У письменників, фальсифікації документів для формування громадської думки заради посад, отримання дивідендів у вигляді літературних премій та грошових винагород
| Вид материала | Книга |
- Проект міжнародних стандартів iso/dis 20252. Міжнародні стандарти дослідження ринку,, 670.83kb.
- Вимоги до контрольної роботи Варіант контрольної роботи обирається за двома останніми, 66.47kb.
- Вимоги до контрольної роботи Варіант контрольної роботи обирається за двома останніми, 76.38kb.
- Назва нормативного документу, 247.73kb.
- Робоча програма навчальної дисципліни соціологія громадської думки (шифр І назва навчальної, 618.65kb.
- Журналіст як суб'єкт масово-інформаційної діяльності Портрет професії журналіста, 235.38kb.
- 10 клас, 466.03kb.
- Відповіді з питань оподаткування податком на прибуток Які податкові наслідки виплати, 219.96kb.
- Зазвичай життєвий шлях ілюстрація того, як людина, крок за кроком, розтринькує дар, 31.5kb.
- Рекомендації з написання проектів на отримання гранту в рамках програми «Об’єднаймось, 255.91kb.
Хроніка однієї зради
Післяслово до подій у спілці письменників України
Ця книга не художній твір, а документальна оповідка про людей, які намагаються задовольнити свої амбіційні забаганки шляхом ошуканства і підкупу письменників, фальсифікації документів для формування громадської думки заради посад, отримання дивідендів у вигляді літературних премій та грошових винагород.
Наклад видання 2000 примірників. Майже така кількість членів НСПУ на сьогодні складає спілку письменників України. Це видання автор адресує, насамперед, їм.
Розвиток подій, що описуються у книзі, подано мовою фактів, спостережень, документів, матеріалів ЗМІ.
1. Початок бунту
Свого часу від імені Кримської республіканської організації НСПУ (КРО НСПУ) я вже оприлюднив події у спілчанському середовищі на засіданні президій НСПУ, на сторінках “Літературної України”, на прес-конференціях у Києві та Сімферополі та у телепередачах…
Пояснював, чому кримські літератори висловили недовіру голові НСПУ В. Яворівському і зажадали проведення позачергового з’їзду письменників.
І ось знову у пресі почали з’являтися публікації як на захист письменника, нардепа, громадського діяча В. Яворівського, так і про його помилкові дії, що призвели до розбрату у спілці письменників. Крим став тією краплею, яка вихлюпнула зовні частину того негативу, що осів на Банковій, 2.
А почалося все із таємної змови голови НСПУ В. Яворівського з віце-прем’єром Ради міністрів АРК В. Казаріним. Чи то захотілося їм мати “приручену і свою” творчу спілку, чи планували “по-господарські розібратися” з нерухомим майном у Криму… Точно сказати не можу, але інтереси демократа В. Яворівського і комуніста В. Казаріна так чи інакше збіглися. І на початку 2003 р. почалася руйнація Кримської письменницької організації з боку голови НСПУ В. Яворівського.
Голова КРО НСПУ Д. Кононенко повідомив, що В. Яворівський планує створити єдину і потужну письменницьку організацію в Криму. Письменники схвалили цей намір, адже на півострові тривалий час діяли КРО НСПУ, Спілка письменників Криму (СПК) і Спілка російських, українських та білоруських письменників (СРУБП). У 2002 р. група літераторів, 6 членів НСПУ, вийшли зі складу СПК і СРУБПу та організували ще одну, четверту організацію — Спілку письменників АРК (СП АРК). Чому б не об’єднатися? Потужній організації легше вирішувати питання, пов’язані з професійною діяльністю літераторів.
Для об’єднання на професійній основі необхідна була лише добра воля членів НСПУ. Керівники КРО НСПУ, СПК і СРУБПу прийняли рішення: “Члени НСПУ стають на облік в КРО НСПУ, самі ж організації діють як клуби літераторів”.
