У письменників, фальсифікації документів для формування громадської думки заради посад, отримання дивідендів у вигляді літературних премій та грошових винагород
| Вид материала | Книга |
- Проект міжнародних стандартів iso/dis 20252. Міжнародні стандарти дослідження ринку,, 670.83kb.
- Вимоги до контрольної роботи Варіант контрольної роботи обирається за двома останніми, 66.47kb.
- Вимоги до контрольної роботи Варіант контрольної роботи обирається за двома останніми, 76.38kb.
- Назва нормативного документу, 247.73kb.
- Робоча програма навчальної дисципліни соціологія громадської думки (шифр І назва навчальної, 618.65kb.
- Журналіст як суб'єкт масово-інформаційної діяльності Портрет професії журналіста, 235.38kb.
- 10 клас, 466.03kb.
- Відповіді з питань оподаткування податком на прибуток Які податкові наслідки виплати, 219.96kb.
- Зазвичай життєвий шлях ілюстрація того, як людина, крок за кроком, розтринькує дар, 31.5kb.
- Рекомендації з написання проектів на отримання гранту в рамках програми «Об’єднаймось, 255.91kb.
Сообщество писательских союзов Крыма
26 февраля 2004 г.
11 Листи перерахованим адресатам були підготовлені і направлені. Можливо, рішучий виступ письменників проти деструктивних дій В. П. Казаріна став визначальним при формуванні нового складу Ради міністрів АРК. 12 травня 2005 року відбулося позачергове пленарне засідання Верховної Ради Автономної Республіки Крим, присвячене затвердженню нової структури Ради міністрів Криму та нового складу уряду. Прізвище Казаріна навіть не виносилося на обговорення депутатів. До складу уряду він не ввійшов.
12 За дорученням президії КРО НСПУ Г. Хмільовська звернулася до киян, де на той час визрівала ідея проведення позачергового з’їзду НСПУ. Вона увійшла до організаційного комітету, який і займався процедурою скликання та проведення Всеукраїнських зборів літераторів України. Згідно із Законом України “Про професійних творчих працівників та творчі спілки” загальні збори є вищим керівним органом творчої спілки і скликаються “на вимогу не менш як однієї третини членів творчої спілки”. На той час більше 700 чоловік висловилося за проведення загальних зборів. 29 жовтня 2003 р. такі збори відбулися. На них до Києва прибули 317 членів НСПУ, з них 120 делегатів, від 13 обласних організацій НСПУ і міста Києва.
13 Кримську республіканську організацію НСПУ представляли шістнадцять чоловік.
14 Постановою Кабінету міністрів України “Про передачу нерухомого майна творчим спілкам” від 10. 07. 1998 № 1056 і наказу Фонду Державного майна України від 08. 02. 1999 року № 228 Спілці письменників України та Спілці письменників Криму (СПК) були передані у спільне володіння Будинок творчості “Коктебель” і Будинок творчості письменників ім. Чехова.
Питання про спільне володіння цими будинками творчості так і не були остаточно вирішені через різні погляди сторін на предмет договору. Голова СПК Леонід Панасенко усі ці роки, не дивлячись на неодноразові запити, не мав жодної інформації про фінансовий стан будинків творчості, їх прибуток, використання путівок (за цей час СПК був позбавлений можливості користуватися пільговими путівками).
Л. Панасенко 02. 12. 2003 р. надіслав президії НСПУ листа у якому пропонував В. Яворівському до 05. 05. 2004 р. надати копії річних звітів фінансової діяльності будинків творчості, висловити свої пропозиції стосовно договору на предмет подальшого спільного володіння будинками творчості та виплатити частку прибутку СПК за минулі роки.
В. Яворівський залишив звернення Л. Панасенка без відповіді.
15 В. Яворівський оголосив неправдиву інформацію: СПК була не “розпущена”, а у зв’язку зі зміною назви (Міжнаціональна Спілка письменників Криму — МСПК) на вимогу Головного управління юстиції Міністерства юстиції України в Автономній Республіці Крим навесні 2004 р. перереєстрована як творча спілка. МСПК і є правонаступницею СПК.
16 Я телефонував Яворівському. Знаючи його схильність до неправдивості і нещирості після телефонної розмови надіслав телеграму такого змісту:
“Голові Національної спілки письменників України п. Яворівському В. О.
