Geum.ru

Питання: Відповідно до Закону України від 23. 09. 2010 р

Вид материалаЗакон

Содержание


Питання: Приватний підприємець отримав позику.
За липень 2010
Подобный материал:
1   2   3   4   5   6   7   8   9   ...   29

Питання: Громадянин – інвалід ІІІ групи отримав у 2010 році в спадщину від діда квартиру. Чи існують пільги для такого громадянина по податку з доходів фізичних осіб при отриманні спадщини?


Відповідь: Відповідно до п. 13.6 статті 13 Закону України від 22.05.2003 р. № 889-IV «Про податок з доходів фізичних осіб» (зі змінами та доповненнями, далі - Закон) за нульовою ставкою оподатковуються об'єкти у вигляді рухомого та нерухомого майна, коштів при отриманні спадщини особою, яка є інвалідом лише I групи або має статус дитини-сироти або дитини, яка позбавлена батьківського піклування. Зазначених пільг з оподаткування для іншої категорії громадян Законом не передбачено.

Згідно із статтею 13 Закону при отриманні спадщини спадкоємцями, які  не є членами сім’ї спадкодавця першого ступеня споріднення, оподаткування здійснюється за ставкою 5 відсотків до будь-якого об’єкта спадщини (членами сім'ї фізичної особи першого ступеня споріднення вважаються: її батьки та батьки її чоловіка або дружини, її чоловік або дружина, діти як такої фізичної особи, так і її чоловіка або дружини, у тому числі усиновлені ними діти (пп. 1.20.4 п.1.20 ст. 1 Закону).

Виходячи з положень цього Закону, дохід отриманий у вигляді нерухомого майна оподатковується на загальних підставах з відповідним включенням його вартості до складу загального річного оподатковуваного доходу.

Таким чином, громадянин – інвалід ІІІ групи, який отримав від діда у 2010 році у спадщину квартиру є членом сім’ї другого ступеня споріднення. Виходячи з цього він зобов’язаний подати до 1 квітня 2011 року  до податкового органу за місцем проживання річну податкову декларацію про майновий стан і доходи та сплатити податок з доходів фізичних осіб за ставкою 5% з вартості отриманої квартири на загальних підставах.


Питання: Фізична особа – підприємець працює на спрощеній системі оподаткування. В Свідоцтві платника єдиного податку зазначений такий вид діяльності як «Діяльність агентств нерухомості». В той же час підприємець хоче реалізувати власне нерухоме майно, яке зареєстровано на нього як на фізичну особу – громадянина. За якою ставкою оподатковується такий продаж? Чи можна віднести доходи від продажу такого майна до підприємницької діяльності?


Відповідь: Згідно з п. 9.12 ст. 9 Закону України «Про податок з доходів фізичних осіб» від 22.05.2003 р. № 889-IV (далі – Закон) оподаткування доходів, отриманих фізичною особою від продажу товарів (надання послуг, виконання робіт) у межах підприємницької діяльності без створення юридичної особи, здійснюється за правилами, встановленими спеціальним законодавством з цих питань. 

Таким спеціальним законодавчим актом на даний час є Указ Президента України «Про спрощену систему оподаткування, обліку та звітності суб'єктів малого підприємництва» від 03.07.98 р. № 727/98 згідно із ст. 2 якого суб'єкти малого підприємництва – фізичні особи мають право самостійно обрати спосіб оподаткування доходів за єдиним податком шляхом отримання Свідоцтва про сплату єдиного податку, в якому зазначаються види діяльності якими планує займатися фізична особа – підприємець і саме за їх провадження сплачується єдиний податок.

Доходи платника єдиного податку, отримані ним від провадження підприємницької діяльності, не включаються до складу його сукупного оподатковуваного доходу у разі, якщо вони обкладаються єдиним податком, а сплачена сума єдиного податку є остаточною і не включається до перерахунку його загальних податкових зобов’язань.

