Питання: Відповідно до Закону України від 23. 09. 2010 р

Вид материала

Содержание

Питання: Чи застосовується податкова соціальна пільга до сум допомоги, що виплачується за листками непрацездатності у зв’язку з
Питання: За якою ознакою податковому агенту відобразити суму виплачених аліментів відповідно до рішення суду у податковому розра

Подобный материал:

1 2 3 4 5 6 7 8 9 ... 29

Питання: Фізичній особі-працівнику підприємства надано путівку на санаторне лікування за рахунок фонду загальнообов’язкового державного соціального страхування.

Чи оподатковується вартість такої путівки та чи відображається в податковому розрахунку сум доходу за ф. № 1 ДФ?

Відповідь: Відповідно до пп. 4.3.24 пункту 4.3 статті 4 Закону України від 22.05.2003 р. № 889 «Про податок з доходів фізичних осіб» (далі - Закон) вартість путівок на відпочинок, оздоровлення та лікування на території України платника податку чи його дітей віком до 18 років, що надаються йому безкоштовно або зі знижкою (у розмірі такої знижки) профспілкою, до якої зараховуються профспілкові внески такого платника податків, не включається до складу його місячного або річного оподатковуваного доходу. Тобто, умовою, за якою вартість путівки, безоплатно (зі знижкою у ціні, наданої платнику податку або його дітям віком до 18 років) не вважається об'єктом оподаткування податком з доходів фізичних осіб, є зарахування профспілкових внесків платника податку до професійної спілки, яка надає йому таку путівку.

Отже, членам профспілки можна без оподаткування надавати путівки на відпочинок і лікування в Україні для них та їх неповнолітніх дітей. Причому жодних обмежень щодо вартості путівки Закон не встановлює. Також не має значення, чи має одержувач путівки право на податкову соціальну пільгу.

Згідно з додатком до Порядку заповнення та подання податковими агентами податкового розрахунку сум доходу, нарахованого (сплаченого) на користь платників податку, і сум утриманого з них податку, затвердженого наказом ДПА України від 29.09.2003 р. № 451, вартість путівок на відпочинок, оздоровлення і лікування фізичної особи та її дітей до 18 років, виданих члену профспілки, в податковому розрахунку за формою № 1ДФ відображатиметься за кодом ознаки доходу 41.

Враховуючи наведене, оплата профспілкою вартості санаторно-курортного лікування або відпочинку фізичної особи та її дітей не включається до місячного або річного оподатковуваного доходу такої фізичної особи та, відповідно, не підлягає оподаткування, але обов’язково відображається у податковому розрахунку за ф. № 1 ДФ.

Роз’яснення із зазначеного питання було надано у листі ДПА України від 15.03.2005 р. № 2133/6/17-3116.

Питання: Працівник підприємства перебуваючи у відрядженні скористався платним залом чекання на залізничному вокзалі, що підтверджено квитанцією про оплату.

Чи підлягає оподаткуванню податком з доходів фізичних осіб сума відшкодування витрат працівника за користування платним залом чекання?

Відповідь: Так, підлягає.

Згідно із Інструкцією про службові відрядження в межах України та за кордон, яка затверджена наказом Мінфіну від 13.03.98 р. № 59 (далі - Інструкція) службове відрядження – це поїздка працівника за розпорядженням керівника підприємства, об'єднання, установи, організації на певний строк до іншого населеного пункту для виконання службового доручення поза місцем його постійної роботи.

Відповідно до цієї Інструкції відшкодуванню підлягають добові, вартість проїзду та проживання.

Підприємство за наявності підтвердних документів (в оригіналі) відшкодовує витрати відрядженим працівникам на наймання жилого приміщення в розмірі фактичних витрат з урахуванням побутових послуг, що надаються в готелях (прання, чистка, лагодження та прасування одягу), за користування холодильником, телевізором.

При цьому в Інструкцією не передбачено відшкодування витрат за користування платним залом чекання на залізничних вокзалах.

Крім того, статтею 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» не передбачено включення таких витрат до складу валових витрат, оскільки зазначені витрати не пов’язані з веденням господарської діяльності підприємства. Тому ці витрати можуть бути відшкодовані відрядженому працівнику з дозволу керівника підприємства без віднесення до валових витрат підприємства та з утриманням податку з доходів фізичних осіб згідно із пп. 4.2.9 п. 4.2 ст. 4 Закону України від 22.05.2003 р. № 889 «Про податок з доходів фізичних осіб» як з додаткового блага, отриманого відрядженим працівником.