Кримська республіканська організація НСПУ включена до єдиного державного реєстру підприємств та організацій України (довідка № 23/5-3660), як підрозділ НСПУ, має свій ідентифікаційний код і зареєстрована в Міністерстві юстиції 01.12. 94 р. (рішення № 9). 6 лютого 2003 р. секретаріат НСПУ підтвердив що, “згідно Статуту НСПУ Кримська організація НСПУ є підрозділом (філією) Національної спілки письменників України” (довідка № 56/01-19).
Тому президія Кримської республіканської організації НСПУ (КРО НСПУ) повідомляє, що загальні збори кримських письменників можливі лише у тому випадку, якщо всі члени НСПУ стануть на облік в КРО НСПУ.
За дорученням президії
Голова Кримської республіканської організації
Національної спілки письменників України
В. Басиров”.
17 В. Яворівський напевне був ознайомлений із Законом України “Про професійних творчих працівників та творчі спілки”. Дві організації в одному регіоні з однаковою назвою не реєструються. На це посилається стаття 11 “Відмова в державній реєстрації творчої спілки та порядок її оскарження” означеного Закону. Тому і була притримана реєстрація КРО НСПУ. Давши зелене світло спілці-“дублікату”, В. Яворівський позбавив КРО НСПУ реєстрації назавжди. Вже тоді мені стало зрозуміло, що В. Яворівський веде подвійну гру.
12 грудня 2003 р. Головне управління Міністерства юстиції України в АРК зареєструвало спілку-“дублікат” під назвою вже існуючої організації — Кримської республіканської організації НСПУ. З цього приводу письменники висловили протест.
Лист на адресу голови Верховної Ради АРК Дейча Б. Д. та голови Ради Міністрів АРК Куніцина С. В. наводиться мовою оригіналу, у скороченому вигляді:
“ПРЕДСЕДАТЕЛЮ ВЕРХОВНОЙ РАДЫ АРК ДЕЙЧУ Б. Д.
ПРЕДСЕДАТЕЛЮ СОВЕТА МИНИСТРОВ АРК КУНИЦЫНУ С. В.
Доводим до Вашего сведения, что ни в Крыму, ни в Украине никто не делегировал права крымскотатарских и украинских писателей организации, которую по поручению депутата Верховной Рады Украины Яворивского В. обманным путем в Крыму возглавил Бушняк В.
Кстати, в учредительной конференции литераторов Крыма, на которую ссылается Бушняк В., писатели в количестве 55 человек участия не принимали. Конференция не правомочна, ибо для принятия решений не было кворума.
Казарин В. и Бушняк В., используя подложные документы, 12 декабря 2003 года, в Главном управлении Министерства юстиции Украины в АРК зарегистрировали новую организацию литераторов — Крымскую республиканскую организацию НСПУ, хотя организация с таким названием функционирует на территории Крыма длительное время и насчитывает в данное время 54 профессиональных литератора: 26 крымскотатарских и 28 украинских, русских профессиональных писателей.
Став на путь правонарушений, Казарин В. и Бушняк В., влияя на общественное мнение, пытаются любой ценой добиться материальных благ: финансирования газеты, журналов, издательских проектов, захвата помещения, расположенного в доме по ул. Горького, 7, где писатели проводят встречи и собрания.
Исходя из вышеизложенного, просим Вас дать надлежащую оценку подстрекательским действиям Казарина В. и Бушняка В.
Председатель совета крымскотатарских писателей Крымской республиканской организации НСПУ
Шакир СЕЛИМОВ
Председатель Крымской республиканской организации НСПУ
Валерий БАСЫРОВ”.
18 Свій виступ Олександра Степовичка надрукувала у “Літературній Україні” (27. 11. 2003 р., № 41): “Шановне товариство (звернення виключно до зали)! Тут виступав М. Шевченко і слушно сказав: “Не забуваймо, що ми усі колеги, письменники, і нам усім разом жити і працювати”. Так от — дай нам Боже здорового глузду розібратися в цій ситуації з любов’ю одне до одного і до літератури. Що ж відбувається у цій залі? Виступи членів оргкомітету побудовані на обмані. Кілька обманів я хочу назвати (від хвилювання вживаю русизм “обман”, а може, підсвідомо не хочу вживати грубіше, точніше українське “брехня”, дивлюся у свій нотатник, на серця гаряче, а всередині холодно, в горлі пересохло, і лише одна думка — не зірватися на крик, відкриті емоції, образи, не маю права, “вони” саме на це й розраховують).