У той же час ст. 325 Цивільного кодексу України від 16.01.2003 р. № 435 (далі - ЦКУ) суб'єктом права приватної власності є саме фізична особа. ЦКУ не встановлює такого суб'єкта права приватної власності як фізична особа - підприємець. Отже, якщо підприємець має намір продати належні йому на праві власності об'єкти нерухомого майна, оподаткування операцій з продажу такого нерухомого майна регламентується ст. 11 Закону.

Пп. 11.2.3 п. 11.2 ст.11 Закону визначено, що доход від продажу об'єкта нерухомого майна визначається виходячи із ціни, зазначеної в договорі купівлі-продажу, але не нижче оціночної вартості такого об'єкта нерухомого майна, розрахованої органом, уповноваженим здійснювати таку оцінку відповідно до законодавства.

Так, пп. 11.2.2 п. 11.2 ст. 11 Закону, який регулює питання оподаткування доходів фізичних осіб від продажу нерухомого майна, встановлено, що отриманий власником об'єкта нерухомості від його продажу доход підлягає оподаткуванню податком з доходів фізичних осіб за ставкою 5 відсотків.

При цьому, сума податку з доходу від продажу нерухомого майна самостійно сплачується платником податку – продавцем до нотаріального посвідчення угоди купівлі-продажу через установи банків у сумі, визначеній податковим агентом (нотаріусом).

Враховуючи наведене, оскільки відповідно до ЦКУ нерухоме майно реєструється лише на фізичну особу - громадянина, то такий продаж не можна віднести до підприємницької діяльності незалежно від того, що він є приватним підприємцем та у Свідоцтві платника єдиного податку зазначений саме такий вид діяльності відповідно до якого фізична особа може реалізувати нерухоме майно в межах своєї підприємницької діяльності. Виходячи з цього, фізична особа-громадянин може здійснити продаж такого майна тільки із сплатою податку з доходів фізичних осіб за ставкою 5 відсотків.

Роз’яснення із зазначеного питання було надане листом ДПА України від 05.10.2007 р. N 4851/В/17-0715.


За серпень 2010


Питання: У 2009 році тітка оплачувала навчання племінниці-студентки у вузі.

Чи має право тітка на податковий кредит з коштів, оплачених за навчання у вузі племінниці?


Відповідь: Ні, не має.

Згідно з пп. 5.3.3 п. 5.3 ст. 5 Закону України «Про податок з доходів фізичних осіб» від 22.05.2003 р. № 889-IV (зі змінами та доповненнями) до податкового кредиту може бути включено суму коштів, сплачених платником податку на користь закладів освіти для компенсації вартості середньої професійної або вищої форми навчання такого платника податку, іншого члена його сім'ї першого ступеня споріднення.

Членами сім'ї фізичної особи першого ступеня споріднення з метою цього Закону вважаються її батьки та батьки її чоловіка або дружини, її чоловік або дружина, діти як такої фізичної особи, так і її чоловіка або дружини, у тому числі усиновлені ними діти. Інші члени сім'ї фізичної особи вважаються такими, що мають другий ступінь споріднення.

Таким чином, якщо за навчання свого родича (племінниці) сплачувала тітка - особа, яка не є членом сім'ї першого ступеня споріднення, то вона не має права на податковий кредит щодо сплачених сум.

 Роз’яснення із зазначеного питання надані в журналі «Вісник податкової служби України», березень 2010 р., № 9, с. 32.


Питання: Приватний підприємець отримав позику.

Чи обов'язково відображати її у Книзі обліку доходів і витрат?


Відповідь: Так, обов’язково.

Розділом четвертим Декрету Кабінету Міністрів України «Про прибутковий податок з громадян» від 26.12.92 р. № 13-92 (зі змінами та доповненнями, частково втратив чинність) та Інструкцією про оподаткування доходів фізичних осіб від зайняття підприємницькою діяльністю, затвердженою наказом ГДПІ України від 21.04.93 р. № 12 (зареєстровано в Мін'юсті України 09.06.93 р. за № 64, зі змінами та доповненнями), визначено, що оподаткуванню підлягають доходи громадян, одержані протягом календарного року від здійснення підприємницької діяльності без створення юридичної особи. 

