Робоча навчальна програма дисципліни „Фізична реабілітація при захворюваннях опорно-рухового апарату

Вид материалаДокументы

Содержание


Теоретичне обґрунтування
Фізична працездатність
Тема заняття
Тема 7 “дослідження функціонального стану
План заняття
Дослідження функціонального стану апарату
Завдання для самостійної роботи
Мета заняття
Теоретичне обґрунтування
Тема заняття
Завдання для самостійної роботи
2. Підготувати інформаційне повідомлення до тем
Тема 2. “соматоскопія
Тема заняття: “ Соматоскопія”
2. Підготувати інформаційне повідомлення до тем
Методи оцінки фізичного розвитку
План заняття
Мета заняття
Гігієна шкільна і фізичного виховання”
Роль ЛФК в житті інвалідів.
...
Полное содержание
Подобный материал:
1   ...   15   16   17   18   19   20   21   22   23

Теоретичне обґрунтування:


Тест PWC 170 призначений для визначення фізичної працездатності спортсменів. Найменування PWC походить від перших букв англійського терміна, який позначає фізичну працездатність (Physical Working Capacity).


Фізична працездатність - інтегральний показник, що дозволяє судити про функціональний стан різних систем організму та у першу чергу, про продуктивність апарату кровообігу й дихання. Вона прямо пропорційна кількості зовнішньої механічної роботи, виконуваної з високою інтенсивністю. Для визначення рівня фізичної працездатності можуть бути використані тести з максимальним й субмаксимальним навантаженням: максимальне споживання кисню , PWC 170, Гарвардський степ-тест та інші.

Тест PWC170 заснований на закономірності, який полягає в тому, що між частотою серцевих скорочень (ЧСС) і потужністю фізичного навантаження існує лінійна залежність. Це дозволяє визначити величину механічної роботи, при якої ЧСС досягає 170, шляхом побудови графіку й лінійної екстраполяції даних, або шляхом розрахунку за формулою, яка запропонована В. Л. Карманом та іншими. Частота серцевих скорочень, яка рівняється 170 ударам у хвилину, відповідає початку зони оптимального функціонування кардіореспіраторної системи. Крім того, із цією ЧСС порушується лінійний характер взаємозв'язку ЧСС і потужності фізичної роботи.

Навантаження може бути виконане на велоергометрі, на сходинці ( степ-тест), а також у вигляді специфічної для конкретного виду спорту.


Алгоритм виконання завдання.

Протягом першої години заняття майбутні фізичні реабілітологи знайомляться із завданнями. Потім група розподіляється по бригадах по 1-2 чоловік і одержує одне із завдань, вивчає методичні вказівки по його виконанню й виконують нижчеперелічені методики, аналізують результати, роблять висновки за результатами тестування й розробляють рекомендації по оптимізації працездатності, перед виконанням завдань проробити термінологію (дивись словник) за розділом “Функціональні проби”.


Інструкційна карта практичного заняття

з спортивної медицини

Тема заняття:

Визначення рівня фізичної працездатності

по тесту PWC17 0


Цілі заняття:
  • метою тестування на заняттях фізичною культурою й спортом є оцінка функціонального стану систем організму й рівня фізичної працездатності (тренованості );
  • оволодіння методикою проведення тесту та вміння аналізувати отримані дані.



Рекомендована література до теми

Визначення рівня фізичної працездатності

по тесту PWC17 0” :

1. Дембо А.Г. Врачебный контроль в спорте. М.:Медицина, 1988.-С. 126-161.

2. Детская спрортивная медицина /Под ред.С.Б. Тихвинского, С.В. Хрущева. М.: Медицина, 1980.- С. 171-189, 278-293.

3. Дубровский В.И. Спортивная медицина. М.: Владос, 1998. С. 13-17, 199-238.

4.Карпман В.Л.и др. Тестирование в спортивной медицине. М.:ФиС, 1988. С. 20-129.

5. . Спортивная медицина /Под ред.А.В.Чоговадзе. М.: Медицина, 1984.- С.123-146, 146-148, 149-152.

7. Спортивна медицина / Под ред. В.Л. Кармана. М.: ФиС, 1980.-С.117-126.

8. Физическая культура: Учебное пособие / под ред. В.А. Коваленко. -М.:Изд-во АСВ, 2000.-С. 189 –194.


Практичні завдання


Завдання 1. Визначення рівня фізичної працездатності

по тесту PWC17 0

Ціль: освоєння методики проведення тесту й уміння аналізувати отримані дані.

Для роботи необхідні: велоергометр (або сходинка, або бігова доріжка), секундомір, метроном

Варіант .№ 1 (з велоергометром).

Випробуваний послідовно виконує два навантаження протягом 5 хвилин з 3-хвилинним інтервалом відпочинку між ними. В останні 30 секунд п'ятої хвилини кожного навантаження підраховується пульс (пальпаторно або електрокардіографічним методом).

Потужність першого навантаження (N1) підбирається по таблиці залежно від ваги тіла обстежуваного з таким розрахунком, щоб наприкінці 5-й хвилині пульс (fl) досягав 110...115 уд./хв.

Потужність другого (N2) навантаження визначається по табл. 2 залежно від величини N1. Якщо величина N2 правильно підібрана, то наприкінці п'ятої хвилини пульс (f2) повинен скласти 135. ..150 уд./хв.

Таблиця 1

Потужність першого навантаження, що рекомендується для визначення PWC170 у спортсменів різної ваги (по Білоцерківському)



Вага тіла в кг

59 й менш

60-64

65-69

70-74

75-79

80 й

більш

Потужність першого навантаження,

кгм/ хв (N1)

300

400

500

600

700

800
Таблиця 2

Орієнтовні значення потужності другого навантаження

(у кгм/хв), що рекомендуються при визначенні PWC170



Потужність роботи при першому навантаженні, кгм/хв

Потужність N2, кгм/хв


ЧСС N1, уд /хв


80-89

90-99

100-109

110-119

120-129

400

1100

1000

900

800

700

500

1200

1100

1000

900

800

600

1300

1200

1100

1000

900

700

1400

1300

1200

1100

1000

800

1500

1400

1300

1200

1100


Для точності визначення N2 можна скористатися формулою:

N2 = N1 х [1 + (170 - f1) / (f1 - 60], де N1 - потужність першого навантаження, N2 - потужність другого навантаження, f 1- ЧСС наприкінці першого навантаження, f 2- ЧСС, наприкінці другого навантаження.

