Теоретичні І методичні питання оцінки І прогнозування економічного потенціалу соціально-економічних систем

Вид материала

Документы

Содержание РОЗДІЛ 3 Методичні підходи до оцінки економічного потенціалу соціально-економічних систем Об'єктні складові Суб'єктні складові

Подобный материал:

• Програма Розвитку ООН в Україні Інститут економічного прогнозування Національної академії, 931.97kb.
• Постанова президії вак україни від 14., 23.38kb.
• Рактичні питання організації оцінки потенціалу промислового підприємства, в яких зацікавлені, 102.15kb.
• Ні підходи до прогнозування соціально-економічних показників, побудовано моделі прогнозу, 82.87kb.
• О. А. Комарова Теоретичні основи дослідження економічної природи освітнього потенціалу, 163.53kb.
• Методичні рекомендації до нового навчального року з економіки, 201.8kb.
• Розглянуто питання управління стратегічним потенціалом та підходи до оцінки потенціалу, 28.58kb.
• Евої структури місцевому природно − ресурсному потенціалу, а для економіки малих міст, 125.14kb.
• Решетняк О. О., к е. н, доц, 37.58kb.
• Прогнозування соціально-економічних процесів, 172.27kb.

РОЗДІЛ 3 Методичні підходи до оцінки економічного потенціалу соціально-економічних систем

3.1 Склад і структура економічного потенціалу соціально-економічних систем

Для використання загально методологічних принципів визначення складу і структури потенціалу регіону необхідно застосувати комплексний аналіз його економічної, екологічної, соціальної і політичної сфер, що дозволить врахувати всі умови і чинники, що впливають на якість формування і оптимального використання потенціалу регіону.

Особливий науковий інтерес викликають дослідження, що базуються на багатоаспектному структурному аналізі потенціалу, що дозволяє отримати повніше уявлення про його елементний склад.

Разом з тим, якщо розглядати економічний потенціал регіону з позицій комплексного аналізу, то до елементів економічного потенціалу можна віднести все, що пов'язане з функціонуванням і розвитком регіону. Відбір найважливіших з цих елементів є достатньо складною проблемою. Тому, наприклад, О.С. Федонін [70] структуру потенціалу підприємства розглядає з розмежуванням його об'єктних і суб'єктних складових (для нас в даному випадку, враховуючи, що об'єктом нашого дослідження є економічний потенціал регіону, важливий власне підхід, запропонований цим дослідником).

Об'єктні складові пов'язані з матеріально-речовинною і особистою формою потенціалу. Вони використовуються і відтворюються в тій або іншій формі в процесі функціонування.

До них належить інноваційний потенціал, виробничий, фінансовий і відтворювальний (інвестиційний) потенціали.

Суб'єктні складові пов'язані з суспільною формою їх прояву. Вони не споживаються, а є передумовою, загальноекономічним, загальногосподарським, соціальним чинником раціонального споживання об'єктних складових. Все це свідчить, що суб'єктні складові потенціалу за їх впливом на розвиток і ефективність функціонування економічних систем набувають вирішальної ролі.

У літературі існують різні класифікації економічного потенціалу регіону (території). Одні автори виділяють тільки три його складові: населення, землю (з природними ресурсами) і уречевлений капітал або відповідно людський, природний і виробничий потенціали [22]. Інші визначають і намагаються оцінити до двох-трьох десятків різних складових потенціалу [65].

Аналіз ресурсної структури економічного потенціалу регіону дозволив нам виділити такі його основні елементи: виробничий, трудовий, природно-ресурсний, інноваційний, інвестиційний і інституційний. Можливо, в майбутньому виділятиметься інтелектуальний потенціал. До цього існують всі передумови. Кожний з них характеризується кількісним і якісним станом відповідних видів ресурсів: виробничих, трудових, природних і інноваційних. Ефективність використання економічного потенціалу території залежить не тільки від наявності відповідних ресурсів, але і оптимального залучення їх до господарського обороту.

