Управління освіти Департаменту гуманітарної та соціальної політики Львівської міської ради Інститут політичних технологій

Вид материала

Документы

Содержание Продукти освітньої політики 1. Фонд розвитку освіти 2. Фонд розвитку школи

Подобный материал:

• Положення про відділ соціального захисту громадян, які постраждали внаслідок аварії, 113.49kb.
• Положення про відділ автоматизованої обробки інформації департаменту соціальної політики, 102.73kb.
• Положення про відділ бухгалтерського обліку та звітності департаменту соціальної політики, 158.34kb.
• Україна виконавчий комітет харківської міської ради харківської області управління, 225.15kb.
• Viі. Реєстрація пільговиків у базі Єдиного державного автоматизованого реєстру пільговиків, 9.03kb.
• Положення про управління фінансів та бюджету Луцької міської ради, 117.29kb.
• Україна харківська міська рада харківської області виконавчий комітет управління освіти, 383.36kb.
• Управління освіти горлівської міської ради горлівська гімназія «інтелект», 410.02kb.
• О управління освіти адміністрації Орджонікідзевського району Харківської міської ради,, 545.31kb.
• Додаток до рішення 5 сесії міської ради 6 скликання від 27 січня 2011 р. №66-п Положення, 64.35kb.

5. ОСНОВНІ НАПРЯМИ ТА ОЧІКУВАНІ

ПРОДУКТИ ОСВІТНЬОЇ ПОЛІТИКИ

Управління та інституційний розвиток

Сучасна муніципальна система освіти характеризується переходом від державної до державно-громадської форми управління.

Пропонуємо створити систему широкого залучення громадськості до управління ос­ві­тою. Створити систему управління, яка б не дозволяла приймати важливі рішення без кон­сультації з громадськістю і була менше залежна й вразлива від конкретних посадових осіб.

Це можливо досягнути, працюючи у двох напрямах:

• відкритість та прозорість освітньої політики;
  
• інституційний розвиток.
  

В управлінні сучасною муніципальною системою освіти передбачаємо три рівні:

• шкільний (заклади освіти);
  
• локальні освітні округи;
  
• міський (управління освіти і ряд інституцій).
  

Шкільний рівень.

Основні завдання:

• подолання заформалізованості громадських організацій у школі: батьківських ко­мі­те­тів, педагогічної ради та учнівського самов­рядування;
  
• створення шкільних опікунсько-надзірних рад.
  

Створювати ці ради не обов’язково відразу в усіх школах. Починати треба там, де є ро­зуміння і бажання як адміністрації шкіл, так і батьків, мешканців мікрорайону.

Шкільна опікунсько-надзірна Рада реагує на звертання батьків, педагогів та учнів, бе­ре участь у підготовці та прийнятті програми розвитку закладу, створює фонд підтримки шко­ли, визначає пріоритетні напрями розвитку школи, фінансово їх забезпечує, контролює ви­користання коштів, впливає на кадрову політику.

Передбачається публічний захист програм розвитку шкіл.


Локальний освітній округ.

Створення локальних освітніх округів планується в майбутньому, коли в усіх шко­лах округу (мікрорайону) добре працюватимуть шкільні опікунсько-надзірні ради і коли бу­де бажання та розуміння громади мікрорайону у доцільності створити локальний освітній ок­руг.

Створення округу стане актуальним у майбутньому під час переходу за­галь­но­ос­віт­ньої школи на 12-річне навчання з профільною старшою школою. У кожному районі пот­ріб­но створити різнопрофільні школи для надання освітніх послуг. З іншого боку, це дасть змо­гу створити у мікрорайоні стійку громаду, яка буде вирішувати не тільки питання освіти, а й виховання, профілактики правопорушень, соціального захисту та розвитку мікрорайону. У ло­кальному освітньому окрузі створюється виборна освітня рада, яка виходить із своїми про­позиціями до управління освіти та інших міських структур. Створення локальних освітніх ок­ругів відбуватиметься паралельно з адміністративною реформою у місті.


