Geum.ru

Cols=2 gutter=24> 2007/№3 Засновники

Вид материалаДиплом
Панкевич Алла
Горбач Ірина
Таблиця 1 Види насильства, які розцінюються дітьми як такі, що становлять небезпеку для розвитку особистості, у
Таблиця 2 Рейтингові оцінки чинників, здатних виступити в якості основних причин виникнення насильства, у
Подобный материал:
1   2   3   4   5   6   7   8   9

Профільність освіти як пріоритетне завдання освітнього округу

Панкевич Алла


Розвиток освіти визначає рівень прогресу суспільства. Навчальні заклади покликані формувати творчу та ініціативну особистість.

Сільська школа – не лише географічне поняття. Вона є центром культурного життя села, гарантом його стабільного розвитку. Гарна школа – наочне свідчення добробуту і соціального благополуччя суспільства, муд-рості місцевої влади, міцності селянської родини. Майбутнє сільської школи полягає в оптимальному використанні потенціалу сіль-ського середовища. Умовою якісної освіти тут є створення оптимальної мережі освітніх закладів, які дотримуються стратегії коопе-рації та координації діяльності і працюють за єдиною освітньою програмою – створюють локальний освітній округ.

Освітній округ – добровільне об’єднання загальноосвітніх навчальних закладів різних типів і форм власності з дошкільними, поза-шкільними та іншими навчальними заклада-ми й установами. Створюється для забезпе-чення освітніх та культурно-освітніх потреб громадян, які проживають у відповідній адмі-ністративно-територіальній одиниці (район, місто або їх частини).

Метою створення і діяльності округу є забезпечення дітям рівного доступу до якісної дошкільної, загальної середньої освіти, допрофесійної підготовки, неперервної освіти на територіях обслуговування; координація діяльності навчальних закладів, установ куль-тури, фізичної культури та спорту, охорони здоров’я та інших, що входять до округу, з питань реалізації законодавства в галузі осві-ти, ефективного використання кадрового по-тенціалу, навчально-методичної, матеріально-технічної бази.

Суб’єктами округу можуть бути навчальні заклади всіх типів і форм власності та відом-чої підпорядкованості; міжшкільні навчаль-но-виробничі комбінати; професійно-технічні навчальні заклади; установи культури, охоро-ни здоров’я, що сприяють здійсненню освіт-ньої діяльності.

Завдання округу – забезпечення єдиного освітнього простору в межах округу; раціо-нальне використання творчого потенціалу педагогічних працівників; створення належ-них умов для навчання обдарованих учнів; координація навчально-виховного процесу в суб’єктах округу; забезпечення реалізації профільного навчання; раціональне вико-ристання навчально-методичної літератури, матеріально-технічної бази суб’єктів округу, її зміцнення та модернізація; впровадження в навчально-виховний процес сучасних нав-чальних та виховних технологій.

Округ створюють на підставі установчої угоди про спільну діяльність між суб’єктами округу, яка визначає особливості організації навчально-виховного процесу; права та обов’язки учасників навчально-виховного процесу; організацію підвезення учнів і педа-гогічних працівників до місця навчання та додому.

Відділом (управлінням) освіти на підставі рішення ради округу визначають один чи декілька опорних загальноосвітніх нав-чальних закладів І–ІІІ ступенів.

Опорний заклад визначається з ураху-ванням: потреби у забезпеченні конкретних напрямків спеціалізації, профільного навчан-ня, освітні послуги з яких він надає; ефектив-ного менеджменту та кадрового забезпечен-ня; наявного стану матеріально-технічної бази (зокрема комп’ютерного забезпечення); наявного фонду підручників, літератури; зручності розташування та наявності відпо-відного транспортного забезпечення.

Опорна школа забезпечує: почергове про-ведення на своїй базі навчальних занять, що відповідають його спеціалізації, профільному навчанню і потребують відповідного облад-нання, для учнів загальноосвітніх навчальних закладів округу; проведення факультативних занять, спецкурсів для учнів базової та стар-шої школи суб’єктів округу; культурно-про-світницьку роботу з батьківською громадсь-кістю. Опорний заклад може надавати загаль-ноосвітню допрофесійну та професійну підготовку учнів.