Роз’яснення із зазначеного питання було надано також у журналі «Вісник податкової служби України» за липень 2007 р., № 27 (457).

Питання: У 2010 році нерезидент отримав у спадщину від спадкодавця-резидента квартиру та сплатив податок з доходів фізичних осіб до нотаріального оформлення права на спадщину.

Чи повинен такий нерезидент подавати річну декларацію про доходи за 2010 рік?

Відповідь: Так, повинен.

Відповідно до пункту 2.1 статті 2 Закону України від 22.05.2003 р. N 889-IV "Про податок з доходів фізичних осіб" (далі - Закон N 889) платниками податку з доходів фізичних осіб є як резиденти, так і нерезиденти, що отримують доходи з джерелом їх походження з території України.

Згідно з підпунктом 4.2.3 пункту 4.2 статті 4 Закону до складу загального річного оподатковуваного доходу, в тому числі нерезидента, включається дохід у вигляді вартості успадкованого майна, у межах, що підлягає оподаткуванню цим податком згідно з нормами статті 13 цього Закону.

Відповідно до підпункту "а" пункту 13.1 статті 13 Закону N 889 об'єктом оподаткування є, зокрема, об'єкти нерухомого майна.

Частиною першою пункту 13.4 статті 13 Закону N 889 встановлено, що особами, відповідальними за сплату (перерахування) податку до бюджету, є спадкоємці (обдаровані), які отримали спадщину (подарунок).

Відповідно до частини другої пункту 13.4 статті 13 Закону N 889 дохід у вигляді вартості успадкованого майна включається до складу загального річного оподатковуваного доходу платника податку і відображається ним у річній податковій декларації про майновий стан і доходи (податковій декларації), яка подається до 1 квітня року, наступного за звітним.

Пунктом 18.1 ст. 18 Закону встановлено, що річна декларація про майновий стан і доходи (податкова декларація) (далі - декларація) подається платником податку, який, зокрема, зобов'язаний подавати таку декларацію згідно з нормами цього Закону або інших законів.

Фізична особа - платник податку, який одержав протягом звітного податкового року доход у вигляді спадщини (подарунка), зобов'язаний включити її вартість (суму) до складу загального річного оподатковуваного доходу та подати до 1 квітня наступного року річну податкову декларацію до податкового органу за місцем одержання доходу та сплатити податок за відповідною ставкою з вартості (суми) об'єктів такої спадщини, якщо інше не передбачено міжнародними договорами, згоду на обов'язковість яких дала Верховна Рада України.

Не буде порушенням Закону, якщо нерезидент одразу при одержанні свідоцтва про право на спадщину (посвідченні договору дарування) подасть декларацію і сплатить податок, оскільки це спростить для нього процедуру виконання обов'язку щодо сплати податку в Україні.

Враховуючи вищевикладене, доходи, що одержані (нерезидентом) у вигляді спадщини, включаються до складу оподатковуваного річного доходу та підлягають оподаткуванню за ставкою 30 % від об'єкта оподаткування. Вказані доходи повинні бути відображені у річній податковій декларації, яку треба подати до податкового органу за місцем розташування одержуваного у спадщину нерухомого майна до 1 квітня року наступного за звітним, тобто до 1 квітня 2011 року.

Роз’яснення із зазначеного питання надані листами ДПА України від 16.02.2009 р. № 670/з/17-0714 та від 22.12.2008 р. N 10011/л/17-0714.

Питання: У третьому кварталі 2010 року суб’єкт підприємницької діяльності – фізична особа змінив місце проживання з одного району міста на інший.

Які документи необхідно подати до податкових органів в такому випадку та в який податковий орган сплачуються податки і подається звітність за звітний 2010 рік ?

Відповідь: Відповідно до статті 45 Закону України від 15.05.2003 р. N 755-IV "Про державну реєстрацію юридичних та фізичних осіб - підприємців", який регулює держреєстрацію юридичних осіб, а також фізичних осіб - підприємців, у разі зміни місця проживання фізичної особи - підприємця здійснюється його перереєстрація та заміна свідоцтва про держреєстрацію у зв'язку із внесенням змін до відомостей про фізичну особу - підприємця, які містяться в Єдиному державному реєстрі.

Якщо платник податку змінює місцезнаходження (місце проживання) і це пов’язано зі зміною адміністративного району, то проводиться зняття платника податку в одному органі державної податкової служби і взяття на облік в іншому.