Обман перший, що 23 обласні організації надіслали своїх делегатів, це не так. 27 жовтня на засіданні ради НСПУ було оголошено, що лише 4 організації висловилися за ініціювання позачергового з’їзду. (В. Яворівський саме на засіданні цієї ради оголосив, що за проведення позачергового з’їзду висловилися письменницькі організації з Сум, Харкова, Чернігова, Херсона, Донецька, Чернівців. Оминув мовчанкою Київ і Сімферополь. — В. Б.). Обман другий: Дніпропетровськ не делегував нікого, щойно приїхали 4 моїх колег на автобусі облдержадміністрації і кажуть, що їх привезли на Форум творчої молоді. Як голова ДОО НСПУ я дуже зворушена такою опікою влади нашими літературними питаннями і хочу принагідно ґречно подякувати за такий клопіт, це запорука, що ми й надалі будемо конструктивно співпрацювати. Але вийшла помилка: Форум молоді відбувається за іншою адресою, на Прорізній, то треба туди людей зараз же і відвезти, бо тут відбувається зовсім інша акція. Якщо ж ні — значить, і тут обман, людей дезінформували, а вони заявили, що голосувати ні за що не будуть. (А чому обман? Дійсно, у цей день в приміщенні Молодого театру проходив Літературний форум творчої молоді. Він зібрав близько трьохсот осіб з усіх регіонів України. Вони утворили Всеукраїнську спілку “Літературний форум творчої молоді”. Відповідно до цього рішення учасники ухвалили статут та обрали правління, а також ухвалили рішення про створення регіональних відділень в усіх областях України. Було проведено літературний конкурс серед учасників, віком до 30 років за жанрами — поезія, проза, драматургія, сатира, гумор, література для дітей, художній переклад. Підсумки конкурсу були підбиті того ж дня. Призовий фонд — 5000 гривень — розподілено по 10 номінаціям. — В. Б. ). Обман третій, виступаючі звинувачують В. Яворівського в “політизації Спілки”. Це не відповідає дійсності. Як представник радикального спрямування В. Яворівський критикує дії влади, пише відкриті листи Президентові і має на те право як народний депутат. Письменників же політизувати не можливо, тому що ми — творчі люди, вільні у своєму політичному світогляді. І В. Яворівський, коли був у Дніпропетровську, навіть вибачався перед нами за те, що його різкі виступи проти влади можуть якось окошитися й на нас. (В Дніпропетровську він вибачався, а в Криму він попереджав: “Коли ми прийдемо до влади, — побачимо, як ви будете себе тоді вести…На III з’їзді письменників він не приховував, що використовуватиме літераторів у політичному протистоянні в суспільстві. В. Яворівський виступив із заявою від усіх спілчан:
“Перше десятиріччя існування незалежної Української держави, за яку чи не найактивніше боролися українські письменники, на жаль, не принесло сподіваних результатів. Суспільство перебуває у стані соціального песимізму, політичного роздвоєння. Безпрецедентне, кланове зміщення з посади прем’єр-міністра Віктора Ющенка, який приступив було до впровадження перших економічних реформ, продемонстрував відкриту і зрозумілу людям політику, державницьке ставлення до культури і духовності, — знову поставило Україну на грань невизначеності.
Вибори представницької влади всіх рівнів у березні 2002 року — мають визначити шлях України не лише на майбутні п’ять років, а й відкрити їй нову історичну перспективу.
Ми вітаємо зусилля Віктора Ющенка на консолідацію української нації і широкого спектру державотворчих, патріотичних і чесних політичних сил, на реальне покращення життя народу, на економічне, культурне і духовне відродження України, на утвердження демократичних цінностей та моральності влади.
Тому-то письменники України заявляють про свою підтримку виборчого блоку “Наша Україна” на чолі з Віктором Ющенком і докладуть свої зусилля для його перемоги на виборах.
Голова Національної Спілки письменників України В. Яворівський”.