Організація навчально-виховного процесу в загальноосвітніх навчальних закладах окру-гу незалежно від їхнього підпорядкування, типів і форм власності визначається робочи-ми навчальними планами, складеними на основі типових навчальних планів, та згідно з положеннями про відповідні типи навчальних закладів.

Округом керує Рада – колегіальний орган, що здійснює управління, узгоджує дії органів виконавчої влади та місцевого самовряду-вання і суб’єктів округу. До неї входять ке-рівники всіх суб’єктів округу, представники місцевих органів державної виконавчої влади та органів місцевого самоврядування, гро-мадськості.

Рада округу надає та узгоджує пропозиції щодо організації профільного навчання в окрузі, забезпечує роботу міжбібліотечного абонементу, інформує громадськість про здобутки та проблеми діяльності округу, координує методичну роботу в окрузі (це – організація навчально-методичного консуль-тування педагогічних, керівних та інших працівників навчальних закладів округу; координація діяльності методичних об’єднань навчальних закладів округу; координація методичної діяльності з вищими педагогіч-ними навчальними закладами, закладами післядипломної педагогічної освіти, устано-вами культури, що не є суб’єктами округу; організація та методичне забезпечення діяль-ності соціальної, психологічної та логопе-дичної служб округу; організація і прове-дення представницьких педагогічних заходів: педагогічних виставок, творчих звітів, кон-курсів, методичних конференцій, педагогіч-них читань), здійснює координацію виховної роботи в окрузі.

Фінансово-господарська діяльність округу здійснюється відповідно до чинного зако-нодавства: Законів України “Про освіту”, “Про бюджетну систему України”, “Про власність”, “Про місцеве самоврядування” та нормативно-правових актів, що врегульо-вують фінансово-господарську діяльність навчальних закладів [9].

Реалізація ідеї освітніх округів відбуваєть-ся через раціональне розміщення закладів освіти на території адміністративного району, при цьому враховують стан та перспективи розвитку економіки і культури району, його природно-географічні, соціально-економічні та демографічні особливості, щоб створити оптимальні умови для навчання і виховання школярів. Робота полягає в тому, щоб визначити перспективні школи на території району і проводити діяльність щодо зміц-нення наявної навчально-матеріальної бази цих шкіл (опорних).

Плануючи шкільну мережу, потрібно вивчити загальні відомості територіально-адміністративного поділу району, площу, чи-сельність, національний склад населення, кількість сільрад, групування населених пунктів за розмірами, структуру зайнятості населення, довжину шляхів сполучення, а також стан і перспективи соціально-еконо-мічного і культурного розвитку та обумов-лений ним процес зміни чисельності, націо-нального складу, розміщення та міграції насе-лення. Це дасть змогу побачити тенденцію соціально-економічного розвитку району, правильно оцінити її характер та реалізувати завдання організації освіти на майбутнє.

Потрібно вивчити чинники, які впливають на розміщення шкіл, формування їхнього контингенту та організацію навчання: в якій природній зоні міститься район, його клімат, побудова поверхні, рослинність, відстань між населеними пунктами в кілометрах (міні-мальна і максимальна), характер мережі шля-хів сполучення (рідка, середня, густа), основ-ні економічні, географічні, демографічні та інші чинники.

Аналіз мережі закладів освіти варто про-водити на основі офіційних статистичних відомостей органів і закладів освіти на поча-ток навчального року та фінансових органів, що дасть можливість оцінити її педагогічну доцільність і економічність (аналізують учнівський, педагогічний склад, матеріально-технічну базу школи, район комплектування і обслуговування школи).

Робота з раціоналізації мережі сільських загальноосвітніх навчальних закладів у кож-ному районі має закінчитись розробленням і затвердженням оптимального перспективного плану шкільної мережі, згідно з яким базові школи будуть розміщуватись в перспектив-них населених пунктах. Ці школи повинні постійно мати добру наповнюваність і висо-кий ступінь доступності для учнів.

Розроблені плани потрібно розглянути у відділі освіти за участю всіх керівників шкіл, дошкільних, позашкільних закладів району. Ці дані стануть основою для ухвалення рішення щодо створення освітніх округів.

