Управління освіти Департаменту гуманітарної та соціальної політики Львівської міської ради Інститут політичних технологій

Вид материалаДокументы

Содержание


Позитивні аспекти
Оцінюються знання, а не розвиток.
Педагогічні кадри
Позитивні аспекти
Подобный материал:
1   2   3   4   5   6   7   8   9   ...   14

Оцінювання


Система оцінювання не відповідає вимогам часу, оскільки зводиться до перевірки знань, а не поступу учня, не є коректною і об’єктивною, бо не зіставляється із мож­ли­вос­тя­ми учня, а отже, не сприяє розвитку дитини і не мотивує навчальну діяльність.

Залишається проблемою оцінювання роботи вчителя, бо за змістом кваліфікаційні ви­моги до оцінки діяльності вчителя застарілі, і не мотивують підвищення фаховості.

Застарілі критерії оцінки школи, відсутність моніторинґу якості освіти не сприяють зма­гальності і здоровій конкуренції шкіл.


Позитивні аспекти

Негативні аспекти
  • Запровадження рівневої діагностики нав­чен­ності учнів.
  • Спроба урізноманітнити системи о­ці­ню­ван­ня.
  • Системний підхід до атестації вчителів.
  • Нові підходи оцінювання освітніх про­г­рам (“Ли­цем до дитини”, “Перші кроки”, “Вчи­мо­ся думати”), розвивальне нав­чан­ня.
  • Рейтингове оцінювання шкіл у За­ліз­нич­но­му районі.
  • Оцінюються знання, а не розвиток.

  • Відсутні методики порівняння ре­зуль­­та­ту із прогнозом можливостей учнів.
  • Відсутні методики оцінювання ін­но­ва­ційних освітніх програм школи.
  • Не створена система ефективної діаг­нос­тики прогнозу.
  • Недосконалі критерії у визначенні ква­ліфікації вчителя.
  • Громада не бере участі в оцінюванні.

Педагогічні кадри


Система підготовки та професійного розвитку вчителів містить в собі низку су­пе­реч­ностей, подолання яких - необхідна умова розвитку освітньої системи в цілому. Пе­ре­д­у­сім привертають увагу відмінності підготовки педагога у трьох основних типах вищих нав­чаль­них закладів освіти: класичних університетах з високим рівнем компетенції ви­пус­к­ни­ків у предметних галузях і вкрай незначною за обсягом психолого-педагогічною складовою; пе­дагогічних університетах та інститутах зі значно більшими за обсягом, але здебільшого кон­сервативними за змістом курсами дидактично-методичного спрямування; педагогічних учи­лищах та коледжах з назагал невисоким рівнем теоретичної підготовки студентів.

“Концепція педагогічної освіти”, яку нещодавно прийняло Міністерство освіти на жаль, лише зафіксувала систему з усіма її хибами. Західна модель підготовки фахівців для ос­вітньої галузі принципово відрізняється як структурою, так і за змістом. Вона здебільшого ґрунтується на раніше здобутій предметній університетській освіті (3-4 роки) і фактично є “дру­гою вищою освітою”. Триває вона, як правило, два роки! Глибока теоретична підг­о­тов­ка доповнюється докладними курсами із розвитку змісту освіти та методики викладання; знач­на частина навчального процесу відбувається на базі шкіл.

Сьогодні в Україні вкрай потрібна трансформація в галузі післядипломної освіти пе­дагогічних працівників, в рамках якої можуть бути апробовані деякі підходи до онов­лен­ня змісту педагогічної освіти.

Сама ж система післядипломної освіти є гнучкою і має деякі інноваційні ознаки. Про­цедура атестації педагогічних працівників потребує перегляду як у визначенні критеріїв оці­нювання вчителя, так і в системі матеріального стимулювання вчителів за наслідками атестації.


Позитивні аспекти

Негативні аспекти
  • Впровадження у місті кон­кур­с­но­го на­бо­ру вчи­­телів і ке­рів­ників та контрактної фор­ми уго­ди.
  • Реалізація кількох освітніх прог­рам за під­­т­римкою різних фон­дів щодо персо­наль­ного роз­вит­ку вчителів.
  • Створення міських асоціацій учи­­те­лів-пред­­­мет­­ників, пси­хо­ло­гів.
  • Співпраця між ЛНУ ім. Івана Фран­ка і уп­рав­­лін­ням освіти що­до змін у під­го­товці май­бут­ніх учителів.
  • Створення нової системи після-д­ип­­­лом­ної ос­ві­ти вчителів.
  • Залучення вчителів-доб­ро­воль­ців для вив­чен­ня іноземних мов.
  • Непідготовленість випускників ВНЗ до ро­бо­ти в школі. У ВНЗ викладання прово­дить­ся зде­більшого по-старому, це переноситься і на шко­­лу.
  • Тяжіння старих стереотипів у викла­дан­ні.
  • Особистісна криза вчителів.
  • Бідний репертуар методик. Комбі­но­ва­ний урок за­ли­шається основною формою нав­чан­ня, як нас­лі­док - репродуктивне нав­чан­ня.
  • Відсутні критерії щодо визначення рів­ня ква­лі­фікації вчителів (з діаграм видно, що 60 % пе­­да­го­гів має вищу і першу ка­те­го­рію, а рі­вень вик­ла­дан­ня зали­ша­єть­ся по­се­реднім.
  • Відсутня мотивація для творчості учи­те­ля, рі­вень викладання залежить від сумління пе­да­го­га).
  • Орієнтація на репетиторство.
  • Низький рівень оплати праці педагогів.
  • Відтік висококваліфікованих кадрів із сфе­ри ос­­віти.


У Львові велика кількість безробітних учителів. Середнє навантаження вчителів становить 85% від ставки. Якісний і кількісний склад педагогічного персоналу подано в діаграмах (див. додатки).