— В. Б.). Обман четвертий: тут іде мова про фінансові зловживання керівництва НСПУ, якісь грубі кошти, мільйони, які нібито виділено Спілці державою. Найкраще про це міг би сказати присутній тут відповідальний за економіку представник секретаріату І. Гургула, якби йому надали слово. я ж можу сказати, що ми отримали від секретаріату фінансовий звіт за 2003 рік, там йдеться не про мільйони, а 420 тис. гривень, виділені із бюджету, і розкладку, на що вони витрачені. (Це був жовтень 2003 р. Отже, річного фінансового звіту ще не могло бути. А от план використання бюджетних коштів за 2002 р., підписаний В. Яворівським, і головним бухгалтером НСПУ О. Томіною, переді мною. Згідно із цим документом із бюджету на рахунок НСПУ надійшло 846 тис. гривень. Загальний фонд кошторису НСПУ на 2003 р. становив 770 тисяч гривень. У першому кварталі надійшло 312700 гривень, залишок становив 102290 гривень. Тобто пані Олександра оприлюднила цифру першого півріччя 2003 р. — В. Б.). Обман п’ятий: тут говорилося, що Статут НСПУ не зареєстровано в Мін’юсті, це не так. Як би обласні організації могли реєструвати на місцях свої “Положення”, коли б наш Статут не було зареєстровано? (І мене це цікавить: як? Наскільки мені відомо, тільки незначна кількість організацій змогла легалізуватися на місцях. Так, я отримав листа з Одеси, від письменника Анатолія Глущака, який повідомив, що саме з оговорених вище причин організації відмовлено в реєстрації. І головне: Статут з правками та доповненнями, які дали В. Яворівському необмежені повноваження, юридичну експертизу не проходив, про що свідчить відповідь заступника міністра юстиції України Л. В. Єфіменка на запит Леоніда Череватенка, коли той очолював Київську організацію Національної Спілки письменників. — В. Б.). Обман шостий: у давньоримському праві є такий постулат: “нехай буде вислухана й інша сторона”. Чому організатори не запросили на зібрання голову НСПУ, чому його звинувачують за спиною? Ви клопочетеся про книговидання і соціальне забезпечення ветеранів? Навіщо ж робити вигляд, що всі наші негаразди саме від В. Яворівського? Хіба В. Яворівський не опікується як народний депутат законопроектом про письменницьку пенсію, хіба він не просував разом з товаришами у Верховній Раді закон про книговидання? І чому ж він, прийнятий на ВР, сьогодні не працює? Усе, що відбувається в цій залі, є облудним і нелегітимним. (Письменники і зібралися саме тому, що В. Яворівський не прислухається до думки спілчан. Та й до підготовки Закону про державну підтримку книговидавничої справи в Україні він має дуже далеке відношення. Згадаймо історію (дані взяті з матеріалу експерта Лабораторії законодавчих ініціатив Дмитра Котляра “Національне книговидання під загрозою” — "Часопис ПАРЛАМЕНТ" № 1, 2004. Прізвища депутатів, що працювали над законопроектами, оприлюднювали їх, виділені мною. — В. Б.):
“Податкові пільги видавцям були надані Законом “Про податок на додану вартість” у 1997 році. Далі були прийняті: Закон України “Про внесення змін до деяких законів України з питань оподаткування” від 17 травня 2001 року — звільнялося від сплати мита та податку на додану вартість ввезення товарів, пов’язаних з видавничою справою. 28 листопада 2002 року Верховна Рада ухвалила Закон “Про державну підтримку книговидавничої справи в Україні", проект якого був внесений Кабінетом Міністрів (№ 601-IV). 16 січня 2003 року Верховна Рада прийняла закон, проект якого був внесений народним депутатом Турчиновим О. В. (фракція БЮТ), що продовжував до 1 січня 2004 року дію пільг, запроваджених ще в травні 2001 р. для підприємств видавничої сфери. Народний депутат Царьов О. А. (фракція "Регіони України") в травні 2004 р. вніс проект змін до Закону про державну підтримку книговидавничої справи в Україні (№ 3556), якими, зокрема, пропонувалося збільшити тривалість дії закону на 1 рік (до 2009 року). У день, коли законопроект Царьова був схвалений парламентом (20 листопада), народний депутат Турчинов О. В. (фракція БЮТ), подала разом із соціалістом Цушком В. П. проект Закону № 3177-1, який передбачав стару схему збереження мінімального набору податкових пільг для видавців. У травні 2003 року був зареєстрований законопроект (№ 3556) народного депутата О. Царьова (фракція “Регіони України”) зі змінами до Закону № 601-IV. Пропонувалося збільшити тривалість дії закону на 1 рік (до 2009 року). Парламент 20 листопада підтримав цей проект у другому читанні і в цілому.