Міський рівень.

В управлінні освітою слід виділити два напрями: адміністрування закладами освіти та вироблення освітньої політики і проектного управління реалізацією освітньої політики. Уп­­рав­ління освіти Львівської міської ради доцільно реорганізувати, виділивши ланку, яка уп­равляє та ланку, яка адмініструє. На рівні районних відділів освіти відбувається ад­мі­ні­с­тру­вання закладами освіти, які знаходяться в їхньому підпорядкуванні.

Для формування освітньої політики планується створити дві громадські інституції: Ос­вітня Рада при міському Голові міста Львова і Центр освітньої політики.

Центр освітньої політики – незалежна недержавна інституція, яка вивчає досвід роз­винених країн щодо освітньої політики, співпрацює з університетами та іншими нау­ко­во-педагогічними установами, громадськими організаціями та управлінням освіти, ви­ко­рис­то­вує незалежних експертів для вироблення освітньої політики і пропозицій Міській раді що­до проектів з реалізації освітньої політики. Центр освітньої політики – це ін­те­лек­ту­аль­ний центр реформ.

Освітня Рада при міському Голові складається з авторитетних громадян міста, а, мож­ливо, і не тільки міста Львова. До складу Ради входять депутати Міської ради, члени міськвиконкому.

Основні функції Освітньої Ради:

• організація фінансового забезпечення реалізації освітньої політики;
  
• контроль за виконанням заходів з реалізації освітньої політики;
  
• внесення змін і доповнень до основних завдань освітньої політики;
  
• налагодження зовнішньоекономічних зв’язків, сприяння залученню іноземних ін­вес­тицій;
  
• забезпечення розробки пакета документів щодо створення Львівського освітнього ок­ругу та інших правових актів, потрібних для реалізації освітньої політики.
  

Освітня Рада і Центр освітньої політики визначають інтереси громадян сто­совно муніципальної освіти, спільно з Міською радою та Управлінням освіти формують ме­ханізм впливу громадськості на освітню політику в місті Львові.

Місцем, де декларуватимуться інтереси різних верств громадян міста, має стати Ос­вітній форум – регулярний “круглий стіл” з різними учасниками, який проводять Центр ос­вітньої політики, Управління освіти, Постійна комісія з питань освіти, науки і про­фе­сій­но­го розвитку Львівської міської ради. На Освітньому форумі формуватиметься освітня по­лі­тика. Освітній форум має широко висвітлюватися у засобах масової інформації.

Завдання Освітнього форуму – консолідувати міську громаду в інтересах дитинства, по­будувати систему виховної діяльності як сфери солідарної відповідальності усього до­рос­ло­го населення міста.

Управління освіти планує реорганізувати існуючі освітянські структури, виділивши з них: для ефективного адміністрування - інспекторську службу (центр атестації шкіл), не­за­леж­ний центр тестування, інформаційно-аналітичний центр, який під’єднаний до ком­п’­ю­тер­ної мережі установ та закладів освіти.

Шлях до більшої автономії закладів освіти повинен супроводжуватися доброю сис­те­мою збору, передачі та аналізу інформації.

Спільна праця муніципальних закладів освіти, можлива передача частини про­фе­сійно-технічних училищ до комунальної власності міста, спільна співпраця Міської ради із ви­щими навчальними закладами щодо підготовки фахівців і досліджень ринків праці по­вин­на привести до створення Львівського освітнього округу (Див. таблицю 1).


Фінансування

У місті Львові планується перейти від оптимізації бюджетних витрат до державно– гро­мадської системи фінансування освіти.

На стратегічному рівні фінансову політику некоректно відділяти від освітньої та кад­ро­вої політики. Однак, оскільки фінансова діяльність школи тісно пов’язана з освітніми ці­лями, уп­рав­лінням фінансів повинні займатись не лише експерти зі сфери фінансів, а й фа­хівці – ос­ві­тя­ни, працівники контролюючих органів, представники громадських ор­га­нізацій.