Члени СП АРК ідею об’єднання літераторів зрозуміли по-своєму: Спілку письменників за допомогою представників влади можна використати для добування матеріальних благ. Тим більше, що одна з таких спроб була успішно реалізована В. Казаріним. Використовуючи своє службове становище, він в 2001 р. кошти, спрямовані розпорядженням Президента України на підтримку КРО НСПУ, передав літературному фонду, який не мав ніякого відношення до НСПУ. З цього приводу КРО НСПУ зверталась до керівників Верховної Ради Криму, Ради міністрів АРК, Генеральної прокуратури України, Президента України, але реакція на звинувачення посадової особи у зловживанні службовим становищем була, як на мене, досить дивною: у відповідях наголошувалось, що згідно із Законом України “Про професійних творчих працівників і творчі спілки” творчі організації незалежні у своїй статутній діяльності від органів державної влади і органів місцевого самоврядування, політичних партій, інших громадських організацій”. Так, в Закону ця норма стосунків чітко прописана. Але ж мова йде про корупційну діяльність особи, яка займає державну посаду!
Безкарність підштовхнула чиновника на нову багатоходову комбінацію, спрямовану на роз’єднання письменників за національною ознакою. В. Казарін, В. Бушняк (голова СП АРК), деякі інші відповідальні працівники АРК зуміли переконати голову НСПУ на створення і Криму єдиної Спілки письменників на базі КРО НСПУ, але вже з проросійською орієнтацією, пообіцявши за це державну підтримку літераторам з місцевого бюджету та інші блага.
Для того, аби створити проросійську більшість в КРО НСПУ необхідно було збільшити організацію кількісно з числа “казарінського оточення”. Тоді почали вимагати від голови КРО НСПУ Д. Кононенка згоди на прийом списком нових членів НСПУ безпосередньо в Києві, через президію НСПУ. Оскільки така пропозиція суперечила Статуту НСПУ і за нею проглядалася чітка антиукраїнсько-кримськотатарська позиція, Д. Кононенко на зборах письменників КРО НСПУ 25 квітня 2003 р. подав у відставку. Літератори задовольнили його прохання і засудили зрадницькі дії В. Яворівського. Постійний тиск на Д. Кононенка в Криму і Києві призвів до того, що він, залишаючись патріотом України, прийняв єдине вірне, на його погляд, рішення: піти з посади голови КРО НСПУ, висловивши тим самим протест проти російського шовінізму, імпортованого у середовище письменників.
На цих же зборах головою КРО НСПУ обрали автора цих рядків.
Таке перегрупування сил нічого не змінювало у відношеннях між КРО НСПУ і НСПУ. Але у даній ситуації кримчани вирішили використати останній аргумент для Києва. В Криму, специфічному регіоні України, головою республіканської організації обрано людину, котру важко запідозрити в національній тенденційності — мама у нього українка, батько — татарин, а вірші та прозу пише російською мовою.
Подальші події розгорталися наступним чином:
06. 05. 2003 р. В Києві на засіданні президії НСПУ була зроблена спроба з боку В. Яворівського прийняти списком з порушенням Статуту НСПУ 64 чоловіка із “казарінської групи”. Президія підтримала мою пропозицію про проведення у Криму зборів активу КРО НСПУ з визначенням свого ставлення до “навкололітературних” подій.
12. 05. 2003 р. До Києва відправлено рішення письменників КРО НСПУ такого змісту:
“Президії НСПУ.
10 травня 2003 р. в Криму відбулося засідання ініціативної групи Кримської республіканської організації Національної спілки письменників України, де розглядалися питання:
1. Про взяття на облік в КРО НСПУ членів НСПУ, що перебувають на обліку в Спілці письменників АРК.
2. Розгляд особових справ членів СП АРК з наданням їм рекомендацій для наступного їх прийому в НСПУ на засіданні президії НСПУ.
До складу ініціативної групи увійшли: Валерій Басиров — член НСПУ, голова КРО НСПУ; Шакір Селімов — член НСПУ, голова ради кримськотатарських письменників, головний редактор журналу “Йылдыз” (“Зірка”), член Меджлісу кримськотатарського народу; Галина Хмільовська — член НСПУ, генеральний директор Всеукраїнського інформаційно-культурного центру в м. Сімферополі, лауреат премії ім. В. Симоненка; Різа Фазилов — член НСПУ, член ревізійної комісії Муфтіята Криму; Юнус Кандимов — член НСПУ, заслужений діяч мистецтв України, керівник молодіжного творчого об’єднання “Ильхам” (“Натхнення”); Аблязіз Велієв — член НСПУ, заступник головного редактора газети “Янъы дюнья” (“Новий світ”); Данило Кононенко — член НСПУ, завідуючий відділом газети “Кримська світлиця”; Нуззет Умеров — член НСПУ, головний редактор газети “Янъы дюнья” (“Новий світ”).
