Питання: Відповідно до Закону України від 23. 09. 2010 р
| Вид материала | Закон |
- Р м. Стаханов №180 Питання виконання Закон, 80.62kb.
- Автономній Республіці Крим Відповідно до закон, 143.44kb.
- Постанова від 2 вересня 2010 р. N 805 Київ, 195kb.
- Кабінету Міністрів України від 18 серпня 2010 року n 752 Відповідно до статті 3 закон, 303.03kb.
- Відповідно до статті 34 Закону України «Про загальну середню освіту», постанови Кабінету, 194.53kb.
- Кабінету Міністрів України від 27 серпня 2010 року n 776 Відповідно до статті 31 закон, 1089.22kb.
- Кабінету Міністрів України від 18 серпня 2010 року n 748 Відповідно до статті 44 закон, 302.38kb.
- Рішенням Конституційного Суду України від 10 червня 2010 року n 16-рп/2010 Верховна, 189.14kb.
- Кабінету Міністрів України від 27 грудня 2001 року n 1758, від 4 вересня 2003 року, 88.54kb.
- Р І шенн я від 03. 12. 2010 №2-3/ VI м. Черкаси Про Програму розвитку галузі молочного, 11.62kb.
Податок з доходів фізичних осіб
За грудень 2010
Питання: Відповідно до Закону України від 23.09.2010 р. № 2559-VI "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо строків виплати заробітної плати" працедавець нараховує аванс найманим працівникам, але не виплачує через відсутність коштів.
Чи необхідно перераховувати до бюджету податок з доходів фізичних осіб у разі несвоєчасної виплати авансу?
Відповідь: Так, необхідно.
Законом України від 23.09.2010 р. № 2559-VI "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо строків виплати заробітної плати" внесено зміни до статті 115 Кодексу законів про працю України та статті 24 Закону України 24.03.95 р. № 108/95-ВР "Про оплату праці", згідно з якими: «заробітна плата виплачується працівникам регулярно в робочі дні у строки, встановлені колективним договором або нормативним актом роботодавця, погодженим з виборним органом первинної профспілкової організації чи іншим уповноваженим на представництво трудовим колективом органом (а в разі відсутності таких органів - представниками, обраними і уповноваженими трудовим колективом), але не рідше двох разів на місяць через проміжок часу, що не перевищує шістнадцяти календарних днів, та не пізніше семи днів після закінчення періоду, за який здійснюється виплата.
Розмір заробітної плати за першу половину місяця визначається колективним договором або нормативним актом роботодавця, погодженим з виборним органом первинної профспілкової організації чи іншим уповноваженим на представництво трудовим колективом органом (а в разі відсутності таких органів - представниками, обраними і уповноваженими трудовим колективом), але не менше оплати за фактично відпрацьований час з розрахунку тарифної ставки (посадового окладу) працівника».
Порядок оподаткування доходів фізичних осіб з 01.01.2004 р. регулюється Законом України від 22.05.2003 N 889-IV "Про податок з доходів фізичних осіб" (далі - Закон).
Зокрема, відповідно до пп. 8.1.2 п. 8.1 ст. 8 податок підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету під час виплати оподатковуваного доходу єдиним платіжним документом. Банки не мають права приймати платіжні документи на виплату доходу, які не передбачають сплати (перерахування) цього податку до бюджету. Якщо оподатковуваний дохід нараховується, але не виплачується платнику податку особою, що його нараховує, то податок, який підлягає утриманню з такого нарахованого доходу, підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету у строки, встановлені законом для місячного податкового періоду.
Таким чином, якщо заробітна плата за першу половину місяця (аванс) нараховано, але не виплачено у встановлені терміни, то податок з доходів фізичних осіб необхідно перераховувати до бюджету у строк, встановлений законом для місячного податкового періоду.
Питання: У 2010 році фізична особа продає будинок, площа якого 400 кв. м, розташований на земельній ділянці площею 40 кв. м.
Як розрахувати податок з доходів фізичної особи від такого продажу?