20 листопада 2003 року у парламенті було зареєстровано проект Закону “Про внесення змін до деяких законів України з питань оподаткування” (щодо видавничої справи) (№ 3177-1). Автори законодавчої ініціативи — народні депутати О. Турчинов та В. Цушко.
4 грудня 2003 року народні депутати О. Царьов та В. Майстришин внесли проект Закону “Про внесення змін до Закону України “Про Державний бюджет України на 2004 рік” (щодо підтримки книговидавничої справи в Україні) (№ 4462). 10 грудня 2003 року у парламенті зареєстровано ще один законопроект — “Про внесення змін до Закону України “Про Державний бюджет України на 2004 рік” (щодо вилучення окремих статей) (№ 4491). На цей раз авторами законодавчої ініціативи стали народні депутати В. Пустовойтенко та Л. Супрун.
У тому ж грудні 2003 року було внесено ще один проект закону “Про внесення змін до статті 80 Закону України “Про Державний бюджет України на 2004 рік” (щодо освіти та науки) (№ 4559), внесений групою народних депутатів, які представляють п’ять фракцій Верховної Ради (М. Бауер, С. Дорогунцов, В. Кафарський, С. Ніколаєнко, О. Устенко, І. Юхновський).
Ще один законопроект № 4000-1 “Про внесення змін до деяких законів України з питань оподаткування у зв’язку із прийняттям Закону України “Про Державний бюджет України на 2004 рік” (внесений народним депутатом Г. Бондаренком 21. 10. 2003), 5 лютого 2004 року Верховна Рада України ухвалила в цілому проект закону № 4000-1 “Про внесення змін до деяких законодавчих актів України у зв’язку із прийняттям Закону України “Про Державний бюджет України на 2004 рік”.
У матеріалі Д. Котляра перераховано багато прізвищ народних депутатів, які працювали над Законами про державну підтримку книговидавничої справи в Україні. Серед них марно шукати прізвище пана Яворівського. — В. Б.). Обман сьомий і не останній: а на чиї немалі кошти організовані пишні автобуси, харчування, проживання в готелі іногородніх? (Р. Кухарук кидає репліку: “На кошти “Нашої України”, яка підтримує нас, а не Яворівського!”). І ще одне: тут пан Каплан говорив про “решітельний бой”, ми розуміємо, про який, і пам’ятаємо, що через кілька місяців, у доленосному для України 2004 році такий бій має відбутися, а зараз іде підготовка до нього. Дякую за увагу!” (Здавалося б: мої уточнення — дрібниця. Але особисто для мене вони багато про що говорять. — В. Б.).
Детальніше зупинюся на посиланні О. Степовички на секретаря Ради НСПУ з економічних питань Ігоря Гургулу. Пам’ятаєте, вона сказала “...тут іде мова про фінансові зловживання керівництва НСПУ, якісь грубі кошти, мільйони, які нібито виділено Спілці державою. Найкраще про це міг би сказати присутній тут відповідальний за економіку представник секретаріату І. Гургула…” На моє прохання я отримав аналітичну записку “Соціально-економічна ситуація довкола Будинку творчості письменників ім. А. Чехова у Ялті”, підписану саме І. Гургулою. Наведу цю записку повністю: “Будинок творчості письменників ім. Антона Чехова згідно Свідоцтва про право власності № П-546 від 9 лютого 1999 року належить Національній Спілці Письменників України (спільне володіння зі Спілкою письменників Криму). На загальній площі у 4,1844 га інвентаризовано через акт-передачу 21 об’єкт.
