«Управління потенціалом підприємства Тзов «Укрмолпродукт»

Вид материала

Документы

Содержание Метою дослідження Об’єктом дослідження є ТОВ «Укрмолпродукт» і система управління потенціалом підприємства. Характерними рисами розвитку потенціалу підприємства як економічної системи 1) планування 1.2. Загальні підходи щодо формування потенціалу підприємства Системний підхід Комплексний підхід Динамічний підхід Організаційний підхід Адміністративний підхід Поведінковий підхід Структурний підхід 1.3. Сутність та принципи управління потенціалом підприємством за вартісними критеріями Поєднання стратегії і тактики, теорії і практики, обліку і планування. Використання результатів факторного і сценарного аналізу.

Подобный материал:

• Навчально-методичний комплекс з дисципліни "управління потенціалом підприємства" для, 135.11kb.
• За переліком дисциплін програми підготовки спеціалістів з економіки підприємства дисципліна, 123.3kb.
• Розділ 4 Управління потенціалом інноваційного розвитку на засадах маркетингу, 136.43kb.
• Розділ 4 Управління потенціалом інноваційного розвитку на засадах маркетингу, 177.67kb.
• Розглянуто сучасні аспекти, наукові підходи та принципи організації механізму управління, 44.61kb.
• Розробка програми управління асортиментом І якістю товарів на підприємстві 77 3 Шляхи, 1122.35kb.
• Розглянуто питання управління стратегічним потенціалом та підходи до оцінки потенціалу, 28.58kb.
• Управління платоспроможністю підприємства Зміст, 1923.64kb.
• Розділ 4 Управління потенціалом інноваційного розвитку на засадах маркетингу, 131.42kb.
• Білик М. Д. д е. н., проф. Двнз «кнеу ім. В. Гетьмана» Стратегічне управління та стратегії, 270.04kb.

Вступ


Ринкові перетворення здійснюють усе більший вплив на процеси управління економікою підприємства, зокрема і на процеси оцінки і управління його економічного потенціалу. Якщо у 70-х роках ХХ століття у поняття вартості бізнесу вкладалося виключно поняття фінансового потенціалу, його фінансовий стан і здатність генерувати доходи у майбутньому, то сьогодні суттєвий вклад у ринкову привабливість підприємства здійснюють і нематеріальні фактори. Теоретичною і методичною основою дослідження послугували роботи відомих дослідників теорії вартості: А. Сміта, Д.Рікардо, К. Маркса, А. Маршала, Дж. Мілля, Дж. Хікса, наукові праці, матеріали та публікації провідних зарубіжних та вітчизняних вчених, аналітиків та спеціалістів з питань оцінки та управління вартістю підприємств, зокрема роботи: Ансоффа І., Краснокутської Т., Коллера Т., Коупленда Т., Лапіна Є., Мурріна Д., Пратта Ш., Рєпіної І., Федоніна І., Фрідмана Дж., Шарпа В.Ф. та інших авторів. Разом з тим в Україні існує низка проблем, які стосуються організації управління потенціалом підприємства, подальшого розвитку методичного, інформаційного забезпечення процесу оцінки бізнесу, які пов’язані з постійними трансформаційними змінами економіки.

Метою дослідження є розробка заходів щодо підвищення ефективності управління потенціалом підприємства.

Для досягнення поставлених цілей необхідним було вирішити такі завдання:

1. Сформувати на основі аналізу літературних та інших джерел інформації методологію дослідження потенціалу підприємства. Визначити сутнісні характеристики поняття «ринкова вартість», «управління вартістю потенціалу».
   
2. Оцінити вплив зовнішніх і внутрішніх факторів середовища на процеси управління потенціалом підприємства. Охарактеризувати фінансовий стан підприємства та вплив її на процес управління потенціалом підприємства і побудувати економіко-математичну моделей для оцінки фінансової стійкості підприємства.
   
3. Провести оцінку вартості підприємства як діючого за допомогою різних підходів. Оцінити перспективи росту вартості підприємства в рамках його виробничої діяльності.
   
4. Розробити заходи, які передбачають залучення позикових коштів з метою підвищення ринкової вартості потенціалу підприємства.
   

Об’єктом дослідження є ТОВ «Укрмолпродукт» і система управління потенціалом підприємства.

Предметом дослідження є відношення, які виникають на підприємстві у внутрішньому та зовнішньому середовищі в процесі управління потенціалом підприємства.

