст. 4 Закону України від 22.05.2003 р. № 889 «Про податок з доходів фізичних осіб» доходи від продажу безпосередньо власником сільськогосподарської продукції, вирощеної ним на земельних ділянках, наданих для ведення особистого селянського господарства, не включаються до загального місячного або річного оподатковуваного доходу платника податку.

При цьому отримувачу таких доходів необхідно подати податковому агенту (заготівельній організації) довідку про своє право отримати доход у джерела його виплати без утримання податку з доходів фізичних осіб.

Порядок видачі даної довідки та її форму затверджено Постановою КМУ від 01.08.06 р. № 1063 (далі - Постанова). Відповідно до п. 2 Постанови довідка про право фізичної особи на отримання доходу від податкового агента без утримання податку (далі - Довідка) видається сільською, селищною, міською радою власнику сільськогосподарської продукції (включаючи продукцію первинної переробки) безоплатно строком на 5 років у 10 – денний строк з дня звернення за місцем проживання на підставі письмової заяви, якщо він вирощує (відгодовує) сільськогосподарську продукцію на земельних ділянках наданих для: ведення особистого селянського господарства, якщо їх розмір не було збільшено в результаті отриманої в натурі (на місцевості) земельної частки (паю); будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд (присадибної ділянки); ведення садівництва; індивідуального дачного будівництва.

Пунктом 3 вказаної Постанови визначено обов'язкові реквізити, які повинні бути зазначені у Довідці.

Згідно із п. 4 Постанови Довідки реєструються сільською, селищною, міською радою. Відповідають за достовірність інформації, зазначеної у Довідках, сільські, селищні та міські ради, що їх видали. Інформацію про видачу Довідки місцеві ради передають до державної податкової служби за місцем розташування земельної ділянки.

Податковий агент при одержанні від громадян Довідок повинен впевнитися, що Довідка є встановленої форми (форми № 3-ДФ) і в ній заповнені всі, визначені Постановою, реквізити.

Виходячи з наведеного, податковий агент (заготівельна організація) при закупівлі у власників сільськогосподарської продукції мають право не утримувати податок з доходів фізичних осіб з виплачених за таку продукцію доходів тільки при пред'явленні такими власниками зазначеної вище Довідки. В іншому випадку, податковий агент зобов'язаний утримати податок із всієї суми, виплаченої власнику сільськогосподарської продукції за закупівлю такої продукції.

Дохід, виплачений (нарахований) фізичним особам - виробникам сільськогосподарської продукції відповідно до пп. 4.3.36 п. 4.3 ст. 4 Закону, податковий агент зобов'язаний відобразити в податковому розрахунку за ф. № 1ДФ з ознакою доходу 53 "Доходи від продажу сільськогосподарської продукції" з відповідним відображенням утримання або не утриманням податку з цього доходу.

Роз’яснення із зазначеного питання були надані листами ДПАУ від 01.04.2008 р. № 3384/к/17-0714|3859/5/17-0716|6536/7/17-0717 та від 07.11.2007 р. № 11182/6/17-0716|22642/7/17-0717.


За червень 2010 р.


Питання: У 2010 році податковий агент утримував податок з доходу фізичної особи-нерезидента за ставкою 15 відсотків на підставі Повідомлення про самостійне визначення резидентського статусу, надане податковим органом у 2009 році.

Чи мав право податковий агент оподатковувати доходи фізичної особи-нерезидента за ставкою 15 відсотків?


Відповідь: Ні, не мав.

Законом України від 22.05.2003 р. № 889-IV "Про податок з доходів фізичних осіб" (далі - Закон № 889) встановлено різні ставки оподаткування доходів резидентів та нерезидентів, тому визначення країни, резидентом якої є фізична особа, є основним для вирішення питання щодо ставок та порядку оподаткування доходів фізичних осіб.

Порядок визначення резидентського статусу фізичної особи регулюється підпунктом 1.20.1 п. 1.20 ст. 1 Закону № 889. Зазначений підпункт включає перелік підстав, наявність яких у фізичної особи дає їй можливість визначити себе резидентом України.

Так, підпунктом 1.20.1 п. 1.20 ст. 1 Закону № 889 встановлено, що з метою оподаткування нерезидентом вважається фізична особа, яка не є резидентом. Фізична особа - резидент відповідно до цього підпункту - це фізична особа, яка має місце проживання в Україні.

Згідно із ст. 3 Закону України від 11.12.2003 р. № 1382-IV "Про свободу пересування та вільний вибір місця проживання в Україні" (далі - Закон № 1382) місцем проживання фізичної особи визначено адміністративно-територіальну одиницю, на території якої особа проживає строком понад шість місяців на рік з відповідною реєстрацією цього місця в паспортному документі або в довідці на тимчасове проживання в Україні.

Також пп. 1.20.1 п. 1.20 ст. 1 Закону № 889 передбачено, що у разі якщо державу, в якій фізична особа має центр життєвих інтересів, не можна визначити, або якщо фізична особа не має місця постійного проживання у жодній з держав, вона вважається резидентом, якщо перебуває в Україні не менше 183 днів (включаючи день приїзду та від'їзду) протягом періоду або періодів податкового року.

При цьому відповідно до ст. 1 Закону № 889 податковий (звітний) період - це проміжок часу, який розпочинається з першого календарного дня першого місяця такого періоду та закінчується останнім календарним днем останнього місяця такого періоду. Податковий (звітний) рік розпочинається 1 січня поточного року і закінчується 31 грудня поточного року. Враховуючи те, що у платників податку (як резидентів, так і нерезидентів) оподатковуваним доходом є будь-який дохід, який підлягає оподаткуванню згідно з Законом № 889, нарахований (виплачений) на його користь протягом звітного податкового періоду, а також наведені норми Закону № 1382, статус резидента України визначається в межах звітного податкового (календарного) року.

