Теоретичні І методичні питання оцінки І прогнозування економічного потенціалу соціально-економічних систем

Вид материала

Документы

Содержание 3.2 Основи оцінки економічного потенціалу

Подобный материал:

• Програма Розвитку ООН в Україні Інститут економічного прогнозування Національної академії, 931.97kb.
• Постанова президії вак україни від 14., 23.38kb.
• Рактичні питання організації оцінки потенціалу промислового підприємства, в яких зацікавлені, 102.15kb.
• Ні підходи до прогнозування соціально-економічних показників, побудовано моделі прогнозу, 82.87kb.
• О. А. Комарова Теоретичні основи дослідження економічної природи освітнього потенціалу, 163.53kb.
• Методичні рекомендації до нового навчального року з економіки, 201.8kb.
• Розглянуто питання управління стратегічним потенціалом та підходи до оцінки потенціалу, 28.58kb.
• Евої структури місцевому природно − ресурсному потенціалу, а для економіки малих міст, 125.14kb.
• Решетняк О. О., к е. н, доц, 37.58kb.
• Прогнозування соціально-економічних процесів, 172.27kb.

3.2 Основи оцінки економічного потенціалу

Економічний потенціал території є змінною величиною і, як було зазначено раніше, залежить від ряду чинників:

• кількість економічних ресурсів, які має в своєму розпорядженні територія на даний момент часу;
  
• якісні характеристики економічних ресурсів, що визначають їх продуктивну здатність;
  
• умови, що забезпечують відтворення і використання економічного потенціалу.
  

Кількість економічних ресурсів відноситься до екстенсивних чинників нарощування економічного потенціалу. Продуктивність економічних ресурсів, як визначальна якісна характеристика відноситься до інтенсивних чинників.

До умов, що забезпечують відтворення економічного потенціалу, відносяться ті чинники, які сприяють збільшенню кількості і поліпшенню якісних параметрів економічних ресурсів.

При оцінці економічного потенціалу слід розрізняти такі показники, як "сумарний об'єм ресурсів економічного потенціалу", "величина економічного потенціалу" і "реалізації економічного потенціалу". Перший показник характеризує сумарну величину економічних ресурсів, які має в своєму розпорядженні територія на даний момент часу, виражену в одному вимірі.

Величина економічного потенціалу є максимально можливим об'ємом виробництва матеріальних благ і послуг при даній кількості і якості наявних економічних ресурсів в умовах, що забезпечують найповніше їх використання за часом і продуктивністю. Даний показник характеризує максимально можливу віддачу економічного потенціалу. Показник реалізації економічного потенціалу відображає досягнутий рівень його використання і характеризує фактичну віддачу ресурсів економічного потенціалу.

Під оцінкою економічного потенціалу розуміється визначення його величини у вартісному виразі. Оцінці може підлягати загальна величина економічного потенціалу або його активна частина. При цьому економічна оцінка потенціалу території може бути інтервальною величиною (наприклад, річною) або сумарною за період, рівний середньому циклу відтворення економічного потенціалу.

Оцінка економічного потенціалу території дозволяє:

а) оцінити ступінь залучення економічних ресурсів в господарський оборот шляхом порівняння оцінок активної частини і загальної величини економічного потенціалу;

б) оцінити ступінь використання активної частини економічного потенціалу шляхом зіставлення показників реалізації економічного потенціалу з економічною оцінкою активної частини;

в) оцінити ступінь використання повного економічного потенціалу території шляхом порівняння показників реалізації економічного потенціалу і його економічної оцінки;

г) оцінити ефективність вкладених коштів у формування і розвиток економічного потенціалу території шляхом порівняння його економічної оцінки (річної або сумарної) із загальним об'ємом економічних ресурсів, виражених у вартісних одиницях вимірювання.

Основне призначення перерахованих вище показників – це можливість виявити і оцінити резерви економічної системи території, а також оцінити економічну ефективність витрат у відтворенні економічного потенціалу і складових його елементів. Так, показник ступеню залучення наявних економічних ресурсів дозволяє виявити і оцінити резерви економіки, пов'язані з неповним їх залученням. Ступінь використання активної частини економічного потенціалу дозволяє виявити і оцінити резерви економіки, пов'язані з недовикористанням залучених економічних ресурсів. Ступінь використання загальної величини економічного потенціалу дозволяє виявити і оцінити резерви, зв'язані одночасно з недовикористанням наявних економічних ресурсів і з їх неповним залученням до господарського обігу.

Оцінка ефективності вкладених коштів у формування економічного потенціалу регіону дозволяє визначити абсолютну ефективність витрат на приріст величини економічного потенціалу.

Запропоновані підходи принципово відрізняються від традиційних методів оцінки ефективності суспільного виробництва, при застосуванні яких не представляється можливим оцінити, наскільки повно використовується економічний потенціал регіону і які наявні резерви зростання економіки.