У ході засідання відзначалось:
1). Протягом останніх трьох місяців президія НСПУ неодноразово наполягала на об’єднанні КРО НСПУ з членами СП АРК.
2). Президія КРО НСПУ 12. 04. 2003 р. в присутності керівника СП АРК Володимира Бушняка розглянула пропозицію президії НСПУ і дійшли висновку, що шлях до НСПУ відкритий кожній творчо здібній людині. Умови вступу обумовлені, як Статутом НСПУ, так і положенням про прийом до спілки письменників України. Згідно із цими документами обласна організація НСПУ індивідуально і шляхом таємного голосування рекомендує літераторів до вступу в НСПУ, подає документи до приймальної комісії НСПУ. Прийом літератора в члени НСПУ проводить президія Спілки індивідуально за особистою заявою того, хто вступає, який має опубліковані праці, рекомендації трьох членів НСПУ і приймальної комісії — таємним голосуванням.
3). Загальні збори письменників КРО НСПУ, що відбулися 24. 04. 2003 р., у яких взяли участь 32 члени НСПУ з 46, що стоять на обліку, було прийнято рішення: “Довести до відома президію НСПУ про те, що об’єднання письменників КРО НСПУ з членами СП АРК на даному етапі неможливо — члени НСПУ, які входять до складу СП АРК (а таких нараховується шість чоловік), можуть приєднатися до КРО НСПУ. Решта повинна рекомендуватися КРО НСПУ для прийому президією НСПУ через приймальну комісію згідно із діючим Статутом НСПУ. За таке рішення всі члени НСПУ проголосували одноголосно.
4). 6 травня 2003 р. на засіданні президії НСПУ членам президії була доведена позиція КРО НСПУ. Підкреслено, що прийняття літераторів СП АРК в члени НСПУ без рекомендації КРО НСПУ, тим більше прийом списком, запропонований Володимиром Бушняком, суперечить статутним вимогам.
5). Оскільки президія НСПУ наполягає на прийомі в члени НСПУ списком і на негайному об’єднанні, письменники КРО НСПУ змушені були 10 травня 2003 р. створити ініціативну групу і ще раз обговорити підняте питання.
6). Члени ініціативної групи дійшли висновку:
а. СП АРК діє на території Криму, як спілка літераторів і не є підрозділом НСПУ. Тому не може претендувати на роль суб’єкта, що має рівні права з КРО НСПУ.
б. В СП АРК з 80 чоловік тільки 6 є членами НСПУ, котрі можуть стати на облік в КРО НСПУ.
в. Ті, хто бажає вступити в члени НСПУ мають (згідно зі Статутом НСПУ) представити всі необхідні документи в КРО НСПУ з наступним їх розглядом у приймальній комісії НСПУ.
КРО НСПУ будує свої стосунки з іншими творчими спілками, що діють на території Криму, на основі угод. Таке співробітництво запропоновано і СП АРК. Проте взаєморозуміння з боку самодіяльної організації, на жаль, КРО НСПУ не досягло.
Голова Кримської республіканської організації НСПУ Валерій Басиров.
Голова ради кримськотатарських письменників Шакір Селімов.
12 травня 2003 р.”
Того ж дня на події, що відбувалися на півострові, відгукнулися літератори СП Криму. Вони надіслали телеграму:
“Київ, Банкова, 2.
Президії НСПУ.
103 члени Спілки письменників Криму, з них 21 член НСПУ, обурені сепаратистськими переговорами і розкольницькими діями з приводу прийому списком членами НСПУ всупереч Статуту Казарінського літоб’єднання.
Це означає повне розколювання літературного руху в Криму. Це брудна політика. Хто і чому йде на повідку самого амбіційного російського шовініста Криму тимчасового правителя Казаріна?