Інформаційну базу дослідження становлять дані про результати фінансово-господарської діяльності підприємства, які містяться у офіційних інформаційних, нормативних та інших матеріалах, а також у періодичних виданнях та на Інтернет-сайтах. В роботі використані такі технології аналізу: побудований ряд економетричних (регресійних) моделей, методи системного, функціонально-вартісного, статистичного та економетричного аналізу.


Розділ 1. Теоретичні основи управління потенціалом підприємства

1.1. Потенціал підприємства як економічна система


Термін «система» (від грец. systema - ціле, що складається з частин) означає безліч елементів, що вступають у взаємодію, залежать один від одного та становлять певну цілісність, єдність.

Економічну систему можна розглядати як упорядковану сукупність господарських зв'язків і відношень, які встановлюються в процесі виробництва, розподілу, обміну та споживання продукції та послуг.

Потенціал підприємства як економічну систему можна розглядати з різних точок зору через свою відносність

Характерними рисами розвитку потенціалу підприємства як економічної системи є :

• комплексність проблем і необхідність їхнього вивчення в єдності технічних, економічних, соціальних, пси­хологічних, управлінських і інших аспектів;
  
• ускладнення розв'язуваних проблем і об'єктів;
  
• зростання кількості зв'язків між об'єктами;
  
• динамічність ситуацій, що змінюються;
  
• дефіцитність ресурсів;
  
• підвищення рівня стандартизації й автоматизації елементів виробничих і управлінських процесів;
  
• глобалізація конкуренції, виробництва, кооперації і т. д.;
  
• посилення ролі управлінського фактора й ін.
  

Властивість цілісності, відповідно до теорії систем, означає, що системи існують як ціле, яке потім можна членувати на компоненти. Ці компоненти існують лише через існування цілого. Не елементи складають ціле, а навпаки, ціле породжує при своєму членуванні елементи системи, що складає сутність основного постулату теорії систем - її первинності.

Наприклад, кадровий потенціал підприємства складається з фахівців високої кваліфікації, кожен фахівець - особистість з високим рівнем професіоналізму. Разом з тим віддача сукупного кадрового потенціалу невисока. Це пояснюється тим, що на підприємстві не організовано взаємодію між фахівцями як основними складовими кадрового потенціалу. Ефективність використання сукупного кадрового потенціалу повинна бути більше за суму ефективності професійно-особистісного потенціалу кожного фахівця за рахунок реалізації ефекту взаємодії, ефекту синергії. Менеджмент ефективний, якщо 2 + 2 = 5, де додаткова одиниця отримана за рахунок налагодженої взаємодії компонентів системи.

Причому підвищення ефективності використання сукупного потенціалу тісно пов'язано з процесом досягнення паретоефективності, тобто такого розподілу ресурсів між елементами потенціалу, при якому неможливо поліпшити «корисність» хоча б одного елемента, не зменшуючи при цьому «корисності» іншого.

Складність (структурність) потенціалу як економічної системи виявляється в наявності різноманіття його компонентів і зв'язків між ними.

Комунікативність пов'язана зі взаємодією та взаємозалежністю потенціалу та зовнішнього середовища. Потенціал як система формує та виявляє свої властивості тільки в процесі взаємодії з зовнішнім середовищем.

Ієрархічність потенціалу означає, що кожен його ком­понент може розглядатися як система (підсистема) більш широкої глобальної системи.

Здатність до розвитку означає, що система повинна бути здатною до навчання і розвитку (саморозвитку), сприйняття та використання нових технологічних ідей, наукових розробок і т. д. Джерелами розвитку потенціалу як економічної системи можуть бути: зростання інвестиційної й інноваційної актив­ності; конкуренція; різноманіття форм і методів формування та реалізації й ін.

Альтернативність форм функціонування та розвитку. Залежно від конкретних умов розвитку тих чи інших господарських ситуацій (податкова система, митні тарифи, процентні ставки, конкурентоспроможність інших підприємств, інфраструктура ринку, надійність постачальників і т. п.), як правило, завжди існує кілька альтернативних шляхів досягнення конкретної мети.

Пріоритет інтересів системи більш високого рівня перед інтересами її компонентів означає, що реалізація того чи іншого елемента потенціалу підпорядкована, насамперед, досягненню цілей формування та використання сукупного потенціалу.

Пріоритет якості означає, що гарантом довго­строкового функціонування потенціалу як економічної системи у швидко мінливих умовах зовнішнього середовища є високий рівень якості, починаючи з нижчих рівнів ієрархії його структури (одиниць устаткування, матеріалів, окремих працівників і т. д.) до кінцевого результату реалізації потенціалу (товарів, послуг, іміджу і т. д.).