Потім по формулі обчислюють PWC170

PWC170 = N1 + (N2 - N1) х [(170 - fl) / (f2 - f1)].


Таблиця 3

Середні величини PWC170 у спортсменів

(по Карпману)









PWC170




Спортивна спеціалізація

кгм/мин±m

Межі коливань

На 1 кг-ваги тіла ± m

Лижники

1760 ±305

1140.. .2328

25,7 ±4,6

Ковзанярі

17101284

1160...2328

24,0 ± 3,5

Легкоатлети (біг на сред. дасть. ;

1694 ±35

1200.. .2400

24,2 ±1,9

Велосипедисти

1670 ±287

1220.. .21 30

22,6 ± 3,9

Баскетболісти

1625 ±306

950... 2241

18,7 ±2,8

Ватерполісти

1637±219

1328...2190

19,1 ±2,5

Веслярі

1919 ±249

П25...2100

21,6±2,2

П'ятиборці

1594 ±265

1145...2236

21,7 ±2,6

Спортивна ходьба

1548 ±216

1250... 1867

22,5 ±2,1

Футболісти

1529 ±195

1200..19Ю

21,7±2,5

Хокеїсти

1428 ±475

489.. .1810

20,1 ±2,72

Борці

1370 ±310

976...2 150

18,6 ±2,5

Тенісисти

1280 ± 284

990.. .1800

18,4±З,5

Важкоатлети

1148 ±224

750... 1332

15,16 ±1,6

Гімнасти

1044 ±150

793.. .1400

16,5 ±2,0

Боксери

1360 ±335

948...24S6

20,2 ±2,35

Стрибуни у воду

1195 ±190

868...1518

17, 7-2,1

Варіант № 2. Визначення величини PWC170 за допомогою степу-тесту.


Хід роботи. Принцип роботи такий же як у роботі № 1. Швидкість сходження на сходинку при виконанні першого навантаження становить 3.. .12 підйомів у хвилину, при другому - 20…25 підйомів у хвилину, Кожне сходження виробляється на 4 рахунки на сходинку висотою - 45 см: на 2 рахунки підйом і на наступні 2 рахунки - спуск. 1-е навантаження - 40 кроків у хвилину, 2-е навантаження - 90 (на ці цифри встановлюють метроном). Пульс підраховується за 10 секунд, наприкінці кожного 5-хвилинного навантаження.

Потужність виконуваних навантажень визначається по формулі:

N=1,3hxnxР,

де h - висота сходи у м,

n - кількість підйомів у хвилину, Р - вага тіла обстежуваного у кг, 1,3 - коефіцієнт. Потім по формулі обчислюють величину PWC170 (див. варіант № 1).

Для визначення фізичної працездатності по тесту PWC170 (V) зі специфічними навантаженнями необхідна реєстрація двох показників: швидкості руху (V) і частоти серцевих скорочень (f). Для визначення швидкості руху за допомогою секундоміру точно зафіксувати довжину дистанції (S у м) і тривалість кожного фізичного навантаження (f у сек.)

V=S/f, де V - швидкість руху в м/с.

Частота серцевих скорочень визначається протягом перших 5 секунд відбудовного періоду після бігу пальпаторним або аускультативним методом.

Перший забіг виконується в темпі «перегони підтюпцем» зі швидкістю, рівної 1/4 від максимально можливої для даного спортсмена (приблизно кожні 100 м за 30-40 секунд).

Після 5-хвилинного відпочинку виконується друге навантаження зі швидкістю рівної 3/4 від максимальної, тобто за 20-30 секунд кожні 100 м.

Довжина дистанції 800-1500 м.

Розрахунок PWC170 розраховують по формулі:

PWC170(V) = V1 +(V 2-Vl)x[( 170-fl)/(f 2-fl)].

де VI і V2 - швидкість руху в м/с,

fl і f2 - частота. пульсу після якого забігу.

Завдання: зробити висновок, дати рекомендації.

Після виконання завдання по одному з варіантів варто зрівняти отриманий результат з таким у відповідності зі спортивною спеціалізацією (табл. 3), зробити висновок про рівень фізичної працездатності й дати рекомендації з її збільшення.





ТЕМА 7 “ДОСЛІДЖЕННЯ ФУНКЦІОНАЛЬНОГО СТАНУ

ЗОВНІШНЬОГО ДИХАННЯ” (2 години)

Тип заняття: практичне заняття (формування та застосування знань, умінь і навичок).

Практичне заняття є структурним елементом модуля В.


Навчально-методичне забезпечення заняття:

Наочність: структурно-логічна схема вивчення теми.

Роздатковий матеріал: інструкційні карти практичного заняття, таблиці Гаррис-Бенедикта.

Опорні поняття: дихальна система, анамнез, частота дихання, фізіологія дихання.

ПЛАН ЗАНЯТТЯ:
  1. Введення.
  2. Методи дослідження функціонального стану апарату зовнішнього дихання.

Цілі заняття:
  • активізувати навчально-пізнавальну діяльність студентів, сприяти розвитку та застосуванню їхніх дослідницьких умінь і навичок набутих під час вивчення інших дисциплін;
  • оволодіння методики проведення проб, які оцінюють дану систему та оволодіння особливостями аналізу отриманих результатів.

Для роботи необхідно: спірометр сухий, пневматахометр, секундомір, спирт, вата.

Алгоритм виконання завдання. Протягом заняття студенти розподілившись попарно, виконують завдання.