Треба з’ясувати, яким є стан навчально-матеріальної бази перспективних шкіл і що потрібно зробити для її зміцнення: характери-зують тип школи, планову чисельність учнів та кількість класів-комплектів, характерис-тику навчальних приміщень, необхідного роз-ширення навчальної площі, вказують вартість наявного обладнання та вартість навчального обладнання, яке треба придбати. Із урахуван-ням термінів закінчення реконструкції та добудови шкільних приміщень перспектив-них шкіл передбачається реорганізація мало-комплектних шкіл і переведення із них учнів. У реконструйованих школах мають бути створені всі умови для здобуття якісної освіти. Переведення учнів повинно здійсню-ватися за згодою місцевих громад. Оптималь-ним варіантом організації підвезення дітей до школи є такий варіант, коли при наявності достатньої кількості доріг із твердим покрит-тям кожна школа має у своєму розпорядженні необхідну кількість автобусів.

Укомплектування шкіл педагогічними кад-рами передбачає завчасне визначення потре-би нової мережі в учителях із вищою освітою, організацію підвищення кваліфікації педаго-гів, які працюють, працевлаштування тих учителів, які вивільняються у зв’язку із реорганізацією школи. Питання вибору шля-хів забезпечення територіальної доступності школи потрібно розв’язувати в кожному конкретному випадку з урахуванням місцевих умов і можливостей, педагогічних вимог і побажань місцевих громад [1; 3].

Загалом, освітній округ реалізує на тери-торії обслуговування такі функції: управ-лінську (через діяльність ради округу), інно-ваційну, навчально-виховну (зокрема забез-печення профільності, неперервності, дистан-ційності навчального процесу), методичну, представницьку (школа – центр маркетингу сільського району), інформаційну.

Одним із основних завдань, які повинні вирішуватися з погляду європейського виміру освіти України, є підготовка молодої людини, спроможної до успішної професійної діяль-ності у високотехнологічному інноваційному суспільстві. У цьому контексті можна визна-чити умови ефективності процесу розбудови старшої школи на засадах профільності, які передбачають: створення мережі профільних класів відповідно до освітньої кон’юнктури та кон’юнктури ринку праці; використання оптимальних форм організації профільного навчання в міських і сільських загальноосві-тніх навчальних закладах; психолого-педа-гогічний супровід допрофільного і профіль-ного навчання учнів; системне формування кадрових, навчально-методичних, інформа-ційно-комунікаційних, матеріально-технічних і організаційно-фінансових ресурсів; створен-ня регіональної системи моніторингу якості профільного навчання [2]. Для профільного навчання потрібна матеріально-технічна база. І якщо не можна забезпечити всі школи такою базою, то спеціалізовані класи опорних шкіл обов’язково матимуть її. Важливою передумовою розвитку профільної школи є якісна організація допрофільної освіти. Однією з моделей допрофільної підготовки є відома в Україні технологія “АЗІМУТ” (альтернативність – зацікавленість – ініціа-тивність – мотивація – усвідомленість – творчість), яку запроваджено в Харківській гімназії № 39. Це система психолого-педаго-гічної роботи з дітьми, яка спрямована на створення умов для формування стійкого інтересу до конкретних сфер знання і практичної діяльності. Учні мають змогу обрати спецкурс з деякої кількості варіантів. І як наслідок – формування на базі стійких динамічних груп профільних класів, учні яких об’єднані спільними інтересами і цілями, досвідом творчої діяльності в конкретному напрямі навчання.

В освітніх округах запроваджують внутрішньошкільні і зовнішні (міжшкільні) форми організації профільного навчання. Найпоширенішою формою є профільні класи. Розглядаючи цю форму, треба наголосити, що сьогодні існує проблема організації про-фільного навчання в однокомплектній сіль-ській школі завдяки створенню різнопро-фільних груп. Розв’язання цієї проблеми залежить від того, чи передбачені додаткові кошти на утримання таких класів у районному бюджеті конкретного району. На перспективу фінансування таких класів необхідно враховувати у міжбюджетних трансфертах при затвердженні Державного та місцевих бюджетів. За бажанням дітей та їхніх батьків у навчальних закладах, які мають належне матеріально-технічне та професійно-педагогічне забезпечення (опор-них школах), можуть створюватися динамічні профільні групи. Таку форму організації навчання доцільно використовувати для допрофільної підготовки учнів, щоб виявити їхні освітні потреби, нахили і здібності для подальшого професійного самовизначення.