На практиці використання оцінок економічного потенціалу може бути здійснене шляхом розрахунку плановими органами еталонного показника економічного потенціалу на основі техніко-економічних нормативів, в яких на даний момент часу закладені найкращі можливості використання окремих видів економічних ресурсів. При цьому необхідно вирішити такі методичні питання:

• розробка методів економічної оцінки ресурсів, економічного потенціалу;
  
• обґрунтування показників, що відображають величину економічного потенціалу.
  

Визначаючим тут є питання про вибір методів порівняння матеріальних, трудових і інформаційних ресурсів. У науковій літературі пропонується використовувати для цих цілей трудові і вартісні вимірники. Трудові вимірники найбільш прийнятні для оцінки об'єму трудових ресурсів, є можливість застосування їх і для оцінки інвестиційних ресурсів виходячи з властивості їх взаємозамінності. В той же час для природних і інформаційних ресурсів використання трудових вимірників викликає істотні методичні труднощі. Тому найбільш прийнятною є оцінка всіх видів економічних ресурсів у вартісному виразі. Вона дозволяє:

а) визначити сумарну величину всіх ресурсів економічного потенціалу;

б) зіставити її з іншими економічними показниками регіонального рівня в аналітичних цілях;

в) визначити структуру і динаміку складників економічного потенціалу;

г) зіставити сумарний об'єм економічних ресурсів з величиною економічного потенціалу.

На сьогодні розроблені і апробовані методи вартісної оцінки основних виробничих фондів, запасів товарно-матеріальних цінностей, що входять до складу інвестиційних ресурсів. Є методики вартісної оцінки окремих видів природних ресурсів, залучених в економічний оборот.

З методологічної точки зору найменше розробленою є проблема оцінки ресурсів праці у вартісному виразі. Можливість такої оцінки обумовлена дією закону відшкодування витрат на відтворення робочої сили. У загальному вигляді оцінка трудових ресурсів еквівалентна тим витратам, з якими пов'язано їх формування. Сума цих витрат може бути основою об'ємного вимірювання ресурсів праці.

Аналогічним може бути підхід для вартісного виміру інформаційних ресурсів як носіїв інноваційного потенціалу. За сукупністю витрат, пов'язаних з виробництвом науково-технічної інформації, можна оцінити сумарний об'єм інформаційних ресурсів.

Сумарна величина економічного потенціалу може бути представлена в тих показниках, в яких вимірюється об'єм національного виробництва: валовий національний продукт (ВНП), валовий внутрішній продукт (ВВП), чистий внутрішній продукт (ЧВП), національний дохід (НД).

На територіальному рівні величина економічного потенціалу може бути виміряна показниками валового внутрішнього продукту і національного доходу.

Для економічної оцінки локальних потенціалів, безпосереднє застосування показників ВВП і НД не представляється можливим, оскільки їх величина є результатом сукупного використання всіх видів економічних ресурсів. Отже, для економічної оцінки локальних потенціалів необхідно виділити частку кожного з них в загальній величині економічного потенціалу.

Для вирішення цього завдання можна запропонувати два методи:

1) метод виробничих функцій;

2) метод чинників виробництва.

Відповідно до першого методу частка кожного локального потенціалу в сумарній величині економічного потенціалу визначається ступенем впливу приросту того або іншого чинника виробництва на приріст результуючого показника. Складність даного методу полягає в необхідності розробки виробничої функції для конкретного регіону. При цьому існуючі методики враховують тільки два чинники – працю і капітал, що не дозволяє оцінити внесок інших чинників, таких, як природні ресурси і інформація.

Другий метод припускає використання методології, представленої в "теорії чинників виробництва", розробленій французьким економістом Же.-Б. Сеєм [64] і що отримала подальший розвиток в працях західних учених-економістів [87; 85]. Згідно цієї теорії, в створенні вартості рівноправно приймають участь чинники виробництва – праця, земля і капітал, які відповідно є джерелами доходів суспільства: заробітної плати, ренти і прибутку. Сукупність доходів і складає вартість товару. Доходи виступають як плата за виробничі послуги, що надаються кожним з трьох чинників виробництва. Величина внеску кожного з чинників виробництва в створенні вартості визначається співвідношенням попиту і пропозиції. Аналогічного погляду дотримувався німецький економіст Р. Штольцман, який стверджував, що "сума соціально необхідних доходів утворює вартість товарів" [31]. В даному випадку доходами є доходи від праці і доходи від капіталу. Використовуючи цю теорію можна припустити, що критерієм економічної оцінки природно-ресурсного потенціалу виступає рента, інвестиційного потенціалу – дохід на вкладений капітал, трудового потенціалу – дохід від праці, інноваційного потенціалу – частина доходу на вкладений капітал пропорційно витратам капіталу на придбання нематеріальних ресурсів.

Завершуючим етапом в розробці теорії економічної оцінки потенціалу території є обґрунтування системи показників, що дозволяють оцінювати ефективність використання економічного потенціалу в цілому складових його локальних потенціалів. Проте для цього необхідна оцінка окремих елементів економічного потенціалу.