Підставою для переведення на обслуговування платника податків з одного органу державної податкової служби до іншого (взяття на облік/зняття з обліку) у зв'язку зі зміною місцезнаходження (місця проживання) платника, пов'язаною зі зміною адміністративного району, є надходження хоча б до одного з цих органів даних, що свідчать про реєстрацію таких змін.

Порядок взяття на облік, зняття з обліку платників податків в органах ДПС та внесення змін до облікових даних платників податків провадиться відповідно до положень Інструкції про порядок обліку платників податків, затвердженої наказом ДПА України від 19.02.98 р. N 80 та зареєстрованої у Міністерстві юстиції України 14.12.98 р. за N 791/3231 (далі - Інструкції), згідно з п. 8 якої у разі здійснення державної перереєстрації у зв'язку зі зміною місця проживання платник податків у 20-денний термін подає до органу ДПС за старим місцезнаходженням наступні документи:

- заяву про зняття з обліку платника податків за формою 9 – ОПП (додаток 9 до Інструкції);

- копію свідоцтва про державну реєстрацію приватного підприємця;

- оригинал довідки про взяття на облік платника податків за ф. № 4-ОПП.

Після цього для взяття на облік платник податків подає до органу державної податкової служби за новим місцезнаходженням такі документи:

- заяву за ф. N 5-ОПП із позначкою "Перереєстрація" із заповненням пункту 4 (із зазначенням видів діяльності);

- копію свідоцтва про державну реєстрацію.

Зокрема, установлено, що за зверненням платника орган державної податкової служби, в якому він перебуває на обліку, видає нову довідку про взяття його на облік за ф. № 4-ОПП замість старої. У новій довідці зазначаються відомості про платника податків та строк її дії, що відповідає двадцятому дню, наступному за днем закінчення строку перебування на обліку цього платника, а саме до 20 січня наступного за звітним року.

Після закінчення звітного року за відсутності інших обставин, за яких строк перебування платника податків на обліку повинен бути продовжений, орган державної податкової служби за попереднім місцезнаходженням (місцем проживання) проводить зняття з обліку платника податків, на якого поширюється дія ст. 35 Закону України від 27.04.2010 року № 2154-VI "Про Державний бюджет України на 2010 рік" (далі – Закон № 2154), та передає його облікової справу до органу державної податкової служби за новим місцезнаходженням (місцем проживання). До зняття з обліку цей платник сплачує податки і подає податкові декларації та розрахунки за попереднім місцезнаходженням (місцем проживання). За новим місцем місцезнаходженням він сплачує податки і подає податкові декларації та розрахунки (в тому числі за грудень, IV квартал чи за 2010 р.), починаючи з 01.01.2011 р.

Оскільки статтею 35 Закону № 2154 визначено, що у разі зміни місцезнаходження юридичною особою та місця проживання фізичною особою - підприємцем сплата визначених законодавством податків і зборів (обов'язкових платежів) після реєстрації здійснюється за місцем попередньої реєстрації до закінчення поточного бюджетного періоду. Згідно із статтею 3 Бюджетного кодексу України від 21.06.2001 р. № 2542-III бюджетний період становить один календарний рік, який починається 1 січня кожного року і закінчується 31 грудня того ж року.

Отже, до зняття з обліку, а саме до кінця звітного календарного року платник податків сплачує податки і подає податкові декларації та розрахунки за попереднім місцем реєстрації, місцезнаходженням (місцем проживання). За новим місцем реєстрації платник податків, сплачує податки і подає податкові декларації та розрахунки (в т.ч. за ІV квартал чи за 2010 рік) починаючи з 1 січня 2011 року.

Роз’яснення із зазначеного питання було надано у листі ДПА України від 12.07.2006 р. № 7605/6/17-0416, а також у журналі «Вісник податкової служби України» за січень 2008 р., № 4.

За вересень 2010

Питання: Чи потрібно працівникам, які користуються податковою соціальною пільгою на дітей як самотні або розлучені матері, поновлювати документи на отримання податкової соціальної пільги щорічно?

Відповідь: Відповідно до ст. 6 Закону України від 22.05.2003 р. № 889 "Про податок з доходів фізичних осіб" (далі – Закон) податкова соціальна пільга застосовується до доходу, нарахованого на користь платника податку протягом звітного податкового місяця як заробітна плата (інші прирівняні до неї відповідно до законодавства виплати, компенсації та відшкодування), якщо його розмір не перевищує суми, яка дорівнює сумі місячного прожиткового мінімуму, діючого для працездатної особи на 1 січня звітного податкового року, помноженої на 1,4 та округленої до найближчих 10 гривень. З урахуванням розміру прожиткового мінімуму для працездатної особи на 1 січня у 2010 року цей розмір дорівнює 1220 грн. у місяць (869 грн.*1,4).