Платники податку – суб'єкти підприємницької діяльності зобов'язані вести Книгу обліку доходів і витрат, форму якої наведено в додатку 10 до зазначеної Інструкції.

Щодо коштів, які надійшли підприємцю як позика, то ця сума обов'язково відображається у Книзі обліку доходів і витрат.

Роз’яснення із зазначеного питання надані в журналі «Вісник податкової служби України», квітень 2008 р., № 17 (492), с. 53


Питання: При перевірці податковий орган встановив факт відсутності документів, які надають право на застосування податкової соціальної пільги багатодітній матері, передбаченій згідно із підпунктом "е" підпункту 6.1.3 пункту 6.1 статті 6 Закону України «Про податок з доходів фізичних осіб», оскільки заява була подана такою багатодітною матір’ю до 1 січня 2010 року на застосування податкової соціальної пільги відповідно до підпункту "в" підпункту 6.1.2 пункту 6.1 статті 6 цього Закону.

Чи необхідно було поновлювати заяву у 2010 році?

Відповідь: Так, необхідно.

З метою посилення соціального захисту багатодітних сімей, поліпшення їх державної підтримки, створення більш сприятливих умов для виховання дітей у таких сім'ях Верховною Радою України 19.05.2009 р. прийнято Закон України за № 1343 "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України з питань соціального захисту багатодітних сімей", яким внесено зміни, зокрема, до ст. 6 Закону, згідно з якими, особи, які мають та виховують трьох чи більше дітей віком до 18 років, при додержанні установленого рівня заробітної плати, з 1 січня 2010 року мають право на застосування 200 % податкової соціальної пільги у розрахунку на кожну таку дитину (пп. 6.1.3 "е" п. 6.1 ст. 6), що у 2010 році складає 869 грн. на місяць (434,50 грн. х 200 %).

Крім того, у кожного з таких платників податку - багатодітних батьків зберігається право на одержання 200 % податкової соціальної пільги у розрахунку на кожну дитину віком до 18 років та на додаткове одержання податкової соціальної пільги згідно з п. 6.2 ст. 6 Закону безпосередньо на себе у розмірі, визначеному в пп. 6.1.1 п. 6.1 ст. 6 Закону.

При цьому, як виключення, граничний розмір доходу, який дає право на отримання податкової соціальної пільги одному із батьків у випадках та розмірах, передбачених, зокрема, пп. 6.1.3 "е" п. 6.1 ст. 6 Закону, визначається як добуток суми, визначеної в абзаці першому цього підпункту, та відповідно кількості дітей (пп. 6.5.1 п. 6.5 ст. 6 Закону).

Таким чином, у поточному році платник податку, який виховує трьох дітей віком до 18 років, має право на податкові соціальні пільги, якщо розмір його заробітної плати не перевищує 3660 грн. на місяць.

Законом (пп. 6.4.1 п. 6.4 ст. 6) передбачено, що платник податку, який має право на застосування податкової соціальної пільги більшої, ніж передбачена пп. 6.1.1 п. 6.1 цієї статті, зазначає про таке право у заяві про застосування пільги працедавцю та додає відповідні підтверджуючі документи. Порядок надання документів та їх склад затверджено постановою Кабінету Міністрів України від 26.12.2003 р. № 2035, але на даний час до вказаної постанови не внесено зміни, щодо переліку підтверджуючих документів, які б засвідчували факт наявності та одночасного виховання дітей віком до 18 років платником податку. Так, згідно із підпунктом 3 пункту 12 зазначеної постанови платник податку, який має троє чи більше дітей віком до 18 років для підтвердження права на податкову соціальну пільгу має надати, зокрема:

- копію свідоцтва (дубліката свідоцтва) про народження дитини (дітей) або документ, що підтверджує визнання (встановлення) батьківства, чи документи, які підтверджують наявність та вік дитини (дітей), затверджені відповідним органом країни, в якій іноземна фізична особа - платник податку постійно проживав(ла) до прибуття в Україну;

- копію рішення органу опіки і піклування про встановлення опіки чи піклування (якщо із заявою звертається опікун або піклувальник).