Відповідь: Порядок оподаткування операцій з продажу об'єктів нерухомого майна регламентується статтею 11 Закону України від 22.05.2003 р. N 889-IV "Про податок з доходів фізичних осіб" (далі - Закон N 889).
Відповідно до пункту 1.10 статті 1 Закону N 889 нерухоме майно (нерухомість) це об'єкти майна, які розташовуються на землі і не можуть бути переміщені в інше місце без втрати їх якісних або функціональних характеристик (властивостей), а також земля.
Підпунктом 11.1.1 пункту 11.1 статті 11 Закону N 889 встановлено, що при продажу нерухомого майна дохід, отриманий платником податку від продажу не частіше одного разу протягом звітного податкового року житлового будинку, квартири або частини квартири, кімнати, садового будинку (включаючи земельну ділянку, на якій розташовані такі об'єкти, а також господарсько-побутові споруди та будівлі, розташовані на такій земельній ділянці), не оподатковується, якщо загальна площа такого житлового будинку, квартири або частини квартири, кімнати, садового будинку не перевищує 100 квадратних метрів.
У разі якщо площа такого об'єкта нерухомого майна перевищує 100 квадратних метрів, то частина доходу, пропорційна сумі такого перевищення, підлягає оподаткуванню за ставкою в розмірі 1 відсотка від вартості такого об'єкта нерухомого майна.
При цьому пунктом 1 статті 121 Земельного кодексу України від 25.10.2001 р. N 2768-III (далі - Земельний кодекс) встановлено норми безоплатної передачі земельних ділянок громадянам із земель державної або комунальної власності в таких розмірах:
- для ведення садівництва - не більше 0,12 гектара;
- для будівництва і обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка) у селах - не більше 0,25 гектара, в селищах - не більше 0,15 гектара, в містах - не більше 0,10 гектара;
- для індивідуального дачного будівництва - не більше 0,10 гектара.
Враховуючи наведене, якщо площа житлового будинку, який відчужується одночасно з земельною ділянкою, перевищує 100 квадратних метрів, то частина доходу, пропорційна сумі перевищення площі житлового будинку понад 100 м2, та дохід від продажу земельної ділянки (з урахуванням норм статті 121 Земельного кодексу) підлягає оподаткуванню за ставкою в розмірі 1 %. Водночас, якщо площа відчужуваної земельної ділянки, на якій розташований житловий будинок (будь-якої площі), перевищує норми, встановлені статтею 121 Земельного кодексу, частина доходу, пропорційна сумі такого перевищення, підлягає оподаткуванню відповідно до підпункту 11.1.2 пункту 11.1 статті 11 Закону N 889, тобто 5 %.
В той же час, згідно з підпунктом 11.1.2 пункту 11.1 статті 11 Закону N 889 дохід, отриманий платником податку від продажу протягом звітного податкового року більш ніж одного з об'єктів нерухомості, зазначених у підпункті 11.1.1 цього пункту, або від продажу об'єкта нерухомості, іншого ніж зазначене у підпункті 11.1.1 цього пункту, підлягає оподаткуванню за ставкою, визначеною пунктом 7.2 статті 7 цього Закону, тобто 5 %.
Роз’яснення з цього питання надано у листі ДПА України від 11.11.2009 р. № 24903/7/17-0717.
Питання: Чи може застосовуватися податкова соціальна пільга до заробітної плати працівника, якщо розмір його заробітної плати менший ніж розмір податкової соціальної пільги?
Відповідь: Так, застосовується.
Відповідно до ст. 6 Закону України від 22.05.2003 р. № 889 «Про податок з доходів фізичних осіб» (далі - Закон) податкова соціальна пільга застосовується до доходу, нарахованого на користь платника податку протягом звітного податкового місяця як заробітна плата виключно за одним місцем його нарахування (виплати), якщо його розмір не перевищує суми місячного прожиткового мінімуму для працездатної особи, встановленої на 1 січня звітного податкового року, помноженої на 1,4 та округленої до найближчих 10 гривень (у 2010 р. - 1220 грн.).