Правління Спілки письменників Криму.
12. 05. 2003 р.”
15. 05. 2003 р. ще одна телеграма була надіслана до Києва:
“Київ, вул. Грушевського, 5.
Верховна Рада України,
депутату Ющенку В. А.
Письменники Криму, які з великою довірою ставляться до Вас, обурені діями Вашого соратника Яворівського, який прагне віддати Кримську організацію Національної спілки письменників України в руки комуніста Казаріна.
Голова Кримської республіканської організації НСПУ Валерій Басиров.
Голова Спілки письменників Криму Леонід Панасенко.
Голова Спілки російських, українських і білоруських письменників Лев Рябчиков.
Голова ради кримськотатарських письменників Шакір Селімов”.
Того ж дня в Сімферопольському інформаційному центрі була проведена прес-конференція для журналістів ЗМІ: “Про сепаратистські дії групи літераторів, які ведуть до остаточного розколу письменницьких організацій в Криму і розпалюванню міжнаціональної ворожнечі”.
Одночасно відбулися зустрічі з відповідальними особами у представництві Президента України в АР Крим і Меджлісі кримськотатарського народу.
17. 05. 2003 р. Члени президії НСПУ В. Медвідь, В. Югов на чолі з В. Яворівським прибули до Криму для проведення об’єднавчого з’їзду. З собою вони привезли 64 квитки нових членів НСПУ, прийнятих списком всупереч рішенню зборів КРО НСПУ. Створивши більшість “проказарінської групи”, В. Яворівський намагався провести вибори керівного органу КРО НСПУ із затвердженням нового Статуту, створенням комісії по прийому членів НСПУ. До речі, порядок дня кияни привезли з собою і оголосили його лише перед початком з’їзду.
Коли В. Яворівський, доказуючи необхідність проведення такого з’їзду договорився до того, що “ні кримський татарин, ні українець не очолить письменницьку організацію в Криму, тому, що російських письменників з сьогоднішнього дня більше”, — літератори КРО НСПУ (нагадаю: 46 членів НСПУ. — В. Б.) висловили йому недовіру і відмовилися брати участь в роботі так званого “об’єднувального з’їзду”.
Кияни поїхали ні з чим, створивши, правда, оргкомітет по підготовці об’єднувальної конференції на чолі з В. Бушняком для консолідації письменників півострова, а літератори КРО НСПУ прийняли звернення, де, зокрема, говорилося: “своїми волюнтаристськими діями В. Яворівський і президія НСПУ поглибили розкол між письменниками Криму, що призведе до розпалювання міжнаціональної ворожнечі”. 1
З цього приводу письменники висловились на телебаченні і по республіканському радіо.
20. 06. 2003 р. В Києві на розширеному засіданні президії НСПУ слухався звіт про роботу КРО НСПУ. На питання присутніх, як в Криму нормалізувати роботу творчої спілки, я запропонував такий варіант: у Севастополі, оскільки жителів цього міста, прийнятих за списком в члени НСПУ, виявилось 21 чоловік, створити нову організацію з прямим підпорядкуванням Києву, а літераторів, що залишилися поставити на облік в КРО НСПУ. Тим більше, що Севастополь — окрема адміністративна одиниця.
І хоча цю пропозицію підтримали деякі члени президії НСПУ 2 і голови обласних письменницьких організацій, В. Яворівський наполягав на своєму: “Буде так, як я сказав. Або ж зробимо в Криму дві спілки”. На зауваження, що в Криму прагнуть об’єднання, а не роз’єднання, В. Яворівський розвів руками: “Що я можу зробити, якщо одна частина письменників любить Басирова, а друга — Бушняка”. 3
На засіданні президії я стисло відзвітував про роботу КРО НСПУ.