На підставі виконаних досліджень робиться загальний висновок про функціональний стан апарата зовнішнього дихання. Даються рекомендації про необхідність збільшення сили дихальних м'язів і функціонального стану дихальної системи, як одного з факторів, що лімітують працездатність організму.

Інструкційна карта практичного заняття з спортивної медицини

Тема заняття:

Дослідження функціонального стану апарату

зовнішнього дихання”

Мета заняття:
  1. оволодіти методами дослідження функціонального стану апарату зовнішнього дихання.



Завдання для самостійної роботи:

1. Актуалізація знань, набутих під час вивчення дисциплін:

Анатомія людини з основами спортивної морфології”

- будова дихальної системи.

Фізіологія людини”
  • фізіологія дихання;
  • механізми зовнішнього дихання;
  • дихальні об’єми;
  • регуляція дихання;
  • особливості дихання в різних умовах.

2. Підготувати інформаційне повідомлення до тем:
  • захворювання системи дихання (запалення легень, плеврит, бронхіт тощо);
  • методи дослідження легень.



Модульно-рейтинговий контроль:

Питання для перевірки знань:
    1. Дослідження вентиляційної функції системи зовнішнього дихання у стані спокою й навантаженні.
    2. Дослідження функції дифузії дихальної системи.
    3. Проба Шафрановского (динамічна спірометрія).
    4. Проба Розенталя.
    5. Проба Лебедєва.
    6. Проба Тиффно-Вотчала.
    7. Проба Серкіна.
    8. Проба Штанге.

Рекомендована література до теми:

Дослідження функціонального стану апарату зовнішнього дихання”
    1. Акинщикова Г.И. Антропология: Учебное пособие. .:Изд-во ЛГУ, 1974.-45с.
    2. Виноградов А.А., Боярчук Е.Д., Андреева И.В., Виноградов О.А. Остеология и артрология (учение о костях и соединении костей) / Метод. рекомендации по курсу анатомии человека для студентов педагогического университета.–Луганск, 2002.– С. 5 –22.
    3. Гордон Н.Ф. Заболевания органов дыхания и двигательная активность. – Киев, 1999. –126с.
    4. Дембо А.Г. Практические занятия по врачебному контролю. М., «Физкультура и спорт», 1976.– С. 62–76.
    5. Дубровский В.И. Спортивная медицина. М.: Владос, 1999.– С. 73–146.
    6. Курепина М.М., Воккен Г.Г. Анатомия человека. Атлас.– М.: Просвещение, 1979.–128с., ил.
    7. Курепина М.М., Воккен Г.Г. Анатомия человека. Учебник.– М.: Просвещение, 1979.– 304с.
    8. Спортивна медицина / Под ред. В.Л. Кармана. М.: ФиС, 1980. – С.79– 88.
    9. Старушенко Л.И. Анатомия и физиология человека: Учеб. Пособие. - К.: Вища шк., 1989.– С.82–91.
    10. Физическая культура: Учебное пособие / под ред. В.А. Коваленко. - М.:Изд-во АСВ, 2000.- С.32–35.



ТЕМА 6 “ВИВЧЕННЯ ФУНКЦІОНАЛЬНОГО СТАНУ НЕРВОВОЇ ТА МЯЗОВОЇ СИСТЕМ ” (2 години)

Тип заняття: практичне заняття (формування та застосування знань, умінь і навичок).

Практичне заняття є структурним елементом модуля В.

Навчально-методичне забезпечення заняття:

Наочність: структурно-логічна схема вивчення теми.

Роздатковий матеріал: інструкційні карти практичного заняття.

Опорні поняття: нервова система, неврологічний анамнез, рефлекс, аналізатор.

ПЛАН
  1. Введення.
  2. Методи дослідження функціонального стану нервової та нервово-м’язової систем.
  3. Особливості нервової системи.

Цілі заняття:
  • оволодіння методами дослідження функціонального стану нервової та нервово-м’язової систем;
  • активізувати навчально-пізнавальну діяльність студентів, сприяти розвитку та застосуванню їхніх дослідницьких умінь і навичок набутих під час вивчення інших дисциплін.

Для роботи необхідно: кистьовий динамометр, кутомір, секундомір, міотонометр.

Алгоритм виконання завдання. Протягом заняття студенти розподілившись попарно, виконують завдання дослідження нервової та нервово-м’язової систем..

Інструкційна карта практичного заняття з спортивної медицини

Тема заняття: “Вивчення функціонального стану нервової та нервово-м’язової систем ”.



Мета заняття:

- оволодіти методами дослідження функціонального стану нервової та нервово-м’язової систем.

Завдання для самостійної роботи:

1. Актуалізація знань, набутих під час вивчення дисциплін:

Анатомія людини з основами спортивної морфології”

- будова нервової системи.

Фізіологія людини”
  • фізіологія вищої нервової діяльності;
  • фізіологія аналізаторів;
  • загальні закономірності функцій аналізаторів;
  • визначення працездатності центральної нервової системи за таблицями Анфімова;
  • визначення сили м’язів, робота м’язів при різних навантаженнях.

Фізична реабілітація при захворюваннях нервової системи”

- захворювання й травми ЦНС та периферичних відділів нервової системи.

2. Підготувати інформаційне повідомлення до тем:
  • захворювання й травми ЦНС;
  • функції черепно-мозкових нервів.



Модульно-рейтинговий контроль:

Питання для перевірки знань:
  1. Роль вивчення функціонального стану організму людини, яка займається фізичною культурою і спортом у діагностиці тренованості.
  2. Дослідження ЦНС (функція координації, рівноваги, стійкість нервових процесів).
  3. Дослідження аналізаторів (слуховий, вестибулярний, руховий, тактильний, зоровий).
  4. Дослідження нервово-м'язового апарату.
  5. Дослідження вегетативної нервової системи (проба Ашнера, дермографізм, кліно-ортостатична проба).
  6. Дати визначення поняття “рефлекс”.
  7. Дати визначення поняття “статична координація ”.