Розмір податкової соціальної пільги встановлений пп. 6.1.1 п. 6.1 ст. 6 Закону у 2010 році становить 434, 50 грн.
Враховуючи наведене, працівник має право на застосування податкової соціальної пільги, оскільки його заробітна плата не перевищує граничний розмір доходу, який дає право на отримання податкової соціальної пільги. Розмір податкової соціальної пільги, на яку зменшується сума загального місячного оподатковуваного доходу становить 434, 50 грн.
Отже, оскільки сума заробітної плати менша, ніж розмір самої податкової соціальної пільги, то працівник має право на застосування податкової соціальної пільги до заробітної плати без утримання податку з доходів фізичних осіб, але суми нараховані та перераховані працівнику відображаються у податковому розрахунку сум доходу, нарахованого (сплаченого) на користь платників податку, і сум утриманого з них податку за ф. № 1 Д, затвердженому наказом Державної податкової адміністрації України від 29.09.2003 р. № 451.
Питання: Підприємство направляє працівника у службове відрядження за кордон.
Чи обов’язково працівнику видавати аванс у іноземній валюті?
Відповідь: Порядок надання коштів на відрядження регулюється постановою КМ України від 23.04. 1999 р. № 663 «Про норми відшкодування витрат на відрядження в межах України та за кордон», наказом Мінфіну України «Про затвердження Інструкції про службові відрядження в межах України та за кордон» від 13.03.98 р. № 59 (далі - Інструкція).
Підприємство, яке направляє працівника у відрядження за кордон, зобов'язано забезпечити його коштами в національній валюті країни, куди відряджається працівник, або у вільно конвертованій валюті як аванс на поточні витрати в розмірах згідно з установленими нормами та з урахуванням положень пп. 5.4.8 п. 5.4 ст. 5 Закону України від 28.12.1994 р. № 334/94-ВР «Про оподаткування прибутку підприємств», відповідно до якого власник або уповноважена ним особа може встановлювати додаткові обмеження щодо сум та цілей використання коштів, наданих на відрядження.
Для видачі авансу застосовується офіційний курс Нацбанку України до іноземних валют на день видачі коштів з каси уповноваженого банку.
Аванс відрядженому працівникові може видаватися готівкою або перераховуватись у безготівковій формі на відповідний рахунок для використання із застосуванням платіжних карток. Згідно з пунктом 1.2 розділу ІІ Інструкції працівникам, які направляються у відрядження за кордон, добові обов’язково виплачуються в іноземній валюті в сумі, яка в еквіваленті за офіційним курсом гривні до іноземних валют, установленим Нацбанком України на день видачі коштів із каси уповноваженого банку, не перевищує встановлених граничних норм добових витрат.
Роз’яснення із зазначеного питання було надано також у журналі «Вісник податкової служби України» за жовтень 2010 р., № 40.
Питання: В якому розмірі багатодітна сім’я може отримати матеріальну допомогу без оподаткування у 2010 році?
Відповідь: Відповідно до абзацу ж) підпункту 9.7.4 пункту 9.7 статті 9 Закону України від 22.05.2003 р. № 889 «Про податок з доходів фізичних осіб» (з урахуванням змін, внесених Законом України N 1343-VI "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України з питань соціального захисту багатодітних сімей", які набули чинності з 1 січня 2010 року) не підлягає включенню, зокрема, до оподатковуваного доходу цільова благодійна допомога, яка надається резидентами - юридичними або фізичними особами у будь-якій сумі (вартості) платникові податку (батькові чи матері), який виховує трьох і більше дітей.
Тобто, починаючи з 1 січня 2010 року до оподатковуваного доходу платника податку (батька чи матері), який виховує трьох і більше дітей, не включається цільова благодійна допомога, яка надається резидентами - юридичними або фізичними особами у будь-якій сумі (вартості).
Питання: У 2010 році фізична особа спочатку здійснила обмін однієї квартири, а потім продаж іншої квартири площею понад 100 метрів.