Так, у повідомленні йшлося: “25 квітня 2003 р. відбулися загальні збори літераторів КРО НСПУ. Розглядалися питання внутрішнього і творчого життя Спілки. Наприклад, про поповнення її рядів новими членами, про виділення приміщення КРО НСПУ, про видання книг письменників за рахунок держбюджету, про фінансову допомогу членам Спілки урядом Криму, про підготовку до 70-річчя створення КРО НСПУ. На зборах літератори вели мову також про можливість об’єднання КРО НСПУ з іншими письменницькими спілками Криму (а їх на території автономії — чотири!). Збори розглянули також заяву голови КРО НСПУ Д. Кононенка, у якому він попросив збори письменників звільнити його від посади, яку він займав.
Що ж вдалося зробити за два місяці роботи?
У першій половині травня почався процес об’єднання (СП Криму, СРУБП) погодилися співробітничати з КРО НСПУ на договірних засадах, а 14 членів НСПУ, які перебували на обліку в цих організаціях, влилися в КРО НСПУ. Отже, в КРО НСПУ на сьогодні входять 62 письменника, які пишуть українською, кримськотатарською, російською, вірменською, польською, німецькою мовами. За мовними принципами в організації створені і працюють секції.
В Криму діє ще одна творча організація — проросійська Спілка письменників АРК, з керівництвом якої поки що не вдалося знайти взаєморозуміння. І, як видно з усього, не вдасться. хоча передбачу, — здорові творчі сили обов’язково стануть на облік в КРО НСПУ.
Кроки назустріч один одному дають свої позитивні результати: двері Будинку письменників (Сімферополь, вул. Горького, 7) сьогодні відчинені для всіх.
В розпорядженні письменницьких організацій видавництво “ДОЛЯ”, журнали “Брега Тавриды”, “Йылдыз” (“Зірка”), “Доля”, “Йылдызчыкъ—Зірочка”, газети “Кримська світлиця”, “Янъы дюнья” (“Новий світ”), які мають великий вплив на читачів Криму. Тому майже всі найважливіші заходи, які проводяться на території півострова, не обходяться без письменників. Так, у травні-червні успішно пройшли презентації книг Б. Чобан-заде “Сонъ деври эдебиятынынъ къырымтатар—Крымскотатарская литература новейшего периода” (Судак, 10 Міжнародна конференція бібліотечних працівників), Мемета Нузета “Къырымнынъ чёль аятындан” (“З життя кримського степу”) у республіканській кримськотатарській бібліотеці ім. І. Гаспринського, Ісмаїла Гаспринського “Французские письма” на Міжнародній книжковій виставці-ярмарку “Весна-2003” в Сімферополі.
В той же період були підбиті підсумки шостого літературного конкурсу “Ми діти твої, Україно!” і урочисто відзначено десятиліття дитячої театральної студії “Світанок”.
Два місяці були напружені. А попереду нові завдання: вже розроблені заходи по відзначенню у 2004 р. 70-річчя Кримської республіканської організації НСПУ. Серед інших заходів плануємо видати довідник “письменники Криму”, в наступному ж році буде відзначатися 190-річчя від дня народження Т. Г. Шевченка. Кримчани хочуть гідно відзначити і цю дату. Тим більше, що Шевченківські свята 2004 року проходитимуть у Севастополі”.
02. 07. 2003 р. В приміщенні НСПУ (Київ, Банкова, 2) відбулась презентація антології кримськотатарської поезії XIII-XX ст. “Кунештен бир парча — Окрушина сонця”. Вів вечір я, як голова КРО НСПУ. Перед презентацією у мене відбулася така розмова з В. Яворівським.
— Володимире Олександровичу, ініціюючи об’єднання КРО НСПУ з організацією, яка не є підрозділом НСПУ, ви домоглися того, що у Криму рахують: вас купили або за шматок землі на березі моря, або за великі гроші.
— Це неправда. Мене не можна купити.
— Тоді чиніть з письменниками так, аби вони в це повірили.
— З мене досить. В кримські справи я втручатись не буду.
— А коли ви підпишете Положення КРО НСПУ? Без нього я не можу відкрити рахунок організації. Ви ж заблокували всі фінансові операції…
— Положення КРО НСПУ буде підписане на першому ж засіданні президії НСПУ, у вересні.
03. 09. 2003 р. Президія НСПУ затвердила, а голова НСПУ В. Яворівський підписав Положення КРО НСПУ.
