Geum.ru

Київський інститут інвестиційного менеджменту

Вид материалаНавчально-методичний посібник

Содержание


2.3. Спеціалізовані кредитно-фінансові інститути
План семінарського заняття
Теми фіксованих виступів і рефератів
Рекомендована література
Термінологічний словник
Запитання для самостійного контролю
Завдання для перевірки знань
Подобный материал:
1   ...   10   11   12   13   14   15   16   17   ...   20

2.3. Спеціалізовані кредитно-фінансові інститути

Методичні рекомендації


Вивчення функцій спеціалізованих кредитно-фінансових установ небанківського типу передбачає набуття спеціальних знань та з’ясування особливостей технічних прийомів проведення операцій в межах кредитної системи, які з різних причин не обслуговуються комерційними банками.

Студенти мають засвоїти, що спеціалізовані кредитно-фінансові інститути в переважній більшості країн посідають важливе місце у їх кредитних системах, спеціалізуються на виконанні кількох операцій або обслуговуванні обмеженого кола клієнтів, а в останні десятиліття навіть починають діяти як серйозні конкуренти комерційних банків на ринку фінансових послуг. Найважливішою їх ознакою є вузька спеціалізація, обслуговування тих секторів ринку позичкових капіталів, де потрібні спеціальні знання й особливі технічні прийоми, які з різних причин (наприклад, низька рентабельність чи законодавча заборона) не обслуговуються комерційними банками. Як окрема ланка кредитної системи спеціалізовані кредитно-фінансові інститути почали формуватися в ХХ ст. Вже в першій половині ХХ ст. значних обсягів набули операції страхових компаній, а далі акумулюванням грошових доходів, капіталів і заощаджень населення, підприємств, держави поступово почали займатися кредитні спілки і пенсійні фонди. Розгорнули діяльність інші заощаджувально-кредитні інститути.

Студентам слід уяснити, що становлення та розвиток кредитно-фінансових інститутів в Україні зумовлене задоволенням об’єктивних потреб у фінансових послугах у зв’язку з переходом до моделі динамічно зростаючої економіки, зро-

станням доходів і заощаджень різних верств населення, оптимізацією структури виробничих витрат підприємств усіх форм власності (на основі новітніх технологій і техніки), прискоренням і полегшенням руху капіталів та забезпеченням довгострокового інвестування коштів. Провідними спеціалізованими кредитно-фінансовими інститутами в сучасних кредитних системах стали страхові компанії, пенсійні фонди, інвестиційні фонди, фінансові компанії, кредитні спілки, ломбарди, позичково-зберігальні асоціації, будівельні товариства (Великобританія), доброчинні фонди та ін. Основними напрямками їх діяльності стали:

а) акумулювання заощаджень населення шляхом їх залучення на вклади, випуск акцій, облігацій, продаж страхових полісів;

б) кредитування певних сфер економіки та видів господарської діяльності і потреб певних груп населення;

в) надання довготермінових іпотечних кредитів;

г) організація пенсійного та соціального забезпечення населення;

д) здійснення операцій кредитної взаємодопомоги.

Здатність спеціалізованих кредитно-фінансових інститутів акумулювати значні обсяги коштів на тривалі строки зробила їх привабливими і для державних органів. В багатьох країнах вони були створені законодавчими актами з метою фінансування інвестицій у провідні галузі економіки, стимулювання споживчого попиту, фінансування програм розвитку порівняно відсталих регіонів тощо. Більше того, держава не лише брала участь у їх заснуванні, а й надавала їм пільги та гарантії і навіть бюджетні субсидії на розвиток інфраструктури і розширення операцій.

Спеціалізовані небанківські кредитно-фінансові заклади потрібно розглядати як третю складову частину кредитно-

фінансової системи країни, яка нині набуває значного впливу на економіку і споживання. Зростання масштабів її кредитно-фінансової діяльності означає не лише суттєве обмеження операцій банків щодо мобілізацій ресурсів, а головне – усуває монопольне становище комерційних банків на ринку позичкових капіталів.