Потужність є кількісною оцінкою ступеня реалізації досягнутого потенціалу підприємства або потенційної сили стратегічного (перспективного). Дана властивість дозволяє визначити внесок потенціалу конкретного підприємства у формування галузевого або загальноекономічного потенціалу регіону, країни.

Відповідно до ресурсної концепції, потенціал підприємства розглядається як система ресурсів, що вступають у взаємодію й обумовлюють результати.

Найбільше поширення одержала концепція виділення в сукупності ресурсів наступних елементів:

• технічні ресурси (виробничі потужності та їхні особ­ливості, обладнання, матеріали і т. ін.);
  
• технологічні ресурси (технології, наявність конкуренто­спроможних ідей, наукові розробки й ін.);
  
• кадрові ресурси (кваліфікаційний, демографічний склад працівників, їхнє прагнення до знань і удосконалювання, інтелектуальний капітал);
  
• просторові ресурси (характер виробничих приміщень і території підприємства, розташування об'єктів нерухомості, комунікацій, можливість розширення й ін.);
  
• інформаційні ресурси (кількість і якість інформації про внутрішнє та зовнішнє середовище, каналів її поширення, можливості розширення та підвищення вірогідності інфор­маційної бази і т. ін.);
  
• ресурси організаційної структури системи управління (характер і гнучкість керуючої системи, швидкість проходження керуючих впливів і ін.);
  
• фінансові ресурси (наявність і достатність власного та позикового капіталу, стан активів, ліквідність, наявність кредитних ліній і т. ін.).
  

Узагальнюючи вище викладене, блок ресурсів підпри­ємства, на наш погляд, повинен включати наступні складові

2. Крім ресурсної складової в сучасній економічній теорії виділяють блок системи управління. В управлінському блоці формулюється місія, розробляється стратегія розвитку, визначаються цілі на найближчу перспективу, ставляться задачі. Розрізняють три підсистеми:

1) планування - націлена на виявлення майбутнього потенціалу успіху. З урахуванням довгострокових цілей підприємство повинне вирішити, чи треба намагатися форму­вати новий потенціал або діяти за раніше наміченим курсом, тобто використовувати уже виявлений;

2) реалізації – має завданням створення нового потенціалу та перетворення існуючого у фактори успіху. Підсистема, націлена на створення нового потенціалу

3. Особлива увага приділяється блоку діяльності пер­соналу, оскільки будь-яка організація - це насамперед люди. Даний блок містить три складові:

1. аналітична діяльність персоналу - містить у собі наукові дослідження та розробки і є основою для виробництва того чи іншого ресурсу або продукції;
   
2. виробнича діяльність персоналу - охоплює безпосе­редньо діяльність, пов'язану зі здійсненням виробничого процесу;
   
3. комунікаційна діяльність персоналу - діяльність, спрямована на взаємодію з ринком.
   

1.2. Загальні підходи щодо формування потенціалу підприємства


Процес формування потенціалу підприємства є одним з напрямків його економічної стратегії і передбачає створення й організацію системи ресурсів і компетенцій таким чином, щоб результат їхньої взаємодії був фактором успіху в досягненні стратегічних, тактичних і оперативних цілей діяльності підприємства. При цьому використовуються такі основні наукові підходи:

1. Системний підхід є одним з основних у процесі формування потенціалу підприємства.

2 Маркетинговий підхід передбачає орієнтацію формування можливостей підприємства на споживача:

• підвищення якості кінцевого результату реалізації потенціалу (виходу системи) відповідно до потреб споживачів;
  

• економія ресурсів у споживачів за рахунок підвищення якості всіх елементів потенціалу та, як наслідок, підвищення якості кінцевої продукції або послуги.
  

3. Функціональний підхід передбачає пошук зовсім нових, оригінальних технічних рішень для задоволення існуючих або потенційних потреб.

4. Відтворювальний підхід орієнтований на постійне поновлення виробництва продукції з меншої ресурсоємністю та вищою якістю порівняно з аналогічною продукцією на даному ринку для задоволення потреб клієнтів.
   
5. Інноваційний підхід орієнтований на активізацію інноваційної діяльності, засобами якої повинні бути фактори виробництва й інвестиції.
   
6. Нормативний підхід полягає у встановленні для найважливіших елементів потенціалу нормативів:
   

• якості та ресурсоємності продукції, завантаженості технічних об'єктів, параметрів ринку і т. д.;
  
• ефективності використання ресурсного потенціалу;
  
• щодо розробки й ухвалення управлінських рішень.
  

Слід зазначити, що встановлені нормативи повинні відповідати вимогам обгрунтованості, комплексності, ефективності та перспективності застосування.