У існуючій економічній теорії виробничий потенціал визначається як економічний потенціал сфери матеріального виробництва, що включає трудові і матеріальні ресурси, задіяні у виробничій діяльності. Тут виробничий потенціал визначається наявними виробничими ресурсами, що використовуються як у сфері матеріального виробництва, так і в невиробничій сфері для виробництва товарів і послуг як виробничого, так і невиробничого призначення. Змістом виробничого потенціалу території є задіяні елементи основних фондів галузей виробничої і невиробничої сфер і елементи оборотних коштів сфери матеріального виробництва, що знаходяться в запасі. Відмінною рисою виробничого потенціалу є те, що всі його елементи виготовлені людиною і призначені для виробництва продукції і послуг в будь-якій сфері діяльності. Таке тлумачення виробничого потенціалу співпадає по суті з таким поняттям, як капітал – один з складових елементів економічного потенціалу в ринковій економіці.

Трудовий потенціал визначається наявними трудовими ресурсами даної території як зайнятими в народному господарстві, так і незайнятою їх частиною. При цьому розглядаються зайняті трудові ресурси у сфері матеріального виробництва і в невиробничій сфері, як в державному, так і приватному секторах економіки. У складі трудового потенціалу можна виділити інтелектуальний потенціал.

Природно-ресурсний потенціал території визначається наявністю запасів розвіданих і врахованих природних ресурсів, що відносяться до I і II класу по ступеню вивченої і підготовленості до використання. Природні ресурси розуміються неоднозначно. З одного боку, природні ресурси розглядаються як природні продуктивні сили і складова частина матеріальних ресурсів, які використовуються для виробництва товарів і послуг виробничого і невиробничого призначення. З іншого боку, природні ресурси виступають як елементи навколишнього природного середовища (місця проживання людини). Ця частина природних ресурсів, хоч і є важливою умовою економічної діяльності, в економічний потенціал не включається і оцінці в даний час не підлягає. Процес відтворення природних ресурсів припускає їх розподіл на відновлювані (лісові, водні, тваринний і рослинний світ, повітря, ґрунти) і не відновлювані (земля, паливно-енергетичні, мінерально-сировинні ресурси). Якість природних ресурсів впливає на реалізацію економічного потенціалу території і ефективність його використання.

Природно-ресурсний потенціал території представлений наступними видами природних ресурсів: земельні, енергетичні, мінеральні, водні, лісові, тваринний і рослинний світ природного походження, який може бути залучений в господарський обіг.

Найменше розробленою в теоретичному і методологічному аспектах є категорія «інноваційний потенціал» як структурний елемент в системі економічного потенціалу. Дана категорія безпосередньо пов'язана з категорією науково-технічного потенціалу. Науково-технічний потенціал – це сукупність матеріальних, трудових і фінансових ресурсів, що направляються суспільством в сферу науково-технічного прогресу, а також ще нереалізовані результати функціонування цієї сфери, здатні забезпечити ефективніше використання сукупної суспільної праці. При цьому науково-технічний потенціал включає: матеріально-технічну базу науки; наукові кадри; інформаційну складову у вигляді інформації про підсумки попередніх досліджень, розробки і освоєння нововведень; організаційно-управлінську структуру наукової сфери. При такому визначенні науково-технічний потенціал в системі народногосподарського комплексу виступає як потенціал одного порядку з економічним потенціалом, отже, він не може бути складовим елементом останнього. Цільова спрямованість науково-технічного потенціалу – це можливості «виробництва» нових знань і пошуку шляхів їх реалізації через елементи економічного потенціалу. Ресурсами науково-технічного потенціалу є ті ж ресурси, що і економічного потенціалу – людські і матеріальні, а також інформація, що функціонують тільки в науковій сфері.

Інноваційний потенціал регіону в загальному вигляді можна визначити як потенціал знань, отриманих в процесі реалізації науково-технічного потенціалу. В цьому випадку під інноваційним потенціалом слід розуміти сукупну здатність науково-технічних знань і практичного досвіду, які має в своєму розпорядженні регіон на даному етапі його розвитку, забезпечити якнайповніше і ефективніше використання ресурсів економічного потенціалу. При такому визначенні величина інноваційного потенціалу є продуктом реалізації науково-технічного потенціалу і одночасно входить в систему економічного потенціалу. Носіями інноваційного потенціалу є інформаційні ресурси, представлені науково-технічною інформацією у формі результатів фундаментальних досліджень, наукових відкриттів, винаходів, наукових і дослідно-конструкторських розробок.

Ресурсами інвестиційного потенціалу є засоби виробництва, виготовлені людиною і призначені для виробництва товарів і послуг виробничого і невиробничого призначення. До цієї категорії відноситься частина економічних ресурсів, що направляється на відтворення основних виробничих і невиробничих фондів всіх галузей економіки, запаси і ресурси предметів виробничого призначення (предметів праці).