От чому між комерційними банками і небанківськими кредитно-фінансовими закладами точиться гостра конкурентна боротьба за залучення грошових коштів та у сфері кредитних операцій. При цьому конкуренція носить неціновий характер. Приміром, у банках використовується процентна ставка за вкладами і наданими кредитами, а у страховій компанії діє страховий тариф, який визначає розмір страхової премії та страхового відшкодування; у інвестиційних компаніях – курсова різниця між акціями, що випускаються, і придбаними ними акціями.

Про неспівмірні операції і ціни на них свідчить діяльність інших кредитно-фінансових інститутів. Між ними також точиться неспівставна конкурентна боротьба за залучення грошових коштів і у кредитних операціях. Наявність співставності і цінової конкуренції між операціями кредитно-фінансових інститутів можливі лише за умов інвестування в однорідні, однакові за своєю природою операції. Зокрема такими є ставки іпотечного і споживацького кредитів.

Внаслідок взаємодії та конкуренції за певні сектори ринку позичкових капіталів в країнах з розвиненою економікою діє закономірність: чим вищим є рівень розвитку грошово-кредитної системи, тим масштабніших розмірів на ринку фінансових послуг набуває діяльність страхування, довірчого управління, застави, інших видів акумулювання тимчасово вільних коштів для прибуткового вкладання як кредитних ресурсів спеціалізованих кредитно-фінансових інститутів.

Студенти мають оволодіти механізмом функціонування провідник видів спеціалізованих кредитно-фінансових інститутів. Розглядаючи страхові компанії слід звернути увагу на механізм мобілізації коштів страховими компаніями. Спеціалізуючись на одному з видів страхування (майновому або загальному, особистому, страхуванні відповідальності, перестрахуванні), страхові компанії мобілізують кошти шляхом отримання страхових внесків (страхових премій) від юридичних і фізичних осіб на підставі укладення з ними договорів відшкодування збитків або виплату певної суми за умов настання страхового випадку. Тривалі строки нагромадження коштів, що інколи сягають десятків років, дозволяють страховим компаніям залучені страхові внески та власний капітал вкладати в акції та облігації приватних корпорацій та у державні боргові зобов’язання, у надання довгострокових кредитів підприємствам різних галузей економіки, переважно у формі іпотечного кредиту та вкладень у нерухомість. На цій підставі вони конкурують з інвестиційними банками, фондами та іншими інститутами кредитної системи, що оперують на ринку довгострокових капіталів.

Студенти мають засвоїти, що головним спеціалізованим фінансовим закладом, який акумулює грошові кошти для пенсійного забезпечення громадян після досягнення ними певного віку, є пенсійний фонд. Пенсійні фонди можуть бути приватними і державними. Їхні кошти формуються за рахунок регулярних внесків із заробітної плати працівників, відрахувань з прибутку підприємств, а також внаслідок прибутку від операцій самого пенсійного фонду. Зокрема процес нагромадження значних сум і на тривалі строки дозволяє пенсійним фондам здійснювати довгострокові інвестиції. Ось чому в структурі активів цих закладів найбільшою є частка

цінних паперів приватних підприємств, корпорацій, державних боргових зобов’язань. Оскільки майбутні виплати з пенсійних фондів достатньо точно можна розрахувати, на відміну від виплат за пасивами страхових компаній, то пенсійні фонди володіють значно вищим рівнем фінансової стійкості і можливостями підтримувати мінімальну власну ліквідність. З іншого боку, вони здатні проводити активну інвестиційну політику у найприбутковіші цінні папери і довгострокові кредитні операції, що на момент платежу пенсії суттєво збільшує її розмір.

Студенти повинні вірно оцінювати суть і механізм дії інвестиційних фондів, що становлять собою особливий вид фінансово-кредитних установ, які надають спеціалізовані посередницькі послуги в інвестиційному процесі. Шляхом випуску та розміщення на фінансовому ринку власних цінних паперів інвестиційні фонди мобілізують грошові кошти приватних інвесторів і заощадження населення та вкладають їх в акції та облігації різних підприємств власної країни і за кордоном. При цьому посередницькі послуги інвестиційного фонду дозволяють інвесторам приймати найефективніші інвестиційні рішення, мінімізувати ризик, обирати диверсифікований варіант вкладення коштів у цінні папери десятків різних емітентів, перерозподіляючи капітали у найперспективніші підприємства і галузі, що зробити одному дрібному інвестору просто неможливо.