7. Комплексний підхід передбачає необхідність урахування технічних, екологічних, економічних, організаційних, соціальних, психологічних і інших аспектів діяльності підприємства. Якщо навіть один з аспектів залишити поза увагою, то проблема не буде цілком вирішена.

8. Інтеграційний підхід у процесі формування потенціалу підприємства націлений на дослідження посилення взаємозв'язків, об'єднання та посилення взаємодії між окремими його елементами.
   
9. Динамічний підхід пов'язаний з необхідністю розгляду потенціалу в діалектичному розвитку, у встановленні причинно-наслідкових зв'язків і співпідпорядкованості на основі проведення ретроспективного аналізу поведінки аналогічних систем на деякому тимчасовому відрізку.
   

10. Організаційний підхід реалізується через визначення кількісних оцінок і встановлення залежності між окремими елементами потенціалу за допомогою економіко-математичних і статистичних методів обробки інформації.
    
11. Адміністративний підхід передбачає регламентацію функцій, прав, обов'язків, нормативів якості, витрат, пов'язаних з реалізацією елементів потенціалу, у нормативних актах за допомогою методів примушування.
    
12. Поведінковий підхід ґрунтується на підвищенні ефективності сукупного потенціалу за рахунок підвищення ефективності його кадрової складової.
    
13. Ситуаційний підхід заснований на альтернативності досягнення цілей і забезпеченні максимальної адаптації до умов конкретної ситуації в процесі формування потенціалу підприємства.
    
14. Структурний підхід у процесі формуванні потенціалу заснований на його структуризації і визначенні значимості, пріоритетів серед елементів потенціалу з метою встановлення раціональності співвідношення і підвищення обґрунтованості розподілу ресурсів між ними.
    

Усі фактори та передумови формування та розвитку потенціалу можна класифікувати на зовнішні і внутрішні відносно формування та розвитку потенціалу.

До зовнішніх факторів відносяться економічні, соціальні, політичні, юридичні умови, вплив яких визначається обмежувальними або стимулюючими заходами з боку різних державних органів, банків, інвестиційних компаній, суспільних груп, політичних сил і т. ін. Такими заходами, як правило, виступають податкові, процентні ставки, законодавчі, етичні, суспільні норми, тиск політичних сил.

До внутрішніх факторів відноситься, насамперед, стратегія підприємства, для реалізації якої формується потенціал, досвід і навички менеджерів, необхідні для реалізації намічених планів, принципи організації та ведення бізнесу.


1.3. Сутність та принципи управління потенціалом підприємством за вартісними критеріями


В процесі стабілізації економічної ситуації в країні найважливішим фактором успішного розвитку вітчизняних підприємств у довгостроковому періоді є наявність стратегічних цілей та ефективної системи управління, зорієнтованої на досягнення цих цілей.

Потенціал підприємства – це складна, динамічна, поліструктурна система. Ця агломерація має певні закономірності розвитку, від уміння використати які вирішальною мірою залежить ефективність економіки, темпи та якості її зростання. На нашу думку, найбільш повно і об’єктивно сутність економічного потенціалу підприємства розкриває Олексюк О.І.: «Потенціал підприємства - максимально можлива сукупність активних і пасивних, явних і прихованих альтернатив (можливостей) якісного розвитку соціально-економічної системи підприємства у певному середовищі господарювання (ситуаційно-ринкова складова) з урахуванням ресурсних, структурно-функціональних, часових, соціокультурних та інших обмежень» [67].

Сучасний рівень теоретичних і методично-прикладних засад управління потенціалом підприємств різних форм власності зумовлює необхідність розробки концептуальних основ цих процесів.

Найважливішою складовою управління підприємствами виступає визначення внутрішніх і зовнішніх можливостей того чи іншого бізнес-рішення (проекту). Очевидно, що оцінка ефективності поточного функціонування, визначення резервів його покращання та перспектив розвитку підприємств є обов’язковим елементом менеджменту різних рівнів. Сама технологія вже на діагностичній стадії повинна дозволяти зводити до одного знаменника: результативність використання економічних ресурсів; рівень досягнення стратегічних цілей; здатність системи до поступового самовдосконалення і відтворення; та багато інших різнорідних за своєю природою чинників.

Найбільш повну оцінку розміру потенціалу підприємства можна дістати через визначення ринкової вартості підприємства (бізнесу), яка відтворює суспільну оцінку результатів і можливостей суб’єкта господарювання, а також його позиції на ринку.