Рекомендована література до теми:

Вивчення функціонального стану нервової та нервово-м’язової систем ”:
    1. Акинщикова Г.И. Антропология: Учебное пособие. .:Изд-во ЛГУ, 1974.-45с.
    2. Виноградов А.А., Боярчук Е.Д., Андреева И.В., Виноградов О.А. Остеология и артрология (учение о костях и соединении костей) / Метод. Рекомендации по курсу анатомии человека для студентов педагогического университета.–Луганск, 2002.– С. 5 –22.
    3. Дембо А.Г. Практические занятия по врачебному контролю. М., «Физкультура и спорт», 1976.– С. 76–87.
    4. Дубровский В.И. Спортивная медицина. М.: Владос, 1999.– С. 172–191.
    5. Курепина М.М., Воккен Г.Г. Анатомия человека. Атлас.– М.: Просвещение, 1979.–128с., ил.
    6. Курепина М.М., Воккен Г.Г. Анатомия человека. Учебник.– М.: Просвещение, 1979.– 304с.
    7. Михайлов С.С. Анатомия человека.– М., 1973.– С. 21–24, 32–46.
    8. Привес М.Г. и др. Анатомия человека. –М., 1985. – С. 119, 136–138, 143–144, 147–148, 153–155.
    9. Спортивна медицина / Под ред. В.Л. Кармана. М.: ФиС, 1980. – С.45– 56.
    10. Старушенко Л.И. Анатомия и физиология человека: Учеб. Пособие. - К.: Вища шк., 1989.– С.158– 200.
    11. Физическая культура: Учебное пособие / под ред. В.А. Коваленко. - М.:Изд-во АСВ, 2000.- С.194–198.

Тема: “Визначення максимального споживання кисню” (2 години)


Тип заняття: практичне заняття (формування та застосування знань, умінь і навичок).

Практичне заняття є структурним елементом модуля В.

Навчально-методичне забезпечення заняття:

Наочність: структурно-логічна схема вивчення теми.

Роздатковий матеріал: інструкційні карти практичного заняття; картки індивідуальних завдань.

ПЛАН
  1. Введення.
  2. Визначення максимального споживання кисню.
  3. Проробити термінологію за розділом «Функціональні проби».


Цілі заняття:
  • активізувати навчально-пізнавальну діяльність студентів, сприяти розвитку та застосуванню їхніх дослідницьких умінь і навичок набутих під час вивчення інших дисциплін;
  • оволодіння методикою проведення функціональної проби для оцінки функціонального стану організму й рівня фізичної працездатності (тренованості).

Теоретичне обґрунтування:


Максимальне споживання кисню - це найбільша кількість кисню, яку людина здатна спожити протягом однієї хвилини.

Максимальне споживання кисню виражає граничну для даної людини «пропускну» здатність системи транспорту кисню й залежить від статі, віку, фізичної підготовленості й стану організму.

У середньому максимальне споживання кисню у осіб з різним фізичним станом досягає 2,5...4,5 л/хв, у циклічних видах спорту - 4,5...6,5 л/хв.

Способи визначення максимального споживання кисню: прямий і непрямий. Прямий метод визначення максимального споживання кисню заснований на виконанні спортсменом навантаження, інтенсивність якого дорівнює або більш його критичної потужності. Він небезпечний для обстежуваного, тому що пов'язаний із граничною напруженням функцій організму. Частіше користуються непрямими методами визначення, заснованими на непрямих розрахунках, використанні невеликої потужності навантаження. До непрямих методів визначення максимального споживання кисню відносяться метод Астранда; визначення по формулі Добелъна; по величині PWC170 та ін.


Алгоритм виконання завдання.

Протягом першої години заняття студенти знайомляться із завданнями. Потім група розподіляється по бригадах по 1-2 чоловік і одержує одне із завдань, вивчає методичні вказівки по його виконанню й виконують нижчеперелічені методики, аналізують результати, роблять висновки за результатами тестування й розробляють рекомендації по оптимізації працездатності, перед виконанням завдань проробити термінологію (дивись словник) за розділом “Функціональні проби”.


Інструкційна карта практичного заняття

з спортивної медицини

Тема заняття:

Визначення максимального споживання кисню”


Цілі заняття:
  • метою тестування на заняттях фізичною культурою й спортом є оцінка функціонального стану систем організму й рівня фізичної працездатності (тренованості );
  • оволодіння методикою проведення тесту та вміння аналізувати отримані дані.

Завдання для самостійної роботи:

1. Актуалізація знань, набутих під час вивчення дисциплін:

Анатомія людини з основами спортивної морфології”

- анатомо-фізіологічні та вікові особливості дихальної, серцево-судинної систем організму людини.

Фізіологія людини”
  • значення дихання;
  • перенесення газів кров’ю;
  • регуляція дихання;

Валеологія”

- основні чинники, що впливають на здоров’я.

2. Підготувати інформаційне повідомлення до тем:

1. Визначення максимального споживання кисню.

Модульно-рейтинговий контроль:

Питання для перевірки знань:

  1. Визначення максимального споживання кисню, методика й оцінка результату.
  2. Особливості медичного контролю за юними спортсменами.
  3. Особливості медичного контролю за особами середнього та похилого віку, котрі займаються фізичною культурою й спортом.
  4. Особливості медичного контролю за жінками, котрі займаються фізичною культурою й спортом.
  5. Вимоги до проведення функціональних проб.