За якою ставкою оподатковується вартість перевищення 100 кв.: 1 чи 5 відсотків?
Відповідь: Підпунктом 11.1.1 пункту 11.1 статті 1 Закону України від 22.05.2003 р. N 889-IV "Про податок з доходів фізичних осіб" (далі - Закон N 889) встановлено, що дохід, отриманий платником податку від продажу не частіше одного разу протягом звітного податкового року житлового будинку, квартири або частини квартири, кімнати, садового будинку (включаючи земельну ділянку, на якій розташовані такі об'єкти, а також господарсько-побутові споруди та будівлі, розташовані на такій земельній ділянці), не оподатковується, якщо загальна площа такого житлового будинку, квартири або частини квартири, кімнати, садового будинку не перевищує 100 квадратних метрів.
У разі якщо площа такого об'єкта нерухомого майна перевищує 100 квадратних метрів, то частина доходу, пропорційна сумі такого перевищення, підлягає оподаткуванню за ставкою в розмірі 1 відсотка від вартості такого об'єкта нерухомого майна.
Згідно із пп. 11.1.2 зазначеного пункту дохід, отриманий платником податку від продажу протягом звітного податкового року більш ніж одного з об'єктів нерухомості, зазначених у підпункті 11.1.1 цього пункту, або від продажу об'єкта нерухомості, іншого ніж зазначене у підпункті 11.1.1 цього пункту, підлягає оподаткуванню за ставкою, визначеною пунктом 7.2 статті 7 цього Закону.
Відповідно до пп. 11.1.4 цього пункту при обміні одного об'єкта нерухомості на інший (інші) кожна сторона договору міни сплачує 50 відсотків від суми податку, розрахованої згідно з положеннями підпунктів 11.1.1 чи 11.1.2 цього пункту, до вартості відповідного відчужуваного такою стороною об'єкта нерухомості.
Згідно із п. 1.21 ст. 1 статті 1 Закону N 889 встановлено, що інші терміни (зокрема, термін обмін) використовуються у значеннях, визначених законами з питань оподаткування або іншими законами, що не суперечать таким законам та цьому Закону у частині визначення термінів.
При цьому відповідно до п. 1.31 ст. 1 Закону України від 28.12.1994 р.
N 334/94-ВР "Про оподаткування прибутку підприємств" продаж товарів - будь-які операції, що здійснюються згідно з договорами купівлі-продажу, міни, поставки та іншими цивільно-правовими договорами, які передбачають передачу прав власності на такі товари за плату або компенсацію, незалежно від строків її надання, а також операції з безоплатного надання товарів.
Враховуючи те, що обмін об'єктів нерухомості з метою оподаткування вважається продажем, то дохід, отриманий платником податку від продажу протягом звітного податкового року більш ніж одного з об'єктів нерухомості у вигляді квартири, підлягає оподаткуванню за ставкою, визначеною пунктом 7.2 статті 7 цього Закону, тобто 5 відсотків.
Питання: Приватний підприємець замовляє іншому приватному підприємцю виконання робіт за цивільно-правовим договором.
Чи повинен такий приватний підприємець утримувати податок з доходів при оплаті вартості виконаних робіт іншому підприємцю?
Відповідь: Згідно зі статтею 17 Закону України від 22.05.2003 р. N 889-IV "Про податок з доходів фізичних осіб" (далі - Закон N 889) у випадку виплати платнику податку інших оподатковуваних доходів (у вигляді іншому, ніж заробітна плата) з джерелом їх походження з України нарахування, утримання та сплати (перерахування) податку покладено на податкового агента (абзац «а» пункту 17.2).
При цьому пунктом 1.15 статті 1 Закону N 889 визначено, що податковий агент - юридична особа (її філія, відділення, інший відокремлений підрозділ) або фізична особа чи представництво нерезидента - юридичної особи, які незалежно від їх організаційно-правового статусу та способу оподаткування іншими податками зобов'язані нараховувати, утримувати та сплачувати цей податок до бюджету від імені та за рахунок платника податку, вести податковий облік та подавати податкову звітність податковим органам відповідно до закону, а також нести відповідальність за порушення норм цього Закону.