На виконання Постанови Кабінету Міністрів України від 10. 07. 98 р. № 1058 “Про передачу нерухомого майна творчим спілкам”, БТП ім. Чехова перейшов з володіння ним Міжнародною суспільною організацією письменників у Літфонд НСПУ. Рішення про створення у м. Ялті АР Крим філії Літфонду при НСПУ “Будинок творчості письменників ім. А. П. Чехова” прийнято на засіданні секретаріату 11. 02. 99 р.. Тоді ж (11. 02. 99 р.) начебто на засіданні секретаріату НСПУ філію Літфонду при НСПУ БТП ім. Чехова визнано правонаслідницею Міжнародної суспільної організації письменників. Таким чином, мільйонні борги попередника перекинуті на НСПУ. Результат — втрата корпусу № 1 та відторгнення земельної ділянки 0, 85 га, застава майна, арешти банківських рахунків, конфіскації та ін. (Це було зроблено під орудою тодішнього голови НСПУ Юрія Мушкетика. Чому? Тут привід не стільки для роздумів, скільки для слідства. — В. Б.). при тім з’ясовується, що насправді рішення секретаріату про “правонаслідування” не існує. Ретельні вивчення усіх архівних документів не виявили потрібних протоколів. “Витяг з протоколу засідання секретаріату НСПУ від 11 лютого 1999 року”, де йдеться, що “філіал Літфонду при Національній Спілці письменників України “Будинок творчості письменників ім. А. П. Чехова” являється правонаслідувачем БТП ім. А. П. Чехова Міжнародної суспільної організації письменників” за підписом секретаря Спілки письменників України М. В. Шевченка, є фальсифікацією, оскільки самого протоколу, з якого знято “витяг”, не існує. Більше того, питання застави, а тим паче відчуження спілчанського майна не є компетенцією секретаріату — це питання з’їзду або ради.
Борги БТП ім. Чехова 1998-99 рр. не виплачені й досі. З врахуванням страхових внесків на фонд зарплати і виконавчих зборів станом на 26 січня 2004 року сума боргу сягнула 205 тисяч грн. основа боргу — не виплачена заробітна плата звільнених 21 працівника БТП ім. Чехова.
Розпочався процес накладання арешту на майно. На торгах, що відбулися нещодавно, продано майно БТП ім. Чехова: автомобілі КАМАЗ, ЗІЛ, УАЗ, телевізор, принтер, три дивани на загальну суму 65 тис. грн.
Спроба отримати безпроцентної позики від ВАТ “Кримзалізобетон” для погашення не теперішнім керівництвом нажитої заборгованості залишилася ввічливою відмовою гендиректора ВАТ “Кримзалізобетон” п. Красулі В.А. з посиланням на “не зовсім стабільну” ситуацію в НСПУ.
Фінансово-грошовий обіг БТП ім. Чехова за 9 місяців 2003 року склав 1020,3 тис. грн. основні суми витрат: продукти харчування — 226,6 тис. грн.; зарплата — 134, 7 тис. грн.; відрахування на зарплату — 47, 1 тис. грн.; податок на землю — 56,5 тис. грн.; сплата ПДВ — 104, 3 тис. грн.; погашення боргів — 65,6 тис. грн.; страхові внески — 20,2 тис. грн.; оплата за послуги — 57,5 тис. грн.; комунальні та ін. витрати — 133,0 тис. грн.; амортизаційні начислення, утримання будівель та ін. — 270,0 тис. грн.
Існує необхідність здійснення прискіпливого аудиту витрат за минулі п’ять років (1999-2003) господарсько-економічного функціонування БТП ім. Чехова і з’ясування, чому не робилися навіть спроби погасити борги 1998-99 років завдяки діяльності БТП ім. Чехова.
Викликає занепокоєння мізерна кількість відпочиваючих членів НСПУ, які скористалися послугами БТП ім. Чехова. За увесь минулорічний курортно-відпочивальний сезон пільговими путівками зуміли скористатися усього 12 членів НСПУ: Гальченко (2 чол.), Сизоненко, Руднєв, Шевченко, Погрібний, Павловська, Малишевський, Самарцева, Норкіна, Непорожня, Скуратівський.
Враховуючи перспективність БТП ім. Чехова, відносну не застарілість його основних фондів (дев’ятиповерховий будинок споруджено 1989 р.), значну фінансову вартість — 8 млн. грн., вважаю за необхідне до кінця поточного року вирішити питання ліквідації колишніх боргів, надання необхідних внутрішніх (через структуру НСПУ ДУМ) кредитів, посилити контроль за поточною діяльністю виконавчої дирекції БТП ім. Чехова”.
До слова: на III з’їзді письменників я був обраний до правління Літфонду НСПУ. Оскільки ніхто членів правління не збирав, декілька разів самотужки виїжджав до Ялти, цікавився роботою БТП ім. Чехова — якось не “стикувалися” повідомлення про збитковість Будинку творчості та даними, які навів на з’їзді директор Літфонду НСПУ секретар НСПУ Михайло Шевченко: “БТП ім. Чехова за дев’ять місяців 2001 р. дав 52 тис. крб. прибутку”.