У результаті піврічних обговорень українських та міжнародних експертів були зроб­лені кроки щодо визначення стратегічних цілей освіти, сформулювані завдання для ре­фор­мування галузі, проаналізовані проблеми, запропоновані конкретні заходи для їх роз­в’я­зан­ня, у тому числі запропонована нова стратегія фінансування освіти.

Зміни у фінансовому забезпеченні муніципальної системи освіти передбачають два ос­новних принципи:

• оптимізацію бюджетного процесу щодо освіти;
  
• розвиток громадського сектора фінансування освіти.
  

Основним джерелом бюджетних асигнувань є кошти, які щорічно виділяються дер­жа­вою.

Передумовою впровадження змін у фінансове забезпечення є виділення окремим рядком у міському бюджеті коштів на реформування освіти та встановлення фіксованого мі­німального відсотка видатків на освіту у міському бюджеті (орієнтовно 25%).

Підвищення ефективності використання бюджетних коштів забезпечується пе­ре­хо­дом на нову методику нормативного фінансування. Нормативи встановлюються з ура­ху­ван­ням спеціалізації школи та кількості учнів.

Такий підхід забезпечить:

• оптимізацію шкільної мережі;
  
• об’єктивність і прозорість у розподілі бюджетних коштів.
  

Нормативне фінансування дасть змогу здійснити децентралізацію управління ос­віт­німи закладами, забезпечить освітню самостійність керівників шкіл, сприятиме за­ці­кав­ле­ності керівників у здійсненні заходів з економії бюджетних коштів і скорочення не­про­дуктивних витрат та дозволить вико­рис­то­­ву­вати зекономлені кошти на розвиток ус­танови.

Щоб забезпечити перехід від державної до державно-громадської системи уп­рав­лін­ня освітою, передусім, потрібно перейти до державно-громадської системи фінансування ос­віти.

Такий підхід доцільно розпочинати зі створення Фонду розвитку освіти м. Львова та відповідних фондів розвитку шкіл, кошти яких скеровуються на депозитні рахунки в бан­ках. Використання коштів відбувається за рішенням громадських рад відповідних рівнів.

1. Фонд розвитку освіти формується з таких джерел:

• коштів з міського бюджету шляхом цільового скерування частки місцевих по­датків на освіту;
  
• коштів з Інноваційного фонду за умови надання м. Львову статусу екс­пе­ри­мен­тального май­дан­чи­ка;
  
• цільових коштів підприємств і організацій, у т.ч. іноземних інвесторів;
  
• цільових внесків донорських організацій, благодійних фондів, громадських ор­ганізацій;
  
• добровільних пожертвувань (внесків) окремих громадян, меценатів.
  

Кошти міського фонду розвитку освіти за рішенням Освітньої Ради при місь­кому Голові скеровуються на :

• реалізацію окремих проектів з розвитку освіти у м. Львові;
  
• надання ґрантів установам та окремим педпрацівникам освіти, які впро­вад­жу­ють перспективні інноваційні технології навчання та виховання;
  
• створення нових освітніх інституцій;
  
• перенавчання педпрацівників;
  
• створення нових підручників і програм;
  
• проведення заходів з інтеґрації в європейську спільноту та формування гро­мадської думки.
  

2. Фонд розвитку школи формується з таких джерел:

• відрахувань з Фонду розвитку міста на реалізацію проекту розвитку шко­ли;
  
• цільових коштів підприємств і організацій, у т.ч. іноземних інвесторів;
  
• внесків донорських організацій, благодійних фондів, громадських ор­га­ні­за­цій;
  
• добровільних пожертвувань батьків та меценатів;
  
• доходів від надання школою платних послуг (у т.ч. оренди приміщень) та влас­ної господарської діяльності.
  

Кошти Фонду розвитку школи за рішенням опікунсько-надзірної ради школи ске­ро­вуються на:

• фінансування програм розвитку школи;
  
• встановлення доплат та премій педагогічному персоналові за впровадження ін­новацій;
  
• виділення стипендій, одноразових заохочень та матеріальної допомоги уч­ням;
  
• розвиток матеріально-технічної бази школи.
  