Рекомендована література до теми

Визначення максимального споживання кисню”:

  1. Дембо А.Г. Врачебный контроль в спорте. М.:Медицина, 1988 . - С. 126-161.
  2. Дембо А.Г. Практические занятия по врачебному контролю. М.:ФиС, 1976. - С.49-51.
  3. Детская спрортивная медицина /Под ред.С.Б. Тихвинского, С.В. Хрущева. М.: Медицина, 1980.- С. 171-189, 278-293.
  4. Дубровский В.И. Спортивная медицина. М.: Владос, 1999.- С. 125-146.
  5. Карпман В.Л.и др. Тестирование в спортивной медицине. М.:ФиС, 1988.- С. 20-129.
  6. Спортивная медицина /Под ред.А.В.Чоговадзе. М.: Медицина, 1984.- С.123-146, 146-148, 149-152.
  7. Спортивна медицина / Под ред. В.Л. Кармана. М.: ФиС, 1980.-С.126-131.



ТЕМА 2. “СОМАТОСКОПІЯ” (2 години).

Тип заняття: практичне заняття (формування та застосування знань, умінь і навичок).

Практичне заняття є структурним елементом модуля А.

Навчально-методичне забезпечення заняття:

Наочність: структурно-логічна схема вивчення теми, схема постав.

Роздатковий матеріал: інструкційні карти практичного заняття; протокол соматоскопічного дослідження, схема постав.

ПЛАН:
    1. Введення.
    2. Соматоскопічне дослідження й аналіз отриманих даних для оцінки особливостей фізичного розвитку.
    3. Сколіоз, причини, профілактика.

Цілі заняття:
  • оволодіння методикою соматоскопічного дослідження й аналіз отриманих даних для оцінки особливостей фізичного розвитку.
  • активізувати навчально-пізнавальну діяльність студентів, сприяти розвитку та застосуванню їхніх дослідницьких умінь і навичок набутих під час вивчення інших дисциплін.

Алгоритм виконання завдання. Протягом першої години заняття студенти знайомляться із методикою соматоскопічного дослідження. Потім група розподіляється по парам і проводять це дослідження. Зробити висновок, дати рекомендації.


Інструкційна карта практичного заняття

з спортивної медицини

Тема заняття: “ Соматоскопія”.

Цілі заняття:
  • оволодіння методикою соматоскопічного дослідження й аналіз отриманих даних для оцінки особливостей фізичного розвитку.


Завдання для самостійної роботи:

1. Актуалізація знань, набутих під час вивчення дисциплін:

Анатомія людини з основами спортивної морфології”
  • хребетний стовп, його відділи;
  • кістки тулуба;
  • скелет верхній кінцівки;
  • скелет нижньої кінцівки.

Фізична реабілітація при захворюваннях опорно-рухового апарату”

- особливості порушень діяльності ОРА та пояснення причин їх виникнення;

- основні конституційні типи осанки, види порушення осанки;

- поняття про сколіоз, клінічні прояви;

- травматичні пошкодження, класифікація пошкоджень.

2. Підготувати інформаційне повідомлення до тем:

- дефекти осанки, причини порушень дефектів осанки, профілактика;

- сколіоз, причини порушень, профілактика.


Модульно-рейтинговий контроль:

Питання для самоконтролю і самоперевірки знань:
    1. Які фактори впливають на фізичний розвиток людини?
    2. Як визначається стан опорно-рухового апарату?
    3. Яким прибором проводять вимірювання сили м’язів кисті, особливості проведення даного вимірювання?
    4. З якою метою й яким прибором проводять вимірювання товщини шкіро-жирової складки?
    5. Якими ознаками характеризується правильна осанка?
    6. Сколіоз, причини порушень, профілактика.
    7. Дефекти осанки, причини порушень дефектів осанки.


Рекомендована література

до теми «Соматоскопія»:
  1. Акинщикова Г.И. Антропология: Учебное пособие. .:Изд-во ЛГУ, 1974.-45с.
  2. Виноградов А.А., Боярчук Е.Д., Андреева И.В., Виноградов О.А. Остеология и артрология (учение о костях и соединении костей) / Метод. Рекомендации по курсу анатомии человека для студентов педагогического университета.–Луганск, 2002.– 5 –22.
  3. Дембо А.Г. Практические занятия по врачебному контролю. М., «Физкультура и спорт», 1976.– С. 13–22.
  4. Дубровский В.И. Спортивная медицина. М.: Владос, 1999.– С. 39–46.
  5. Курепина М.М., Воккен Г.Г. Анатомия человека. Атлас.– М.: Просвещение, 1979.–128с., ил.
  6. Курепина М.М., Воккен Г.Г. Анатомия человека. Учебник.– М.: Просвещение, 1979.– 304с.
  7. Михайлов С.С. Анатомия человека.– М., 1973.– С. 21–24, 32–46.
  8. Привес М.Г. и др. Анатомия человека. –М., 1985. – С. 119, 136–138, 143–144, 147–148, 153–155.
  9. Спортивна медицина / Под ред. В.Л. Кармана. М.: ФиС, 1980. – С.28– 32.
  10. Старушенко Л.И. Анатомия и физиология человека: Учеб. Пособие. - К.: Вища шк., 1989.– С. 40– 41.
  11. Физическая реабилитация:Учебник для ин-тов физич. культуры / Под ред. С.Н. Попова, Ростов-на-Дону, 2004, – С. 84– 228.
  12. Физическая культура: Учебное пособие / под ред. В.А. Коваленко. - М.:Изд-во АСВ, 2000.- 432с.


ТЕМА 5: “ МЕТОДИ ОЦІНКИ ФІЗИЧНОГО РОЗВИТКУ ”

Тип заняття: практичне заняття (формування та застосування знань, умінь і навичок).

Практичне заняття є структурним елементом модуля А.

Навчально-методичне забезпечення заняття:

Наочність: структурно-логічна схема вивчення теми.

Роздатковий матеріал: інструкційні карти практичного заняття.

Опорні поняття: фізичний розвиток, стандарт, констітуція.

ПЛАН ЗАНЯТТЯ:
  1. Введення.
  2. Методи оцінки фізичного розвитку.
  3. Особливості фізичного розвитку та статури у представників різних видів спорту.