Нормами Закону № 889 податковому агенту не надано право та/або на нього не покладено обов’язок щодо визначення резидентського статусу фізичної особи-платника податку.

З податкового періоду (місяця), в якому пред'явлено Повідомлення працедавця про самостійне визначення фізичною особою - іноземцем резидентського статусу, форма якого затверджена наказом ДПА України від 05.10.2004 р. № 581 "Про затвердження примірних форм Заяви фізичної особи - іноземця про самостійне визначення резидентського статусу та Повідомлення працедавця про самостійне визначення фізичною особою - іноземцем резидентського статусу" (далі – Повідомлення), і до закінчення звітного податкового року оподаткування доходів іноземця провадиться відповідно до правил, установлених Законом № 889, та за ставками, встановленими пунктами 7.1, 7.2 та 7.4 ст. 7 цього Закону.

Роз’яснення із зазначеного питання надані листом ДПА України від 17.05.2010 р. № 9595/7/17-0717.

Враховуючи зазначені роз’яснення, у 2010 році податковий агент має право застосовувати до доходів фізичної особи-іноземця ставку 15 відсотків за наявності Повідомлення, виданого податковим органом на 2010 рік.


Питання: Після звільнення працівника на підприємство надійшло повідомлення з податкової інспекції про наявність порушень щодо застосування податкової соціальної пільги до заробітної плати працівника, оскільки він є приватним підприємцем.

Яким чином та за чий рахунок необхідно зробити донарахування податку з доходів фізичних осіб та нараховувати штрафні санкції, якщо працедавець дізнався, що найманий працівник, що звільнився,є приватним підприємцем?


Відповідь: Відповідно до ст. 6 Закону України від 22.05.2003 р. № 889 "Про податок з доходів фізичних осіб" (далі - Закон) податкова соціальна пільга застосовується до доходу, нарахованого на користь платника податку протягом звітного податкового місяця як заробітна плата виключно за одним місцем його нарахування (виплати), якщо його розмір не перевищує суми місячного прожиткового мінімуму для працездатної особи, встановленої на 1 січня звітного податкового року, помноженої на 1,4 та округленої до найближчих 10 гривень.

Податкова соціальна пільга не може бути застосована до інших доходів платника податку, якщо він отримує протягом звітного податкового періоду одночасно доходи, перелічені у пп. 6.3.3 п. 6.3 ст. 6 Закону. До цього переліку (частина "е") відносяться доходи суб'єктів підприємницької діяльності, одержувані ними від здійснення такої діяльності. При цьому не має значення фактичний результат діяльності підприємця за відповідний податковий період (прибутки чи збитки), чи взагалі відсутність діяльності, оскільки статтею 42 Господарського кодексу України визначено, що підприємництво - це систематична, ініціативна на власний ризик господарська діяльність, що здійснюється з метою одержання прибутку.

З метою усунення допущених платниками порушень, а також упередження виникнення нових, органи державної податкової служби періодично повідомляють працедавців про випадки порушень Закону їх працівниками. Отримання податковим агентом інформації про порушення платником податку норм Закону та втрату ним права на отримання податкової соціальної пільги є підставою для проведення працедавцем перерахунку сум доходів, нарахованих такому платнику податку у вигляді заробітної плати, а також сум наданих податкових соціальних пільг.

Після перерахунку виникає недоплата цього податку, і ця сума стягується працедавцем за рахунок суми будь-якого оподатковуваного доходу (після його оподаткування) за відповідний місяць. Працедавець розраховує та утримує відповідну суму недоплати податку за рахунок найближчої виплати доходу такому платнику податку, а при недостатності суми такої виплати – за рахунок наступних виплат. Якщо внаслідок проведення остаточного розрахунку з платником податку, який припиняє трудові відносини з працедавцем, виникає сума недоплати, що перевищує суму оподатковуваного доходу платника податку за останній звітний період, то непогашена частина такої недоплати включається до складу податкового зобов'язання платника податку за наслідками звітного податкового року.

При цьому працедавець, який на підставі належним чином отриманої заяви платника податку про застосування пільги застосовує таку пільгу, не несе відповідальності за порушення платником податку вимог пп. 6.3.1 п. 6.3 ст. 6 Закону, за винятком, коли такий працедавець і такий платник податку є пов'язаними особами або коли суд встановлює факт змови між таким працедавцем і таким платником податку, спрямованої на ухилення від обкладання цим податком (пп. 6.3.5 п. 6.3 ст. 6 цього Закону).

Виходячи з наведеного, працівник підприємства, який зареєстрований як суб'єкт підприємницької діяльності, не має права на застосування податкової соціальної пільги до отримуваних ним доходів у вигляді заробітної плати, як це і передбачено Законом. У разі отримання з податкової повідомлення про виявлення порушення, підприємство за рахунок такого працівника робить перерахунок сум податку утриманого із заробітної плати працівника із сплатою штрафних санкцій у розмірі 100 відсотків від суми такої недоплати за рахунок такого працівника. У разі звільнення такого працівника, до моменту отримання повідомлення з податкових органів, підприємство не проводить перерахунок по податку з доходів фізичних осіб та не несе відповідальність, оскільки нарахування проводилось на підставі поданої заяви працівника про право застосування податкової соціальної пільги до його заробітної плати, а такий працівник по закінченню звітного податкового року зобов’язаний подати до податкової інспекції за місцем своєї реєстрації річну податкову декларацію та задекларувати такі доходи.

Роз’яснення із зазначеного питання були надані листами ДПА України від 28.12.2007 р. № 26662/7/17-0117 та від 15.06.2007 р. № 12131/7/17-0717.