1 травня 2003 р. я був свідком такої картини. У фойє БТП ім. Чехова декілька чоловік просять працівницю Будинку творчості розмістити їх на святкові дні. Категорична відповідь: “Місць немає!” Як потім пояснив мені директор ДТП ім. Чехова пан Олександр Забудський: “У святкові дні люди охоче їдуть відпочивати до Ялти”. Від себе додам: і не тільки у святкові. У Будинку творчості нараховується 84 номери, які мають 170 койко-місць. В середньому добова вартість одного місця при триразовому харчуванні становила на той час 100 грн. При перевірці виявилось, що дирекція Будинку творчості перед НСПУ звітує за 160 койко-місць. А ще йде оплата за платну стоянку для автомашин, за здачу в оренду приміщень… Різниця минає спілчанську кишеню. При такому ставленні годі надіятись на покриття збитків.
19 Околітенко Наталія Іванівна — публіцист, прозаїк. Автор фантастичних оповідань та повістей: “Інтеграл Піфагора”, “Сніжні ягоди”, “Велика річка”, “Місяць активного сонця”, “Найкоротша ніч року”, “Годинник життя”, “На єдиній дорозі”, “Таємниця пентагіри”, “Крок вікінга”, “Що записано в книгу життя?”, “Парадокси професіоналізму”, “Запах острова” та ін. Народилася 6 вересня 1939 р. у Києві. Закінчила біологічний факультет Київського університету. Працювала у видавництві “Радянська школа”, в газеті “Радянська освіта”, в журналі “Україна”. Нині працює в журналі “Жінка” і є заступником головного редактора альманаху “Натураліст — все про довкілля”. Член Спілки письменників з 1977 року, доктор біологічних наук.
Ті, хто готував збори, розуміли, якого шаленого морального тиску доведеться витримати усім організаторам. Та найжорстокіший “вогонь”, ясна річ, викликатиме на себе перша особа. Кандидатур було достатньо, але, розглянувши ділові та моральні якості кандидатів, визначилися — Наталія Околітенко. Вона погодилася тільки на тимчасову роль лідера. “Я матиму себе, — підкреслила вона, — за тимчасового, перехідного голову НСПУ: справжній лідер має визначитися, і це буде не носій “імені”, а талановитий організатор, менеджер, спроможний витягти літературний процес з глухого кута, людина достатньо молода, щоб не бути орієнтованою на день учорашній), а в докорінній зміні існуючого стану речей”.
А тиск був і є. Про це вона розповіла газеті “2000, 12. 03. 2004 р., № 11 у статті “Мітингом по закону”: “…При нагоді прошу назвати мені адресу тієї розкішної квартири, яку мені начебто подаровано: цілий Київ запрошу на новосілля! Бо поки що люди із дня у день бачать, у якому “палаці” я живу й на якому “Лінкольні” їжджу — бачимуть те ж саме і через два, й через три роки. Мій “Лінкольн” — електричка Київ-Ірпінь-Київ.
Чи не пора нам ставати вимогливішими до політиків, які дозволяють собі потік, м’яко кажучи, дезінформації суспільства, збурюючи піну чуток і пліток, каламутячи воду, що у ній половити свою отруйну для всіх “рибку”? Чи не надто легко ми миримося з нав’язаною нам думкою про те, що політика — справа брудна й іншою бути не може? Доки ми дозволятимемо, доти в суспільстві не буде гараздів — і не має значення, хто візьме владу. Матимемо того ж самого зевеофана з хижими пазурами й отруйними іклами. І завжди знайдеться хтось, хто мітинговим криком закидатиме як злочин співробітництво з владою, водночас і маючи на те підстави, і не маючи їх.
Як відомо, при Адміністрації Президента знаходиться Комітет по Шевченківських преміях, який раніше чотири роки очолював Володимир Яворівський: він що — не співробітничав з владою? Не співробітничає з нею нинішній голова Іван Дзюба чи незмінний член цього комітету Павло Загребельний? Може хтось із моїх увінчаних лаврами колег відмовився — через зневагу до влади — від нагороди, стипендії, відзнаки, інших якихось благ? Киньте фарисействувати, панове, а точніше — безграмотно “плавати” там, де у всьому світі вже давно вироблено чіткі засади, які не дозволено переступати ні за яких обставин. Бо ще Гельвецій писав, що держава передбачає створення влади, без неї держава просто неможлива. Проти влади можна виступати і навіть треба — її дії необхідно контролювати, коригувати, але ж — з конструктивних позицій! У всьому світі розвивається так звана “третя сфера” — громадські організації, що, “обкатавши” на собі демократичні принципи самоврядування, поширюють їх на суспільство, і тут тоталітаризм просто неможливий. Той тоталітаризм, який уособлює Володимир Яворівський, ховаючи свою суть за мітинговим криком.