Водночас, постановою Кабінету Міністрів України від 02.03.2010 р. № 209 затверджено Порядок виготовлення і видачі посвідчень батьків та дитини з багатодітної сім'ї, відповідно до п. 2 якого таке посвідчення є документами, що підтверджують статус багатодітної сім'ї і дітей з такої сім'ї та їх право на отримання пільг згідно із Законом України "Про охорону дитинства" та іншими актами законодавства. Вказана постанова набирає чинності з дня набрання чинності Законом України "Про Державний бюджет України на 2010 рік".

Враховуючи зазначені зміни у порядку і розмірі надання податкової соціальної пільги, платникам податку, які мають підстави для одержання цієї пільги, слід поновити свої заяви працедавцю щодо одержання податкової соціальної пільги, зазначивши, що вони претендують на податкову соціальну пільгу, передбачену пп. 6.1.3 "е" п. 6.1 ст. 6 Закону.


Питання: Іноземець не має документа, який підтверджує його місце проживання в Україні, але має дозвіл на працевлаштування в Україні.

Чи може такий іноземець звернутися із заявою про самостійне визначення резидентського статусу до податкового органу за місцем податкової адреси працедавця?


Відповідь: Закон України від 22.05.2003 р. № 889 "Про податок з доходів фізичних осіб" (далі - Закон) а також наказ ДПА України від 05.10.2004 р. № 581 "Про затвердження примірних форм Заяви фізичної особи - іноземця про самостійне визначення резидентського статусу та Повідомлення працедавця про самостійне визначення фізичною особою - іноземцем резидентського статусу" не встановлюють, що для самостійного визначення статусу резидента України іноземці мають звертатися до податкових органів за місцем податкової адреси їх працедавця.

Водночас, згідно з частиною другою статті 67 Конституції України усі громадяни щорічно подають до податкових інспекцій за місцем проживання декларації про свій майновий стан та доходи за минулий рік у порядку, встановленому законом.

Відповідно до п. 1.14 ст. 1 Закону місце постійного або переважного проживання платника податку - це його податкова адреса (місце податкової реєстрації платника податку).

Наказом ДПА України від 22.09.2003 № 442 "Про затвердження Інструкції про податковий кредит" визначено, що податковою адресою фізичної особи є місце постійного або переважного проживання платника податку, місце податкової реєстрації платника податку, визначене згідно із законодавством.

Також у пункті 3.5 наказу ДПА України від 19.02.98 № 80 "Про затвердження Порядку обліку платників податків, зборів (обов'язкових платежів)" зазначено, що місцем обліку платників податків є відповідний орган державної податкової служби за їх зареєстрованим місцезнаходженням.

Згідно із ст. 3 Закону України від 11 грудня 2003 року № 1382-IV "Про свободу пересування та вільний вибір місця проживання в Україні" місцем проживання фізичної особи є адміністративно-територіальна одиниця, на території якої особа проживає строком понад шість місяців на рік. При цьому згідно з цим Законом відомості про місце проживання мають бути внесені до паспортного документу з зазначенням адреси житла та внесення цих даних в реєстраційний облік, що здійснюється відповідним органом спеціально уповноваженого центрального органу виконавчої влади з питань реєстрації.

Отже, для одержання Повідомлення про самостійне визначення іноземцем статусу резидента України він (його уповноважена особа) має звертатися до податкового органу за місцем свого проживання в Україні, зареєстрованим відповідно до законодавства.