Тобто податковим агентом, зокрема, є фізична особа, що є суб'єктом підприємницької діяльності чи здійснює незалежну професійну діяльність, яка використовує найману працю інших фізичних осіб, щодо виплати заробітної плати (інших виплат та винагород) таким іншим фізичним особам.
Крім того, пп. 9.12.3 п. 9.12 ст. 9 Закону N 889 визначено, що фізична особа - суб'єкт підприємницької діяльності вважається податковим агентом найманої нею особи або фізичної особи, що перебуває з нею у цивільно-правових відносинах, стосовно будь-яких оподатковуваних доходів, нарахованих на користь такої особи, включаючи будь-які доходи, які кінцево оподатковуються при їх виплаті.
Обов'язки нарахування, утримання та сплати (перерахування) податку до бюджету відповідно до пп. 8.1.1 п. 8.1 ст. 8 Закону N 889 покладено на податкового агента, який нараховує (виплачує) оподатковуваний дохід на користь платника податку, утримує податок від суми такого доходу за його рахунок, використовуючи ставку податку, визначену у відповідних пунктах статті 7 Закону.
Крім того, особи, які відповідно до цього Закону N 889 мають статус податкових агентів зобов'язані надавати податковий розрахунок сум доходу, нарахованого (сплаченого) на користь платників податку, а також сум утриманого з них податку (ф. N 1ДФ) податковому органу за місцем свого розташування (п. 19.2 "б" ст. 19 Закону).
Разом з цим відповідно до пп. 9.12.1 п. 9.12 ст. 9 Закону N 889 оподаткування доходів, зокрема, отриманих фізичною особою від продажу нею товарів (надання послуг, виконання робіт) у межах її підприємницької діяльності без створення юридичної особи здійснюється за правилами, встановленими спеціальним законодавством з цих питань з урахуванням норм цього пункту. До спеціального законодавства належить спеціальна система оподаткування, запроваджена Указом Президента України від 03.07.98 N 727/98 "Про спрощену систему оподаткування, обліку та звітності суб'єктів малого підприємництва" в редакції Указу Президента України від 28.06.99 N 746 (далі - Указ), та звичайна (загальна) система оподаткування, діюча у відповідності з розділом IV Декрету, окрім фіксованого податку.
Відповідно до ст. 2 Указу дохід, отриманий від здійснення підприємницької діяльності, що обкладається єдиним податком, не включається до складу сукупного оподатковуваного доходу за підсумками звітного року такого платника, а сплачена сума єдиного податку є остаточною і не включається до перерахунку загальних податкових зобов'язань платника єдиного податку. Згідно із ст. 6 Указу платник єдиного податку не є платником податку на доходи фізичних осіб (прибуткового податку з громадян) саме від здійснення того виду підприємницької діяльності, дохід від якої обкладається єдиним податком.
На підставі вказаних норм законодавства ДПА України наказом від 29.12.2003 N 633 затвердила узагальнююче Податкове роз'яснення щодо застосування положень пункту 1.8 статті 1, пункту 9.12 статті 9 Закону України "Про податок з доходів фізичних осіб". Закладена у наказі N 633 ідеологія передбачає, що всі процедури щодо сплати податку підприємцями (незалежно від обраної системи оподаткування) знаходяться виключно в площині: підприємець - податковий орган, та ним передбачила можливість уникнення подвійного оподаткування підприємців податковим агентом та податковим органом. Згідно із наказом N 633 для того, щоб податковий агент не утримував податок з доходів, виплачуваних суб'єкту підприємницької діяльності, останній має надати копію свідоцтва про державну реєстрацію його як підприємця.
Таким чином, особа, яка є джерелом виплати доходу (виручки) на користь суб'єкта підприємницької діяльності, не утримує податок з таких виплат, за умови пред'явлення останнім документа, підтверджуючого, що він зареєстрований підприємцем (свідоцтва про державну реєстрацію).