Так що ж відбувається в Спілці письменників? Всього-на-всього природний процес заміни старої номенклатури на тих, хто ніколи нею не був і бути не збирається. Приведення “Олімпу для обраних”, застигло у своїй величі, у відповідності до ринкових вимог. Ніхто, панове, Спілку не знищує — просто з мертвої структури, в якій зацікавлене (а гроші, між іншим, виділяє влада) вузьке коло осіб, вона має перетворитися на дійове об’єднання творчих людей, яке б захищало професійні інтереси кожного і дбало про українську літературу, котра на сьогоднішній день — з цим усі погоджуються — зайшла в глухий кут…
…Замість післямови. А поки що В. Яворівський зі своїми помічниками, прихильниками поширюють через ЗМІ чутки про те, що я, Н.Околітенко, одержала в центрі Києва трикімнатну квартиру, розкішний особняк, а особисто від Медведчука — білий лімузин “Лінкольн” та ще й 100 тисяч доларів; що я, Н. Околітенко, обіцяє всім, хто приєднається по 20 тисяч доларів та інші різні нісенітниці. І дехто в це вірить. Хто відповість за цю брехню? Дійшло до того, що навіть наші знайомі телефонують додому, на роботу, або й приходять самі, щоб перевірити, де я живу, з’ясувати правду. Отож заявляю для всіх цікавих: за майже п’ять місяців моєї роботи на посаді голови НСПУ я і наші співробітники не отримали жодної копійки зарплатні, на роботу добираюся електричкою, бо автомобіля у нас немає і ніколи не було, а живемо ми з письменником Данилом Кулиняком в частині приватного будинку без вигод в Ірпені, яку купили тринадцять років тому”
20 Диктофонний запис із засідання президії НСПУ від 27. 10. 2003 р.
В. Яворівський:
…Сталося так, що “Літературна Україна” на сьогоднішній день не є нашою газетою. Тому я не маю права фінансувати цю газету з бюджету НСПУ. Я просив редактора газети Василя Плюща: “Василю, прийди до мене. Ми переробимо документи, аби спілка мала контрольний пакет акцій, тобто 51 відсоток”. Але ви прекрасно розумієте, якщо ми матимемо 51 відсоток, то мають право президія і я, як голова, поставити питання про оголошення конкурсу на посаду головного редактора “Літературної України”. В конкурсі може взяти участь і Василь Плющ. Це що, не демократично? Що в нас редактора довічно обирають? Тому, як ніколи зараз газеті потрібно було б вийти… І вона могла би вийти, повірте мені. Коли треба вона виходить…
“Літературна Україна”, № 39, 6. 11. 2003 р. “На прориві”
М. Шевченко:
…Хоч як це дивно, але після III з’їзду НСПУ нове спілчанське верховенство найперш кинулося не підтримати редактора, не допомогти газеті, а — вихопити виробничі площі — приміщення, як це зробили в “Українському письменнику”. По Василеві Васильовичу це вдарило дуже боляче, але він сказав: “Потоптатися по газеті і по людях я нікому не дам”. Скрізь, де замахувалися на редактора, я казав: “Доки є Плющ, газета житиме”.
21 Підприємство Національної спілки письменників України “Дирекція управління майном НСПУ” (ДУМ НСПУ). Затверджено президією НСПУ 25. 12. 2002 р. Зареєстровано Печерською районною в м. Києві Державною адміністрацією. Реєстраційний № 34713 в реєстрі суб’єктів підприємницької діяльності від 31. 01. 2003 р. — В. Б.)
22 Мабуть тому В. Яворівський при нагоді підкреслює, що майно НСПУ вартості немає. “Это все болтовня, имущества здесь нет. Оно запущенное и очень бедное. За годы безвременья его разворовали и растянули… Несколько домов творчества, которые славятся тем, что находятся в неплохом месте…” (“Голос Украины”, 11. 11. 2003 р., № 213. “Гражданская война” в Союзе писателей”)
23 УКРАЇНА В НЕБЕЗПЕЦІ