Аналізуючи міжшкільні форми організації профільного навчання, доцільно зауважити, що основна суперечність розвитку загальної середньої освіти, передусім в сільській місцевості, полягає між необхідністю забез-печити сільській дитині доступ до високо-якісної освіти та неможливістю зробити це на рівні кожного сільського загальноосвітнього навчального закладу. Найперспективнішою формою організації профільного навчання у сільській місцевості є функціювання про-фільних шкіл інтернатного типу чи підве-зення учнів до опорної школи для проведення відповідних занять. Це надає можливість створити рівні умови для здобуття якісної освіти обдарованим дітям, які проживають у віддалених селах. Крім того, забезпечується посилення профілізації через проведення гуртків, секцій у позаурочний час з вико-ристанням бази школи, позашкільних закла-дів тощо. Перспективним напрямом є створення міжшкільних профільних груп (див. “Положення про шкільний освітній округ”) – це можливість здійснювати навчан-ня старшокласників із різних шкіл округу на базі тих навчальних закладів, що мають по-тужний кадровий, навчально-методичний та матеріально-технічний потенціал при відпо-відному рішенні районної ради про перероз-поділ годин у межах встановлених робочими навчальними планами суб’єктів округу.

Важливу роль у профільному навчанні учнів, формуванні основ професійного ста-новлення особистості відіграють позашкільні навчальні заклади і профільні, і комплексні (станція юних натуралістів, туристів, наукові товариства для учнів тощо). Саме вони мають усі сприятливі умови для врахування інди-відуальних особливостей, інтересів і потреб учнів. Аспектом успішного впровадження допрофільного і профільного навчання є пси-холого-педагогічний супровід (використання психодіагностичних, розвиваючих, корекцій-них методів, тренінгових програм, техноло-гій, авторських програм факультативів, спец-курсів). Навчання у профільній старшій школі здійснюють за чинними Типовими навчаль-ними планами та годинами варіативної части-ни. Для реалізації варіативної складової робочих навчальних планів в окрузі має бути створено банк авторських навчальних про-грам. Одним із аспектів запровадження профільного навчання у старшій школі є розробка і використання систем дистанцій-ного навчання на базі опорної школи (створення дистанційних курсів для підви-щення кваліфікації вчителів, дистанційні навчальні програми для учнів віддалених територій). Інший важливий компонент, який характеризує матеріальну базу – наявність автотранспорту для запровадження зовнішніх форм профільного навчання у сільській місцевості (реалізація програми “Шкільний автобус”). Одне з основних завдань профіль-ності, яке має не тільки педагогічний чи науковий контекст, а й соціальний, політич-ний, управлінський аспекти – це забезпечення високоякісної освіти і одержання вичерпної інформації про стан освіти, яка дасть змогу ухвалювати ефективні управлінські рішення. Шляхом її отримання є організація та про-ведення моніторингових досліджень. Для проведення всебічного аналізу функціювання та розвитку освіти використовують показни-ки її якості, об’єднані в три групи: умови функціювання освітньої сфери, освітні процеси та освітні результати [2].

Саме тому до пріоритетів нового етапу модернізації старшої школи на засадах про-фільності маємо віднести розробку комп-лексної соціально-педагогічної програми “Профільна школа”; вдосконалення системи допрофільної підготовки та мережі профіль-них класів; розвиток шкільних освітніх окру-гів у сільських районах області; створення системи інформаційних ресурсів з питань розвитку профільної освіти в регіоні; роз-робку та використання системи дистанційної освіти в процесі допрофільного та профіль-ного навчання учнів; удосконалення системи підготовки та підвищення кваліфікації керів-них кадрів і вчителів до роботи в профільній школі; розв’язання на місцевому рівні бюджетних питань щодо організації роботи старшої профільної школи; продовження роботи щодо інформаційно-комунікаційного забезпечення профільного навчання старшо-класників; створення системи моніторингу якості профільної освіти [2; 10].