Запропонована стратегія фінансування освіти розв’язує низку проблем:

• створює передумови для динамічного розвитку освітньої галузі;
  
• знімає пряму залежність від бюджетних виплат;
  
• створює стимули для інвестування коштів;
  
• забезпечує зростання якості навчання;
  
• зменшує рівень втручання держави в освітній процес.
  

Основними критеріями оцінки результативності нової стратегії фінансування освіти повинні стати:

• збільшення фінансових надходжень із громадського сектора;
  
• підвищення якості надання освітніх послуг;
  
• загальне зростання життєвого рівня міської громади.
  

(Див. таблицю 2)


Зміст освіти

Концептуальними основами оновленого змісту освіти є:

• в ідеологічному плані - перехід до загальнолюдських цінностей;
  
• у загальнонауковому плані - перехід до цивілізаційного і людського виміру;
  
• у педагогічному плані - перехід до особистісно-орієнтованого, комунікативно-ді­яль­ніс­ного навчання.
  

Зміст освіти повинен відображати суспільний ідеал і норми освіченості, які вра­хо­ву­ють реальні можливості особистості і досягнення системи освіти. Він покликаний ввести в нор­мальне русло навчальне навантаження учнів, має гарантувати реальну диференціацію нав­чально-виховного процесу, дати змогу кожному учневі якнайповніше реалізувати свою ос­вітню “траєкторію”.

Для забезпечення розвитку особистості потрібно перейти від монологічної педагогіки до педагогіки діалогу, від школи “готових рецептів” до школи пошуку рішень, від пред­мет­но­го змісту освіти до інтеґрованого у різні види діяльності учня, слід здійснити реальну нас­туп­ність між початковою та старшою школою.

Зміст освіти, процес навчання повинні давати дитині радість пізнання. Оновлений зміст має реалізуватися через педагогічні технології, які зберігають здоров’я дитини, має під­вищувати мотивацію до навчальної праці.

В оновленому змісті освіти треба подолати багатопредметність, роздробленість нав­чаль­ної інформації, яка й призводить до перевантаження. Слід іти шляхом інтеґрації до­дат­ко­вих, реґіональних курсів у ті, які вже є, а не збільшувати кількість навчальних предметів.

Нові можливості для отримання інформації, збагачення навчально-методичного за­без­печення виникають при інформатизації навчального закладу. Реальним стає перехід від ма­сових підручників до системи індивідуальних навчальних матеріалів, які створюються з ура­хуванням особливостей учня.

У змісті освіти важливо зберегти досягнення української школи з викладання точних і природничих наук, врахувати трансформацію гуманітарних наук, а також закласти еле­мен­ти цивілізаційної компетентності, яка передбачає формування у випускників шкіл наступних рис особистості:

• духовності, патріотизму, поваги до традицій;
  
• підприємливості, відповідальності, гордості за якісну працю;
  
• визнання верховенства законів, рівності громадян в їхніх правах, волелюбності й відкритості;
  
• мобільності, громадянської активності, поваги до рішення більшості, піклування про справи громади;
  
• толерантності, сприйняття інших культур;
  
• ефективної обробки інформації, раціонального адміністрування;
  
• вмілого і безпечного використання сучасних технічних засобів;
  
• гармонійного співіснування з довкіллям;
  
• поваги до інших осіб, здатності до співжиття з іншими людьми, готовності надання допомоги, турботливості про естетику довкілля, охайності.
  

Щодо тривалості навчання, то передбачено узгодити її з параметрами “стандартної” єв­ропейської освіти. Середня освіта повинна тривати 12 років, що буде реалізуватися з 2001 ро­ку згідно із Законом “Про середню загальну освіту”. Важливою є завершальна стадія по­г­либ­леного і диференційованого навчання з орієнтацією на майбутню вищу освіту, яка три­ва­тиме не менше, як 3 роки. Оновлення змісту освіти безпосередньо пов’язане зі зміною три­валості навчання (Див. таблицю 3).