При цьому, податковий агент повинен зазначити відомості про всі виплачені підприємцям суми у складі податкової звітності та повідомити про такі виплати податковому органу за ф. N 1ДФ за ознакою доходу "42" "Дохід у межах підприємницької діяльності, виплачений самозайнятій особі".
У випадку виплати юридичною особою доходу (виручки) на користь суб'єкта підприємницької діяльності, останній за будь-яких причин не пред'являє документів, підтверджуючих, що він зареєстрований підприємцем, така юридична особа - податковий агент повинен виконати всі покладені на нього Законом функції податкового агента у відповідності до п. 8.1 ст. 8, п. 17.2 "а" ст. 17, п. 19.2 ст. 19 цього Закону, зокрема, нарахувати, утримати та перерахувати до бюджету податок з виплаченого на користь такого платника доходу та повідомити про це податковому органу у податковому розрахунку за ф. N 1ДФ за ознакою доходу "01" як про дохід за цивільно-правовим договором.
Питання: За якою ставкою оподатковується вартість подарунка, отриманого нерезидентом в Україні?
Відповідь: Оподаткування доходів, одержаних нерезидентами, регламентується пунктом 9.11 статті 9 Закону України від 22.05.2003 р. N 889-IV "Про податок з доходів фізичних осіб" (далі - Закон N 889), згідно з яким доходи з джерелом їх походження з України, які нараховуються (виплачуються, надаються) на користь нерезидентів, підлягають оподаткуванню за правилами, встановленими для резидентів, з урахуванням особливостей, визначених окремими нормами цього Закону (пп. 9.11.1 п. 9.11 ст. 9 Закону N 889), зокрема, такою особливістю є застосування до вказаних доходів спеціальної ставки оподаткування, встановленої пунктом 7.3 статті 7 Закону N 889.
Згідно з пунктом 4.1 та підпунктом 4.2.3 пункту 4.2 статті 4 Закону N 889, до складу загального річного оподатковуваного доходу, в тому числі нерезидента, включаються суми (вартість) подарунків у межах, що підлягають оподаткуванню згідно з нормами статті 14 цього Закону.
При цьому, згідно з пунктом 14.1 статті 14 Закону N 889, кошти, майно, майнові чи немайнові права, вартість робіт, послуг, подаровані платнику податку, оподатковуються за правилами, встановленими цим Законом для оподаткування спадщини.
Для оподаткування доходів у вигляді спадщини (подарунків), Законом N 889 передбачені ставки податку у розмірах 0 %, 5 % від об'єкта оподаткування в залежності від ступеня споріднення резидентів України, та 15 % - у випадку отримання спадщини (подарунку) від нерезидента.
Згідно з пунктом 7.3 статті 7 Закону N 889, ставка податку становить подвійний розмір ставки, визначеної пунктом 7.1 статті 7 Закону, тобто 30 % від будь-яких доходів, нарахованих на користь нерезидентів - фізичних осіб.
Абзацом першим пункту 13.4 статті 13 Закону N 889 передбачено, що особами, відповідальними за сплату (перерахування) податку до бюджету, є спадкоємці (обдаровані), які отримали спадщину (подарунок).
Враховуючи вищевикладене, доходи, що одержані (нерезидентом) у вигляді подарунка (внаслідок укладення договору дарування), включаються до складу оподатковуваного річного доходу та підлягають оподаткуванню за ставкою 30 % від об'єкта оподаткування. Вказані доходи повинні бути відображені у річній податковій декларації, яку треба подати до податкового органу за місцем розташування одержуваного у подарунок нерухомого майна до 1 квітня року наступного за звітним.
Разом з тим згідно з статтею 21 Закону N 889, якщо міжнародним договором, згода на обов'язковість якого надана Верховною Радою України, встановлено інші правила, ніж ті, що передбачені цим Законом, застосовуються норми такого міжнародного договору.
Роз’яснення з цього питання надано у листі ДПА України від 16.02.2009 р. № 670/з/17-0714.