Розгляньмо запровадження профільного навчання у Ставищенському районі Київської області [1; 3; 5; 6; 7; 8]. Наказом Міністерства освіти і науки України № 295 від 17.08.1999 “Про створення експериментального педаго-гічного майданчика” Ставищенському району надано статус експериментального майдан-чика. Суть запропонованих перетворень полягала в тому, щоб суб’єктом гарантій конституційного права на загальну середню освіту в сільській місцевості виступила освітня система адміністративного району, тобто районний освітній округ, а не окрема сільська школа. В районі – 23 середні загальноосвітні навчальні заклади. На базі п’яти опорних шкіл створено 7 академічних профілів: педагогічний ліцей (природничо-математичний та гуманітарний профілі), юри-дичний ліцей, агротехнічний ліцей (агро-біологічний та технічний профілі), медико-біологічний та економічний профільні класи та 8 технологічних профілів (водії категорії В, С, трактористи-машиністи класу А, кухарі, швеї, оператори комп’ютерного набору, обліковці бухгалтерських документів). 81,3 % учнів 10-11 класів навчаються у старшій профільній школі. З них у ліцеях і акаде-мічних профільних класах – 40,5 % учнів, у технологічних класах – 40,8 %. У 2002/2003 н. р. 75 % випускників 11 класів здобули першу робітничу професію. 65 % випускників 11 класів навчальних закладів району щорічно вступають до вищих нав-чальних закладів. Дрібнішу “сітку” утво-рюють міжшкільні факультативи, об’єднані в районну очно-заочну різнопрофільну школу, центри довишівської підготовки (ЦДП) та курси профільної підготовки (КПП). В 55 міжшкільних факультативах на базі опорних навчальних закладів навчається 421 учень 7-9 класів сільських шкіл (33,8 % учнівського контингенту). Заняття проводять в суботу в очній, заочній та дистанційній формах за програмами поглибленого та додаткового вивчення. У ЦДП та КПП навчаються ще 332 учні 10-11 класів, або 40,5 % дітей цієї вікової групи. Навчання є безкоштовним для учнів і організовується відповідно до робочих навчаль-них планів сільських шкіл району. Програми занять у ЦДП погоджуються на кафедрах вищих навчальних закладів, з якими укладено угоди про співпрацю. Ще дрібнішу “сітку” утворюють факультативи і курси за вибором в школах – по 2-4 в кожному з 5-11 класів.

Львівщина є учасником експерименту з незалежного зовнішнього оцінювання якості знань випускників, які вступають до внз і складають іспити в Українському центрі оці-нювання якості. Запровадження зовнішнього незалежного оцінювання якості знань сприяє підвищенню якості освітніх послуг шкіл та відповідальності дітей, батьків, педагогів, поглибленню знань учнів, визначенню пріо-ритетних (опорних) шкіл та поширенню ідеї освітніх округів, яку 29 листопада 2006 року Львівська обласна рада ухвалила своїм рішенням (дані ГУОН ЛОДА).

Нині на Львівщині – 1487 шкіл, із них 540 – 11-річки, 240 з яких є опорними. На базі цих навчальних закладів відбувається запровадження профільного навчання (програма роз-рахована на чотири роки).

Пілотне впровадження освітніх округів Львівщини у 2006–2007 рр. відбувається на базі семи опорних шкіл: у с. Підгородці Сколівського р-ну, м. Великі Мости Сокаль-ського р-ну, в Судовій Вишні Мостиського р-ну, Рудках Самбірського р-ну, Добромилі Старосамбірського р-ну, Меденичах Дрого-бицького р-ну і Добротворі Кам’янсько-Бузького р-ну.

Школи округів працюють за такими напрямками: інформатизація системи освіти, моніторинг та оцінювання якості освіти, здоров’я учасників навчально-виховного про-цесу, виховання, професійний розвиток педа-гогічних працівників (організація діяльності локальних методичних об’єднань), впровадженням профільності навчання (поглиблене вивчення загальношкільних предметів, факультативів тощо).