Маючи апарат досвідчених фахівців, що регулярно стежать за станом ринку цінних паперів, інвестиційні фонди можуть надавати інвесторам різноманітні послуги, відкривати чекові рахунки, що приносять вищий дохід, ніж звичайні поточні й ощадні рахунки в банках, і водночас отримувати належний прибуток у вигляді різниці між доходами на операції з цінними паперами та виплатами за власними акціями.

Діяльність інвестиційних фондів законодавчо регулюється й контролюється, а самі інвестиційні фонди зобов’язані регулярно публікувати звіти про свої операції, інформацію про коливання цін на свої акції, розміри комісійних, механізм розподілу доходів та інше.

Студентам важливо мати чіткі уявлення про фінансові компанії, що є різновидом небанківських інститутів кредитної системи, які спеціалізуються на кредитуванні продажу споживацьких товарів з відстроченням платежу. Кошти фінансових компаній формуються за рахунок випуску власних боргових зобов’язань – облігацій чи векселів, отримання короткострокових кредитів від комерційних банків.

Придбавши товар, покупець, як правило, сплачує частину його вартості – у межах 20 %, а на решту суми бере торгівельний кредит. Фінансова компанія, на підставі попередньо укладеного договору з торговою фірмою та поданих нею документів про отримання товарів, переказує продавцеві обумовлену суму ціни товару за мінусом вже сплаченої частини. Свою заборгованість щодо придбаного товару покупець погашає фінансовій компанії протягом обумовленого договором строку (1 – 4 роки) щомісячними внесками з виплатою відповідних процентів. Як правило, величина такого проценту дещо вища, ніж за звичайними позиками комерційних банків на аналогічний термін, – від 10 % до 30 %, що пов’язане з більшим ризиком непогашення кредиту. У деяких випадках фінансові компанії здійснюють лізингові й факторингові операції, надають іпотечні послуги і навіть деякі види страхування.

Студенти повинні володіти знаннями щодо організації кредитних спілок, які є спеціалізованими кооперативними організаціями, що створюються з метою отримання доходу на тимчасово вільні кошти та можливості оперативного отри-

мання кредиту. Ресурси кредитних спілок формуються коштом вступних пайових внесків їх членів, а також їхніх наступних періодичних внесків, використання кредитів комерційних банків і емісії власних боргових зобов’язань. Активні операції кредитних спілок складаються з надання позик своїм членам на різноманітні споживчі потреби, а незадіяні кошти використовуються для депонування в комерційних банках або інвестування їх у короткострокові боргові зобов’язання. Як громадські організації некомерційного характеру кредитні спілки мають відповідні пільги в оподаткуванні, що забезпечує дещо вищій рівень дохідності на внески та дешевший кредит, ніж у комерційних банках. Нині роль комерційних спілок невпинно зростає. Зокрема, вони надають брокерські послуги у операціях з цінними паперами, випускають кредитні картки, консультують клієнтів з інвестиційних питань і комерційної діяльності.

Своє місце на ринку фінансових послуг посідає ломбард-кредитна установа, яка надає споживацькі позики під заставу рухомого майна. Як правило, вартість заставленого в ломбарді майна має перевищувати суму наданого кредиту на 20 – 50 %. Позичальник зберігає право власності на заставлене майно протягом певного періоду часу. Воно засвідчується заставною квитанцією або іншим документом, що фактично замінює кредитний договір. В разі неповернення кредиту ломбард отримує право реалізувати заставлене майно, щоб компенсувати суму боргу разом з нарахованими процентами з виручки.

Специфікою ломбардних позичкових операцій є видача позичальникам невеликих сум на відносно короткі строки (переважно до трьох місяців), приймання речей (в основному ювелірних виробів та речей антикваріату) на зберігання за певну плату. Крім використання власних коштів у ломбард-

них операціях можуть використовуватися кредити комерційних банків.