Роз’яснення із зазначеного питання надані листом ДПА України від 10.06.2010 р. № 11318/7/17-0717.


Питання: Чи може іноземець, який має місце тимчасового проживання в Україні, для оподаткування за ставкою 15 відсотків доходів, отриманих в Україні, подати до податкового органу заяву про самостійне визначення резидентського статусу?


Відповідь: Так, може.

Відповідно до пп. 1.20.1 п. 1.20 статті 1 Закону України від 22.05.2003 р. № 889 "Про податок з доходів фізичних осіб" (далі - Закон) фізична особа - резидент - фізична особа, яка має місце проживання в Україні.

Зазначеним підпунктом також регулюється порядок визначення резидентського статусу фізичної особи.

Перелік документів, які надаються іноземцем для підтвердження резидентського статусу, визначено наказом ДПА України від 05.10.2004 р. № 581 "Про затвердження примірних форм Заяви фізичної особи - іноземця про самостійне визначення резидентського статусу та Повідомлення працедавця про самостійне визначення фізичною особою - іноземцем резидентського статусу" (далі – Наказ № 581).

Згідно із ст. 6 Закону від 11.12.2003 р. № 1382-IV "Про свободу пересування та вільний вибір місця проживання в Україні" іноземець чи особа без громадянства, які перебувають в Україні на законних підставах, зобов'язані протягом десяти днів після прибуття до нового місця проживання зареєструвати місце проживання. Реєстрація передбачає внесення до паспортного документа та адресно-довідкової картотеки, яку веде уповноважений орган, відомостей про місце проживання фізичної особи.

Одними з обов'язкових документів, що повинні додати до заяви про таку реєстрацію іноземці та особи без громадянства є посвідка на постійне або тимчасове проживання в Україні, а також (у разі наявності) документ, що посвідчує одержання статусу біженця чи притулку в Україні.

Іноземець за наявності в нього обставин, перелічених у пп. 1.20.1 п. 1.20 ст. 1 Закону та їх документальному підтвердженні, може визначити себе резидентом України відповідно до положень наказу ДПА України від 05.10.2004 р. № 581 "Про затвердження примірних форм Заяви фізичної особи - іноземця про самостійне визначення резидентського статусу та Повідомлення працедавця про самостійне визначення фізичною особою - іноземцем резидентського статусу".

Видана іноземцю на підставі Закону України від 07.06.2001 № 2491-III "Про імміграцію" посвідка на постійне проживання в Україні чи посвідка на тимчасове місце проживання є лише дозволом на постійне проживання в Україні і не підтверджує сам факт його постійного проживання в Україні.

Згідно з роз’ясненнями, наданими листом ДПА України від 14.06.2010 р. № 6817/5/17-0716, № 11557/7/17-0717, при зверненні іноземних громадян до податкових органів за одержанням статусу резидента України, вони мають надати, зокрема але не виключно: копію паспорту з відміткою про право постійного проживання в Україні та копію посвідки на постійне проживання в Україні; довідку з ЖЕКу ф. № 3 про термін та місце проживання і склад сім'ї та копії документів, що підтверджують родинні зв'язки з членами сім'ї (за їх наявності); копію договору купівлі-продажу (інший документ на право власності) житла, що визначене як постійне місце проживання в Україні, довідка від працедавця про період працевлаштування та доходи, нараховані (виплачені, надані) іноземцю в минулому та поточному роках; копія довідки про присвоєння ідентифікаційного номеру.

З податкового періоду (місяця), в якому податковим органом видано Повідомлення працедавця про самостійне визначення фізичною особою - іноземцем резидентського статусу і до закінчення звітного податкового року, оподаткування доходів іноземця провадиться відповідно до правил, встановлених Законом та за ставками, визначеними пунктами 7.1, 7.2 та 7.4 ст. 7 цього Закону. В іноземців, які не визначили себе резидентами України, доходи з джерелом походження з України протягом звітного податкового року оподатковуються за ставкою, встановленою п. 7.3 ст. 7 Закону № 889.