Цікавим є алгоритм впровадження роботи Великомостівського освітнього округу (відо-мості Сокальського районного відділу осві-ти). До складу Великомостівського освіт-нього округу входить сім шкіл. На базі чоти-рьох навчальних закладів створено міжшкіль-ні факультативи (дев’ять навчальних дисцип-лін – хімія, біологія, основи економіки, фізика, обслуговувальна праця – Великі Мости; математика – Пристань; іноземна мова – Реклинець; технічна праця, школа експериментального впровадження інформа-тики в початкових класах – Двірці). Навчання є безкоштовним для учнів і організовується завдяки годинам варіативних частин робочих навчальних планів сільських шкіл району.

Суб’єкти округу співпрацюють у рамках підписаної установчої угоди, управління здійснює рада округу, яка визначає особли-вості організації навчально-виховної роботи, організацію підвезення учнів та педагогічних працівників до місця навчання. У межах окру-гу методична робота здійснюється на трьох рівнях: районному, локальному (філологи, вчителі історії, географії, фізики, хімії, біо-логії, математики, керівники методичних об’єднань класних керівників та вчителів початкових класів), шкільному (вчителі початкових класів та класних керівників). Така схема побудови методичної роботи сприяє проведенню активних методів спів-праці вчителів (тренінги, аукціони, рольові ігри тощо), самовдосконаленню педагогів, обміну досвідом, вдосконалює організацію робочого часу. Опорна Великомостівська школа має висококваліфікованих педагогів та відповідне навчально-методичне забезпечен-ня: мультимедійний комплекс, методичну літературу, технічні засоби навчання, велику бібліотеку, лабораторне обладнання, фоно-теку, транспортне забезпечення.

Шкільні освітні округи проходять еволю-цію від навчально-виховних співтовариств, що не мають статусу юридичної особи (юри-дичними особами є навчальні заклади), до вищого рівня – навчально-виховного об’єд-нання та навчально-виховних комплексів, коли навчальні заклади відмовляться від прав юридичної особи на користь єдиного НВК і останній буде діяти як юридична особа на основі укладених суб’єктами цього процесу угод. З часом вони набуватимуть рамок районного освітнього округу – в межах адмі-ністративного району, що сприятиме розв’я-занню багатьох проблем силами районних державних адміністрацій та їхніх відділів освіти [2]. Це сходження всієї організаційно-методичної роботи на вищий щабель вимагає нового рівня управлінського мислення, нового рівня свідомості і відповідальності педагогічних працівників, зокрема:

– питання добору, виховання і підготовки управлінських кадрів (керівників шкіл, округу);

– зміни стилю мислення і психології управ-лінських кадрів (відмова від автоно-містських установок на виживання лише своєї школи, готовність діяти в інтересах усіх суб’єктів округу);

– вдосконалення методичної роботи з управ-лінськими і педагогічними кадрами освіти;

– актуалізація координуючої ролі районної ланки управління освітою;

– зростання кадрової роботи в реформуванні сільської школи (у переважної більшості керівників шкіл і районної ланки управлін-ня освітою не вистачить знань і навиків для здійснення реформаційних перетворень і треба буде поповнювати їх. Західний, а частково вже й наш досвід підказує: постала потреба здобуття освітянськими управлінцями нової освітньої кваліфікації менеджера освіти на рівні маґістра управління освітою).

Для забезпечення контролю за роботою освітніх округів варто передбачити заходи постійного моніторингу реалізації цього освітнього напрямку та громадське обговорення цих змін.

Дитина стихійно засвоює спосіб життя і мислення батьків, їхні ціннісні установки. А вони щодо сільського способу життя можуть бути і позитивними, і негативними. Педаго-гічне мистецтво сьогодні полягає в тому, щоб, враховуючи нові соціально-економічні умови, педагогічними засобами ослабити, зробивши її оптимальною, тенденцію міграції сільської молоді до міста, що виникла в умовах колгоспно-радгоспного виробництв, і висунути перед молоддю нові перспективи самореалізації в умовах соціальних змін в сільській місцевості, переорієнтацію змісту навчання і виховання на інші соціокультурні, історичні, моральні, екологічні цінності. Освіта в шкільних округах має забезпечувати цей зміст навчання і виховання через допрофесійну, професійну і загально розвивальну освіту, яка вписується в контекст сільського способу життя.




