1. Громадські політичні рухи: типологія та функції

Вид материала

Документы

Содержание Етнополітика – цілеспрямована д-ть по регулюванню відносин між націями, етно групами, закріплена у відповідних пол документах і Основні тенденції розвитку державності. 10.2.Політична свідомість Правові погляди і норми

Подобный материал:

• Назва реферату: Типи І функції громадсько-політичних організацій та рухів Розділ, 102.02kb.
• Назва реферату: Громадсько-політичні об’єднання та рухи, основні риси Розділ, 48.26kb.
• «Політичні партії І партійні системи. Політичні вибори І виборчі системи.», 215.58kb.
• Становлення багатопартійності в сучасній Україні”, 120.96kb.
• Тарас Андрусяк історія політичних та правових вчень, 3273.38kb.
• Історія політичних та правових вчень лекції ЗмІст, 3260.43kb.
• Тема. Функції та їх графіки, 243.69kb.
• Семінарське заняття на тему: „огляд типових недоліків та порушень, яких допускаються, 82.12kb.
• Церковна архітектура України доби Гетьманщини, 115.13kb.
• Назва модуля: Алгоритмічні мови та програмування Код модуля: кса 6022 С01, 22.16kb.

Етнополітика – цілеспрямована д-ть по регулюванню відносин між націями, етно групами, закріплена у відповідних пол документах і правових актах д-ви.

Нація – пол-но і дер-но організований народ.

Основні тенденції розвитку державності. Щоб усунути загрозу зникнення українського народу як етнічної спільності, в порядок денний було поставлено невідкладне завдання — створити і зміцнити державне національне утворення. Це об'єднало зусилля усіх класів українського суспільс­тва в їх спільній боротьбі за визволення з-під влади Речі Поспо­литої.

З початку формування українська держава мала основні її ознаки: органи публічної влади, які не збігалися з населенням, але виконували свої функції на визначеній території; територію, яку охоплювала державна організація і населення, що на ній проживало: податки, що збиралися на утримання органів публічної влади. Населення вільної України, визнавало нову владу.

Створення української національної держави вперше одержа­ло правове оформлення та закріплення у Зборівському (серпень 1649 p.), а потім і у Білоцерківському (вересень 1651 p.) договорах, які Б.Хмельницький уклав із Річчю Посполитою.

Іноземні держави визнали вільну Україну за рівноправного суб'єкта міжнародних відносин і охоче вступали з нею у договірні відносини.

Держава – це організація політичної влади в суспільстві, яка виражає інтереси і волю пануючої в ньому частини населення (зокрема, певного класу), здіснює управління суспільними процесами за допомогою системи загальнообов`язкових норм (правил) поведінки і механізму їхнього впровадження у життя.

Роль держави в організації суспільства і здійсненні політичної влади зумовлена тим, що вона є центром, ядром політичної системи.
Тому тільки держава: володіє суверенною владою, що є верховною, самостійною, повною, єдиною і неподільною в межах її території, а також незалежною і рівноправною у зовнішніх відносинах; виступає офіційним представником всього або більшої частини населення країни; уособлює суверенітет народу і нації, а також здатна реалізувати права народу на самовизначення; має спеціальний апарат управління і примусу, за допомогою якого здатна забезпечити реалізацію своїх функцій, охорону прав людини і громадянина, задовольнити загальносоціальні та загальнолюдські потреби; з метою реалізації управління суспільством видає загальнообов'язкові для всіх правила поведінки у вигляді юридичних норм, а також індивідуально-правові приписи, необхідні для регулювання прав та обов'язків конкретних осіб стосовно до конкретних життєвих ситуаційОсновні функції держави Політична функція держави полягає в забезпеченні цілісності й збереженні суспільства, формою якого є ця держава, у створенні умов для спокійного та гармонійного йо­го розвитку. Якщо держава не підтримує такого стану, дозволяє окремим політичним силам провокувати різного роду соціальні конфлікти, то вона не виконує своєї суспільної функції, не випра­вдовує свого існування. За таких умов про будь-яке державне управління не може бути й мови.Соціальна функція держави полягає в забезпеченні на всій тери­торії країни прав і свобод кожної людини і громадянина. Свобода людини реалізується в суспільстві, у спілкуванні та співпраці лю­дей. Окремі особи використовують те саме середовище для досяг­нення різних цілей, у тому числі і злочинних. За таких обставин тільки державна влада здатна бути гарантом захисту прав і свобод.Виконання соціальної функції передбачає: створення державою умов для відтворення й розвитку людини (демографічна політика, освіта, виховання тощо); формування соціокультурного простору, сприятливого для самореалізації кожної людини; стимулювання творчого зростання людини; утілення в життя принципів соціальної справедливості тощо.Міжнародна (зовнішня) функція держави полягає в підтримуван­ні свободи, суверенітету та історичного існування народів конкретної країни в рамках світового співтовариства. Якщо людина реалізується у своєму народові (нації), то народ у цілому — у взаємодії з іншими народами. Зовнішня політика має враховувати геополітичні обстави­ни, які визначають долю народів, а також одвічні національні інте­реси. Держава повинна здійснювати міжнародну функцію в стратегі­чних параметрах, налагоджувати нормальні взаємини з іншими краї­нами вздовж своїх кордонів, зберігати й зміцнювати співробітництво з якомога більшою кількістю держав, сприяти розвитку міжнародних організацій. Сприятливе міжнародне становище створює умови для конструктивного розвитку будь-якої країни.Економічна функція держави полягає у створенні переду­мов, необхідних для ефективної економічної діяльності суспі­льства. Усі функції держави тісно взаємопов'язані. Але, на ду­мку економістів, економічна функція є найважливішою, тому що брак належного економічного потенціалу або низька ефек­тивність його використання перешкоджають реалізації інших суспільних функцій.

10.2.Політична свідомість — це духовне утворення, яке включає в себе політ ідеї, погляди, уявлення, традиції, соц-політ почуття народу, що відбивають істотні економ, соц, по­літта дух інтереси людей. Політична свідомість має конкретно-історичний характер. Вона відображає певну історичну епоху, еко Структура : політичні теорії (концепції, доктрини, па­радигми тощо); політичну ідеологію (політична програма полі­тична декларація, політичне звернення); правові знання і нор­ми (теорії, конституції, закони, інші нормативні документи); політичну психологію (емоції, почуття, настрої, переживання тощо).

Правові погляди і норми включають уявлення людей про юридичні закони, правила, права; обов'язки громадян, що регулюють полі­тичні відносини суспільства. За формою і характером впливу на поведінку політичних су­б'єктів правові норми поділяються на три види: зобов'язуючі, забороняючі і правоздатні.

політична пси­хологія охоплює всю сукупність почуттів, переживань і настроїв індивіда, пов'язаних із його сприйняттям політичної дійсності. Політична психологія являє собою першу і безпосеред­ню реакцію людей на політичні процеси, що відбуваються в сус­пільстві. номіку, культуру, властиві народам звичаї і традиції