Інституційний потенціал представлений безпосередньо організаційно-економічними і соціально-політичними системами. Інституційний потенціал можна визначити як потенціал організаційних і територіальних систем управління, тобто відношеннями в суспільстві між людьми, колективами, об'єднаннями, партіями. Значна питома вага в цьому потенціалі займає юридична система з нормативно-правовими документами. На величину цього потенціалу впливають менталітет, традиції, позитивний і негативний минулий досвід.

При дослідженні структури економічного потенціалу необхідно виходити з принципу системності, відповідно до якого економічний потенціал розглядається як система, що складається з підсистем, представлених потенціалами різного порядку і утворюючих рівні системи. Потенціал вищого рівня складається з потенціалів нижнього рівня. Наприклад, трудовий потенціал складається з потенціалів окремих груп економічно активного населення, природно-ресурсний потенціал включає потенціали окремих видів природних ресурсів і т.д.

Дослідження структури економічного потенціалу припускає аналіз взаємозв'язків між потенціалами різних рівнів і між потенціалами одного рівня. Наприклад, необхідно встановити яким чином кількісні і якісні зміни в трудовому потенціалі відбиваються на величині економічного потенціалу в цілому, або як зміна трудового потенціалу впливає на інвестиційний потенціал і навпаки. Можливість дослідження взаємного впливу потенціалів одного рівня обумовлена такими властивостями економічних ресурсів як взаємозамінність і взаємодоповнюваність. Властивість взаємозамінності припускає, що зменшення або збільшення в системі одного ресурсу може бути компенсоване в певних пропорціях іншим ресурсом. Згідно властивості взаємодоповнюваності збільшення в системі одного економічного ресурсу припускає одночасне збільшення кількості іншого ресурсу. Наприклад, розширення площі оброблюваних сільськогосподарських земель припускає збільшення чисельності трудових ресурсів в цій галузі, проте зростання чисельності може бути компенсоване додатковими інвестиційними ресурсами у вигляді сільськогосподарської техніки, з другого боку її залучення припускає додаткове збільшення обслуговуючого персоналу. Ці властивості економічних ресурсів, а також їх рідкість і обмеженість, необхідно враховувати при аналізі взаємозв'язків потенціалів нижнього і вищого рівнів.

Дослідження вертикальних взаємозв'язків ускладнюється ще однією обставиною: властивості системи в цілому не можуть бути приведені до властивостей утворюючих структурних елементів, які в сукупності відображають її істотні сторони, формують її нову якість. Отже, дослідження впливу якого-небудь складового потенціалу, на величину економічного потенціалу в цілому можливо тільки з урахуванням сумісної дії потенціалів одного рівня. Наприклад, якщо необхідно оцінити, як зміниться економічний потенціал системи, якщо зменшиться або збільшиться кількість або якість трудових ресурсів, слід заздалегідь провести оцінку змін у величині або якості інших економічних ресурсів (природних, інвестиційних, інноваційних) і з урахуванням їх змін оцінити новий стан економічного потенціалу. Ці властивості економічного потенціалу як системи особливо важливі при розробці методології його економічної оцінки і складових його елементів – інвестиційного, трудового, природно-ресурсного і інноваційного потенціалів.

Найбільш складним об'єктом дослідження є відтворювальна структура економічного потенціалу. Відтворювальний підхід до аналізу економічного потенціалу дозволяє виділити його структурні елементи по фазах відтворення: потенціал виробництва, потенціал розподілу, потенціал обміну і потенціал споживання.

Важливим питанням в дослідженні структури економічного потенціалу є виділення в його складі активної і пасивної частин залежно від ступеня залучення до господарського обороту. Активна частина економічного потенціалу представляє ресурси, які на момент обліку залучені в економічну діяльність і визначають результат його використання. Активна частина економічного потенціалу забезпечує поточні результати функціонування економіки території.

Пасивна частина представлена економічними ресурсами, які є в наявності, враховані, але не задіяні в господарському обороті.

На думку більшості дослідників, економічний потенціал є узагальнюючим показником. У ньому поєднуються природні, виробничі, науково-технічні, соціально-культурні можливості економічної системи. Величина економічного потенціалу визначається розмірами, ступенем досконалості і структурою продуктивних сил, які можуть бути охарактеризовані за допомогою системи показників.