Розмір податкової соціальної пільги дорівнює 50 % мінімальної заробітної плати (у розрахунку на місяць), встановленої законом на 1 січня звітного податкового року. Враховуючи мінімальну зарплату на 1 січня 2010 року (869 грн.), пільга дорівнює 434,5 грн. на місяць. І відповідно підвищена на 150% пільга дорівнює 651,75 грн., підвищена на 200% – 869 грн.

Перелік документів, які необхідно надати разом із заявою визначено Постановою КМУ від 26.12.2003 р. № 2035 "Про затвердження Порядку надання документів та їх складу при застосуванні податкової соціальної пільги".

Згідно з пп. 6.4.2 Закону податкова соціальна пільга, передбачена пп. "а – в" пп. 6.1.2 цієї статті, надається до кінця року, в якому дитина досягає 18 років. Право на отримання такої податкової соціальної пільги втрачається у разі позбавлення платника податку батьківських прав або якщо він відмовляється від дитини чи передає дитину на державне утримання, у тому числі до будинку маляти, дитини, інтернату, дитячого будинку сімейного типу, незалежно від того, чи береться плата за таке утримання, чи ні, а також якщо дитина стає курсантом на умовах її повного утримання починаючи з податкового місяця, на який припадає відповідна подія.

Таким чином, щорічне поновлення документів, які дають право на податкову соціальну пільгу на дитину до 18 років платнику податку – самотній або розлученій матері, Законом не передбачено. Разом із тим, якщо платник податку втрачає статус самотньої матері, то він має надати працедавцю заяву на відмову від пільги.

Питання: Чи застосовується податкова соціальна пільга до сум допомоги, що виплачується за листками непрацездатності у зв’язку з тимчасовою втратою працездатності?

Відповідь: Згідно з абз. «д» п. 1.3 ст. 1 та абз. 3 п. 1.1 ст. 1 Закону України від 22.05.03 р. № 889-IV «Про податок з доходів фізичних осіб» (зі змінами та доповненнями) заробітна плата – це доходи, нараховані (виплачені, надані) платнику податку відповідно до умов трудового договору внаслідок здійснення платником податку трудової діяльності на території України від працедавця, незалежно від того, чи є такий працедавець резидентом або нерезидентом, а також інші заохочувальні та компенсаційні виплати або інші виплати та винагороди, які виплачуються (надаються) платнику податку у зв'язку з відносинами трудового найму згідно із законом.

Відповідно до п. 1 ст. 35 Закону України від 18.01.2001 р. № 2240-III «Про загальнообов’язкове державне соціальне страхування у зв’язку з тимчасовою втратою працездатності та витратами, зумовленими народженням та похованням» (зі змінами та доповненнями) допомога по тимчасовій непрацездатності надається застрахованій особі у формі матеріального забезпечення, яке повністю або частково компенсує втрату заробітної плати (доходу), у разі настання в неї одного з таких страхових випадків.

Таким чином, сума допомоги, що виплачується за листками непрацездатності у зв'язку з тимчасовою втратою працездатності, розглядається з метою обкладання податком з доходів фізичних осіб як заробітна плата і враховується в граничний розмір доходу для застосування податкової соціальної пільги.

Питання: За якою ознакою податковому агенту відобразити суму виплачених аліментів відповідно до рішення суду у податковому розрахунку за формою 1-ДФ?

Відповідь: Порядок заповнення та подання податковими агентами податкового розрахунку сум доходу, нарахованого (сплаченого) на користь платників податку, і сум утриманого з них податку за формою № 1 ДФ затверджено наказом Державної податкової адміністрації України від 29.09.2003 р. № 451 та зареєстровано в Міністерстві юстиції України 22 жовтня 2003 р. за №960/8281

Утримання аліментів провадиться із суми заробітку (доходу), що належить особі, яка сплачує аліменти за рішенням суду, після утримання внесків до соціальних фондів і сплати податку з доходів фізичних осіб. Згідно з пп. 4.3.9 п. 4.3 ст. 4 Закону України від 22.05.2003 р. № 889 «Про податок з доходів фізичних осіб» аліменти, що виплачуються одержувачу, не включаються до складу його загального місячного оподатковуваного доходу, а сума перерахованих аліментів підлягає відображенню у податковому розрахунку за формою № 1 ДФ з ознакою 29.