Література

1. Дейкун Д., Скрипченко В. Методичні рекомендації щодо оптимізації мережі загальноосвітніх навчальних закладів у сільських районах. – К., 2004.

2. Досвід модернізації старшої школи в Харківській області на засадах профільності: надбання, перспек-тиви, проблеми. Доповідь начальника ГУ освіти і науки Вадима Лунячека на Всеукраїнській нараді з проблем профільного навчання 22 лютого 2007 р. http://www.kharkivoda.gov.ua/osvita/show.php?page=8689

3. Київський обласний інститут післядипломної освіти педагогічних кадрів. Вісник лабораторії сільської школи. Біла Церква–Ставище, 2002. – Вип.. 1: Спецвип.: Теорія і практика проектно-модульної організації закладів та системи освіти в сільських регіонах. – 2002. – 141 с.

4. Концептуальні засади модернізації системи освіти в Україні: Програма та матеріали Всеукраїнської наук.-практ. конференції / Редк. В. І. Астахов, К. В. Астахова, М. Ф. Бондаренко та ін. – Харків, Ред.-вид. Народної укр. акад. – 2002. – 206 с.

5. Осадчий І. Г. Проектно-модульна організація системи загальної середньої освіти сільського адміністратив-ного району / Директор школи, № 21 – 22 (117–118). – 2000.

6. Осадчий І. Г. Основні засади функціонування терито-ріальних освітніх округів в сільській місцевості / Директор школи, ліцею, гімназії. – № 5–6. – 2001.

7. Осадчий І. Г. Питання теорії і практики освітніх мереж у сільській місцевості / Директор школи, ліцею, гімназії. – № 5–6. – 2003.

8. Освітня система сільського району: проблеми та перспективи розвитку/ Уклад. Н. І. Клокар, М. С. Солодуха. – К., 2000. – 263 с.

9. Примірне положення про освітній округ (затв. н-зом МОН від 05.04.2006 р. № 267).

10. Тевлін Б. Сільська малокомплектна школа: реалії та перспективи / Сільська школа України. – № 16–17. – 2004.




Насильство в молодіжному середовищі та основні причини, що його породжують


Корнієнко Ігор,

Горбач Ірина

Oднією з актуальних проблем, що стоять перед сучасним українським суспільством, є подолання й недопущення будь-яких виявів насильства (кривдження) щодо дітей та молоді. Варто зазначити, що ця проблема тільки стає предметом широкого громадсь-кого та наукового обговорення в Україні. Однак брак вичерпного статистичного та наукового аналізу в країні ускладнює справу її комплексного висвітлення.

Поняття “насильство” лише входить у психологічний та соціологічний лексикон. З іншого боку, дослідження, проведені нещо-давно в США, зареєстрували близько одного мільйона тридцяти шести тисяч випадків поганого поводження з дітьми. З них 217 560 – фізичне насильство, 113 960 – сексуальне, 507 640 – занедбання. Більше ніж 1270 дітей померли від фізичного насильства та занед-бання. Щодо України, проблема насильства дітей ускладнюється соціально-економічною нестабільністю у суспільстві, значним майно-вим розшаруванням, недоліками в організації навчально-виховного процесу в навчальних закладах, дегуманізацією освіти тощо. Ці проблеми й багато інших негативних явищ суспільного життя не дали можливості покищо зменшити кількість правопорушень і злочинів серед молоді.

Щоб з’ясувати актуальні проблеми на-сильства в молодіжному середовищі, облас-ний центр практичної психологи і соціальної роботи ЛОІППО у лютому-квітні 2007 року провів на регіональному рівні спеціальне соціально-психологічне дослідження, основ-ною метою якого було визначити ключові причини і чинники, що породжують на-сильство серед дітей і підлітків у сучасному українському суспільстві.