Слід наголосити, що у кредитних операціях все більш значну роль відіграють міжбанківські об’єднання. Вони утворюються з метою координації дій, підвищення ефективності операцій та захисту професійних інтересів учасників. Умовно міжбанківські об’єднання можна класифікувати:

а) залежно від складу учасників – на суто банківські і об’єднання змішаного типу;

б) залежно від цілей – об’єднання комерційного типу і некомерційного, з метою надання послуг своїм членам;

в) залежно від строків діяльності – на безстрокові об’єднання і створені на певний термін;

г) залежно від рівня залежності й підпорядкування окремих структур – асоціативні добровільні об’єднання і корпоративні, що засновані на власності і системі участі в капіталі об’єднання. Головними представниками міжбанківських об’єднань асоціативного типу є консорціуми і картелі. Корпоративними об’єднаннями є концерни і трести.

До складу банківських концернів, крім банків, можуть входити страхові, лізингові, факторингові та інші акціонерні товариства, об’єднані під керівництвом акціонерного товариства, яке називають банківським холдингом. Об’єднання власності банків з втратою юридичної і комерційної самостійності та підпорядкування управління одному органові творить банківській трест.

План семінарського заняття

  1. Спеціалізовані кредитно-фінансові заклади, їх суть і функції.
  2. Сучасні види спеціалізованих кредитно-фінансових інститутів:

а) сфера діяльності та функції страхових компаній;

б) пенсійні фонди акумулювання і розміщення коштів;

в) посередницькі функції інвестиційних фондів;

г) фінансові компанії в системі кредитування продажу споживчих товарів;

д) кредитні спілки;

е) ломбард;

з) форми міжбанківських об’єднань.
  1. Характерні риси та функції міжбанківських об’єднань.
  2. Механізм взаємодії інститутів кредитної системи.

Теми фіксованих виступів і рефератів

  1. Фінансові посередники.
  2. Позабіржовий ринок цінних паперів.
  3. Кредитні спілки.
  4. Специфіка ломбардних позичкових операцій.
  5. Статус та функції страхових компаній.
  6. Механізм функціонування пенсійного фонду України.
  7. Інвестиційні фонди.
  8. Фінансові компанії.
  9. Характерні риси і функції міжбанківських об’єднань.
  10. Проблеми розвитку небанківських фінансово-кредитних установ в Україні.
  11. Форми діяльності небанківських кредитно-фінансових установ в Україні.
  12. Механізм функціонування британської страхової компанії “Ллойд”.

Рекомендована література

  1. Скаско О. Проблеми розвитку консорціумного кредитування в Україні. // Банківська справа, 1999. – № 2. – с. 35.



  1. Шевченко О., Мринська О. Лізинг – альтернатива банківському кредитуванню. // Банківська справа, 2000. – № 4. – с. 31 – 41.

Термінологічний словник


Інвестиційний

фонд особливий вид фінансово-кредитних установ, що забезпечує посередництво в інвестиційному процесі, акумулюючи грошові кошти приватних інвесторів (переважно населення) та вкладаючи їх в акції й облігації різних підприємств своєї країни та за кордоном. Окремим різновидам відкритих інвестиційних фондів стали взаємні фонди грошового ринку, що вперше з’явилися у США в 1971 р.;

Кредитна

система сукупність установ, що реалізують кредитні відносини у конкретній державі;

Кредитна

спілка громадська організація, головною метою діяльності якої є надання кредитних послуг своїм членам, фінансовий та соціальний їх захист шляхом залучення їхніх особистих заощаджень для взаємного кредитування;

Ломбард спеціалізована небанківська кредитна установа, яка видає позики під заставу рухомого майна;

Ланка кредитної

системи група установ кредитної системи, яка функціонує за однаковими принципами чи реалі-

зує єдину групу кредитних відносин. Такими ланками кредитної системи є банки, інвестиційні компанії, страхові компанії тощо;