Роз’яснення із зазначеного питання були надані у журналі «Вісник податкової служби України» (вересень 2010 р., № 36 (608).

Питання: Підприємство відправляє працівника у відрядження строком на 1 день з оформленням у встановленому порядку посвідчення про відрядження. Чи відшкодовуються працівнику добові в разі його повернення на робоче місце протягом робочого дня?

Відповідь: Статтею 121 Кодексу законів про працю України передбачено відшкодування витрат працівникам, які направляються у відрядження, зокрема, добові за час перебування у відрядженні.

В Інструкції про службові відрядження в межах України та за кордон, затвердженої наказом Міністерства фінансів від 13.03.98 р. № 59 (далі - Інструкція) зазначається, що службовим відрядженням вважається поїздка працівника за розпорядженням керівника підприємства, об'єднання, установи, організації на певний строк до іншого населеного пункту для виконання службового доручення поза місцем його постійної роботи.

Відповідно до пункту 1.5 розділу І Інструкції при відрядженні працівника строком на один день або в таку місцевість, звідки працівник має змогу щоденно повертатися до місця постійного проживання, добові відшкодовуються як за повну добу.

Отже, у разі оформлення поїздки працівника строком на один день як службового відрядження (видання відповідного наказу, наявність оформленого в установленому порядку посвідчення про відрядження) відшкодування добових такому працівнику здійснюється як за повну добу, незважаючи на те, що працівник має змогу повернутися на робоче місце протягом робочого дня.

Питання: Фізичній особі нерезиденту в якої немає ідентифікаційного номеру нараховується та виплачується дохід. Чи необхідно відображати в податковому розрахунку за формою № 1 ДФ доходи нерезидента?

Відповідь: Згідно з пунктом 2.1 статті 2 Закону України від 22.05.2003 р. №889-IV «Про податок з доходів фізичних осіб» (зі змінами та доповненнями, далі-Закону) нерезидент, який одержує доходи з джерелом їх походження з території України, є платником податку з доходів фізичних осіб.

Підпунктом 9.11.1 пункту 9.11 статті 9 Закону передбачено, що доходи з джерелом їх походження з України, що нараховуються (виплачуються, надаються) на користь нерезидентів, підлягають оподаткуванню за правилами, встановленими для резидентів.

Відповідно до пункту 7.3. статті 7 Закону ставка податку становить подвійний розмір ставки, визначеної пунктом 7.1 цієї статті від доходів, нарахованих на користь нерезидентів – фізичних осіб (тобто 30%).

У підпункті 3.2 статті 3 Закону зазначено, що об’єктом оподаткування нерезидента є: загальний місячний оподатковуваний дохід з джерелом його походження з України, загальний річний оподатковуваний дохід з джерелом його походження з України, доходи з джерелом їх походження з України, які підлягають кінцевому оподаткуванню при їх виплаті.

Відповідно до статті 5 Закону України від 22.12.1994 р. №320/94-ВР «Про Державний реєстр фізичних осіб – платників податків та інших обов’язкових платежів» інформацію про осіб, які не мають постійного місця проживання в Україні, але згідно з чинним законодавством зобов’язані сплачувати податки в Україні, має бути внесено до Державного реєстру. На підставі відомостей, поданих підприємствами, установами, організаціями всіх форм власності, включаючи Національний банк України та його установи, комерційні банки, інші фінансово-кредитні установи, та фізичними особами-суб'єктами підприємницької діяльності виконавчими комітетами місцевих Рад народних депутатів, іншими органами, Головна державна податкова інспекція України надає фізичній особі-платнику податків та інших обов'язкових платежів ідентифікаційний номер і надсилає до державної податкової інспекції за місцем проживання фізичної особи або за місцем отримання доходів чи за місцезнаходженням об’єкта оподаткування картку з ідентифікаційним номером, необхідним для відображення сум нарахованого (виплаченого) йому доходу та утриманого (перерахованого) податку в Податковому розрахунку за формою № 1ДФ.

Порядок заповнення Податкового розрахунку за формою № 1 ДФ регулюється Порядком заповнення та подання податковими агентами податкового розрахунку сум доходу, нарахованого (сплаченого) на користь платників податку і сум утриманого з них податку, затвердженого наказом ДПА України від 29.09.2003р. № 451 та зареєстрованого у Міністерстві юстиції України 22.10.2003 р. за № 960/8281.

Blog

Питання: Відповідно до Закону України від 23. 09. 2010 р

Содержание