При адміністративно-командній економіці оцінка підприємств, як правило, вироблялася тільки при передачі підприємства з балансу на баланс. В умовах ринкової економіки об'єктивна оцінка вартості як діючих, так і ліквідованих підприємств необхідна для здійснення ряду цивільно-правових актів: купівлі-продажу, оренди, застави, страхування, інвестування у власність, переоцінки основних фондів, чи виділення переуступки часткою в статутному капіталі, чи злиття поглинання підприємств, установлення ціни розміщення акцій, виконання судового вироку. Розмаїтість функцій оцінки говорить про те, що в ринкових умовах господарювання значимість оцінки вартості підприємства незмірно зростає. Більш того, без цієї оцінки не можуть розвиватися ринкові відносини господарювання. До складу оцінюваного майна підприємства входять (рис. 1.1.):

• основні фонди (виробничі і невиробничі);
  
• оборотні кошти (у тому числі фінансові активи);
  
• право на володіння земельною ділянкою;
  
• товарний знак підприємства, ліцензії, патенти (патентовані продукти), авторські права та інші нематеріальні активи;
  
• фінансові пасиви.
  

Досвід показує, що для оцінки підприємства доцільно використовувати наступну вихідну інформацію: фінансову звітність підприємства за останні три-чотири років, бізнес-план, договори про постачання і реалізацію готової продукції, договори оренди, список працівників підприємства, організаційну і технологічну структуру підприємства, акти інвентаризації майна підприємства, заставні угоди, дані про ринок, на якому функціонує підприємство (у тому числі розмір сектора ринку даного підприємства), характеристику управлінського персоналу, дані про ліцензії, патенти, авторських правах, установчі документи, дані про виробничу потужність підприємства і про ефективність використання основних фондів і персоналу.

При оцінці підприємства можна також використовувати методи опитування персоналу й осіб, що мають відношення до підприємства, що дозволяє одержати інформацію, що не зафіксована документально. Після проведення оцінки вартості підприємства готується звіт, що включає наступні розділи:

• Підстава, на якій робиться оцінка.
  
• Формулювання мети і виду вартості оцінки.
  
• Визначення періоду оцінки.
  
• Загальна характеристика підприємства.
  
• Обґрунтування методів оцінки і їхній опис.
  
• Джерела інформації.
  
• Опис фінансово-економічного стану підприємства.
  
• Опис обмежуючих факторів оцінки і корекція показників.
  
• Розрахунок оцінки вартості підприємства.
  
• Висновок.
  

Рис. 1.1. Структурно-логічний граф показників вартості бізнесу [67].


Зосереджуючись на вивченні системи управління потенціалом, відзначимо, що вона повинна проявлятися у гнучкості та адаптованості підприємства до змін у процесі підприємницької діяльності.

Відзначимо, що головну роль в управлінні потенціалом відіграє глибоке розуміння того, що саме фактично впливає на вартість компанії, під впливом яких факторів вона формується. Отже, під фактором потенціалу слід розуміти будь-яку змінну, що справляє істотний вплив на його розмір та структуру (поняття “істотності” розвивається теорією ймовірності та математичної статистики). Для використання сукупності факторів (управління ними) потрібно встановити їх підпорядкованість, виокремити найбільш впливові, відкинути чи згрупувати незначні, а також визначити відповідальних за них працівників. Тому на кожному підприємстві має бути розроблена досить деталізована система факторів потенціалу, угоджена з плановими показниками, якими оперують управлінці найнижчої ланки.

Початковим етапом управління потенціалом є стадія визначення його розміру та структури. З метою створення універсального інструменту діагностики змін розміру та структури потенціалу підприємства слід використовувати одномоментні оцінки його вартості. При цьому зі стратегічного погляду визначено три ключові точки управління цим процесом: 1) розрахункова вартість; 2) фактична (ринкова) вартість; 3) потенційна вартість. Кінцевим результатом оцінки виступає максимально можлива (у деяких літературних джерелах оптимальна) вартість, до якої має прагнути підприємство задля мінімізації альтернативних утрат і максимізації альтернативних доходів.

Елементи системи управління потенціалом підприємства мають різну складність і рівень спеціалізації. Найбільш загальними теоретично обґрунтованими елементами будь-якої системи можна вважати об’єкти, суб’єкти та принципи управління (таблиця 1.1).


Таблиця 1.1

Елементи системи управління вартістю підприємства

Суб’єкти	Принципи управління	Об’єкти
Власники Менеджери Робітники Кредитори Споживачі Постачальники Держава	Поєднання стратегії і тактики, теорії і практики, обліку і планування. Використання результатів факторного і сценарного аналізу. Оптимізації процесу прийняття управлінських рішень.	Фінанси Виробництво Організаційна структура Імідж підприємства Робітники Інституційне середовище