Міжбанківські

об’єднання об’єднання, які утворюються банками на добровільній основі (злиттям) або на правах примусового підпорядкування та залежності (поглинання) з метою координації та узгодження дій, підвищення ефективності своєї політики для захисту своїх професійних інтересів та інше;

НАСДАК комп’ютеризована система, яка забезпечує брокерів інформацією про котирування цінних паперів на позабіржовому ринку;

Небанківські

фінансово-

кредитні

інститути фінансові посередники, діяльність яких не пов’язана з базовими операціями грошового ринку;

Нецінова

конкуренція конкуренція за кредитні ресурси та кредитні вкладання між фінансовими інститутами, що виконують неоднорідні за характером операції, за якими не можна порівняти ціну. Приміром, не можна порівняти страховий тариф і страхування з інвестуванням на ринку цінних паперів;

Пенсійний

фонд спеціалізована фінансова установа, яка акумулює грошові кошти, що призначені для пенсійного забезпечення громадян після до-

сягнення ними пенсійного віку;

Страхова

компанія установа, яка спеціалізується на захисті майнових інтересів фізичних і юридичних осіб під час настання окремих подій (страхових випадків) за рахунок грошових фондів, що акумулюються з отриманих від них страхових внесків (страхових премій);

Фінансова

компанія небанківський інститут кредитної системи, який спеціалізується на кредитуванні продаж споживчих товарів з відстроченням платежу.

Запитання для самостійного контролю

  1. З’ясуйте суть поняття “кредитні фінансові інститути”. Що лежить в основі розмежування категорій “банки” і “небанківські кредитно-фінансові інститути”?
  2. Розгляньте специфіку діяльності кредитно-фінансових інститутів. Чи є відмінності у функціях банків і небанківських кредитно-фінансових закладів?
  3. Проаналізуйте об’єктивні причини зародження діяльності і розвитку спеціалізованих кредитно-фінансових інститутів. Які причини обмеженості їх ролі в сучасній економіці України?
  4. З’ясуйте особливості акумулювання заощаджень населення у страхових компаніях. В чому відмінності капіталу акціонерних страхових компаній від капіталу компаній взаємного страхування?
  5. Вивчіть специфіку діяльності приватних і державних пенсійних фондів як самостійних юридичних осіб. Що зумовлює створення страхових компаній під контролем корпорацій і за довірчим управлінням траствідділів комерційних

банків чи страхових компаній?
  1. Проаналізуйте структуру активів та пасивів пенсійних фондів. В чому суть активної інвестиційної політики пенсійних фондів?
  1. Дослідіть об’єктивні причини виникнення інвестиційних фондів. Чому інвестиційні фонди стали бурхливо розвиватися після другої світової війни?
  2. З’ясуйте суть інвестиційних фондів відкритого і закритого типу. В чому переваги взаємних фондів грошового ринку?
  3. Уясніть принцип диверсифікації активів інвестиційних фондів. Що таке диверсифікований портфель інвестицій?
  4. Проведіть порівняльний аналіз законодавчого регулювання й контролю за діяльністю інвестиційних фондів. Як регулюється діяльність інвестиційних фондів в Україні?
  5. З’ясуйте специфіку кредитних операцій фінансових компаній. Які схеми просування продукції до споживача доцільно впровадити в Україні?
  6. Обґрунтуйте переваги кредитних спілок в акумулюванні і розміщенні мобілізованих коштів. Які активні операції реалізують кредитні спілки?
  7. Вкажіть специфіку кредитної діяльності ломбарду. Чи конкурує ломбард у своїй діяльності з іншими кредитно-фінансовими інститутами?
  8. Охарактеризуйте міжбанківські об’єднання. Як взаємодіють кредитно-фінансові інститути в межах банківських концернів?
  9. Як називається ціна, котру сплачує позичальник за кредит?

Завдання для перевірки знань

  1. Визначте, хто здійснює емісію грошей:

а) казначейство;

б) центральний банк;

в) уряд.
  1. Інвестиційні фонди не мають права інвестувати у цінні папери одного емітента.

а) так;

б) ні.
  1. Інвестиційний фонд має право випускати облігації та векселі:

а) так;

б) ні.