Об’єктом дослідження на емпіричному рівні виступила учнівська молодь 10-11 кла-сів середніх загальноосвітніх шкіл Львівської області. Групи школярів розподілилися за статтю: 46,6 % хлопців і 53,4 % дівчат; за віком: 15 років – 25,46 %, 16 років – 52,63 %, 17 років – 21,91 %. Всього було опитано 21911 осіб на основі багатощаблевої гніздової вибірки.

Основними методами дослідження було анкетне опитування, яке вважають одним із найефективніших методів збору соціальної інформації в масових соціологічних дос-лідженнях.

Аналiз результатiв соцiологiчного опиту-вання учнiв 10-11 класiв шкіл Львівської області засвiдчив, що, на їхню думку, на-сильство є надзвичайно актуальною пробле-мою для сучасного українського суспiльства: “Так” вiдповiло 81,9 %, “Нi” – 6,6 %, “Важко вiдповiсти” – 11,5 %.

Особливу небезпеку для розвитку осо-бистостi, на думку опитаних учнiв, ста-новлять такi види насильства, як статеві домагання (41,8 % вiд числа респондентiв), фізичне насильство серед дорослих (36,09 %), психологiчне (емоцiйне) насильство в сiм’ї (31,2 %), моральні кривдження різного по-ходження (27,4 %). Не менш небезпечними для учнів є сексуальне насильство, невиправ-данi покарання з боку батькiв (див. табл. 1). У підлітковому віці діти емоційно нестійкі, чутливі до будь-яких впливів ззовні, також до образ, неправильних оцінок. На старший шкільний вік (15-17 років) припадає повне формування мотиваційної сфери. У цей час закладаються підвалини стійких ціннісних орієнтацій, інтересів, соціальних установок, що виходять за межі сімейного й шкільного кола. Це стосується і психосексуальної сфери, яка посідає домінуюче місце у поведінкових орієнтаціях підлітка, визначає його особливу тягу до стосунків з особами протилежної статі. Як видно з отриманих результатів, ста-теві (сексуальні) домагання поряд з мораль-ними (психолого-емоційними) розцінюються як найнебезпечніші для особистості підлітка, оскільки стосуються підвалин його психіч-ного розвитку, що охоплює, з одного боку, підвищену чуттєвість, з іншого – формування й конституювання стосунків з навколишнім світом та визначення свого місця у ньому.

Таблиця 1

Види насильства, які розцінюються дітьми як такі, що становлять небезпеку для розвитку особистості, у %*

№ з/п
Види насильства
Міра вираженості

1.
Статеві домагання
41,80

2.
Фізичне насильство серед дорослих
36,09

3.
Психологічне (емоційне) насильство в сім’ї
31,20

4.
Моральні кривди різного походження
27,40

5.
Сексуальні кривди
14,60

6.
Невиправдані покарання з боку батьків
10,50

*Кількість відповідей на це питання не обмежувалась.


В якостi першопоштовху (основних при-чин) насильства серед молодi варто розгля-дати три групи чинників, пов’язаних, по-перше, з вживанням алкоголю, стимулюючих наркотичних речовин – 49,6 %; по-друге, неправильне сімейне виховання – 36,7 %; по-третє, вплив засобів масової інформації – 33,9 %. Спонукають молодь до насильства чинники першої групи, серед яких високi рейтинговi оцiнки посiли – вияви агресив-ності серед молоді (25,9 %), погані конфліктні стосунки в сім’ї (22 %), наслідування пове-дінки дорослих (21,9 %). Однак, частка впли-ву чинників другої групи на виникнення на-сильства є досить вагомою, перш за все, це стосується впевненості у безкарності (див. табл. 2).

Таблиця 2

Рейтингові оцінки чинників, здатних виступити в якості основних причин виникнення насильства, у %*

№ з/п
Чинник (причини насильства)
Рейтингова оцінка

1.
Вживання алкоголю, стимулюючих наркотичних речовин
49,6

2.
Неправильне сімейне виховання

36,7

3.
Вплив засобів масової інформації
33,9

4.
Вияви агресивності серед молоді
25,90

5.
Конфліктні стосунки в сім’ї
22,0

6.
Наслідування поведінки дорослих
21,90

7.
Впевненість у безкарності
14,10