А далі почалося те, що письменники передбачали, проте надіялися на здоровий глузд В. Яворівського. Хоча Положення КРО НСПУ було підписане таки “на першому ж засіданні президії НСПУ”, Головне управління юстиції Міністерства юстиції України в Автономній Республіці Крим у реєстрації КРО НСПУ відмовило, мотивуючи тим, що невдовзі в Криму відбудеться установча письменницька конференція.
— І не надійтесь, що ви зареєструєтесь, — зловтішно кинув мені В. Казарін під час зустрічі у Коктебелі 7 вересня 2003 р., на святкуванні 100-річчя Будинку поета М. Волошина. — Яворівський зробить так, як потрібно. 27 вересня відбудеться установча конференція. Рішення вже прийнято.
Письменники КРО НСПУ, а у святі брали участь Аблязіз Велієв, Шакір Селімов, Нуззет Умеров (усі — Крим) та поет Юрій Каплан (Київ), були заскочені цим повідомленням. Як же так? Вирішили терміново зібратися всім письменникам Криму, запросити представника з Києва і ще раз спробувати досягти порозуміння.
КРО НСПУ співпрацює з усіма творчими спілками. Двері відкриті для всіх. Вислухати точку зору казарінської групи планували і на цих зборах. У чотирьох газетах, на радіо і телебаченні дали оголошення такого змісту: “Збори літераторів Криму. 20 вересня 2003 р. в приміщенні МП “Світ” (м. Сімферополь, вул. Пушкіна, 20/7 об 11-ій годині відбудуться збори членів Національної Спілки письменників України, які мешкають на території Криму. При собі потрібно мати членський квиток НСПУ. Президія КРО НСПУ”.
Жодний чоловік з оточення В. Казаріна не прийшов.
Більше того, у телефонній розмові з В. Яворівським я повідомив про дату зборів і просив його взяти участь у цих зборах.
16. 09. 2003 р. я отримав факс-повідомлення:
“Голові Кримської організації НСПУ
Басирову В.М.
Секретаріат ради Національної спілки письменників України повідомляє, що відповідно до попередньої домовленості установчі збори кримських письменників скликаються 27 вересня ц.р. з метою створення єдиної письменницької організації АР Крим в складі НСПУ.
Організаційне забезпечення — за оргкомітетом.
Інша дата проведення зборів недоцільна, оскільки саме 27 вересня керівництво НСПУ може взяти участь в цій важливій акції.
За дорученням секретаріату
Голова Національної спілки
Письменників України В. Яворівський”.
Письменники Криму все ж зібралися 20 вересня. З 55 членів НСПУ у роботі зборів взяли участь 35 літераторів. Обговоривши інформацію “Про намагання голови НСПУ В. Яворівського створити паралельну структуру Кримській республіканській організації з числа літераторів, прийнятих президією НСПУ з порушенням Статуту НСПУ” кримчани, засудили дії В. Яворівського (вже вкотре!), висловивши йому недовіру, та прийняли рішення про ініціювання скликання надзвичайного з’їзду НСПУ з метою усунення з посади голови НСПУ В. Яворівського. Збори вирішили надіслати секретаріату НСПУ листа такого змісту:
“Кримська республіканська організація НСПУ (КРО НСПУ) включена до єдиного державного реєстру підприємств та організацій України (довідка № 23/5-3660), як підрозділ НСПУ, має свій ідентифікаційний код і зареєстрована в Головному управлінні юстиції Міністерства юстиції України в Автономній Республіці Крим 01. 12. 94 р. 6 лютого 2003 р. секретаріат НСПУ підтвердив, що “згідно Статуту НСПУ Кримська організація НСПУ є підрозділом (філією) Національної спілки письменників України" ”довідка № 56/01-19).
Інших організацій, розташованих на території Криму, які були б підрозділом НСПУ, немає. Тому КРО НСПУ — єдина офіційна організація письменників в Криму,
Отже, загальні збори кримських письменників можливі лише у тому випадку, коли всі члени НСПУ стануть на облік в КРО НСПУ.
Тому президія Кримської республіканської організації НСПУ повідомляє про недоцільність проведення загальних зборів на даному етапі.
За дорученням президії
голова КРО НСПУ В. Басиров”.