Цілі заняття:
  • оволодіння методами дослідження й оцінки фізичного розвитку;
  • активізувати навчально-пізнавальну діяльність студентів, сприяти розвитку та застосуванню їхніх дослідницьких умінь і навичок набутих під час вивчення інших дисциплін;


Теоретичне обґрунтування: для оцінки фізичного розвитку використовують методи стандартів, індексів й кореляції.


Алгоритм виконання завдання. Протягом заняття студенти знайомляться із методами оцінки фізичного розвитку. Студенти виконують завдання за допомогою методів стандартів, індексів й кореляції.


Інструкційна карта практичного заняття з спортивної медицини

Тема заняття: “Методи оцінки фізичного розвитку”.

Мета заняття:

- оволодіти методами дослідження й оцінки фізичного розвитку. Завдання для самостійної роботи:

1. Актуалізація знань, набутих під час вивчення дисциплін:

Анатомія людини з основами спортивної морфології”
  • грудна клітина .

Фізіологія людини”
  • фізіологія серцево-судинної системи;
  • фізіологія дихання;
  • визначення сили м’язів, робота м’язів при різних навантаженнях.

Фізична реабілітація при захворюваннях опорно-рухового апарату”

- принципи і методи обстеження м’язові - скелетної системи;

- основні обстеження м’язово-скелетної системи: основні положення, огляд, суб’єктивна та об’єктивна оцінка.

Валеологія”

- визначення функціонального стану системи дихання.

Гігієна шкільна і фізичного виховання”

- фізичний розвиток – головний показник здоров’я;

- оцінка фізичного розвитку.

2. Підготувати інформаційне повідомлення до тем:

- особливості фізичного розвитку та статури у представників різних видів спорту.


Модульно-рейтинговий контроль:

Питання для самоконтролю і самоперевірки знань:
  1. Мета вивчення фізичного розвитку.
  2. Метод стандартів в оцінці фізичного розвитку.
  3. Метод індексів в оцінці фізичного розвитку.
  4. Метод кореляції в оцінці фізичного розвитку.
  5. Особливості статури в різних видах спорту.

Рекомендована література до теми “Методи оцінки фізичного розвитку”:
  1. Акинщикова Г.И. Антропология: Учебное пособие.:Изд-во ЛГУ, 1974.-45с.
  2. Виноградов А.А., Боярчук Е.Д., Андреева И.В., Виноградов О.А. Остеология и артрология (учение о костях и соединении костей) / Метод. Рекомендации по курсу анатомии человека для студентов педагогического университета.–Луганск, 2002.– С. 5 –22.
  3. Дембо А.Г. Практические занятия по врачебному контролю. М., «Физкультура и спорт», 1976.– С. 26–33.
  4. Дубровский В.И. Спортивная медицина. М.: Владос, 1999.– С. 38–66.
  5. Курепина М.М., Воккен Г.Г. Анатомия человека. Атлас.– М.: Просвещение, 1979.–128с., ил.
  6. Курепина М.М., Воккен Г.Г. Анатомия человека. Учебник.– М.: Просвещение, 1979.– 304с.
  7. Михайлов С.С. Анатомия человека.– М., 1973.– С. 21–24, 32–46.
  8. Привес М.Г. и др. Анатомия человека. –М., 1985. – С. 119, 136–138, 143–144, 147–148, 153–155.
  9. Спортивна медицина / Под ред. В.Л. Кармана. М.: ФиС, 1980. – С.37– 45.
  10. Старушенко Л.И. Анатомия и физиология человека: Учеб. Пособие. - К.: Вища шк., 1989.– С. 40– 41.
  11. Степанова Г.В., Долгих С.Н. Учебно-методические рекомендации для самостоятельной работы студентов 1-2 курсов всех факультетовпо теме Діагностика здоровья.– Луганск,1999.– С.3–16.
  12. Физическая культура: Учебное пособие / под ред. В.А. Коваленко. - М.:Изд-во АСВ, 2000.- С.198–208.






Лікувальна фізична культура та лікарський контроль


  • Лекційний матеріал



  • Модуль А



  • Тема № 1. Обгрунтування лікувального дійства фізичних вправ.
  • Тонизуючий вплив фізичних вправ. Трофічна дія вправ. Механихми формування компенсації і нормалізаціїфункцій за допомоги вправ.



  • Тема № 2. Засоби, форми та зміст метода ЛФК.
  • Фізичні вправи. Ідеомоторні. Гра. Природні фактори. Працетерапія. Використання гімнастичних предметів і снарядів. Дихальні вправи. Вправи у воді.



  • Тема № 3. Механотерапія.
  • Поняття про механотерапию. Апарати для механотерапії. Тренажери.



  • Тема №4.Спортивно-прикладні вправи.
  • Ходіння. Біг. Стрибки. Кидання. Грібля. Лижна хода. Лікувальне плавання. Малорухливі, рухливі і спортивні ігри.



  • Тема № 5. Загальні основи ЛФК та лікарського контролю при захворюванні сердцево-судинної системи.
  • Цілі і задачи ЛФК при найбільш поширенних захворювань сердцево-судинної системи. Показання і протипоказання.



  • Тема № 6. Загальні основи ЛФК та лікарського контролю при захворюванні дихальної системи.
  • Цілі і задачи ЛФК при найбільш поширенних захворювань дихальної системи. Показання і протипоказання.



  • Лекційний матеріал



  • Модуль В



  • Тема № 1. Загальні основи ЛФК та лікарського контролю при операційних втручаннях.
  • Цілі і задачи ЛФК в передопераційний та після операційний періодах.



  • Тема № 2. Загальні основи ЛФК та лікарського контролю при захворюваннях ОДА.
  • Цілі і задачи ЛФК при захворюваннях ОДА. ЛФК при різних степенях хвороби. З урахуванням віку, супутніх хвороб, маси тіла, тощо.



  • Тема № 3. Загальні основи ЛФК та лікарського контролю в генікології та акушерстві.
  • Цілі, задачи і конкретні види ЛФК у жінок в період вагітності. При гінекологічних захворюваннях в передопераційному та післяопераційному періодах. ЛФК під час пологів і після них.