За липень 2010


Питання: Підприємство здійснює роздрібну торгівлю товарами. Час від часу трапляються випадки повернення товарів покупцями-фізичними особами та, відповідно, повернення таким покупцям коштів.

Чи потрібно відображати у формі № 1 ДФ повернення коштів фізичним особам-покупцям за повернуті ними товари?


Відповідь: Так, потрібно.

Відповідно до пп. 4.3.12 п. 4.3 ст. 4 Закону України від 22.05.2003 № 889-IV "Про податок з доходів з фізичних осіб" (далі - Закон) до складу загального місячного або річного оподатковуваного доходу платника податку не включаються такі доходи (що не підлягають відображенню в його річній податковій декларації) вартість товарів, які надходять платнику податку як їх гарантійна заміна у порядку, встановленому законом, а також грошова компенсація вартості таких товарів, надана платнику податку у разі їх повернення продавцю або особі, уповноваженій таким продавцем здійснювати їх гарантійне обслуговування (заміну) протягом гарантійного строку, але не вище ціни придбання таких товарів.

Разом з цим згідно зі статтями 8 та 16 Закону податковий агент зобов’язаний відобразити відомості про виплати фізичним особам у податковому розрахунку сум доходу, нарахованого (сплаченого) на користь платників податку, і сум утриманого з них податку за формою № 1ДФ, який затверджено наказом ДПА України від 29.09.2003 р. № 451.

Таким чином, виплачена взамін товару сума (дохід) відображається підприємством - податковим агентом у податковому розрахунку ф. № 1ДФ за ознакою доходу 31 у графах 3а та 3. Якщо грошова компенсація перевищує ціну придбання товару, то з перевищення утримується податок з доходів фізичних осіб за ставкою 15 % і відповідно заповнюються графи 4а та 4 у розрахунку ф. № 1ДФ.

Роз’яснення із зазначеного питання надане листом ДПА України від 20.07.2005 р. № 6837/6/17-3116.


Питання: Нерезидент-найманий працівник має посвідку на постійне місце проживання в Україні.

Чи повинен працедавець такого нерезидента для застосування ставки податку з доходів фізичних осіб у розмірі 15 відсотків отримати Повідомлення про самостійне визначення резидентського статусу?

Відповідь: Так, повинен.

Порядок визначення резидентського статусу фізичної особи регулюється підпунктом 1.20.1 пункту 1.20 статті 1 Закону України від 22.05.2003 р. № 889-IV "Про податок з доходів фізичних осіб" (далі – Закон).

Видана іноземцю на підставі Закону України від 07.06.2001 р. № 2491-III "Про імміграцію" посвідка на постійне проживання в Україні є лише дозволом на постійне проживання в Україні і не підтверджує факт проживання (постійного проживання) іноземця в України.

Закон не містить норм щодо автоматичного набрання іноземцями статусу резидента України та не надає податковому агенту права та/або не покладає на нього обов'язок щодо визначення резидентського статусу фізичної особи - платника податку.

Враховуючи те, що у платників податку (як резидентів, так і нерезидентів) оподатковуваним доходом є будь-який дохід, який підлягає оподаткуванню згідно з Законом, нарахований (виплачений) на їх користь протягом звітного податкового періоду, а також наведені норми законодавства, статус резидента України визначається в межах звітного податкового (календарного) року.

Статус резидента України визначається з податкового періоду (місяця), зазначеного у виданому на підставі заяви іноземця податковим органом Повідомлення про самостійне визначення резидентського статусу, примірна форма якого встановлена наказом ДПА України від 05.10.2004 р. № 581.

Роз’яснення із зазначеного питання надано листом ДПА України від 11.05.2010 р. № 9094/7/17-0717.


Питання: Іноземний громадянин надає до податкового органу Заяву про самостійне визначення резидентського статусу.