  • Тема № 4. ЛФК в реабілітації інвалідів. ДЦП
  • Поняття про інвалідність. Категорії інвалідів. Психологічні особливості роботи з таким кантингентом. Комплексна реабилитація інвалідів, яка влючає і консервативні і новітні заходи. Іпотерапія. Дельфінотерапія. Робота з інвалідами у, яких є порушення: сенсорно-річового, опорно-рухового апаратів і розладом разумових здібностей.



  • Тема № 5 . Роль ЛФК в житті інвалідів.
  • Соціально-психологічна дезадаптація, затримка розвитку дітей-інвалідів. Роль фізичної культури в повноцінній реабілітації і професійній підготовці інвалідів. Різні підхіди в створенні реабілітаційних програм.



  • Тема № 6. Оздоровчий спорт для інвалідів.
  • Цілі і задачи фізичної ькультури і спорту для інвалідів. Особливості розвитку фізичних якостей у різних групах інвалідів.


Самостійна робота студентів:
  • Складання програм ЛФК для хворих з урахуванням: віку, статі, стану хвороби, можливостей людини, фізичну підготовку, тощо, при захворюваннях на гипертонічну хворобу.
  • Складання програм ЛФК для хворих з урахуванням: віку, статі, стану хвороби, можливостей людини, фізичну підготовку, тощо, при захворюваннях на гіпотоничну хворобу.
  • Складання програм ЛФК при захворюванні на бронхиальну астму.
  • Складання програм ЛФК для вагінтих жінок на всіх трьох триместрах.
  • Складання програм ЛФК при аномальному розтошуванні унутрішніх органів малого тазу.
  • Новітні реабілітаційні заходи при реабілітації дітей з ДЦП.
  • Складання комплексних програм при захворюваннях хребта.


Рекомендована література
  • Основна література:
  • Довідник Лікувальна фізична культура редагований професором В.А.Єпифановим. М. 2004. «Фізизна реабілітація» редагована професором С.М. Поповим. Ростов-На-Дону 1999.
  • Підручник Лікувальна фізична культура. Редагований професором С.М Поповим. М. 2004.-с.
  • «Фізизна реабілітація» редагована професором С.М. Поповим. Ростов-На-Дону 2004. ІІ видання перероб. і допов.
  • Електронний посібник. Внутрішні хвороби. Н.Г.Гусєва .Луганськ 2005.
  • Додаткова литература:
  • Навчальний посібник для вузов «Основи особистого здоров’я людини». Е.М.Казін, Н.Г. Блинов, Н.А.Литвинова.2000.-с.17-74.
  • «Фізіологія фізичного виховання і спорту» Смирнов В.М., Дубровський В.І. 1998.-с.373
  • «Теоретичні і методичні основи здоров’я». І частина. Пузинін В.А., Казначєєв С.В.1997.-с.15-59.
  • Батир Л.В., Савицкая О.В. Сучасні підходи до реабілітації людей, страждаючих на сколіоничну хворобу. Матеріали Міждунар.наук.-практ.конф.»Наука. Здоров’я.Реабілітація».-Луганськ,2004.-с.48-51.
  • СудаковК.В.: Функціональні системи организму. М.:Медицина 1998-432с.
  • Валеодиагностика. Барклай В.М. Ростов-на-Дону, 1999-100с.
  • Лечение болезни внутренних органов. А.Н.Окороков.Минск -1997.
  • Універсальний довідник «Жіноче здоров’є».А.В.Коваленко, А.В.Марков. М.-2005.
  • Золоті правила здоров’я. Всі заходи покращення зору.В.А.Соловйова. С.-Петербург-Москва.-2005.
  • Довідник з альтернативній медицини. Харків.-2005.
  • Домашній лікар. Редаг. Деборою Ткач. М.-2005.
  • Женская сексопатология. А.М.Свядощ. М.-1988.
  • Журнал «Добрі поради» квітень 2004 -36-43с.
  • Физические методи профилактики заболеваний. П.Г.Царфис. М.-1982.



Вопросы по предмету

«Лечебная физическая культура и врачебный контроль»

  1. Определение ЛФК как метода реабилитации.
  2. Составьте комплекс ЛФК в предоперационном периоде. (Операция на грудной клетке).
  3. Особенности метода ЛФК.
  4. Составить примерный комплекс при заболеваниях ЖКТ (гастрит).
  5. Какое влияние оказывает на организм ЛФК.
  6. Составить примерный комплекс для больных перенесших инфаркт миокарда на поликлиническом этапе реабилитации.
  7. Перечислите основные показания к занятиям ЛФК.
  8. Показания и противопоказания к иппотерапие.
  9. Основные механизмы лечебного действия физических упражнений.
  10. Опишите методику дыхательных упражнений по Стрельниковой.
  11. Формы и средства ЛФК, периоды лечения, двигательные режимы.
  12. Составить примерный комплекс при заболеваниях мужской половой системы.
  13. Классификация упражнений применяемых в ЛФК.
  14. Составьте комплекс упражнений для больных с бронхиальной астмой.
  15. Показания и противопоказания к ЛФК.
  16. Основные принципы составления комплекса упражнений ЛФК.
  17. В чем отличие метода дыхательной гимнастики Бутейко. Составьте комплекс упражнений.
  18. Предложите примерный комплекс упражнений для всех триместров (беременность).
  19. Методические указания проведения занятий по ЛФК.
  20. Показания и противопоказания к назначению ЛФК при заболеваниях ОДА. Составить примерный комплекс при плоскостопие.
  21. Контроль состояния больного и методы учета эффективности занятий.
  22. Задачи и отличие метода ЛФК от других восстановительных методов реабилитации.
  23. Составить комплекс упражнений ЛГ для больных с инфарктом миокарда на санаторном этапе реабилитации.
  24. Перечислите и опишите режимы ЛГ.
  25. На что направлены задачи ЛГ при заболевании глаз (близорукость).
  26. Расписать ЛГ и комплекс упражнений для больных гипертонической болезнью.
  27. Что такое иппотерапия? В чем состоит суть метода.
  28. Составьте комплекс упражнений для больных дыхательной системы. Назовите показания и противопоказания.
  29. Составить комплекс ЛГ при остеохондрозе.
  30. Основные задачи ЛФК при заболеваниях ССС (ИБС).
  31. Какое оказывает влияние на организм занятия ЛФК при заболеваниях женской половой системы.
  32. Какие задачи решает ЛГ у инвалидов после ампутации конечностей.
  33. ЛФК при нарушении обмена веществ. Составить примерный комплекс при сахарном диабете.
  34. ЛФК при операциях на брюшной области.
  35. Показания и противопоказания к применению ЛФК, особенность методике ЛГ при хр. холецистите.
  36. Показания и противопоказания к применению ЛФК, особенность методике ЛГ при ожирении II ст.
  37. Лечение положением при бронхите.
  38. Составьте комплекс упражнений при хр. пневмонии.
  39. Какие тренажеры используют для занятий ЛФК.
  40. Назовите физические упражнения по анатомическому признаку. Охарактеризуйте их.
  41. Составьте комплекс упражнений для больных при атонической форме артериальной гипотензии.
  42. На что направлены задачи ЛФК при заболеваниях ЦНС. (ДЦП у детей)
  43. Составьте комплекс упражнений для больных гипотонической болезнью.
  44. Составьте схематично дозированные нагрузки при различных двигательных режимах.
  45. ЛФК при сколиозах.
  46. Показания и противопоказания к применению тренажеров в ЛФК.
  47. Перечислите, какие методы физической реабилитации сочетаются с ЛФК.
  48. Составьте комплекс упражнений при грудном остеохондрозе.
  49. Составьте комплекс упражнений для больных при спастической форме артериальной гипотензии.
  50. Перечислите и опишите двигательные режимы.



«Лікувальна фізична культура і лікарський контроль»

  1. Визначення ЛФК як методу реабілітації.
  2. Складіть комплекс ЛФК в передопераційному періоді. (Операція на грудній клітці).
  3. Особливості методу ЛФК.
  4. Скласти зразковий комплекс при захворюваннях ЖКТ (гастрит).
  5. Який вплив робить на організм ЛФК.
  6. Скласти зразковий комплекс для хворих тих, що перенесли інфаркт міокарду на поліклінічному етапі реабілітації.
  7. Перерахуйте основні свідчення до занять ЛФК.
  8. Свідчення і протипоказання до иппотерапие.
  9. Основні механізми лікувальної дії фізичних вправ.
  10. Опишіть методику дихальних вправ по Стрельникової.
  11. Форми і засоби ЛФК, періоди лікування, рухові режими.
  12. Скласти зразковий комплекс при захворюваннях чоловічою половою системи.
  13. Класифікація вправ вживаних в ЛФК.
  14. Складіть комплекс вправ для хворих з бронхіальною астмою.
  15. Свідчення і протипоказання до ЛФК.
  16. Основні принципи складання комплексу вправ ЛФК.
  17. У чому відмінність методу дихальної гімнастики Бутейко. Складіть комплекс вправ.
  18. Запропонуйте зразковий комплекс вправ для всіх триместрів (вагітність).
  19. Методичні вказівки проведення занять по ЛФК.
  20. Свідчення і протипоказання до призначення ЛФК при захворюваннях ОДА. Скласти зразковий комплекс плоскостопість.
  21. Контроль стану хворого і методи обліку ефективності занять.
  22. Завдання і відмінність методу ЛФК від інших відновних методів реабілітації.
  23. Скласти комплекс вправ ЛГ для хворих з інфарктом міокарду на санаторному етапі реабілітації.
  24. Перерахуйте і опишіть режими ЛГ.
  25. На що направлені завдання ЛГ при захворюванні очей (короткозорість).
  26. Розписати ЛГ і комплекс вправ для хворих гіпертонічною хворобою.
  27. Що таке іпотерапія? У чому полягає суть методу.
  28. Складіть комплекс вправ для хворих дихальної системи. Назвіть свідчення і протипоказання.
  29. Скласти комплекс ЛГ при остеохондрозі.
  30. Основні завдання ЛФК при захворюваннях ССС (ИБС).
  31. Яке робить вплив на організм заняття ЛФК при захворюваннях жіночою половою системи.
  32. Які задачі вирішує ЛГ у інвалідів після ампутації кінцівок.
  33. ЛФК при порушенні обміну речовин. Скласти зразковий комплекс при цукровому діабеті.
  34. ЛФК при операціях на черевній області.
  35. Показання і протипоказання до застосування ЛФК, особливість методиці ЛГ при хр. холециститі.
  36. Показання і протипоказання до застосування ЛФК, особливість методиці ЛГ при ожирінні II ст.
  37. Лікування положенням при бронхіті.
  38. Складіть комплекс вправ при хр. пневмонії.
  39. Які тренажери використовують для занять ЛФК.
  40. Назвіть фізичні вправи за анатомічною ознакою. Охарактеризуйте їх.
  41. Складіть комплекс вправ для хворих при атонічній формі артеріальної гіпотензії.
  42. На що направлені завдання ЛФК при захворюваннях ЦНС. (ДЦП у дітей)
  43. Складіть комплекс вправ для хворих гіпотонічною хворобою.
  44. Складіть схемний дозовані навантаження при різних рухових режимах.
  45. ЛФК при сколиозах.
  46. Показання і протипоказання до застосування тренажерів в ЛФК.
  47. Перерахуйте, які методи фізичної реабілітації поєднуються з ЛФК.
  48. Складіть комплекс вправ при грудному остеохондрозі.
  49. Складіть комплекс вправ для хворих при спастичній формі артеріальної гіпотензії.
  50. Перерахуйте і опишіть рухові режими.